ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство № 2/235/1233/20
Дело № 235/2957/20

Р Е Ш Е Н И Е

И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

12 июня 2020 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе председательствующего судьи [Х.] С.М.
с участием секретаря судебного заседания [Г.] С.В.
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
В:
К Красноармейского горрайонного суда обратилась особа_1 с иском к ГП «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. Исковые требования обоснованы тем, что истец с 19.01.2012 по 34.02.2020 работала в должности фельдшера здравпункта (табельный номер 40091) на Государственном предприятии «Угольная компания« Краснолиманская ».
Ответчик систематически нарушал сроки выплаты заработной платы, заставило меня 04.02.2020 прекратить с ним трудовые отношения в соответствии с частью 3 статьи 38 КЗоТ Украины (нарушение законодательства о труде).
В день увольнения, в нарушение требований ст.116 КЗоТ Украины расчет по заработной плате с истицей не было проведено.
Ответчик предоставил справку о заработной плате за период 2020года, в которой определен размер заработной платы при увольнении в размере 37461, 91 грн, однако не понятно признает ли ответчик указанную задолженность или считает, что ее оплатили.
Кроме того ответчик не оплатил задолженность по заработной за ноябрь декабрь 2019 в размере 11437, 21 грн, указанной в справке о заработной плате за период 2018-2019 годы.
Общая сумма задолженности по заработной плате при увольнении составляет 48899, 12 гривен.
Так как в день увольнения истицане работала, требование об окончательном расчете была заявлена ​​в заявлении об увольнении.
По состоянию на текущую дату ответчик так и не осуществил окончательный расчет.
Считает, что ответчик должен уплатить средний заработок за время задержки счета при увольнении с 04.02.2020 по 08.05.2020.
День освобождения: 04.02.2020. Дата обращения в суд: 08.05.2020. Задержка составила 63 рабочих дня (16 дней в феврале, 21 день в марте, 21 день в апреле, 5 дней в мае)
624, 83 - среднедневная заработная плата согласнов справки ответчика
Размер среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении по состоянию на 08.05.2020 составляет: 624 грн. 83 коп. (Среднедневной заработок) х 63 (количество рабочих дней задержки) = 39364 грн. 29 коп.
Истица просит суд взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в ее пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 04.02.2020 по день принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 08.05.2020 составляет 39364 грн. 29 коп. Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская в пользу задолженность по заработной плате в размере 48899 грн.12 коп.
Определением суда от 14.05.2020 года открыто производство по делу и назначено рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства.
Представитель ответчика в отзыве на иск указал, что ответчик заявленные исковые требования не признает в полном объеме, считает их безосновательными и необоснованными, поскольку увольнение позивача по собственному желанию осуществляется в полном соответствии с нормами действующего законодательства.
Истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено: по 12.2019 года - 6 785, 59 грн (за исключением обязательных удержаний к уплате 5 394, 55 грн), по 01.2020 года - 7 005, 27 грн (за исключением обязательных удержаний к оплате: 4466, 79 грн, за счет
средств ФСС 1124, 13 грн) за 02.2020 года - 30456, 64 грн. (За исключением обязательных удержаний к уплате 24 475, 46 грн).
Данный факт пидтверджуеться справками № 895, 896, 897 от 10.06.2020 года.
День освобождения (04.02.2020 г.) Истца совпадает с последним днем ​​отпуска. То есть в день увольнения истец находилась в отпуске, не работала. Данный факт также подтверждается «справкой о отметки» отдела контрольного табеля предприятия от 20.05.2020 года (отпуск с 22.01.2020- 04.02.2020 продлена на основании больничного) и справкой из отдела кадров от 04.06.2020 года № 91 / к.
04.02.2020 года истец уволился из предприятия, тобто в этот день (освобождение) она не работала, а находилась в отпуске, что подтверждается справкой ВКТО от 20.05.2020 года и самой истицей (заявление об увольнении, исковое заявление).
04.02.2020 года истцу в соответствии с требованиями части 1 статьи 43 КЗоТ Украины пп.2.26, 2.27, ч. 2 Инструкции «О порядке ведения трудовых книжек работников», выдана трудовая книжка.
