АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер 229/2527/20
Номер производства 2/229/1049/2020

Р Е Ш Е Н И Е 
именем украины

«16» сентября 2020 Дружковский городской суд Донецкой области
в составе
председательствующего судьи [Г.] А.Л.,
при секретаре судебного заседания [Б.] А.А.,

рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Дружковка гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Акционерного ОООариства «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате,
В:

представитель истца особа_1 особа_2 2 июня 2020 обратился к Дружковского городского суда Донецкой области с иском к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате.
В иске отметил, что истец особа_1 работала в производственном подразделении «Информационно-вычислительный центр» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» региональнои филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога». Истца уволили с работы 17 июля 2017 на основании п.1 ст.40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. Просит взыскать с ответчика начисленную, но не выплаченную особа_1 заработную плату за период с марта 2017 по июль 2017 года в сумме 25 911 грн. 25 коп. и компенсацию за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 6035 грн. 79 коп.
В день ее увольнения была начислена, но не выплачена заработная плата с марта 2017 по июль 2017 года, денежная компенсация за неиспользованный ежегодный отпуск, выходное пособие при увольнении, что в общей сумме составляет 25911, 25 грн .: заработная плата: по март 2017 года — 4955, 66 грн., за апрель 2017 — 2019, 13 грн., за май 2017 — 2702, 34 грн., за июнь 2017 — 386, 05 грн., за июль 2017 — 15848, 07 грн ., компенсация: по март 2017 — 1328, 12 грн., по апрель 2017 — 518, 92 грн., за май 2017 — 648, 56 грн., за июнь 2017 — 85, 32 грн., за июль 2017 — 3454, 88 грн.
По настоящее время суммы, причитающиеся истцу от ответчика выплачены.
Вместе с исковым заявлением представитель истца адвокат [Л.] В.В. предоставил в суд ходатайство об истребовании доказательств.
Постановлением Дружковского городского суда Донецкой области от 10 июня 2020 производство по делу было открыто и дело назначено к подготовительному состоние на 03 июля 2020 года, ходатайство представителя истца удовлетворено и истребовано доказательства (а 29−31).
Определением суда от 3 июля 2020 подготовительное производство закрыто и назначено рассмотрение дела к судебному разбирательству по существу на 20 июля 2020 (а 41−42).
Представитель ответчика АО «Украинская железная дорога» 24 июля 2020 предоставил в суд отзыв на исковое заявление, в котором отметил следующее.
С 16 марта 2017 года, в связи с отсутствием организационных и технических условий дляосуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога» и производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской области путями железнодорожного и автомобильного сообщения, согласно Решение совета национальной безопасности и обороны Украины от 15.03.2017 года «О неотложных додаткови меры по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины «, введенного в действие Указом Президента Украины от 15.03.2017 года №62 / 2017, начисления заработной платы было прекращено. Следствием вышеуказанного решения является отсутствие связи с производственными подразделениями структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця», также передачи с неподконтрольной территории первичных документов.
Согласно Научно-правовым висновком Торгово-промышленной палаты Украины №126 / 2 / 21−10.2 от 16.01.2018 г.. установлено, что нарушение норм Трудового законодательства в отношении работников структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» AT «Укрзализныця» возникли из-за форс мажорные обстоятельства. И на этом основании AT Укрзализныця подлежит освобождению от ответственности за неисполнение обязанностей предусмотренных законодательством о труде.
За первую половину марта истцу начислена аВанс в сумме 2099, 35 грн., который истец получил 24.07.2017 года в кассе м. Лиман. Другая задолженность по заработной плате перед истцом за период март — июль 2017 у ответчика отсутствует. Начисление заработной платы за другие периоды (вторая половина марта — июль 2017 года) не проводилось из-за отсутствия первичных документов.
Из-за отсутствия признанной АО «Укрзализныця» задолженности по невыплаченной заработной платы за период март — июль 2017 года, требование о взыскании комкомпенсацию по потере части доходов ответчик считает безосновательным и необоснованным.
Исходя из изложенного в отзыве ответчик АО «Украинская железная дорога» просит суд отказать в удовлетворении исковых требований истца к АО «Украинская железная дорога» (а 58−59).
