ПРАТ "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ": невыплата зарплаты

Дело № 428/14478/19
Производство № 2/428/209/2020

решение
именем украины

6 мая 2020 г.. Северодонецк

Северодонецкий городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [П.] И.С.,
с участием секретаря судебного заседания Колядинцевои П.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Северодонецке Луганской области в порядке упрощенного искового производства цисвободную дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты и возмещения морального вреда,

В:

особа_1 обратился к Северодонецкого городского суда Луганской области с иском к Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» (далее — ЗАО «Северодонецьке объединение Азот «) о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, компенсации потери части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты и возмещения морального вреда. В обоснование заявленных требований указал, что 03.05.2017 истец прекратил трудовые отношения с ответчиком в порядке ст. 38 КЗоТ по собственному желанию. При увольнении истцу не выплатили заработную плату, в результате чего образовалась задолженность в сумме 19021, 51 грн. на исполки судебного приказа от 05.03.2018 № 428/2395/18 задолженность по заработной плате была выплачена в полном объеме 24.10.2019. Просил суд взыскать с ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» в его пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 04.05.2017 по 23.10.2019 в сумме 101 676, 61 грн., Компенсацию за потерю части заработной платы в н `связи с нарушением сроков ее выплаты за период с 04.05.2017 по 23.10.2019 в размере 5112, 00 грн., моральный вред в размири 2000, 00 грн., а также сумму уплаченного судебного сбора.
Во исполнение постановления суда от 04.02.2020 представителем ответчика Селихов А. было предоставлено отзыв на исковое заявление, в котором указано, что исковые требования ответчик не признает в полном объеме. Обстоятельства непреодолимой силы (форс-мажорные обстоятельства), а именно акты терроризма, военные действия на территории Луганской области установлены заключением Торгово-промышленной палаты Украины № 3800/2 / 21−10.2 от 28.11.2017 года, был издан ЗАО «Северодонецьке объединение Азот «. Представитель ответчика считает, что наступление обстоятельств непреодолимой силы свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплат истцу причитающихся при увольнении сумм в сроки, предусмотренные ст. 116 КЗоТ Украины. Кроме того, в результате повреждения электросетей в результате боевых действий ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» отделено от объединенной энергосистемы Украины. Согласно требованиям ПУЭ электроснабжения предприятия должно осуществляться от двух независимых источников. эктропостачання осуществляется только по одной электропередачи от Луганской ТЭС (г.. Счастье), которая является крайне ненадежной и работает с постоянными перебоями из-за того, что находится непосредственно на линии соприкосновения. Введение в действие параллельной линии электроснабжения предприятия, а именно присоединение к всеукраинской сети, до сих пор не произошло. Вышеуказанное делает невозможным до настоящего времени осуществления производственной деятельности ЗАО «Северодонецкое объединение Азот». Указанные факторы свидетельствуют о том, чтозадержка выплаты заработной платы работникам и расчета при увольнении не является результатом вины работодателя, а есть следствием форс-мажорных обстоятельств, поэтому отсутствуют основания для взыскания среднего заработка за все время задержки расчета.
Истцом особа_1 подано ответ на отзыв, в котором он отметил, что приведенные ответчиком в отзыве выводы, утверждение и соображения по поводу наличия форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), которые препятствуют выполнению обязанностей перед позивачем в сфере трудовых отношений, внимания не заслуживают.
В судебном заседании истец особа_1 не явился, в суд подал заявление, в котором он просил рассмотреть дело без его участия и без участия истца, заявленные исковые требования поддержал в полном объеме.
В судебном заседании представитель ответчика ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причине неявки суду не сообщил.
На основании п. 1 ч. 3 ст. 223 ГПК Украины, учитывая, что ответчик был надлежащим образом уведомлен о времени и месте рассмотрения дела, что подтверждается данными уведомление о вручении почтового отправления ЧАО «Северодонецкое объединение Азот», о причине неявки в судебное заседание суд не сообщил, суд считает возможным рассмотреть дело в отсутствие представителя ЗАО «Северодонецкое объединение Азот».

