ПРАТ "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД": невыплата зарплаты
Дзержинский районный суд города Кривого Рога
днепропетровской области
Дело № 210/1060/20
Производство № 2/210/1119/20
Р Е Ш Е Н И Е
именем Украины
«26» мая 2020
Дзержинский районный суд Кривого Рога Днепропетровской области в составе председательствующего судьи [В.] Н.Ю., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства, с вызовом сторон, гражданское дело иску лицо_1 к Частного акционерногощества «Криворожиндустрстрой» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета, —
В С Т, А Н О В И Л:
Представитель истца особа_1 — особа_2 20.02.2020 года обратилась в суд с вышеуказанным иском, в уточненной редакции которого от 18.03.2020 года о взыскании среднего заработка за период задержки расчета в сумме 80429, 90грн. и моральный ущерб 20000, 00грн., Судебные расходы по уплате судебного сбора 1445, 45грн.
В обоснование заявленных требований ссылается на то, что с 15.05.2003 года истец работал в должности начальника ЦАРМ «Автодизель» в Частное акционерное общество «Криворожиндустрстрой» (далее — ЗАО «Криворожиндустрстрой»), освобожден 07.05.2018 года на основании ч.3 ст .38 Кодекса законов о труде Украины. Заработную плату ему выплачено по решению суда 05.12.2019 года, поэтому ответчик должно выплатить ему средний заработок за период сдержки расчета. С учетом среднедневной заработной платы (203, 62грн.) И количества просроченных дней (395 рабочих дней), сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 80429, 90грн. Вследствие несвоевременного расчета ему причинен моральный вред, который заключается в том, что он вынужден был прикладывать дополнительных усилий для организации своей жизни, поиска новой работы и возможности прокормить свою семью.
Истец и его представитель при рассмотрении дела присутствовало небыли, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Представитель ответчика при рассмотрении дела также не присутствовал, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Ответчик — ЗАО «Криворожиндустрстрой» предоставил отзыв на иск, в котором отметил, что в соответствии с приказом от 05.03.2018р. №23 «Об изменениях в организации производства и труда и установление неполного рабочего времени (дня)» в связи с резким снижением спроса на строительные работы, изменениями в организациипроизводства и труда с 07.05.2018р. установлен неполный рабочий день, продолжительностью 2:00 в неделю. Поэтому оплата истцу ответчиком среднего заработка за задержку расчета при увольнении по полную рабочую неделю, нарушает принцип равенства оплаты труда в случае оставления его в должности и фактическом выполнению им трудовых обязанностей по сокращенной рабочей неделе, а также оплаты труда других работников предприятия, которые работают в условиях неполного рабочего времени. За период просрочки с 08.05.2018р. по 05.12.2019р. (Дата окончания исполнительного производства) количество рабочих дней по графику работы ЗАО «Криворожиндустрстрой» составляла 80 рабочих дней, из них с 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 рабочих дня; в июне 2018 — 4 рабочих дней, июле 2018 — 5 рабочих дней августе 2018р. — 4 рабочих дня, сентябре 2018р. — 4 рабочих дня; октябре 2018р. — 4 рабочих дня, ноябре 2018р. — 4 рабочих дня, декабре 2018р. — 5 рабочих дней, январе 2019р. — 4 рабочих дня, феврале 2019р. — 4рабочих дня, марте 2019р. — 4 рабочих дня, апреле 2019р. — 5 рабочих дней, мае 2019р. — 4 рабочих дня, июне 2019р. — 4 рабочих дня, июле 2019р. — 5 рабочих дней, августе 2019р. — 4 рабочих дня, сентябре 2019р. — 5 рабочих дней, октябре 2019р. — 4 рабочих дня, ноябре 2019р. — 4 рабочих дня, с 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 рабочий день. Средний заработок в соответствии с ст.117 КЗоТ Украины составляет 16289, 60грн. Просил расчет среднего заработка за время задержки расчета при ОсвободитеЭнни осуществить с учетом количества рабочих дней и продолжительности рабочего времени, согласно графику ра ЗАО «Криворожиндустрстрой».
Изучив материалы дела, оценив в совокупности доказательства, предоставленные истцом в обоснование своих требований и возражений, суд к следующим выводам.
Согласно ст.13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе, как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела апотому истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В силу ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Так, судом установлено, что с 15.05.2003 года истец работал в должности начальника ЦАРМ «Автодизель» в ЗАО «Криворожиндустрстрой», освобожден 07.05.2018 года на основании ч.3 ст.38 Кодекса законов о труде Украины (а.с.11, 12).
Согласно ст.3 КЗоТ Украинытрудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются законодательством о труде.
В статье 233 КЗоТ Украины предусмотрено сроки обращения в суд за разрешением трудовых споров: работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячныйсрок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении — в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки (часть первая) в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком (часть вторая).