В день увольнения истец получила на руки трудовую книжку в отделе кадров предприятия, после чего должна была обратиться дв кассы бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета. Но, по неизвестным причинам, истец в бухгалтерии не обратилась и окончательный расчет, надлежащим образом был начислен в день ее освобождения, не получила. Не обращалась она к бухгалтерии предприятия или к руководству предприятия с требованием о расчете и в дальнейшем. В заявлении об освобождении от 28.01.2020 года требования об окончательном расчете тоже нет.
Предприятием был проведен расчет среднего заработка истцав соответствии с ПКМУ № 100 и проведена выплата средств.
Среднедневной заработок истца составляет за последние 2 месяца 624, 83грн.
Данный факт подтверждается справкой № 895 от 10.06.2020р.
Ответчик получил исковое заявление с требованием о проведении с ним соответствующего расчета только в судебном порядке, под расписку 14.05.2020 года.
Представитель ответчика отмечает, что на сегодняшний день на ГП «УК« Краснолиманская », как и на многих угледобывающих предприятиях региона, сложилась сложная экономического - финансовая ситуация, которая привела простой на предприятии, начиная с 19.12.2019 года, о чем издан приказ от 19.12.2019 года № 875. На время простоя к работе привлекаются только работники, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и тому подобное ... То есть истец до сих работников не относится, в день увольнения находилась в отпуске, не работала, на момент с ВИЧьнення знала, в каком тяжелом финансовом состоянии находится предприятие. В свою очередь предприятие, несмотря на такое положение, проявило должную заботливость к истцу, согласившись ст. 44 КЗоТ Украины. Ситуация дополнительно усугубляется объявлением карантина, с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавируса.
Учитывая фактические обстоятельства дела, ответчику крайне трудно выполнять в полном объеме, требования ст.116, 117 КЗоТ Украины и считает эти обстоятельства, как форс-мажорные (не из выни предприятия). Вместе с тем при рассмотрении данного дела необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, которые не по вине предприятия возникла непреодолимая сила, понимаемая как чрезвычайное и неотвратимое при данных условиях событие (форс мажорное обстоятельство, как вынужден простой на предприятии).
Учитывая вышеизложенное в удовлетворении иска просит отказать в полном объеме.
Истица и представитель ответчика в судебное заседание не появились, предоставили суду соответствующие заявления о рассмотрении дела без их участия.Суд, исследовав материалы дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходит к выводу, что заявленные требования подлежат частичному удовлетворению по следующим основаниям.
особа_1 работала на ГП «УК« Краснолиманская »в период с 25.07.2011р. по 18.01.2012 г.., и с 19.01.2012 г.. по 04.02.2020 г.. фельдшером и медицинской сестрой. 04.02.2020 уволен по собственному м желанию по ч. 3 статьи 38 КЗоТ Украины (а.с.7-9).
В соответствии с приказом об освобождении от 04.02.2020 года № 151 К особа_1 освобождена. В приказе указано об указании расчетном отдела выплатить выходное пособие сестре медицинской поверхности особа_1 в размере трехмесячного среднего заработка с 04.02.2020 г.., Ст.44 КЗоТ Украины (а.с.12).
В заявлении об освобождении от 28.01.2020 года истица просит освободить ее по собственному желанию с 04.02.2020 годав соответствии с частью 3 статьи 38 КЗоТ Украины в связи с нарушением законодательства о труде, которое заключается в невыплате заработной платы в срок, определенный статьей 115 КЗоТ Украины и статьей 24 Закона Украины «Об оплате труда». В соответствии со статьей 3 Закона Украины «Об отпусках» просит считать датой увольнения 04.02.2020 года последний день отпуска. Также просит выплатить ей выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка согласно статье 44 КЗоТ Украины.
Согласно коткуда под № 895 от 10.06.2020 года среднедневной заработок особа_1 составляет 624, 83 гривны.
Согласно справки по № 869 от 10.06.2020 года особа_1 по декабрь 2019 начислено 6785, 59 гривен, за исключением обязательных удержаний к уплате - 5394, 55 гривен, из которых в мае 2020 (в бытность гражданского дела в производстве суда) перечислено 2000 гривен.
Таким образом задолженность по заработной плате за декабрь 2019 составляет - 3394, 55 гривен.
