ДОФПІЖБ НА СЕЛІ: невыплата зарплаты
Дело № 932/1097/20
Производство № 2/932/701/20
решение
именем украины
8 июля 2021 г.. Днепр
Бабушкинский районный суд. Области в составе:
судьи - [К.] В.В.
при секретаре - [Г.] Д.А.
при участии
истца - особа_1
представителей ответчика - [Б.] Д.А. , [Ш.] И.А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Днепри по правилам упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организации «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе» о взыскании задолженности по заработной плате, -
В С Т А Н О В И Л:
29.01.2020 года в Бабушкинский районный суд. Днепропетровская поступило заявление особа_1 в Областную специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной господарського организации «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе» о взыскании задолженности по заработной плате, в которой истица просит суд взыскать с ответчика задолженность по невыплаченной заработной платы в сумме 91047, 99 грн., средний заработок за все время задержки выплаты заработной платы в день фактического расчета.
Исковые требования обосновывает следующим образом. С 19.11.2012 года по 11.01.2020 года она находилась в трудовых отношенияхс Областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организацией «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе». Во время нахождения в трудовых отношениях с ответчиком. В последнее начисленная но не выплачена заработная плата в размере 91047, 99 грн. 11.01.2020 года истец был уволен с работы на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ, однако расчет не проведено. Истец неоднократно обращалась к ответчику с требованиями о выплатеи задолженности по заработной плате, но ответчиком было отказано. Согласно требованиям ст. 116 ГПК Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Согласно требованиям ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организция должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. Из приведенных норм действующего законодательства следует, что истец имел право на получение заработной платы в день увольнения. Однако по вине ответчика истец не получила свою заработную плату в сумме 91047, 99 грн., Что является основанием для взыскания с ответчика заработной платы и среднего заработка за все время задержки в день фактического расчета.
Определением суда от 30.01.2020 года открыто провадження по делу по правилам упрощенного искового производства, без вызова сторон.
В результате освобождения судьи особа_4 от занимаемой должности в связи с подачей заявления об отставке на основании решения Высшего совета правосудия от 07.07.2020 года № 2049/0 / 15-20, дело протоколом повторного автоматизированного распределения судебного дела между судьями от 25.01.2021 года передано в ведение этого состава суда.
Постановлением от 02.02.2020 года дело принято к производству и решено рассматривать ее по правиламами упрощенного искового производства с вызовом сторон.
20.05.2021 года ответчиком поданы возражения на исковое заявление, в которых просит суд отказать в удовлетворении иска. Отмечает, что истец находясь в трудовых отношениях с ответчиком ежемесячно получала заработную плату согласно штатному расписанию. По начисленной суммы заработной платы на которую ссылается истец, отмечает что это доначислением к должностному окладу за период с января 2019 по сентябрь 2019 года. Так как в 2019 году соотвидачем было приведено в соответствие должностные оклады согласно отраслевого соглашения между «Министерством регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины, Объединением организаций работодателей» Всеукраинская конференция работодателей жилищно-коммунальной отрасли Украины »и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2017-2018 годы с изменениями и дополнениями от 19.02.2018 года и произведен перерасчет заработной платы с января 2019 по сентябрь 2019 года. Относительно справки на которую ссылается истец отмечает, что форма справки не соответствует требованиям действующего законодательства, она также не содержит обязательных реквизитов: полного названия предприятия, ИНН истца и не подписано руководителем. По состоянию на 19.05.2021 года задолженность перед истцом отсутствует, все средства выплачены в полном объеме. Дополнительно заметил, что дофпижб на селе является бесприбыльной организацией и финансиния заработной платы осуществляется согласно утвержденной сметы частично из областного бюджета, а частично из суммы процентов, которые возвращают заемщики за пользование кредитом. Фонд неоднократно обращался к руководству Днепропетровской ОГА по финансированию, однако финансирование не состоялось, так как в бюджете средства отсутствуют.
В судебном заседании истец исковые требования поддержала. [О.] что задолженность по заработной плате ей выплачено, вместе с этим, средний заработок за все время повтораки выплаты заработной платы не выплачена. Просила взыскать с ответчика средний заработок в размере 200 085 грн. согласно сделанного ею расчета, который был подан в судебном заседании 26.05.2021 года.
Представители ответчика в судебном заседании против удовлетворения иска возражали. Отметили, что задолженность по заработные
и плате истцу выплачена, а следовательно отсутствуют основания для взыскания среднего заработка за все время задержки выплаты заработной платы.
Исследовав материалы дела, стираетвирившы фактические обстоятельства дела в пределах предоставленных истцом письменных доказательств, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении иска, исходя из следующего.