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязани в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных сумми, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В день освобождения заработная плата истцу выплачена ни была.
На основании решения Центрально-Городского районного суда г.. Кривого Рога Днепропетровской области от 19.09.2018 года с ответчика взыскано начисленную, но не выплаченную заработную плату в сумме 9437, 46грн. (А.с.11, 12). Решение суда выполнено 05.12.2019 года (а.с.13).
Таким образом, период задержкивыплаты начисленной, но не выплаченной заработной платы с 07.05.2018 года по 05.12.2019 года.
Статьей 117 КЗоТ Украины установлено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Конституционный Суд Украины в решени от 22 февраля 2012 №4-рп / 2012 по делу об официальном толковании положений статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями ст.ст.117, 237−1 настоящего Кодекса разъяснил, что по ст. 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в ст.116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования про расчет. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24 декабря 1999 года, установив при рассмотрении дела о взыскании зарИтно платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 Кодекса законов о труде Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесениярешение, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100 (с наступлениеими изменениями и дополнениями).
По положениям абз.3 п.2 указанного Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Начисление выплат, исчисляется из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые естьво быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период (п.8 порядка).
В случае, если средняя заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путемумножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Истец просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета за каждый день не выплаты заработной платы с 18.05.2018 года по 05.12.2019 года из расчета среднедневной заработной платы 321, 82грн. и 387 дней просрочки выплаты заработной платы в сумме 80429, 90грн.
Согласно справке ЗАО «Криворижинстрбуд» №01 /02/20 от 24.02.2020 года среднедневная заработная плата составляет 203, 62грн. (А.с.37).
Приказом от 05 марта 2018р. №23 «Об изменениях в организации производства и труда и установление неполного рабочего времени (дня)» в связи с резким снижением спроса на строительные работы, изменениями в организации производства и труда с 7 мая 2018р. установлен неполный рабочий день, продолжительностью 2:00 в неделю с сохранением, в соответствии с объема трудовых прав работников (а.с.44−46).
По графикам работи предприятия с 07.05.2018 года, на 2019 количество рабочих дней составила с 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 рабочих дня; в июне 2018 — 4 рабочих дней, июле 2018 — 5 рабочих дней августе 2018р. — 4 рабочих дня, сентябре 2018р. — 4 рабочих дня; октябре 2018р. — 4 рабочих дня, ноябре 2018р. — 4 рабочих дня, декабре 2018р. — 5 рабочих дней, январе 2019р. — 4 рабочих дня, феврале 2019р. — 4 рабочих дня, марте 2019р. — 4 рабочих дня, апреле 2019р. — 5 рабочих дней, мае 2019р. — 4 рабочих дня, июне 2019р. — 4 рабочих дня, июле 2019р. — 5 рабочих дней, августе 2019р. — 4 рабочих дня, сентябре 2019р. — 5 рабочих дней, октябре 2019р. — 4 рабочих дня, ноябре 2019р. — 4 рабочих дня, с 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 рабочий день (а.с.49, 50).
Следовательно, суд считает, что расчет ответчика проведен в соответствии с положениями части второй статьи 235 КЗоТ Украины, статьи 27 Закона Украины «Об оплате труда» и раздел III Порядка, разъяснений, предоставленных в письме Минсоцполитики №2230 /0 / 101−17 от 21.08.2017 года, соответствует требованиям действующего законодательства, суд принимает расчет ответчика, принимает во внимание внесены изменении организации производства и труда, взимает с ответчика в пользу истца средний заработок за время задержки выплаты заработной платы 16289, 60грн. (203, 62 (среднедневная заработная плата) х 80 (количество рабочих дней в соответствии с графиками работы ответчика) = 16289, 60грн.).
Согласно п.6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике примеие судами законодательства об оплате труда «от 24 декабря 1999г. взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд должен определять указанную сумму без удержания налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Относительно искового требования о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда в размере 20000, 00грн., Суд исходит из следующего.
При решении вопроса о причинение ответчикомистцу морального вреда суд учитывает разъяснения, содержащиеся в п.2 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.95 года №4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного вреда) и требований ст.23 ГК Украины споры о возмещении морального вреда рассматриваются, когда право на его возмещение непосредственно предусмотрено нормами Конституции и законодательству, которое устанавливает ответственность за причинение морального вреда.
Согласно ч.1 ст.237−1 КЗоТ Украины, возодування собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Пленум Верховного Суда Украины своим постановлением от 25 мая 2001г. №5 внес изменения и дополнения в постановление Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (немайнов) вреда «. Изложены пункт 13 в новой редакции:» Судам необходимо учитывать, что согласно ст. 237−1 КЗоТ (вступило в силу 13 января 2000) при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело в его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своейжизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Истец отметил, что длительная невыплата ему заработной платы нанесла ему морального вреда: он вынужден был прикладывать дополнительных усилий для организации своей жизни, поиска новой работы и возможности прокормить свою семью и тому подобное.
