АТ "ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Дело № 415/4401/20
Производство № 2/415/1170/20

решение
именем украины

26 октября 2020 г.. Лисичанск

Лисичанский городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [К.] Ю.А.,
с участием секретаря [К.] А.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Лисичанске в порядке упрощенного искового производства дело поиску лицо_1 к акционерного общества «Лисичанскуголь» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета,

В:
описательная часть
Содержание исковых требований
особа_1 обратился в Лисичанский городской суд с исковым заявлением к акционерного общества «Лисичанскуголь», в которой просил взыскать с ответчика в его пользу средний заработок на время задержки расчета за период с 05.07.2018 по 28.05.2020 в сумме 186374, 98 грн. и уплаченный судебный сбор.
В обоснование поВнешне требований истец ссылается на то, что начиная с 15.11.2011 он работал на «Шахте им .. Д.Ф. Мельникова »ОАО« Лисичанскуголь », подземным горнорабочим по ремонту горных выработок 3 разряда с полным рабочим днем ​​под землей. 05.07.2018 он был уволен с работы на основании ст. 38 КЗоТ Украины, в связи с выходом на пенсию. При увольнении с предприятия ответчиком был проведен в полной мере расчет. По этому поводу истец обратился в суд с требованием о выдаче судебного приказа о вягнення с ОАО «Лисичанскуголь» среднего заработка за время задержки расчета. 02.06.2020 данное требование было удовлетворено и вынесено судебный приказ. Однако, 25.06.2020 данный судебный приказ был отменен на основании заявления «ОАО« Лисичанскуголь »и рекомендовано обратить в суд с иском о взыскании среднего заработка. В день обращения иска в суд, сумма среднего заработка, которую ответчик обязан выплатить в его пользу за время задержки расчета составляет 186374, 98 грн. В связи свышеупомянутым просит взыскать указанную сумму.

Поступления искового заявления и других заявлений в суд
10.07.2020 года постановлением суда об открытии производства по делу № 415/4401/20 было открыто производство по этому гражданскому делу.
11.09.2020 года от ответчика поступил отзыв на исковые требования, в которых ответчик не согласен с расчетом среднего заработка указанного в исковом заявлении, а также отмечает, что истец обратился в суд с нарушением трехмесячного срока.
13.10.2020 года от позывача поступило письменное ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие.

Доводы лица, подавшего иск
Исковое заявление мотивировано тем, что у ответчика имеются имеющаяся задолженность по выплате заработной платы перед истцом, которая на время обращения в суд не выплачена.

Истец особа_1 в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, в суд предоставил письменное ходатайство, в котором просил проводить рассмотрение дела в его отсутствие.
представитель отвечаетвыдаче ОАО «Лисичанскуголь» в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставил в суд отзыв.
Исследовав материалы дела, судом установлены следующие фактические обстоятельства дела и содержание спорных правовых отношений.

Фактические обстоятельства дела, установленные судом
Согласно трудовой книжке серии номер_1 заполненной 18.07.1988 года, на основании приказа № 596-К от 05.07.2018 года, особа_1, информация_1, уволен по ст. 38 КЗоТ Украини.
Итак, судом установлено, что истец особа_1 находился в трудовых отношениях с ответчиком и 05.07.2018 уволен.
Согласно справке № 84 от 27.05.2020 г., Выданной ОП «Шахта им. Д.Ф. Мельникова »ОАО« Лисичанскуголь », задолженность по заработной плате по состоянию на 26.05.2020 составляет - больничный за счет предприятия 6012, 97 грн.
Согласно справке № 85 от 27.05.2020 г., Выданной ОП «Шахта им. Д.Ф. Мельникова »ОАО« Лисичанскуголь », среднедневная заработная плата особа_1, без нарахувань составляет 368, 33 грн.