В соответствии с требованиями ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Согласно требованиям ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодекса, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ст 15, 16 ГК Украины, каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания. Каждый имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса.
Правилам ст. 12 ГПК Украины определено, что каждая сторона должна доказать обстоятельства, которые имеютзначение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений.
В соответствии с требованиями ч. 1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений. Согласно требованиям ч.1 ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и иных обстоятельств, имеющих значение для разрешения спРави. Согласно ч. 5 ст. 81 ГПК Украины, доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Согласно требованиям ч. Ч. 4, 5 ст. 82 ГПК Украины, обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом . Обстоятельства, установленные в отношении определенного лица решением суда в хозяйственныеи, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, однако могут быть в общем порядке опровергнуты лицом, не принимавшего участия в деле, в котором такие обстоятельства были установлены.
Как установлено судом и подтверждается материалами дела, в частности, копией трудовой книжки, особа_1 с 19.11.2012 года по 11.01.2020 года работала в Областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организации «Днепропетровский обласный фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе »сначала в должности главного специалиста, а затем в должности главного экономиста, и была освобождена в соответствии с приказом от 11.01.2020 года № 3-К на основании ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины.
Согласно предоставленной истцом справки от 20.11.2019 года № 286 ответчик задолженность перед истцом по выплате заработной платы за период с января по сентябрь 2019 в размере 91047, 99 грн.
Справкой ответчика от 08.07.2021 года № 122 и поясненнямы представителя ответчика подтверждается, что на 13.01.2020 года истцу было начислено но не выплачена заработная плата за 2019 в размере 81462, 30 грн. и 2020 года в размере 48833, 28 грн.
Таким образом, на момент увольнения истца, ответчик перед ним задолженность по заработной плате (без отчислений налогов и сборов) в размере 130295, 58 грн.
В подтверждение выплаты заработной платы ответчиком предоставлено справку от 08.07.2021 года № 122, в которой указано что остаточный расчет с истцом было проведено 18.11.2020 года. Вместе с этим согласно предоставленной истцом банковской выписки последний платеж от ответчика поступил 19.11.2020 года.
С учетом указанного суд считает, что надлежащими доказательствами подтверждено, что окончательный расчет по заработной плате был проведен с истцом 19.11.2020 года.
Таким образом, требование о взыскании с ответчика задолженности по невыплаченной заработной платы в сумме 91047, 99 грн. удовлетворению не подлежит, в результате ее удовлетворенияответчиком во внесудебном порядке.
Вместе с этим, предоставленные истцом и ответчиком доказательства доказывают тот факт, что ответчик, как работодатель, освободив истца, несмотря на требования закона окончательного расчета с особа_1 не произвел.
Относительно требования о взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты заработной платы на день фактического расчета, представитель ответчика в судебном заседании отметил, что хотя истцу и была несвоевременно выплачена заработная плата, однако оснований для стяГненный среднего заработка за время задержки отсутствуют, в связи с тем, что на 18.11.2020 года с истцом был проведен полный расчет.
Согласно справки предоставленной ответчиком в судебном заседании 08.07.2021 года, размер среднедневного заработка истца составил 844, 24 грн. В судебном заседании истец подтвердил, что считает такой размер среднедневного заработка верным, такой же размер среднедневного заработка было отмечено истцом в расчете на данном в судебном заседании 26.05.2021 года
Итак, спор о размере среднедневного заработка между истцом и ответчиком отсутствует.
Нормой ст. 47 КЗоТ Украины закреплено обязанность собственника или уполномоченного им органа в день увольнения выдать работнику копию приказа (распоряжения) об увольнении, произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, а также по требованию работника внести соответствующие записи об увольнении в трудовой книжки, хранящейся у работника.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Встраны, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о ропо мерам сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно требованиям ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок завсе время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, ответчик обязан был в день увольнения истца, но не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете, произвести с ним расчет и выплатить все суммы, причитающиеся ему.
В случае невыполнения такого долга наступает ответственность, предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины. Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частностизащита прав работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Итак, взысканию в пользу истца с ответчика подлежит средний заработок за время задержки расчета при увольнении со следующего рабочего дня по день расчета, а именно: 12.01.2020 года по 18.11.2020 года включительно.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц указано, что сучетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, он удовлетворяет исковые требования о взыскании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично. Поэтому Большая Палата Верховного Суда также отступает от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреляя 2016 года на деле № 6-113цс16 о том, что право суда уменьшить размер среднего заробиткузалежить от принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины. Учитывая изложенное, Большая Палата Верховного Суда отступает от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6-113цс16, и считает, что, уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: Размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором. Период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода смомента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; Вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника. Другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременное расчет при увольнении.
