АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты
Дело № 415/1241/20
Производство № 2/415/797/20
решение
именем украины
17 декабря 2020 г.. Лисичанск
Лисичанский городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [Л.] Д.Ю.,
при секретаре судебного заседания [Р.] Я.Ю.,
при отсутствии участников дела,
рассмотрев в порядке упрощенного производства без вызова сторон дело по иску лицо_1 (место регистрации: адреса_1 рнокпп номер_1) к акционерного общества «Лисичанскуголь» (местонахождение: ул. Малиновского, д. № 1, г.. Лисичанск, Луганская область, 93100) о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и возмещении морального вреда, -
В:
В Лисичанский городской суд Луганской области поступило заявление особа_1 к акционерного общества «Лисичанскуголь» (далее - АО «Лисичанскуголь»), в которой истец просит суд взыскать с соответача в пользу истца задолженность по заработной плате в размере 6 242, 00 грн, среднюю заработную плату за задержку в расчете по заработной плате в размере 128 050, 56 грн, моральный вред в размере 5000 грн, а всего - 139 292, 56 грн .
Обосновывая заявленные исковые требования, истец отмечает, что 16 августа 2004 года по 30 апреля 2016 находилась в трудовых отношениях с ответчиком. Приказом № 209к от 4 мая 2016 он уволен по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию в связи свыходом на пенсию и назначена выплата единовременного пособия в размере двух среднемесячных зарплат. На время пребывания в трудовых отношениях ответчик насчитал, но не выплатил заработную плату истцу в размере 6242 грн. На момент обращения истца указанная задолженность ей не была выплачена, что и стало основанием для обращения в суд.
Постановлением от 20 марта 2020 открыто производство по этому делу и в соответствии с положениями ст. 279 ГПК Украины принято рассматривать дело в порядке упрного производства без уведомления сторон. Предоставлено ответчику срок для подачи отзыва. Копии постановления направлены сторонам, а ответчику, кроме того, копию иска с приложениями. Указанное определение приложениям ответчик получил 28 апреля 2020, что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления (а 43). В определенный срок отзыв суда не направил.
Ходатайство истца об истребовании доказательств было удовлетворено и постановлением от 10 июня 2020 обязано ответчика представить справку о полученных особа_1 доходы, информацию о задолженности по заработной плате, среднедневной и среднемесячной заработной плате. Указанное постановление получена ответчиком 18 июня 2020 (31 июля 2020 получена ответчиком повторно), что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления (а 59, 65). Ответчик определение суда от 10 июня 2020 выполнил только 26 октября 2020.
10 ноября 2020 истец предоставила суду заявление о увельшення исковых требований и просила взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета в размере 153 092, 16 грн, требования о взыскании заработной платы и морального вреда поддержала в полном объеме. Истец предоставил доказательства направления заявления об увеличении исковых требований ответчику.
16 декабря 2020 от истца поступило ходатайство, в котором она исковые требования поддержала в полном объеме и просила рассмотрение дела проводить без ее участия.
5 июня 2020 представитель отвовидача предоставила заявление, в котором возразила против удовлетворения исковых требований и просила рассмотреть дело без ее участия (л.д. 53).
Ходатайств о рассмотрении дела с участием сторон от участников дела не поступало.
Согласно ч. 5 ст. 279 ГПК Украины, суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам, при отсутствии ходатайства любой из сторон о другом и, с учетом ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса по допомогою звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Согласно ч. 13 ст. 7 ГПК Украины, рассмотрение дела осуществляется в порядке письменного производства по имеющимся в деле материалам, если настоящим Кодексом не предусмотрено оповещение участников дела. В таком случае судебное заседание не проводится.
Суд, исследовав материалы дела и дав им надлежащую оценку, приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
В соответствии с положениями ст. 43 КонституцииУкраина, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Судом установлено, что особа_1 находилась с ответчиком в трудовых отношениях, 30 апреля 2016 года, на основании приказа № 209к от 4 мая 2016, уволен по собственному желанию в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины, в связи с переходом на пенсию с выплатой единовременного пособия в размере двух среднемесячных заработных плат, о чем сделана запись в трудовой книжке номер_2 (л.д. 12-19).
Из справки (а 28) общая сумма долга особа_1 рнокпп номер_1 состоянию на январь 2020 составляет 6 242, 00 грн.
С выписки по карточному счету, открытому на имя особа_2, усматривается, что в счет заработной платы лицо_3 в феврале 2016 года зачислено всего - 1369 грн (04 февраля - 279 грн; 9 февраля - 1 090, 89 грн) в марте 2016 года зачислено всего - 4 586, 04 грн (02 марта - 555 грн, 12 марта - 372 грн, 23 марта - 1377 грн, 25 марта - 586 грн, 30 марта - 1 696, 04 грн).
