АТ "ДАЗ": невыплата зарплаты

Дело № 204/1378/20
Производство № 2/204/859/20


решение
именем украины

25 июня 2020 г.. Днепр

Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатныйзавод »о взыскании средней заработной платы и обязательства совершить определенные действия, -

В С Т А Н О В И Л:

3 марта 2020 особа_1 обратился в суд с данной исковым заявлением, в котором просил: обязать Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» вынести приказ о его увольнении и выдать трудовую книжку с внесенной записью об увольнении согласно инструкции; взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу среднюю саробитну плату за задержку выдачи трудовой книжки, заработной платы в размере 115 783, 92 грн. (По состоянию на 27.02.2020 года) по день вынесения решения суда, моральный вред в размере 10 000, 00 грн., А также судебные расходы. В обоснование своих исковых требований указал на то, что с 12 августа 2016 он работал слесарем в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод». 1 июля 2019 истец обратился к ответчику с заявлением об увольнении по собственному желанию в связи свыходом на пенсию, указанное заявление было зарегистрировано в отделе кадров, начальник цеха, в котором он работал, по его заявлении наложил резолюцию, чтобы его уволили. С 2 июля 2019 он на работу не выходил. К настоящему времени приказ об увольнении истца ответчик не выдал, расчет с ним не провел, трудовую книжку не выдал. Истец неоднократно обращался к ответчику об освобождении и проведения расчета, однако ответчиком ничего сделано так и не было. Такая бездеятельность ответчикаявляется противоправным, поскольку нарушает трудовые права истца как работника. Не выдавая в день увольнения работника трудовую книжку, ответчик нарушает требования Трудового законодательства, тем самым, препятствует истцу в реализации гарантированного Конституцией Украины права на труд и лишает его возможности дальнейшего трудоустройства, в свою очередь, приводит к финансовым трудностям и недоразумений в семье . По состоянию на 1 июля 2019 ответчик не произвел с истцом расчета. За время задержки г.озрахунку с 2 июля 2019 по состоянию на 24 февраля 2020 ответчик должен выплатить истцу среднюю заработную плату по 168 дней вынужденного прогула в сумме 115 783, 92 грн. Также, отметил, что противоправными действиями ответчик причинил истцу и моральный ущерб, так как лишил истца возможности работать, что привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало дополнительных усилий для организации жизни. Без трудовой книжки истец не может нигде работать, других источников доходанету. Моральный ущерб истец оценивает в сумме 10 000, 00 грн., Что меньше чем его среднемесячная заработная плата. На основании изложенного истец обратился в суд с данным иском.
30 апреля 2020 представитель ответчика - [Ф.] А.А. предоставил суду отзыв на исковое заявление, в котором указано, что ответчик исковые требования не признает, считает их необоснованными и просит суд отказать истцу в удовлетворении исковых требований ввиду следующее. Считает, что расчеты суммы иска, приведенные истецем в исковом заявлении, не обоснованы и опровергаются официальными данными бухгалтерского учета и учета расчетов между ответчиком и истцом. Ответчик действительно имеет задолженность перед истцом, которая состоит из начислений среднего заработка за период с сентября 2019 по март 2020 в размере 36 782, 00 грн. Следовательно, размер существующей задолженности ответчика значительно меньше, чем указано в иске. В связи с невыплатой истцу своевременно начисленных денежных средств, соответствуетчем насчитывается истцу средний заработок в полном соответствии с требованиями действующего законодательства. По общей практике исковые требования о взыскании среднего заработка по сути несколько раз или взыскания нескольких видов компенсации за один и тот же период не соответствуют предписаниям действующего законодательства и не могут быть удовлетворены. Начисление компенсационных выплат осуществлено ответчиком в полном соответствии с положениями Порядка исчисления средней заработной платы, учитывая сокращаетный график работы предприятия в период с ноября 2019 года. Кроме того, никаких доказательств в подтверждение исковых требований о взыскании морального вреда в размере 10 000, 00 грн. истцом не предоставлено. Считает, что в данном случае невыплата ответчиком компенсационных выплат - среднего заработка за время, когда истец фактически уже не работал и является той формой ответственности ответчика перед истцом и компенсацией понесенных истцом жизненных неудобств, связанных с задержкой выплаты. отметил, что исковое требование о взыскании морального вреда не подлежит удовлетворению, поскольку размер заявленной морального вреда истцом никак не обоснован и является несоизмеримо завышенным относительно размера задолженности.