Исследовав материалы дела, суд установил следующие фактические обстоятельства.
Из материалов дела судом установлено, что лицоА_1 находился в трудовых отношениях с ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» по 03.05.2017 включительно.
Трудовые отношения прекратились 03.05.2017 на основании ст. 38 КЗоТ по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки особа_1 серии номер_1.
На момент увольнения особа_1 задолженность по заработной плате составила 19021, 51 грн., О взыскании которой 05.03.2018 Северодонецким городским судом Луганской области был издан судебный приказ.
24.10.2019 ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» выплатило особа_1 задолженность по заработной плате в полном объеме в сумме 19 021, 51 грн., что подтверждается копией выписки с банковского счета истца.
Итак, из приведенного выше судом достоверно установлено, что у ответчика была задолженность перед истцом особа_1 по выплате заработной платы на день его увольнения 03.05.2017, которая была уплачена только 24.10.2019, то есть истцом доказан факт нарушения ответчиком сроков выплаты ему заработной платы в день освобождение.
Соответственност. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующегодня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должнаи выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В соответствии со ст. 617 ГК Украины лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы.
В соответствии со ст. 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» в течение срока действия настоящего Закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверджуе наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
Статьей 14−1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине» предусмотрено, что Торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непереборнои силы) и выдают сертификат о таких обстоятельствах в течение семи дней со дня обращения субъекта хозяйственной деятельности по себестоимости. Сертификат о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) для субъектов малого предпринимательства выдается бесплатно.
Форс-мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) является чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно невозможным исполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.п.), обязанностей позаконодательными и другими нормативными актами, а именно: угроза войны, вооруженного конфликта или серьезная угроза такого конфликта, включая, но не ограничиваясь враждебными атаками, блокадами, военным эмбарго, действия иностранного врага, общая военная мобилизация, военные действия, объявленная и необъявленная война, действия общественного врага, возмущения, акты терроризма, диверсии, пиратства, беспорядки и тому подобное.
Согласно научно-правовым заключением, предоставленным ответчиком и подписанным специалистами в области права и Первым вице-президентом Торгово-промышленной палаты Украины, по невозможности исполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при увольнении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 28.11.2017 года № 3800/2 / 21−10.2: остановки хозяйственной деятельности Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» является вынужденной мерой, обусловленным предотвращением возникновения техногенных катастроф из-за потенциальной угрозы проведения торористичних актов на территории Луганской области, а также физической невозможностью ведения производственной деятельности за отсутствия надлежащего энергоснабжения, в частности: разрушения 17 сентября 2014 Луганской ТЭЦ, расположенной в городе Счастье вблизи города Луганска Луганской области, и прекращении электроснабжения ПС «Михайловская-330 кВ», расположенного около города Первомайск Луганской области, территория которого с 2014 года и по настоящее время находится под контролем незаконных вооруженных формирований;невозможность выполнения обязанности, предусмотренного ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины, а именно провести расчет с каждым уволенным работником в день увольнения, вызвано воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно актами терроризма на территории Луганской области, в том числе: города Северодонецк (в период с 25.05. 2014 по 22.07.2014 pоку), города Первомайск, города Счастье (город Луганск) Луганской области, последствиями которых является разрушение 17 сентябряесня 2014 Луганской ТЭЦ, расположенной в городе Счастье вблизи города Луганска Луганской области, и прекращении электроснабжения ПС «Михайловская — 330 кВ», расположенной возле города Первомайск Луганской области, который находится под контролем незаконных вооруженных формирований, и которые на текущую дату продолжают действовать и дату окончания их действия установить невозможно.
В то же время, п. 3.3 Регламента удостоверения Торгово-промышленной палатой Украины и региональными торгово-промышленными палатами форс-юмажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), утвержденного решением Президиума ТПП Украины от 18 декабря 2014 № 44 (5), установлено, что сертификат (в определенных договорах, законодательных и нормативных актах упоминается также как вывод, справка, подтверждение) о форс-мажорных обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) — это документ, по утвержденным Президиумом ТПП Украины соответствующими формами, удостоверяющий наступления форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), выданный ТПП Украины или региональною торгово-промышленной палатой в соответствии с действующим законодательством, условиями договора (контракта, соглашения и т.д.) и настоящим Регламентом.
Пунктами 3.4, 3.5 вышеуказанного Регламента определено, что: уполномоченный орган — ТПП Украины или региональная торгово-промышленная палата, в которую обратился заявитель с обращением о заверении форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы); уполномоченные лица — сотрудники ТПП Украины, сотрудники региональных торгово-промышленных палат, которые внесены в Реестр в полной мереоважених лиц по удостоверению форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы).
