ДП "УКРВОДШЛЯХ": невыплата зарплаты

29.06.2021


Дело № 696/286/21
2/696/155/21

Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
29 июня 2021 г.. Поле
Каменский районный суд Черкасской области
в составе председательствующей судьи - [Н.] А.Е.,
с участием секретаря - [С.] Н.П.,
истца - особа_1
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства, в открытом судебном заседании в городе Поле Черкасской области, в зале состодань Каменский районный суд Черкасской области гражданское дело по исковому заявлению
особа_1 в ГП «Укрводпуть»,
о взыскании среднего заработка за время прохождения военной службы, компенсацию за неиспользованный отпуск за период работы, средний заработок в связи с Непроведение и задержкой расчета при увольнении и морального вреда,
установил:
особа_1 обратился в Каменско районного суда Черкасской области с исковым заявлением к ГП «Укрводпуть» о взыскании среднего заработаеттку во время прохождения военной службы, компенсацию за неиспользованный отпуск за период работы, средний заработок в связи с Непроведение и задержкой расчета при увольнении и морального вреда.
Исковые требования мотивирует тем, что 12.08.2016 года он был принят на работу на должность 3-го помощника капитана 3-го помощника механика теплохода «Айдар» в ГП «Укрводпуть». В дальнейшем работал на различных должностях, после чего решил прекратить трудовые отношения с предприятием и 09.11.2020 годаон был уволен по собственному желанию, однако при увольнении ему не были выплачены все причитающиеся суммы и не было проведено повторного расчета. По этому поводу истец обратился к ответчику с соответствующим заявлением, на что получил ответ, который не касается сути дела.
14.04.2021 года постановлением Каменский районный суд Черкасской области было открыто производство по делу, решено рассмотрение данного гражданского дела осуществлять по правилам упрощенного искового производства.
Истец настаивал на удовлетворении исковых требований, предоставил в суд уточненные требования и просил их удовлетворить в полном объеме.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, 07.05.2021 года предоставил в суд отзыв на исковое заявление, в котором отмечает, что в период с 12.08.2016 года по 09.11.2020 года особа_1 действительно работал на ГП «Укрводпуть», а также с 30.06.2017 года по 29.06.2020 года проходил военную службу. Указывает, что действительно на предприятии возникла задолженность по выплате заработной платы, однако не в 2017 роэти, как указал в исковом заявлении истец, а в 2019 году. Отмечает, что исковое заявление особа_1 о взыскании с ГП «Укрводпуть» среднего заработка во время прохождения военной службы за период с 30.06.2017 года по 29.06.2020 года не соответствует действительным обстоятельствам по делу и направлена ​​исключительно на безосновательное получения истцом денежных средств. По возмещению морального вреда указывает, что истцом не указаны какие-либо нравственные страдания, а только указывает на отсутствие сбережений. Враховуючы, что с 30.06.2017 года по 29.06.2020 года особа_1 получал «двойную зарплату», то есть денежное обеспечение как военнослужащий по контракту и заработную плату, о нанесении ему морального вреда, в результате созданной задолженности в ГП «Укрводпуть» есть сомнения. Обращают внимание, что истец не предоставил ни одного доказательства в подтверждение причинения ему морального вреда.
Исследовав доказательства в их совокупности, выяснив основания и предмет иска, характер спорных правоотношений, прав иинтересов, для защиты которых обратился истец, суд считает, что исковые требования являются подлежащими удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с ГПК Украины, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных ГПК Украины случаях.
Согласно ч. 3 ст. 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, которые имеют сначение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных ГПК Украины.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с истцом в 09.11.2020 года, был уволен в соответствии с Приказом №211-о от 06.11.2020 г.., По собственному желанию, на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, указанные обстоятельства подтверждаются копией трудовой книжки (л.д. 9-10), копией заявления особа_1 об освобождении от 04.11.2020 г. (а. 12), а также Приказом оосвобождение особа_1 от 06.11.2020 г.. №211-0 (а 11).
Как следует из копии военного билета серии номер_1 особа_1 30.06.2017 г.. На основании Приказа командира в / ч А3763 №31-РС был призван на военную службу по контракту в Вооруженные Силы Украины, где уволен 29.06.2020 г.. В запас Приказом командира в / ч А0937 №6-РС (а.с.13-14).