Ответчиком во исполнение постановления суда об истребовании доказательств предоставлено справку № 24/756 от 7 октября 2020 в соответствии с которой особа_1 работала а АО «Лисичанскуголь» ОП «Шахта Привольнянское», дата окончательного расчета по выплате заработной платы 18 февраля 2018 (А.С . 78). Вместе с тем, ответчиком предоставлено справку № 24/755 от 7 октября 2020 в соответствии с которой задолженность по выходнымй помощи в связи с выходом на пенсию, не входит в Фонд оплаты труда, по состоянию на 02 октября 2020 года, составляет 6 242, 00 грн (а 79).
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого кодекса, согласно которой при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится вдень увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 цого Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка; в случае призыва или поступления на военную службу, направление на альтернативную (невоенную) службу (пункт 3 статьи 36) - в размере двух минимальных заработных плат; вследствие нарушения собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, коллективного или Трудового договора (статьи 38 и 39) - в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработаеттку; в случае прекращения Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 5 части первой статьи 41, - в размере не менее шестимесячный средний заработок.
Невыплата всех надлежащих работнику сумм при увольнении по вине работодателя расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на уважение своей собственности. Так, статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, ратифицированного Украиной Законом от 17.07.1997 закреплено, что каждое физическоеили юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и, к примеру, выплаты по трудовому договору и другие выплаты. При этом сама по себе отсутствие средств у работодателя для выплатыпричитающихся работнику сумм не является основанием для неисполнения решения суда (дело «Баландина против Украины», заявление № 16092/05, решение от 06.12.2007, «Батрак против Украины», заявление № 50740/06, решение от 18.06.1999, «Белецкая против Украины », заявление № 25003/06, решение от 10.12.2009). Аналогично по делу «Безуглый против Украины» Европейским судом по правам человека установлено нарушение ст. 1 Протокола № 1 в связи с тем, что заявителю не выплаченные присуждены национальным судом выплаты по задолженностии по заработной плате.
В соответствии со ст. 12 части 1 ст. 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Частью 1 ст. 89 ГПК Украины предусмотрено, что суд оценивает доказательства по своим внутренним убеждением, основанным на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
В соответствии с частями 1, 2 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных цим Кодексом.
Учитывая предоставленные сторонами доказательства, суд считает, что исковые требования в части взыскания задолженности по выплате выходного пособия, в пределах заявленной искового требования и в размере, подтверждается справкой, предоставляю ответчиком - 6 242, 00 грн подлежат удовлетворению.
Относительно исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд отмечает следующее.
Согласно положениям ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихсяуволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, предусмотренное ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины.
Учитывая изложенное, суд считает, что, поскольку особа_4 не были выплачены все причитающиеся суммы в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, а именно, выходное пособие, то имеются основания для взыскания среднего заработка за время задержки расчета. Данный вывод согласуется с позицией, изложенной в постановлении Верховного Суда Украины от 19 августа 2019 по делу № 212/908/17-с.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практика применения судами законодательства об оплате труда », установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день не был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки г.озрахунку, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Сейчас сторонами представлено доказательств проведения полного расчета. Проведенного с учетом измененных исковых требований, истцом расчета следует, что средний заработок за все время задержки расчета до дня рассмотрения дела составляет 153 092, 16 грн., Который она просит стянуть с ответчика.
Согласно справке № 24/757 от 7 октября 2020, предоставленной ответчиком, среднедневная заработная плата истца составляет 158, 13 грн.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработнойй платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Согласно пункту 5 Раздел IV Порядка, основой для определения общей суммы заработка, подлежит выплате за время задержки расчета, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункта 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях , предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
После определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за время задержки расчета, исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на срединьомисячне число рабочих дней в расчетном периоде (абзац второй пункта 8 Порядка).
Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 Порядка). (Правовая позиция Верховного Суда Украины по делу № 6-648цс15 от 16 декабря 2015 года).
Поскольку истец была освобождена 30 апреля 2016, килькисть рабочих дней за время задержки выплаты с 1 мая 2016 (следующий за днем увольнения день) по 17 декабря 2020 (день принятия решения) составляет 1157 дней, то с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за все время задержки окончательного расчета при увольнении, что составляет 182 956, 41 грн (1157 дней х 158, 13 грн).
Однако, поскольку в соответствии со ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела в пределах заявленных исковых требований (постановление Верховного Суда от 14 февраляого 2018 по делу № 367/1125/15-ц), исковые требования особа_1 о взыскании среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению в пределах заявленной искового требования, а именно в размере 153 092, 16 грн.
Относительно исковых требований о взыскании морального вреда суд исходит из следующего.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо укаала в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного видшкодування морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости. Моральный вред возмещается независимо от имущественныей ущерба, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения. Моральный вред возмещается единовременно, если иное не установлено договором или законом.
Моральный ущерб истец обосновывает, нарушением своих прав, то психологическими факторами связанными с невыплатой заработной платы, а также необходимостью тратить время для обращения в суд за защитой своих прав.