Согласно п 5.1, 5.3, 5.7 вышеуказанного Регламента ТПП Украины ведет единый Реестр сертификатов, выданных ТПП Украины и региональными ТПП (Реестр сертификатов), о заверении форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) и Реестр уполномоченных лиц. Уполномоченное лицо ТПП Украины, региональной ТПП после рассмотрения заявления, подготовки сертификата и до его выдачи заявителю обязана зарегистрировать электроННУ версию сертификата в Реестре сертификатов с присвоением ему порядкового номера. После получения порядкового номера и выдачи оригинала сертификата заявителю один экземпляр подлежит хранению в уполномоченном органе, который выдал сертификат, и один депонируется в ТПП Украины, срок хранения которых составляет 4 (четыре) года со дня выдачи. В Реестр уполномоченных лиц вносятся специалисты с высшим юридическим образованием и опытом практической работы в юридической сфере не менее 3 лет, имеющие свидетельствоо прохождении соответствующего курса обучения в ТПП Украины, уполномоченные в соответствии с приказом Торгово-промышленной палаты Украины или региональной ТПП на выполнение функциональных обязанностей.
Суд обращает внимание на то, что доказательств в подтверждение внесения научно-правового заключения от 28.11.2017 года № 3800/2 / 21−10.2 вышеупомянутому Реестр сертификатов, а также того, что лица, подписавшие этот вывод уполномоченными лицами в понимании Регламента удостоверение Торгово-промышленной палатой Украиныи региональными торгово-промышленными палатами форс-мажорных обстоятельств, ответчиком суду не предоставлено.
Таким образом, научно-правовой вывод от 28.11.2017 года № 3800/2 / 21−10.2 не является сертификатом (заключением, справкой, подтверждением) засвидетельствование форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы).
Кроме того, суд отмечает, что предоставленный вывод письменным мнением определенных специалистов в области права относительно спорных правоотношений, высказанной по частному заказу ответчика, только на основании сведенийей и документов, предоставленных ЗАО «Северодонецкое объединение Азот».
Согласно ч. 1 ст. 115 ГПК Украины заключение эксперта в области права не является доказательством, имеет вспомогательный (консультативный) характер и не является обязательным для суда.
Учитывая изложенное, суд приходит к выводу, что научно-правовое заключение от 28.11.2017 года № 3800/2 / 21−10.2 не является надлежащим и допустимым доказательством по данному делу, в связи с чем не принимается судом во внимание.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «Опрактике применения судами законодательства об оплате труда «от 24.12.1999 года № 13, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день освобождения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний зариток за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Итак, для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении необходимо установить факт нарушения сроков выплаты заработной платы, размер которой не оспаривается, и наличие вины предприятия в не проведении такого расчета.
Как уже установлено судом, в ответчика была задолженность перед истцом особа_1 по выплате заработной платы на день его увольнения 03.05.2017, которая была уплачена 24.10.2019, то есть истцом доказан факт нарушения ответчиком сроков выплаты ему заработной платы.
Из приведенного выше суд приходит к выводу, что в данном случае имеется вина предприятия у не проведении расчета с истцом в день увольнения, поскольку доказательств отсутствия вины предприятияили существование каких-либо уважительных причин, которые бы исключали ответственность предприятия за нарушение Трудового законодательства, ответчиком суду не предоставлено.
Определяя размер среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении по день фактического расчета, подлежит взысканию в пользу истца, суд считает, что размер среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета с истцом должен исчисляться со дня, следующего за днем ​​увольнения, и до дня, когда позывычу было уплачено задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной платы в полном объеме, то есть за период с 04.05.2017 по 23.10.2019 включительно, в порядке, определенном Постановлением Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 № 100 (далее — Порядок).
В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связанаданная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
В соответствии с пунктом 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных днейов за этот период. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная правовая позиция по расчету размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 21.01.2015 по делу № 6−195цс134.
Среднечасовая заработная плата истца особа_1 составляет 20, 99 грн., А среднемесячное количество рабочих часов — 163, 5 ч., Что подтверждается справкой ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» от 22.02.2018 № 35043.
Общее количество рабочих часов за период с 04.05.2017 по 23.10.2019 включительно составляет 4852, 23 ч., Которая складывается из количества рабочих часов за 28 полных месяцев (июнь-декабрь 2017 года, январь-декабрь 2018 года, январь-сентябрь 2019), за 19 рабочих дней в мае 2017 года и 16 рабочих дней в октябре 2019 ((163, 5 ч. х 28 мес.) + (163, 5 ч. / 20 рабочих дней в мае 2017 года х 19 рабочих дней задержки расчета) + (163, 5 ч. / 22 рабочих дня в октябре 2019×16 рабочих дней задержки расчета) = 4852, 23 ч.).
Общая сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 101 848, 31 грн. (Определяется путем умножения среднечасовой заработной платы на количество рабочих часов задержки, то есть 20, 99 грн. Х 4852, 23 ч. = 101848, 31 грн.).
Следовательно, суд считает, что расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, осуществлен истцом, не соответствует требованиям Постановления Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 года № 100 и не может быть принят судом во внимание. По вышеприведенным подсчетом суда средний заработок истца за время задержки расчета при увольнении составляет 101 848, 31 грн.
Однако в соответствии с ч. 1 ст. 13 ГПК Украинысуд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Как усматривается из содержания исковых требований особа_1, последний просит суд взыскать с ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» в пользу истца средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 101 676, 61 грн., То есть в размере меньшем суммы 101 848, 31 грн., Рассчитанной судом в соответствии с требованиями Постановления Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 № 100.
При таких обстоятельствах, учитывая, что в силу принципа диспозитивности суд не может выйти за пределы заявленных исковых требований и взыскать в пользу истца сумму большую, чем заявленная им в иске, суд считает, что взысканию с ответчика в пользу истца подлежит средний заработок за время задержки расчета при увольнении в пределах появленных исковых требований в сумме 101 676, 61 грн., в связи с чем исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» в части исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении подлежит удовлетворению.