21 мая 2020 истец предоставил в суд ответ на отзыв, в котором указано, что с позицией ответчика, приведенной в отзыве, истец полностью не согласен. 1 июля 2019 истец подал заявление об увольнении, однако с этого времени ответчик, несмотря на неоднократные требования истеца выдать трудовую книжку и произвести полный расчет, никак не реагировал, приказа об увольнении истца не выдавал. В ответчика не было препятствий в освобождении истца и выдачи трудовой книжки, однако ответчик безосновательно этого не сделал. Своими действиями или бездействием ответчик нарушил трудовые права истца как работника и требования Трудового законодательства. В отзыве ответчик признает, что имеет задолженность в сумме 36 782, 00 грн. как начисление среднего заработка за период с сентября 2019по март 2020 года. Непонятно как ответчик насчитывал истцу заработную плату, если истец не работал. В отзыве ответчиком указано о каком двойное взыскание среднего заработка. В своем иске истец просит взыскать только заработную плату за задержку выдачи трудовой книжки в соответствии со ст. 235 КЗоТ Украины, которая по состоянию на 21 мая 2020 составляет 156 536, 13 грн. Выдача трудовой книжки задержана по вине владельца сроком на 227 дней по состоянию на 21.05.2020 года и этот срок вчитается вынужденным прогулом в соответствии с законодательством. Ответчик не предоставил суду доказательств уважительности задержки выдачи трудовой книжки. Ответчик не отрицает, что среднедневная заработная плата истца составляет 689, 18 грн., О чем суд была предоставлена ​​соответствующая справка. В связи с этим просит: обязать Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» вынести приказ о его увольнении и выдать трудовую книжку с внесенной записью об увольнении согласно инструкции; взыскать с частногоакционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу среднюю заработную плату за задержку выдачи трудовой книжки в размере 156 536, 13 грн. (По состоянию на 21.05.2020 года) и моральный ущерб в размере 10 000, 00 грн., А также судебные расходы по делу в сумме 4 257, 84 грн.
В судебное заседание истец не явился, предоставил в суд заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме и просит суд их удовлетворить.
Представитель ответчика в судебное засения не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах неявки суду не сообщил. В отзыве на исковое заявление ответчик исковые требования не признал и просил суд отказать истцу в удовлетворении иска в полном объеме.
В связи с неявкой лиц, участвующих в деле, суд рассматривает дело в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, без фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Исследовав материалы дела и оцинившы имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела соответствии со ст.
Судом установлено, что особа_1 с 12 августа 2016 работал в Публичном акционерном обществе «Днепропетровский агрегатный завод» в должности слесаря ​​механосборочных работ 3 года. В производстве центробежных насосов, подтверждается копией трудовой книжки особа_1 (л.д. 9), а также приказом (распоряжением) о приеме на работу № 2410К от 10 августа 2016 (а 11).
Публичное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» переименовано в Открытое акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод», изменения в устав АО (новая редакция) утверждены общим собранием акционеров (протокол от 15.11.2017 года № 22) и зарегистрированы государственным регистратором 28.01.2019 года.
1 июля 2019 особа_1 подал в Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» заявление, в котором просил освободить его в связи с выходом на Нэнсий (а 10). Указанное заявление было зарегистрировано в отделе кадров Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в тот же день, то есть 1 июля 2019 по № 80-699. Освобождение истца было также согласовано начальником цеха [Ф.] Е.А.
Написание истцом - особа_1 заявления об увольнении следует рассматривать как совершение им действий, направленных на изменение действующих между сторонами правоотношений, с целью наступления соответствующих правовых последствий (в данном случае - увольнение работника работаючего по трудовому договору, заключенному на неопределенный срок, и прекращения между сторонами трудовых правоотношений).
Согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. В случае, когда заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (переезд на новое место жительства; перевод мужа или жены на работу в другую местность; поступление в учебное заведение; невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением; беременность; уход за ребенком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком с инвалидностью; уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или лицом с инвалидностью I группы; выход на пенсию; прием на работу по конкурсу, а также по другим уважительным причинам), собственник или уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, про котором просит работник.
Итак, по смыслу ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право по собственной инициативе в любое время расторгнуть заключенный с ним на неопределенный срок трудовой договор. При этом срок расторжения Трудового договора и его правовые основания зависят от причин, побуждающих работника к его расторжения и которые работник определяет самостоятельно.
По общему правилу, работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, предупредив об этом собственника или вПолномочный им орган письменно за две недели. При этом следует учитывать, что общий двухнедельный срок может быть и сокращен, если заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу, в том числе и в случае выхода на пенсию, что предусмотрено частью 1 статьи 38 КЗоТ Украины.
В данном случае истцом в заявлении об увольнении от 1 июля 2019 было отмечено, что заявление об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продовжуваты работу в связи с выходом на пенсию.
