ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/10753/20
Производство № 2/234/3082/20

текст решения
именем украины

14 сентября 2020 Краматорский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего - судьи [Л.] А.Н.,
при секретаре судебного заседания - [П.] Д.
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной пла те, среднего заработка за период задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда, -

В:

Истец особа_1 28.07.2020р обратился в суд с настоящим иском, указывая, что с 02.04.2018р по 21.01.2020р он работал в Частное акционерное общество «Старокраматорский машиностроительный завод» (далее - ЗАО «скмз»), ответчика по делу, в должности мастера производственного участка. Свои требования мотивирует тем, что 21 января 2020 он уволился с работы по собственному желанию, но подувольнении с ним не произведен окончательный расчет, в связи с чем, просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате за декабрь 2019 и январь 2020 в сумме 11 396, 27 грн, средний заработок за весь период задержки расчета по заработной плате за период с 22.01.2020 по 28.07.2020 в размере 52 030, 72 грн, а также 7000, 00 грн в возмещение морального вреда, которая заключается в нравственных страданиях из-за переживаний по поводу существования его семьи.
истец всоба_1 исковые требования поддержал в полном объеме, настаивал на их удовлетворении, предоставив суду заявление о рассмотрении дела в его отсутствие.
Горлаковська Т.И. , Представитель ответчика в судебное заседание не явилась по неизвестным суду причинам, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом. Предоставила суду объяснения по относимости доказательств, где отметила, что исковые требования особа_1 в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 11 396, 27 грн ответчиком ЗАО «скмз»не опровергаются. Однако, в отношении требований о взыскании среднего заработка отмечает, что средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 ЗУ «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным Постановлением КМУ от 08.02.1995р №100 (далее Порядок), согласно абз.2 п.8 р.IV которого, в случае если средняя заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путемумножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым этого пункта на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде. Так, указывает, что среднедневная заработная плата (исключая налогов) составляет 397, 54 грн, поэтому для расчета суммы компенсации согласно ст.117 КЗоТ Украины эта сумма должна быть умножена на количество рабочих дней, начиная с 22.01.2020р. Отмечает, что работодатель, как налоговый агент, самостоятельно начисляет и отчисляет налоги со среднего зараБытков за время задержки расчета. В связи с введением на территории Украины карантинных норм, на предприятии введен особый режим работы. Для определенных категорий работников введена удаленная работа, другие находятся на простое. До начала введения карантина (12.03.2020) количество рабочих дней в марте 6, в апреле - 0, на май 2020 Приказом №49 от 02.03.2020р дополнительные неоплачиваемые нерабочие дни установлены на 04.05.2020р-08.05.2020р, а также с 12.05.2020р-15.05.2020р. соответно к приказу №59А от 18.03.2020р и Постановлении №2 от 18.03.2020р на период с 18.05.2020р по 18.07.2020р установлена ​​рабочая неделя с двумя рабочими днями; в соответствии с приказом №134 от 30.06.2020р на весь период действия карантина также установлена ​​неполная рабочая неделя по 16 рабочих часов в неделю, то есть 2 рабочих дня. В частности, за период с 22.01.2020р по 31.01.2020р - 8 рабочих дней в феврале 2020 - 20 рабочих дней, в марте 2020 - 6 рабочих дней в апреле 2020 - 0 рабочимх дней, в мае 2020 - 6 рабочих дней в июне 2020 - 8 рабочих дней, в июле 2020 - 10 рабочих дней, в августе 2020 будет - 8 рабочих дней в сентябре 2020 - 8 рабочих дней. Кроме того, просила суд с целью необходимого обеспечения расчета по заработной плате с работающими сотрудниками в ЗАО «скмз», при взыскании среднего заработка в пользу истца, применить принцип соразмерности задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчетнойку. Также представитель ответчика ходатайствовала о применении к исковым требованиям о взыскании морального вреда, установленный ст.233 КЗоТ Украины и отказать особа_1 во взыскании 7 000, 00 грн в счет возмещения морального вреда в полном объеме.
Суд считает возможным рассмотреть дело в соответствии с ст.ст.280-282 ГПК Украины и на основании материалов дела вынести заочное решение.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если соответствующиев с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав материалы дела и проверив предоставленные сторонами доказательства, суд считает иск частично обоснованным и подлежащим удовлетворению по следующим основаниям.
Как предусмотрено ст.4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенныхх, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст.5 ГПК Украины).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на ДлитТави ст.ст.12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст.ст.12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст.82 настоящего Кодекса. Обстоятельства, установленные решениемям суда в гражданском, хозяйственном или административном деле, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими вделе. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст.77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч.2 ст.78 ГПК Украины).