Следовательно, суд считает, что сам факт задержки в выплате заработной платы свидетельствует о поподияння истцу морального вреда, но, исходя из обстоятельств причинения вреда, принципов разумности и справедливости, суд считает, что размер причиненного морального вреда, подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца составляет 10000, 00грн., что является достаточным, справедливой и взвешенной для компенсации нравственных страданий истца.
Согласно ч.1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
С учетом того, что исковые требования всоба_1 подлежат удовлетворению в соответствии с п.3 ч.2 ст.141 ГПК Украины, по принципу пропорционального распределения судебных расходов в удовлетворенных исковых требований, в пользу особа_1 с ЗАО «Криворижинстрбуд» подлежат взысканию расходы, понесенные на оплату судебного сбора при обращении в суда 162, 90 грн. (Из расчета 1004, 30×16289, 60: 100429, 90 = 162, 90 грн.) (А.с.32).
На основании ст.ст.2, 47, 116, 117, 233 КЗоТ Украины, ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 280, 315, 354, 430 ГПК Украины, суд, —
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 к Частного акционерного общества «Криворожиндустрстрой» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Криворожиндустрстрой» (код егрпоу 1 239 186., Г. [К.] Рог, ул. Криворожстали, д. 10) в пользу особа_1 средний заработок по час задержки расчета при увольнении в сумме 16289, 60грн. (Шестнадцать тысяч двести восемьдесят девять гривны 60 коп.) И моральный ущерб в сумме 10000, 00 (десять тысяч гривен 00 коп.).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Криворожиндустрстрой» (код егрпоу 1 239 186., Г. [К.] Рог, ул. Криворожстали, д. 10) в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 162, 90 грн. (Сто шестьдесят две гривны 90 коп.).
Решение может быть обжаловано в Днепровский апелляционного суду путем подачи апелляционной жалобы в тридцати дней со дня его провозглашения Дзержинский районный суд. Кривого Рога Днепропетровской области.
Участник дела, которому решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему соответствующего решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционнойжалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Сведения об участниках дела согласно п.4 ч.5 ст.265 ГПК Украины:
— истец особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу: адрес_1;
— ответчик: Частное акционерное общество «Криворожиндустрстрой», код егрпоу 01239186, местонахождение: г.. [К] Рог, ул. Криворожстали, буд.№10.
Судья Н. Ю. [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
дзержинський районний СУД МІСТА кривого РОГУ
дніпропетровської області
Справа № 210/1060/20
Провадження № 2/210/1119/20
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
«26» травня 2020 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді [В.] Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, —
В С Т, А Н О В И В:
Представник позивача особа_1 — особа_2 20.02.2020 року звернулася до суду з вищезгаданим позовом, в уточненій редакції якого від 18.03.2020 року просить стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 80429, 90грн. та моральну шкоду 20000, 00грн., судові витрати зі сплати судового збору 1445, 45грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 15.05.2003 року позивач працював на посаді начальника ЦАРМ «Автодизель» у Приватному акціонерному товаристві «Криворіжіндустрбуд» (далі — ПрАТ «Криворіжіндустрбуд»), звільнений 07.05.2018 року на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України. Заробітну плату йому виплачено за рішенням суду 05.12.2019 року, тому відповідач має сплатити йому середній заробіток за період затримки розрахунку. З урахуванням середньоденної заробітної плати (203, 62грн.) та кількості прострочених днів (395 робочих днів), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 80429, 90грн. Внаслідок несвоєчасного розрахунку йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку нової роботи та можливості прогодувати свою сім`ю.
Позивач та його представник при розгляді справи присутніми не були, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник відповідача при розгляді справи також присутнім не був, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідач — ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» надав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до наказу від 05.03.2018р. №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)» у зв`язку з різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018р. встановлений неповний робочий день, тривалістю 2 години на тиждень. Тому оплата позивачу відповідачем середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за повний робочий тиждень, порушує принцип рівності оплати праці в разі залишення його на посаді і фактичному виконанню ним трудових обов`язків за скороченим робочим тижнем, а також оплати праці інших працівників підприємства, які працюють в умовах неповного робочого часу. За період прострочення з 08.05.2018р. по 05.12.2019р. (дата закінчення виконавчого провадження) кількість робочих днів згідно з графіком роботи ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» становила 80 робочих днів, з них з 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 робочі дня; у червні 2018 року — 4 робочих днів, липні 2018 року — 5 робочих днів; серпні 2018р. — 4 робочих дня, вересні 2018р. — 4 робочих дня; жовтні 2018р. — 4 робочих дня, листопаді 2018р. — 4 робочих дня, грудні 2018р. — 5 робочих днів, січні 2019р. — 4 робочих дня, лютому 2019р. — 4 робочих дня, березні 2019р. — 4 робочих дня, квітні 2019р. — 5 робочих днів, травні 2019р. — 4 робочих дня, червні 2019р. — 4 робочих дня, липні 2019р. — 5 робочих днів, серпні 2019р. — 4 робочих дня, вересні 2019р. — 5 робочих днів, жовтні 2019р. — 4 робочих дня, листопаді 2019р. — 4 робочих дня, з 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 робочий день. Середній заробіток відповідно до ст.117 КЗпП України становить 16289, 60грн. Просив розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснити з врахуванням кількості робочих днів та тривалості робочого часу, згідно з графіком робо ПрАТ «Криворіжіндустрбуд».
Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у [censored] докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а бо витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено що з 15.05.2003 року позивач працював на посаді начальника ЦАРМ «Автодизель» у ПрАТ «Криворіжіндустрбуд», звільнений 07.05.2018 року на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України (а.с.11, 12).
Відповідно до ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На день звільнення заробітна плата позивачу виплачена не була.
На підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.09.2018 року з відповідача стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 9437, 46грн. (а.с.11, 12). Рішення суду виконано 05.12.2019 року (а.с.13).
Отже, період затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з 07.05.2018 року по 05.12.2019 року.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237−1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).
За положеннями абз.3 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за кожен день не виплати заробітної плати з 18.05.2018 року по 05.12.2019 року із розрахунку середньоденної заробітної плати 321, 82грн. та 387 днів прострочення виплати заробітної плати в сумі 80429, 90грн.
Відповідно до довідки ПрАТ «Криворіжінстрбуд» №01/02/20 від 24.02.2020 року середньоденна заробітна плата складає 203, 62грн. (а.с.37).
Наказом від 05 березня 2018р. №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)» у зв`язку з різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07 травня 2018р. встановлений неповний робочий день, тривалістю 2 години на тиждень із збереженням, у відповідності до обсягу трудових прав працівників (а.с.44−46).
За графіками роботи підприємства з 07.05.2018 року, на 2019 рік кількість робочих днів склала з 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 робочі дні; у червні 2018 року — 4 робочих днів, липні 2018 року — 5 робочих днів; серпні 2018р. — 4 робочих дня, вересні 2018р. — 4 робочих дня; жовтні 2018р. — 4 робочих дня, листопаді 2018р. — 4 робочих дня, грудні 2018р. — 5 робочих днів, січні 2019р. — 4 робочих дня, лютому 2019р. — 4 робочих дня, березні 2019р. — 4 робочих дня, квітні 2019р. — 5 робочих днів, травні 2019р. — 4 робочих дня, червні 2019р. — 4 робочих дня, липні 2019р. — 5 робочих днів, серпні 2019р. — 4 робочих дня, вересні 2019р. — 5 робочих днів, жовтні 2019р. — 4 робочих дня, листопаді 2019р. — 4 робочих дня, з 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 робочий день (а.с.49, 50).
Отже, суд вважає, що розрахунок відповідача проведений відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку, роз`яснень, наданих в листі Мінсоцполітики №2230/0/101−17 від 21.08.2017 року, відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд приймає розрахунок відповідача, бере до уваги внесені зміні щодо організації виробництва та праці, стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати 16289, 60грн. (203, 62 (середньоденна заробітна плата) х 80 (кількість робочих днів згідно з графіками роботи відповідача) = 16289, 60грн.).
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999р. справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд має визначати зазначену суму без утримання податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20000, 00грн., суд виходить з наступного.
При вирішенні питання щодо спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди суд враховує роз`яснення, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року №4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) та вимог ст.23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.237−1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пленум Верховного Суду України своєю постановою від 25 травня 2001р. №5 вніс зміни і доповнення до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Викладено пункт 13 в новій редакції: «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237−1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Позивач зазначив, що тривала невиплата йому заробітної плати завдала йому моральної шкоди: він змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку нової роботи та можливості прогодувати свою сім`ю тощо.
Отже, суд вважає, що сам факт затримки у виплаті заробітної плати свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 10000, 00грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню, згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь особа_1 з ПрАТ «Криворіжінстрбуд» підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду 162, 90 грн. (із розрахунку 1004, 30×16289, 60: 100429, 90 =162, 90 грн.) (а.с.32).
На підставі ст.ст.2, 47, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 280, 315, 354, 430 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «криворіжіндустрбуд» (код єдрпоу 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16289, 60грн. (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривні 60 коп.) та моральну шкоду в сумі 10000, 00 (десять тисяч гривень 00 коп.).
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «криворіжіндустрбуд» (код єдрпоу 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь особа_1 судовий збір у сумі 162, 90 грн. (сто шістдесят дві гривні 90 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
— позивач: особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер номер_1, мешкає за адресою: адреса_1;
— відповідач: Приватне акціонерне товариство «криворіжіндустрбуд», код єдрпоу 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.№10.
Суддя: Н. Ю. [В.]