Однако истец в соответствии со ст. 60 ГПК Украины, не предоставила в суд достаточных надлежащих доказательств, подтверждающихданные о причинении ей морального вреда со стороны ответчика. Поэтому в части взыскания морального вреда иск удовлетворению не подлежит.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Общий размер исковых требований истца составляет 164 334, 16 грн. Учитывая, что суд пришел к выводу о частичном удовлетворении исковых требований и взыскании с ответчика 159 334, 16 грн. (97% от размера заявленных исковых требований), суд взыскиваетс ответчика судебные расходы в размере 2 057, 67 грн. (2 121, 31 * 97%).
Руководствуясь ст. ст. 10, 13, 17, 18, 60, 76-82, 141, 263-265, 274, 275, 279, 354, 430 ГПК Украины, ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 23 ГК Украины суд, -
решил:
Исковые требования особа_1 (рнокпп номер_1) к акционерного общества «Лисичанскуголь» (егрпоу 32359108) о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.Взыскать с Акционерного общества «Лисичанскуголь» (егрпоу 32359108) в пользу особа_1 (рнокпп номер_1) задолженность по выходного пособия в размере 6 242, 00 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 153 092, 18 грн., А всего 159334 (сто пятьдесят девять тысяч триста тридцать четыре) грн. 18 коп.
В удовлетворении других требований - отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Лисичанскуголь» (егрпоу 32359108) в пользу особа_1 (рнокпп номер_1) судебныйсбор в размере 2057 (две тысячи пятьдесят семь) 67 коп.
Решение суда может быть обжаловано непосредственно в Луганский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Согласно п 15.5 п. 15Глава XIII Переходных положений ГПК Украины до начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды, а материалы дел истребуются и направляются судами по правилам, действовавшим до вступления в силу этой редакцией Кодекса.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляцийной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Судья Д.Ю. [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 415/1241/20
Провадження № 2/415/797/20
рішення
іменем україни
17 грудня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Рибки Я.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом особа_1 (місце реєстрації: адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (місцезнаходження: вул. Малиновського, буд. № 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
До Лисичанського міського суду Луганської області надійшла позовна заява особа_1 до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (далі - АТ «Лисичанськвугілля»), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 242, 00 грн, середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі у розмірі 128 050, 56 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, а всього – 139 292, 56 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 16 серпня 2004 року по 30 квітня 2016 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом № 209к від 04 травня 2016 року її звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію та призначено виплату одноразової допомоги у розмірі двох середньомісячних зарплат. На час перебування у трудових відносинах відповідач нарахував, але не виплатив заробітну плату позивачу в розмірі 6 242 грн. На час звернення позивача зазначена заборгованість їй не була виплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 20 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та відповідно до положень ст. 279 ЦПК України ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву. Копії ухвали направлено сторонам, а відповідачу, крім того, копію позову з додатками. Зазначену ухвалу з додатками відповідач отримав 28 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43). У визначений строк відзив суду не направив.
Клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та ухвалою від 10 червня 2020 року зобов`язано відповідача надати суду довідку про отримані особа_1 доходи, інформацію про заборгованість з заробітної плати, середньоденну та середньомісячну заробітну плату. Зазначена ухвала отримана відповідачем 18 червня 2020 року (31 липня 2020 року отримана відповідачем повторно), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 59, 65). Відповідач ухвалу суду від 10 червня 2020 року виконав лише 26 жовтня 2020 року.
10 листопада 2020 року позивач надала суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 153 092, 16 грн, вимоги щодо стягнення заробітної плати та моральної шкоди підтримала в повному обсязі. Позивач надала суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.
16 грудня 2020 року від позивача надійшло клопотання, в якому вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розгляд справи проводити без її участі.
05 червня 2020 року представник відповідача надала заяву, в якій заперечила проти задоволення позовних вимог та просила справу розглядати без її участі (а.с. 53).
Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено, що особа_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах, 30 квітня 2016 року, на підставі наказу № 209к від 04 травня 2016 року, звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з переходом на пенсію з виплатою одноразової допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, про що зроблено запис в трудовій книжці номер_2 (а.с. 12-19).
З довідки (а.с. 28) загальна сума боргу особа_1 рнокпп номер_1 станом на січень 2020 року складає 6 242, 00 грн.
З виписки по картковому рахунку, відкритому на ім`я особа_2 , вбачається, що в рахунок заробітної плати особа_3 в лютому 2016 року зараховано всього – 1 369 грн (04 лютого - 279 грн; 09 лютого – 1 090, 89 грн) в березні 2016 року зараховано всього – 4 586, 04 грн (02 березня – 555 грн, 12 березня – 372 грн, 23 березня – 1 377 грн, 25 березня – 586 грн, 30 березня – 1 696, 04 грн).
Відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів надано довідку № 24/756 від 07 жовтня 2020 року відповідно до якої особа_1 працювала а АТ «Лисичанськвугілля» ВП «Шахта Привільнянська», дата остаточного розрахунку з виплати заробітної плати 18 лютого 2018 року (а.с. 78). Разом з тим, відповідачем надано довідку № 24/755 від 07 жовтня 2020 року відповідно до якої заборгованість по вихідній допомозі у зв`язку з виходом на пенсію, яка не входить до Фонду оплати праці, станом на 02 жовтня 2020 року, складає 6 242, 00 грн (а.с. 79).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Невиплата всіх належних працівнику сум при звільненні з вини роботодавця розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном. Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997 закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати. При цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця для виплати належних працівникові сум не є підставою для невиконання рішення суду (справа «Баландіна проти України», заява № 16092/05, рішення від 06.12.2007; «Батрак проти України», заява № 50740/06, рішення від 18.06.1999; «Білецька проти України», заява № 25003/06, рішення від 10.12.2009). Аналогічно у справі «Безуглий проти України» Європейським судом з прав людини встановлено порушення ст. 1 Протоколу № 1 у зв`язку з тим, що заявнику не виплачені присуджені національним судом виплати щодо заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до ст. 12, частини 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з виплати вихідної допомоги, в межах заявленої позовної вимоги та в розмірі, який підтверджується довідкою, надаю відповідачем – 6 242, 00 грн підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що, оскільки особа_4 не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, а саме, вихідна допомога, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Даний висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2019 року по справі № 212/908/17-ц.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Наразі, сторонами не надано доказів проведення повного розрахунку. З проведеного, з урахуванням змінених позовних вимог, позивачем розрахунку слідує, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку до дня розгляду справи складає 153 092, 16 грн., який вона просить стягнути з відповідача.
Відповідно до довідки № 24/757 від 07 жовтня 2020 року, наданої відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача складає 158, 13 грн.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Згідно пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-648цс15 від 16 грудня 2015 року).
Оскільки, позивач була звільнена 30 квітня 2016 року, кількість робочих днів за час затримки виплати з 01 травня 2016 року (наступний за днем звільнення день) по 17 грудня 2020 року (день ухвалення рішення) становить 1157 днів, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, що складає 182 956, 41 грн (1157 днів х 158, 13 грн).
Однак, оскільки відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 367/1125/15-ц), позовні вимоги особа_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню у межах заявленої позовної вимоги, а саме у розмірі 153 092, 16 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральну шкоду позивач обґрунтовує, порушенням своїх прав, іншими психологічними факторами пов`язаними з невиплатою заробітної плати, а також необхідністю витрачати час для звернення до суду за захистом своїх прав.
Однак позивач відповідно до ст. 60 ЦПК України, не надала до суду достатніх належних доказів, підтверджуючих дані про спричинення їй моральної шкоди з боку відповідача. Тому в частині стягнення моральної шкоди позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальний розмір позовних вимог позивача складає 164 334, 16 грн. Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 159 334, 16 грн. (97% від розміру заявлених позовних вимог), тому суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 2 057, 67 грн. (2 121, 31*97%).
Керуючись ст. ст. 10, 13, 17, 18, 60, 76-82, 141, 263-265, 274, 275, 279, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України, ст. 23 ЦК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 (рнокпп номер_1 ) до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (єдрпоу 32359108) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (єдрпоу 32359108) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) заборгованість з вихідної допомоги в розмірі 6 242, 00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 153 092, 18 грн., а всього 159 334 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 18 коп.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (єдрпоу 32359108) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) судовий збір у розмірі 2 057 (дві тисячі п`ятдесят сім) 67 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Ю. Луньова
Производство № 2/415/797/20
решение
именем украины
17 декабря 2020 г.. Лисичанск
Лисичанский городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [Л.] Д.Ю.,
при секретаре судебного заседания [Р.] Я.Ю.,
при отсутствии участников дела,
рассмотрев в порядке упрощенного производства без вызова сторон дело по иску лицо_1 (место регистрации: адреса_1 рнокпп номер_1) к акционерного общества «Лисичанскуголь» (местонахождение: ул. Малиновского, д. № 1, г.. Лисичанск, Луганская область, 93100) о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и возмещении морального вреда, -
В:
В Лисичанский городской суд Луганской области поступило заявление особа_1 к акционерного общества «Лисичанскуголь» (далее - АО «Лисичанскуголь»), в которой истец просит суд взыскать с соответача в пользу истца задолженность по заработной плате в размере 6 242, 00 грн, среднюю заработную плату за задержку в расчете по заработной плате в размере 128 050, 56 грн, моральный вред в размере 5000 грн, а всего - 139 292, 56 грн .
Обосновывая заявленные исковые требования, истец отмечает, что 16 августа 2004 года по 30 апреля 2016 находилась в трудовых отношениях с ответчиком. Приказом № 209к от 4 мая 2016 он уволен по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию в связи свыходом на пенсию и назначена выплата единовременного пособия в размере двух среднемесячных зарплат. На время пребывания в трудовых отношениях ответчик насчитал, но не выплатил заработную плату истцу в размере 6242 грн. На момент обращения истца указанная задолженность ей не была выплачена, что и стало основанием для обращения в суд.