Согласно ст.89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннего убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Положениями ст.43 Конституции Украины гарантировано право каждого на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Предписаниями ч.1ст.46 КЗоТ Украины установлено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения видаты работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Так, статьей 116 КЗоТ Украины установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных сумы, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Судом установлено, что стороны находились в трудовых отношениях с 2 апреля 2018 по 21 января 2020 года, что подтверждается копией трудовой книжки ОСОБА_1Приказом ЗАО «скмз» №10 от 21.01.2020р особа_1 освобожден от предприятия в связи с переездом на новое место жительства на основании ст.38 КЗоТ Украины.
Задолженность ЗАО «скмз» по заработной плате особа_1, которая сторонами ни оспаривается, по декабрь 2019 и январь 2020 составляет 11 396, 27 грн, о чем свидетельствует справка ЗАО «скмз» №139 от 10.03.2020р, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению в полном объеме.
Относительно исковых требований о взыскании среднего заработка завремя задержки расчета при увольнении, суд исходит из следующего.
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга свине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117КЗпП Украины ответственность.
В п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда онв этот день был на работе, - следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить отчества в Порядок исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995р №100 с последующими изменениями (далее - Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заработной платы за два последних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п.8 Порядка начисления выплат, очислюються из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Расчетным периодом для исчисления средней заработной платы истца будет период с 22.01.2020 года (следующий день после освобождения) - по 14.09.2020 года (день вынесения решения).
Согласно справки от 10.03.2020 рокв, среднедневная заработная плата истца особа_1 составляет 504, 96 грн. После удержания налогов и сборов среднедневная зарплата составляет - 406, 49 грн.
Суд считает, что расчет среднего заработка необходимо проводить именно с суммы среднедневной заработной платы - 504, 96 грн. (Без удержания налогов и сборов). Указанную позицию суд обосновывает следующим.
Согласно абз.5 п.6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплату труда », удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан (налога на доходы физических лиц) являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
В соответствии с пунктом 3 раздел III Постановления Кабинета Министров Встраны от 5 февраля 1995 № 100, при исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения включаются: основная заработная плата; доплаты и надбавки (за сверхурочную работу и работу в ночное время, совмещение профессий и должностей, расширение зон обслуживания или выполнение повышенных объемов работ рабочими-почасовиками; высокие достижения в труде (высокое профессиональное мастерство), условия труда; интенсивность труда, руководство бригадой, выслугу лет и другие); производственные премии и премийй за экономию конкретных видов топлива, электроэнергии и тепловой энергии; вознаграждение по итогам годовой работы и выслугу лет и т. Премии включаются в заработок того месяца, на который они приходятся согласно расчетной ведомости на заработную плату. Премии, выплачиваемые за квартал и более длительный промежуток времени, при исчислении средней заработной платы за последние два календарных месяца, включаются в заработок в части, соответствующей количеству месяцев в расчетном периоде. В случаекогда число рабочих дней в расчетном периоде отработано не полностью, премии, вознаграждения и другие поощрительные выплаты при исчислении средней заработной платы за последние два календарных месяца учитываются пропорционально времени, отработанному в расчетном периоде.
Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и т.п., за исключением отчислений с заработной платы осибы, осужденных по приговору суда к исправительным работам без лишения свободы.
Кроме того, в постановлении по делу № 359/10 023/16-ц от 18.07.2018 года, Верховный Суд изложил правовую позицию относительно удержания подоходного налога с определенных судом сумм среднего заработка за время вынужденного прогула работника. В соответствии с указанной позиции - системный анализ приведенных норм дает основания для вывода, что суммы, которые суд определяет к взысканию с работодателя в пользу работника как средний заработок за время Вымушевеного прогула, ведется без вычитания сумм налогов и сборов. Налоги и сборы с суммы среднего заработка за время вынужденного прогула, присужденной по решению суда, подлежат начислению работодателем при исполнении соответствующего судебного решения и, соответственно, вычету из суммы среднего заработка за время вынужденного прогула при выплате работнику, в результате чего выплачена работнику на основании судебного решения сумма среднего заработка за время вынужденного прогула уменьшается на сумму налоков и сборов.
Таким образом, сумма среднедневной заработной платы истца для расчета среднего заработка составляет 504, 96 грн.
При расчете количества рабочих дней за период с 22.01.2020 года по 14.09.2020 года, суд исходит из следующего.