Как установлено судом, истец обратилась с иском 29.01.2020 года, то есть через 18 дней после освобождения. Размер задолженности по начисленной но не выплаченной заработной платы составил 130295, 58 грн.
Ответчиком указано, что Фонд неоднократно обращался к руководству Днепропетровской ОГА по финансированию, однако финансирование не произошло, однако доказательств в подтверждение указанных обстоятельств суду предоставлено не было.
При определении размера среднего заработка за время задержки виплаты заработной платы суд исходит из того, что истец не медлил с обращением в суд, размер задолженности по заработной плате, который был несвоевременно выплачен истцу является значительным, работодатель в спорных правоотношениях не доказал, что несвоевременная выплата заработной платы состоялась из-за отсутствия финансирования. Таким образом, суд считает, что в спорных правоотношениях размер среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы уменьшению не подлежит.
При таких обстоятельствах, подлежит взысканию сответчика в пользу истца средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 12.01.2020 года по 18.11.2020 года, исходя из среднедневной заработной платы истца, что является равной 844, 24 грн.
Учитывая, что по подсчету суда в период времени с 12.01.2020 года по 18.11.2020 года было 215 рабочих дней, взысканию с ответчика подлежит 181511, 60 грн. (215 дней 844, 24 грн.).
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ГПК Украины, -
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 в Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе о взыскании задолженности по заработной плате - удовлетворить частично.
Взыскать с областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организации «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе» (код егрпоу 26003473, 49000, г.. Днепр, ул. Глинки, 12, оф. 1) в пользу особа_1 (г.нокпп номер_1 адреса_1) средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в размере 181 511 грн. 60 коп.
В удовлетворении остальной части исковых требований - отказать.
Решение суда вступает в законную силу в соответствии с требованиями ст. 273 ГПК Украины и может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения Днепровского апелляционный суд через Бабушкинский районный суд. Днепропетровск.
Полный текст решения суда составлено 13.07.2021 года.
Судьия В.В. [К.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 932/1097/20
Провадження № 2/932/701/20
рішення
іменем україни
08 липня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - [К.] В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.
за участі
позивача - особа_1
представників відповідача - Білієнка Д.А. , Шумакової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
В С Т А Н О В И В:
29.01.2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява особа_1 до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, у якій позивачка просить суд стягнути з відповідача заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 91047, 99 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати на день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. З 19.11.2012 року по 11.01.2020 року вона перебувала у трудових відносинах з Обласною спеціалізованою кредитно-фінансовою безприбутковою господарською організацією «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем. Останнім була нарахована але не виплачена заробітна плата в розмірі 91047, 99 грн. 11.01.2020 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, однак розрахунок не проведено. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але відповідачем було відмовлено. Згідно з вимогами ст. 116 ЦПК України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З наведених норм чинного законодавства випливає, що позивач мав право на отримання заробітної плати у день звільнення. Однак з вини відповідача позивач не отримала свою заробітну плату у сумі 91047, 99 грн., що є підставою для стягнення з відповідача заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки на день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду від 30.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Внаслідок звільнення судді особа_4 з займаної посади у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 07.07.2020 року за № 2049/0/15-20, справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 року передано у провадження цього складу суду.
Ухвалою від 02.02.2020 року справу прийнято до провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
20.05.2021 року відповідачем подані заперечення на позовну заяву, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем щомісяця отримувала заробітну плату згідно штатного розпису. Щодо нарахованої суми заробітної плати на яку посилається позивач, зазначає що це є донарахуванням до посадового окладу за період з січня 2019 року по вересень 2019 року. Так як в 2019 році відповідачем було приведено у відповідність посадові оклади згідно галузевої угоди між «Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об`єднанням організацій роботодавців» Всеукраїнська конференція роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2018 роки зі змінами та доповненнями від 19.02.2018 року та зроблено перерахунок заробітної плати з січня 2019 року по вересень 2019 року. Щодо довідки на яку посилається позивач зазначає, що форма довідки не відповідає вимогам чинного законодавства, вона також не містить обов`язкових реквізитів: повної назви підприємства, іпн позивача та не підписана керівником. Станом на 19.05.2021 року заборгованість перед позивачем відсутня, всі кошти виплачені в повному обсязі. Додатково зауважив, що дофпіжб на селі є безприбутковою організацією та фінансування заробітної плати здійснюється згідно затвердженого кошторису частково з обласного бюджету, а частково з суми відсотків, які повертають позичальники за користування кредитом. Фонд неодноразово звертався до керівництва Дніпропетровської ОДА щодо фінансування, проте фінансування не відбулось, так як в бюджеті кошти відсутні.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Зазначила, що заборгованість по заробітній платі їй виплачено, разом з цим, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати не виплачено. Просила стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 200085 грн. згідно зробленого нею розрахунку, який був поданий у судовому засіданні 26.05.2021 року.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Зазначили, що заборгованість по заробітні
й платі позивачу виплачено, а отже відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією трудової книжки, особа_1 з 19.11.2012 року по 11.01.2020 року працювала у Обласній спеціалізованій кредитно-фінансовій безприбутковій господарській організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» спочатку на посаді головного спеціаліста, а потім на посаді головного економіста, та була звільнена відповідно до наказу від 11.01.2020 року № 3-К на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно наданої позивачем довідки від 20.11.2019 року № 286 відповідач мав заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати за період з січня по вересень 2019 року у розмірі 91047, 99 грн.
