державна театрально-видовищна агенція: Суд удовлетворил иск о взыскании средней зарплаты за задержку при увольнении.

Справа № 761/40969/21

Провадження № 2/761/6240/2022

рішення

іменем україни

(заочне)

08 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Осаулов А.А.

за участю секретаря судових засідань Путря Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в заочному порядку в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства Державна театрально-видовищна агенція про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т, а н о в и в:

В листопаді 2021 особа_1 (позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства Державна театрально-видовищна агенція (відповідач), в якому просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2021 р. по 25.03.2021 р. в сумі 14366, 88 грн та судові витрати

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 17.10.2018 р. по 28.02.2021 р. позивач працював на посаді начальника відділу мистецький програм ДП Державна театрально-видовищна агенція. 28.02.2021 р. при звільненні позивачу було не виплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 17990, 48 грн. та компенсацію за невикористану відпустку — 7068, 25 грн. Вказані кошти в загальному розмірі 25058, 39 грн були позивачу зараховані на картковий рахунок лише 25.03.2021 р., що стало підставою для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У судове засіданні позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17.10.2018 р. по 28.02.2021 р. позивач працював на посаді начальника відділу мистецький програм ДП Державна театрально-видовищна агенція, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно довідки ДП Державна театрально-видовищна агенція від 01.03.2021 р. заборгованість ДП Державна театрально-видовищна агенція перед особа_1 станом на 28.02.2021 р. складає 25058, 73 грн.

Відповідно до виписки з карткового рахунку позивача заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем була погашена 25.03.2021 р.

Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6−76цс14 від 02.07.2014 року, №6−837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснив — установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В постанові Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 212/5797/15-ц зроблено висновок, що Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6−2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6−1185цс16). Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]

Водночас, будь-яких доказів, які б спростовували вину відповідача, на яке покладено обов`язок своєчасності здійснення розрахунків з працівниками, до справи не долучено.

При обрахунку середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні за період з 04.12.2019 року по 26.12.2019 року, суд враховує, що у відповідності до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого

законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення Трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться

з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного Трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Заробітна плата, що була нарахована позивачу за січень 2021 року становить — 11174, 00 грн без вирахування податків та зборів із кількістю відпрацьованих за цей період робочих днів -19.

Заробітна плата, що була нарахована позивачі за лютий 2021 року становить — 19954, 44 грн., без вирахування податків та зборів із кількістю відпрацьованих за цей період робочих днів — 20 робочих дні.

Звідси розраховується середньоденний заробіток шляхом додавання сум обох заробітних плат за цей період 31128, 44: 39 кількість відпрацьованих робочих днів = 798, 16 грн

Суд вважає, що за порушення строків виплати були несплачені кошти заробітної плати за період з 01.03.2021 р. по 25.03.2021 р., а саме за 18 робочих днів, а тому 798, 16 грн (середньоденний заробіток) х 18 робочих днів = 14366, 88 грн, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову шляхом стягнення з Державного підприємства Державна театрально-видовищна агенція на користь особа_1 кошти середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні у розмірі — 14366, 88 грн.

В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі — 908, 00 грн.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, та керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265 ЦПК України, суд,  —

в и р і ш и в:

Позов позовної заяви особа_1 до Державного підприємства Державна театрально-видовищна агенція про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  — задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Державна театрально-видовищна агенція на користь особа_1 кошти середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні у розмірі — 14366, 88 грн. та судовий збір в сумі — 908 грн. 00 коп., а всього в сумі — 15274, 88 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: особа_1, ідентифікаційний номер номер_1, адреса проживання адреса_1

Відповідач: Державне підприємство Державна театрально-видовищна агенція, код єдрпоу 33948323, адреса знаходження м.Київ, бульв. Т. Шевченка, 50−52.

Повне рішення виготовлено 08.02.2022 р.

Суддя: Андрій [А.] Осаулов