ПРАТ"ЛЮБОМЛЬСЬКЕ РЕМОНТНО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО": невыплата зарплаты

Дело № 163/2412/19
Производство № 2/163/119/20



любомльский районный суд Волынской области

решение
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

31 января 2020 Любомльский районный суд Волынской области
в составе председательствующего судьи [Ч.] С.С.,

рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в помещении суда в городе Любомль Волынской области гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Любомльске ремонтно-транспортное предприятие» о вягнення задолженности по заработной плате,

в с т, а н о в и л:

В исковом заявлении просил взыскать с частного акционерного общества «Любомльске ремонтно-транспортное предприятие» (далее — ЗАО «Любомльске РТП») 189 494 гривны задолженности по заработной плате. Свои требования обосновал тем, что 0 05.05.2010 года находился с ответчиком в трудовых отношениях в соответствии с контрактом. Из-за непонимания стратегии развития предприятия и невыплаты заработной платы в 2013 году председателю наблюдательного ради предприятия подал заявление об увольнении с занимаемой должности исполняющего обязанности Генерального директора ЗАО «Любомльске РТП». В конце октября 2019 узнал о том, что на сегодняшний день является руководителем ЧАО, о чем свидетельствует информация из соответствующего государственного реестра. В нарушение положений ст.116 КЗоТ Украины ответчик сообщил письменно о начисленных, принадлежащие при увольнении и не осуществил их выплату. От его имени ЗАО «Любомльске РТП» ведутся дела в судах, совершаются юридическизначимые сделки. С 01.05.2013 года по настоящее время обращение в суд прошло 79 месяцев, за которые и просит взыскать заработную плату в заявленном размере.

В отзыве на исковое заявление представитель ответчика заявленные требования признал не признал и отметил, что срок действия заключенного с особа_1 контракта совпадение и не продолжался. 01.11.2013 года истец был освобожден от должности на основании п.п.3, 4 ст.40 КЗоТ Украины. Несмотря на неоднократные приглашения для участия в инвентаризации и получения трудовой книжки, позивач ни разу не появился.
В ответе на отзыв представитель истца указал о продлении действия контракта и незаконности увольнения особа_1.

Судебное заседание для рассмотрения иска предназначалось, из-за чего в соответствии с ч.2 ст.247, ч.2 ст.279 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось, протокол судебного заседания не составлялся.

Анализом доказательств по делу суд установил следующие фактические обстоятельства.

В соответствии с контрактом между ПрАО «Любомльске РТП» и особа_1 от 05.05.2013 года истец был принят на должность исполняющего обязанности Генерального директора ЗАО.
Согласно п.3.1 контракта за выполнение обязанностей Генерального директора ежемесячно выплачивается заработная плата, которую составляют законодательно определенный размер минимальной заработной платы и надбавки за интенсивность и особый характер работы.
Пунктом 6.2 контракта установлено, что он прекращается: по истечении срока его действия; по соглашению сторон; с инивы Высшего органа общества или Наблюдательного совета до истечения срока действия; по инициативе и.о. Генерального директора до окончания срока действия; в других предусмотренных законодательством случаях.
Согласно п.7.1 контракта общий срок его действия определен не более трех лет, по истечении которого может заключаться новый контракт.

В соответствии с протоколом экстренного заседания Наблюдательного совета от 01.11.2013 года № 2 приказом № 1 особа_1 освобожден от должности и.о. Генерального директора ЧАО «Любомльске РТП"на основании п.п.3, 4 ст.40 КЗоТ Украины.

Выпиской из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований от 03.12.2019 года № 1 006 042 866 утверждено, что ЧАО «Любомльске РТП» в установленном порядке зарегистрировано по коду егрпоу 03569284. В разделе «фамилия, имя, по- отчество, дата избрания (назначения) лиц, избираемых (назначаемых) в орган управления юридического лица, уполномоченных представлять юридическое лицо в правоотношениях с третьими лицамиИли лиц, которые имеют право совершать действия от имени юридического лица без доверенности, в том числе подписывать договоры и данные о наличии ограничений относительно представительства от имени юридического лица «указано особа_1 как руководителя ЗАО и подписанта.