Согласно части третьей статьи 119 Кодекса законов о труде Украины - за работниками, призванными на срочную военную службу, военную службу по призывулиц офицерского состава, военную службу по призыву по мобилизации, на особый период или принятыми на военную службу по контракту, в том числе путем заключения нового контракта на прохождение военной службы, во время действия особого периода на срок до его окончания или до дня фактического увольнения сохраняются место работы, должность и средний заработок на предприятии, в учреждении, организации, фермерском хозяйстве, сельскохозяйственном производственном кооперативе независимоот подчинения и формы собственности и у физических лиц - предпринимателей, в которых они работали на время призыва.
Поскольку, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ стягивает на користь работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Вина владельца не исключается при отсутствии денег на расчетном счете, финансовых трудностях предприятия и тому подобное.
Согласно справки о предоставлении информации ГП «Укрводпуть» от 27.04.2021 №10-10 / 218, по состоянию на 23.04.2021 года сумма начисленной, но не выплаченной заработной платы составляет 82253, 81 грн.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены непозднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Учитывая, что задолженность ответчика перед истцом подтверждается материалами дела, суд считает возможным взыскать ее.
Кроме этого, истец отмечает, что с момента принятия его на работу и по день его увольнения, им не использованы 52 дня неиспользованного отпуска за период работы с 16.05.2018 года по 09.11.2020 года.
Согласно ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины и ст. 24 Закона Украины «О отвУстки »в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
В соответствии с п. 2 раздела I и п. 7 Раздел IV Постановления Кабинета Министров Украины от 8.02.1995 г.. №100 «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» исчисления средней заработной платы для выплаты компенсации за неиспользованные отпуска производится исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска или выплаты компенсации за неиспользованные отпуска. Начисление выплат за время ежегодного отпуска, или компенсации за неиспользованные отпуска, продолжительность которых рассчитывается в календарных днях производится путем деления суммарного заработка за последние перед предоставлением отпуска 12 месяцев на соответствующее количество календарных дней года (за исключением праздничных и нерабочих дней). Полученный результат умножается на число календарных дней отпуска.
Как следует из справки о предоставлении информации ГП «УКРВОДШЛЯХх »от 14.05.2021 №10-10 / 242, среднедневная заработная плата, утвержденная Постановлением КМУ от 08.02.1995 года №100 составляет 244.78 грн. сумма компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск сроком 52 календарных дня особа_1 рассчитанная по формуле (общая сумма = количество дней х среднедневная заработная плата) составляет 12728, 56 грн.
Суд приходит к выводу, такой расчет является обоснованным, а потому с ответчика в пользу истца подлежит взысканию компенсация за неиспользованные дни ежегодного едпусткы в размере 12728, 56 грн.
Одновременно, истец просит взыскать с ответчика в свою пользу средний заработок за все время задержки расчета при увольнении с 10.11.2020 года по день вынесения судебного решения по делу.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатитьработнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника.
Согласно п. 2 раздела I и п. 8 Раздел IV Постановления Кабинета Министров Украины от 8.02.1995 г.. №100 «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного заработка на число рабочих дней, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанным рабочих дней.
Как следует из материалов дела особа_1 был освобожден 10.11.2020 года на момент вынесения решения по делу прошло 138 дней, а следовательно сумма среднего заработка за время задержки расчета исходит из следующего 244, 78 грн. (Среднемесячная заработная плата) х 138 (рабочих дней) = 33779, 64 грн.
Требования истца в части взыскания с ответчика в его пользу суммы среднего заработка за время задержки расчета на момент обращения с иском в суд являются обоснованными и икими, подлежащих удовлетворению.
Решая вопрос о взыскании с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 30000, 00 гривен, суд исходит из следующего.