Следовательно, в данном случае работодатель или уполномоченный им орган обязан был разорвать трудовые отношения с истцом в определенный срок, указанный в заявлении, и издать приказ, в котором причины и дата увольнения должны быть четко сформулированы.
В заявлении истца об увольнении не было отмечено желаемую дату увольнения, в связи с чем датой прекращения трудовых отношений с работником следует считать дату подачи заявления об увольнении, в данном случае - 1 июляния 2019 года. Кроме того следует учитывать, что из объяснений истца судом установлено, что написав заявление об увольнении с 2 июля 2019 он на работу больше не выходил.
При таких обстоятельствах, поскольку истец в заявлении об увольнении от 01.07.2019 года просил освободить его в связи с выходом на пенсию, суд приходит к выводу, что у ответчика возник долг освободить истца и расторгнуть с ним трудовые отношения в этот же день - то есть 1 июля 2019, о чем выдать соответствующий приказ о свильнення.
Согласно ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса. В случае увольнения работника по инициативе собственника или уполномоченного им органа он обязан также в день увольнения выдать ему копию приказа об увольнении с работы. В других случаях увольнения копия приказа выдается по требованию работника.
судом в становлено, что 1 июля 2019 трудовые отношения между истцом и ответчиком были фактически прекращены. Однако, ответчик 1 июля 2019 безосновательно не издал соответствующий приказ об увольнении особа_1 и не выдал ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что является грубым нарушением требований статьи 47 КЗоТ Украины.
Более того, Ответчик действуя вопреки волеизъявлению истца, через месяц после написания им заявления об освобождении от 01.07.2019 года, вынес приказ № 2934К от 01.08.2019 года и перевел позивача на другую должность без ведома последнего, а именно к производству гидроемульсийнои аппаратуры слесарем механосборочных работ 3 разряда, что подтверждается соответствующей записью в трудовой книжке истца (оборотная сторона л.д. 9). Судом установлено, что истец не был надлежащим образом уведомлен о факте его перевода на другую должность и приказу № 2934К от 01.08.2019 года его ознакомили не было, поскольку начиная с 1 июля 2019 он не выполнял каких-либо трудовых обязанностей на предпЛИЦА Ответчика поскольку еще 1 июля 2019 написал заявление об увольнении и прекрати входить на работу.
Согласно положениям ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается.
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в дерсячного срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
В исковом заявлении истец настаивает на том, что приказ о его увольнении ответчик не выдал и до настоящеговремени, а также не выдает истцу надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что нарушает требования Трудового законодательства Украины. При этом, доказательств в опровержение таких обстоятельствах стороной ответчика суду не предоставлено. Кроме того, в отзыве на иск ответчик не возражал указанных обстоятельств, судом расценивается как признание ответчиком факт не выдачи истцу трудовой книжки и приказа об увольнении.
Итак, судом установлено, не выдав истцу в день написания им заявления об увольнении трудовую книжку, видповидачем были нарушены конституционные права истца, а именно - право на труд и право на освобождение.
Приведенные противоправные действия ответчика нарушают право истца на прекращение существующих трудовых отношений и возможность нового трудоустройства истца, или возможность выхода на пенсию, в связи с чем нарушены права истца подлежат судебной защите.
В связи с этим чудес считает, что единственным эффективным, надлежащим и пение мерным способом защиты нарушенных прав истца будет обязательства соотвидача по делу - Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» вынести приказ об увольнении особа_1 по собственному желанию и выдать ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении, а потому исковые требования особа_1 в этой части подлежат удовлетворению.
Относительно исковых требований особа_1 о взыскании с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» среднего заработка за задержку выдачи трудовой книжки следует отметить следующее.
отвечаетствии с ч. 5 ст. 235 КЗоТ Украины в случае задержки выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается средний заработок за все время вынужденного прогула.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часовогого) заработка на число рабочих дней / часов.
Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов).
Согласно справке, выданной Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод», среднедневная заработная плата истца составляет 689, 18 грн. за один рабочий день (а 44).
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначее как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Судом установлено, что согласно приказу председателя правления Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» № 29/2/68 от 29.08.2019 года «О графике работы предприятия в режиме неполной рабочей недели» на предприятии в период с 01.11.2019 года по 01.03. 2020 года были установленв для всех работников 2-дневная рабочая неделя с 8-часовым рабочим днем ​​(а 35).
Кроме того, согласно приказу председателя правления Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» № 27/2/68 от 27.09.2019 года «О графике работы предприятия в режиме неполной рабочей недели» на предприятии в период с 01.12.2019 года по 01.03.2020 года было установлено для всех работников 1-дневная рабочая неделя с 8-часовым рабочим днем ​​(а 36).