Согласно ч.1 ст.391 КЗоТ Украины если по истечении срока Трудового договора (пункты 2 и 3 статьи 23) трудовые отношения фактически продолжаются и ни одна из сторон не требует их прекращения, действие этого договора считается продленным на неопределенный срок. Как следует из исследованных доказательств, максимально возможный срок действия заключенного с истцом договора о выполнении обязанностей генерального директора ЧАО «Любомльске РТП» от 05.05.2019 года определен п.7.5 контракта и не может превышать трех лет.
Протоколом заседания Наблюдательного совета ЧАО «Любомльске РТП» № 2 и приказом об увольнении № 1 от 01.11.2013 года утверждено, что согласно закону срок действия контракта фактически продлен на неопределенный срок, а трудовые отношения истца с отповидачем приостановлены именно 01.11.2013 года.
Доказательств исполнения обязанностей и.о. генерального директора ЧАО «Любомльске РТП» после 01.11.2013 года истец не предоставил, а в ходе судебного разбирательства такая фактическая обстоятельство своего подтверждения не нашла.

Согласно ч.1 ст.94 КЗоТ Украины заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно Классификатору профессий ДК 003: 2010, утвержденнойм приказом Государственного комитета Украины по вопросам технического регулирования и потребительской политики от 28.07.2010 года № 327, работа — определенные задачи и обязанности, которые выполнены, выполняются или должны быть выполнены одним лицом.

Таким образом, совокупность исследованных доказательств свидетельствует, что с 01.11.2013 года истец выполнял одну работу в ЗАО «Любомльске РТП», что давало бы основания для начисления и выплаты ему заработной платы.
Тот факт, что сведения об истце содержатся в соответствующем государственномреестре таких выводов не опровергают, а могут свидетельствовать о нарушении правил внесения сведений в такой реестр.
Утверждение истца в ответе на отзыв о незаконности решения Наблюдательного совета ЧАО «Любомльске РТП» об увольнении истец безосновательно, поскольку законность увольнения истцом оспаривалась, а факт невыполнения истцом трудовых обязанностей по делу доказан.

В то же время заработная плата за период с 05.05.2013 года по 01.11.2013 года истцу было виплачувася в соответствии с п.3.1 контракта не меньше минимального размера заработной платы. Именно в таком размере истцом и заявлено исковые требования за этот период.
Доказательств выплаты такой заработной платы ответчик не предоставил, факт уплаты ЕСВ в соответствии бюджета не может свидетельствовать о выплате.

Согласно ч.2 ст.233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.Итак, средний заработок перед увольнением истца составлял 1147 гривен (размер минимальной заработной платы), среднедневной — 52, 14 (2294 гривны заработной платы за 2 месяца / 44 рабочих дня). Срок, за который истцу не выплачена заработная плата составляет 148 дней (с 05 мая по 01.11.2013 года). Таким образом, истцу принадлежит к выплате 7 716, 72 гривен (52, 14×148).

Иными связанные с выплатой заработной платы, ее индексации и т.д., истец не заявил, суд решает иск за принципом диспозитивности в пределах заявленных требований в соответствии со ст.13 ГПК Украины.

Таким образом, несмотря на установленные фактические обстоятельства, соответствующие им правоотношения и приведенные положения действующего законодательства, суд изложенных оснований и мотивов считает, что исковые требования подлежат удовлетворению.

Согласно п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины решения в части присуждения месячного размера заработной платы подлежит немедленному исполнению.

Согласно ст.141 ГПК Украины судебные издержки в форме сувого сбора следует положить на ответчика.

