ТОВ "Т-СТИЛЬ": невыплата зарплаты
[Н.] производства 2/754/1656/21
Дело №754 / 14122/20
решение
именем Украины
15 марта 2021 г.. Киев
Судья Деснянского районного суда г.. Киева Клочко И.В. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в помещении суда в г.. гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Т-Стиль» о взыскании заработной платы, не выплаченной при увольнении работника —
ВС Т, А Н О В И Л:
особа_1 обратилась в Деснянский районный суд г.. С иском к ООО «Т-Стиль» о взыскании заработной платы, не выплаченной при увольнении работника. Свои требования истец мотивирует тем, что 11.06.2020р. истца было принято на робботу в ООО «Т-Стиль» на должность продавца-консультанта и освобожден 31.07.2020р. по собственному желанию в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины.
Согласно выписки доходов из банка за июнь истец получила заработную плату в размере 7153, 44 грн., Видпрацювавших 126 часов (16 рабочих смен), так что средний заработок истца составляет 447, 09 грн. за один день с учетом уплаты налогов. За июль истцом было отработано полный рабочий месяц, что составляет 184 часов, что составляет 23 рабочих изменения и ответчиком перечислена заработная плата на карточку истца в размере 3680, 00 грн.
Учитывая справку Пенсионного фонда Украины о индивидуальные сведения о застрахованном лице, истец считает, что размер невыплаченной заработной платы составляет10535, 18грн. без учета уплаты налогов. Поскольку истец не получала никаких сообщений об изменении оплаты труда, кроме того, не было нарушений трудовой дисциплины, а магазин в июне и июле работал в штатном режиме без каких-либо отклонений, истец пришла к выводу, что при увольнении ей не была выплачена заработная плата в полном объеме, а потому последняя вынуждена обратиться в суд с иском о взыскании с ООО «Т-Стиль» в свою пользу заработную плату в период с 01.07.2020р. по 31.07.2020р.в размере 10535, 18 грн.
Постановлением суда 10.11.2020 года по указанному иску открыто производство по делу и решено осуществлять рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства без вызова (сообщения) сторон.
22.01.2021 года заместитель директора ООО «Т-Стиль» особа_2 в суд направил отзыв на исковое заявление, в котором указано, что исковые требования ответчик не признает, считает их необоснованными и не подлежащими удовлетворению, учитывая следующее. В соответствии со штатным г.озпису введенного в действие приказом директора ООО «Т-Стиль» от 27.11.2019р. с 02.10.2020р. продавцы-консультанты в магазинах получают установленный должностной оклад в размере 4723, 00 грн., а на предприятии на момент трудовых правоотношений с истцом действует система премирования работников, порядок расчета размера премий и порядок их начисления устанавливается положением о премировании работников ВИЧ 12.02.2017р., утвержденным приказом директора ООО «Т-Стиль» от 12.01.2017р.
В июне 2020г. позывычу была начислена премия, которая в совокупности с должностным окладом и составила полученную заработную плату, а потому утверждение и расчеты изложенные в исковом заявлении, в которых истец приходит к выводу, что полученная июня 2020 сумма является гарантированной работодателем и трудовым договором ставке, которую должен получать работник ежемесячно является необоснованным.
Учитывая, что премирование работников предприятия по результатам работы в июле 2020 происходило в августе 2020г., Ответчик утверждает, что в руководства предприятия не было никаких оснований премировать ответчика, в связи с ее увольнением.
02.02.2021р. в суд поступило ответ на отзыв, в котором истец обращает внимание на то, что при приеме на работу истца были ознакомлены со штатным расписанием предприятия, а указывалось, что оплата зависит от суммы отработанных часов в месяц. Кроме того, при изъявлении желания со стороны истца ознакомиться с документами, подтверждающими должностной оклад и правилами внутреннего распорядка, последнийбыло отказано и указано, что при нежелании подписывать трудовой договор ее не будет принят на работу, что указывает на моральное угнетение со стороны ответчика.
В соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
Исследовав имеющиеся в материалах дела доказательства, судом установлено следующее.
12.06.2020р. особа_1 подала заявление о принятии ее на должность продавца-консультанта с 12 июня 2020г.