Также, приказом председателя правления Частногоакционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» № 25/1/68 от 25 марта 2020 года «О режиме работы» в связи с введением карантинного режима в Украине работа предприятия была приостановлена ​​с 26 марта по 3 апреля 2020 (а 51). Действие приказа № 25/1/68 от 25 марта 2020 был продлен до 22 мая 2020 приказами № 30/1/68 от 30.03.2020 года (л.д. 50 (обратная сторона), № 22/1/68 от 22.04.2020 года (л.д. 50), № 8/1/68 от 08.05.2020 года (л.д. 49 (обратная сторона).
дрших доказательств, по сокращенных режимов работы на предприятии ответчика и сроков действия таких режимов, материалы дела не содержат.
Учитывая приведенное суд отмечает, что средний заработок рассчитывается за период, начиная со дня, следующего за днем ​​увольнения, то есть с 02.07.2019 года и по день рассмотрения дела судом, поскольку трудовую книжку в день рассмотрения дела ответчиком истцу так и не издан.
Количество рабочих дней, с учетом режима работы предприятия за период с 2 июля 2019 року по 25 июня 2020 составляет 148 дней, а именно: июль 2019 - 22 дня, август 2019 - 21 день, сентябрь 2019 - 21 день, октябрь 2019 - 22 дня, ноябрь 2019 - 8 дней, декабрь 2019 года - 5 дней, январь 2020 - 4 дня, февраль 2020 - 4 дня, март 2020 - 17 дней, май - 5 дней, июнь - 19 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за задержку выдачи трудовой книжки, а именно за период с 2 июля 2019 по 25 июня 2020 составляет 148 дней х 689, 18 грн. = 101 998, 64 грн.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 следует взыскать сумму среднего заработка за задержку выдачи трудовой книжки в размере 101 998, 64 грн., В связи с чем исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Решая исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 10 000, 00 грн. суд исходит из следующего.
Ответадной ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в частности в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их г.еализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 2 статьи 23 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в н`Связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Кроме того, в части 1 статьи 237-1 КЗоТ Украины определено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привелик моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Статья 23 ГК Украины и статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривают возможность возмещения морального вреда причиненного работнику собственником или уполномоченным им органом вследствие нарушения его законных прав, которые привели к моральным страданиям.
Судом установлено, что Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» было нарушено право истца ЛИЦО_1на своевременное расторжения Трудового договора, прекращения между сторонами трудовых правоотношений и получения трудовой книжки. При этом суд учитывает, что ответчик не выдает приказ об увольнении истца и не выдает ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении еще с июля 2019 года, то есть более одиннадцати месяцев.
Следовательно, суд считает, что истец особа_1 как работник имеет право на возмещение причиненного ему морального вреда, которая выразилась в нарушении его права на освобождение та получение трудовой книжки, что привело к нарушению права на труд, права на возможность нового трудоустройства и упражнение на выход на пенсию, и как следствие к моральным страданиям.
Кроме того, в результате неправомерных действий ответчика истец вынужден был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, а именно в связи с невыдачей трудовой книжки с внесенной записью об увольнении истец был лишен возможности устроиться на новую работу и получать доход.
Исходя из приведенного суд отмечает, что истец как работник имеет право на возмещение морального вреда, причиненного ему неправомерными действиями ответчика, и именно ответчик является лицом, в результате действия которого был нанесен моральный ущерб истцу.
При определении размера возмещения причиненного истцам морального вреда суд исходит из следующего.
Размер морального вреда определяется с учетом сути исковых требований, характера действий лица, причинитель вреда, физических и моральных страданий потерпевшего, их продолжительности, а также иДругих негативных последствий.
Как указано в пункте 3 Постановления Пленум Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии с пунктом 9 указанного Постановления размер возмещения морального (неимущественного) Вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, Виважености и справедливости.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда, суд учитывает, что в результате нарушения права истца на своевременное расторжения Трудового договора, прекращения между сторонами трудовых правоотношений и получения трудовой книжки, что привело к моральным страданиям, нарушился нормальный ритм жизни истца, он был вынужден прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, в связи с отсутствием трудовой книжки был лишен возможности устроиться на новуюработу. Также суд учитывает чрезмерную длительность такого нарушения, которая во времени растянулась почти на один год, с 1 июля 2019 истцу так и не была издана трудовая книжка.
При таких обстоятельствах, суд пришел к выводу о том, что неправомерными действиями ответчика истцу также был нанесен моральный вред, который заключается в душевных страданиях из-за неправомерное поведение ответчика и считает доказанным факт душевных страданий истца, реальность которых не вызывает сомнения, а потому истец имеет право навозмещения причиненного морального вреда.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда суд учитывает, что ответчик не выдает приказ об увольнении истца и не выдает ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении еще с июля 2019 по настоящее время.
Вместе с тем, исходя из принципов разумности, справедливости и объективности суд считает, что размер причиненного истцу морального вреда предъявлен к взысканию завышен, а потому исковые требования в этой части полоягають удовлетворению с взысканием с ответчика в пользу истца 5 000, 00 грн. в счет возмещения морального вреда.
Следовательно, при таких обстоятельствах, требования истца о возмещении морального вреда суд признает доказанным и подлежащими удовлетворению.
Относительно исковых требований о взыскании расходов на юридическую помощь суд отмечает следующее.
Частью 1 статьи 133 ГПК Украины предусмотрено, что судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.В соответствии с п. 1 ч. 3 ст. 133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч. 1 ст. 137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства.
Частью 2 статьи 137 ГПК Украины определено, что по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей раодели судебных расходов: размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиями договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьейю лицом; размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Судом установлено, что истцу особа_1 юридическую помощь по указанному делу оказывал адвокат Бурчак [П.] [И.] (свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью № 0076, выданное на основании решения Совета адвокатов Днипропетровськои области от 11 сентября 1993 (а 24)), что подтверждается ордером серии ГП № 173/014 от 10 апреля 2020 (а 25).
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины, размер затрат, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
Согласно разъяснений, приведенных в п. 48 Постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел «О применении судамы законодательства о судебных расходах по гражданским делам »от 17.10.2014 года №10 определено, что основания, пределы и порядок возмещения судебных расходов на правовую помощь, оказанную в суде регламентировано ГПК Украины. Расходы на правовую помощь должны быть документально подтверждены и доказаны.
27 февраля 2020 особа_1 оплатил адвокату Бурчак П.И. 3 000, 00 грн. за консультацию и составление искового заявления, подтверждается квитанцией к приходному кассовому ордеру № 012 от 27 февраля 2020(а 6).
При таких обстоятельствах, суд считает, что истцом документально доказанный факт несения расходов на правовую помощь в размере 3 000, 00 грн., И указанные расходы должны быть взысканы с ответчика в пользу истца.
Таким образом, исследовав всесторонне, полно, непосредственно и объективно имеющиеся в деле доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, достаточность и взаимную связь в их совокупности, выяснив все обстоятельства дела, которые стороны ссылались как на основание своих требованийи возражений, с учетом того, что согласно ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физического лица, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению, а нарушенные права истца судебной защите.
Кроме того, согласно ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стоны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Судебные расходы по уплате государственной пошлины подлежат возмещению истцу пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Поскольку исковые требования имущественного характера удовлетворены на сумму 101 998, 64 грн. (Т.е. на 88, 094%), то с ответчика в пользу истца следует взыскать судебный сбор пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований в размере 1 019, 99 грн. (1 019, 99 х 88, 094% / 100). Кроме того, с ответчика в пользу истца подлежит сскачиванию уплаченный судебный сбор за два исковых требования неимущественного характера, то есть по 840, 80 грн. за каждую исковое требование. Итак, с ответчика в пользу истца следует взыскать судебный сбор в общем размере 2 701, 59 грн. (1 019, 99 грн. + 840, 80 грн. + 840, 80 грн. = 2 701, 59 грн.).
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 233, 235, 237-1 КЗоТ Украины, ст. 15, 23 ГК Украины, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352 ГПК Украины, -

Р Е Ш И Л:Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании средней заработной платы и обязательства совершить определенные действия - удовлетворить частично.
Обязать Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» вынести приказ об увольнении особа_1 по собственному желанию и выдать ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод»(Местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1 (место жительства: адрес_1) средний заработок за задержку выдачи трудовой книжки в размере 101 998, 64 грн. (Сто одна тысяча девятьсот девяносто восемь гривен, 64 копейки) и в счет возмещения морального вреда 5 000, 00 грн. (Пять тысяч гривен, 00 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614)в пользу особа_1 (место жительства: адрес_1) судебный сбор в размере 2 701, 59 грн. (Две тысячи семьсот один гривна, 59 копеек) и расходы на юридическую помощь в размере 3 000, 00 грн. (Три тысячи гривен, 00 копеек).
В другой части исковых требований - отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную сили по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционнуюв жалобу в течение тридцати дней со дня получения копии этого решения.