мотивировочная часть
В соответствии со ст. 7 Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах, ратифицированного Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР № 2148-VIII (2148-08) от 19.10.73), государства, участвующие в настоящем Пакте государства признают право каждого на справедливые и благоприятные условия труда.
В соответствии со статьей 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку ипроизвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченой им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере пидприемства, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно статье 1 Закона Украины "Об оплате труда" заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Статьей 2 Закона Украины "Об оплате труда" определено, что структура заработной платы состоит из основной, дополнительной и других поощрительныхи компенсационных выплат, к которым относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), относящиеся куплаты работнику должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. При невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Статьей 233 КЗоТ Украины предусмотрено сроки обращения в районный, районный в городе, городской или горрайонный судв по решению трудовых споров.
Так, частью первой этой статьи предусмотрено, что работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
Вместе с тем в части второй этой статьи указано, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Проанализировав содержание части второй статьи 233 КЗоТ Украины, можно сделать вывод о том, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений любым сроком обратиться в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат , на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственными гарантой, установленных законодательством, независимо от того, совершил работодатель начисления таких выплат.
Аналогичная правовая позиция содержится в постановлении ВС от 30.01.2018 по делу № 760/18 557/15-с.
Сроки обращения работника в суд за разрешением Трудового спора как составляющая механизма реализации права на судебную защиту является одной из гарантий обеспечения прав и свобод участников трудовых правоотношений.
Согласно статье 47 Кодекса работодатель обязан выплатить работнику при увольнении всесуммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчетав.
Анализ приведенных положений свидетельствует о том, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета .
Таким образом, для установления начала течения срока обращения работника в суд с требованием о взыскании среднего заработка за все время задержки расдыха при увольнении определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Невыплата собственником или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм и требование уволенного работника по их выплате является трудовым спором между этими участниками трудовых правоотношений.
Согласно части первой статьи 233 Кодекса работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредсредне в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права.
Учитывая приведенное Конституционный Суд Украины пришел к выводу, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник дизнався или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически рассчитался с ним.
Согласно абз. 3 п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100, среднемесячная зарплата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
согласно дв п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / час, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делениям заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, чтоработнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие коштив у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно абз.2 п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 г.. № 100 после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, производится начисление общей суммы среднего заработка за время вынужденного прогула , которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих днейов в расчетном периоде.
Из материалов дела усматривается, что согласно справке № 85 от 27.05.2020 среднедневной заработок составляет 368, 33 грн., С учетом суммы налогов, сборов и других обязательных платежей.
Время задержки расчета с 6 июля 2018 (следующий день после освобождения) по 28 мая 2020 включительно составляет 124 рабочих дней в 2018 году (с 06.07.2018 до 31.12.2018), 250 рабочих дней в 2019 году и 101 рабочий день в 2020 году (с 01.01.2020 до 28.05.2020) = 475 рабочих дней, тобто заработная плата за время задержки расчета определяется 457 рабочих дней * 368, 33 грн. = 174956, 75 грн. с учетом суммы налогов, сборов и других обязательных платежей,
Таким образом, суд приходит к выводу, что имеются предусмотренные законом основания для частичного удовлетворения иска о взыскании среднего заработка за время задержки расчета в соответствии со ст. 13 ГПК Украины, в пределах заявленных исковых требований, предоставленные доказательства достаточными и убедительными.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судовый сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
На основании ст. 141 ГПК Украины, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца судебные расходы в размере 1749 грн. 56 коп.
Руководствуясь ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274 ГПК Украины ст. 43 Конституции Украины, ст. 7 Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах, ратифицированного Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР № 2148-VIII (2148-08) от 19.10.73), ст 116, 117 КЗоТ Украинскаяны, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100, п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года, Законом Украины «О судебном сборе»,
принял:

Иск особа_1 к акционерного общества «Лисичанскуголь» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного тощества «Лисичанскуголь» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 174 956 (сто семьдесят четыре тысячи девятьсот пятьдесят шесть) рублей 75 копеек с учетом суммы налогов, сборов и других обязательных платежей.
Взыскать с Акционерного общества «Лисичанскуголь» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 1749 (одна тысяча семьсот сорок девять) рублей 75 копеек.

Решение может быть обжаловано в Луганский апелляционный суд через лисичанский городской суд путем подачи апелляционной жалобы на решение суда в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляцийну жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Сведения об участниках дела:
Истец особа_1, место жительства: адрес_1, регистрационный номер номер_2.
Ответчик: Публичное акционерное общество «Лисичанскуголь», местонахождение по адресою: д. 1, ул. Малиновского., Г. Лисичанск, Луганская обл., 93100, ОКПО 32359108.