По искового требования о взыскании компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с 04.05.2017 по 23.10.2019 в размере 5112, 00 грн. суд отмечает следующее.
Соответственност. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы за нарушения сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии со ст. 1Закону Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию общестмадян потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица). Такими доходами являются те денежные доходы, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (часть вторая статьи 2 настоящего Закона).
Согласно пункту 2 Положения о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденного постановленияй Кабинета Министров Украины от 20 декабря 1997 года № 1427, компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты заработной платы, начисленной работнику за период работы, начиная с 1 января 1998 года, если индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги за этот период вырос более чем на один процент.
Согласно ч. 1 ст. 94 КЗоТ Украины и ч. 1 ст. 1Закону Украины «Ооплате труда «, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган (работодатель) по трудовому договору выплачивает работнику за выполненную им работу.
В решении от 15 октября 2013 года № 8-рп / 2013 по делу № 1−13 / 2013 Конституционный Суд Украины отметил, что понятие «заработная плата» и «оплата труда», которые использованы в законах, регулирующих трудовые правоотношения, являются равнозначными в аспекте наличия у сторон, находящихся в трудовыхх отношениях, прав и обязанностей по оплате труда, условий их реализации и последствий, должны наступить в случае невыполнения этих обязанностей (абзац третий пункта 2.1 мотивировочной части).
Кроме того, Конституционный Суд Украины в том же решении пришел к выводу, что под заработной платой, принадлежащего работнику, или, по определению, использованным в части второй статьи 233 КЗоТ Украины, принадлежащей работнику заработной платой необходимо понимать все выплаты, на получение которых работник право согласнос условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством для лиц, находящихся в трудовых правоотношениях с работодателем, независимо от того, было осуществлено начисления таких выплат (абзац восьмой пункта 2.1 мотивировочной части).
Статья 2 Закона Украины «Об оплате труда» в редакции, действующей на момент увольнения истца, относила в структуру заработной платы основную и дополнительную заработную плату, а также другие поощрительные и компенсационные выплаты.
основна заработная плата — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности), которая устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих.
Дополнительная заработная плата — это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда, включая доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренныедействующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций.
Другие поощрительные и компенсационные выплаты — это выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Данная структура заработной платы отражена также в разработанной в соответствии с Законом Украины «Про государственной статистике «и Закона Украины» Об оплате труда «с учетом международных рекомендаций в системе статистики оплаты труда и стандартов Системы национальных счетов Инструкции по статистике заработной платы (далее — Инструкция), утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13 января 2004 года № 5, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 27 января 2004 года под № 114/8713.
В соответствии с пунктом 1.3 Инструкции для оценки размера заработной платы наемных работниковприменяется показатель фонда оплаты труда. В этот фонд, состоящий из фонда основной заработной платы, фонда дополнительной заработной платы и других поощрительных и компенсационных выплат, включаются начисления наемным работникам в денежной и натуральной форме (оцененные в денежном выражении) за отработанное и неотработанное время, подлежащее оплате, или выполненную работу независимо от источника финансирования этих выплат. Суммы, начисленные работникам за время задержки расчета приувольнении, не относятся к фонду оплаты труда (пункты 3.8 и 3.9 Инструкции).
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы, то есть не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является другой поощрительной или компенсационной выплатой, входит в такой структуры (близкие по смыслу выводы высказанные в постановлениях Великой палаты Верховного Суда от 30 января 2019 по делу № 910/4518/16 (пункт 34), от 26 июня 2019 вделу № 761/9584/15-ц (пункт 60)).
Кроме того, средний заработок за время задержки расчета при увольнении имеет разовый характер, а потому к таким выплатам согласно части второй статьи 2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» гарантии этого Закона неприменимы.
Учитывая вышеизложенное, исковые требования истца о взыскании компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты удовлетворению не подлежат.