16 сентября 2020 представителем истца особа_2 в суд предоставлены дополнительные объяснения, в которых указано следующее.
Истец полностью подтверждает получение в структурном подразделении ответчика (г.. Лиман) части заработной платы за март2017 в размере — 2640, 08 грн. (До получения за вычетом налогов и сборов — 2099, 35 грн.).
С учетом указанных обстоятельств расчет задолженности, является предметом исковых требований, в общей сумме составляет 23271, 17 грн .: заработная плата: по март 2017 — 2315, 58 грн., За апрель 2017 — 2019, 13 грн., За май 2017 — 2702, 34 грн., за июнь 2017 — 386, 05 грн., за июль 2017 — 15848, 07 грн., компенсация: по март 2017 — 620, 58 грн., за апрель 2017 года — 518, 92 грн., за май 2017 — 648, 56 грн., за июнь 2017 — 85, 32 грн., за июль 2017 — 3454, 88 грн.
В материалах выполнения постановления суда о предоставлении доказательств ответчиком предоставлены все документы, в том числе их копии, заверенные и не засвидетельствованы, которые были переданы истцом в структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога» для проведения окончательного расчета по заработайтний плате.
Из указанных документов следует, что в них находятся: табеле учета рабочего времени за март — июль 2017 года, кадровые приказы по режиму работу структурного подразделения на котором в спорный период выполнял свои трудовые обязанности истца, расчеты компенсации за неиспользованный отпуск на день увольнения, расчеты выходного пособия, расчетные листы за март — июль 2017 года и др. Все указанные документы по трудовым отношениям (в том числе табели учета рабочего времении расчетные листы за спорный период) заверенные руководством производственного подразделения (начальником и главным бухгалтером).
Действующим трудовым законодательством на истца, как на рабочего, не возложена обязанности осуществлять хранение документации (кадровой, первичной, бухгалтерской, технической, договорной, налоговой, архивного и т.д.), касается его трудовых отношений с работодателем. Напротив, именно ответчик AT «Украинская железная дорога», как работодатель истца, должен был принимать меры к сбереження указанной документации и или ее переноса на электронные носители.
То есть, потеря ответчиком первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, что ответчиком не представлено никаких доказательств того, что он в любой способ пытался восстановить документы в бумажном или электронном виде.
Имеющиеся доказательства свидетельствуют, что ответчик AT «Украинская железная дорога» на дату увольнения смог осуществить личное знакомство истца с назом о прекращении Трудового договора (имеющиеся личные подписи работодателя и работника, проставить соответствующие записи в трудовую книжку, а также вывезти эти кадровые документы с м. Донецьк или иного города в зоне ООС-АТО (если они там находились, как это пытается утверждать ответчик).
Относительно доводов ответчика о необходимости применения к спорным правоотношениям выводу Научно-промышленной палаты Украины №126 / 2 / 21−10.2 от 16.01.18 года, представитель истца отмечает, что согласност. 10 ЗУ «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» в течение срока действия этого закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
В свою очередь, ст. 14−1 ЗУ «О торгово-промышленных палатах вУкраина «предусмотрено, что Торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства и выдают сертификаты о таких обстоятельствах в течение семи дней со дня обращения субъекта хозяйственной деятельности за себя собственностью.
Таким образом, в настоящее время в материалах дела отсутствует соответствующий сертификат Торгово-промышленной палаты Украины, удостоверяющем наличие у ответчика обстоятельства непреодолимой силы (форс-мажора), а приобщен к материалов дела Научно-правовое заключение не является документом, который может свидетельствовать обстоятельства непреодолимой силы (форс-мажорную). Фактически ответчиком предоставлено указанном Научно-правовом заключении статус сертификата Торгово-промышленной палаты Украины, что не соответствует действительности.
В разделе VII Научно-правового заключения Торгово-промышленной палаты Украины указано, что «Этот вывод является частным заказ составленного с учетом фактических обстоятельств, сообщенных им в своем обращении, а также предоставленных ним документов в подтверждение таких обстоятельств. Возможность использования этого вывода, как в полном объеме, так и в отдельных его частях по других субъектов хозяйствования и других договорных отношений имеет дополнительно устанавливаться Торгово-промышленной Украина «.
