АТ "ЗАЛК": невыплата зарплаты
1Справа № 335/2289/20 2/335/1303/2020
решение
именем украины
18 мая 2020 Орджоникидзевский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [Ш.] А.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без вызова участников процесса (письменное производство) гражданское дело по иску лицо_1 в лице представителя адвоката [Х.] [Р.] [Б.] к акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» о взыскании задолженности по заработнойй плате и других выплат, причитающихся работнику от предприятия,
В:
16.03.2020 особа_1 в лице представителя адвоката [Х.] Р.Б. обратился в суд с иском к акционерному обществу «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» о взыскании задолженности по заработной плате и других выплат, причитающихся работнику от предприятия, мотивируя свои требования тем, что с 07.03.2019 по 01.02.2020 истец работал в должности главного инженера технической дирекции ответчика. Вместе с тем, в день освобождение от истцом было проведено расчета, включая выплату заработной платы и компенсации за неиспользованный отпуск. Задолженность по заработной плате после удержания всех налогов и сборов составляет 20 930, 00 грн., Компенсация за неиспользованные последние 15 дней ежегодного планового отпуска составляет 13 000, 00 грн. Кроме того, из-за несвоевременной выплате заработной платы и компенсации за неиспользованный отпуск ответчик на основании ст. 117 КЗоТ Украины оплатить истцу средниеи заработок за все время задержки расчета, что на дату подачи иска в суд составляет 26 640, 77 грн. Просил взыскать с ответчика вышеуказанные суммы, а также понесенные расходы на профессиональную юридическую помощь адвоката в размере 1 500, 00 грн. и судебные расходы по уплате государственной пошлины.
Согласно отзывом представителя ответчика особа_2 на исковое заявление, поступившее в суд 06.05.2020, ответчик считает необоснованными исковые требования особа_1, поскольку заработную плату и другие суммы при уволеннон ответчик не выплатил не по своей вине. Так, постановлением от 09.08.2017 ОП № 54474830 в рамках сводного исполнительного производства ВП № 54389933 главным государственным исполнителем Вознесеновского отдела государственной исполнительной службы [Х.] О. наложен арест на средства, находящиеся на всех банковских счетах ответчика. Не соглашаясь с указанным постановлением, ответчик обратился в суд с иском о частичном снятии ареста из средств комбината. Считает, что арест, тиражений государственным исполнителем на средства ответчика, противоречит п. 7 ст. 18 Закона Украины «Об исполнительном производстве». Постановлением Запорожского окружного административного суда от 02.10.2017 по делу № 808/2613/17, оставленным без изменений постановлением Днепропетровского апелляционного административного суда от 10.01.2018, исковые требования удовлетворены частично, в результате чего снят арест, наложенный постановлением от 09.08.2017 ОП № 54474830 на средства, находящиеся на текущем счете № номер_1, открытом в ПАО АБ«Укргазбанк» в части выплаты заработной платы, других общеобязательного платежей и социальных выплат. После ознакомления с материалами сводного исполнительного производства 18.01.2018 представителем ответчика было обнаружено, что государственным исполнителем 21.09.2017 и 01.12.2017 вынесены постановления об аресте средств должника. Решением Запорожского окружного административного суда от 12.02.2018 по делу № 808/408/18 обязано [В.] отдел государственной исполнительной службы снять арест средств боржника, содержащиеся на вышеупомянутом расчетном счете. Однако, в настоящее время арест не снят, а исполнительное производство передано в Отдел принудительного исполнения решений Департамента государственной исполнительной службы Министерства юстиции Украины (г.. Киев). Кроме того, решением Запорожского окружного административного суда от 20.05.2019 по делу № 280/5096/18, оставленным без изменений постановлением Третьего апелляционного административного суда от 25.09.2019 остановлены расходные операции на счетах и заборОнен отчуждения имущества ответчика. Итак, в ситуации с невыплатой заработной платы и задержкой расчета при увольнении вине ответчика нет. Из приведенных оснований просил в удовлетворении иска отказать (а 61-63).
В ответе представителя истца лицо_3 на отзыв ответчика, поступившей в суд 13.05.2020, указано, что ответчик указал в отзыве частично ложную информацию о невозможности осуществления выплаты заработной платы работникам и расчета уволенным лицам. согласно дв Автоматизированной системы исполнительных производств, исполнительные производства №№ 54389933, 54474830 в настоящее время является остановившимися. Заработная плата истцу с марта 2019 по декабрь 2020 выплачивалась в полном объеме. Также погашалась задолженность за предыдущие периоды. Также на предприятии и в настоящее время стабильно выплачивается заработная плата работникам. Руководством ответчика увеличено оклады себе и менеджмента предприятия. Считает, что ответчик злоупотребляет процессуальными правами, является неприпустимимы. Просил оставить доводы отзыва без внимания (а 71-72).
Других заявлений по сути дела от сторон не поступало.
Судом проведены следующие процессуальные действия по делу.
Определением судьи от 23.03.2020 исковое заявление особа_1 принято к рассмотрению и открыто производство по делу, рассмотрение дела решено провести в порядке упрощенного искового производства без уведомления (вызова) участников дела в судебном заседании установлено участникам дела сроки для подачи заявлений по существу (отзыва, ответы на едзив, возражения на ответ), истребовано в ответчика информацию о среднемесячной и среднедневной заработной платы за время работы истца на предприятии (начисленной и фактически выплаченной, в том числе помесячно за ноябрь, декабрь 2019 и январь 2020), а также о количество дней фактически неиспользованной особа_1 отпуска (а 36).
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.. Запорожья от 22.04.2020 частично удовлетворено ходатайство представителя ответчика о рассмотрении дела с полидомленням и вызовом сторон, продолжение процессуальных сроков на подачу отзыва и доказательств, в результате чего ответчику продлен срок для представления отзыва на исковое заявление в 8 мая 2020, а срок для представления доказательств, истребованных определением суда от 23.03.2020 - продлен до 30.04. 2020. В удовлетворении остальной части требований ходатайства отказано. Рассмотрение дела отложено до 18.05.2020 (л.д. 49-50).
Истребованы судом доказательства поступили от ответчика 30.04.2020 (л.д. 54-58).
13.05.2020 в суду поступило ходатайство представителя истца о рассмотрении дела в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон, которое определением суда от 18.05.2020 оставлено без удовлетворения.
18.05.2020 от представителя ответчика поступило ходатайство о приобщении документов к материалам дела, согласно которому предоставил суду расчет среднего заработка за время задержки расчета особа_1 по состоянию на 18.05.2020 с доказательствами его направление ответчику.
Исследовав материалы дела, проанализировав собранные та исследованы доказательства в их совокупности и взаимосвязи, суд приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению, учитывая следующее.