Относительно исковых требований особа_1 о возмещении причиненного истцу морального вреда в размере 2000, 00 грн. суд считает их подлежащими удовлетворению по следующим основаниям.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается: в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в н`Связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страдаемань, ухудшения способностей потерпевшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Моральный вред возмещается независимо от имущественного вреда, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения. Моральный вред возмещается однОразов, если иное не установлено договором или законом.
В соответствии со ст. 237−1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Согласно п. 3 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 вид 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц. Согласно действующему законодательству моральный вред может заключаться, в частности: в унижении чести, достоинства, престижа или деловой репутации, моральных переживаниях в связи с поврежденныминием здоровья, в нарушении права собственности (в том числе интеллектуальной), прав, предоставленных потребителям, других гражданских прав, в связи с незаконным пребыванием под следствием и судом, в нарушении нормальных жизненных связей из-за невозможности продолжения активной общественной жизни, нарушении отношений с окружающими людьми, при наступлении других негативных последствий.
Удовлетворяя исковые требования о взыскании морального вреда с ответчика, суд исходит из того, что действиями ответчика, заключающиеся у непроведении с истцом своевременного полного расчета при увольнении, действительно нарушены его законные трудовые права, гарантированные Конституцией Украины, безусловно привело к моральным страджань истца, потери нормальных жизненных связей, что требовало и требует от истца дополнительных усилий для организации его жизни. Таким образом, истец был вынужден обращаться в суд и доказывать течение длительного времени свою правоту.
Определяя размер морального вреда, подлежащей взысканию с ответчика, суд учитывает требования разумности и справедливости, а потому считает, что моральный вред причинен истцу может быть оценена в 2 000, 00 гривен.

Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Несения истцом судебных расходов подтверждается квитанциями об уплате судебного сбора № 0.0.1566855333.1 от 26.12.2019 в сумме 768, 40 грн. и № 0.0.1603803703.1 от 03.02.2020 в сумме 319, 49 грн., что в соответствии со ст. 141 ГПК Укни подлежит взысканию с ответчика в пользу истца пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований в сумме 1 036, 76 грн.

Руководствуясь ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263−265 ГПК Украины, суд

принял:

Иск особа_1 к Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты и возмещения морального вреда заквольниты частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 04.05.2017 по 23.10.2019 включительно, определенный без удержания налогов и других обязательных платежей, в сумме 101 676 (сто одна тысяча шестьсот семьдесят шесть) рублей. 61 коп.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» в пользу особа_1 моральный ущерб в сумме 2000 (две тысячи) грн. 00 коп.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» в пользу особа_1 расходы по уплате судебного сбора в сумме 1036 (одна тысяча тридцать шесть) рублей. 76 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.

Решение может быть обжаловано в Луганский апелляционный суд через Северодонецкий городской суд путем подачи апелляционной жалобы на решение суда в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в гдень провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или сакриття апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Сведения о сторонах:
 — истец особа_1, место жительства: адреса_1 регистрационный номер ОКПП номер_2;
 — ответчик: Частное акционерное общество «Северодонецкое объединение Азот», местонахождение: 93403, Луганская область, г.. Северодонецк, ул. [П] д. 5, код егрпоу 33270581.



судья И. С. [П.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 428/14478/19
Провадження № 2/428/209/2020

