ДП"МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Справа № 481/293/20
Провадж.№ 2/481/143/2020
рішення
іменем україни
/заочне/

30 квітня 2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,
з участю секретаря судових засідань Асмолової Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: Філія «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» про стягнення нарахованих, але не виплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:
позивач звернувся до суду із позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на його користь 64805, 28 гривень нарахованих, але не виплачених йому при звільненні, а також стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3449, 04 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з 03.11.1992 року по 17.01.2020 року працював у філії «Новобузький райавтодор» Дочірного підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на посаді водія. Наказом за №1-К від 17.01.2020 року звільнений з посади за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України. При звільненні підприємством, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, не проведено виплати всіх сум, що належать йому до виплати, а саме заробітної плати в розмірі 64805, 28 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 64805, 28 грн. Крім нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, за період з дня звільнення 17.01.2020 року по день звернення до суду - 27.02.2020 року, у розмірі 3449, 04 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 березня 2020 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 березня 2020 судове засідання по справі за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: Філія «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» про стягнення нарахованих, але не виплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відкладено до 15:00 год. 06 квітня 2020 року, у зв`язку із неявкою сторін та згодом на 22 квітня 2020 у зв`язку з оголошеним карантином.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2020 вказану позовну заяву особа_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено, що в іншому випадку позовна заява залишається без розгляду.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 продовжено розгляд справи за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: Філія «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» про стягнення нарахованих, але не виплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви. Призначено до розгляду на 30 квітня 2020 року. Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні 30 квітня 2020 року без участі сторін.
Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи. Зазначив, що позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно, належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на інтернет-порталі «Судова влада». Заяви про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавав.
При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст.281 ЦПК України заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи Філія «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» повторно в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Тому суд вирішив розгляд справи проводити за його відсутності, оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду справи .
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Положеннями ч.1 ст.94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно положень ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За положеннями ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що згідно з наказом №108к від 03 листопада 1992 року особа_1 було прийнято на роботу водієм в ДСІ ЗО Миколаївського облавтодору (теперішня назва - філія "Новобузький райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України").
На підставі наказу №1-К від 17 січня 2020 року особа_1 був звільнений із посади водія філії "Новобузький райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.
Зазначені обставини підтверджуються записами здійсненим в трудовій книжці позивача серії номер_1 від 06 жовтня 1981 року , копія якої долучена до матеріалів справи та Наказу №1-К від 17 січня 2020 року /а.с. 6-7/
Відповідно до даних довідки про невиплачену заробітну плату №5 від 29 січня 2020 року, виданої начальником Філії "Новобузький райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", заборгованість по заробітній платі перед особа_1 станом на 30 січня 2020 року становить 64805, 28 грн. /а.с. 8/.
Відповідно до положень п.6 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли в даній справі між сторонами, суд вважає доведеним наявність перед позивачем заборгованості по заробітній платі, яка на момент розгляду справи складає 64805, 28 грн., а тому позовні вимоги особа_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 64805, 28 грн. (без утримання податку на прибуток й інших обов`язкових платежів).
Крім того, відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз`яснення цієї норми права, надав Конституційний суд України у своєму рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.
У своїй постанові від 30.01.2019 року ВП ВС (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що на момент звільнення, а саме станом на 17 січня 2020 року відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем. Доказів виплати заробітної плати позивачу відповідач до суду не надав, в письмовому поясненні, наданому суду, про причини затримки розрахунку відповідач не повідомив.
Згідно роз`яснень, даних у п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацюваний час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою КМ України від 16.05.1995 року №348).
Відповідно дост.27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи норми закону, час затримки належних позивачу як звільненому 17 січня 2020 року працівнику сум, складає період з 18 січня 2020 року і по день ухвалення рішення.
Разом з тим, особа_1 просить стягнути на його користь середній заробіток з дня звільнення і по 27 лютого 2020 року - до часу звернення з позовом до суду, в розрахованій ним сумі 3449, 04, що не відповідає згаданим нормам закону та звужує порушені права позивача.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 821/3514/15-а зробив висновок про те, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Тобто, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
А тому, суд при ухвалені рішення, враховує період з 18 січня 2020 року (наступний робочий день після звільнення) по 30 квітня 2020 року (дата ухвалення рішення).
За таких обставин, до стягнення з ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь особа_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 січня 2020 року (наступний робочий день після звільнення) по 30 квітня 2020 року (дата ухвалення рішення)
При цьому, при розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд виходить з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються зокрема одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Згідно Розрахунку середньоденної заробітної плати №4 від 29 січня 2020 року, виданої начальником Філії "Новобузький райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" середньоденна зарплата особа_1 за два останні місяці, що передують звільненню становить 164, 24 грн. /а.с. 9/.
Розраховуючи розмір середньої заробітної плати судом враховувалось те що згідно зі ст. 50 КЗпП України тривалість робочого часу для найманих працівників має бути не більше 40 годин у тиждень. Так, при 5-денному робочому тижні з двома вихідними днями тривалість робочого дня не перевищує 8 годин. А ось точні рамки щоденної роботи (зміни) визначають правилами внутрішнього Трудового розпорядку або графіком виходу на роботу (змінності), затвердженими роботодавцем.
Водночас на деяких роботах, за умовами виробництва (роботи), не може бути дотримана встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу (сторожі, водії тощо). У цьому випадку для таких працівників і встановлюють підсумований облік робочого часу.
У такому разі підрахунок відпрацьованих годин вестиметься не за тиждень, а за більший проміжок часу - обліковий період, але так, щоб тривалість робочого часу за цей період не перевищувала норми згідно зі ст. 50 або 51 КЗпП (для окремих категорій працівників).
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Кількість робочих днів затримки з 18 січня 2020 року, дня наступного за днем звільнення, до 30 квітня 2020 року складає 72 робочих дні.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме, - слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 січня 2020 року, дня наступного за днем звільнення, до 30 квітня 2020 року в розмірі 11 825, 28 грн. (із розрахунку 164, 24 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 72 робочих днів).
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, враховуючи вимоги ст.5 ЗУ «Про судовий збір» та ст.141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1682, 40 грн. підлягає стягненню з відповідача, з них: 840, 80 грн. – на користь держави (за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі) та 840, 80 – на користь позивача, сплачені останнім за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:
позов особа_1 задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 64805 (шістдесят чотири тисячі вісімсот п`ять гривень) 28 копійок (без утримання податку на прибуток й інших обов`язкових платежів).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь на користь особа_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 січня 2020 року до 30 квітня 2020 року в розмірі 11825 (одинадцяти тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 28 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь особа_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , проживаючий за адресою: адреса_1 , паспорт серії номер_2 , виданий Новобузьким РВ УМВС України у Миколаївській області 12 червня 2002 рку, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_3 .
Відповідач: Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», юридична адреса: 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А, єдрпоу 31159920.
Третя особа: Філія «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», юридична адреса: 55601, Миколаївська область, Новобузький район м. Новий Буг, вул. [Р.] Шухевича, 53.
Повне судове рішення складено 30 квітня 2020 року

Суддя І.І. Ціпивко