3-Я СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА: невыплата зарплаты

Дело № 462/4034/20

Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

11 сентября 2020 судья Железнодорожного районного суда г.. Львова [И] И. Д., рассмотрев в порядке упрощенного искового гражданское дело по иску лицо_1 к Коммунальной 3-тьои стоматологической поликлиники Львова о взыскании невыплаченной заработной платы,
В С Т А Н О В И Л:

Истица особа_1 09.07.2020 года обратилась в суд с иском, в котором просит взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате в ропо мерам 83860 грн за период с сентября 2018 по апрель 2020 года. Свои требования обосновывает тем, что она находится в трудовых отношениях с ответчиком, работая в должности младшей медицинской сестры. С 1 августа 2017 по день обращения в суд заработная плата не ответчиком ему начисляется, что делает невозможным получить справку о начисленной, но не выплаченной заработной плате. Факт нахождения в трудовых отношениях и отсутствие начислений заработной платы подтверждается решениями Железнодорожногорайонного суда Львова о взыскании с ответчика в ее пользу задолженности по заработной плате, копией трудовой книжки, справкой из Пенсионного Фонда Украины. В связи с приведенным, просит иск удовлетворить.
Постановлением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 13.07.2020 года открыто производство по делу, рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
Видповидач отзыв на исковое заявление, в определенный судом п`ятнадцятиденний срок со дня получения постановления об открытии производства, не подал, заявления о восстановлении срока для подачи такого в суд также не представлены.
Ходатайство сторон о рассмотрении дела в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон в материалах дела отсутствуют.
Суд, изучив материалы дела, осмотрев материалы гражданских дел № 462/427/18 и 462/5321/18 суд пришел к следующему выводу.
Решением Железнодорожного районного суду м. Львова от 5 апреля 2018 по делу № 462/427/18 иск лицо_1 к Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники Львова о взыскании задолженности по заработной плате довольного, взыскано с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу особа_1 16000 грн. задолженности по заработной плате за период с августа 2017 по декабрь 2017 года.
Заочным решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 25 октября 2018 по делу № 462/5321/18 иск лицо_1 в коммунуальной 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова о взыскании невыплаченной заработной платы удовлетворены, взыскано с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу особа_1 29784 грн. задолженности по заработной плате за период с января по август 2018 года.
Указанными судебными решения было установлено, что истец особа_1 с 18 июля 2016 работает в должности младшей медицинской сестры в Коммунальной третьей стоматологической поликлинике г.. Львова, что подтверждается записями в трудовыхи книге. С выписки Пенсионного фонда из индивидуальных сведений о застрахованном лице видно, что за период августа по декабрь 2017 особа_1 не начислены заработную плату в минимальном размере, гарантированный действующими нормами Трудового законодательства. В соответствии с индивидуальными сведений о застрахованном лице, предоставляемых Пенсионным фондом Украины, особа_1 в период с января по август 2018 года получила заработную плату.
Также установлено, что размер ежемесячного должностного оклада позывычки особа_1 в соответствующие периоды равен размеру минимальной заработной платы, который был установлен Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2017 год» и «О государственном бюджете Украины на 2018 год».
В частности, решением суда от 5 октября 2018 установлено, что 1 января 2017 размер ежемесячного должностного оклада истца в должности младшей медицинской сестры составлял 3200, 00 грн., А решением суда от 25 октября 2018 установлено, что 1 января 2018 размер ежемесячного должностейового оклада истца в должности младшей медицинской сестры составлял 3723, 00 грн.
Указанные судебные решения в апелляционном порядке не обжаловались и вступили в законную силу.
Поскольку данные обстоятельства установлены решениями суда, вступившие в законную силу, поэтому, доказыванию не подлежат.
Согласно части 5 статьи 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором беРуть участие те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Таким образом, вышеуказанные решения суда от 5 апреля 2018 и от 25 октября 2018 имеют преюдицийний характер при решении данного спора.
Также судом установлено, шо истица работает в должности младшей медицинской сестры, что подтверждается копией трудовой книжки.
В соответствии с индивидуальными сведений о застрахованном лице, предоставляемых Пенсионным фондом Украины, особа_1 в период с сентября2018 года по апрель 2020 не получила заработную плату.
Согласно ст. 2 КЗоТ Украины право граждан на труд, - то есть на получение работы с оплатой труда не ниже установленного государством минимального размера, включая право на свободный выбор профессии, рода занятий и работы, обеспечивается государством. Работники реализуют право на труд путем заключения Трудового договора о работе на предприятии, в учреждении, организации или с физическим лицом.
Согласно ст.7 ч.4 Конституции Украины, правона своевременное получение вознаграждения за труд защищено законом.