Согласно ст. 4 Гражданского процессуального кодекса Украины (далее - ГПК Украины), каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии со ст. ст. 12, 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела на принципах состязательности и диспозитивности, в пределах заявленных исковых требований на основании доказательств, представленных участниками дела.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины, государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Согласно ст. 7 Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах, ратифицированного Указом Президии Верховной Рады Украинской ССР № 2148-VIII от 19 октября 1973 года, государства, участвующие в настоящем Пакте государства признают право каждого на справедливые и благоприятные условия труда.
В соответствии со ст. 115 Кодекса законов о труде Украины (далее - КЗоТ Украины), заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представавництво трудовым коллективом органом, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
По требованиям ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, орции, производится в день увольнения.
Статьей 233 КЗоТ Украины установлено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Судом установлено, что истец особа_1 с 07.03.2019 по 01.02.2020 работал в АО «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» в должности главного инженера технической дирекции, и был уволен по ст. 38 КЗоТ Украины за влас ним желанию, что подтверждается копией соответствующих страниц его трудовой книжки номер_2 (л.д. 7).
В исковом заявлении истец указывает, что с момента увольнении ему до сих пор не выплачена заработная плата за январь 2020, компенсацию за неиспользованные 15 дней отпуска, в связи с чем также подлежит взысканию с ответчика средний заработок за все время задержки расчета при увольнении.
Согласно справкам акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат», даны ответыачем во исполнение постановления суда об истребовании доказательств от 23.03.2020, по январь 2020 истцу была начислена заработная плата в размере 27 834, 70 грн., с которой были уплачены страховые взносы, и с учетом их уплаты установлен до выдачи 22 509, 80 грн. Согласно расчетным листком за февраль 2020, размер компенсации за неиспользованные дни отпуска составил 14 303, 84 грн. и заработная плата предыдущего месяца - 12 711, 41 грн. Итак, всего начислено истцу в выплате 27 015, 25 грн., Чтоза вычетом налогов составляет 24 226, 00 грн. (А 55-58).
Поэтому, учитывая предоставленную ответчиком справку о размере задолженности, суд приходит к выводу, что истцом неверно исчислен размер задолженности и определены ее период.
Итак, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию сумма задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованные дни отпуска в размере 24 226, 00 (с учетом налогов, которые были удержаны в соответствии с данными расчетного листка за февраль 2020г).
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Истец просит взыскать в его пользу с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 1 20 февраля20 г. По дату принятия судом такого решения 18 мая 2020
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (гдруг на) заработной платы.
Согласно абзацу первому пункта 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней , которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течением двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Учитывая изложенное при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Аналогичный правовой вывод содержится вВерховного суда Украины от 1 марта 2017 № 6-2807цс16.
Так, размер среднедневной заработной платы истцом вычислено как 1314, 72 грн. (С учетом налогов). Такой же размер среднедневной заработной платы указанный ответчиком в справке о средней заработной плате (доходе) от 17.04.2020 (л.д. 56).
Количество рабочих дней за период с 1 февраля 2020 по 18 мая 2020 составила 72 дня. Таким образом, размер среднего заработка за указанный период задержки расчета составляемыево 1 314, 72 грн. х 72 дней = 94 659, 84 грн., что соответствует предоставленному представителем истца расчета.
Суд считает необоснованными ссылки представителя ответчика в отзыве на иск невозможности выплаты заработной платы и других сумм, причитающихся к выплате особа_1, из-за ареста средств на счетах ответчика, наложен государственной исполнительной службой.
Статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, закреплено, что каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и, к примеру, выплаты по трудовому договору и другие выплаты.
Следовательно, отсутствие средств у работодателя никоим образом не может служить уважительной причиной невыплаты работнику всех причитающихся ему сумм, а невыплата заработной платы расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на уважение своей собственности.
Учитывая приведенное, ссылки представителя ответчика в зависимости выплаты заработной платы от состояния выполнения обязательств ответчика по исполнительным производствами, как основание для отказа в удовлетворении иска, являются несостоятельными.
Кроме того, согласно предоставленным представителем истца результатов поиска исполнительных производствв Автоматизированной системе исполнительных производства по состоянию на 12.05.2020, исполнительные производства, о которых говорит представитель ответчика в отзыве, по №№ 54389933, 54474830, в пределах которых наложен арест на расчетные счета ответчика, является остановившимися (а 75-76) .
В соответствии с требованиями ст 34, 38 Закона Украины «Об исполнительном производстве» приостановление исполнительного производства влечет и остановки всех исполнительных действий по нему.
При таких обстоятельствах, суд считает доводы представителя ответчика, что вызаложена в письменном отзыве на иск, такими, которые не опровергают заявленных истцом исковых требований.
Таким образом, исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению путем взыскания в его пользу суммы задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованные дни отпуска в размере 24 226, 00 грн. и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 01.02.2020 по 18.05.2020 в размере 94 659, 84 грн., а всего - 118 885, 84 грн. (С учетом налогов).
Виришуючы требование истца о взыскании с ответчика расходов на юридическую помощь в размере 1 500, 00 грн., суд исходит из следующего.
В соответствии с ч. 3 ст. 133 ГПК Украины, расходы на профессиональную юридическую помощь относятся к судебным издержкам как расходы, связанные с рассмотрением дела.
Порядок определения размера расходов на профессиональную юридическую помощь, распределения расходов между сторонами определяется ст. 137 ГПК Украины.
Согласно ч. 2 ст. 137 ГПК Украины, по результатам рассмотрения дела расходы законным вчу помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема наданих услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины, для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения сВдова расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Участие адвоката, представляющего интересы истца по делу - лицо_3 и факт предоставления правовой помощи подтверждено ордером на предоставление правовой помощи (а 24), договору об оказании правовой помощи № 15 от 06.03.2020 (л.д. 21), копией свидетельства о праве на занятие адвокатской деятельностью № 744 от 16.04.2009 (л.д. 20), растов расходов на правовую помощь от 13.03.2020 (л.д. 22), квитанции № 8 от 13.03.2020 на сумму 1 500, 00 грн. (А 5).
Согласно расчету расходов на правовую помощь от 13.03.2020 адвокатом особа_3 было потрачено 4, 25 часов, а именно: изучение и анализ материалов Трудового спора клиента 0, 25 ч., Осуществление сбора информации, которую следует использовать для защиты имущественных интересов клиента - 0 25 ч., устная консультация - 0, 25 ч., составление и представление в местный суд искового заявления - 3, 5 гЕд. По договоренности с клиентом определена сумма гонорара 1500 грн. (А 22).
По содержанию ч.ч. 5, 6 ст. 137 ГПК Украины, в случае несоблюдения требований по соразмерности расходов на оплату услуг адвоката суд может по ходатайству другой стороны, уменьшить размер расходов на юридическую помощь, подлежащих распределению между сторонами. Обязанность доказывания несоизмеримости расходов возлагается на сторону, которая заявляет ходатайство об уменьшении расходов на оплату юридической помощи адвоката, подлежащих распределению междусторонами.
Ответчиком в отзыве не было заявлено ходатайство об уменьшении размера расходов на юридическую помощь, а также не указано о необоснованности или несопоставимость указанных расходов.