днепропетровской области
Дело № 210/1060/20
Производство № 2/210/1119/20
Р Е Ш Е Н И Е
именем Украины
«26» мая 2020
Дзержинский районный суд Кривого Рога Днепропетровской области в составе председательствующего судьи [В.] Н.Ю., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства, с вызовом сторон, гражданское дело иску лицо_1 к Частного акционерногощества «Криворожиндустрстрой» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета, —
В С Т, А Н О В И Л:
Представитель истца особа_1 — особа_2 20.02.2020 года обратилась в суд с вышеуказанным иском, в уточненной редакции которого от 18.03.2020 года о взыскании среднего заработка за период задержки расчета в сумме 80429, 90грн. и моральный ущерб 20000, 00грн., Судебные расходы по уплате судебного сбора 1445, 45грн.
В обоснование заявленных требований ссылается на то, что с 15.05.2003 года истец работал в должности начальника ЦАРМ «Автодизель» в Частное акционерное общество «Криворожиндустрстрой» (далее — ЗАО «Криворожиндустрстрой»), освобожден 07.05.2018 года на основании ч.3 ст .38 Кодекса законов о труде Украины. Заработную плату ему выплачено по решению суда 05.12.2019 года, поэтому ответчик должно выплатить ему средний заработок за период сдержки расчета. С учетом среднедневной заработной платы (203, 62грн.) И количества просроченных дней (395 рабочих дней), сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 80429, 90грн. Вследствие несвоевременного расчета ему причинен моральный вред, который заключается в том, что он вынужден был прикладывать дополнительных усилий для организации своей жизни, поиска новой работы и возможности прокормить свою семью.
Истец и его представитель при рассмотрении дела присутствовало небыли, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Представитель ответчика при рассмотрении дела также не присутствовал, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Ответчик — ЗАО «Криворожиндустрстрой» предоставил отзыв на иск, в котором отметил, что в соответствии с приказом от 05.03.2018р. №23 «Об изменениях в организации производства и труда и установление неполного рабочего времени (дня)» в связи с резким снижением спроса на строительные работы, изменениями в организациипроизводства и труда с 07.05.2018р. установлен неполный рабочий день, продолжительностью 2:00 в неделю. Поэтому оплата истцу ответчиком среднего заработка за задержку расчета при увольнении по полную рабочую неделю, нарушает принцип равенства оплаты труда в случае оставления его в должности и фактическом выполнению им трудовых обязанностей по сокращенной рабочей неделе, а также оплаты труда других работников предприятия, которые работают в условиях неполного рабочего времени. За период просрочки с 08.05.2018р. по 05.12.2019р. (Дата окончания исполнительного производства) количество рабочих дней по графику работы ЗАО «Криворожиндустрстрой» составляла 80 рабочих дней, из них с 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 рабочих дня; в июне 2018 — 4 рабочих дней, июле 2018 — 5 рабочих дней августе 2018р. — 4 рабочих дня, сентябре 2018р. — 4 рабочих дня; октябре 2018р. — 4 рабочих дня, ноябре 2018р. — 4 рабочих дня, декабре 2018р. — 5 рабочих дней, январе 2019р. — 4 рабочих дня, феврале 2019р. — 4рабочих дня, марте 2019р. — 4 рабочих дня, апреле 2019р. — 5 рабочих дней, мае 2019р. — 4 рабочих дня, июне 2019р. — 4 рабочих дня, июле 2019р. — 5 рабочих дней, августе 2019р. — 4 рабочих дня, сентябре 2019р. — 5 рабочих дней, октябре 2019р. — 4 рабочих дня, ноябре 2019р. — 4 рабочих дня, с 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 рабочий день. Средний заработок в соответствии с ст.117 КЗоТ Украины составляет 16289, 60грн. Просил расчет среднего заработка за время задержки расчета при ОсвободитеЭнни осуществить с учетом количества рабочих дней и продолжительности рабочего времени, согласно графику ра ЗАО «Криворожиндустрстрой».
Изучив материалы дела, оценив в совокупности доказательства, предоставленные истцом в обоснование своих требований и возражений, суд к следующим выводам.
Согласно ст.13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе, как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела апотому истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В силу ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Так, судом установлено, что с 15.05.2003 года истец работал в должности начальника ЦАРМ «Автодизель» в ЗАО «Криворожиндустрстрой», освобожден 07.05.2018 года на основании ч.3 ст.38 Кодекса законов о труде Украины (а.с.11, 12).
Согласно ст.3 КЗоТ Украинытрудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются законодательством о труде.
В статье 233 КЗоТ Украины предусмотрено сроки обращения в суд за разрешением трудовых споров: работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячныйсрок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении — в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки (часть первая) в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком (часть вторая).
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязани в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных сумми, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В день освобождения заработная плата истцу выплачена ни была.