соответно к справки по № 897 от 10.06.2020 года особа_1 по январь 2020 начислено 7005, 27 гривен, за исключением обязательных удержаний к уплате - 4466, 79 гривен, за счет средств ФСС - 1124, 13 гривен, которые перечислены 24.03. 2020 за счет ФСС.
Таким образом задолженность по заработной плате за январь 2020 составляет - 4466, 79 гривен.
Согласно справки по № 898 от 10.06.2020 года при освобождении особа_1 начислено за февраль 2020 30456, 64 гривен, за исключением обязательных удержанийк уплате 24475, 46 гривен.
Таким образом задолженность по заработной плате по состоянию на дату рассмотрения дела составляет 32336, 80 гривен. Данная сумма рассчитана за исключением обязательных удержаний, и подлежит взысканию с ответчика в пользу истицы.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищаетсязаконом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общественностььнимы принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание »/« правомерное ожидание »относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать трудавник надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся трудаивникови при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Судом установлено, что истица освободилась 04.02.2020 года, в последний день не работала (последний день отпуска), поэтому не получила от предприятия средства, причитающиеся к выплате при увольнении. Действующая редакция статьи 116 КЗоТ Украины предусматривает, что такие средства выплачиваются не позднее следующего дня после предъявления требования о расчете. Позиция ответчика в данныеи делу, по поводу выплаты причитающихся средств при увольнении, заключается в отсутствии вины предприятия, поскольку истец не обращался к предприятию с требованием о выплате причитающихся средств.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработокза все время задержки по день фактического расчета.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий).
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела овзыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, - следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, какчто работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Из материалов дела усматривается, что истица в последний день работы не работала, в заявлении об увольнении указала только о выплате трехмесячного среднего заработка, требования об окончательном расчете при увольнении не указала.
Истица обратилась в суд 08.05.2020 года (дата указана на конверте а.с.16), представителем ответчика 15.05.2020 года в помещенни суда получено постановление об открытии производства, копию искового заявления и приложенных к нему материалов. Таким образом 15.05.2020 года ГП «УК« Краснолиманская »фактически получило требование от истицы о выплате сумм, принадлежащих ей при увольнении.
Статья 116 КЗоТ Украины не определяет формы, в которой уволенный работник должен предъявить требование о расчете. Однако получив исковое заявление и определение об открытии производства по делу, ответчик не принял мер по проведению окончательного расчета позивачем.
Учитывая изложенное, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истицы средний заработок за весь период задержки расчета за период с 16.05.2020 года (следующий день после получения искового заявления ответчиком) по 12.06.2020 года (день вынесения решения суда). Расчет среднего заработка: среднедневная заработная плата - 624, 83 гривен, количество рабочих дней - 19 624, 83 * 19 = 11871, 77 гривен.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Укны от 24.12.1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей , о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Пунктом 1 части 1 статьи5 Закона Украины «О судебном сборе» предусмотрено освобождение от уплаты судебного сбора истцов по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе. В поданном иске требование о взыскании заработной платы объединенная с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
С учетом изложенного, суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 1681, 6 гривен (840, 80 * 2).
Руководствуясь ст. ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 ГПК Украины, ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗоТ Украины суд, -
принял:
Исковые требования особа_1 в ГП «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 32 336 (тридцать две тысячи триста тридцать шесть) рублей80 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 15.05.2020 года по день вынесения решения суда (12.06.2020 года) в размере 11 871 (одиннадцать тысяч восемьсот семьдесят одну) гривну 77 копеек с удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в размере 1681 (одна тысячашестьсот восемьдесят одну) 60 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть подано апелляциййну жалобу в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский районный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
В соответствии с пунктом 3 Заключительных положений ГПК Украины во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), сроки апелляционного обжалования продолжаются на срок действия такого карантина.
Истец особа_1, идентификационный номер номер_1, место регистрации: адрес_1.
Ответчик: ООО «УК« Краснолиманская », код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9.
Полный текст решения составлен 12 июня 2020.

судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/235/1233/20
Справа № 235/2957/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
До Красноармійського міськрайонного суду звернулась особа_1 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 19.01.2012 по 34.02.2020 працювала на посаді фельдшера здравпункта (табельний номер 40091) на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Відповідач систематично порушував строки виплати заробітної плати, що змусило мене 04.02.2020 припинити з ним трудові відносини відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України (порушення законодавства про працю).