Учитывая указанное, суд считает заявленную истцом к взысканию сумму судебных расходов на оплату профессиональной юридической помощи в размере 1 500, 00 грн. обоснованной, в связи с чем на основании п. 3 ч. 2 ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежит взысканию сумма указанных расходов пропорцийно удовлетворенной части исковых требований (к взысканию истцом заявлено всего сумму 128 589, 84 грн., из которой судом удовлетворено 118 885, 84 грн., то есть 92%), что составляет 1380 грн.
Также истцом при обращении в суд с иском уплачен судебный сбор в размере 840, 80 грн. (А 31) по исковым требованиям о взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, которые удовлетворены судом полностью, учитывая что в силу требований ч. 1 ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежит вягненню сумма судебного сбора в указанном размере.
Кроме того, на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» так истец освобожден от уплаты судебного сбора за обращение в суд с исковым требованиям о взыскании заработной платы, суд считает необходимым в порядке, предусмотренном ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор пропорционально удовлетворенной части этих исковых требований, то есть в размере 773, 54 грн.
Руководствуясь ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ГПК Украины, суд
принял:
Иск особа_1 в лице представителя адвоката [Х.] [Р.] [Б.] к акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» о взыскании задолженности по заработной плате и других выплат, причитающихся работнику от предприятия удовлетворить.
Взыскать с акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате и компенсации за неиспользованныйв отпуск в размере 24 226 (двадцать четыре тысячи двести двадцать шесть) рублей. 00. и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 1 февраля 2020 по 18 мая 2020 в размере 94 659 (девяносто четыре тысячи шестьсот пятьдесят девять) рублей. 84 коп., А всего - 118 885 (сто восемнадцать тысяч восемьсот восемьдесят пять) рублей. 84 коп. (С учетом налогов).
В удовлетворении остальной части исковых требований отказать.
Взыскать с акционерного общества «ЗапорожскийПроизводственный алюминиевый комбинат »в пользу особа_1 расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 1380 (одна тысяча триста восемьдесят) рублей. 00 копеек., Расходы по уплате государственной пошлины в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Взыскать с акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» в пользу государства судебный сбор в размере 773 (семьсот семьдесят три) грн. 54 коп.
Решение может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд через суд первой инстанции путем подачиапелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его составления.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п. 3г.. ХII «Заключительные положения» ГПК Украины во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), процессуальные сроки по апелляционного обжалования, рассмотрения апелляционной жалобы продолжаются на срок действия такого карантина.
Решение в полном объеме составленное 18 мая 2020
Информация об участниках дела в соответствии с п. 4 ч. 5 ст. 265 Гражданского процессуального кодекса Украины:
Истец - особа_1, рнокпп номер_3, Зареестрный по адресу: адрес_1;
Ответчик - акционерное общество «Запорожский производственный алюминиевый комбинат», егрпоу 00194122, юридический адрес: ул. Южное Шоссе, д. 15 м. Запорожье, 69032.
Судья А.В. [Ш.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
1Справа № 335/2289/20 2/335/1303/2020
рішення
іменем україни
18 травня 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Шалагінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу (письмове провадження) цивільну справу за позовом особа_1 в особі представника адвоката Хмарського [Р.] [Б.] до акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства,
встановив:
16.03.2020 особа_1 в особі представника адвоката Хмарського Р.Б. звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства, мотивуючи свої вимоги тим, що з 07.03.2019 по 01.02.2020 позивач працював на посаді головного інженера технічної дирекції відповідача. Разом із тим, у день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку, включаючи виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Заборгованість по заробітній платі після утримання всіх податків і зборів складає 20 930, 00 грн., компенсація за невикористані останні 15 днів щорічної планової відпустки складає 13 000, 00 грн. Крім того, через несвоєчасну виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку відповідач має на підставі ст. 117 КЗпП України сплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що на дату подання позову до суду складає 26 640, 77 грн. Просив стягнути з відповідача вищезазначені суми, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 500, 00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.
Згідно із відзивом представника відповідача особа_2 на позовну заяву, що надійшов до суду 06.05.2020, відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги особа_1 , оскільки заробітну плату та інші суми при звільненні відповідач не виплатив не зі своєї вини. Так, постановою від 09.08.2017 ВП № 54474830 в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 54389933 головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби [Х.] О.Г. накладено арешт на кошти, що містяться на всіх банківських рахунках відповідача. Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до суду із адміністративним позовом щодо часткового зняття арешту з коштів комбінату. Вважає, що арешт, накладений державним виконавцем на кошти відповідача, суперечить п. 7 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі № 808/2613/17, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого знято арешт, накладений постановою від 09.08.2017 ВП № 54474830 на кошти, що містяться на поточному рахунку № номер_1 , відкритому в ПАТ АБ «укргазбанк» в частині виплати заробітної плати, інших загальнообов`язкових платежів та соціальних виплат. Після ознайомлення із матеріалами зведеного виконавчого провадження 18.01.2018 представником відповідача було виявлено, що державним виконавцем 21.09.2017 та 01.12.2017 винесені постанови про арешт коштів боржника. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі № 808/408/18 зобов`язано Вознесенівський відділ державної виконавчої служби зняти арешт коштів боржника, що містяться на вищезазначеному розрахунковому рахунку. Проте, на теперішній час арешт не знято, а виконавче провадження передано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ). Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі № 280/5096/18, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 зупинено видаткові операції на рахунках та заборонено відчуження майна відповідача. Отже, у ситуації із невиплатою заробітної плати та затримкою розрахунку при звільнення вини відповідача немає. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 61–63).
У відповіді представника позивача особа_3 на відзив відповідача, що надійшла до суду 13.05.2020, зазначено, що відповідач вказав у відзиві частково неправдиву інформацію щодо неможливості здійснення виплати заробітної плати працівникам та розрахунку звільненим особам. Відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження №№ 54389933, 54474830 на даний час є зупиненими. Заробітна плата позивачеві з березня 2019 р. по грудень 2020 р. виплачувалась в повному обсязі. Також погашалась заборгованість за попередні періоди. Також на підприємстві і на даний час стабільно виплачується заробітна плата працівникам. Керівництвом відповідача збільшено оклади собі та менеджменту підприємства. Вважає, що відповідач зловживає процесуальними правами, що є неприпустимими. Просив залишити доводи відзиву поза увагою (а.с. 71–72).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Судом проведено такі процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 23.03.2020 позовну заяву особа_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь), витребувано у відповідача інформацію про середньомісячну та середньоденну заробітну плату за час роботи позивача на підприємстві (нараховану та фактично виплачену, у тому числі помісячно за листопад, грудень 2019 р. та січень 2020 р.), а також про кількість днів фактично невикористаної особа_1 відпустки (а.с. 36).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2020 частково задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін, продовження процесуальних строків на подання відзиву та доказів, внаслідок чого відповідачеві продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 8 травня 2020 р., а строк для подання доказів, витребуваних ухвалою суду від 23.03.2020 – продовжено до 30.04.2020. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено. Розгляд справи відкладено до 18.05.2020 (а.с. 49-50).