На основании решения Центрально-Городского районного суда г.. Кривого Рога Днепропетровской области от 19.09.2018 года с ответчика взыскано начисленную, но не выплаченную заработную плату в сумме 9437, 46грн. (А.с.11, 12). Решение суда выполнено 05.12.2019 года (а.с.13).
Таким образом, период задержкивыплаты начисленной, но не выплаченной заработной платы с 07.05.2018 года по 05.12.2019 года.
Статьей 117 КЗоТ Украины установлено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Конституционный Суд Украины в решени от 22 февраля 2012 №4-рп / 2012 по делу об официальном толковании положений статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями ст.ст.117, 237−1 настоящего Кодекса разъяснил, что по ст. 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в ст.116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования про расчет. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24 декабря 1999 года, установив при рассмотрении дела о взыскании зарИтно платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 Кодекса законов о труде Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесениярешение, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100 (с наступлениеими изменениями и дополнениями).
По положениям абз.3 п.2 указанного Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Начисление выплат, исчисляется из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые естьво быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период (п.8 порядка).
В случае, если средняя заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путемумножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Истец просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета за каждый день не выплаты заработной платы с 18.05.2018 года по 05.12.2019 года из расчета среднедневной заработной платы 321, 82грн. и 387 дней просрочки выплаты заработной платы в сумме 80429, 90грн.
Согласно справке ЗАО «Криворижинстрбуд» №01 /02/20 от 24.02.2020 года среднедневная заработная плата составляет 203, 62грн. (А.с.37).
Приказом от 05 марта 2018р. №23 «Об изменениях в организации производства и труда и установление неполного рабочего времени (дня)» в связи с резким снижением спроса на строительные работы, изменениями в организации производства и труда с 7 мая 2018р. установлен неполный рабочий день, продолжительностью 2:00 в неделю с сохранением, в соответствии с объема трудовых прав работников (а.с.44−46).
По графикам работи предприятия с 07.05.2018 года, на 2019 количество рабочих дней составила с 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 рабочих дня; в июне 2018 — 4 рабочих дней, июле 2018 — 5 рабочих дней августе 2018р. — 4 рабочих дня, сентябре 2018р. — 4 рабочих дня; октябре 2018р. — 4 рабочих дня, ноябре 2018р. — 4 рабочих дня, декабре 2018р. — 5 рабочих дней, январе 2019р. — 4 рабочих дня, феврале 2019р. — 4 рабочих дня, марте 2019р. — 4 рабочих дня, апреле 2019р. — 5 рабочих дней, мае 2019р. — 4 рабочих дня, июне 2019р. — 4 рабочих дня, июле 2019р. — 5 рабочих дней, августе 2019р. — 4 рабочих дня, сентябре 2019р. — 5 рабочих дней, октябре 2019р. — 4 рабочих дня, ноябре 2019р. — 4 рабочих дня, с 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 рабочий день (а.с.49, 50).
Следовательно, суд считает, что расчет ответчика проведен в соответствии с положениями части второй статьи 235 КЗоТ Украины, статьи 27 Закона Украины «Об оплате труда» и раздел III Порядка, разъяснений, предоставленных в письме Минсоцполитики №2230 /0 / 101−17 от 21.08.2017 года, соответствует требованиям действующего законодательства, суд принимает расчет ответчика, принимает во внимание внесены изменении организации производства и труда, взимает с ответчика в пользу истца средний заработок за время задержки выплаты заработной платы 16289, 60грн. (203, 62 (среднедневная заработная плата) х 80 (количество рабочих дней в соответствии с графиками работы ответчика) = 16289, 60грн.).
Согласно п.6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике примеие судами законодательства об оплате труда «от 24 декабря 1999г. взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд должен определять указанную сумму без удержания налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Относительно искового требования о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда в размере 20000, 00грн., Суд исходит из следующего.
При решении вопроса о причинение ответчикомистцу морального вреда суд учитывает разъяснения, содержащиеся в п.2 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.95 года №4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного вреда) и требований ст.23 ГК Украины споры о возмещении морального вреда рассматриваются, когда право на его возмещение непосредственно предусмотрено нормами Конституции и законодательству, которое устанавливает ответственность за причинение морального вреда.
Согласно ч.1 ст.237−1 КЗоТ Украины, возодування собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Пленум Верховного Суда Украины своим постановлением от 25 мая 2001г. №5 внес изменения и дополнения в постановление Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (немайнов) вреда «. Изложены пункт 13 в новой редакции:» Судам необходимо учитывать, что согласно ст. 237−1 КЗоТ (вступило в силу 13 января 2000) при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело в его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своейжизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Истец отметил, что длительная невыплата ему заработной платы нанесла ему морального вреда: он вынужден был прикладывать дополнительных усилий для организации своей жизни, поиска новой работы и возможности прокормить свою семью и тому подобное.
