КП "КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" КОР: невыплата зарплаты

Справа № 369/2184/20
Провадження № 2/369/2578/20
рішення
Іменем України

24.04.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді [П.] Н.С.,
секретаря [С.] Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до комунального підприємства Києво-Святошинська тепломережа Київської обласної ради, третя особа Київська обласна рада про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,  —

в с т, а н о в и в:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом. Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням суду було визнано протиправним та скасовано розпорядження про звільнення його з посади, поновлено на посаді в.о. обов`язки директора КП Києво-Святошинська тепломережа. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі, але було відмовлено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позовні вимоги пред`явлені були до неналежного відповідача. Вказав, що відповідач не виконує рішення суду про поновлення на роботі, тому на підставі ст.235 КЗпП, роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, має виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, що передбачено ст.ст.235, 236 КЗпП. За період з 23 жовтня 2019 року по 17 лютого 2020 рік в розмірі 31 607, 20 грн.
У добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати кошти, тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає захисту в судовому порядку.
Просив суд стягнути з КП Києво-Святошинська тепломережа Київської обласної ради на його користь середній заробіток за час затримки у період з 23 жовтня 2019 року по 17 лютого 2020 рік негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі у розмірі 31 607, 20 грн.

31 березня 2020 року при розгляді справи особа_1 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Вказав, що станом на 27 березня 2020 року минуло 108 робочих днів з дати виникнення обов`язку щодо його поновлення на роботі. Тому до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 42 669, 72 грн.
Остаточно просив суд стягнути з КП Києво-Святошинська тепломережа Київської обласної ради на його користь середній заробіток за час затримки у період з 23 жовтня 2019 року по 27 березня 2020 року негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі у розмірі 42669, 72 грн. з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

06 березня 2020 року КП Києво-Святошинська тепломережа Київської обласної ради подала відзив на позов. Вказали, що за рішенням суду вже стягнено середній заробіток з 01 березня 2019 року по 23 жовтня 2019 року. Тому підрахунок повинен починатись з 24 жовтня 2019 року. Також просили врахувати, що в рішенні суду обов`язково має бути зазначено про відрахування податків та обов`язкових платежів з визначеного судом розміру середнього заробітку. Просили відмовити в задоволенні позову частково.

11 березня 2020 року до суду надійшли пояснення по справі Київської обласної ради. Не погоджуючись з позовом зазначили, що на виконання рішення суду було стягнено 8691, 98 грн., яке в подальшому було скасовано. Тому вони звернулись до позивача з листом про повернення цих коштів та запропоновано звернутись до управління щодо вирішення питання про його поновлення. Але даний лист був повернутий без отримання адресатом. Оскільки позивач не з`являється до них, тому не можливо вирішити питання щодо поновлення на посаді. Також вважають, що позивач має право звертатись до суду в межах позовної давності, передбаченої ст.233 КЗпП протягом трьох місяців з дня коли дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. 05 серпня 2018 року позивач звернувся із заявою та відкрито кримінальне провадження за ст.382 КК України (невиконання судового рішення). Тому вважають, що позивач пропустив строки звернення до суду. Також видання розпорядження про поновлення позивача на посаді негативно вплинуло б на діяльність підприємства, так як підприємство не може самостійно функціонувати без керівника, а раді не відомі інші засоби зв`язку з позивачем для ознайомлення його з таким розпорядження, а позивач до ради офіційно не звертався. Просили врахувати відсутність їх вини у затримці та відмовити в задоволенні позову як з-підстав необґрунтованості, так і з підстав пропуску строку позовної давності без поважних причин.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2020 року відкрито провадження по справі та справу до розгляду призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У встановлений судом строк сторони не надіслали заперечень щодо такого розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно з розпорядженням в.о. голови Київської обласної ради [М.] В.В. від 09.06.2016 року № 72 особа_1 з 10 червня 2016 року призначено виконуючим обов`язки директора Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради.
На виконання вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України було подано повідомлення про призначення позивача виконуючим обов`язки директора КП «Києво-Святошинська тепломережа» КОР центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується Витягом та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
особа_1 було звільнено із займаної посади 28.07.2016 року та зареєстровано в КП «Києво-Святошинська тепломережа» КОР відповідне розпорядження голови Київської обласної ради Старикової Г.В. від 28.07.2016 року № 110 у зв`язку із прогулом відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 21 серпня 2017 року Позовні вимоги особа_1,  — задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Київської обласної ради Старикової Ганни Віталіївни від 28 липня 2016 № 110 про звільнення особа_1 з посади виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради у зв`язку із прогулом відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України. Поновлено особа_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради з 28 липня 2016 року. Стягнено з Київської обласної ради на користь особа_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2016 року по день винесення рішення по справі, тобто 21 серпня 2017 року. Стягнено з Київської обласної ради на користь особа_1 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки відповідно до частини 6 статті 235 КЗпП України за період з 28 липня 2016 року по день винесення рішення по справі, тобто 21 серпня 2017 року. Стягнено з Київської обласної ради на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення особа_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради. В іншій частині позовних вимог особа_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 07 лютого 2018 року стягнено з Київської обласної ради на користь особа_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 21 серпня 2017 року у сумі 105489, 03 грн.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2018 року заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 21 серпня 2017 року змінено. Скасовано рішення в частині задоволення позову особа_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Залишено без змін рішення в частині задоволення позову особа_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди. Залишено без змін рішення в частині відмови в задоволенні позову особа_1 про зобов`язання укласти з ним трудовий контракт. Змінено рішення в частині стягнення з Київської обласної ради на користь держави судового збору з 918 гривень 67 копійок (551 гривень 20 копійок + 367 гривень 47 копійок) — збільшити розмір судового збору до 1653 гривень 60 копійок. Скасовано додаткове рішення Троїцького районного суду Луганської області від 07 лютого 2018 року.