Судья Д.Л. черкез

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 204/1378/20
Провадження № 2/204/859/20


рішення
іменем україни

25 червня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середньої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2020 року особа_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив: зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» винести наказ про його звільнення та видати трудову книжку з внесеним записом про звільнення згідно інструкції; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь середню заробітну плату за затримку видачі трудової книжки, заробітної плати у розмірі 115 783, 92 грн. (станом на 27.02.2020 року) по день винесення рішення суду, моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з 12 серпня 2016 року він працював слюсарем у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод». 01 липня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, вказана заява була зареєстрована у відділі кадрів, начальник цеху, в якому він працював, на його заяві наклав резолюцію, щоб його звільнили. З 02 липня 2019 року він на роботу не виходив. До теперішнього часу наказ про звільнення позивача відповідач не видав, розрахунок з ним не провів, трудову книжку не видав. Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо звільнення та проведення розрахунку, однак відповідачем нічого зроблено так і не було. Така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки порушує трудові права позивача як працівника. Не видаючи у день звільнення працівника трудову книжку, відповідач порушує вимоги Трудового законодавства, тим самим, перешкоджає позивачу у реалізації гарантованого Конституцією України права на працю та позбавляє його можливості подальшого працевлаштування, що в свою чергу, призводить до фінансових труднощів та непорозумінь в сім`ї. Станом на 01 липня 2019 року відповідач не провів з позивачем розрахунку. За час затримки розрахунку з 02 липня 2019 року станом на 24 лютого 2020 року відповідач має виплатити позивачу середню заробітну плату за 168 днів вимушеного прогулу у сумі 115 783, 92 грн. Також, зазначив, що протиправними діями відповідач завдав позивачу і моральну шкоду, так як позбавив позивача можливості працювати, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя. Без трудової книжки позивач не може ніде працювати, інших джерел доходу не має. Моральну шкоду позивач оцінює у сумі 10 000, 00 грн., що менше ніж його середньомісячна заробітна плата. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
30 квітня 2020 року представник відповідача - [Ф.] А.А. надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Вважає, що розрахунки суми позову, наведені позивачем у позовній заяві, не обґрунтовані та спростовуються офіційними даними бухгалтерського обліку та обліку розрахунків між відповідачем та позивачем. Відповідач дійсно має заборгованість перед позивачем, яка складається з нарахувань середнього заробітку за період з вересня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 36 782, 00 грн. Отже, розмір існуючої заборгованості відповідача є значно меншим, ніж зазначено у позові. У зв`язку з невиплатою позивачу своєчасно нарахованих грошових коштів, відповідачем нараховується позивачу середній заробіток у повній відповідності до вимог чинного законодавства. За загальною практикою позовні вимоги про стягнення середнього заробітку по суті декілька разів або стягнення декількох видів компенсації за один і той самий період не відповідають приписам чинного законодавства та не можуть бути задоволені. Нарахування компенсаційних виплат здійснено відповідачем у повній відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, враховуючи скорочений графік роботи підприємства у період з листопада 2019 року. Крім того, жодних доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. позивачем не надано. Вважає, що у даному випадку невиплата відповідачем компенсаційних виплат - середнього заробітку за час, коли позивач фактично вже не працював і є тією формою відповідальності відповідача перед позивачем та компенсацією понесених позивачем життєвих незручностей, пов`язаних з затримкою виплати. Зазначив, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки розмір заявленої моральної шкоди позивачем жодним чином не обґрунтований і є неспівмірно завищеним відносно розміру заборгованості.
21 травня 2020 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що з позицією відповідача, наведеною у відзиві, позивач повністю не згодний. 01 липня 2019 року позивач подав заяву про звільнення, однак з цього часу відповідач, незважаючи на неодноразові вимоги позивача видати трудову книжку та провести повний розрахунок, ніяк не реагував, наказу про звільнення позивача не видавав. У відповідача не було перешкод у звільненні позивача та видачі трудової книжки, однак відповідач безпідставно цього не здійснив. Своїми діями або бездіяльністю відповідач порушив трудові права позивача як працівника та вимоги Трудового законодавства. У відзиві відповідач визнає, що має заборгованість в сумі 36 782, 00 грн. як нарахування середнього заробітку за період з вересня 2019 по березень 2020 року. Не зрозуміло як відповідач нараховував позивачу заробітну плату, якщо позивач не працював. У відзиві відповідачем зазначене про якесь подвійне стягнення середнього заробітку. В своєму позові позивач просить стягнути тільки заробітну плату за затримку видачі трудової книжки відповідно до ст. 235 КЗпП України, яка станом на 21 травня 2020 року складає 156 536, 13 грн. Видача трудової книжки затримана з вини власника строком на 227 днів станом на 21.05.2020 року і цей строк вважається вимушеним прогулом згідно законодавства. Відповідач не надав суду доказів поважності затримки видачі трудової книжки. Відповідач не заперечує, що середньоденна заробітна плата позивача становить 689, 18 грн., про що суду була надана відповідна довідка. У зв`язку з цим просить: зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» винести наказ про його звільнення та видати трудову книжку з внесеним записом про звільнення згідно інструкції; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь середню заробітну плату за затримку видачі трудової книжки у розмірі 156 536, 13 грн. (станом на 21.05.2020 року) та моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн., а також судові витрати по справі у сумі 4 257, 84 грн.
