ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Дело № 226/2515/20


дело 226/2515/20
Производство № 2/226/52/2021

Р Е Ш Е Н И Е
и м е н е м В к р а й н ы

4 января 2021 г.. Мирноград
Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] Т.А.,
с участием секретаря [К.] И.А.,
участники судебного производства:
истец особа_1 (не явился),
представитель истца особа_2 (не изПоявился),
ответчик представитель [Б.] Т.А. (Не появилась),
рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Мирногради Донецкой области гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,

в с т а н о в и л:

Истец особа_1 обратился в суд с иском к обществу с ограниченной ответствендальностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указал, что в период с 6 марта 2018 по 26 февраля 2020 он работал в Обществе с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», после чего уволился на основании статьи 38 Кодекса законов о труде Украины по собственному желанию. При увольнении с работы ответчик не осуществил с ним окончательного расчета а не выплаатив ему задолженность по заработной плате. 28.07.2020 он обратился к ответчику ценным письмом с письменным заявлением о погашении ему задолженности по заработной плате и предоставления ему соответствующих справок. Однако указанное письмо ответчик не получил, в связи с чем конверт вернулся к почте с отметкой причины возврата «за истечением срока хранения». При увольнении ответчик насчитал ему заработную плату за ноябрь 2019 в сумме 17895, 04 грн., За декабрь 2019 - 8755, 28 грн., ЗаЯнварь 2020 - 6760, 60 грн., за февраль 2020 - 26057, 75 грн., что в целом составляет 59468, 57 грн. Ссылаясь на нарушение ответчиком требований Трудового законодательства, истец просит суд взыскать с ответчика в его пользу указанную сумму задолженности и средний заработок за время задержки расчета при увольнении, рассчитанный им с 27.02.2020 года по 08.09.2020 года и положить на ответчика понесенные им судебные расходы , которые состоят из государственной пошлины в сумме 1048, 58 грн., уплаченного им при сверненни в суд.
Определением судьи от 22.10.2020 по делу открыто производство и назначен ее рассмотрение в порядке упрощенного искового производства.
Истец и его представитель в судебное заседание не появились, о времени и месте рассмотрения дела извещены надлежащим образом, предоставили суду заявление с ходатайством рассмотреть дело в их отсутствие, на исковых требованиях настаивают в полном объеме.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащимобразом, предоставил суду отзыв в котором с исковыми требованиями не согласился полностью, просил суд рассмотреть дело в его отсутствие. Свою позицию по этому делу представитель ответчика обосновал тем, что в день увольнения 26.02.2020 года истец работал, что подтверждается запиской о предоставлении отпуска. С требованием о проведении расчета при увольнении истец к ответчику не обращался. Так как требования истцом об осуществлении с ним расчета до дня обращения в суда не заявлялись и о его претензии к работодателю стало известно после получения искового заявления 28.10.2020 года, ответчик считает, что основания для выплаты ему среднего заработка за время задержки расчета отсутствуют. Ответчик просит суд в удовлетворении исковых требований истца отказать полностью.
Суд, учитывая позиции сторон по делу, предоставленные суду документы, считает возможным рассмотреть дело в отсутствие сторон по материалам, предоставленным сторонами в подтверждение своих доводов и возражений.
Судом установлено, что позывыч с 06.03.2018 года по 26.02.2020 года находился в трудовых отношениях с ответчиком, работал в должности проходчика подземного 5 разряда. Был уволен по собственному желанию согласно ч.1 ст.38 КЗоТ Украины. Последним днем ​​работы истца определено 26 февраля 2020 (а 7-10).
