АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Справа № 415/4195/19
Провадження № 2/415/204/20

рішення
іменем україни

16 вересня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря [К.] О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

[О.] частина
Зміст позовних вимог
особа_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що особа_1 працював у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» на посаді підземного гірничого робітника.
Факт трудових правовідносин підтверджується трудовою книжкою серії номер_1 .
12 вересня 2016 року Позивача було звільнено з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.
На день звільнення Позивача, Відповідач мав перед Позивачем заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 15087, 81 гривень, яка була стягнута за рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20.12.2016 року по справі № 415/5780/ 16-ц, яке набрало законної сили 03.01.2017 року.
Відповідач не провів з Позивачем повний розрахунок, зокрема не виплатив Позивачу заборгованість по заробітній платі, а її остаточне погашення мало місце 25.02.2019 року в сумі 117, 46 гривень, що підтверджується випискою по картковому рахунку Позивача.
Позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою всіх належних сум при звільненні, включаючи і заробітну плату, яка була фактично виплачена 25.02.2019 року, Відповідач має виплатити Позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до положень статті 117 КЗпП України.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Спору стосовно розміру належних до виплати сум у Відповідача та у Позивача не виникало, про що може також свідчити рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20.12.2016 року по справі № 415/5780/ 16-ц яке набрало законної сили.
Таким чином, враховуючи довідку Відповідача, а саме: № 34 від 20.05.2019 року середньоденна заробітна плата Позивача за останні два календарних місяці складала 264, 43 гривень.
Здійснюючи розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, а це з 13 вересня 2016 року (наступний день після звільнення) по 25.02.2019 року (день фактичного розрахунку), надається наступний розрахунок;
Так, за період з 13 вересня 2016 року по 25 лютого 2019 року всього 896 днів, із них 614 днів це робочі дні (розрахунок робочих днів за вказаний період додається):
264, 43 (середньоденна заробітна плата) х 614 (кількість робочих днів) = 162360, 02 гривень (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні).
На підставі викладеного просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 162360 (сто шістдесят дві тисячі триста шістдесят) грн. 02 коп. за період з 13 вересня 2016 року по 25 лютого 2019 року та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь позивача судовий збір в розмірі 1623, 60 гривень.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
25.02.2020 року ухвалою суду справу № 415/4195/19 було прийнято до свого провадження.
20.03.2019 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов є необґрунтованим, бо відповідач виплатив особа_1 заробітну плату у лютому 2018 року, про що зазначено у додатку, що завірений належним чином та прикладений до відзиву ПАТ «Лисичанськвугілля». Станом на березень 2018 р. залишку заборгованості заробітної плати нема. Але нараховано у лютому 2018 року -308 гривень 76 коп. компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, яка була нарахована набагато пізніше ніж виплата, яка проводиться при звільненні працівника, що належать йому від підприємства, установи, організації згідно з ст. 116 КЗпП України.
Згідно з рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20.12.2016 року по справі 415/5780/16-ц, яке набрало законної сили, відповідач мав сплатити суму заробітної плати у розмірі 15087 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 81 коп., на яку посилається у позові представник позивача. Наголошуємо, що ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» остаточно виплатила цю суму у лютому 2018 року.
Просимо взяти до уваги 25.02.2019 року гривень позивач отримав остаточний розрахунок по компенсації за несвоєчасно отриману заробітну плату в сумі 117, 46 гривень.
А отже позивач хоче отримати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за час затримки компенсації (неустойки).
Аналізуюче вищевикладене, вважаємо, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні компенсує затримку сум, які були нараховані у день звільнення. Зважаючи на те, що компенсація була нарахована у лютому 2018 року, вона не належить до виплат, які регулюються ст. 116 та ст. 117 КЗпП України.
Відповідач вважає доцільним відмовити сплачувати позивачу середній заробіток за час затримки компенсації.
Отже, відповідач вважає неможливим стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 вересні 2016 року по 25 лютого 2019 року. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 162 360, 02 гривень (сто шістдесят дві тисячі триста шістдесят) грн. 02 коп. вважає необґрунтованою.
Відповідач вважає доцільним вважати лютий 2018 р. фактичною датою виплати заробітної плати, і днем відліку перебігу позовної давності.
Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже відлік часу, впродовж якого позивач мав право звернутися до суду, доцільно вести від лютого 2018 року. Тому відповідач вважає, що позивач пропустив тримісячний строк подання заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно з ст. 267 ЦК України відповідач заявляє про сплив позовної давності.
Відповідач позову не визнає у повному обсязі, своєї вини не вбачає. Просив суд врахувати зазначені у відзиві на позов обставини при розгляді справи по суті та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
16.07.2020 року відповідачем надано додаткові докази по справі.
16.09.2020 року представником позивача надано письмове клопотання, в якому просив розглянути справу без участі позивача та його представника.
16.09.2020 року представником відповідача надано клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника.

Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що позивачу несвоєчасно виплачено заробітну плату при звільненні з роботи.

Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник позивача особа_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмове клопотання, в якому просив справу розглядати без участі позивача та його представника.
Представник відповідача ПАТ Лисичанськвугілля» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, просив справу розглядати без участі представника відповідача.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з трудовою книжкою серії номер_1 , заповненою 25.08.1997 року, на підставі наказу №114-К від 16.04.2019 року особа_1 , інформація_1 , звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Отже, судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та 12.09.2016 звільнений.
Згідно з рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20.12.2016 року, стягнуто з ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «ім. Д.Ф.Мельникова» на користь особа_1 заробітку плату у розмірі 15087, 81 грн.. Рішення набрало законної сили 03.01.2017 р.
Згідно з розрахунком робочих днів за період з 13.09.2016 року по 25.02.2019 року кількість робочих днів дорівнює 614 днів.
Згідно з довідкою №34 від 20.05.2019 року, наданою ПАТ «Лисичанськвугілля» особа_1 , середньоденна заробітна плата з нарахуваннями із двох місяців складає 328, 49 грн., середньоденна заробітна плата без нарахувань складає 264, 43 грн.
Згідно з довідкою №95 від 15.07.2020 року, наданою ПАТ «Лисичанськвугілля» особа_1 , середньоденна заробітна плата з нарахуваннями із двох місяців складає 330, 46 грн., середньоденна заробітна плата без нарахувань складає 266, 02 грн.
Згідно з довідкою №984 від 20.05.2019 року, виданою ПАТ «Лисичанськвугілля» ВП «Шахта ім.. Д.Ф. Мельникова», станом на 17.05.2019 року заборгованість із виплати заробітної плати особа_1 відсутня. Заборгованість погашена 19.02.2018 року у повному розмірі.

Мотивувальна частина
Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою №95 від 15.07.2020 року, наданою ПАТ «Лисичанськвугілля» особа_1 , середньоденна заробітна плата з нарахуваннями із двох місяців складає 330, 46 грн., середньоденна заробітна плата без нарахувань складає 266, 02 грн.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з трудовою книжкою серії номер_1 , заповненою 25.08.1997 року, на підставі наказу №114-К від 16.04.2019 року особа_1 , інформація_1 , звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Згідно з довідкою №984 від 20.05.2019 року, виданою ПАТ «Лисичанськвугілля» ВП «Шахта ім.. Д.Ф. Мельникова», станом на 17.05.2019 року заборгованість із виплати заробітної плати особа_1 відсутня. Заборгованість погашена 19.02.2018 року у повному розмірі.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 13.09.2016 року по 19.02.2018 року, тобто за 360 робочих днів (з 13.09.2016 року по 19.02.2018 року було 360 робочих днів) становить 95767 грн. 20 коп. (266, 02 грн. х 360 днів).
За таких обставин, позовні вимоги особа_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку при звільненні підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням №0.01359735302.1 від 20.05.2019 року про сплату судового збору в сумі 1623, 60 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 957, 67 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 430 ЦПК України , ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), ст.ст. 116, 117 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, Законом України «Про судовий збір»,

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 95767, 20 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 20 коп. за період з 13 вересня 2016 року по 19 лютого 2018 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» судовий збір на користь особа_1 в сумі 957 (дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 67 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:
Позивач: особа_1 , місце проживання: адреса_1 , реєстраційний номер номер_2 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1, код єдрпоу 32359108.



Суддя Ю. О. [К.]