Следовательно, суд считает, что сам факт задержки в выплате заработной платы свидетельствует о поподияння истцу морального вреда, но, исходя из обстоятельств причинения вреда, принципов разумности и справедливости, суд считает, что размер причиненного морального вреда, подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца составляет 10000, 00грн., что является достаточным, справедливой и взвешенной для компенсации нравственных страданий истца.
Согласно ч.1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
С учетом того, что исковые требования всоба_1 подлежат удовлетворению в соответствии с п.3 ч.2 ст.141 ГПК Украины, по принципу пропорционального распределения судебных расходов в удовлетворенных исковых требований, в пользу особа_1 с ЗАО «Криворижинстрбуд» подлежат взысканию расходы, понесенные на оплату судебного сбора при обращении в суда 162, 90 грн. (Из расчета 1004, 30×16289, 60: 100429, 90 = 162, 90 грн.) (А.с.32).
На основании ст.ст.2, 47, 116, 117, 233 КЗоТ Украины, ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 280, 315, 354, 430 ГПК Украины, суд, —
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 к Частного акционерного общества «Криворожиндустрстрой» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Криворожиндустрстрой» (код егрпоу 1 239 186., Г. [К.] Рог, ул. Криворожстали, д. 10) в пользу особа_1 средний заработок по час задержки расчета при увольнении в сумме 16289, 60грн. (Шестнадцать тысяч двести восемьдесят девять гривны 60 коп.) И моральный ущерб в сумме 10000, 00 (десять тысяч гривен 00 коп.).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Криворожиндустрстрой» (код егрпоу 1 239 186., Г. [К.] Рог, ул. Криворожстали, д. 10) в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 162, 90 грн. (Сто шестьдесят две гривны 90 коп.).
Решение может быть обжаловано в Днепровский апелляционного суду путем подачи апелляционной жалобы в тридцати дней со дня его провозглашения Дзержинский районный суд. Кривого Рога Днепропетровской области.
Участник дела, которому решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему соответствующего решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционнойжалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Сведения об участниках дела согласно п.4 ч.5 ст.265 ГПК Украины:
— истец особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу: адрес_1;
— ответчик: Частное акционерное общество «Криворожиндустрстрой», код егрпоу 01239186, местонахождение: г.. [К] Рог, ул. Криворожстали, буд.№10.
Судья Н. Ю. [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
дзержинський районний СУД МІСТА кривого РОГУ
дніпропетровської області
Справа № 210/1060/20
Провадження № 2/210/1119/20
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
«26» травня 2020 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді [В.] Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, —
В С Т, А Н О В И В:
Представник позивача особа_1 — особа_2 20.02.2020 року звернулася до суду з вищезгаданим позовом, в уточненій редакції якого від 18.03.2020 року просить стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 80429, 90грн. та моральну шкоду 20000, 00грн., судові витрати зі сплати судового збору 1445, 45грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 15.05.2003 року позивач працював на посаді начальника ЦАРМ «Автодизель» у Приватному акціонерному товаристві «Криворіжіндустрбуд» (далі — ПрАТ «Криворіжіндустрбуд»), звільнений 07.05.2018 року на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України. Заробітну плату йому виплачено за рішенням суду 05.12.2019 року, тому відповідач має сплатити йому середній заробіток за період затримки розрахунку. З урахуванням середньоденної заробітної плати (203, 62грн.) та кількості прострочених днів (395 робочих днів), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 80429, 90грн. Внаслідок несвоєчасного розрахунку йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку нової роботи та можливості прогодувати свою сім`ю.
Позивач та його представник при розгляді справи присутніми не були, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник відповідача при розгляді справи також присутнім не був, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідач — ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» надав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до наказу від 05.03.2018р. №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)» у зв`язку з різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018р. встановлений неповний робочий день, тривалістю 2 години на тиждень. Тому оплата позивачу відповідачем середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за повний робочий тиждень, порушує принцип рівності оплати праці в разі залишення його на посаді і фактичному виконанню ним трудових обов`язків за скороченим робочим тижнем, а також оплати праці інших працівників підприємства, які працюють в умовах неповного робочого часу. За період прострочення з 08.05.2018р. по 05.12.2019р. (дата закінчення виконавчого провадження) кількість робочих днів згідно з графіком роботи ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» становила 80 робочих днів, з них з 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 робочі дня; у червні 2018 року — 4 робочих днів, липні 2018 року — 5 робочих днів; серпні 2018р. — 4 робочих дня, вересні 2018р. — 4 робочих дня; жовтні 2018р. — 4 робочих дня, листопаді 2018р. — 4 робочих дня, грудні 2018р. — 5 робочих днів, січні 2019р. — 4 робочих дня, лютому 2019р. — 4 робочих дня, березні 2019р. — 4 робочих дня, квітні 2019р. — 5 робочих днів, травні 2019р. — 4 робочих дня, червні 2019р. — 4 робочих дня, липні 2019р. — 5 робочих днів, серпні 2019р. — 4 робочих дня, вересні 2019р. — 5 робочих днів, жовтні 2019р. — 4 робочих дня, листопаді 2019р. — 4 робочих дня, з 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 робочий день. Середній заробіток відповідно до ст.117 КЗпП України становить 16289, 60грн. Просив розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснити з врахуванням кількості робочих днів та тривалості робочого часу, згідно з графіком робо ПрАТ «Криворіжіндустрбуд».
Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у [censored] докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а бо витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено що з 15.05.2003 року позивач працював на посаді начальника ЦАРМ «Автодизель» у ПрАТ «Криворіжіндустрбуд», звільнений 07.05.2018 року на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України (а.с.11, 12).
Відповідно до ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На день звільнення заробітна плата позивачу виплачена не була.
На підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.09.2018 року з відповідача стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 9437, 46грн. (а.с.11, 12). Рішення суду виконано 05.12.2019 року (а.с.13).
Отже, період затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з 07.05.2018 року по 05.12.2019 року.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237−1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).
За положеннями абз.3 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за кожен день не виплати заробітної плати з 18.05.2018 року по 05.12.2019 року із розрахунку середньоденної заробітної плати 321, 82грн. та 387 днів прострочення виплати заробітної плати в сумі 80429, 90грн.
Відповідно до довідки ПрАТ «Криворіжінстрбуд» №01/02/20 від 24.02.2020 року середньоденна заробітна плата складає 203, 62грн. (а.с.37).
Наказом від 05 березня 2018р. №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)» у зв`язку з різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07 травня 2018р. встановлений неповний робочий день, тривалістю 2 години на тиждень із збереженням, у відповідності до обсягу трудових прав працівників (а.с.44−46).
За графіками роботи підприємства з 07.05.2018 року, на 2019 рік кількість робочих днів склала з 08.05.2018р. по 31.05.2018р. — 2 робочі дні; у червні 2018 року — 4 робочих днів, липні 2018 року — 5 робочих днів; серпні 2018р. — 4 робочих дня, вересні 2018р. — 4 робочих дня; жовтні 2018р. — 4 робочих дня, листопаді 2018р. — 4 робочих дня, грудні 2018р. — 5 робочих днів, січні 2019р. — 4 робочих дня, лютому 2019р. — 4 робочих дня, березні 2019р. — 4 робочих дня, квітні 2019р. — 5 робочих днів, травні 2019р. — 4 робочих дня, червні 2019р. — 4 робочих дня, липні 2019р. — 5 робочих днів, серпні 2019р. — 4 робочих дня, вересні 2019р. — 5 робочих днів, жовтні 2019р. — 4 робочих дня, листопаді 2019р. — 4 робочих дня, з 01.12.2019р. по 05.12.2019р. — 1 робочий день (а.с.49, 50).
Отже, суд вважає, що розрахунок відповідача проведений відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку, роз`яснень, наданих в листі Мінсоцполітики №2230/0/101−17 від 21.08.2017 року, відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд приймає розрахунок відповідача, бере до уваги внесені зміні щодо організації виробництва та праці, стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати 16289, 60грн. (203, 62 (середньоденна заробітна плата) х 80 (кількість робочих днів згідно з графіками роботи відповідача) = 16289, 60грн.).
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999р. справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд має визначати зазначену суму без утримання податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20000, 00грн., суд виходить з наступного.
При вирішенні питання щодо спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди суд враховує роз`яснення, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року №4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) та вимог ст.23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.237−1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пленум Верховного Суду України своєю постановою від 25 травня 2001р. №5 вніс зміни і доповнення до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Викладено пункт 13 в новій редакції: «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237−1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Позивач зазначив, що тривала невиплата йому заробітної плати завдала йому моральної шкоди: він змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку нової роботи та можливості прогодувати свою сім`ю тощо.
Отже, суд вважає, що сам факт затримки у виплаті заробітної плати свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 10000, 00грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню, згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь особа_1 з ПрАТ «Криворіжінстрбуд» підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду 162, 90 грн. (із розрахунку 1004, 30×16289, 60: 100429, 90 =162, 90 грн.) (а.с.32).
На підставі ст.ст.2, 47, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 280, 315, 354, 430 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «криворіжіндустрбуд» (код єдрпоу 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16289, 60грн. (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривні 60 коп.) та моральну шкоду в сумі 10000, 00 (десять тисяч гривень 00 коп.).
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «криворіжіндустрбуд» (код єдрпоу 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь особа_1 судовий збір у сумі 162, 90 грн. (сто шістдесят дві гривні 90 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
— позивач: особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер номер_1, мешкає за адресою: адреса_1;
— відповідач: Приватне акціонерне товариство «криворіжіндустрбуд», код єдрпоу 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.№10.
Суддя: Н. Ю. [В.]