Согласно справки о размере задолженности по заработной плате № 278 от 30.10.2020 года, общая сумма задолженности по заработной плате по состоянию на дату представления справки составляет 54288, 67 грн., В том числе за ноябрь 2019года в сумме 14065, 04 грн., за декабрь 2019 - 7405, 28 грн., за январь 2020 - 6760, 60 грн., за февраль 2020 - 26057, 75 грн. Суммы задолженности по выплате заработной платы указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.36).
Согласно справки о расчете среднедневного заработка № 279 от 30.10.2020 года, среднедневная заработная плата истца составляет 1213, 29 грн (а 37). Возражений по определенного ответчиком размера среднедневного заработка истца, от сторон не поступало.По смыслу положений статей 10, 11 Гражданского процессуального кодекса Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Суд рассматривает дело на основании доказательств, представленных сторонами и другими лицами, участвующими в деле.
Согласно статье 3 Кодекса законов о труде Украины законодательство о труде регулирует трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организацийнезависимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
При увольнении работника, на основании положений статей 116 и 117 Кодекса законов о труде Украины выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, осуществляется в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным перцевником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные законодательством предприятие, учреждение, организация должна выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В п.20 постановления ПленумаВерховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украини взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом свои вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Такое разъяснение этой нормы права, кроме приведенной выше постановления Пленума Верховного Суда Украины, предоставил и Конституционный Суд Украины в своем решении от 22.02.2012 № 4-рп / 2012 по делу об официальномого толкования положений ст.233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями ст.ст.117, 237-1 настоящего Кодекса.
Судом установлено, что истец в день увольнения 26.02.2020 не работал.
В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает после предъявления уволенным работником требования о расчете и невыплаты после предъявления этого требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат.
Согласно заявлению особа_1 от 28.07.2020, которая в этот же день почтовым отправлением направлена ​​по официальным месторасположением ответчика, истец обратился к работодателю с просьбой выплатить ему причитающиеся при увольнении суммы в соответствии с ст.116 КЗоТ Украины (а.с.13-15). Указанное заявление следует считать предъявлением истцом требования о расчете, предусмотренной ст.116 КЗоТ Украины.
Окончательный расчет с истцом при рассмотрении дела не проведено.
Поэтому суд считает, что имеются основания для взыскания с ответчика в пользу истца невыплаченной ему задолженности по заработной плате в сумме 54288, 67 гривен и среднего заработка за несвоевременную выплату ответчиком надлежащих сумм со времени обращения истца к предприятию ответчика по расчету до даты рассмотрения дела по существу.
Среднедневной заработок истца, по расчету ответчика, возражений против которого истец не высказывал, составляет 1213, 29 гривен. Количество рабочих дней со следующего за обращением истца 28 июля 2020 дня до рассмотрения судом дела по существу составляет 110 дней, в том числе в июле 2020года - 3 дня, в августе 2020 - 20 дней в сентябре 2020 - 22 дня, в октябре 2020 - 21 день, в ноябре 2020 - 21 день; в декабре 2020 - 22 дня; в январе 2021 - 1 день. Сумма среднего заработка составляет 133461, 90 гривен из расчета: (110дн.х1213, 29).
На основании положений статьи 141 Гражданского процессуального кодекса Украины в пользу истца подлежит взысканию с ответчика понесенные им судебные расходы в размере, определенном статьей 4 Закона Украины «О судебнойи сбор ».
На основании ст.43 Конституции Украины, ст.ст.47, 94, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст.ст.21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ГПК Украины, суд

