ДП"МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Справа № 472/1402/19


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2020 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третіх осіб: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та [Г.] управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення заробітної плати за час затримки виплати заробітку,

встановив:

04.11.2019 року особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення заробітної плати за час затримки виплати заробітку.
Позов обґрунтував тим, що з 01.02.2017 року по 19.06.2019 року працював у філії «Веселинівський райавтодор» Дочірного підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на посаді економіста.
З 18.04.2019 року філію «Веселинівський райавтодор» ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» припинено (реорганізовано) шляхом приєднання її до філії «Вознесенський райавтодор» ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
19.06.2019 року позивача звільнено з посади в зв`язку з припиненням філії, згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні позивача відповідач не провів з ним повний розрахунок, а саме: нарахованої але не виплаченої заробітної плати за травень, червень 2019 року в загальному розмірі 19233, 89 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 18781, 23 грн.
Крім нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, за період з дня звільнення 19.06.2019 року по день звернення до суду - 04.11.2019 року, у розмірі 29450, 88 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 08.11.2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Після відкриття провадження у справі позивач особа_1 збільшив позовні вимоги та крім вищевказаного просив зобов`язати відповідача ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" нарахувати та сплатити на відповідні банківські рахунки Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за час роботи за період з 01.10.2018 по 19.06.2019 року включно із заробітної плати, яка складає 70615, 22 грн. /а.с. 40-42/.
В подальшому позивач особа_1 від вказаної позовної вимоги відмовився та просив лише стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 18781, 23 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, за період з 19.06.2019 року по 04.11.2019 року, у розмірі 29450, 88 грн./а.с. 111/.
В судове засідання позивач особа_1 та його представник особа_2 не з`явились, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю.
Відповідач ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" позовні вимоги особа_1 визнало частково. В письмових поясненнях представник відповідача за довіреністю Тирон Я.С. зазначила, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача у справі на користь позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 18781, 23, оскільки відповідно до довідки ліквідаційної комісії філії «Веселинівський райавтодор» дочірного підприємства «Миколаївський облавтодор» невиплачена заробітна плата станом на 31.07.2019 року становить 19223, 89 грн. Крім того, відповідач просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 19.06.2019 рокув розмірі 29450, 88 грн., оскільки останнім робочим днем позивача є 19.06.2019 року, а тому нарахуванню та виплаті звільненому позивачеві підлягає середній заробіток за період затримки розрахунку з 20.06.2019 (з наступного робочого дня), а не з дати звільнення. Також відповідач просив відмовити в задоволенні вимоги в частині стягнення судових витрат з підстав їх недоведеності. Щодо невиплати заробітної плати позивачу письмових пояснень відповідач не надав /а.с. 105-107/.
Оскільки позивач зменшив позовні вимоги суд не бере до уваги письмові пояснення відповідача в частині нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
В судове засідання представник відповідача ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Ухвалою суду від 21.11.2019 року, у зв`язку зі збільшенням позовних вимог позивача, до участі у справі було залучено третю особу [Г.] управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а ухвалою суду від 04.12.2019 року - [Г.] управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області.
Представники третіх осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд не бере до уваги письмові пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та сплатити страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки позивач відмовився від цієї вимоги, а тому це не є предметом спору у даній справі.
В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.02.2017 року позивача призначено на посаду економіста філії «Веселинівський райавтодор», що підтверджується записами в трудовій книжці /а.с. 16/.
Згідно наказу директора дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 18.04.2019 року № 27 філію «Веселинівський райавтодор» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» припинено (реорганізовано) шляхом приєднання її до філії «Вознесенський райавтодор» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» /а.с. 20/.
Відповідно до наказу № 16 від 19.06.2019 року позивач був звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, а саме у зв`язку з припиненням (реорганізацією) філії «Веселинівський райавтодор» /а.с. 16/.
На момент звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що підтверджується довідкою, наданою ліквідаційною комісією філії «Веселинівський райавтодор» дочірного підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», з якої вбачається, що заборгованість перед позивачем станом на 31 липня 2019 року за травень-червень 2019 року (включно), становить 19223, 89 грн., з яких: за травень - 5223, 03 грн., травень - 14000, 86 грн. /а.с.9/.
Частиною 1 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що зазначена в прохальній частині позову сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 18781, 23 грн. є арифметичною помилкою оскільки в описовій частині позову позивач зазначає суму заборгованості в розмірі 19223, 89 грн.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 821/3514/15-а зробив висновок про те, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Тобто, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли в даній справі між сторонами, суд вважає доведеним наявність перед позивачем заборгованості по заробітній платі, яка на момент розгляду справи складає 19223, 89 грн., з яких: травень 2019 року - 5223, 03 грн.; червень 2019 року - 14000, 86 грн. За таких обставин для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 19223, 89 грн.
Крім того, відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз`яснення цієї норми права, надав Конституційний суд України у своєму рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.
У своїй постанові від 30.01.2019 року ВП ВС (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Із матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення, а саме станом на 19.06.2019 року філія "Веселинівський райавтодор" не здійснила повний розрахунок з позивачем. Доказів виплати заробітної плати позивачу відповідач до суду не надав, в письмовому поясненні, наданому суду, про причини затримки розрахунку відповідач не повідомив.
Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи норми закону, час затримки належних позивачу як звільненому 19.06.2019 року працівнику сум, складає період з 20.06.2019 року і по день ухвалення рішення.
Разом з тим, позивач просить стягнути на його користь середній заробіток з дня звільнення 19.06.2019 року по 04.11.2019 року - до часу звернення з позовом до суду.
Суд при ухвалені рішення, враховує період з 20.06.2019 року (наступний робочий день після звільнення) по 04.11.2019 року (як просить позивач).
За таких обставин, до стягнення з ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь особа_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2019 року (наступний робочий день після звільнення) по 04.11.2019 року.
При розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд виходить з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються зокрема одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Згідно довідки ліквідаційної комісії філії «Веселинівський райавтодор» середньоденна зарплата особа_1 за 2019 рік становить 306, 78 грн /а.с. 10/.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік».
Кількість робочих днів затримки з 20.06.2019 року, дня наступного за днем звільнення, до 04.11.2019 року складає 95 робочих днів.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме, - слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2019 року по 04.11.2019 року в розмірі 29 144, 10 грн. (із розрахунку 306 грн. 78 коп. (середньоденний заробіток позивача) х 95 робочих днів).
Щодо розподілу судових витрат, то суд приходить на доступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати, а тому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 768, 40 грн. за відповідну позовну вимогу.
За позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати позивач сплатив судовий збір в розмірі 768, 40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією /а.с. 115/.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати, пропорційно задоволених вимог, в розмірі 756, 20 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1450 грн. належними доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, крім іншого, вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема, про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення заробітної плати за час затримки виплати заробітку - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства ««Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код єдрпоу 31159920, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп: номер_1 , місце проживання: адреса_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 19223, 89 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять три гривні вісімдесят дев`ять копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь особа_1 заробітної плати за один місяць.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь (код єдрпоу 31159920, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп: номер_1 , місце проживання: адреса_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2019 року по 04.11.2019 року в розмірі 29144, 10 грн. (двадцять дев`ять тисяч сто сорок чотири гривні десять копійок).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код єдрпоу 31159920, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А) в дохід держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(код єдрпоу 31159920, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп: номер_1 , місце проживання: адреса_1 ) судовий збір у розмірі 756, 20 грн. (сімсот п`ятдесят шість гривень двадцять копійок).
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.




Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіТустановський А.О.