В судебном заседании представитель истца и истец не появились, представитель истца предоставил заявление о рассмотрении дела в их отсутствие, в котором отметил, что исковые требования они поддерживают в полном объеме, просят рассмотреть дело в их видсутности.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела их было сообщено должным образом — судебными повестками о вызове. Предоставили ходатайство о рассмотрении дела без участия представителя ответчика и отзыв.
Учитывая такое, суд считает возможным в соответствии со ст. 247 ГПК Украины, рассмотреть дело в отсутствии сторон, без фиксации судебного процесса, на основании имеющихся у суда доказательств.
Исследовав доказательства по делу, суд считает, что иск подлежавшиеявляется удовлетворению.
Суд установил, что правовые, экономические и организационные особенности создания публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования, 100% акций которого принадлежат государству, определены Законом Украины от 23.02.2012 № 4442-VI «Об особенностях образования акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования» (далее Закон № 4442-VI).
Согласно п.6 ст.2 раздела II Закона № 4442-VI, общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализница и предприятий железнодорожного транспорта.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 2 сентября 2015 № 735 «Вопросы публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «утвержден Устав ОАО» Укрзализныця «.
Согласно пунктам 1, 2, 12 Устава ОАО «Укрзализныця» является юридическим лицом, образованным в соответствии с Законом № 4442-VI, постановления Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 N 200 «Об образовании публичного акционерного общества» Украинская железная дорога « (далее Постановление № 200); товащество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта. Общество является юридическим лицом с момента государственной регистрации.
Государственной регистрации ПАО «Укрзализныця» осуществлено 21 октября 2015, о чем свидетельствует соответствующая запись в Едином государственном реестре юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований.
В соответствии с Законом № 4442-VI постановлением № 200, образовано ОАО «Укрзализныця» на базе Укрзализныци, предприятий железнодорожного транспорта, реорганизовываются путем слияния, согласно приложению 1.
С перечнем, приведенным в указанном приложении, включены ГП «Донецкая железная дорога».
Согласно части 4 ст.36 КЗоТ Украины в случае смены собственника предприятия, а также в случае его реорганизации (слияния, присоединения, разделения, выделения, преобразования) действие Трудового договора работника продолжается.
По содержанию части 1 ст.104 ГК Украины юридическое лицо прекращается в результате реорганизации (слияния, присоединения, разделения, преобразования) или ликвидции. В случае реорганизации юридических лиц имущество, права и обязанности переходят к правопреемникам.
Согласно постановлению Кабинета Министров Украины № 938 от 31.10.2018 года, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименован его в акционерное общество «Украинская железная дорога». Таким образом, общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятия железнодорожного транспорта.
Итак, АО «Укрзализныця» является надлежащим соотвидачем по делу.
Частью 1 ст. 94 КЗоТ Украины предусмотрено, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд и заработную плату, право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Так, право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 1Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно статье 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие умовы, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со статьей 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона — субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорамы.
В части статьи 115 КЗоТ Украины указано, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, непревышает шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требованияо расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно требованиям статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся увольненому работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, законом предусмотрено, что при увольнении работник получает от предприятия, учреждения, организации все суммы, включая заработную плату, получить которую он имеет право с учетом установленного должным образом размера заработной платы.
статьей 110КЗоТ Украины установлено, что при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
В ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда» содержится аналогичная норма, дополнена обязательством владельца или уполномоченго им органа обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Учитывая, что трудовой договор — это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая статьи 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника апотому уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
на осное ч.1 ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Частью 1 ст. 89 ГПК Украины предусмотрено, суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанные на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке, приказом ГГНИм о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком. Таким образом, суд считает, что ПАО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Так, трудовой книжкой (номер_1) выданной 26 марта 2001 на имя особа_1, информация_1, подтверждено, что истец в период с 26 березея 2001 года по 17 июля 2017 находилась в трудовых отношениях с ответчиком, в день освобождения занимала должность инженера второй категории группы обработки документовпо дополнительным сборам производственном подразделении «Информационно-вычислительный центр» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» (а.с.8−11).
Истец был освобожден 17 июля 2017 на основании п.1 ст.40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата (приказ № 2899дн-ос от 10.07.2017 года). Ответчиком принято решение о начислении и выплате компенсации за неиспользованныйтку — 34 дня и выплату единовременного пособия в размере среднего месячного заработка. Не отработаны дни отсутствуют (а 11, 12).
Из предоставленных ответчиком табелей учета использования рабочего времени, подписанных бухгалтером и руководителем структурного подразделения ПАО «Укрзализныця» за март 2017 года, апрель 2017, май 2017 года, июнь 2017 и июль 2017 года, следует, что ответчик особа_1 продолжала работать в период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 года, про что в табеле поставлена ​​соответствующие отметки «8» относительно количества отработанного времени за каждый отработанный день (а.с.91−94).
Из предоставленных истцом табуляграмм — расчетов заработной платы за период с марта 2017 по июль 2017 усматривается, что особа_1 начислено: в марте 2017 всего начислено 4955, 66 грн., К выплате 3940, 65 грн., В апреле 2017 всего начислено 2019, 13 грн., к выплате 1605, 58 грн., В мае 2017 года всего начислено 2702, 34 грн., До выплаты 2148, 86 грн., в июне 2017 всего начислено 386, 05 грн., к выплате 306, 98 грн., в июле 2017 всего начислено 15848, 07 грн., до выплаты 12672, 73 грн.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимается, может быть любой должным оформленой документ, указывающий на размер начисленной заработной платы и компенсации за нарушение сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
Согласно письму Минсоцполитики от 20.10.2017 года № 262/0 / 101−17 четкой формы (вида) сообщение о размере заработной платы нормативно-правовыми актами не установлено.
Как правило, на предприятии работнику при выплате заработной платы предоставляется расчетный лист о данных по суммам, которые належат к выплате работнику, и отчислений с них.
Поэтому суд считает надлежащими и допустимыми доказательствами предоставленные истцом расчетные листки (которые не содержат номеров и дат) как сообщение о размере заработной платы, содержащие сведения о начисленной заработной плате.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 года по делу №243 / 5469/17 сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Согласно индивидуальных едомости о застрахованном лице (форма ОК-5), предоставленных в суд 2 июля 2020 Константиновском-Дружковским объединенным управлением Пенсионного фонда Украины Донецкой области (дата формирования выписки: 01.07.2020 года) усматривается, что в марте 2017 ответчиком по делу истцу особа_1 была начислена заработная плата в размере 4955, 66 грн. (Что, кстати, совпадает с размером начисленной заработной платы за этот месяц, указанной в табуляграммах, которая представлена ​​истцом в подтверждение заявятних исковых требований); с апреля по июль 2017 начисления отсутствуют (а 36−38).
Согласно справке о доходах № 1040/2 от 15.07.2020 года, выданной Структурным подразделением «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» в марте 2017 особа_1 начисленная заработная плата в сумме 2640, 08 грн. до выдачи — 2099, 35 грн. (А 83).
Ведомости на выплату денег № 30 за март 2017, выданной ОАО «Украинская железноя «за подписью главного бухгалтера установлено, что особа_1 24 июля 2020 получила заработную плату за первую половину марта 2017 года в структурном подразделении» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «в размере 2099, 35 грн., о чем свидетельствует его подпись в графе получатель (а .с. 85).
Так, истец получил часть заработной платы за март 2017 года. В дополнительных объяснениях представителя истца, предоставленных 16 сентября 2020 истец полностью подтвердил получение указанной части заработнойплаты за март 2017 года и предоставил изменен расчет задолженности, чем уточнил исковые требования.
Поскольку указанные данные ответчиком не доказаны, а также с учетом положений части первой статьи 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу, что доказательства предоставленыистцом относительно имеющейся задолженности по заработной плате за март — июль 2017 года является надлежащими, допустимыми, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном заседании.
Ответчиком не представлено в суд доказательств отсутствия задолженности перед истцом. По состоянию на момент принятия решения судом задолженность истцу ответчиком не выплачена.