У день звільнення, в порушення вимог ст.116 КЗпП України розрахунок по заробітній платі з позивачкою не було проведено.
Відповідач надав довідку про заробітну плату за період 2020 року, в якій визначений розмір заробітної плати на момент звільнення в розмірі 37461, 91 грн, однак не зрозуміло чи визнає відповідач вказану заборгованість або вважає що її сплатили.
Окрім того відповідач не сплатив заборгованість із заробітної за листопад- грудень 2019 року в розмірі 11437, 21 грн, яка зазначена в довідці про заробітну плату за період 2018-2019 роки.
Загальна сума заборгованості із заробітної плати на момент звільнення складає 48899, 12 гривень.
Так як у день звільнення позивачка не працювала, вимога про остаточний розрахунок була заявлена у заяві про звільнення.
Станом на поточну дату відповідач так і не здійснив остаточний розрахунок.
Вважає, що відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки рахунку при звільненні з 04.02.2020 по 08.05.2020.
День звільнення: 04.02.2020. Дата звернення до суду: 08.05.2020. Затримка склала: 63 робочих дні (16 днів у лютому, 21 день в березні, 21 день в квітні, 5 днів в травні)
624, 83 - середньоденна заробітна плата згідно довідки відповідача
Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 08.05.2020 становить: 624 грн. 83 коп. (середньоденний заробіток) х 63 (кількість робочих днів затримки) = 39364 грн. 29 коп.
Позивачка просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.02.2020 по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 08.05.2020 становить 39364 грн. 29 коп. Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 48899 грн.12 коп.
Ухвалою суду від 14.05.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано: за 12.2019 року - 6 785, 59 грн (за винятком обов`язкових утримань до сплати 5 394, 55 грн), за 01.2020 року - 7 005, 27 грн (за винятком обов`язкових утримань до сплати: 4466, 79 грн, за рахунок
коштів ФСС 1124, 13 грн) за 02.2020 року - 30456, 64 грн. (за винятком обов`язкових утримань до сплати 24 475, 46 грн).
Даний факт підтверджується довідками № 895, 896, 897 від 10.06.2020 року.
День звільнення (04.02.2020 р.) позивача збігається з останнім днем відпустки. Тобто у день звільнення позивач перебувала у відпустці, не працювала. Даний факт також підтверджується «довідкою про відмітки» відділу контрольного табелю підприємства від 20.05.2020 року (відпустка з 22.01.2020- 04.02.2020 продовжена на підставі лікарняного) та довідкою з відділу кадрів від 04.06.2020 року № 91/к.
04.02.2020 року позивач звільнилася з підприємства, тобто в цей день (звільнення) вона не працювала, а знаходилася у відпустці, що підтверджується довідкою ВКТО від 20.05.2020 року та самою позивачкою (заява про звільнення, позовна заява).
04.02.2020 року позивачу відповідно до вимог частини 1 статті 43 КЗпП України пп.2.26, 2.27, ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», видано трудову книжку.
В день звільнення позивач отримала на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинна була звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернулася та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день її звільнення, не отримала. Не зверталася вона до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві про звільнення від 28.01.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має.
Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до ПКМУ № 100 та проведено виплату коштів.
Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 624, 83грн.
Даний факт підтверджується довідкою № 895 від 10.06.2020р.
Відповідач отримав позовну заяву, з вимогою про проведення з нею відповідного розрахунку тільки в судовому порядку, під розписку 14.05.2020 року.
Представник відповідача зазначає, що на сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно - фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники , які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо... Тобто позивач до цих працівників не відноситься, у день звільнення перебувала у відпустці, не працювала, на момент звільнення знала, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство. В свою чергу підприємство, незважаючи на таке становище, проявило належну дбайливість до позивача, погодившись зі ст. 44 КЗпП України. Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу.
Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати, в повному обсязі, вимоги ст.116, 117 КЗпП України і вважає ці обставини, як форс-мажорні (не з вини підприємства). Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс- мажорна обставина, як вимушений простой на підприємстві).