Частями 1, 7 ст. 43 Конституции Украины определено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 115 Кодекса законов о труде Украины заработная плата должна выплачиваться работнику регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двухраз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней.
Согласно части первой статьи 94 Кодекса законов о труде Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 марта 1995 года, который является специальным нормативно-правовым актом, регулирующим правоотношения в сфере оплаты труда, городовиться аналогичное определение понятия заработная плата.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность иза особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных Отметимими актами нормы.
В соответствии с требованиями ч.ч. 1, 4 ст. 95 Кодекса законов о труде Украины минимальная заработная плата - это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда. Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников, за любой системой оплать труда.
В пункте 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что в любом случае оплата труда при выполнении работником месячной (часовой) нормы труда (объема работ) не может быть ниже установленной законом минимальной заработной платы. При определении, не является заработная плата ниже минимальной, в нее не включаются доплаты, надбавки, поощрительные и компенсационные выплаты.
згадной п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного Кодекса Украины размер минимальной заработной платы на соответствующий бюджетный период определяется Законом о Государственном бюджете Украины.
Статьей 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2018 год» было установлено в 2018 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 3723 гривны.
Статьей 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2019 год» был установлен в 2019 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 4173 гривнет.
Статьей 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2020 год» было установлено в 2020 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 4723 гривны.
Таким образом, с 1 января 2018 размер должностного оклада истца в должности младшей медицинской сестры составлял 3723 грн., С 1 января 2019 - 4173, 00 грн., А с 1 января 2020 - 4723 грн.
Истица подала в суд расчет, согласно которому сумма невыплаченной заработной платы за период с 1 сентября 2018 по 30Апрель 2020 составляет 83 860 грн.
В соответствии со ст. 5 ГПК Украины осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Положениями ч. 1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, что суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судомв предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также кстатность и взаимный связь доказательств в их совокупности.
Так, при рассмотрении судом данного дела ответчиком не представлено суду надлежащих и допустимых доказательств свидетельствующих о том, что в течение 2018 - 2020 лет истице особа_1 проводилось начисление и выплата заработной платы, представлено доказательств того, что в Коммунальной третьей стоматологической поликлинике м. Львова были приняты и утверждены штатные расписания на 2018 - 2020 годы.
Исходя из изложенного и учитывая, что истица действительно находится в трудовых отношениях с ответчиком и с сентября 2018 года по апрель 2020 ответчик не проводит ей начисление и выплату гарантированной законом минимальной заработной платы, а также принимая во внимание представленный истицей расчет, суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу истицы подлежит взысканию задолженность по заработной плате за период с сентября 2018 года по апрель 2020 в размере 83 860 грн., из расчета: ((3723, 00 грн. / должностной оклад санитарки/ Х 4 месяца (сентябрь-декабрь 2018) + (4173 грн. / Должностной оклад санитарки / х 12 месяцев январь-декабрь 2019) + (4723 грн. / Должностной оклад санитарки / х 4 месяцы Январь апрель 2020 года) = 83860 грн.)).
Также, руководствуясь положениями статьи 141 ГПК Украины, суд считает, что на ответчика следует возложить уплату судебного сбора в пользу государства.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 2, 12, 81, 89, 141, 263- 265, 280, 282 ГПК Украины, ст.ст. 47, 115 КЗоТ Украины, суд
В Е Л:
Иск удовлетворить.
Взыскать с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу особа_1 83860 грн. (Восемьдесят три тысячи восемьсот шестьдесят) рублей. задолженности по заработной плате за период с сентября 2018 по апрель 2020 года.
Взыскать с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу государства 840 гривен 80 коп. судебного сбора.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всею участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
В соответствии с требованиями п 15.5.Перехидних положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Львовского апелляционного суду через Железнодорожный районный суд. Львов.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение не были вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жага подано в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.

Участники дела:

Истец особа_1, 1958 года, идентификационный код номер_1, проживающего по адресу: село Зелив Яворивского района Львовской области.
Ответчик: Коммунальная третий стоматологическая поликлиника г.. Львова, код егрпоу: 01984317, местонахождение: г. Львов, ул. С. Петлюры, 17.





