АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Справа № 415/147/20
Провадження № 2-а/415/609/20

рішення
іменем україни

28 серпня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,
за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справуза позовом особа_1 (місце проживання: адреса_1 ) до ПАТ «Лисичанськвугілля» (місцезнаходження: вул. Малиновського, буд. 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93110) про стягнення компенсації щодо заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 76 743 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки розрахунку до фактичного розрахунку.
Обґрунтовуючи позов тим, що з 15 грудня 2004 року перебував в трудових відносинах з ВП «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля». 09 березня 2017 року звільнився за власним бажанням, при звільненні з ним не був проведений остаточний розрахунок, залишився борг підприємства по заробітній платі.
30 березня 2017 року та 17 листопада 2017 року Лисичанським міським судом були видані судові накази про стягнення з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь позивача заборгованості із заробітної плати в розмірі 40 296, 66 грн. та 25 206, 27 грн. відповідно. Останній платіж на рахунок позивача поступив 04 травня 2018 року, керуючись положеннями ст.ст. 116, 117 КЗпП України позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 13 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ст. 274 ЦПК України вирішено її розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, призначено судове засідання на 23 квітня 2019 року та надано відповідачу строк для подання відзиву. Зазначена ухвала, та копія позовної заяви з додатками отримана відповідачем 20 березня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24).
Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 04 червня 2020 року через канцелярію Лисичанського міського суду Луганської області надав заяву, в якій просив суд задовольнити позов у повному обсязі та розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або відзивну на позовну заяву не надав. 05 червня 2020 року через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
Наказом № 614к від 15 грудня 2004 року позивач особа_1 прийнятий на роботу підземним прохідником 5-го розряду на повний робочий день (а.с. 5).
Наказом № 75-к від 10 березня 2017 року позивач звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиплатою заробітної плати (а.с. 6).
Згідно довідки від 13 березня 2017 року № 24/320 виданої директором ВП «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» особа_2 був звільнений 09 березня 2017 року та його середньомісячна заробітна плата за два останніх місяці складала: в січні 2017 року за 17 відпрацьованих виходів всього нараховано 6 414, 48 грн., в лютому 2017 року за 14 відпрацьованих виходів всього нараховано 5 282, 52 грн.. Середньоденна заробітна плата за календарний день складає 255, 81 грн. (а.с. 7).
Згідно довідки від 26 червня 2017 року № 24/739 № 95 заборгованість по заробітній платі на 22 червня 2017 року складає 65 611, 09 грн. (а.с. 8).
Судовим наказом від 30 березня 2017 року Лисичанським міським судом з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь позивача стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 40 296, 66 грн..
Судовим наказом від 17 листопада 2017 року Лисичанським міським судом з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь позивача стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 25 206, 27 грн..
Відповідно до виписки по картковому рахунку особа_1 від 03 липня 2018 року за період з 26 січня 2018 року по 04 травня 2018 року зараховано всього 69 283, 93 грн. на рахунок заборгованості з заробітної плати (а.с. 11).
Відповідачем дані відомості не спростовані та суду не надані докази, що вони є недостовірними.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він здійснив повним розрахунок з позивачем та виплатив всі суми, що належать позивачу від підприємства.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положення ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.
Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року№ 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Згідно пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-648цс15 від 16.12.2015).
Згідно з довідкою № 24/30 від 13 березня 2017 року позивач в січні відпрацював 17 днів, розмір нарахованої заробітної плати становив 6 414, 48, за лютий 2017 року - 14 днів та розмір нарахованої заробітної плати становив 5 282, 52 грн.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 377, 32 грн. (6 414, 48 + 5 282, 52 = 11 697, 00 : 31 день = 377, 32 грн.).
Оскільки позивач був звільнений 09 березня 2017 року, кількість робочих днів за час затримки виплати з 10 березня 2017 року по 04 травня 2018 року становить 288 днів, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, що складає 108 668, 16 грн. (288 днів х 377, 32 грн.).
При цьому суд керується положеннями ст. 116, 117 КЗпП України, які регулюють строки та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, і виходить саме із стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Проте, оскільки позивачем були заявлені позовні вимоги саме в розмірі 76 743 грн., суд відповідно ст. 13 ЦПК не може стягнути правильний розмір, оскільки суд розглядає справи у межах заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 367/1125/15-ц).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та підлягає до стягнення з відповідача у межах заявленої позовної вимоги середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 76 743 грн..
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 17, 18, 76-82, 141, 263-265, 274, 275, 279, 354, ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги особа_1 (місце проживання: адреса_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (місцезнаходження: вул. Малиновського, буд. 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93110) про стягнення компенсації щодо заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь особа_1 (місце проживання: адреса_1 рнокпп номер_1 ) середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні у розмірі 76 743 (сімдесят шість тисяч сімсот сорок три) гривні.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (місцезнаходження: вул. Малиновського, буд. № 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93110, єдрпоу 32359108) на користь особа_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп номер_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.



Суддя Д.Ю. [Л.]