Полный текст судебного решения составлен 26.10.2020.

Судья Ю. А. [К.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 415/4401/20
Провадження № 2/415/1170/20

рішення
іменем україни

26 жовтня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря [К.] О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку,

встановив:
[О.] частина
Зміст позовних вимог
особа_1 звернувся до Лисичанського міського суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», в якій просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток на час затримки розрахунку за період часу з 05.07.2018 по 28.05.2020 у сумі 186374, 98 грн. та сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що починаючи з 15.11.2011 він працював на «Шахті ім.. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», підземним гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем під землею. 05.07.2018 він був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію. При звільнені з підприємства відповідачем не був проведений у повній мірі розрахунок. З цього приводу позивач звернувся до суду з вимогою про видачу судового наказу про стягнення з ПАТ «Лисичанськвугілля» середнього заробітку за час затримки розрахунку. 02.06.2020 дана вимога була задоволена та винесено судовий наказ. Однак, 25.06.2020 даний судовий наказ був скасований на підставі заяви «ПАТ «Лисичанськвугілля» та рекомендовано звернути до суду з позовом про стягнення середнього заробітку. На день звернення позову до суду, сума середнього заробітку, яку відповідач зобов`язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку складає 186374, 98 грн. У зв`язку з вищезазначеним просить стягнути зазначену суму.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
10.07.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/4401/20 було відкрито провадження у цій цивільній справі.
11.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовні вимоги, в яких відповідач не погоджується з розрахунком середнього заробітку зазначеного у позовній заяві, а також зазначає, що позивач звернувся до суду з порушенням тримісячного строку.
13.10.2020 року від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що у відповідача наявні наявна заборгованість зі сплати заробітної плати перед позивачем, яка на час звернення до суду не виплачена.

Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав письмове клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ПАТ «Лисичанськвугілля» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з трудовою книжкою серії номер_1 , заповненою 18.07.1988 року, на підставі наказу № 596-К від 05.07.2018 року, особа_1 , інформація_1 , звільнений за ст. 38 КЗпП України.
Отже, судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та 05.07.2018 звільнений.
Згідно з довідкою № 84 від 27.05.2020 р., яка видана ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», заборгованість по заробітній платі станом на 26.05.2020 складає - лікарняний за рахунок підприємства 6012, 97 грн.
Згідно з довідкою № 85 від 27.05.2020 р., яка видана ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», середньоденна заробітна плата особа_1 , без нарахувань складає 368, 33 грн.

Мотивувальна частина
Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення Трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВС від 30.01.2018 у справі № 760/18557/15-ц.
Строки звернення працівника до суду за вирішенням Трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою № 85 від 27.05.2020 середньоденний заробіток складає 368, 33 грн., з урахуванням суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Час затримки розрахунку з 06 липня 2018 р. (наступний день після звільнення) по 28 травня 2020 р. включно складає 124 робочих днів у 2018 році (з 06.07.2018 до 31.12.2018), 250 робочих днів у 2019 році та 101 робочий день у 2020 році (з 01.01.2020 до 28.05.2020) = 475 робочих днів, тобто заробітна плата за час затримки розрахунку визначається 457 робочих днів * 368, 33 грн. = 174956, 75 грн. з урахуванням суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів,
Таким чином, суд доходить висновку, що є передбачені законом підстави для часткового задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до ст. 13 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог, надані докази є достатніми та переконливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1749 грн. 56 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України ст. 43 Конституції України, ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), ст.ст. 116, 117 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, Законом України «Про судовий збір»,
ухвалив:

Позов особа_1 до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку, задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 174956 (сто сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 75 копійок з урахуванням суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь особа_1 судовий збір в розмірі 1749 (одна тисяча сімсот сорок дев`ять) гривень 75 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:
Позивач: особа_1 , місце проживання: адреса_1 , реєстраційний номер номер_2 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», місцезнаходження за адресою: буд. 1, вул. Маліновського, м. Лисичанськ, Луганська обл., 93100, єдрпоу 32359108.

Повний текст судового рішення складено 26.10.2020.

Суддя Ю. О. [К.]