Постановлением от 20 марта 2020 открыто производство по этому делу и в соответствии с положениями ст. 279 ГПК Украины принято рассматривать дело в порядке упрного производства без уведомления сторон. Предоставлено ответчику срок для подачи отзыва. Копии постановления направлены сторонам, а ответчику, кроме того, копию иска с приложениями. Указанное определение приложениям ответчик получил 28 апреля 2020, что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления (а 43). В определенный срок отзыв суда не направил.
Ходатайство истца об истребовании доказательств было удовлетворено и постановлением от 10 июня 2020 обязано ответчика представить справку о полученных особа_1 доходы, информацию о задолженности по заработной плате, среднедневной и среднемесячной заработной плате. Указанное постановление получена ответчиком 18 июня 2020 (31 июля 2020 получена ответчиком повторно), что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления (а 59, 65). Ответчик определение суда от 10 июня 2020 выполнил только 26 октября 2020.
10 ноября 2020 истец предоставила суду заявление о увельшення исковых требований и просила взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета в размере 153 092, 16 грн, требования о взыскании заработной платы и морального вреда поддержала в полном объеме. Истец предоставил доказательства направления заявления об увеличении исковых требований ответчику.
16 декабря 2020 от истца поступило ходатайство, в котором она исковые требования поддержала в полном объеме и просила рассмотрение дела проводить без ее участия.
5 июня 2020 представитель отвовидача предоставила заявление, в котором возразила против удовлетворения исковых требований и просила рассмотреть дело без ее участия (л.д. 53).
Ходатайств о рассмотрении дела с участием сторон от участников дела не поступало.
Согласно ч. 5 ст. 279 ГПК Украины, суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам, при отсутствии ходатайства любой из сторон о другом и, с учетом ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса по допомогою звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Согласно ч. 13 ст. 7 ГПК Украины, рассмотрение дела осуществляется в порядке письменного производства по имеющимся в деле материалам, если настоящим Кодексом не предусмотрено оповещение участников дела. В таком случае судебное заседание не проводится.
Суд, исследовав материалы дела и дав им надлежащую оценку, приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
В соответствии с положениями ст. 43 КонституцииУкраина, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Судом установлено, что особа_1 находилась с ответчиком в трудовых отношениях, 30 апреля 2016 года, на основании приказа № 209к от 4 мая 2016, уволен по собственному желанию в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины, в связи с переходом на пенсию с выплатой единовременного пособия в размере двух среднемесячных заработных плат, о чем сделана запись в трудовой книжке номер_2 (л.д. 12-19).
Из справки (а 28) общая сумма долга особа_1 рнокпп номер_1 состоянию на январь 2020 составляет 6 242, 00 грн.
С выписки по карточному счету, открытому на имя особа_2, усматривается, что в счет заработной платы лицо_3 в феврале 2016 года зачислено всего - 1369 грн (04 февраля - 279 грн; 9 февраля - 1 090, 89 грн) в марте 2016 года зачислено всего - 4 586, 04 грн (02 марта - 555 грн, 12 марта - 372 грн, 23 марта - 1377 грн, 25 марта - 586 грн, 30 марта - 1 696, 04 грн).
Ответчиком во исполнение постановления суда об истребовании доказательств предоставлено справку № 24/756 от 7 октября 2020 в соответствии с которой особа_1 работала а АО «Лисичанскуголь» ОП «Шахта Привольнянское», дата окончательного расчета по выплате заработной платы 18 февраля 2018 (А.С . 78). Вместе с тем, ответчиком предоставлено справку № 24/755 от 7 октября 2020 в соответствии с которой задолженность по выходнымй помощи в связи с выходом на пенсию, не входит в Фонд оплаты труда, по состоянию на 02 октября 2020 года, составляет 6 242, 00 грн (а 79).
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого кодекса, согласно которой при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится вдень увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 цого Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка; в случае призыва или поступления на военную службу, направление на альтернативную (невоенную) службу (пункт 3 статьи 36) - в размере двух минимальных заработных плат; вследствие нарушения собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, коллективного или Трудового договора (статьи 38 и 39) - в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработаеттку; в случае прекращения Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 5 части первой статьи 41, - в размере не менее шестимесячный средний заработок.
Невыплата всех надлежащих работнику сумм при увольнении по вине работодателя расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на уважение своей собственности. Так, статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, ратифицированного Украиной Законом от 17.07.1997 закреплено, что каждое физическоеили юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и, к примеру, выплаты по трудовому договору и другие выплаты. При этом сама по себе отсутствие средств у работодателя для выплатыпричитающихся работнику сумм не является основанием для неисполнения решения суда (дело «Баландина против Украины», заявление № 16092/05, решение от 06.12.2007, «Батрак против Украины», заявление № 50740/06, решение от 18.06.1999, «Белецкая против Украины », заявление № 25003/06, решение от 10.12.2009). Аналогично по делу «Безуглый против Украины» Европейским судом по правам человека установлено нарушение ст. 1 Протокола № 1 в связи с тем, что заявителю не выплаченные присуждены национальным судом выплаты по задолженностии по заработной плате.