Согласно копии приказа №528-Ос от 12.06.2020р., особа_1 принят на должность продавца-консультанта магазина ООО «Т-Стиль» ТМ «Льнокомбинат» Goldi «с 12 июня 2020г. с должностным окладом согласно штатного расписания.
В тот же день, истец особа_1 ознакомилась с приказом и правилами внутреннего Трудового распорядка, подтверждается подписью особа_1.
Согласно копии штатного расписания ООО «Т-Стиль», который утвержден приказом директора ООО «Т-Стиль» №6 / 2-Од от 27.11.2019р. и введен в действие с 2 января 2020г., вдолжностной оклад должности продавец-консультант в магазинах составляет 4723, 00 грн.
Из искового заявления усматривается, что истец особа_1 31.07.2020р. уволилась с занимаемой должности по собственному желанию.
Согласно сообщению № 03/3265 ООО «Т-Стиль» от 31.07.2020р., Администрация общества проинформировала истца о расторжении заключенного с ним Трудового договора в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день Освободитения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, належаки работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Истец утверждает, что ее заработная плата за июль 2020г. должна была составить на 10535, 18грн. больше, чем выплачено — 4571, 43 грн.
Согласно справке о доходах от 15.01.2021р., Заработная плата особа_1, которая занимала должность продавец-консультант ООО «Т-Стиль» составила в июне 2020г .: начислено 9258, 93 грн., К уплате 7453, 44грн., В июле 2020г .: начислено4571, 43 грн., К оплате 3680, 00 грн.
В соответствии со ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается. Вопросы государственного и кговирного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами.
Статье 2 Закона Украины «Об оплате труда» установлено структуру заработной платы, согласно которой основная заработная плата. Это — вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расцениток для рабочих и должностных окладов для служащих.
Дополнительная заработная плата. Это — вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций.
Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным систем и положениями, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Согласно ст. 21 ЗУ «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Размер заработной платы может быть ниже установленного трудовым договором и минимального размера заработнойй платы в случае невыполнения норм выработки, изготовление продукции, оказавшейся браком, и по другим, предусмотренных действующим законодательством причин, которые имели место по вине работника. Запрещается любое снижение размеров оплаты труда в зависимости от происхождения, социального и имущественного положения, расовой и национальной принадлежности, пола, языка, политических взглядов, религиозных убеждений, членства в профессиональном союзе или другом объединении граждан, рода и характера занятий, места жительства.
Истцом надРано доказательств, подтверждающих любую договоренность с работодателем по основной заработной платы в размере большем, чем предусмотрено штатным расписанием.
Из предоставленного штатного расписания общества установлено, что должностной оклад продавца-консультанта составляет 4723 грн., Однако согласно справке о доходах от 15.01.2021р., Истцу особа_1 была начислена заработная плата в размере 4571, 43 грн.
В отзыве ответчик никак не обосновал и не указал оснований различия начисленной по работамной платы в меньшем размере, чем предусмотрено штатным расписанием общества.
Кроме того, истцом не доказано, что заработная плата последней определяется от количества отработанных дней или часов.
Согласно ч.ч. 1−3 ст. 12 ГПК Украины, гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые онаа ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно требованиям ч.1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ч.7 ст. 81 ГПК Украины, суд не может собирать доказательства, касающиеся предмета спора, по собственной инициативе, кроме истребовании доказательств судом в случае, когда он сомневается в добросовестном осуны участниками дела их процессуальных прав или исполнении обязанностей по доказательств, а также других случаев, предусмотренных настоящим Кодексом.
Положения вышеупомянутых процессуальных норм предусматривают, что при рассмотрении дел в порядке гражданского судопроизводства обязанность доказывания возлагается как на истца, так и на ответчика.
Учитывая изложенное, суд приходит к выводу, что начисленная заработная плата истца за июль 2020г. не соответствует размера должностного оклада, установленном штатным раисом общества, суд приходит к выводу, что ответчиком в полном объеме выплачена заработная плата истцу.
Учитывая размер должностного оклада (4723 грн.), Размер налога с доходов физических лиц и размер военного сбора, суд приходит к выводу, что истцу по июль 2020 должна была быть начислена заработная плата в размере 4723 грн. и выплачена с учетом налога с доходов физических лиц и военного сбора (920, 98 грн.) в размере 3802, 02грн.