Довідкою відповідача від 08.07.2021 року № 122 та поясненнями представника відповідача підтверджується, що станом на 13.01.2020 року позивачу було нараховано але не виплачено заробітну плату за 2019 рік у розмірі 81462, 30 грн. та за 2020 рік у розмірі 48833, 28 грн.
Таким чином, на час звільнення позивача, відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі (без відрахувань податків та зборів) у розмірі 130295, 58 грн.
На підтвердження виплати заробітної плати відповідачем надано довідку від 08.07.2021 року № 122, у якій зазначено що остаточний розрахунок з позивачем було проведено 18.11.2020 року. Разом з цим згідно наданої позивачем банківської виписки останній платіж від відповідача надійшов 19.11.2020 року.
З урахування вказаного суд вважає, що належними доказами доведено, що остаточний розрахунок із заробітної плати був проведений з позивачем 19.11.2020 року.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача заборгованості із невиплаченої заробітної плати у сумі 91047, 99 грн. задоволенню не підлягає, внаслідок її задоволення відповідачем у позасудовому порядку.
Разом з цим, надані позивачем та відповідачем докази доводять той факт, що відповідач, як роботодавець, звільнивши позивача, не дивлячись на вимоги закону остаточного розрахунку з особа_1 не провів.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати на день фактичного розрахунку, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що хоча позивачу й була несвоєчасно виплачена заробітна плата, однак підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки відсутні, у зв`язку із тим, що станом на 18.11.2020 року із позивачем було проведено повний розрахунок.
Згідно довідки наданої відповідачем у судовому засіданні 08.07.2021 року, розмір середньоденного заробітку позивача становив 844, 24 грн. У судовому засіданні позивач підтвердив, що вважає такий розмір середньоденного заробітку вірним, такий самий розмір середньоденного заробітку було зазначено позивачем у розрахунку наданому у судовому засіданні 26.05.2021 року
Отже, спір щодо розміру середньоденного заробітку між позивачем та відповідачем відсутній.
Нормою ст. 47 КЗпП України закріплено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, відповідач зобов`язаний був в день звільнення позивача, але не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, провести з ним розрахунок та виплатити всі суми, що належать йому.
У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Отже, стягненню на користь позивача з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з наступного робочого дня по день розрахунку, а саме: з 12.01.2020 року по 18.11.2020 року, включно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц зазначено, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробіткузалежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Як встановлено судом, позивач звернулась з позовом 29.01.2020 року, тобто через 18 днів після звільнення. Розмір заборгованості з нарахованої але не виплаченої заробітної плати становив 130295, 58 грн.
Відповідачем зазначено, що Фонд неодноразово звертався до керівництва Дніпропетровської ОДА щодо фінансування, проте фінансування не відбулось, однак доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати суд виходить з того, що позивач не зволікав із зверненням до суду, розмір заборгованості заробітної плати, який був несвоєчасно виплачений позивачу є значним, роботодавець у спірних правовідносинах не довів, що несвоєчасна виплата заробітної плати відбулась через відсутність фінансування. Таким чином суд вважає, що у спірних правовідносинах розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати зменшенню не підлягає.
За таких обставин, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 12.01.2020 року по 18.11.2020 року, виходячи з середньоденної заробітної плати позивача, що є рівною 844, 24 грн.
Враховуючи те, що за підрахунком суду у період часу з 12.01.2020 року по 18.11.2020 року було 215 робочих днів, стягненню з відповідача підлягає 181511, 60 грн. (215 днів 844, 24 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Дніпропетровського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код єдрпоу 26003473, 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, 12, оф. 1) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 , адреса_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 181511 грн. 60 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Повний текст рішення суду складено 13.07.2021 року.
Суддя В.В. [К.]