Согласно статье 23 Гражданского кодекса Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается, в частности, в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него.
Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или иным спосиб.
Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств , которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
В соответствии со ст. 237-1 КЗоТвозмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных завязку и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно п. 9 постановления Пленума Верховного суда Украины от 31.03.1995 года №4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяетв зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Суд обращает внимагу, что истец в обосновании своего иска отмечает, что моральный вред обусловлена ​​тем, что после освобождения он остался без сбережений, был вынужден занимать средства у родственников, чтобы оплачивать проезд. В то же время истец указывает как нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных завязку и или требовало это от него дополнительных усилий для организации своей жизни, а также характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которых он укаав, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств, в частности, учитываются состояние тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния.
Согласно решению Европейского суда по правам человека по делу [Б.] против Украины (окончательное решение от 17 июня 2011 года) суд при оценке доказательств руководствуется критерием доказательства вне розумнимой вопросом. Однако такое доказательство может вытекать из сосуществования достаточно веских, четких и согласованных между собой выводов или подобных неопровергнутых презумпции по фактам.
Учитывая указанное, суд не усматривает оснований для удовлетворения иска и в части возмещения морального вреда, поскольку истец не предоставил суду доказательств, подтверждающих факт причинения ему нравственных страданий в результате действий ответчика.
Итак, исходя из системного анализа приведенных норм законодательства и заступилсяин дела, суд пришел к выводу о частичном удовлетворении исковых требований.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Руководствуясь ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ГПК Украины, ст. 43 Конституции Украины, ст. ст. 47, 83, 116, 117, 237-1, 238 КЗоТ Украины, ст. 24 ЗУ «Об отпусках», Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной плать », суд -
постановил:
Исковое заявление особа_1 в ГП «Укрводпуть» о взыскании среднего заработка за время прохождения военной службы, компенсацию за неиспользованный отпуск за период работы, средний заработок в связи с Непроведение и задержкой расчета при увольнении и морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия водных путей «Укрводпуть» в пользу особа_1 средний заработок за время прохождения военной службы за период с 30.06.2017 года по 29.06.2020 года в сумме 82253 (восемьдесят две тысячи двести пятьдесят) грн. 81 коп.
Взыскать с Государственного предприятия водных путей «Укрводпуть» в пользу особа_1 компенсацию за 52 календарных дней неиспользованного отпуска за период работы с 16.05.2018 года по 09.11.2020 года в сумме 12728 (двенадцать тысяч семьсот двадцать восемь) рублей. 56 коп.
Взыскать с Государственного предприятия водных путей «Укрводпуть» в пользу особа_1 средний заработок в связей и межрегионального сотрудничества с непроведением и задержкой расчета при ОсвободитеЭнни с 10.11.2020 года по день вынесения судебного решения по делу, то есть по 29.06.2021 года в сумме 33 779 (тридцать три тысячи семьсот семьдесят девять) рублей. 64 коп.
Взыскать с Государственного предприятия водных путей «Укрводпуть» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 908 (девятьсот восемь) рублей 00 копеек.
В другой части исковых требований особа_1 в Государственное предприятие водных путей «Укрводпуть» отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобыи всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Черкасский апелляционный суд.
Ко дню начала функционирования единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные жаги подаются участниками дела через Каменский районный суд Черкасской области.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропахску по другим уважительным причинам.
Полный текст решения составлен 30.06.2021 года.
Полное наименование сторон и их местонахождение
Истец особа_1, информация_1, зарегистрирован по адресу: адрес_1, рнокпп номер_2.
Ответчик: Государственное предприятие водных путей «Укрводпуть», местонахождение: 04070, ул. Петра [С] 12, г.. Киев, егрпоу 03150102.