Частью 1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим кодекс, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстат, от 13.01.2004, № 5, которая содержит основные методологические положения по определению показателей оплаты труда в формах государственных статистических наблюдений с целью получения объективной статистической информации о размерах и структуре заработной платы наемных раков, указанные суммы приводятся к содержанию подоходного налога и взносов работников на обязательное государственное социальное страхование (п.1.4 Инструкции).
Таким образом, поскольку истцу в день увольнения ответчиком выплачено всех сумм, причитающихся ему от АО «Укрзализныця», в частности заработную плату, с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в сумме 23271, 17 грн. и компенсацию потери части денежных дОход в связи с нарушением сроков их выплаты в сумме 5328, 25 грн. по удержанию налога и других обязательных платежей.
В соответствии с Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстат, от 13.01.2004, № 5, которая содержит основные методологические положения по определению показателей оплаты труда в формах государственных статистических наблюдений с целью получения объективной статистической информации о размерах и структуре заработной платы наемных работников, указанные суммы наводяться к содержанию подоходного налога и взносов работников на обязательное государственное социальное страхование (п.1.4 Инструкции).
Учитывая невыплату задолженности по заработной плате в срок, установленный ст. ст. 115, 116 КЗоТ Украины и на основании ст. 2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», пунктов 4, 5 Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, Утвержденного постановлением КМ Украины от 21 февраля 2001 №159.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предприятия, устовы и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (ст.1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее — компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу цим законом. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (ст. 2).
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» структура заработной платы состоит из основной заработной платы, дополнительной заработной платы, а также других поощрительных и компенсационных выплат. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специаным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
В соответствии с пунктом 2.2.12 «Инструкции по статистике заработной платы», утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2005 N5, суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей, вразмерах, предусмотренных законодательством; потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты отнесены в фонд дополнительной заработной платы.
Анализ указанных норм дает основания для вывода о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обов`язок провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга указанные суммы подлежат компенсации в связи с нарушением сроков.
Согласно Закону Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) наиндекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (ст. 3). Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (ст.4).
Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты утвержден постановлением Кабинет Министров Украины от 21 февраля 2001 года № 159.
Согласно п. 2.2 решения КонституционногоСуда от 15.10.2013 года № 9-рп / 2013 средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом споживчих цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях [С.] палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6−43цс14, от 14.12.2016 года по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии со ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда», Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты нарахованои заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Указанное опровергает доводы ответчика об отсутствии оснований для начисления истцу компенсации за отсутствие вины ответчика в нарушении трудовых прав работников, в том числе установленных сроков выплаты заработной платы.
Поскольку в настоящее время вышеупомянутая заборгованисть истцу не выплачена и задержка выплаты заработной платы составляет более, чем на один месяц, суд пришел к выводу о том, что требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными.
В соответствии со ст. 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» сумма компенсации исчисляется исходя из суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующийпервый месяц (после удержания налогов и обязательных платежей).
Суд при расчете компенсации исходит из того, что указанная задолженность является задолженностью за март 2017 года. Компенсация судом рассчитывается по состоянию на 16 сентября 2020 — в день вынесения решения судом.
Компенсация потери части денежных доходов за март-июль 2017 по состоянию на 16 сентября 2020 в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен за период марта — июля 2019 рокв, составляет 5328, 25 грн.
Согласно расчета (уточненном) компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, предоставленный истцом, сумма такой компенсации составляет: по март 2017 — 620, 58 грн., За апрель 2017 — 518, 92 грн. по май 2017 — 648, 56 грн., за июнь 2017 — 85, 32 грн., за июль — 3454, 88 грн., а всего — 5328, 25 грн.
В соответствии со ст. 3 Закона Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери частидоходов в связи с нарушением сроков их выплаты «сумма компенсации исчисляется исходя из суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей).
Указанная сумма компенсации потери части денежных доходов подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со ст. 14.1.180, ст.18, ст. 162.1.3, ст.168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогоного агента, которым является ответчик.
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст.116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украины.
Статьей 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступление обставин непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
Однако заработная плата не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы и ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты заработной платы и этот долг работодателя не зависит от наличияили отсутствия его вины.