Производство № 2/932/701/20
решение
именем украины
8 июля 2021 г.. Днепр
Бабушкинский районный суд. Области в составе:
судьи - [К.] В.В.
при секретаре - [Г.] Д.А.
при участии
истца - особа_1
представителей ответчика - [Б.] Д.А. , [Ш.] И.А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Днепри по правилам упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организации «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе» о взыскании задолженности по заработной плате, -
В С Т А Н О В И Л:
29.01.2020 года в Бабушкинский районный суд. Днепропетровская поступило заявление особа_1 в Областную специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной господарського организации «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе» о взыскании задолженности по заработной плате, в которой истица просит суд взыскать с ответчика задолженность по невыплаченной заработной платы в сумме 91047, 99 грн., средний заработок за все время задержки выплаты заработной платы в день фактического расчета.
Исковые требования обосновывает следующим образом. С 19.11.2012 года по 11.01.2020 года она находилась в трудовых отношенияхс Областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организацией «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе». Во время нахождения в трудовых отношениях с ответчиком. В последнее начисленная но не выплачена заработная плата в размере 91047, 99 грн. 11.01.2020 года истец был уволен с работы на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ, однако расчет не проведено. Истец неоднократно обращалась к ответчику с требованиями о выплатеи задолженности по заработной плате, но ответчиком было отказано. Согласно требованиям ст. 116 ГПК Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Согласно требованиям ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организция должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. Из приведенных норм действующего законодательства следует, что истец имел право на получение заработной платы в день увольнения. Однако по вине ответчика истец не получила свою заработную плату в сумме 91047, 99 грн., Что является основанием для взыскания с ответчика заработной платы и среднего заработка за все время задержки в день фактического расчета.
Определением суда от 30.01.2020 года открыто провадження по делу по правилам упрощенного искового производства, без вызова сторон.
В результате освобождения судьи особа_4 от занимаемой должности в связи с подачей заявления об отставке на основании решения Высшего совета правосудия от 07.07.2020 года № 2049/0 / 15-20, дело протоколом повторного автоматизированного распределения судебного дела между судьями от 25.01.2021 года передано в ведение этого состава суда.
Постановлением от 02.02.2020 года дело принято к производству и решено рассматривать ее по правиламами упрощенного искового производства с вызовом сторон.
20.05.2021 года ответчиком поданы возражения на исковое заявление, в которых просит суд отказать в удовлетворении иска. Отмечает, что истец находясь в трудовых отношениях с ответчиком ежемесячно получала заработную плату согласно штатному расписанию. По начисленной суммы заработной платы на которую ссылается истец, отмечает что это доначислением к должностному окладу за период с января 2019 по сентябрь 2019 года. Так как в 2019 году соотвидачем было приведено в соответствие должностные оклады согласно отраслевого соглашения между «Министерством регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины, Объединением организаций работодателей» Всеукраинская конференция работодателей жилищно-коммунальной отрасли Украины »и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2017-2018 годы с изменениями и дополнениями от 19.02.2018 года и произведен перерасчет заработной платы с января 2019 по сентябрь 2019 года. Относительно справки на которую ссылается истец отмечает, что форма справки не соответствует требованиям действующего законодательства, она также не содержит обязательных реквизитов: полного названия предприятия, ИНН истца и не подписано руководителем. По состоянию на 19.05.2021 года задолженность перед истцом отсутствует, все средства выплачены в полном объеме. Дополнительно заметил, что дофпижб на селе является бесприбыльной организацией и финансиния заработной платы осуществляется согласно утвержденной сметы частично из областного бюджета, а частично из суммы процентов, которые возвращают заемщики за пользование кредитом. Фонд неоднократно обращался к руководству Днепропетровской ОГА по финансированию, однако финансирование не состоялось, так как в бюджете средства отсутствуют.
В судебном заседании истец исковые требования поддержала. [О.] что задолженность по заработной плате ей выплачено, вместе с этим, средний заработок за все время повтораки выплаты заработной платы не выплачена. Просила взыскать с ответчика средний заработок в размере 200 085 грн. согласно сделанного ею расчета, который был подан в судебном заседании 26.05.2021 года.
Представители ответчика в судебном заседании против удовлетворения иска возражали. Отметили, что задолженность по заработные
и плате истцу выплачена, а следовательно отсутствуют основания для взыскания среднего заработка за все время задержки выплаты заработной платы.
Исследовав материалы дела, стираетвирившы фактические обстоятельства дела в пределах предоставленных истцом письменных доказательств, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении иска, исходя из следующего.
В соответствии с требованиями ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Согласно требованиям ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодекса, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ст 15, 16 ГК Украины, каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания. Каждый имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса.