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, при розгляді вищевказаної цивільної справи судами встановлено, що суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом правовідношення, пов`язаного з нарахуванням та виплатою сум на підставі Трудового договору.
Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради є юридичною особою. Нарахування і виплата позивачу заробітної плати та інших обов`язкових платежів, які пов`язані з трудовим договором, здійснювалось безпосередньо Комунальним підприємством «Києво — Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, яке має самостійний фонд заробітної плати.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року передбачено, що судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх об`єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.
Розглянувши справу за позовом особа_1 до Київської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки, суд першої інстанції не в повній мірі визначився із суб`єктним складом осіб, які беруть участь у справі, оскільки співвідповідачем у даному трудовому спорі за вказаними позовними вимогами, має бути сторона трудових правовідносин — підприємство, з яким позивач перебував у трудових правовідносинах — юридична особа Комунальне підприємство «Києво — Святошинська тепломережа» Київської обласної ради і прийняте по справі рішення щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки буде стосуватися їхніх прав та обов`язків.
Таким чином, оскільки позивач заявив позов лише до Київської обласної ради та Голови Київської обласної ради VII скликання Старикової Г.В. і не звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Комунального підприємства «Києво — Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, а суд за своєю ініціативою не може цього зробити, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті у вказаній частині, тому у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки слід відмовити з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення про задоволення позовних вимог у вказаній частині, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки зв`язку з пред`явлення позову не до всіх відповідачів.

Відповідно до ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За ст.236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів — завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Встановлено, що після розгляду цивільної справи про поновлення особа_2 на посаді, дане рішення не було виконано. Пояснення представника третьої особи щодо необхідності з`явлення особа_1 для вирішення питання про поновлення суд до уваги не бере. Будь-яких доказів, щоб підтверджували необхідність безпосереднього з`явлення позивача для прийняття розпорядження про його поновлення, матеріали справи не містять. Інших поважних причин щодо негайності виконання рішення суду третя особа суду не навели.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2019 року стягнено з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради на користь особа_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 21 серпня 2017 року в розмірі 105 489, 03 грн., середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 21 серпня 2017 року по 28 лютого 2019 року в розмірі 150 924, 38 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року стягнено з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради на користь особа_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2019 року по 23 жовтня 2019 в розмірі 50 966, 61 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 24 жовтня 2019 року по 27 березня 2020 року складає 42 274, 63 грн. (395, 09 грн. х 107 робочих днів). Тому в цій частині позовні вимоги суд також вважає обґрунтованими та їх задовольняє частково з 24 жовтня 2019 року по 27 березня 2020 року.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:

Позов особа_1 задоволити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради на користь особа_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 24 жовтня 2019 року по 27 березня 2020 року в розмірі 42 274, 63 грн. (сорок дві тисячі двісті сімдесят чотири грн. 63коп.) з подальшим відрахуваннями встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів при виконанні рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: особа_1, інформація_1, адреса реєстрації: адреса_1, ідентифікаційний номер номер_1.
Інформація про відповідача: Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул. Незалежності, буд.9, код єдрпоу 23576122.
Інформація про третю особу: Київська обласна рада, адреса: 1 196 м.Київ, площа Лесі Українки, 1 код єдрпоу 24572267.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2020 року.

Суддя