Витребувані судом докази надійшли від відповідача 30.04.2020 (а.с. 54–58).
13.05.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке ухвалою суду від 18.05.2020 залишено без задоволення.
18.05.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, відповідно до якого надав суду розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку особа_1 станом на 18.05.2020 із доказами його направлення відповідачу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх [censored] та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
За вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 07.03.2019 по 01.02.2020 працював в акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на посаді головного інженера технічної дирекції, та був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією відповідних сторінок його трудової книжки номер_2 (а.с. 7).
У позовній заяві позивач зазначає, що з моменту звільненні йому дотепер не виплачено заробітну плату за січень 2020 р., компенсацію за невикористані 15 днів відпустки, у зв`язку із чим також підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно із довідками акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», наданими відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 23.03.2020, за січень 2020 р. позивачеві було нараховано заробітну плату розміром 27 834, 70 грн., з якої були сплачені страхові внески, та з урахуванням їх сплати встановлено до видачі 22 509, 80 грн. Згідно з розрахунковим листком за лютий 2020 р., розмір компенсації за невикористані дні відпустки склав 14 303, 84 грн. та заробітна плата попереднього місяця – 12 711, 41 грн. Отже, всього нараховано позивачеві до виплати 27 015, 25 грн., що за вирахуванням податків складає 24 226, 00 грн. (а.с. 55–58).
Тому, враховуючи надану відповідачем довідку про розмір заборгованості, суд доходить висновку, що позивачем не вірно обчислено розмір заборгованості та визначено її період.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 24 226, 00 (з урахуванням податків, що були утримані відповідно до даних розрахункового листка за лютий 2020 р).
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивач просить стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 2020 р. по дату ухвалення судом цього рішення 18 травня 2020 р.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 р. № 6-2807цс16.
Так, розмір середньоденної заробітної плати позивачем обчислено як 1314, 72 грн. (з урахуванням податків). Такий самий розмір середньоденної заробітної плати зазначений відповідачем у довідці про середню заробітну плату (дохід) від 17.04.2020 (а.с. 56).
Кількість робочих днів за період з 1 лютого 2020 р. по 18 травня 2020 р. склала 72 дні. Таким чином, розмір середнього заробітку за вказаний період затримки розрахунку становить 1 314, 72 грн. х 72 днів = 94 659, 84 грн., що відповідає наданому представником позивача розрахунку.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача у відзиві на позов на неможливість виплати заробітної плати та інших сум, що належать до виплати особа_1 , через арешт коштів на рахунках відповідача, накладений державною виконавчою службою.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, посилання представника відповідача на залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов`язань відповідача за виконавчими провадженнями, як підставу для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.
Крім того, відповідно до наданих представником позивача результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих провадження станом на 12.05.2020, виконавчі провадження, про які зазначає представник відповідача у відзиві, за №№ 54389933, 54474830, в межах яких накладено арешт на розрахункові рахунки відповідача, є зупиненими (а.с. 75–76).
Відповідно до вимог ст.ст. 34, 38 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчого провадження має наслідком і зупинення усіх виконавчих дій по ньому.
За таких обставин, суд вважає доводи представника відповідача, що викладені в письмовому відзиві на позов, такими, що не спростовують заявлених позивачем позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на його користь суми заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 24 226, 00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2020 по 18.05.2020 в розмірі 94 659, 84 грн., а всього – 118 885, 84 грн. (з урахуванням податків).
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 грн., суд виходить з такого.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі – особа_3 і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги (а.с. 24), договором про надання правової допомоги № 15 від 06.03.2020 (а.с. 21), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 744 від 16.04.2009 (а.с. 20), розрахунком витрат на правову допомогу від 13.03.2020 (а.с. 22), квитанцією № 8 від 13.03.2020 на суму 1 500, 00 грн. (а.с. 5).
Згідно з розрахунком витрат на правову допомогу від 13.03.2020 адвокатом особа_3 було витрачено 4, 25 годин, а саме: вивчення і аналіз матеріалів Трудового спору клієнта 0, 25 год., здійснення збору інформації, яку належить використати для захисту майнових інтересів клієнта – 0, 25 год., усна консультація – 0, 25 год., складання і подання до місцевого суду позовної заяви – 3, 5 год. За домовленістю із клієнтом визначено суму гонорару 1 500 грн. (а.с. 22).
За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем у відзиві не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також не зазначено про необґрунтованість чи неспівмірність вказаних витрат.
З огляду на зазначене, суд вважає заявлену позивачем до стягнення суму судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1 500, 00 грн. обґрунтованою, у зв`язку із чим на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вказаних витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (до стягнення позивачем заявлено всього суму 128 589, 84 грн., з якої судом задоволено 118 885, 84 грн., тобто 92%), що складає 1 380 грн.
Також позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (а.с. 31) за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які задоволені судом повністю, з огляду на що в силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у вказаному розмірі.
Крім того, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини цих позовних вимог, тобто у розмірі 773, 54 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274–279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 в особі представника адвоката Хмарського [Р.] [Б.] до акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 24 226 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять шість) грн. 00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 лютого 2020 р. по 18 травня 2020 р. в розмірі 94 659 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 84 коп., а всього – 118 885 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 84 коп. (з урахуванням податків).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь особа_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 00 копійок., витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 54 коп.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 р. ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення у повному обсязі складене 18 травня 2020 р.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач – особа_1 , рнокпп номер_3 , зареєстрований за адресою: адреса_1 ;
Відповідач – акціонерне товариство «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», єдрпоу 00194122, юридична адреса: вул. Південне Шосе, буд. 15, м. Запоріжжя, 69032.
Суддя А.В. [Ш.]
решение
именем украины
18 мая 2020 Орджоникидзевский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [Ш.] А.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без вызова участников процесса (письменное производство) гражданское дело по иску лицо_1 в лице представителя адвоката [Х.] [Р.] [Б.] к акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» о взыскании задолженности по заработнойй плате и других выплат, причитающихся работнику от предприятия,
В:
16.03.2020 особа_1 в лице представителя адвоката [Х.] Р.Б. обратился в суд с иском к акционерному обществу «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» о взыскании задолженности по заработной плате и других выплат, причитающихся работнику от предприятия, мотивируя свои требования тем, что с 07.03.2019 по 01.02.2020 истец работал в должности главного инженера технической дирекции ответчика. Вместе с тем, в день освобождение от истцом было проведено расчета, включая выплату заработной платы и компенсации за неиспользованный отпуск. Задолженность по заработной плате после удержания всех налогов и сборов составляет 20 930, 00 грн., Компенсация за неиспользованные последние 15 дней ежегодного планового отпуска составляет 13 000, 00 грн. Кроме того, из-за несвоевременной выплате заработной платы и компенсации за неиспользованный отпуск ответчик на основании ст. 117 КЗоТ Украины оплатить истцу средниеи заработок за все время задержки расчета, что на дату подачи иска в суд составляет 26 640, 77 грн. Просил взыскать с ответчика вышеуказанные суммы, а также понесенные расходы на профессиональную юридическую помощь адвоката в размере 1 500, 00 грн. и судебные расходы по уплате государственной пошлины.
Согласно отзывом представителя ответчика особа_2 на исковое заявление, поступившее в суд 06.05.2020, ответчик считает необоснованными исковые требования особа_1, поскольку заработную плату и другие суммы при уволеннон ответчик не выплатил не по своей вине. Так, постановлением от 09.08.2017 ОП № 54474830 в рамках сводного исполнительного производства ВП № 54389933 главным государственным исполнителем Вознесеновского отдела государственной исполнительной службы [Х.] О. наложен арест на средства, находящиеся на всех банковских счетах ответчика. Не соглашаясь с указанным постановлением, ответчик обратился в суд с иском о частичном снятии ареста из средств комбината. Считает, что арест, тиражений государственным исполнителем на средства ответчика, противоречит п. 7 ст. 18 Закона Украины «Об исполнительном производстве». Постановлением Запорожского окружного административного суда от 02.10.2017 по делу № 808/2613/17, оставленным без изменений постановлением Днепропетровского апелляционного административного суда от 10.01.2018, исковые требования удовлетворены частично, в результате чего снят арест, наложенный постановлением от 09.08.2017 ОП № 54474830 на средства, находящиеся на текущем счете № номер_1, открытом в ПАО АБ«Укргазбанк» в части выплаты заработной платы, других общеобязательного платежей и социальных выплат. После ознакомления с материалами сводного исполнительного производства 18.01.2018 представителем ответчика было обнаружено, что государственным исполнителем 21.09.2017 и 01.12.2017 вынесены постановления об аресте средств должника. Решением Запорожского окружного административного суда от 12.02.2018 по делу № 808/408/18 обязано [В.] отдел государственной исполнительной службы снять арест средств боржника, содержащиеся на вышеупомянутом расчетном счете. Однако, в настоящее время арест не снят, а исполнительное производство передано в Отдел принудительного исполнения решений Департамента государственной исполнительной службы Министерства юстиции Украины (г.. Киев). Кроме того, решением Запорожского окружного административного суда от 20.05.2019 по делу № 280/5096/18, оставленным без изменений постановлением Третьего апелляционного административного суда от 25.09.2019 остановлены расходные операции на счетах и заборОнен отчуждения имущества ответчика. Итак, в ситуации с невыплатой заработной платы и задержкой расчета при увольнении вине ответчика нет. Из приведенных оснований просил в удовлетворении иска отказать (а 61-63).
В ответе представителя истца лицо_3 на отзыв ответчика, поступившей в суд 13.05.2020, указано, что ответчик указал в отзыве частично ложную информацию о невозможности осуществления выплаты заработной платы работникам и расчета уволенным лицам. согласно дв Автоматизированной системы исполнительных производств, исполнительные производства №№ 54389933, 54474830 в настоящее время является остановившимися. Заработная плата истцу с марта 2019 по декабрь 2020 выплачивалась в полном объеме. Также погашалась задолженность за предыдущие периоды. Также на предприятии и в настоящее время стабильно выплачивается заработная плата работникам. Руководством ответчика увеличено оклады себе и менеджмента предприятия. Считает, что ответчик злоупотребляет процессуальными правами, является неприпустимимы. Просил оставить доводы отзыва без внимания (а 71-72).
Других заявлений по сути дела от сторон не поступало.
Судом проведены следующие процессуальные действия по делу.
Определением судьи от 23.03.2020 исковое заявление особа_1 принято к рассмотрению и открыто производство по делу, рассмотрение дела решено провести в порядке упрощенного искового производства без уведомления (вызова) участников дела в судебном заседании установлено участникам дела сроки для подачи заявлений по существу (отзыва, ответы на едзив, возражения на ответ), истребовано в ответчика информацию о среднемесячной и среднедневной заработной платы за время работы истца на предприятии (начисленной и фактически выплаченной, в том числе помесячно за ноябрь, декабрь 2019 и январь 2020), а также о количество дней фактически неиспользованной особа_1 отпуска (а 36).
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.. Запорожья от 22.04.2020 частично удовлетворено ходатайство представителя ответчика о рассмотрении дела с полидомленням и вызовом сторон, продолжение процессуальных сроков на подачу отзыва и доказательств, в результате чего ответчику продлен срок для представления отзыва на исковое заявление в 8 мая 2020, а срок для представления доказательств, истребованных определением суда от 23.03.2020 - продлен до 30.04. 2020. В удовлетворении остальной части требований ходатайства отказано. Рассмотрение дела отложено до 18.05.2020 (л.д. 49-50).
Истребованы судом доказательства поступили от ответчика 30.04.2020 (л.д. 54-58).
13.05.2020 в суду поступило ходатайство представителя истца о рассмотрении дела в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон, которое определением суда от 18.05.2020 оставлено без удовлетворения.
18.05.2020 от представителя ответчика поступило ходатайство о приобщении документов к материалам дела, согласно которому предоставил суду расчет среднего заработка за время задержки расчета особа_1 по состоянию на 18.05.2020 с доказательствами его направление ответчику.
Исследовав материалы дела, проанализировав собранные та исследованы доказательства в их совокупности и взаимосвязи, суд приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению, учитывая следующее.
Согласно ст. 4 Гражданского процессуального кодекса Украины (далее - ГПК Украины), каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии со ст. ст. 12, 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела на принципах состязательности и диспозитивности, в пределах заявленных исковых требований на основании доказательств, представленных участниками дела.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины, государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Согласно ст. 7 Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах, ратифицированного Указом Президии Верховной Рады Украинской ССР № 2148-VIII от 19 октября 1973 года, государства, участвующие в настоящем Пакте государства признают право каждого на справедливые и благоприятные условия труда.
В соответствии со ст. 115 Кодекса законов о труде Украины (далее - КЗоТ Украины), заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представавництво трудовым коллективом органом, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
По требованиям ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, орции, производится в день увольнения.
Статьей 233 КЗоТ Украины установлено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Судом установлено, что истец особа_1 с 07.03.2019 по 01.02.2020 работал в АО «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» в должности главного инженера технической дирекции, и был уволен по ст. 38 КЗоТ Украины за влас ним желанию, что подтверждается копией соответствующих страниц его трудовой книжки номер_2 (л.д. 7).
В исковом заявлении истец указывает, что с момента увольнении ему до сих пор не выплачена заработная плата за январь 2020, компенсацию за неиспользованные 15 дней отпуска, в связи с чем также подлежит взысканию с ответчика средний заработок за все время задержки расчета при увольнении.
Согласно справкам акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат», даны ответыачем во исполнение постановления суда об истребовании доказательств от 23.03.2020, по январь 2020 истцу была начислена заработная плата в размере 27 834, 70 грн., с которой были уплачены страховые взносы, и с учетом их уплаты установлен до выдачи 22 509, 80 грн. Согласно расчетным листком за февраль 2020, размер компенсации за неиспользованные дни отпуска составил 14 303, 84 грн. и заработная плата предыдущего месяца - 12 711, 41 грн. Итак, всего начислено истцу в выплате 27 015, 25 грн., Чтоза вычетом налогов составляет 24 226, 00 грн. (А 55-58).
Поэтому, учитывая предоставленную ответчиком справку о размере задолженности, суд приходит к выводу, что истцом неверно исчислен размер задолженности и определены ее период.
Итак, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию сумма задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованные дни отпуска в размере 24 226, 00 (с учетом налогов, которые были удержаны в соответствии с данными расчетного листка за февраль 2020г).
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Истец просит взыскать в его пользу с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 1 20 февраля20 г. По дату принятия судом такого решения 18 мая 2020
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (гдруг на) заработной платы.
Согласно абзацу первому пункта 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней , которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течением двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Учитывая изложенное при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Аналогичный правовой вывод содержится вВерховного суда Украины от 1 марта 2017 № 6-2807цс16.
Так, размер среднедневной заработной платы истцом вычислено как 1314, 72 грн. (С учетом налогов). Такой же размер среднедневной заработной платы указанный ответчиком в справке о средней заработной плате (доходе) от 17.04.2020 (л.д. 56).
Количество рабочих дней за период с 1 февраля 2020 по 18 мая 2020 составила 72 дня. Таким образом, размер среднего заработка за указанный период задержки расчета составляемыево 1 314, 72 грн. х 72 дней = 94 659, 84 грн., что соответствует предоставленному представителем истца расчета.
Суд считает необоснованными ссылки представителя ответчика в отзыве на иск невозможности выплаты заработной платы и других сумм, причитающихся к выплате особа_1, из-за ареста средств на счетах ответчика, наложен государственной исполнительной службой.
Статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, закреплено, что каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и, к примеру, выплаты по трудовому договору и другие выплаты.
Следовательно, отсутствие средств у работодателя никоим образом не может служить уважительной причиной невыплаты работнику всех причитающихся ему сумм, а невыплата заработной платы расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на уважение своей собственности.
Учитывая приведенное, ссылки представителя ответчика в зависимости выплаты заработной платы от состояния выполнения обязательств ответчика по исполнительным производствами, как основание для отказа в удовлетворении иска, являются несостоятельными.
Кроме того, согласно предоставленным представителем истца результатов поиска исполнительных производствв Автоматизированной системе исполнительных производства по состоянию на 12.05.2020, исполнительные производства, о которых говорит представитель ответчика в отзыве, по №№ 54389933, 54474830, в пределах которых наложен арест на расчетные счета ответчика, является остановившимися (а 75-76) .
В соответствии с требованиями ст 34, 38 Закона Украины «Об исполнительном производстве» приостановление исполнительного производства влечет и остановки всех исполнительных действий по нему.
При таких обстоятельствах, суд считает доводы представителя ответчика, что вызаложена в письменном отзыве на иск, такими, которые не опровергают заявленных истцом исковых требований.
Таким образом, исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению путем взыскания в его пользу суммы задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованные дни отпуска в размере 24 226, 00 грн. и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 01.02.2020 по 18.05.2020 в размере 94 659, 84 грн., а всего - 118 885, 84 грн. (С учетом налогов).
Виришуючы требование истца о взыскании с ответчика расходов на юридическую помощь в размере 1 500, 00 грн., суд исходит из следующего.
В соответствии с ч. 3 ст. 133 ГПК Украины, расходы на профессиональную юридическую помощь относятся к судебным издержкам как расходы, связанные с рассмотрением дела.
Порядок определения размера расходов на профессиональную юридическую помощь, распределения расходов между сторонами определяется ст. 137 ГПК Украины.
Согласно ч. 2 ст. 137 ГПК Украины, по результатам рассмотрения дела расходы законным вчу помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема наданих услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины, для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения сВдова расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Участие адвоката, представляющего интересы истца по делу - лицо_3 и факт предоставления правовой помощи подтверждено ордером на предоставление правовой помощи (а 24), договору об оказании правовой помощи № 15 от 06.03.2020 (л.д. 21), копией свидетельства о праве на занятие адвокатской деятельностью № 744 от 16.04.2009 (л.д. 20), растов расходов на правовую помощь от 13.03.2020 (л.д. 22), квитанции № 8 от 13.03.2020 на сумму 1 500, 00 грн. (А 5).
Согласно расчету расходов на правовую помощь от 13.03.2020 адвокатом особа_3 было потрачено 4, 25 часов, а именно: изучение и анализ материалов Трудового спора клиента 0, 25 ч., Осуществление сбора информации, которую следует использовать для защиты имущественных интересов клиента - 0 25 ч., устная консультация - 0, 25 ч., составление и представление в местный суд искового заявления - 3, 5 гЕд. По договоренности с клиентом определена сумма гонорара 1500 грн. (А 22).
По содержанию ч.ч. 5, 6 ст. 137 ГПК Украины, в случае несоблюдения требований по соразмерности расходов на оплату услуг адвоката суд может по ходатайству другой стороны, уменьшить размер расходов на юридическую помощь, подлежащих распределению между сторонами. Обязанность доказывания несоизмеримости расходов возлагается на сторону, которая заявляет ходатайство об уменьшении расходов на оплату юридической помощи адвоката, подлежащих распределению междусторонами.
Ответчиком в отзыве не было заявлено ходатайство об уменьшении размера расходов на юридическую помощь, а также не указано о необоснованности или несопоставимость указанных расходов.
Учитывая указанное, суд считает заявленную истцом к взысканию сумму судебных расходов на оплату профессиональной юридической помощи в размере 1 500, 00 грн. обоснованной, в связи с чем на основании п. 3 ч. 2 ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежит взысканию сумма указанных расходов пропорцийно удовлетворенной части исковых требований (к взысканию истцом заявлено всего сумму 128 589, 84 грн., из которой судом удовлетворено 118 885, 84 грн., то есть 92%), что составляет 1380 грн.
Также истцом при обращении в суд с иском уплачен судебный сбор в размере 840, 80 грн. (А 31) по исковым требованиям о взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, которые удовлетворены судом полностью, учитывая что в силу требований ч. 1 ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежит вягненню сумма судебного сбора в указанном размере.
Кроме того, на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» так истец освобожден от уплаты судебного сбора за обращение в суд с исковым требованиям о взыскании заработной платы, суд считает необходимым в порядке, предусмотренном ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор пропорционально удовлетворенной части этих исковых требований, то есть в размере 773, 54 грн.
Руководствуясь ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ГПК Украины, суд
принял:
Иск особа_1 в лице представителя адвоката [Х.] [Р.] [Б.] к акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» о взыскании задолженности по заработной плате и других выплат, причитающихся работнику от предприятия удовлетворить.
Взыскать с акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате и компенсации за неиспользованныйв отпуск в размере 24 226 (двадцать четыре тысячи двести двадцать шесть) рублей. 00. и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 1 февраля 2020 по 18 мая 2020 в размере 94 659 (девяносто четыре тысячи шестьсот пятьдесят девять) рублей. 84 коп., А всего - 118 885 (сто восемнадцать тысяч восемьсот восемьдесят пять) рублей. 84 коп. (С учетом налогов).
В удовлетворении остальной части исковых требований отказать.
Взыскать с акционерного общества «ЗапорожскийПроизводственный алюминиевый комбинат »в пользу особа_1 расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 1380 (одна тысяча триста восемьдесят) рублей. 00 копеек., Расходы по уплате государственной пошлины в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Взыскать с акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» в пользу государства судебный сбор в размере 773 (семьсот семьдесят три) грн. 54 коп.
Решение может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд через суд первой инстанции путем подачиапелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его составления.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п. 3г.. ХII «Заключительные положения» ГПК Украины во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), процессуальные сроки по апелляционного обжалования, рассмотрения апелляционной жалобы продолжаются на срок действия такого карантина.
Решение в полном объеме составленное 18 мая 2020
Информация об участниках дела в соответствии с п. 4 ч. 5 ст. 265 Гражданского процессуального кодекса Украины:
Истец - особа_1, рнокпп номер_3, Зареестрный по адресу: адрес_1;
Ответчик - акционерное общество «Запорожский производственный алюминиевый комбинат», егрпоу 00194122, юридический адрес: ул. Южное Шоссе, д. 15 м. Запорожье, 69032.
Судья А.В. [Ш.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
1Справа № 335/2289/20 2/335/1303/2020
рішення
іменем україни
18 травня 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Шалагінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу (письмове провадження) цивільну справу за позовом особа_1 в особі представника адвоката Хмарського [Р.] [Б.] до акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства,
встановив:
16.03.2020 особа_1 в особі представника адвоката Хмарського Р.Б. звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства, мотивуючи свої вимоги тим, що з 07.03.2019 по 01.02.2020 позивач працював на посаді головного інженера технічної дирекції відповідача. Разом із тим, у день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку, включаючи виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Заборгованість по заробітній платі після утримання всіх податків і зборів складає 20 930, 00 грн., компенсація за невикористані останні 15 днів щорічної планової відпустки складає 13 000, 00 грн. Крім того, через несвоєчасну виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку відповідач має на підставі ст. 117 КЗпП України сплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що на дату подання позову до суду складає 26 640, 77 грн. Просив стягнути з відповідача вищезазначені суми, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 500, 00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.
Згідно із відзивом представника відповідача особа_2 на позовну заяву, що надійшов до суду 06.05.2020, відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги особа_1 , оскільки заробітну плату та інші суми при звільненні відповідач не виплатив не зі своєї вини. Так, постановою від 09.08.2017 ВП № 54474830 в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 54389933 головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби [Х.] О.Г. накладено арешт на кошти, що містяться на всіх банківських рахунках відповідача. Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до суду із адміністративним позовом щодо часткового зняття арешту з коштів комбінату. Вважає, що арешт, накладений державним виконавцем на кошти відповідача, суперечить п. 7 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі № 808/2613/17, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого знято арешт, накладений постановою від 09.08.2017 ВП № 54474830 на кошти, що містяться на поточному рахунку № номер_1 , відкритому в ПАТ АБ «укргазбанк» в частині виплати заробітної плати, інших загальнообов`язкових платежів та соціальних виплат. Після ознайомлення із матеріалами зведеного виконавчого провадження 18.01.2018 представником відповідача було виявлено, що державним виконавцем 21.09.2017 та 01.12.2017 винесені постанови про арешт коштів боржника. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі № 808/408/18 зобов`язано Вознесенівський відділ державної виконавчої служби зняти арешт коштів боржника, що містяться на вищезазначеному розрахунковому рахунку. Проте, на теперішній час арешт не знято, а виконавче провадження передано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ). Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі № 280/5096/18, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 зупинено видаткові операції на рахунках та заборонено відчуження майна відповідача. Отже, у ситуації із невиплатою заробітної плати та затримкою розрахунку при звільнення вини відповідача немає. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 61–63).
У відповіді представника позивача особа_3 на відзив відповідача, що надійшла до суду 13.05.2020, зазначено, що відповідач вказав у відзиві частково неправдиву інформацію щодо неможливості здійснення виплати заробітної плати працівникам та розрахунку звільненим особам. Відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження №№ 54389933, 54474830 на даний час є зупиненими. Заробітна плата позивачеві з березня 2019 р. по грудень 2020 р. виплачувалась в повному обсязі. Також погашалась заборгованість за попередні періоди. Також на підприємстві і на даний час стабільно виплачується заробітна плата працівникам. Керівництвом відповідача збільшено оклади собі та менеджменту підприємства. Вважає, що відповідач зловживає процесуальними правами, що є неприпустимими. Просив залишити доводи відзиву поза увагою (а.с. 71–72).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Судом проведено такі процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 23.03.2020 позовну заяву особа_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь), витребувано у відповідача інформацію про середньомісячну та середньоденну заробітну плату за час роботи позивача на підприємстві (нараховану та фактично виплачену, у тому числі помісячно за листопад, грудень 2019 р. та січень 2020 р.), а також про кількість днів фактично невикористаної особа_1 відпустки (а.с. 36).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2020 частково задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін, продовження процесуальних строків на подання відзиву та доказів, внаслідок чого відповідачеві продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 8 травня 2020 р., а строк для подання доказів, витребуваних ухвалою суду від 23.03.2020 – продовжено до 30.04.2020. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено. Розгляд справи відкладено до 18.05.2020 (а.с. 49-50).
Витребувані судом докази надійшли від відповідача 30.04.2020 (а.с. 54–58).
13.05.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке ухвалою суду від 18.05.2020 залишено без задоволення.
18.05.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, відповідно до якого надав суду розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку особа_1 станом на 18.05.2020 із доказами його направлення відповідачу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх [censored] та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
За вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 07.03.2019 по 01.02.2020 працював в акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на посаді головного інженера технічної дирекції, та був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією відповідних сторінок його трудової книжки номер_2 (а.с. 7).
У позовній заяві позивач зазначає, що з моменту звільненні йому дотепер не виплачено заробітну плату за січень 2020 р., компенсацію за невикористані 15 днів відпустки, у зв`язку із чим також підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно із довідками акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», наданими відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 23.03.2020, за січень 2020 р. позивачеві було нараховано заробітну плату розміром 27 834, 70 грн., з якої були сплачені страхові внески, та з урахуванням їх сплати встановлено до видачі 22 509, 80 грн. Згідно з розрахунковим листком за лютий 2020 р., розмір компенсації за невикористані дні відпустки склав 14 303, 84 грн. та заробітна плата попереднього місяця – 12 711, 41 грн. Отже, всього нараховано позивачеві до виплати 27 015, 25 грн., що за вирахуванням податків складає 24 226, 00 грн. (а.с. 55–58).