Правилам ст. 12 ГПК Украины определено, что каждая сторона должна доказать обстоятельства, которые имеютзначение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений.
В соответствии с требованиями ч. 1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений. Согласно требованиям ч.1 ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и иных обстоятельств, имеющих значение для разрешения спРави. Согласно ч. 5 ст. 81 ГПК Украины, доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Согласно требованиям ч. Ч. 4, 5 ст. 82 ГПК Украины, обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом . Обстоятельства, установленные в отношении определенного лица решением суда в хозяйственныеи, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, однако могут быть в общем порядке опровергнуты лицом, не принимавшего участия в деле, в котором такие обстоятельства были установлены.
Как установлено судом и подтверждается материалами дела, в частности, копией трудовой книжки, особа_1 с 19.11.2012 года по 11.01.2020 года работала в Областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организации «Днепропетровский обласный фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе »сначала в должности главного специалиста, а затем в должности главного экономиста, и была освобождена в соответствии с приказом от 11.01.2020 года № 3-К на основании ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины.
Согласно предоставленной истцом справки от 20.11.2019 года № 286 ответчик задолженность перед истцом по выплате заработной платы за период с января по сентябрь 2019 в размере 91047, 99 грн.
Справкой ответчика от 08.07.2021 года № 122 и поясненнямы представителя ответчика подтверждается, что на 13.01.2020 года истцу было начислено но не выплачена заработная плата за 2019 в размере 81462, 30 грн. и 2020 года в размере 48833, 28 грн.
Таким образом, на момент увольнения истца, ответчик перед ним задолженность по заработной плате (без отчислений налогов и сборов) в размере 130295, 58 грн.
В подтверждение выплаты заработной платы ответчиком предоставлено справку от 08.07.2021 года № 122, в которой указано что остаточный расчет с истцом было проведено 18.11.2020 года. Вместе с этим согласно предоставленной истцом банковской выписки последний платеж от ответчика поступил 19.11.2020 года.
С учетом указанного суд считает, что надлежащими доказательствами подтверждено, что окончательный расчет по заработной плате был проведен с истцом 19.11.2020 года.
Таким образом, требование о взыскании с ответчика задолженности по невыплаченной заработной платы в сумме 91047, 99 грн. удовлетворению не подлежит, в результате ее удовлетворенияответчиком во внесудебном порядке.
Вместе с этим, предоставленные истцом и ответчиком доказательства доказывают тот факт, что ответчик, как работодатель, освободив истца, несмотря на требования закона окончательного расчета с особа_1 не произвел.
Относительно требования о взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты заработной платы на день фактического расчета, представитель ответчика в судебном заседании отметил, что хотя истцу и была несвоевременно выплачена заработная плата, однако оснований для стяГненный среднего заработка за время задержки отсутствуют, в связи с тем, что на 18.11.2020 года с истцом был проведен полный расчет.
Согласно справки предоставленной ответчиком в судебном заседании 08.07.2021 года, размер среднедневного заработка истца составил 844, 24 грн. В судебном заседании истец подтвердил, что считает такой размер среднедневного заработка верным, такой же размер среднедневного заработка было отмечено истцом в расчете на данном в судебном заседании 26.05.2021 года
Итак, спор о размере среднедневного заработка между истцом и ответчиком отсутствует.
Нормой ст. 47 КЗоТ Украины закреплено обязанность собственника или уполномоченного им органа в день увольнения выдать работнику копию приказа (распоряжения) об увольнении, произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, а также по требованию работника внести соответствующие записи об увольнении в трудовой книжки, хранящейся у работника.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Встраны, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о ропо мерам сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно требованиям ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок завсе время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, ответчик обязан был в день увольнения истца, но не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете, произвести с ним расчет и выплатить все суммы, причитающиеся ему.
В случае невыполнения такого долга наступает ответственность, предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины. Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частностизащита прав работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Итак, взысканию в пользу истца с ответчика подлежит средний заработок за время задержки расчета при увольнении со следующего рабочего дня по день расчета, а именно: 12.01.2020 года по 18.11.2020 года включительно.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц указано, что сучетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, он удовлетворяет исковые требования о взыскании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично. Поэтому Большая Палата Верховного Суда также отступает от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреляя 2016 года на деле № 6-113цс16 о том, что право суда уменьшить размер среднего заробиткузалежить от принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины. Учитывая изложенное, Большая Палата Верховного Суда отступает от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6-113цс16, и считает, что, уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: Размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором. Период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода смомента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; Вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника. Другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременное расчет при увольнении.
Как установлено судом, истец обратилась с иском 29.01.2020 года, то есть через 18 дней после освобождения. Размер задолженности по начисленной но не выплаченной заработной платы составил 130295, 58 грн.