Враховуючи вищевикладене у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Позивачка та представник відповідача до судового засідання не з`явились, надали суду відповідні заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
особа_1 працювала на ДП «ВК «Краснолиманська» у період з 25.07.2011р. по 18.01.2012 р., та з 19.01.2012 р. по 04.02.2020 р. фельдшером та медичною сестрою. 04.02.2020 року звільнена за власни м бажанням за ч. 3 статті 38 КЗпП України (а.с.7-9).
Відповідно до наказу про звільнення від 04.02.2020 року за № 151 К особа_1 звільнена. В наказі зазначено про вказівку розрахунковому відділу виплатити вихідну допомогу сестрі медичній поверхні особа_1 в розмірі тримісячного середнього заробітку з 04.02.2020 р., ст.44 КЗпП України (а.с.12).
В заяві про звільнення від 28.01.2020 року позивачка просить звільнити її за власним бажанням з 04.02.2020 року відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням законодавства про працю, яке полягає у невиплаті заробітної плати в строк, визначений статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до статті 3 Закону України «Про відпустки» просить вважати датою звільнення 04.02.2020 року останній день відпустки. Також просить виплатити їй вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку згідно статті 44 КЗпП України.
Відповідно до довідки за № 895 від 10.06.2020 року середньоденний заробіток особа_1 становить 624, 83 гривні.
Відповідно до довідки за № 869 від 10.06.2020 року особа_1 за грудень 2019 року нараховано 6785, 59 гривень, за винятком обов`язкових утримань до сплати – 5394, 55 гривень, з яких у травні 2020 року (під час перебування цивільної справи в провадженні суду) перераховано 2000 гривень.
Таким чином заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року складає – 3394, 55 гривень.
Відповідно до довідки за № 897 від 10.06.2020 року особа_1 за січень 2020 року нараховано 7005, 27 гривень, за винятком обов`язкових утримань до сплати – 4466, 79 гривень, за рахунок коштів ФСС – 1124, 13 гривень, які перераховані 24.03.2020 року за кошти ФСС.
Таким чином заборгованість по заробітній платі за січень 2020 року складає – 4466, 79 гривень.
Відповідно до довідки за № 898 від 10.06.2020 року при звільненні особа_1 нараховано за лютий 2020 року 30456, 64 гривень, за винятком обов`язкових утримань до сплати 24475, 46 гривень.
Таким чином заборгованість по заробітній платі станом на дату розгляду справи становить 32336, 80 гривень. Дана сума розрахована за винятком обов`язкових утримань, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що позивачка звільнилася 04.02.2020 року, в останній день не працювала (останній день відпустки), тому не отримала від підприємства кошти, що належать до виплати при звільненні. Чинна редакція статті 116 КЗпП України передбачає, що такі кошти виплачуються не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про розрахунок. Позиція відповідача у даній справі, з приводу виплати належних коштів при звільненні, полягає у відсутності вини підприємства, оскільки позивач не звертався до підприємства з вимогою про виплату належних коштів.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка в останній день роботи не працювала, в заяві про звільнення вказала тільки про виплату тримісячного середнього заробітку, вимоги про остаточний розрахунок при звільненні не зазначила.
Позивачка звернулась до суду 08.05.2020 року (дата вказана на конверті а.с.16), представником відповідача 15.05.2020 року в приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Таким чином 15.05.2020 року ДП «ВК «Краснолиманське» фактично отримало вимогу від позивачки про виплату сум, які належні їй при звільненні.
Стаття 116 КЗпП України не визначає форми, в якій звільнений працівник повинен пред`явити вимогу про розрахунок. Проте отримавши позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідач не вжив заходів щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 16.05.2020 року (наступний день після отримання позовної заяви відповідачем) по 12.06.2020 року (день постановлення рішення суду). Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата – 624, 83 гривень, кількість робочих днів – 19, 624, 83*19= 11871, 77 гривень.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681, 6 гривень (840, 80*2).
Керуючись ст. ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 32336 (тридцять дві тисячі триста тридцять шість) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15.05.2020 року по день постановлення рішення суду (12.06.2020 року) у розмірі 11871 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) гривню 77 копійок з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: особа_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 .
Відповідач: ДП «ВК «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Повний текст рішення складено 12 червня 2020 року.

Суддя: