ПРАТ "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ": невыплата зарплаты
Справа № 428/9910/19
Провадження № 2/428/1125/2020
рішення
іменем україни
21 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді [П]а І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати,
встановив:
особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21.09.2017 він припинив трудові відносини з відповідачем на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні йому не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 30 548, 24 грн. На виконання судового наказу від 03.09.2018 № 428/10880/18 заборгованість із заробітної плати була виплачена в повному обсязі 12.08.2019. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на свою користь компенсацію у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 22.09.2017 по 12.08.2019 в сумі 5 895, 80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 117 174, 67 грн. та судовий збір у сумі 1 230, 70 грн.
На виконання ухвали суду від 27.09.2019 представником відповідача особа_2 було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме акти тероризму, військові дії на території Луганської області встановлені висновком Торгово-промислової палати України № 3800/2/21−10.2 від 28.11.2017 року, що був виданий ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Представник відповідача вважає, що настання обставин непереборної сили свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Крім того, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відділено від об`єднаної енергосистеми України. Згідно з вимогами ПУЕ електропостачання підприємства повинно здійснюватися від двох незалежних джерел. Електропостачання здійснюється лише по одній електропередачі від Луганської ТЕС (м. Щастя), яка є вкрай ненадійною та працює з постійними перебоями через те, що розташована безпосередньо на лінії зіткнення. Введення в дію паралельної лінії електропостачання підприємства, а саме приєднання до загальноукраїнської мережі, до цього часу не відбулося. Вищевказане унеможливлює до теперішнього часу здійснення виробничої діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Вказані чинники свідчать про те, що затримка виплати заробітної плати працівникам та розрахунку при звільненні не є результатом провини роботодавця, а є слідством форс-мажорних обставин, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Представником позивача адвокатом [С]им О.В. було подано відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Також в якості підтвердження відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, у висновку наводиться твердження про те, що «не викликає сумніву прояв належної дбайливості заявника до працівників ПрАТ „Сєвєродонецьке об єднання Азот“ за надзвичайних обставин та підтверджується першочерговим наміром вжити заходи щодо недопущення ризику їх життю та здоров`ю на території, на якій загроза виникненню техногенної та екологічної катастрофи триває щоденно». Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тому позивач просить визнати зазначений висновок не належним та не допустимим доказом у даній справі.
У судове засідання позивач особа_1 не з`явився, до суду представник позивача адвокат [С.] О.В. подав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що особа_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» по 21.09.2017 включно.
Трудові відносини припинились 21.09.2017 за власним бажанням особа_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.
На момент звільнення особа_1 заборгованість по заробітній платі становила 30 548, 24 грн., про стягнення якої 03.09.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.
12.08.2019 ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» виплатило особа_1 заборгованість по заробітній платі у повному обсязі у сумі 30 548, 24 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.
Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 21.09.2017, яка була сплачена тільки 12.08.2019, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати в день звільнення.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.
Як вже встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 21.09.2017, яка була сплачена 12.08.2019, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати.
З наведеного вище суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення Трудового законодавства, відповідачем суду не надано.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 22.09.2017 по 11.08.2019 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6−195цс134.
Середньогодинна заробітна плата позивача особа_1 становить 30, 09 грн., а середньомісячна кількість робочих годин — 171, 8 год., що підтверджується довідкою ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 13.08.2018 № 36821.
Загальна кількість робочих годин за період з 22.09.2017 року по 11.08.2019 року включно становить 3885, 95 год., яка складається з кількості робочих годин за 22 повних місяця (жовтень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-липень 2019 року), за 6 робочих днів у вересні 2017 року та 7 робочих днів у серпні 2019 року ((171, 8 год. х 22 міс.) + (171, 8 год./21 робочий день у вересні 2017 року х 6 робочих днів затримки розрахунку) + (171, 8 год./21 робочий день у серпні 2019 року х 7 робочих днів затримки розрахунку) = 3885, 95 год.).
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 116 928, 23 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 30, 09 грн. х 3885, 95 год. = 116 928, 23 грн.).
За таких обставин, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За наведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 116 928, 23 грн., у зв`язку з чим позовна заява особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог особа_1 про стягнення компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі — Порядок проведення компенсації) затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159.
Дія Порядку проведення компенсації поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках затримки на один і більше календарних місяців термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) нарахованої громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 1−2 Порядку проведення компенсації).
Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 22.09.2017 року по 11.08.2019 року складає 5895, 80 грн., виходячи з такого розрахунку:
вересень 2017 року: інфляційні втрати 610, 96 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 102% (індекс інфляції за вересень 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
жовтень 2017 року: інфляційні втрати 366, 58 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 2% (індекс інфляції за жовтень 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
листопад 2017 року: інфляційні втрати 274, 93 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 9% (індекс інфляції за листопад 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
грудень 2017 року: інфляційні втрати 305, 48 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 0% (індекс інфляції за грудень 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
січень 2018 року: інфляційні втрати 458, 22 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 5% (індекс інфляції за січень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
лютий 2018 року: інфляційні втрати 274, 93 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 9% (індекс інфляції за лютий 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
березень 2018 року: інфляційні втрати 336, 03 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 1% (індекс інфляції за березень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
квітень 2018 року: інфляційні втрати 244, 39 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 8% (індекс інфляції за квітень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
травень 2018 року — серпень 2018 року інфляційні втрати відсутні (оскільки індекс споживчих цін не перевищує 100%);
вересень 2018 року: інфляційні втрати 580, 42 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 9% (індекс інфляції за вересень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
жовтень 2018 року: інфляційні втрати 519, 32 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 7% (індекс інфляції за жовтень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
листопад 2018 року: інфляційні втрати 427, 68 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 4% (індекс інфляції за листопад 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
грудень 2018 року: інфляційні втрати 244, 39 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 8% (індекс інфляції за грудень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
січень 2019 року: інфляційні втрати 305, 48 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101% (індекс інфляції за січень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
лютий 2019 року: інфляційні втрати 152, 74 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 5% (індекс інфляції за лютий 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
березень 2019 року: інфляційні втрати 274, 93 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 9% (індекс інфляції за березень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
квітень 2019 року: інфляційні втрати 305, 48 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101% (індекс інфляції за квітень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
травень 2019 року: інфляційні втрати 213, 84 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 7% (індекс інфляції за травень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
червень 2019 року — липень 2019 року інфляційні втрати відсутні (оскільки індекс споживчих цін не перевищує 100%).
За таких обставин суд вважає, що розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, здійснений позивачем, відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 року № 159 та може бути прийнятий судом до уваги.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 5895, 80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 39 від 30.08.2019 у сумі 1 230, 71 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України, виходячи з того, що розмір задоволених позовних вимог склав 122 825, 03 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно від суми задоволених вимог, у сумі 1 228, 24 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263−265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2017 по 11.08.2019 включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, у сумі 116 928 (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 23 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 22.09.2017 по 11.08.2019 року у сумі 5 895 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 80 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 24 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
— позивач: особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер ОКПП номер_1;
— відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] буд. 5, код єдрпоу 33270581.
Суддя І. С. [П.]
Провадження № 2/428/1125/2020
рішення
іменем україни
21 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді [П]а І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати,
встановив:
особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21.09.2017 він припинив трудові відносини з відповідачем на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні йому не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 30 548, 24 грн. На виконання судового наказу від 03.09.2018 № 428/10880/18 заборгованість із заробітної плати була виплачена в повному обсязі 12.08.2019. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на свою користь компенсацію у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 22.09.2017 по 12.08.2019 в сумі 5 895, 80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 117 174, 67 грн. та судовий збір у сумі 1 230, 70 грн.
На виконання ухвали суду від 27.09.2019 представником відповідача особа_2 було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме акти тероризму, військові дії на території Луганської області встановлені висновком Торгово-промислової палати України № 3800/2/21−10.2 від 28.11.2017 року, що був виданий ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Представник відповідача вважає, що настання обставин непереборної сили свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Крім того, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відділено від об`єднаної енергосистеми України. Згідно з вимогами ПУЕ електропостачання підприємства повинно здійснюватися від двох незалежних джерел. Електропостачання здійснюється лише по одній електропередачі від Луганської ТЕС (м. Щастя), яка є вкрай ненадійною та працює з постійними перебоями через те, що розташована безпосередньо на лінії зіткнення. Введення в дію паралельної лінії електропостачання підприємства, а саме приєднання до загальноукраїнської мережі, до цього часу не відбулося. Вищевказане унеможливлює до теперішнього часу здійснення виробничої діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Вказані чинники свідчать про те, що затримка виплати заробітної плати працівникам та розрахунку при звільненні не є результатом провини роботодавця, а є слідством форс-мажорних обставин, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Представником позивача адвокатом [С]им О.В. було подано відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Також в якості підтвердження відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, у висновку наводиться твердження про те, що «не викликає сумніву прояв належної дбайливості заявника до працівників ПрАТ „Сєвєродонецьке об єднання Азот“ за надзвичайних обставин та підтверджується першочерговим наміром вжити заходи щодо недопущення ризику їх життю та здоров`ю на території, на якій загроза виникненню техногенної та екологічної катастрофи триває щоденно». Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тому позивач просить визнати зазначений висновок не належним та не допустимим доказом у даній справі.
У судове засідання позивач особа_1 не з`явився, до суду представник позивача адвокат [С.] О.В. подав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що особа_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» по 21.09.2017 включно.
Трудові відносини припинились 21.09.2017 за власним бажанням особа_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.