рішення
іменем україни

06 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді [П.] І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі за текстом — ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 03.05.2017 позивач припинив трудові відносини з відповідачем у порядку ст. 38 КЗпП за власним бажанням. При звільненні позивачу не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 19021, 51 грн. На виконання судового наказу від 05.03.2018 № 428/2395/18 заборгованість із заробітної плати була виплачена в повному обсязі 24.10.2019. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2017 по 23.10.2019 у сумі 101 676, 61 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 04.05.2017 по 23.10.2019 у розмірі 5112, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 2000, 00 грн., а також суму сплаченого судового збору.
На виконання ухвали суду від 04.02.2020 представником відповідача Селіховою Г.А. було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме акти тероризму, військові дії на території Луганської області встановлені висновком Торгово-промислової палати України № 3800/2/21−10.2 від 28.11.2017 року, що був виданий ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Представник відповідача вважає, що настання обставин непереборної сили свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Крім того, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відділено від об`єднаної енергосистеми України. Згідно з вимогами ПУЕ електропостачання підприємства повинно здійснюватися від двох незалежних джерел. Електропостачання здійснюється лише по одній електропередачі від Луганської ТЕС (м. Щастя), яка є вкрай ненадійною та працює з постійними перебоями через те, що розташована безпосередньо на лінії зіткнення. Введення в дію паралельної лінії електропостачання підприємства, а саме приєднання до загальноукраїнської мережі, до цього часу не відбулося. Вищевказане унеможливлює до теперішнього часу здійснення виробничої діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Вказані чинники свідчать про те, що затримка виплати заробітної плати працівникам та розрахунку при звільненні не є результатом провини роботодавця, а є слідством форс-мажорних обставин, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Позивачем особа_1 подано відповідь на відзив, в якій він зазначив, що наведені відповідачем у відзиві висновки, твердження та міркування з приводу наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які перешкоджають виконанню обов`язків перед позивачем у сфері трудових відносин, на увагу не заслуговують.
В судове засідання позивач особа_1 не з`явився, до суду подав заяву, в якій він просив розглянути справу без його участі та без участі позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що особа_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» по 03.05.2017 включно.
Трудові відносини припинились 03.05.2017 на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки особа_1 серії номер_1.
На момент звільнення особа_1 заборгованість по заробітній платі становила 19 021, 51 грн., про стягнення якої 05.03.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.
24.10.2019 ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» виплатило особа_1 заборгованість по заробітній платі у повному обсязі у сумі 19 021, 51 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.
Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 03.05.2017, яка була сплачена тільки 24.10.2019, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати в день звільнення.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Статтею 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Згідно з науково-правовим висновком, наданим відповідачем та підписаним фахівцями у галузі права та Першим віце-президентом Торгово-промислової палати України, щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2: зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська-330 кВ», що розташоване біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань; унеможливлення виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок із кожним звільненим працівником у день звільнення, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 pоку), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська — 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
Водночас, п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) — це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного Регламенту визначено, що: уповноважений орган — ТПП України або регіональна торгово-промислова палата, до якої звернувся заявник зі зверненням про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); уповноважені особи — співробітники ТПП України, співробітники регіональних торгово-промислових палат, які внесені до Реєстру уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.3, 5.7 вищевказаного Регламенту ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб. Уповноважена особа ТПП України, регіональної ТПП після розгляду заяви, підготовки сертифіката і до його видачі заявнику зобов`язана зареєструвати електронну версію сертифіката в Реєстрі сертифікатів із присвоєнням йому порядкового номера. Після отримання порядкового номера та видачі оригінала сертифіката заявнику один екземпляр підлягає зберіганню в уповноваженому органі, що видав сертифікат, і один депонується в ТПП України, термін зберігання яких становить 4 (чотири) роки з дня видачі. До Реєстру уповноважених осіб вносяться фахівці з вищою юридичною освітою та досвідом практичної роботи в юридичній сфері не менше 3 років, які мають свідоцтво про проходження відповідного курсу навчання в ТПП України, уповноважені відповідно до наказу Торгово-промислової палати України або регіональної ТПП на виконання функціональних обов`язків.
Суд звертає увагу на те, що доказів на підтвердження внесення науково-правового висновку від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2 до вищезгаданого Реєстру сертифікатів, а також того, що особи, які підписали цей висновок є уповноваженими особами в розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, відповідачем суду не надано.
Таким чином, науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, суд зазначає, що наданий висновок є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, висловленою за приватним замовленням відповідача, лише на підставі відомостей та документів, наданих ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».
Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2 не є належним та допустимим доказом у даній справі, у зв`язку з чим не приймається судом до уваги.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.
Як вже встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 03.05.2017, яка була сплачена 24.10.2019, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати.
З наведеного вище суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення Трудового законодавства, відповідачем суду не надано.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 04.05.2017 по 23.10.2019 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6−195цс134.
Середньогодинна заробітна плата позивача особа_1 становить 20, 99 грн., а середньомісячна кількість робочих годин — 163, 5 год., що підтверджується довідкою ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 22.02.2018 № 35043.
Загальна кількість робочих годин за період з 04.05.2017 по 23.10.2019 включно становить 4852, 23 год., яка складається з кількості робочих годин за 28 повних місяців (червень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-вересень 2019 року), за 19 робочих днів у травні 2017 року та 16 робочих днів у жовтні 2019 року ((163, 5 год. х 28 міс.) + (163, 5 год./20 робочих днів у травні 2017 року х 19 робочих днів затримки розрахунку) + (163, 5 год./22 робочих дні у жовтні 2019 року х 16 робочих днів затримки розрахунку) = 4852, 23 год.).
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 101 848, 31 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 20, 99 грн. х 4852, 23 год. = 101 848, 31 грн.).
Отже, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За вищенаведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 101 848, 31 грн.
Однак відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту позовних вимог особа_1, останній просить суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 101 676, 61 грн., тобто у розмірі меншому від суми 101 848, 31 грн., розрахованої судом відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
За таких обставин, враховуючи, що в силу принципу диспозитивності суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути на користь позивача суму більшу, ніж заявлена ним у позові, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог у сумі 101 676, 61 грн., у зв`язку з чим позовна заява особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 04.05.2017 по 23.10.2019 у розмірі 5112, 00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 1Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Такими доходами є ті грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (частина друга статті 2 цього Закону).
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1−13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» й «оплата праці», які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини).
Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у редакції, чинній на час звільнення позивача, відносила до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі — Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).
Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має разовий характер, а тому до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» гарантії цього Закону незастосовні.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог особа_1 про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн. суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд виходить з того, що діями відповідача, які полягають у непроведенні з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні, дійсно порушено його законні трудові права, гарантовані Конституцією України, що безумовно призвело до моральних страджань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. Таким чином, позивач був вимушений звертатись до суду та доводити протягом тривалого часу свою правоту.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує вимоги розумності і справедливості, а тому вважає, що моральна шкода завдана позивачеві може бути оцінена у 2 000, 00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанціями про сплату судового збору № 0.0.1566855333.1 від 26.12.2019 у сумі 768, 40 грн. та № 0.0.1603803703.1 від 03.02.2020 у сумі 319, 49 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 036, 76 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263−265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2017 по 23.10.2019 включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, у сумі 101 676 (сто одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 61 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 моральну шкоду у сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 036 (одна тисяча тридцять шість) грн. 76 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:
 — позивач: особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер ОКПП номер_2;
 — відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] буд. 5, код єдрпоу 33270581.



Суддя І. С. [П.]