Тому, враховуючи надану відповідачем довідку про розмір заборгованості, суд доходить висновку, що позивачем не вірно обчислено розмір заборгованості та визначено її період.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 24 226, 00 (з урахуванням податків, що були утримані відповідно до даних розрахункового листка за лютий 2020 р).
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивач просить стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 2020 р. по дату ухвалення судом цього рішення 18 травня 2020 р.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 р. № 6-2807цс16.
Так, розмір середньоденної заробітної плати позивачем обчислено як 1314, 72 грн. (з урахуванням податків). Такий самий розмір середньоденної заробітної плати зазначений відповідачем у довідці про середню заробітну плату (дохід) від 17.04.2020 (а.с. 56).
Кількість робочих днів за період з 1 лютого 2020 р. по 18 травня 2020 р. склала 72 дні. Таким чином, розмір середнього заробітку за вказаний період затримки розрахунку становить 1 314, 72 грн. х 72 днів = 94 659, 84 грн., що відповідає наданому представником позивача розрахунку.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача у відзиві на позов на неможливість виплати заробітної плати та інших сум, що належать до виплати особа_1 , через арешт коштів на рахунках відповідача, накладений державною виконавчою службою.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, посилання представника відповідача на залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов`язань відповідача за виконавчими провадженнями, як підставу для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.
Крім того, відповідно до наданих представником позивача результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих провадження станом на 12.05.2020, виконавчі провадження, про які зазначає представник відповідача у відзиві, за №№ 54389933, 54474830, в межах яких накладено арешт на розрахункові рахунки відповідача, є зупиненими (а.с. 75–76).
Відповідно до вимог ст.ст. 34, 38 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчого провадження має наслідком і зупинення усіх виконавчих дій по ньому.
За таких обставин, суд вважає доводи представника відповідача, що викладені в письмовому відзиві на позов, такими, що не спростовують заявлених позивачем позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на його користь суми заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 24 226, 00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2020 по 18.05.2020 в розмірі 94 659, 84 грн., а всього – 118 885, 84 грн. (з урахуванням податків).
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 грн., суд виходить з такого.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі – особа_3 і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги (а.с. 24), договором про надання правової допомоги № 15 від 06.03.2020 (а.с. 21), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 744 від 16.04.2009 (а.с. 20), розрахунком витрат на правову допомогу від 13.03.2020 (а.с. 22), квитанцією № 8 від 13.03.2020 на суму 1 500, 00 грн. (а.с. 5).
Згідно з розрахунком витрат на правову допомогу від 13.03.2020 адвокатом особа_3 було витрачено 4, 25 годин, а саме: вивчення і аналіз матеріалів Трудового спору клієнта 0, 25 год., здійснення збору інформації, яку належить використати для захисту майнових інтересів клієнта – 0, 25 год., усна консультація – 0, 25 год., складання і подання до місцевого суду позовної заяви – 3, 5 год. За домовленістю із клієнтом визначено суму гонорару 1 500 грн. (а.с. 22).
За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем у відзиві не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також не зазначено про необґрунтованість чи неспівмірність вказаних витрат.
З огляду на зазначене, суд вважає заявлену позивачем до стягнення суму судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1 500, 00 грн. обґрунтованою, у зв`язку із чим на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вказаних витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (до стягнення позивачем заявлено всього суму 128 589, 84 грн., з якої судом задоволено 118 885, 84 грн., тобто 92%), що складає 1 380 грн.
Також позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (а.с. 31) за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які задоволені судом повністю, з огляду на що в силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у вказаному розмірі.
Крім того, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини цих позовних вимог, тобто у розмірі 773, 54 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274–279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 в особі представника адвоката Хмарського [Р.] [Б.] до акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 24 226 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять шість) грн. 00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 лютого 2020 р. по 18 травня 2020 р. в розмірі 94 659 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 84 коп., а всього – 118 885 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 84 коп. (з урахуванням податків).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь особа_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 00 копійок., витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 54 коп.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 р. ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення у повному обсязі складене 18 травня 2020 р.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач – особа_1 , рнокпп номер_3 , зареєстрований за адресою: адреса_1 ;
Відповідач – акціонерне товариство «запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», єдрпоу 00194122, юридична адреса: вул. Південне Шосе, буд. 15, м. Запоріжжя, 69032.
Суддя А.В. [Ш.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа в Запорожье (438 отзывов) →
АТ "ЗАЛК"
Запорожье | 27.10.2020
Дело №333 / 910/20 Производство №2 / 333/1238/20 решение именем Украины (Вводная и резолютивная часть) 27 ноября 2020 г.. Запорожье Коммунарский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [П.] Ю.Р., с участием секретаря судебного заседания Бобко А.В., истца лицо_1, представителя видвпоидача [Т.] Т.Н., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Запорожье гражд...
АТ "ЗАЛК"
Запорожье | 07.09.2020
Дело № 333/2074/19 Пр. № 2/333/123/20 решение именем украины 7 сентября 2020 г.. Запорожье Коммунарский районный суд. Области в составе: председательствующего судьи [Н.] И.И., с участием секретаря судебного заседания Кунец В.В., рассмотрев в судебном заседании, в зале суда, в порядке общего искового производства, гражданское дело по иску лицо_1 к акционернооо общества «Запорожский производс...
АТ "ЗАЛК"
Запорожье | 16.06.2020
Заводской районный суд. Запорожье Дело № 332/584/20 Производство №: 2/332/665/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы (Вводная и резолютивная части) 16 июня 2020 г.. Запорожье Заводской районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи [Я.] А.С., с участием секретаря [К]ь В.А., истца особа_1 представителя ответчика Торговки Т. М., рассмотрев в открытом судебном заседан...
АТ "ЗАЛК"
Запорожье | 28.05.2020
1Справа № 335/3802/20 2/335/1512/2020 решение именем украины 28 мая 2020 Орджоникидзевский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [Ш.] А.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без вызова участников процесса (письменное производство) гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» о взыскании сре...
АТ "ЗАЛК"
Запорожье | 22.04.2020
1Справа № 335/4037/19 2/335/182/2020 рішення іменем україни 22 квітня 2020 року м. Запоріжжя Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання - Ровенської В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом особа_1 до Акц...
АТ "ЗАЛК"
Запорожье | 17.04.2020
1Справа № 332/1246/19 2/335/746/2020 решение именем украины 17 апреля 2020 г.. Запорожье Орджоникидзевский районный суд обл. В составе: председательствующего судьи [М.] В.А., с участием секретаря судебного заседания дворников Я.П., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Запорожье гражданское дело по иску лицо_1 к [А.] товарыства «Запорожский производственный алюминиевый комбин...