В соответствии со ст. 12 части 1 ст. 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Частью 1 ст. 89 ГПК Украины предусмотрено, что суд оценивает доказательства по своим внутренним убеждением, основанным на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
В соответствии с частями 1, 2 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных цим Кодексом.
Учитывая предоставленные сторонами доказательства, суд считает, что исковые требования в части взыскания задолженности по выплате выходного пособия, в пределах заявленной искового требования и в размере, подтверждается справкой, предоставляю ответчиком - 6 242, 00 грн подлежат удовлетворению.
Относительно исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд отмечает следующее.
Согласно положениям ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихсяуволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, предусмотренное ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины.
Учитывая изложенное, суд считает, что, поскольку особа_4 не были выплачены все причитающиеся суммы в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, а именно, выходное пособие, то имеются основания для взыскания среднего заработка за время задержки расчета. Данный вывод согласуется с позицией, изложенной в постановлении Верховного Суда Украины от 19 августа 2019 по делу № 212/908/17-с.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 года «О практика применения судами законодательства об оплате труда », установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день не был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки г.озрахунку, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Сейчас сторонами представлено доказательств проведения полного расчета. Проведенного с учетом измененных исковых требований, истцом расчета следует, что средний заработок за все время задержки расчета до дня рассмотрения дела составляет 153 092, 16 грн., Который она просит стянуть с ответчика.
Согласно справке № 24/757 от 7 октября 2020, предоставленной ответчиком, среднедневная заработная плата истца составляет 158, 13 грн.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработнойй платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Согласно пункту 5 Раздел IV Порядка, основой для определения общей суммы заработка, подлежит выплате за время задержки расчета, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункта 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях , предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
После определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за время задержки расчета, исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на срединьомисячне число рабочих дней в расчетном периоде (абзац второй пункта 8 Порядка).
Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 Порядка). (Правовая позиция Верховного Суда Украины по делу № 6-648цс15 от 16 декабря 2015 года).
Поскольку истец была освобождена 30 апреля 2016, килькисть рабочих дней за время задержки выплаты с 1 мая 2016 (следующий за днем увольнения день) по 17 декабря 2020 (день принятия решения) составляет 1157 дней, то с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за все время задержки окончательного расчета при увольнении, что составляет 182 956, 41 грн (1157 дней х 158, 13 грн).
Однако, поскольку в соответствии со ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела в пределах заявленных исковых требований (постановление Верховного Суда от 14 февраляого 2018 по делу № 367/1125/15-ц), исковые требования особа_1 о взыскании среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению в пределах заявленной искового требования, а именно в размере 153 092, 16 грн.
Относительно исковых требований о взыскании морального вреда суд исходит из следующего.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо укаала в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного видшкодування морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости. Моральный вред возмещается независимо от имущественныей ущерба, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения. Моральный вред возмещается единовременно, если иное не установлено договором или законом.
Моральный ущерб истец обосновывает, нарушением своих прав, то психологическими факторами связанными с невыплатой заработной платы, а также необходимостью тратить время для обращения в суд за защитой своих прав.
Однако истец в соответствии со ст. 60 ГПК Украины, не предоставила в суд достаточных надлежащих доказательств, подтверждающихданные о причинении ей морального вреда со стороны ответчика. Поэтому в части взыскания морального вреда иск удовлетворению не подлежит.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Общий размер исковых требований истца составляет 164 334, 16 грн. Учитывая, что суд пришел к выводу о частичном удовлетворении исковых требований и взыскании с ответчика 159 334, 16 грн. (97% от размера заявленных исковых требований), суд взыскиваетс ответчика судебные расходы в размере 2 057, 67 грн. (2 121, 31 * 97%).
Руководствуясь ст. ст. 10, 13, 17, 18, 60, 76-82, 141, 263-265, 274, 275, 279, 354, 430 ГПК Украины, ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 23 ГК Украины суд, -
решил:
Исковые требования особа_1 (рнокпп номер_1) к акционерного общества «Лисичанскуголь» (егрпоу 32359108) о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.Взыскать с Акционерного общества «Лисичанскуголь» (егрпоу 32359108) в пользу особа_1 (рнокпп номер_1) задолженность по выходного пособия в размере 6 242, 00 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 153 092, 18 грн., А всего 159334 (сто пятьдесят девять тысяч триста тридцать четыре) грн. 18 коп.
В удовлетворении других требований - отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Лисичанскуголь» (егрпоу 32359108) в пользу особа_1 (рнокпп номер_1) судебныйсбор в размере 2057 (две тысячи пятьдесят семь) 67 коп.
Решение суда может быть обжаловано непосредственно в Луганский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Согласно п 15.5 п. 15Глава XIII Переходных положений ГПК Украины до начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды, а материалы дел истребуются и направляются судами по правилам, действовавшим до вступления в силу этой редакцией Кодекса.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляцийной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Судья Д.Ю. [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 415/1241/20
Провадження № 2/415/797/20
рішення
іменем україни
17 грудня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Рибки Я.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом особа_1 (місце реєстрації: адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (місцезнаходження: вул. Малиновського, буд. № 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
До Лисичанського міського суду Луганської області надійшла позовна заява особа_1 до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (далі - АТ «Лисичанськвугілля»), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 242, 00 грн, середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі у розмірі 128 050, 56 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, а всього – 139 292, 56 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 16 серпня 2004 року по 30 квітня 2016 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом № 209к від 04 травня 2016 року її звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію та призначено виплату одноразової допомоги у розмірі двох середньомісячних зарплат. На час перебування у трудових відносинах відповідач нарахував, але не виплатив заробітну плату позивачу в розмірі 6 242 грн. На час звернення позивача зазначена заборгованість їй не була виплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 20 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та відповідно до положень ст. 279 ЦПК України ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву. Копії ухвали направлено сторонам, а відповідачу, крім того, копію позову з додатками. Зазначену ухвалу з додатками відповідач отримав 28 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43). У визначений строк відзив суду не направив.
Клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та ухвалою від 10 червня 2020 року зобов`язано відповідача надати суду довідку про отримані особа_1 доходи, інформацію про заборгованість з заробітної плати, середньоденну та середньомісячну заробітну плату. Зазначена ухвала отримана відповідачем 18 червня 2020 року (31 липня 2020 року отримана відповідачем повторно), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 59, 65). Відповідач ухвалу суду від 10 червня 2020 року виконав лише 26 жовтня 2020 року.
10 листопада 2020 року позивач надала суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 153 092, 16 грн, вимоги щодо стягнення заробітної плати та моральної шкоди підтримала в повному обсязі. Позивач надала суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.
16 грудня 2020 року від позивача надійшло клопотання, в якому вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розгляд справи проводити без її участі.
05 червня 2020 року представник відповідача надала заяву, в якій заперечила проти задоволення позовних вимог та просила справу розглядати без її участі (а.с. 53).
Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено, що особа_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах, 30 квітня 2016 року, на підставі наказу № 209к від 04 травня 2016 року, звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з переходом на пенсію з виплатою одноразової допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, про що зроблено запис в трудовій книжці номер_2 (а.с. 12-19).
З довідки (а.с. 28) загальна сума боргу особа_1 рнокпп номер_1 станом на січень 2020 року складає 6 242, 00 грн.
З виписки по картковому рахунку, відкритому на ім`я особа_2 , вбачається, що в рахунок заробітної плати особа_3 в лютому 2016 року зараховано всього – 1 369 грн (04 лютого - 279 грн; 09 лютого – 1 090, 89 грн) в березні 2016 року зараховано всього – 4 586, 04 грн (02 березня – 555 грн, 12 березня – 372 грн, 23 березня – 1 377 грн, 25 березня – 586 грн, 30 березня – 1 696, 04 грн).
Відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів надано довідку № 24/756 від 07 жовтня 2020 року відповідно до якої особа_1 працювала а АТ «Лисичанськвугілля» ВП «Шахта Привільнянська», дата остаточного розрахунку з виплати заробітної плати 18 лютого 2018 року (а.с. 78). Разом з тим, відповідачем надано довідку № 24/755 від 07 жовтня 2020 року відповідно до якої заборгованість по вихідній допомозі у зв`язку з виходом на пенсію, яка не входить до Фонду оплати праці, станом на 02 жовтня 2020 року, складає 6 242, 00 грн (а.с. 79).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Невиплата всіх належних працівнику сум при звільненні з вини роботодавця розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном. Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997 закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати. При цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця для виплати належних працівникові сум не є підставою для невиконання рішення суду (справа «Баландіна проти України», заява № 16092/05, рішення від 06.12.2007; «Батрак проти України», заява № 50740/06, рішення від 18.06.1999; «Білецька проти України», заява № 25003/06, рішення від 10.12.2009). Аналогічно у справі «Безуглий проти України» Європейським судом з прав людини встановлено порушення ст. 1 Протоколу № 1 у зв`язку з тим, що заявнику не виплачені присуджені національним судом виплати щодо заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до ст. 12, частини 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з виплати вихідної допомоги, в межах заявленої позовної вимоги та в розмірі, який підтверджується довідкою, надаю відповідачем – 6 242, 00 грн підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що, оскільки особа_4 не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, а саме, вихідна допомога, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Даний висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2019 року по справі № 212/908/17-ц.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Наразі, сторонами не надано доказів проведення повного розрахунку. З проведеного, з урахуванням змінених позовних вимог, позивачем розрахунку слідує, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку до дня розгляду справи складає 153 092, 16 грн., який вона просить стягнути з відповідача.