Ответчиком указано, что Фонд неоднократно обращался к руководству Днепропетровской ОГА по финансированию, однако финансирование не произошло, однако доказательств в подтверждение указанных обстоятельств суду предоставлено не было.
При определении размера среднего заработка за время задержки виплаты заработной платы суд исходит из того, что истец не медлил с обращением в суд, размер задолженности по заработной плате, который был несвоевременно выплачен истцу является значительным, работодатель в спорных правоотношениях не доказал, что несвоевременная выплата заработной платы состоялась из-за отсутствия финансирования. Таким образом, суд считает, что в спорных правоотношениях размер среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы уменьшению не подлежит.
При таких обстоятельствах, подлежит взысканию сответчика в пользу истца средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 12.01.2020 года по 18.11.2020 года, исходя из среднедневной заработной платы истца, что является равной 844, 24 грн.
Учитывая, что по подсчету суда в период времени с 12.01.2020 года по 18.11.2020 года было 215 рабочих дней, взысканию с ответчика подлежит 181511, 60 грн. (215 дней 844, 24 грн.).
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ГПК Украины, -
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 в Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе о взыскании задолженности по заработной плате - удовлетворить частично.
Взыскать с областной специализированной кредитно-финансовой бесприбыльной хозяйственной организации «Днепропетровский областной фонд поддержки индивидуального жилищного строительства на селе» (код егрпоу 26003473, 49000, г.. Днепр, ул. Глинки, 12, оф. 1) в пользу особа_1 (г.нокпп номер_1 адреса_1) средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в размере 181 511 грн. 60 коп.
В удовлетворении остальной части исковых требований - отказать.
Решение суда вступает в законную силу в соответствии с требованиями ст. 273 ГПК Украины и может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения Днепровского апелляционный суд через Бабушкинский районный суд. Днепропетровск.
Полный текст решения суда составлено 13.07.2021 года.
Судьия В.В. [К.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 932/1097/20
Провадження № 2/932/701/20
рішення
іменем україни
08 липня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - [К.] В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.
за участі
позивача - особа_1
представників відповідача - Білієнка Д.А. , Шумакової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
В С Т А Н О В И В:
29.01.2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява особа_1 до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, у якій позивачка просить суд стягнути з відповідача заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 91047, 99 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати на день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. З 19.11.2012 року по 11.01.2020 року вона перебувала у трудових відносинах з Обласною спеціалізованою кредитно-фінансовою безприбутковою господарською організацією «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем. Останнім була нарахована але не виплачена заробітна плата в розмірі 91047, 99 грн. 11.01.2020 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, однак розрахунок не проведено. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але відповідачем було відмовлено. Згідно з вимогами ст. 116 ЦПК України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З наведених норм чинного законодавства випливає, що позивач мав право на отримання заробітної плати у день звільнення. Однак з вини відповідача позивач не отримала свою заробітну плату у сумі 91047, 99 грн., що є підставою для стягнення з відповідача заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки на день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду від 30.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Внаслідок звільнення судді особа_4 з займаної посади у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 07.07.2020 року за № 2049/0/15-20, справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 року передано у провадження цього складу суду.
Ухвалою від 02.02.2020 року справу прийнято до провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
20.05.2021 року відповідачем подані заперечення на позовну заяву, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем щомісяця отримувала заробітну плату згідно штатного розпису. Щодо нарахованої суми заробітної плати на яку посилається позивач, зазначає що це є донарахуванням до посадового окладу за період з січня 2019 року по вересень 2019 року. Так як в 2019 році відповідачем було приведено у відповідність посадові оклади згідно галузевої угоди між «Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об`єднанням організацій роботодавців» Всеукраїнська конференція роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2018 роки зі змінами та доповненнями від 19.02.2018 року та зроблено перерахунок заробітної плати з січня 2019 року по вересень 2019 року. Щодо довідки на яку посилається позивач зазначає, що форма довідки не відповідає вимогам чинного законодавства, вона також не містить обов`язкових реквізитів: повної назви підприємства, іпн позивача та не підписана керівником. Станом на 19.05.2021 року заборгованість перед позивачем відсутня, всі кошти виплачені в повному обсязі. Додатково зауважив, що дофпіжб на селі є безприбутковою організацією та фінансування заробітної плати здійснюється згідно затвердженого кошторису частково з обласного бюджету, а частково з суми відсотків, які повертають позичальники за користування кредитом. Фонд неодноразово звертався до керівництва Дніпропетровської ОДА щодо фінансування, проте фінансування не відбулось, так як в бюджеті кошти відсутні.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Зазначила, що заборгованість по заробітній платі їй виплачено, разом з цим, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати не виплачено. Просила стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 200085 грн. згідно зробленого нею розрахунку, який був поданий у судовому засіданні 26.05.2021 року.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Зазначили, що заборгованість по заробітні
й платі позивачу виплачено, а отже відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією трудової книжки, особа_1 з 19.11.2012 року по 11.01.2020 року працювала у Обласній спеціалізованій кредитно-фінансовій безприбутковій господарській організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» спочатку на посаді головного спеціаліста, а потім на посаді головного економіста, та була звільнена відповідно до наказу від 11.01.2020 року № 3-К на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно наданої позивачем довідки від 20.11.2019 року № 286 відповідач мав заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати за період з січня по вересень 2019 року у розмірі 91047, 99 грн.