Следовательно, сумма заработнойплаты невыплаченной при увольнении истца составляет 122, 02 грн. (3802, 02−3680, 00), которую суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца.
Учитывая изложенное, исковое заявление подлежит удовлетворению.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 2270, 00 грн.
На основании изложенного, ст.ст. 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 15 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст. 5, 12−13, 76, 81, 133, 137, 141, 263−265, 430 ГПК Украины, суд —
В Е Л:
Исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Т-Стиль» о взыскании заработной платы, не выплаченной при увольнении работника — удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Т-Стиль» в пользу особа_1 заработную плату не выплаченную при увольнении за период с 01.07.2020р. по 31.07.2020р. в размере 122, 02 грн.
В другой части исковых требований — отказать.
Решение суда может быть обжаловано в Киевском Апеляции суда через Деснянский районный суд. Киева путем подачи жалобы в течение тридцати дней со дня его составления.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии производства или закрытия апелляционного производства или принятия постановления суда апелляцийнои инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истца — особа_1, номер_1, место жительства — адреса_1.
Ответчик — Общество с ограниченной ответственностью «Т-Стиль», код егрпоу 35750435, местонахождение — г.. Ровно, ул. Фабричная, 12.
судья ОРИГИ[Н]Л [Н.] украинском:
[Н.] провадження 2/754/1656/21
Справа №754/14122/20
рішення
Іменем України
15 березня 2021 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника, —
В С Т, А Н О В И В:
особа_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Т-Стиль» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.06.2020р. позивача було прийнято на робботу в ТОВ «Т-Стиль» на посаду продавця-консультанта та звільнено 31.07.2020р. за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.
Згідно виписки доходів з банку за червень позивач отримала заробітну плату в розмірі 7153, 44 грн., відпрацювавши 126 годин (16 робочих змін), отже середній заробіток позивача становить 447, 09 грн. за один день з урахуванням сплати податків. За липень позивачем було відпрацьовано повний робочий місяць, що становить 184 години, що становить 23 робочих зміни та відповідачем перераховано заробітну плату на картку позивача в розмірі 3680, 00 грн.
Враховуючи довідку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу, позивач вважає, що розмір невиплаченої заробітної плати становить 10535, 18грн. без урахування сплати податків. Оскільки позивач не отримувала ніяких повідомлень про зміну оплати праці, крім того, не було порушень трудової дисципліни, а магазин у червні та липні працював у штатному режимі без будь-яких відхилень, позивач дійшла висновку, що при звільненні їй не була виплачена заробітна плата в повному обсязі, а тому остання вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Т-Стиль» на свою користь заробітну плату в період з 01.07.2020р. по 31.07.2020р. в розмірі 10535, 18 грн.
Ухвалою суду 10.11.2020 року за вказаним позовом відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
22.01.2021 року заступник директора ТОВ «Т-Стиль» особа_2 до суду направив відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. У відповідності до штатного розпису введеного в дію наказом директора ТОВ «Т-Стиль» від 27.11.2019р. з 02.10.2020р. продавці-консультанти у магазинах отримують встановлений посадовий оклад у розмірі 4723, 00 грн., а на підприємстві на момент трудових правовідносин з позивачем діє система преміювання працівників, порядок розрахунку розміру премій та порядок їх нарахування встановлюється положенням про преміювання працівників віл 12.02.2017р., затвердженим наказом директора ТОВ «Т-Стиль» від 12.01.2017р.
У червні 2020р. позивачу була нарахована премія, яка в [censored] з посадовим окладом і склала отриману заробітну плату, а тому твердження та обрахунки викладені в позовній заяві, в яких позивач приходить до висновку, що отримана за червень 2020 сума є гарантованою роботодавцем та трудовим договором ставкою, яку мав отримувати працівник щомісяця є необґрунтованим.
Враховуючи, що преміювання працівників підприємства за результатами роботи у липні 2020 відбувалось в серпні 2020р., відповідач стверджує, що у керівництва підприємства не було жодних підстав преміювати відповідача, у зв`язку з її звільненням.