В связи с введением на территории Украины карантинных норм, на ЗАО «скмз» введен особый режим работы. До начала введения карантина, то есть до 12.03.2020 года количество рабочих дней в марте 6, в апреле - 0, на май 2020 приказом № 49 от02.03.2020 года дополнительные неоплачиваемые дни установлены на 04.05.2020р. - 08.05.2020р., А также с 12.05.2020р. по 15.05.2020р. В соответствии с приказом № 59А от 18.03.2020 года и постановления № 2 от 18.03.2020 года на период с 18.05.2020 года по 18.07.2020 года установлена ​​рабочая неделя с двумя рабочими днями. В соответствии с приказом № 134 от 30.06.2020р. на весь период действия карантина также установлен неполную рабочую неделю по 16 рабочих часов в неделю, то есть 2 рабочих дня.
Так, за периодс 22.01.2020р. по 31.01.2020р. - 8 рабочих дней в феврале 2020 - 20 рабочих дней, в марте 2020 - 6 рабочих дней в апреле 2020 - 0 рабочих дней в мае 2020 - 6 рабочих дней в июне 2020 - 8 рабочих дней, в июле 2020 - 10 рабочих дней, в августе 2020 - 8 рабочих дней в сентябре 2020 - 4 рабочих дня.
Согласно указанного расчета, за период с 22.01.2020 года по 14.09.2020р. - 70 рабочих дней.
Таким образом, сумма среднего заработка за время задержки расчунку при увольнении рассчитывается следующим образом - 504, 96 грн. (Среднедневная заработная плата) 70 дней (задержки расчета при увольнении) = 35 347, 20 грн.
Согласно проведенного судом расчета истцу подлежит выплате среднего заработка за период с 22.01.2020 года по 14.09.2020 года в сумме 35 347, 20 грн, которая, учитывая период задержки расчета, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода, является соизмеримой с размером просроченной задолженности ответчика по выплате истцупри увольнении всех причитающихся сумм, а потому отсутствуют основания для ее уменьшения.
То есть, исковые требования особа_1 в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета, подлежат удовлетворению.
Доводы истца о том, что при расчете количества рабочих дней в периоде, который считается периодом задержки выплаты заработной платы при увольнении, необходимо учитывать количество общегосударственных рабочих дней, а не количество рабочих дней в ЗАО «скмз» является безосновательными, поскольку грунтуються на неправильном толковании положений Порядка исчисления средней заработной платы. Согласно Порядку, ответчиком обоснованно произведен расчет причитающейся к выплате истцу средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении путем определения периода задержки исходя из количества рабочих дней в конкретном предприятии, отвечает требованиям закона, поскольку бывший работник, получающий средний заработок в качестве компенсации за время задержки расчета при увольненииНе может получать больше за тот же период, чем работающий работник.
О взыскании морального вреда суд отмечает следующее.
Согласно статье 237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодавством.
Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица. во моральнй вредом необходимо понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Обосновывая исковые требования о возмещении морального вреда в размере 7 000, 00 грн. истец указал, что нарушение ответчиком его законных прав привело к душевных страданий, что существенным образом повлияло на его жизнь и потребовало от него дополнительных усилий для организации йогв жизни.
Оценив доводы истца о причинение морального вреда и учитывая все доказательства, суд приходит к выводу, что особа_1 неправомерными действиями ответчика причинен моральный вред, который заключается в глубоких нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей, что требовало от него дополнительных усилий для организации его жизнь.
Суд не соглашается с доводами ответчика о пропуске истцом в соответствии со ст. 233 КЗоТ Украины трехмесячного срока обращения его в суд с иском овзыскания морального вреда, поскольку в соответствии с решением Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года № 4-рп / 2012 по делу №1-5 / 2012 течение трех месяцев установленного для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда, начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о тПервое, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался, впрочем, до настоящего времени ответчик не произвел расчет с истцом, поэтому требование истца о взыскании морального вреда является законным и подлежит удовлетворению .
Решая вопрос о размере причиненного морального вреда, суд исходит из характера совершенных действий и их последствий для особа_1, продолжительность его страданий и переживаний, беспрекословного изменения уклада его жития, оценив все факторы причиненного морального вреда, исходя из морально-правовых императивов справедливости, разумности и добросовестности, суд приходит к выводу, что с ЗАО «скмз» в пользу особа_1 следует взыскать 2 000, 00 грн. в качестве возмещения морального вреда.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой сторони взимаются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. (Ч.6 ст.141 ГПК Украины)
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
С учетом изложеным, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца понесенные им расходы по уплате судебного сбора в размере 1 681, 60 грн за рассмотрение исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета и возмещении морального вреда, а также в пользу государства - судебный сбор в размере 840, 80 грн, поскольку истец в соответствии с законом освобожден от уплаты судебного сбора за рассмотрение исковых требований о взыскании заработной платы.
Руководствуясь ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280 Украина, суд -