На момент звільнення особа_1 заборгованість по заробітній платі становила 30 548, 24 грн., про стягнення якої 03.09.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.
12.08.2019 ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» виплатило особа_1 заборгованість по заробітній платі у повному обсязі у сумі 30 548, 24 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.
Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 21.09.2017, яка була сплачена тільки 12.08.2019, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати в день звільнення.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.
Як вже встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 21.09.2017, яка була сплачена 12.08.2019, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати.
З наведеного вище суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення Трудового законодавства, відповідачем суду не надано.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 22.09.2017 по 11.08.2019 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6−195цс134.
Середньогодинна заробітна плата позивача особа_1 становить 30, 09 грн., а середньомісячна кількість робочих годин — 171, 8 год., що підтверджується довідкою ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 13.08.2018 № 36821.
Загальна кількість робочих годин за період з 22.09.2017 року по 11.08.2019 року включно становить 3885, 95 год., яка складається з кількості робочих годин за 22 повних місяця (жовтень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-липень 2019 року), за 6 робочих днів у вересні 2017 року та 7 робочих днів у серпні 2019 року ((171, 8 год. х 22 міс.) + (171, 8 год./21 робочий день у вересні 2017 року х 6 робочих днів затримки розрахунку) + (171, 8 год./21 робочий день у серпні 2019 року х 7 робочих днів затримки розрахунку) = 3885, 95 год.).
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 116 928, 23 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 30, 09 грн. х 3885, 95 год. = 116 928, 23 грн.).
За таких обставин, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За наведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 116 928, 23 грн., у зв`язку з чим позовна заява особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог особа_1 про стягнення компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі — Порядок проведення компенсації) затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159.
Дія Порядку проведення компенсації поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках затримки на один і більше календарних місяців термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) нарахованої громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 1−2 Порядку проведення компенсації).
Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 22.09.2017 року по 11.08.2019 року складає 5895, 80 грн., виходячи з такого розрахунку:
вересень 2017 року: інфляційні втрати 610, 96 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 102% (індекс інфляції за вересень 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
жовтень 2017 року: інфляційні втрати 366, 58 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 2% (індекс інфляції за жовтень 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
листопад 2017 року: інфляційні втрати 274, 93 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 9% (індекс інфляції за листопад 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
грудень 2017 року: інфляційні втрати 305, 48 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 0% (індекс інфляції за грудень 2017 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
січень 2018 року: інфляційні втрати 458, 22 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 5% (індекс інфляції за січень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
лютий 2018 року: інфляційні втрати 274, 93 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 9% (індекс інфляції за лютий 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
березень 2018 року: інфляційні втрати 336, 03 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 1% (індекс інфляції за березень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
квітень 2018 року: інфляційні втрати 244, 39 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 8% (індекс інфляції за квітень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
травень 2018 року — серпень 2018 року інфляційні втрати відсутні (оскільки індекс споживчих цін не перевищує 100%);
вересень 2018 року: інфляційні втрати 580, 42 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 9% (індекс інфляції за вересень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
жовтень 2018 року: інфляційні втрати 519, 32 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 7% (індекс інфляції за жовтень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
листопад 2018 року: інфляційні втрати 427, 68 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 4% (індекс інфляції за листопад 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
грудень 2018 року: інфляційні втрати 244, 39 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 8% (індекс інфляції за грудень 2018 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
січень 2019 року: інфляційні втрати 305, 48 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101% (індекс інфляції за січень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
лютий 2019 року: інфляційні втрати 152, 74 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 5% (індекс інфляції за лютий 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
березень 2019 року: інфляційні втрати 274, 93 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 100, 9% (індекс інфляції за березень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
квітень 2019 року: інфляційні втрати 305, 48 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101% (індекс інфляції за квітень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
травень 2019 року: інфляційні втрати 213, 84 грн. = 30548, 24 грн. (заборгованість) Х 101, 7% (індекс інфляції за травень 2019 року): 100% — 30548, 24 грн. (заборгованість);
червень 2019 року — липень 2019 року інфляційні втрати відсутні (оскільки індекс споживчих цін не перевищує 100%).
За таких обставин суд вважає, що розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, здійснений позивачем, відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 року № 159 та може бути прийнятий судом до уваги.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 5895, 80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 39 від 30.08.2019 у сумі 1 230, 71 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України, виходячи з того, що розмір задоволених позовних вимог склав 122 825, 03 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно від суми задоволених вимог, у сумі 1 228, 24 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263−265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2017 по 11.08.2019 включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, у сумі 116 928 (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 23 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 22.09.2017 по 11.08.2019 року у сумі 5 895 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 80 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 24 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
— позивач: особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер ОКПП номер_1;
— відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] буд. 5, код єдрпоу 33270581.
Суддя І. С. [П.]