Руководствуясь ст.ст.259, 264, 265 ГПК Украины, суд

е д е л:

Иск удовлетворить частично.

Взыскать с ЗАО «Любомльске РТП» в пользу особа_1 невыплаченную заработную плату за период с 05 мая по 1 ноября 2013 в размере 7716 (семь тысяч семьсот шестнадцать) рублей 72 копейки.

В удовлетворении остальных исковых требований отказать.

Решение о взыскании месячной заработной платы в размере 1147 (тысяче сто сорок семь) обратить к немедленному выполнитния.

Взыскать с ЗАО «Любомльске РТП» в пользу государства 2102 (две тысячи сто два) рубля судебного сбора.

Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по наслидкамы апелляционного пересмотра.

На решение в течение 30 дней со дня его составления может быть подана апелляционная жалоба в Волынский апелляционный суд через Любомльский районный суд.

Имя истца — особа_1; место жительства: адрес_1; рнокпп — номер_1.
Наименование — ЗАО «Любомльске РТП»; место нахождения: улица Дружбы 93, город Любомль Волынской области; код егрпоу — 03569284.



Председательствующий судья [С.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 163/2412/19
Провадження № 2/163/119/20



любомльський районний СУД волинської області

рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

31 січня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т, а н о в и в:

У позовній заяві просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Любомльське ремонтно-транспортне підприємство» (далі — ПрАТ «Любомльське РТП») 189 494 гривні заборгованості по заробітній платі. Свої вимоги обґрунтував тим, що 0 05.05.2010 року перебував з відповідачем в трудових відносинах відповідно до контракту. Через нерозуміння стратегії розвитку підприємства і невиплату заробітної плати у 2013 році голові наглядової ради підприємства подав заяву про звільнення із займаної посади виконуючого обов`язки Генерального директора ПрАТ «Любомльське РТП». В кінці жовтня 2019 року дізнався про те, що на сьогоднішній день є керівником ПрАТ, про що свідчить інформація з відповідного державного реєстру. В порушення положень ст.116 КЗпП України відповідач не повідомив письмово про нараховані, належні при звільненні та не здійснив їх виплату. Від його імені ПрАТ «Любомльське РТП» ведуться справи в судах, вчиняються юридично значимі правочини. З 01.05.2013 року по час звернення до суду збігло 79 місяців, за які і просить стягнути заробітну плату в заявленому розмірі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заявлені вимоги визнав не визнав і зазначив, що строк дії укладеного з особа_1 контракту збіг і не продовжувався. 01.11.2013 року позивач був звільнений з посади на підставі п.п.3, 4 ст.40 КЗпП України. Незважаючи на неодноразові запрошення для участі в інвентаризації та одержання трудової книжки, позивач жодного разу не з`явився.
У відповіді на відзив представник позивача вказав про продовження дії контракту і незаконність звільнення особа_1.

Судове засідання для розгляду позову не призначалось, через що відповідно до ч.2 ст.247, ч.2 ст.279 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось, протокол судового засідання не складався.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до контракту між ПрАТ «Любомльське РТП» і особа_1 від 05.05.2013 року позивач був прийнятий на посаду виконуючого обов`язки Генерального директора ПрАТ.
Відповідно до п.3.1 контракту за виконання обов`язків Генерального директора щомісячно виплачується заробітна плата, яку становлять законодавчо визначений розмір мінімальної заробітної плати та надбавки за інтенсивність та особливий характер роботи.
Пунктом 6.2 контракту визначено, що він припиняється: після закінчення строку його дії; за згодою сторін; з ініціативи Вищого органу товариства або Наглядової ради до закінчення строку дії; з ініціативи в.о. Генерального директора до закінчення строку дії; в інших передбачених законодавством випадках.
Згідно з п.7.1 контракту загальний строк його дії визначено не більше трьох років, по закінченню якого може укладатись новий контракт.