решил:

Исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за период задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (юридический адрес: 84302, Донецкая область, г. Краматорск, вул.Конрада Гампера, д.2, идентификационный код 05763642), в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату за декабрь 2019 и январь 2020 в размере 11 396, 27 грн (одиннадцать тысяч триста девяносто шесть гривен 27 коп).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (юридический адрес: 84302, Донецкая область, г. Краматорск, вул.Конрада Гампера, д.2, идентификационный код 05763642), в пользу особа_1, иНФОРМАЦИЯ_1, ИНН номер_1 средний заработок за время задержки расчета в сумме 35 347, 20 грн (тридцать пять тысяч триста сорок семь гривен 20 коп) без учета обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (юридический адрес: 84302, Донецкая область, г. Краматорск, вул.Конрада Гампера, д.2, идентификационный код 05763642), в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_1 моральный ущерб в размере 2 000, 00 грн (две тысяч гривен 00коп).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (юридический адрес: 84302, Донецкая область, г. Краматорск, вул.Конрада Гампера, д.2, идентификационный код 05763642), в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_1, понесенные им расходы по уплате судебного сбора в размере 1 681, 60 грн (одна тысяча шестьсот восемьдесят одна гривна 60 коп).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу государства в лице Государственной судебной администрации Украины, (Получатель средств: ГУК в г.. Киеве / м. Киев / 22030106 Код получателя (код по егрпоу): 37993783 Банк получателя: Казначейство Украины (ЕАП) Счет получателя: uа908999980313111256000026001 Код классификации доходов бюджета: 22030106) судебный сбор в размере 840 грн. 80 коп. (Восемьсот сорок грн. 80 коп.).
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленномуом выполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть подана апелляционная жалоба в Донецкий апелляционный суд в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.

Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению отвечаетвыдаче. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.