У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що особа_1 з 12 серпня 2016 року працював у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 3 р. у виробництві відцентрових насосів, що підтверджується копією трудової книжки особа_1 (а.с. 9), а також наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу № 2410К від 10 серпня 2016 року (а.с. 11).
Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод», зміни до статуту АТ (нова редакція) затверджені загальними зборами акціонерів (протокол від 15.11.2017 року № 22) та зареєстровані державним реєстратором 28.01.2019 року.
01 липня 2019 року особа_1 подав до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» заяву, в якій просив звільнити його у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 10). Вказана заява була зареєстрована у відділі кадрів Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» того ж дня, тобто 01 липня 2019 року, за № 80-699. Звільнення Позивача було також погоджено начальником цеха Федоровим Є.А.
Написання позивачем - особа_1 заяви про звільнення слід розглядати як вчинення ним дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку - звільнення працівника працюючого за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, та припинення між сторонами трудових правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Отже, за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання Трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.
За загальним правилом, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. При цьому, слід враховувати, що загальний двотижневий термін може бути і скорочено, якщо заяву працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлено неможливістю продовжувати роботу, в тому числі і у випадку виходу на пенсію, що передбачено частиною 1 статті 38 КЗпП України.
В даному випадку позивачем у заяві про звільнення від 01 липня 2019 року було зазначено, що заява про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу у зв`язку з виходом на пенсію.
Отже, в даному випадку роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний був розірвати трудові відносини з позивачем у певний строк, зазначений у заяві, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.
У заяві позивача про звільнення не було зазначено бажану дату звільнення, у зв`язку з чим датою припинення трудових відносин з працівником слід вважати дату подання заяви про звільнення, в даному випадку - 01 липня 2019 року. Крім того слід враховувати, що з пояснень позивача судом встановлено, що написавши заяву про звільнення з 02 липня 2019 року він на роботу більше не виходив.
За таких обставин, оскільки позивач у заяві про звільнення від 01.07.2019 року просив звільнити його у зв`язку з виходом на пенсію, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок звільнити позивача та розірвати з ним трудові відносини в цей же день - тобто 01 липня 2019 року, про що видати відповідний наказ про звільнення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Судом встановлено, що 01 липня 2019 року трудові відносини між позивачем та відповідачем були фактично припинені. Однак, відповідач 01 липня 2019 року безпідставно не видав відповідний наказ про звільнення особа_1 та не видав йому належно оформлену трудову книжку, що є грубим порушенням вимог статті 47 КЗпП України.
Більш того, Відповідач діючи всупереч волевиявленню позивача, через місяць після написання ним заяви про звільнення від 01.07.2019 року, виніс наказ № 2934К від 01.08.2019 року та перевів позивача на іншу посаду без відома останнього, а саме до виробництва гідроемульсійної апаратури слюсарем з механоскладальних робіт 3 розряду, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (зворотний бік а.с. 9). Судом встановлено, що позивач не був належним чином повідомлений про факт його переведення на іншу посаду та з наказом № 2934К від 01.08.2019 року його ознайомлено не було, оскільки починаючи з 01 липня 2019 року він не виконував будь-яких трудових обов`язків на підприємстві Відповідача оскільки ще 01 липня 2019 року написав заяву про звільнення та припини входити на роботу.
Згідно положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У позовній заяві позивач наполягає на тому, що наказ про його звільнення відповідач не видав і до теперішнього часу, а також не видає позивачу належно оформлену трудову книжку, що порушує вимоги Трудового законодавства України. При цьому, доказів на спростування таких обставин стороною відповідача суду не надано. Крім того, у відзиві на позов відповідач не заперечував вказаних обставин, що судом розцінюється як визнання відповідачем факту не видачі позивачу трудової книжки та наказу про звільнення.
Отже, судом встановлено, що не видавши позивачу в день написання ним заяви про звільнення трудову книжку, відповідачем були порушені конституційні права позивача, а саме - право на працю та право на звільнення.
Наведені протиправні дії відповідача порушують право позивача на припинення існуючих трудових відносин та на можливість нового працевлаштування позивача, або можливість виходу на пенсію, у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають судовому захисту.