Довідкою відповідача від 08.07.2021 року № 122 та поясненнями представника відповідача підтверджується, що станом на 13.01.2020 року позивачу було нараховано але не виплачено заробітну плату за 2019 рік у розмірі 81462, 30 грн. та за 2020 рік у розмірі 48833, 28 грн.
Таким чином, на час звільнення позивача, відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі (без відрахувань податків та зборів) у розмірі 130295, 58 грн.
На підтвердження виплати заробітної плати відповідачем надано довідку від 08.07.2021 року № 122, у якій зазначено що остаточний розрахунок з позивачем було проведено 18.11.2020 року. Разом з цим згідно наданої позивачем банківської виписки останній платіж від відповідача надійшов 19.11.2020 року.
З урахування вказаного суд вважає, що належними доказами доведено, що остаточний розрахунок із заробітної плати був проведений з позивачем 19.11.2020 року.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача заборгованості із невиплаченої заробітної плати у сумі 91047, 99 грн. задоволенню не підлягає, внаслідок її задоволення відповідачем у позасудовому порядку.
Разом з цим, надані позивачем та відповідачем докази доводять той факт, що відповідач, як роботодавець, звільнивши позивача, не дивлячись на вимоги закону остаточного розрахунку з особа_1 не провів.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати на день фактичного розрахунку, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що хоча позивачу й була несвоєчасно виплачена заробітна плата, однак підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки відсутні, у зв`язку із тим, що станом на 18.11.2020 року із позивачем було проведено повний розрахунок.
Згідно довідки наданої відповідачем у судовому засіданні 08.07.2021 року, розмір середньоденного заробітку позивача становив 844, 24 грн. У судовому засіданні позивач підтвердив, що вважає такий розмір середньоденного заробітку вірним, такий самий розмір середньоденного заробітку було зазначено позивачем у розрахунку наданому у судовому засіданні 26.05.2021 року
Отже, спір щодо розміру середньоденного заробітку між позивачем та відповідачем відсутній.
Нормою ст. 47 КЗпП України закріплено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, відповідач зобов`язаний був в день звільнення позивача, але не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, провести з ним розрахунок та виплатити всі суми, що належать йому.
У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Отже, стягненню на користь позивача з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з наступного робочого дня по день розрахунку, а саме: з 12.01.2020 року по 18.11.2020 року, включно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц зазначено, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробіткузалежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Як встановлено судом, позивач звернулась з позовом 29.01.2020 року, тобто через 18 днів після звільнення. Розмір заборгованості з нарахованої але не виплаченої заробітної плати становив 130295, 58 грн.
Відповідачем зазначено, що Фонд неодноразово звертався до керівництва Дніпропетровської ОДА щодо фінансування, проте фінансування не відбулось, однак доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати суд виходить з того, що позивач не зволікав із зверненням до суду, розмір заборгованості заробітної плати, який був несвоєчасно виплачений позивачу є значним, роботодавець у спірних правовідносинах не довів, що несвоєчасна виплата заробітної плати відбулась через відсутність фінансування. Таким чином суд вважає, що у спірних правовідносинах розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати зменшенню не підлягає.
За таких обставин, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 12.01.2020 року по 18.11.2020 року, виходячи з середньоденної заробітної плати позивача, що є рівною 844, 24 грн.
Враховуючи те, що за підрахунком суду у період часу з 12.01.2020 року по 18.11.2020 року було 215 робочих днів, стягненню з відповідача підлягає 181511, 60 грн. (215 днів 844, 24 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Дніпропетровського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код єдрпоу 26003473, 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, 12, оф. 1) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 , адреса_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 181511 грн. 60 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Повний текст рішення суду складено 13.07.2021 року.
Суддя В.В. [К.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа для женщин: отзывы о работе в Днепре (12 отзывов) →
Работа в Днепре (494 отзыва) →
