AstraZeneca: Проблемы коммуникации и управления командой

Не буду оцінювати компанію в цілому, оскільки плюсів в роботі таки більше, ніж мінусів. Але сьогодні поговоримо про регіональне керівництво, зокрема пані Інну зі Львова (обійдемось без прізвищ). Не знаю, яким чином дана пані зайняла позицію менеджера, але ні менеджерських навичок, ні то відповідних знань у галузі у неї немає від слова абсолютно.

Розберемо по пунктах: — невміння будувати комунікацію (позиція мамочки, багато зменшувальних слів, токсично багато сюсюкання); — риторика… нуль. Від пискливого голосу до нікому незрозумілих жартів, які аж ніякого відношення до корпоративної комунікації не мають; — зворотний зв'язок завжди особистісний, ніхто твою роботу не оцінює по навичках та результатах. Якщо ти в улюбленцях — все тіп-топ, якщо ні — тобі двійка, без будь-якого адекватного обґрунтування; — людина не боліє за свою команду, не відстоює інтереси команди; — ведення онлайн-зустрічей бажає кращого. По-перше, це 3 години без смислового та інформаційного навантаження, просто балачки заради балачки. По-друге, відсутність будь-якої адженди. По-третє, недотримання часових рамок і таким чином демотивування команди (мітинг 3 години до 8 вечора як вам?); — заставляє підлеглих викупляти ліки з аптек, давати хабарі («ну вам же компанія платить бонус, допомогу…»); — неповага до колег також виражається у тому, що писати та дзвонити вона може тобі, коли захоче. І заставить працювати, навіть якщо це субота 10 вечора. А ще щоранку треба «звітуватись», що «живі та здорові, всі родичі гарбузові»; — підлизується до керівництва у Києві, яке і поняття не має про всі її робочі схеми (не уточнюватиму, це внутрішня інфа).