02.02.2021р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу на те, що при прийнятті на роботу позивача не було ознайомлено зі штатним розписом підприємства, а вказувалось, що оплата залежить від суми відпрацьованих годин за місяць. Крім того, при виявленні бажання з боку позивача ознайомитись з документами, що підтверджують посадовий оклад та правилами внутрішнього розпорядку, останній було відмовлено та вказано, що при небажанні підписувати трудовий договір її не буде прийнято на роботу, що вказує на моральне пригнічення з боку відповідача.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
12.06.2020р. особа_1 подала заяву про прийняття її на посаду продавця-консультанта з 12 червня 2020р.
Відповідно до копії наказу №528-Ос від 12.06.2020р., особа_1 прийнято на посаду продавця-консультанта магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з 12 червня 2020р. з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Того ж дня, позивач особа_1 ознайомилась з наказом та правилами внутрішнього Трудового розпорядку, що підтверджується підписом особа_1.
Відповідно до копії штатного розпису ТОВ «Т-Стиль», який затверджений наказом директора ТОВ «Т-Стиль» №6/2-Од від 27.11.2019р. та введений в дію з 02 січня 2020р., в посадовий оклад посади продавець-консультант в магазинах становить 4723, 00 грн.
З позовної заяви вбачається, що позивач особа_1 31.07.2020р. звільнилась з займаної посади за власним бажанням.
Відповідно до повідомлення № 03/3265 ТОВ «Т-Стиль» від 31.07.2020р., адміністрація товариства проінформувала позивача про розірвання укладеного з нею Трудового договору, відповідно до ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Позивач стверджує, що її заробітна плата за липень 2020р. мала становити на 10535, 18грн. більше, ніж виплачено — 4571, 43 грн.
Відповідно до довідки про доходи від 15.01.2021р., заробітна плата особа_1, яка займала посаду продавець-консультант ТОВ «Т-Стиль» становила в червні 2020р.: нараховано 9258, 93 грн., до сплати 7453, 44грн., в липні 2020р.: нараховано 4571, 43 грн., до сплати 3680, 00 грн.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Статею 2 ЗУ «Про оплату праці» встановлено структуру заробітної плати, згідно якої основна заробітна плата. Це — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
[Д.] заробітна плата. Це — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Позивачем не надано доказів, що підтверджують будь-яку домовленість з роботодавцем щодо основної заробітної плати в розмірі більшому, ніж передбачено штатним розписом.
З наданого штатного розпису товариства встановлено, що посадовий оклад продавця-консультанта становить 4723 грн., однак відповідно до довідки про доходи від 15.01.2021р., позивачу особа_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 4571, 43 грн.
У відзиві, відповідач жодним чином не обґрунтував та не зазначив підстав відмінності нарахованої заробітної плати в меншому розмірі, ніж передбачено штатним розписом товариства.
Крім того, позивачем не доведено, що заробітна плата останньої визначається від кількості відпрацьованих днів або годин.
Відповідно до ч.ч. 1−3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нарахована заробітна плата позивача за липень 2020р. не відповідає розміру посадового окладу, встановленому штатним розписом товариства, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем не в повному обсязі виплачена заробітна плата позивачу.
Враховуючи розмір посадового окладу (4723 грн.), розмір податку з доходів фізичних осіб та розмір військового збору, суд приходить до висновку, що позивачу за липень 2020 року повинна була бути нарахована заробітна плата в розмірі 4723 грн. та виплачена з урахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору (920, 98 грн.) в розмірі 3802, 02грн.
Отже, сума заробітної плати невиплаченої при звільненні позивача становить 122, 02 грн. (3802, 02−3680, 00), яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270, 00 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12−13, 76, 81, 133, 137, 141, 263−265, 430 ЦПК України, суд —
У Х В, А Л И В:
Позовну заяву особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника — задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь особа_1 заробітну плату не виплачену при звільненні за період з 01.07.2020р. по 31.07.2020р. в розмірі 122, 02 грн.
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивача — особа_1, номер_1, місце проживання — адреса_1.
Відповідач — Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль», код єдрпоу 35750435, місцезнаходження — м. Рівне, вул. Фабрична, 12.