Председательствующий судья: А.М.[Л]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/10753/20
Провадження № 2/234/3082/20

заочне рішення
іменем україни

14 вересня 2020 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді [Л.] А.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Пагуліч Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач особа_1 28.07.2020р звернувся до суду з дійсним позовом, вказуючи, що з 02.04.2018р по 21.01.2020р він працював у Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод» (далі - ПрАТ «скмз»), відповідача у справі, на посаді майстра виробничої дільниці. Свої вимоги мотивує тим, що 21 січня 2020 року він звільнився з роботи за власним бажанням, але під час звільнення з ним не проведений кінцевий розрахунок, у зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 та січень 2020 року у сумі 11 396, 27 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по заробітній платі за період з 22.01.2020 по 28.07.2020 у розмірі 52 030, 72 грн, а також 7000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях через переживання з приводу існування його сім`ї.
Позивач особа_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Горлаковська Т.І. , представник відповідача, в судове засідання не з`явилася за невідомими суду причинами, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду пояснення щодо належності доказів, де зазначила, що, позовні вимоги особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 11 396, 27 грн відповідачем ПрАТ «скмз» не спростовуються. Однак, стосовно вимог щодо стягнення середнього заробітку зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995р №100 (надалі Порядок), згідно абз.2 п.8 р.IV якого, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Так, вказує, що середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) складає 397, 54 грн, тому для розрахунку суми компенсації згідно ст.117 КЗпП Україні ця сума має бути помножена на кількість робочих днів, починаючи з 22.01.2020р. Зазначає, що роботодавець, як податковий агент, самостійно нараховує та відраховує податки з середнього заробітку за час затримки розрахунку. У зв`язку з введенням на території України карантинних норм, на підприємстві запроваджено особливий режим роботи. Для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої. До початку введення карантину (12.03.2020) кількість робочих днів у березні -6, у квітні - 0, на травень 2020 року Наказом №49 від 02.03.2020р додаткові неоплачувані неробочі дні встановлені на 04.05.2020р-08.05.2020р, а також з 12.05.2020р-15.05.2020р. Відповідно до наказу №59А від 18.03.2020р та Постанові №2 від 18.03.2020р на період часу з 18.05.2020р по 18.07.2020р встановлено робочий тиждень з двома робочими днями; відповідно до наказу №134 від 30.06.2020р на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні. Зокрема, за період з 22.01.2020р по 31.01.2020р - 8 робочих днів, у лютому 2020 року - 20 робочих днів, у березні 2020 року - 6 робочих днів, у квітні 2020 року - 0 робочих днів, у травні 2020 року - 6 робочих днів, у червні 2020 року - 8 робочих днів, у липні 2020 року - 10 робочих днів, у серпні 2020 року буде - 8 робочих днів, у вересні 2020 року - 8 робочих днів. Крім того, просила суд, з метою необхідного забезпечення розрахунку по заробітній платі з працюючими працівниками в ПрАТ «скмз», при стягненні середнього заробітку на користь позивача, застосувати принцип співмірності заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Також представник відповідача клопотала про застосування до позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, встановлений ст.233 КЗпП України та відмовити особа_1 у стягненні 7 000, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст.ст.280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Суд на підставі ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Положеннями ст.43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Приписами ч.1ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 02 квітня 2018 року по 21 січня 2020 року, що підтверджується копією трудової книжки особа_1 Наказом ПрАТ «скмз» №10 від 21.01.2020р особа_1 звільнений з підприємства у зв`язку з переїздом на нове місце проживання на підставі ст.38 КЗпП України.
Заборгованість ПрАТ «скмз» по заробітній платі особа_1 , яка сторонами не оспарюється, за грудень 2019 року та січень 2020 року становить 11 396, 27 грн, про що свідчить довідка ПрАТ «скмз» №139 від 10.03.2020р, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р №100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати позивача буде період з 22.01.2020 року (наступний день після звільнення) - по 14.09.2020 року (день винесення рішення).
Згідно довідки від 10.03.2020 року, середньоденна заробітна плата позивача особа_1 становить 504, 96 грн. Після утримання податків та зборів середньоденна зарплата складає - 406, 49 грн.
Суд вважає, що розрахунок середнього заробітку необхідно проводити саме із суми середньоденної заробітної плати - 504, 96 грн. (без утримання податків та зборів). Вказану позицію суд обґрунтовує наступним.
Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Окрім того, у постанові у справі № 359/10023/16-ц від 18.07.2018 року, Верховний Суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника. Відповідно до вказаної позиції - системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, сума середньоденної заробітної плати позивача для розрахунку середнього заробітку складає 504, 96 грн.