Судья: [И.] И.Д.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/4034/20

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом особа_1 до Комунальної 3-тьої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,
В С Т А Н О В И В:

Позивачка особа_1 09.07.2020 року звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 83 860 грн за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді молодшої медичної сестри. З 1 серпня 2017 року по день звернення до суду заробітна плата не відповідачем їй нараховується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. Факт перебування у трудових відносинах та відсутність нарахувань заробітної плати підтверджується рішеннями Залізничного районного суду м.Львова про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі, копією трудової книжки, довідкою з Пенсійного Фонду України. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.07.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не подано.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільних справ № 462/427/18 та 462/5321/18, суд прийшов до наступного висновку.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2018 року у справі № 462/427/18 позов особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволеного, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 16000 грн. заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2017 року по грудень 2017 року.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2018 року у справі № 462/5321/18 позов особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 29784 грн. заборгованості по заробітній платі за період з січня по серпень 2018 року.
Вказаними судовими рішення було встановлено, що позивач особа_1 з 18 липня 2016 року працює на посаді молодшої медичної сестри у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова, що підтверджується записами у трудовій книжці. З виписки Пенсійного фонду з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що за період серпня по грудень 2017 року особа_1 не нараховано заробітну плату у мінімальному розмірі, який гарантований чинними нормами Трудового законодавства. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, особа_1 у період з січня по серпень 2018 року не отримала заробітну плату.
Також встановлено, що розмір щомісячного посадового окладу позивачки особа_1 у відповідні періоди дорівнював розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений Законами України «Про державний бюджет України на 2017 рік» та «Про державний бюджет України на 2018 рік».
Зокрема, рішенням суду від 05 жовтня 2018 року встановлено, що з 01 січня 2017 року розмір щомісячного посадового окладу позивача на посаді молодшої медичної сестри становив 3200, 00 грн., а рішенням суду від 25 жовтня 2018 року встановлено, що з 01 січня 2018 року розмір щомісячного посадового окладу позивача на посаді молодшої медичної сестри становив 3723, 00 грн.
Зазначені судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.
Оскільки дані обставини встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили, відтак, доказуванню не підлягають.
Відповідно до частини 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вищевказані рішення суду від 05 квітня 2018 року та від 25 жовтня 2018 року мають преюдиційний характер при вирішенні даного спору.
Також судом встановлено, шо позивачка працює на посаді молодшої медичної сестри, що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, особа_1 у період з вересня 2018 року по квітень 2020 року не отримала заробітну плату.
Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного Кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» було встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4173 гривні.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» було встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4723 гривні.
Таким чином, з 01 січня 2018 року розмір посадового окладу позивачки на посаді молодшої медичної сестри становив 3723 грн., з 01 січня 2019 року - 4173, 00 грн., а з 01 січня 2020 року - 4723 грн.
Позивачка подала до суду розрахунок, відповідно до якого сума невиплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2018 року по 30 квітня 2020 року становить 83860 грн.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]
Так, під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які б свідчили про те, що протягом 2018 - 2020 років позивачці особа_1 проводилося нарахування та виплата заробітної плати, не надано доказів того, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова були прийняті та затверджені штатні розписи на 2018 - 2020 роки.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка дійсно перебуває у трудових відносинах із відповідачем та з вересня 2018 року по квітень 2020 року відповідач не проводить їй нарахування та виплату гарантованої законом мінімальної заробітної плати, а також приймаючи до уваги поданий позивачкою розрахунок, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року у розмірі 83860 грн., з розрахунку: ((3723, 00 грн. / посадовий оклад молодшої медичної сестри / х 4 місяці ( вересень-грудень 2018 року) + (4 173 грн. / посадовий оклад молодшої медичної сестри / х 12 місяців січень-грудень 2019 року) + (4 723 грн. / посадовий оклад молодшої медичної сестри / х 4 місяці січень-квітень 2020 року) = 83860 грн.)).
Також, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд вважає, що на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 141, 263- 265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 47, 115 КЗпП України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 83860 грн. (вісімдесят три тисячі вісімсот шістдесят) грн. заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави 840 гривень 80 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: особа_1 , 1958 року народження, ідентифікаційний код номер_1 , яка проживає за адресою: село Зелів Яворівського району Львівської області.
Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова, код єдрпоу: 01984317, місцезнаходження: м.Львів, вул. С.Петлюри, 17.





Суддя: Іванюк І.Д.