Відповідно до протоколу екстреного засідання Наглядової ради від 01.11.2013 року № 2 наказом № 1 особа_1 звільнений з посади в.о. Генерального директора ПрАТ «Любомльське РТП» на підставі п.п.3, 4 ст.40 КЗпП України.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.12.2019 року № 1 006 042 866 стверджено, що ПрАТ «Любомльське РТП» у встановленому порядку зареєстроване за кодом єдрпоу 03569284. В розділі «прізвище, ім`я, по-батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено особа_1 як керівника ПрАТ та підписанта.

Згідно із ч.1 ст.391 КЗпП України якщо після закінчення строку Трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Як вбачається з досліджених доказів, максимально можливий строк дії укладеного з позивачем контракту про виконання обов`язків генерального директора ПрАТ «Любомльське РТП» від 05.05.2019 року визначено п.7.5 контракту і не може перевищувати трьох років.
Протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ «Любомльське РТП» № 2 і наказом про звільнення № 1 від 01.11.2013 року стверджено, що відповідно до закону строк дії контракту фактично продовжено на невизначений строк, а трудові відносини позивача з відповідачем припинені саме 01.11.2013 року.
Доказів виконання обов`язків в.о. генерального директора ПрАТ «Любомльське РТП» після 01.11.2013 року позивач не надав, а під час судового розгляду така фактична обставина свого підтвердження не знайшла.

Згідно із ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно із Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 року № 327, робота — певні завдання та обов`язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.

Таким чином, [censored] досліджених доказів свідчить, що з 01.11.2013 року позивач не виконував жодну роботу в ПрАТ «Любомльське РТП», що давало б підстави для нарахування і виплати йому заробітної плати.
Той факт, що відомості про позивача містяться у відповідному державному реєстрі таких висновків не спростовують, а можуть свідчити про порушення правил внесення відомостей в такий реєстр.
Твердження представника позивача у відповіді на відзив про незаконність рішення Наглядової ради ПрАТ «Любомльське РТП» про звільнення позивач безпідставне, оскільки законність звільнення позивачем не оспорювалась, а факт невиконання позивачем трудових обов`язків по справі доведений.

В той же час заробітна плата за період з 05.05.2013 року по 01.11.2013 року позивачу мала виплачуватись відповідно до п.3.1 контракту не менше мінімального розміру заробітної плати. Саме в такому розмірі позивачем і заявлено позовні вимоги за цей період.
Доказів виплати такої заробітної плати відповідач не надав, факт сплати ЄСВ до відповідно бюджету не може свідчити про виплату.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, середній заробіток перед звільненням позивача становив 1147 гривень (розмір мінімальної заробітної плати), середньоденний — 52, 14 (2294 гривні заробітної плати за 2 місяці/44 робочих дні). Строк, за який позивачу не виплачена заробітна плата, становить 148 днів (з 05 травня по 01.11.2013 року). Таким чином, позивачу належить до виплати 7 716, 72 гривень (52, 14×148).

Інших вимог, що пов`язані з виплатою заробітної плати, її індексації тощо, позивач не заявив, тому суд вирішує позов за принципом диспозитивності в межах заявлених вимог відповідно до ст.13 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав та мотивів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині присудження місячного розміру заробітної плати підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати у формі судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в, а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Любомльське РТП» в користь особа_1 невиплачену заробітну плату за період з 05 травня по 01 листопада 2013 року в розмірі 7716 (сім тисяч сімсот шістнадцять) гривень 72 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення про стягнення місячної заробітної плати в розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) звернути до негайного виконання.

Стягнути з ПрАТ «Любомльське РТП» в користь держави 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Ім`я позивача — особа_1; місце проживання: адреса_1; рнокпп — номер_1.
Найменування — ПрАТ «Любомльське РТП»; місце знаходження: вулиця Дружби 93, місто Любомль Волинської області; код єдрпоу — 03569284.



Головуючий: суддя С. С. Чишій