Суддя
Дело №754 / 14122/20
решение
именем Украины
15 марта 2021 г.. Киев
Судья Деснянского районного суда г.. Киева Клочко И.В. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в помещении суда в г.. гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Т-Стиль» о взыскании заработной платы, не выплаченной при увольнении работника —
ВС Т, А Н О В И Л:
особа_1 обратилась в Деснянский районный суд г.. С иском к ООО «Т-Стиль» о взыскании заработной платы, не выплаченной при увольнении работника. Свои требования истец мотивирует тем, что 11.06.2020р. истца было принято на робботу в ООО «Т-Стиль» на должность продавца-консультанта и освобожден 31.07.2020р. по собственному желанию в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины.
Согласно выписки доходов из банка за июнь истец получила заработную плату в размере 7153, 44 грн., Видпрацювавших 126 часов (16 рабочих смен), так что средний заработок истца составляет 447, 09 грн. за один день с учетом уплаты налогов. За июль истцом было отработано полный рабочий месяц, что составляет 184 часов, что составляет 23 рабочих изменения и ответчиком перечислена заработная плата на карточку истца в размере 3680, 00 грн.
Учитывая справку Пенсионного фонда Украины о индивидуальные сведения о застрахованном лице, истец считает, что размер невыплаченной заработной платы составляет10535, 18грн. без учета уплаты налогов. Поскольку истец не получала никаких сообщений об изменении оплаты труда, кроме того, не было нарушений трудовой дисциплины, а магазин в июне и июле работал в штатном режиме без каких-либо отклонений, истец пришла к выводу, что при увольнении ей не была выплачена заработная плата в полном объеме, а потому последняя вынуждена обратиться в суд с иском о взыскании с ООО «Т-Стиль» в свою пользу заработную плату в период с 01.07.2020р. по 31.07.2020р.в размере 10535, 18 грн.
Постановлением суда 10.11.2020 года по указанному иску открыто производство по делу и решено осуществлять рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства без вызова (сообщения) сторон.
22.01.2021 года заместитель директора ООО «Т-Стиль» особа_2 в суд направил отзыв на исковое заявление, в котором указано, что исковые требования ответчик не признает, считает их необоснованными и не подлежащими удовлетворению, учитывая следующее. В соответствии со штатным г.озпису введенного в действие приказом директора ООО «Т-Стиль» от 27.11.2019р. с 02.10.2020р. продавцы-консультанты в магазинах получают установленный должностной оклад в размере 4723, 00 грн., а на предприятии на момент трудовых правоотношений с истцом действует система премирования работников, порядок расчета размера премий и порядок их начисления устанавливается положением о премировании работников ВИЧ 12.02.2017р., утвержденным приказом директора ООО «Т-Стиль» от 12.01.2017р.
В июне 2020г. позывычу была начислена премия, которая в совокупности с должностным окладом и составила полученную заработную плату, а потому утверждение и расчеты изложенные в исковом заявлении, в которых истец приходит к выводу, что полученная июня 2020 сумма является гарантированной работодателем и трудовым договором ставке, которую должен получать работник ежемесячно является необоснованным.
Учитывая, что премирование работников предприятия по результатам работы в июле 2020 происходило в августе 2020г., Ответчик утверждает, что в руководства предприятия не было никаких оснований премировать ответчика, в связи с ее увольнением.
02.02.2021р. в суд поступило ответ на отзыв, в котором истец обращает внимание на то, что при приеме на работу истца были ознакомлены со штатным расписанием предприятия, а указывалось, что оплата зависит от суммы отработанных часов в месяц. Кроме того, при изъявлении желания со стороны истца ознакомиться с документами, подтверждающими должностной оклад и правилами внутреннего распорядка, последнийбыло отказано и указано, что при нежелании подписывать трудовой договор ее не будет принят на работу, что указывает на моральное угнетение со стороны ответчика.
В соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
Исследовав имеющиеся в материалах дела доказательства, судом установлено следующее.
12.06.2020р. особа_1 подала заявление о принятии ее на должность продавца-консультанта с 12 июня 2020г.