Отсутствие первичной документации, исключает начисление заработной платы и других выплат не может быть основанием для отказа в удовлетворении исковых требований, поскольку работником доказано, что он продолжал работать на предприятии после 20 марта 2017 (начало действий форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы)), выполнял работу по трудовой договор следовательно заработная плата ему начислена, о чем ответчик предоставил соответствующие сведения и начислениения.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию 23271, 17 грн. задолженности по заработной плате за март-июль 2017 (без удержания налогов и обязательных платежей) и 5328, 25 грн. компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (без учета предусмотренных законом налогов и других обязательных платежей).
Поскольку суд пришел к выводу об удовлетворении исковых требований, с ответчика в доход государства следует взыскать судебный сборв сумме 840, 80 грн.
Согласно п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» ставка судебного сбора за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом, составляет 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Согласно ст. 7 Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2020 год» размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц с 1 января 2020 года составляет 2102 грн. 00 коп.
То есть, за подачу искового заявления подлежит уплате судебный сбор в размере 840, 80 грн.
От уплаты судебного сбора за подачу иска истец освобожден на основании пункта 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе» от 8 июля 2011 № 3674-VI (с последующими изменениями и дополнениями).
По части 1 статьи 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Таким образом, с ответчика в доход государства подлежитвзысканию судебный сбор пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований в сумме 840, 80 грн.
Руководствуясь статьями 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263−265 ГПК Украины, 36, 47, 94, 110, 116, 117 КЗоТ Украины, суд —

решил:

исковые требования лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате — удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», егрпоу 40075815, которое находится по адресу: ул. Тверская, д.5, м. Киев, 03680, в пользу особа_1, информация_2, рнокпп номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 года в размере 23 271 (двадцать три тысячи двести семьдесят одна) грн. 17 коп., С удержанием налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», егрпоу 40075815, которое находится по адресу: ул. Тверская, д.5, м. Киев, 13680, в пользу особа_1, информация_2, рнокпп рнокпп номер_2, которая зареестрована по адресу: адрес_1, компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты за период с марта 2017 по июль 2017 года в сумме 5328 (пять тысяч триста двадцать восемь) рублей. 25 коп., С удержанием налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу государства, получатель: ГУК в г.. Киеве / м. Киев / 22030106, егрпоу 37993783, банк получателя Казначейство Украины (еап), на счет получателя (iban) UA +908999980313111256000026001, код классификации доходов бюджета 22030106, судебный сбор в сумме 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Решение в части заработной платы за март 2017 года в сумме 2315 (две тысячи триста пятнадцать) рублей. 58 коп. с удержанием налога и других обязательных платежей, подлежит немедленному исполнению, в другой части — после вступления решения в законную силу.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апеляцийного суда через Дружковский городской суд Донецкой области. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
повнии текст решения изготовлен в совещательной комнате 16 сентября 2020.



Судья Дружковского городского
суда Донецкой области А. Л. Гюнтер

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер 229/2527/20
Номер провадження 2/229/1049/2020

Р І Ш Е Н Н Я 
іменем україни

«16» вересня 2020 р. Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді: Гонтар А.Л.,
при секретарі судового засідання: Білик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати,
встановив:

представник позивача особа_1 особа_2 02 червня 2020 року звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати.
В позові зазначив, що позивач особа_1 працювала у виробничому підрозділі «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Позивача було звільнено з роботи 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату. Просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену особа_1 заробітну плату за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 25 911 грн. 25 коп. та компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 6035 грн. 79 коп.
На день її звільнення була нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по липень 2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, вихідна допомога при звільненні, що в загальній сумі складає 25911, 25 грн.: заробітна плата: за березень 2017 року — 4955, 66 грн., за квітень 2017 року — 2019, 13 грн., за травень 2017 року — 2702, 34 грн., за червень 2017 року — 386, 05 грн., за липень 2017 року — 15848, 07 грн., компенсація: за березень 2017 року — 1328, 12 грн., за квітень 2017 року — 518, 92 грн., за травень 2017 року — 648, 56 грн., за червень 2017 року — 85, 32 грн., за липень 2017 року — 3454, 88 грн.