р е ш и л:
Иск особа_1, информация_1, зарегистрированный по адресу: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», местонахождение: 85310, город Родинское Донцькои области, код егрпоу 32281519, о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 54288, 67 гривен (суммы задолженности по выплате заработной платы указаны после удержания обязательных налогов и сборов), средний заработок за время задержки расчета в сумме 133 461, 90 гривен, понесени судебные расходы в сумме 840, 80 гривен, а всего 188 591 (сто восемьдесят восемь тысяч пятьсот девяносто один) рубль 37 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы. Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке. Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебногорешения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.


Судья Т.А. [К.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 226/2515/20


Справа 226/2515/20
Провадження № 2/226/52/2021

Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2021 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді [К.] Т.О.,
за участю секретаря Ковальової І.О.,
учасники судового провадження:
позивач особа_1 (не з`явився),
представник позивача особа_2 (не з`явився),
відповідач представник Безкоровайна Т.А. (не з`явилась),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 06 березня 2018 року по 26 лютого 2020 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», після чого звільнився на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні з роботи відповідач не здійснив з ним остаточного розрахунку та не виплатив йому заборгованість з заробітної плати. 28.07.2020 він звернувся до відповідача цінним листом з письмовою заявою про погашення йому заборгованості з заробітної плати та надання йому відповідних довідок. Проте зазначений лист відповідач не отримав, у зв`язку з чим конверт повернувся до пошти з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання». При звільненні відповідач нарахував йому заробітну плату за листопад 2019 року у сумі 17895, 04 грн., за грудень 2019 - 8755, 28 грн., за січень 2020 - 6760, 60 грн., за лютий 2020 - 26057, 75 грн., що загалом становить 59468, 57 грн. Посилаючись на порушення відповідачем вимог Трудового законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, розрахований ним з 27.02.2020 року по 08.09.2020 року та покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1048, 58 грн., сплаченого ним при зверненні до суду.
Ухвалою судді від 22.10.2020 у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник до судового засідання не з`явились, про час та місце слухання справи сповіщені належним чином, надали суду заяву з клопотанням розглянути справу за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду відзив в якому із позовними вимогами не погодився повністю, просив суд розглянути справу за його відсутності. Свою позицію у цій справі представник відповідача обґрунтував тим, що в день звільнення 26.02.2020 року позивач не працював, що підтверджується запискою про надання відпустки. З вимогою про проведення розрахунку при звільненні позивач до відповідача не звертався. Так як вимоги позивачем про здійснення з ним розрахунку до дня звернення до суду не заявлялися і про його претензії до роботодавця стало відомо після отримання позовної заяви 28.10.2020 року, відповідач вважає, що підстави для виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні. Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
Суд, врахувавши позиції сторін у справі, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за матеріалами, наданими сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Судом встановлено, що позивач з 06.03.2018 року по 26.02.2020 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді прохідника підземного 5 розряду. Був звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України. Останнім днем праці позивача визначено 26 лютого 2020 року (а.с. 7-10).
Згідно довідки про розмір заборгованості по заробітній платі № 278 від 30.10.2020 року, загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на дату подання довідки становить 54288, 67 грн., в тому числі за листопад 2019 року у сумі 14065, 04 грн., за грудень 2019 - 7405, 28 грн., за січень 2020 - 6760, 60 грн., за лютий 2020 - 26057, 75 грн. Суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.36).
Згідно довідки про розрахунок середньоденного заробітку № 279 від 30.10.2020 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 1213, 29 грн (а.с. 37). Заперечень щодо визначеного відповідачем розміру середньоденного заробітку позивача, від сторін не надходило.
За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
При звільненні працівника, на підставі положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законодавством підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач в день звільнення 26.02.2020 не працював.
У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
Згідно з заявою особа_1 від 28.07.2020, яка у цей же день поштовим відправленням направлена за офіційним місцерозташуванням відповідача, позивач звернувся до роботодавця з проханням виплатити йому належні при звільненні суми відповідно до ст.116 КЗпП України (а.с.13-15). Вказану заяву слід вважати пред`явленням позивачем вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України.
Остаточний розрахунок з позивачем на час розгляду справи не проведений.
Тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої йому заборгованості по заробітній платі в сумі 54288, 67 гривень та середнього заробітку за несвоєчасну виплату відповідачем належних сум з часу звернення позивача до підприємства відповідача за розрахунком до дати розгляду справи по суті.
Середньоденний заробіток позивача, за розрахунком відповідача, заперечень проти якого позивач не висловлював, становить 1213, 29 гривень. Кількість робочих днів з наступного за зверненням позивача 28 липня 2020 року дня до розгляду судом справи по суті становить 110 днів, у тому числі у липні 2020 року - 3 дні, у серпні 2020 року - 20 днів; у вересні 2020 року - 22 дні, у жовтні 2020 року - 21 день, у листопаді 2020 року - 21 день; у грудні 2020 року - 22 дні; у січні 2021 року - 1 день. Сума середнього заробітку складає 133461, 90 гривень з розрахунку: (110дн.х1213, 29).
На підставі положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача понесені ним судові витрати у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :
Позов особа_1 , інформація_1 , який зареєстрований за адресою: адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 85310, місто Родинське Донецької області, код єдрпоу 32281519, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 54288, 67 гривень (суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів), середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 133461, 90 гривень, понесені судові витрати в сумі 840, 80 гривень, а всього 188591 (сто вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто одну) гривню 37 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.


Суддя Т.О. [К.]