Согласно копии приказа №528-Ос от 12.06.2020р., особа_1 принят на должность продавца-консультанта магазина ООО «Т-Стиль» ТМ «Льнокомбинат» Goldi «с 12 июня 2020г. с должностным окладом согласно штатного расписания.
В тот же день, истец особа_1 ознакомилась с приказом и правилами внутреннего Трудового распорядка, подтверждается подписью особа_1.
Согласно копии штатного расписания ООО «Т-Стиль», который утвержден приказом директора ООО «Т-Стиль» №6 / 2-Од от 27.11.2019р. и введен в действие с 2 января 2020г., вдолжностной оклад должности продавец-консультант в магазинах составляет 4723, 00 грн.
Из искового заявления усматривается, что истец особа_1 31.07.2020р. уволилась с занимаемой должности по собственному желанию.
Согласно сообщению № 03/3265 ООО «Т-Стиль» от 31.07.2020р., Администрация общества проинформировала истца о расторжении заключенного с ним Трудового договора в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день Освободитения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, належаки работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Истец утверждает, что ее заработная плата за июль 2020г. должна была составить на 10535, 18грн. больше, чем выплачено — 4571, 43 грн.
Согласно справке о доходах от 15.01.2021р., Заработная плата особа_1, которая занимала должность продавец-консультант ООО «Т-Стиль» составила в июне 2020г .: начислено 9258, 93 грн., К уплате 7453, 44грн., В июле 2020г .: начислено4571, 43 грн., К оплате 3680, 00 грн.
В соответствии со ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается. Вопросы государственного и кговирного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами.
Статье 2 Закона Украины «Об оплате труда» установлено структуру заработной платы, согласно которой основная заработная плата. Это — вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расцениток для рабочих и должностных окладов для служащих.
Дополнительная заработная плата. Это — вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций.
Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным систем и положениями, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Согласно ст. 21 ЗУ «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Размер заработной платы может быть ниже установленного трудовым договором и минимального размера заработнойй платы в случае невыполнения норм выработки, изготовление продукции, оказавшейся браком, и по другим, предусмотренных действующим законодательством причин, которые имели место по вине работника. Запрещается любое снижение размеров оплаты труда в зависимости от происхождения, социального и имущественного положения, расовой и национальной принадлежности, пола, языка, политических взглядов, религиозных убеждений, членства в профессиональном союзе или другом объединении граждан, рода и характера занятий, места жительства.
Истцом надРано доказательств, подтверждающих любую договоренность с работодателем по основной заработной платы в размере большем, чем предусмотрено штатным расписанием.
Из предоставленного штатного расписания общества установлено, что должностной оклад продавца-консультанта составляет 4723 грн., Однако согласно справке о доходах от 15.01.2021р., Истцу особа_1 была начислена заработная плата в размере 4571, 43 грн.
В отзыве ответчик никак не обосновал и не указал оснований различия начисленной по работамной платы в меньшем размере, чем предусмотрено штатным расписанием общества.
Кроме того, истцом не доказано, что заработная плата последней определяется от количества отработанных дней или часов.
Согласно ч.ч. 1−3 ст. 12 ГПК Украины, гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые онаа ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно требованиям ч.1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ч.7 ст. 81 ГПК Украины, суд не может собирать доказательства, касающиеся предмета спора, по собственной инициативе, кроме истребовании доказательств судом в случае, когда он сомневается в добросовестном осуны участниками дела их процессуальных прав или исполнении обязанностей по доказательств, а также других случаев, предусмотренных настоящим Кодексом.
Положения вышеупомянутых процессуальных норм предусматривают, что при рассмотрении дел в порядке гражданского судопроизводства обязанность доказывания возлагается как на истца, так и на ответчика.
Учитывая изложенное, суд приходит к выводу, что начисленная заработная плата истца за июль 2020г. не соответствует размера должностного оклада, установленном штатным раисом общества, суд приходит к выводу, что ответчиком в полном объеме выплачена заработная плата истцу.
Учитывая размер должностного оклада (4723 грн.), Размер налога с доходов физических лиц и размер военного сбора, суд приходит к выводу, что истцу по июль 2020 должна была быть начислена заработная плата в размере 4723 грн. и выплачена с учетом налога с доходов физических лиц и военного сбора (920, 98 грн.) в размере 3802, 02грн.