Відповідно до довідки № 24/757 від 07 жовтня 2020 року, наданої відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача складає 158, 13 грн.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Згідно пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-648цс15 від 16 грудня 2015 року).
Оскільки, позивач була звільнена 30 квітня 2016 року, кількість робочих днів за час затримки виплати з 01 травня 2016 року (наступний за днем звільнення день) по 17 грудня 2020 року (день ухвалення рішення) становить 1157 днів, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, що складає 182 956, 41 грн (1157 днів х 158, 13 грн).
Однак, оскільки відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 367/1125/15-ц), позовні вимоги особа_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню у межах заявленої позовної вимоги, а саме у розмірі 153 092, 16 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральну шкоду позивач обґрунтовує, порушенням своїх прав, іншими психологічними факторами пов`язаними з невиплатою заробітної плати, а також необхідністю витрачати час для звернення до суду за захистом своїх прав.
Однак позивач відповідно до ст. 60 ЦПК України, не надала до суду достатніх належних доказів, підтверджуючих дані про спричинення їй моральної шкоди з боку відповідача. Тому в частині стягнення моральної шкоди позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальний розмір позовних вимог позивача складає 164 334, 16 грн. Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 159 334, 16 грн. (97% від розміру заявлених позовних вимог), тому суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 2 057, 67 грн. (2 121, 31*97%).
Керуючись ст. ст. 10, 13, 17, 18, 60, 76-82, 141, 263-265, 274, 275, 279, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України, ст. 23 ЦК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 (рнокпп номер_1 ) до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (єдрпоу 32359108) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (єдрпоу 32359108) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) заборгованість з вихідної допомоги в розмірі 6 242, 00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 153 092, 18 грн., а всього 159 334 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 18 коп.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (єдрпоу 32359108) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) судовий збір у розмірі 2 057 (дві тисячі п`ятдесят сім) 67 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Ю. Луньова
Полезный отзыв?
(1)
Работа в Лисичанске (1 отзыв) →
АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ"
Лисичанск | 23.11.2021
Дело №415/4148/21 Производство № 2/415/1421/21 решение именем украины 23 ноября 2021 г. Лисичанск Лисичанский городской суд Луганской области в составе: председательствующего судьи [К.] Ю.А., с участием секретаря [Ж.] Д.Д., рассмотрев в открытом судебном заседании в г. Лисичанске гражданское дело в порядке упрощенного искового производства по иску лицо_1 в Акционерное общество «Лисичанскугол...
АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ"
Лисичанск | 09.11.2021
Дело №415/3645/21 Производство № 2/415/1367/21 решение именем украины 09 ноября 2021 года . . . . . Лисичанский городской суд Луганской области в составе: Председательствующего судьи с участием секретаря кравченко О.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в Лисичанске гражданское дело в порядке упрощенного искового производства по иску особа_1 в Акционерное общество «Лисичанскуголь» о в...
АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ"
Лисичанск | 17.05.2021
Дело № 415/7133/20 Производство № 2/415/750/21 решение именем украины 17 мая 2021 г.. Лисичанск Лисичанский городской суд Луганской области в составе: председательствующего судьи [Л.] Д.Ю., при секретаре [Р.] Я.Ю., рассмотрев в открытом судебном заседании. Лисичанске в порядке упрощенного искового производства без вызова сторон дело по иску лицо_1 (место регистрации: адреса_1 рнокпп НОМЕР_1)П...
АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ"
Лисичанск | 17.12.2020
№ 415/5919/20 № 2/415/1428/20 решение именем украины 17 декабря 2020 г.. Лисичанск Лисичанский городской суд Луганской области в составе: председательствующего судьи [Л.] Д.Ю., при секретаре судебного заседания [Р.] Я.Ю., при отсутствии сторон, рассмотрев в порядке упрощенного производства без вызова сторон дело по иску лицо_1 (место регистрации: адреса_1 рнокпп номер_1), представитель истца...
АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ"
Лисичанск | 20.11.2020
Дело № 415/5594/20 Производство № 2/415/1368/20 решение именем украины 20 ноября 2020 г.. Лисичанск Лисичанский городской суд Луганской области в составе: Председательствующего судьи [Л.] Д.Ю., при секретаре судебного заседания [Г.] В.В., при отсутствии сторон, рассмотрев в порядке упрощенного производства без вызова сторон дело по иску представителя [У.] по соблюдению прав жителей Донецкой ...
АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ"
Лисичанск | 10.11.2020
№ 415/5281/20 № 2/415/1299/20 решение именем украины 10 ноября 2020 г.. Лисичанск Лисичанский городской суд Луганской области в составе: Председательствующего судьи [Л.] Д.Ю., при секретаре судебного заседания [Г.] В.В., при отсутствии сторон, рассмотрев в порядке упрощенного производства без вызова сторон дело по иску лицо_1 (место регистрации: адреса_1 рнокпп) в АО «Лисичанскуголь» (местон...