При розрахунку кількості робочих днів за період з 22.01.2020 року по 14.09.2020 року, суд виходить з наступного.
В зв`язку з введенням на території України карантинних норм, на ПрАТ «скмз» запроваджено особливий режим роботи. До початку введення карантину, тобто до 12.03.2020 року кількість робочих днів у березні 6, у квітні - 0, на травень 2020 року наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові неоплачувані дні встановлені на 04.05.2020р. - 08.05.2020р., а також з 12.05.2020р. по 15.05.2020р. Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 року та постанови № 2 від 18.03.2020 року на період часу з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року встановлено робочий тиждень з двома робочими днями. Відповідно до наказу № 134 від 30.06.2020р. на весь період дії карантину також встановлений неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні.
Так, за період з 22.01.2020р. по 31.01.2020р. - 8 робочих днів, у лютому 2020 року - 20 робочих днів, у березні 2020 року - 6 робочих днів, у квітні 2020 року - 0 робочих днів, у травні 2020 року - 6 робочих днів, у червні 2020 року - 8 робочих днів, у липні 2020 року - 10 робочих днів, у серпні 2020 року - 8 робочих днів, у вересні 2020 року - 4 робочих дні.
Згідно вказаного розрахунку, за період з 22.01.2020 року по 14.09.2020р. - 70 робочих днів.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розраховується наступним чином - 504, 96 грн. (середньоденна заробітна плата) * 70 днів (затримки розрахунку при звільненні) = 35 347, 20 грн.
Згідно проведеного судом розрахунку позивачу підлягає виплаті середній заробіток за період з 22.01.2020 року по 14.09.2020 року в сумі 35 347, 20 грн, яка, враховуючи період затримки розрахунку, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду, є співмірною з розміром простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, а тому відсутні підстави для її зменшення.
Тобто, позовні вимоги особа_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягають частковому задоволенню.
Доводи позивача про те, що при розрахунку кількості робочих днів у періоді, який вважається періодом затримки виплати заробітної плати при звільненні, необхідно враховувати кількість загальнодержавних робочих днів, а не кількість робочих днів у ПрАТ «скмз» є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Порядку обчислення середньої заробітної плати. Згідно Порядку, відповідачем обґрунтовано здійснено розрахунок належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні шляхом визначення періоду затримки виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 000, 00 грн. позивач зазначив, що порушення відповідачем його законних прав призвело до душевних страждань, що суттєвим чином вплинуло на його життя та потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя.
Суд не погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем відповідно до ст. 233 КзПП України тримісячного строку звернення його до суду із позовом про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі №1-5/2012 перебіг тримісячного строку встановленого для звернення працівника до суду із заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди, розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, втім, до теперішнього часу відповідач не провів розрахунок з позивачем, тому вимога позивача про стягнення моральної шкоди є законною та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру вчинених дій і їх наслідків для особа_1 , тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь особа_1 слід стягнути 2 000, 00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681, 60 грн за розгляд позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави - судовий збір у розмірі 840, 80 грн, оскільки позивач відповідно до закону звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення заробітної плати.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280 України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642), на користь особа_1 , інформація_1 , ІПН номер_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату за грудень 2019 року та січень 2020 року у розмірі 11 396, 27 грн (одинадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 27 коп).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642), на користь особа_1 , інформація_1 , ІПН номер_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 35 347, 20 грн (тридцять п`ять тисяч триста сорок сім гривень 20 коп) без урахування обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642), на користь особа_1 , інформація_1 , ІПН номер_1 , моральну шкоду у розмірі 2 000, 00 грн (дві тисячі гривень 00коп).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642), на користь особа_1 , інформація_1 , ІПН номер_1 , понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681, 60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України, (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106 Код отримувача (код за єдрпоу): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: uа908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.



Головуючий суддя: А.М.[Л]