Судья А.Е. [Н.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

29.06.2021


Справа № 696/286/21
2/696/155/21

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
29 червня 2021 року м. Кам`янка
Кам`янський районний суд Черкаської області
в складі головуючої судді - [Н.] О.Є.,
за участі секретаря - [С.] Н.П.,
позивача - особа_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Кам`янка Черкаської області, в залі засідань Кам`янського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовною заявою
особа_1 до ДП «Укрводшлях»,
про стягнення середнього заробітку під час проходження військової служби, компенсацію за невикористану відпустку за період роботи, середній заробіток у зв`язку із не проведенням та затримкою розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
встановив:
особа_1 звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ДП «Укрводшлях» про стягнення середнього заробітку під час проходження військової служби, компенсацію за невикористану відпустку за період роботи, середній заробіток у зв`язку із не проведенням та затримкою розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що 12.08.2016 року він був прийнятий на роботу на посаду 3-го помічника капітана, 3-го помічника механіка теплоходу «Айдар» до ДП «Укрводшлях». В подальшому працював на різних посадах, після чого вирішив припинити трудові відносини з підприємством та 09.11.2020 року його було звільнено за власним бажанням, однак при звільненні йому не були виплачені всі належні суми та не було проведено повторного розрахунку. З цього приводу позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, на що отримав відповідь, яка не стосується суті справи.
14.04.2021 року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області було відкрито провадження по справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач наполягав на задоволені позовних вимог, надав до суду уточнені вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 07.05.2021 року надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у період з 12.08.2016 року по 09.11.2020 року особа_1 дійсно працював на ДП «Укрводшлях», а також з 30.06.2017 року по 29.06.2020 року проходив військову службу. Вказує, що дійсно на підприємстві виникла заборгованість з виплати заробітної плати, однак не у 2017 році, як вказав у позовній заяві позивач, а у 2019 році. Наголошує на тому, що позовна заява особа_1 щодо стягнення з ДП «Укрводшлях» середнього заробітку під час проходження військової служби за період з 30.06.2017 року по 29.06.2020 року не відповідає дійсним обставинам по справі та спрямована виключно на безпідставне отримання позивачем грошових коштів. Щодо відшкодування моральної шкоди вказує, що позивачем не зазначені будь-які моральні страждання, а тільки вказує на відсутність заощаджень. Враховуючи, що з 30.06.2017 року по 29.06.2020 року особа_1 отримував «подвійну зарплату», тобто грошове забезпечення як військовослужбовець за контрактом та заробітну плату, щодо завдання йому моральної шкоди, у результаті утвореної заборгованості у ДП «Укрводшлях» є сумніви. Звертають увагу, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди.
Дослідивши докази по справі в їх [censored] з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з позивачем до 09.11.2020 року, був звільнений відповідно до Наказу №211-о від 06.11.2020 р., за власним бажанням, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки (а.с. 9-10), копією заяви особа_1 про звільнення від 04.11.2020 р. (а.с. 12), а також Наказом про звільнення особа_1 від 06.11.2020 р. №211-0 (а.с. 11).
Як вбачається із копії військового квитка серії номер_1 особа_1 30.06.2017 р. на підставі Наказу командира в/ч А3763 №31-РС був призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, де звільнений 29.06.2020 р. в запас Наказом командира в/ч А0937 №6-РС (а.с.13-14).
Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України - за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Оскільки, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо.
Згідно довідки про надання інформації ДП «Укрводшлях» від 27.04.2021 №10-10/218, станом на 23.04.2021 року сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 82253, 81 грн.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає можливим стягнути її.
Крім цього, позивач зазначає, що з моменту прийняття його на роботу і по день його звільнення, ним не використано 52 дні невикористаної відпустки за період роботи з 16.05.2018 року по 09.11.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до п. 2 розділу І та п. 7 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Як вбачається з довідки про надання інформації ДП «Укрводшлях» від 14.05.2021 №10-10/242, середньоденна заробітна плата, затверджена Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 становить 244.78 грн. сума компенсації за невикористану щорічну відпустку строком 52 календарних дні особа_1 розрахована за формулою (загальна сума = кількість днів х середньоденну заробітну плату) становить 12728, 56 грн.
Суд приходить до висновку, такий розрахунок є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 12728, 56 грн.
Одночасно, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 10.11.2020 року по день винесення судового рішення по справі.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно до п. 2 розділу І та п. 8 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Як вбачається з матеріалів справи особа_1 був звільнений 10.11.2020 року на момент винесення рішення по справі минуло 138 робочих днів, а отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку виходить з наступного 244, 78 грн. (середньомісячна заробітна плата) х 138 (робочих днів) = 33779, 64 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь суми середнього заробітку за час затримки розрахунку на час звернення з позовом до суду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 30000, 00 гривень, суд виходить з наступного.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд звертає увагу, що позивач в обґрунтуванні свого позову зазначає, що моральна шкода обумовлена тим, що після звільнення він залишився без жодних заощаджень, був вимушений позичати кошти у родичів, щоб оплачувати проїзд. Водночас позивач не вказує як порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і чи вимагало це від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі [Б.] проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань в результаті дій відповідача.
Отже, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 83, 116, 117, 237-1, 238 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про відпустки», Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд -
ухвалив:
Позовну заяву особа_1 до ДП «Укрводшлях» про стягнення середнього заробітку під час проходження військової служби, компенсацію за невикористану відпустку за період роботи, середній заробіток у зв`язку із не проведенням та затримкою розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» на користь особа_1 середній заробіток під час проходження військової служби за період з 30.06.2017 року по 29.06.2020 року у сумі 82253 (вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 81 коп.
Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» на користь особа_1 компенсацію за 52 календарних дні невикористаної відпустки за період роботи з 16.05.2018 року по 09.11.2020 року у сумі 12728 (дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 56 коп.
Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» на користь особа_1 середній заробіток у з`язку із непроведенням та затримкою розрахунку при звільненні з 10.11.2020 року по день винесення судового рішення по справі, тобто по 29.06.2021 року у сумі 33779 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн. 64 коп.
Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» на користь особа_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог особа_1 до Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кам`янський районний суд Черкаської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 30.06.2021 року.
Повне найменування сторін та їх місцезнаходження
Позивач: особа_1 , інформація_1 , зареєстрований за адресою: адреса_1 , рнокпп номер_2 .
Відповідач: Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях», місцезнаходження: 04070, вул. Петра [С.] 12, м. Київ, єдрпоу 03150102.

Суддя О.Є. [Н.]