Следовательно, сумма заработнойплаты невыплаченной при увольнении истца составляет 122, 02 грн. (3802, 02−3680, 00), которую суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца.
Учитывая изложенное, исковое заявление подлежит удовлетворению.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 2270, 00 грн.
На основании изложенного, ст.ст. 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 15 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст. 5, 12−13, 76, 81, 133, 137, 141, 263−265, 430 ГПК Украины, суд —
В Е Л:
Исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Т-Стиль» о взыскании заработной платы, не выплаченной при увольнении работника — удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Т-Стиль» в пользу особа_1 заработную плату не выплаченную при увольнении за период с 01.07.2020р. по 31.07.2020р. в размере 122, 02 грн.
В другой части исковых требований — отказать.
Решение суда может быть обжаловано в Киевском Апеляции суда через Деснянский районный суд. Киева путем подачи жалобы в течение тридцати дней со дня его составления.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии производства или закрытия апелляционного производства или принятия постановления суда апелляцийнои инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истца — особа_1, номер_1, место жительства — адреса_1.
Ответчик — Общество с ограниченной ответственностью «Т-Стиль», код егрпоу 35750435, местонахождение — г.. Ровно, ул. Фабричная, 12.
судья ОРИГИ[Н]Л [Н.] украинском:
[Н.] провадження 2/754/1656/21
Справа №754/14122/20
рішення
Іменем України
15 березня 2021 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника, —
В С Т, А Н О В И В:
особа_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Т-Стиль» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.06.2020р. позивача було прийнято на робботу в ТОВ «Т-Стиль» на посаду продавця-консультанта та звільнено 31.07.2020р. за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.
Згідно виписки доходів з банку за червень позивач отримала заробітну плату в розмірі 7153, 44 грн., відпрацювавши 126 годин (16 робочих змін), отже середній заробіток позивача становить 447, 09 грн. за один день з урахуванням сплати податків. За липень позивачем було відпрацьовано повний робочий місяць, що становить 184 години, що становить 23 робочих зміни та відповідачем перераховано заробітну плату на картку позивача в розмірі 3680, 00 грн.
Враховуючи довідку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу, позивач вважає, що розмір невиплаченої заробітної плати становить 10535, 18грн. без урахування сплати податків. Оскільки позивач не отримувала ніяких повідомлень про зміну оплати праці, крім того, не було порушень трудової дисципліни, а магазин у червні та липні працював у штатному режимі без будь-яких відхилень, позивач дійшла висновку, що при звільненні їй не була виплачена заробітна плата в повному обсязі, а тому остання вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Т-Стиль» на свою користь заробітну плату в період з 01.07.2020р. по 31.07.2020р. в розмірі 10535, 18 грн.
Ухвалою суду 10.11.2020 року за вказаним позовом відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
22.01.2021 року заступник директора ТОВ «Т-Стиль» особа_2 до суду направив відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. У відповідності до штатного розпису введеного в дію наказом директора ТОВ «Т-Стиль» від 27.11.2019р. з 02.10.2020р. продавці-консультанти у магазинах отримують встановлений посадовий оклад у розмірі 4723, 00 грн., а на підприємстві на момент трудових правовідносин з позивачем діє система преміювання працівників, порядок розрахунку розміру премій та порядок їх нарахування встановлюється положенням про преміювання працівників віл 12.02.2017р., затвердженим наказом директора ТОВ «Т-Стиль» від 12.01.2017р.
У червні 2020р. позивачу була нарахована премія, яка в [censored] з посадовим окладом і склала отриману заробітну плату, а тому твердження та обрахунки викладені в позовній заяві, в яких позивач приходить до висновку, що отримана за червень 2020 сума є гарантованою роботодавцем та трудовим договором ставкою, яку мав отримувати працівник щомісяця є необґрунтованим.
Враховуючи, що преміювання працівників підприємства за результатами роботи у липні 2020 відбувалось в серпні 2020р., відповідач стверджує, що у керівництва підприємства не було жодних підстав преміювати відповідача, у зв`язку з її звільненням.