У зв`язку з цим чуд вважає, що єдиним ефективним, належним та спів мірним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача по справі - Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» винести наказ про звільнення особа_1 за власним бажанням та видати йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення, а тому позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог особа_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до довідки, виданою Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод», середньоденна заробітна плата позивача становить 689, 18 грн. за один робочий день (а.с. 44).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно наказу голови правління Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» № 29/2/68 від 29.08.2019 року «Про графік роботи підприємства в режимі неповного робочого тижня» на підприємстві у період з 01.11.2019 року по 01.03.2020 року було встановлено для всіх працівників 2-денний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем (а.с. 35).
Крім того, згідно наказу голови правління Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» № 27/2/68 від 27.09.2019 року «Про графік роботи підприємства в режимі неповного робочого тижня» на підприємстві у період з 01.12.2019 року по 01.03.2020 року було встановлено для всіх працівників 1-денний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем (а.с. 36).
Також, наказом голови правління Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» № 25/1/68 від 25 березня 2020 року «Про режим роботи» у зв`язку з введенням карантинного режиму в Україні роботу підприємства було призупинено з 26 березня по 03 квітня 2020 року (а.с. 51). Дію наказу № 25/1/68 від 25 березня 2020 року було продовжено до 22 травня 2020 року наказами № 30/1/68 від 30.03.2020 року (а.с. 50 (зворотній бік), № 22/1/68 від 22.04.2020 року (а.с. 50), № 8/1/68 від 08.05.2020 року (а.с. 49 (зворотній бік).
Інших доказів, щодо скорочених режимів роботи на підприємстві Відповідача та сроків дії таких режимів, матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 02.07.2019 року і по день розгляду справи судом, оскільки трудову книжку на день розгляду справи відповідачем позивачу так і не видано.
Кількість робочих днів, з урахуванням режиму роботи на підприємстві за період з 02 липня 2019 року по 25 червня 2020 року складає 148 днів, а саме: липень 2019 року - 22 дні, серпень 2019 року - 21 день, вересень 2019 року - 21 день, жовтень 2019 року - 22 дні, листопад 2019 року - 8 днів, грудень 2019 року - 5 днів, січень 2020 року - 4 дні, лютий 2020 року - 4 дні, березень 2020 року - 17 днів, травень - 5 днів, червень - 19 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, а саме за період з 02 липня 2019 року по 25 червня 2020 року складає: 148 днів х 689, 18 грн. = 101 998, 64 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 слід стягнути суму середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки у розмірі 101 998, 64 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» було порушено право позивача особа_1 на своєчасне розірвання Трудового договору, припинення між сторонами трудових правовідносин та отримання трудової книжки. При цьому, суд враховує, що відповідач не видає наказ про звільнення позивача та не видає йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення ще з липня 2019 року, тобто більше одинадцяти місяців.
Отже, суд вважає, що позивач особа_1 як працівник має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у порушенні його права на звільнення та отримання трудової книжки, що призвело до порушення права на працю, права на можливість нового працевлаштування та вправа на вихід на пенсію, та як наслідок до моральних страждань.
Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме у зв`язку з невидачею трудової книжки з внесеним записом про звільнення позивач був позбавлений можливості влаштуватись на нову роботу та отримувати дохід.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачам моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, їх тривалості, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне розірвання Трудового договору, припинення між сторонами трудових правовідносин та отримання трудової книжки, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю трудової книжки був позбавлений можливості влаштуватись на нову роботу. Також суд враховую надмірну тривалість такого порушення, яка у часі розтягнулася майже на один рік, з 01 липня 2019 року позивачу так і не була видана трудова книжка.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що відповідач не видає наказ про звільнення позивача та не видає йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення ще з липня 2019 року по теперішній час.
Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 5 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу особа_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Бурчак [П]о Іванович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0076, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 11 вересня 1993 року (а.с. 24)), що підтверджується ордером серії ДП № 173/014 від 10 квітня 2020 року (а.с. 25).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
27 лютого 2020 року особа_1 сплатив адвокату Бурчак П.І . 3 000, 00 грн. за консультацію та складання позовної заяви, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 012 від 27 лютого 2020 року (а.с. 6).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 3 000, 00 грн., та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволені на суму 101 998, 64 грн. (тобто на 88, 094%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 019, 99 грн. (1 019, 99 х 88, 094% / 100). Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, тобто по 840, 80 грн. за кожну позовну вимогу. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 2 701, 59 грн. (1 019, 99 грн. + 840, 80 грн. + 840, 80 грн. = 2 701, 59 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 15, 23 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середньої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» винести наказ про звільнення особа_1 за власним бажанням та видати йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 (місце проживання: адреса_1 ) середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у розмірі 101 998, 64 грн. (сто одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім гривень, 64 копійки) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 (місце проживання: адреса_1 ) судовий збір у розмірі 2 701, 59 грн. (дві тисячі сімсот одна гривня, 59 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.



Суддя Д.Л. Черкез