02.02.2021р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу на те, що при прийнятті на роботу позивача не було ознайомлено зі штатним розписом підприємства, а вказувалось, що оплата залежить від суми відпрацьованих годин за місяць. Крім того, при виявленні бажання з боку позивача ознайомитись з документами, що підтверджують посадовий оклад та правилами внутрішнього розпорядку, останній було відмовлено та вказано, що при небажанні підписувати трудовий договір її не буде прийнято на роботу, що вказує на моральне пригнічення з боку відповідача.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
12.06.2020р. особа_1 подала заяву про прийняття її на посаду продавця-консультанта з 12 червня 2020р.
Відповідно до копії наказу №528-Ос від 12.06.2020р., особа_1 прийнято на посаду продавця-консультанта магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з 12 червня 2020р. з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Того ж дня, позивач особа_1 ознайомилась з наказом та правилами внутрішнього Трудового розпорядку, що підтверджується підписом особа_1.
Відповідно до копії штатного розпису ТОВ «Т-Стиль», який затверджений наказом директора ТОВ «Т-Стиль» №6/2-Од від 27.11.2019р. та введений в дію з 02 січня 2020р., в посадовий оклад посади продавець-консультант в магазинах становить 4723, 00 грн.
З позовної заяви вбачається, що позивач особа_1 31.07.2020р. звільнилась з займаної посади за власним бажанням.
Відповідно до повідомлення № 03/3265 ТОВ «Т-Стиль» від 31.07.2020р., адміністрація товариства проінформувала позивача про розірвання укладеного з нею Трудового договору, відповідно до ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Позивач стверджує, що її заробітна плата за липень 2020р. мала становити на 10535, 18грн. більше, ніж виплачено — 4571, 43 грн.
Відповідно до довідки про доходи від 15.01.2021р., заробітна плата особа_1, яка займала посаду продавець-консультант ТОВ «Т-Стиль» становила в червні 2020р.: нараховано 9258, 93 грн., до сплати 7453, 44грн., в липні 2020р.: нараховано 4571, 43 грн., до сплати 3680, 00 грн.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Статею 2 ЗУ «Про оплату праці» встановлено структуру заробітної плати, згідно якої основна заробітна плата. Це — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
[Д.] заробітна плата. Це — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Позивачем не надано доказів, що підтверджують будь-яку домовленість з роботодавцем щодо основної заробітної плати в розмірі більшому, ніж передбачено штатним розписом.
З наданого штатного розпису товариства встановлено, що посадовий оклад продавця-консультанта становить 4723 грн., однак відповідно до довідки про доходи від 15.01.2021р., позивачу особа_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 4571, 43 грн.
У відзиві, відповідач жодним чином не обґрунтував та не зазначив підстав відмінності нарахованої заробітної плати в меншому розмірі, ніж передбачено штатним розписом товариства.
Крім того, позивачем не доведено, що заробітна плата останньої визначається від кількості відпрацьованих днів або годин.
Відповідно до ч.ч. 1−3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нарахована заробітна плата позивача за липень 2020р. не відповідає розміру посадового окладу, встановленому штатним розписом товариства, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем не в повному обсязі виплачена заробітна плата позивачу.
Враховуючи розмір посадового окладу (4723 грн.), розмір податку з доходів фізичних осіб та розмір військового збору, суд приходить до висновку, що позивачу за липень 2020 року повинна була бути нарахована заробітна плата в розмірі 4723 грн. та виплачена з урахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору (920, 98 грн.) в розмірі 3802, 02грн.
Отже, сума заробітної плати невиплаченої при звільненні позивача становить 122, 02 грн. (3802, 02−3680, 00), яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270, 00 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12−13, 76, 81, 133, 137, 141, 263−265, 430 ЦПК України, суд —
У Х В, А Л И В:
Позовну заяву особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника — задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь особа_1 заробітну плату не виплачену при звільненні за період з 01.07.2020р. по 31.07.2020р. в розмірі 122, 02 грн.
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивача — особа_1, номер_1, місце проживання — адреса_1.
Відповідач — Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль», код єдрпоу 35750435, місцезнаходження — м. Рівне, вул. Фабрична, 12.
Суддя