По теперішній час суми, що належать позивачу від відповідача не виплачені.
Разом з позовною заявою представник позивача адвокат [Л.] В.В. надав до суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 10 червня 2020 року провадження в справі було відкрито та справу призначено до підготовчого засідання на 03 липня 2020 року, клопотання представника позивача задоволено та витребувано докази по справі (а.с. 29−31).
Ухвалою суду від 03 липня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 20 липня 2020 року (а.с. 41−42).
Представник відповідача АТ «Українська залізниця» 24 липня 2020 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
З 16 березня 2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», також передачі з непідконтрольної території первинних документів.
Згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21−10.2 від 16.01.2018 р. встановлено, що порушення норм Трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» AT «Укрзалізниця’ виникли через форс-мажорні обставини. І на цій підставі AT Укрзалізниця підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків передбачених законодавством про працю.
За першу половину березня позивачу нарахований аванс в сумі 2099, 35 грн., який позивач отримав 24.07.2017 року у касі м. Лиман. Інша заборгованість з заробітної плати перед позивачем за період березень — липень 2017 року у відповідача відсутня. Нарахування заробітної плати за інші періоди (друга половина березня — липень 2017 року) не здійснювалося через відсутність первинних документів.
Через відсутність визнаної АТ «Укрзалізниця» заборгованості з невиплаченої заробітної плати за період березень — липень 2017 року, вимогу щодо стягнення компенсації за втрату частини доходів відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою.
Виходячи з викладеного у відзиві відповідач АТ «Українська залізниця» просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до АТ «Українська залізниця» (а.с. 58−59).
16 вересня 2020 року представником позивача особа_2 до суду надані додаткові пояснення, в яких зазначено наступне.
Позивач повністю підтверджує отримання в структурному підрозділі відповідача (м. Лиман) частини заробітної плати за березень 2017 року у розмірі — 2640, 08 грн. (до отримання за вирахуванням податків та зборів — 2099, 35 грн.).
З урахуванням вказаних обставин розрахунок заборгованості, що є предметом позовних вимог, в загальній сумі складає 23271, 17 грн.: заробітна плата: за березень 2017 року — 2315, 58 грн., за квітень 2017 року — 2019, 13 грн., за травень 2017 року — 2702, 34 грн., за червень 2017 року — 386, 05 грн., за липень 2017 року — 15848, 07 грн., компенсація: за березень 2017 року — 620, 58 грн., за квітень 2017 року — 518, 92 грн., за травень 2017 року — 648, 56 грн., за червень 2017 року — 85, 32 грн., за липень 2017 року — 3454, 88 грн.
У матеріалах виконання ухвали суду про надання доказів відповідачем надані всі документи, в тому числі їх копії, засвідчені та не засвідчені, які були передані позивачем до Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення остаточного розрахунку по заробітній платі.
З вказаних документів вбачається, що в них знаходяться: табелі обліку робочого часу за березень — липень 2017 року, кадрові накази щодо режиму роботу структурного підрозділу на якому у спірний період виконував свої трудові обов`язки позивача, розрахунки компенсації за невикористану відпустку на день звільнення, розрахунки вихідної допомоги, розрахункові листи за березень — липень 2017 року та інше. Всі вказані документи щодо трудових відносин (у тому числі табелі обліку робочого часу та розрахункові листи за спірний період) завірені керівництвом виробничого підрозділу (начальником та головним бухгалтером).
Чинним трудовим законодавством на позивача, як на робітника, не покладено обов`язків здійснювати збереження документації (кадрової, первинної, бухгалтерської, технічної, договірної, податкової, архівної тощо), що стосується його трудових відносин з роботодавцем. Навпаки, саме відповідач AT «Українська залізниця», як роботодавець позивача, повинен був вживати заходів до збереження вказаної документації та або її перенесення на електронні носії.
Тобто, втрата відповідачем первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався відновити документи в паперовому або електронному вигляді.
Наявні докази свідчать, що відповідач AT «Українська залізниця» станом на дату звільнення зміг здійснити особисте ознайомлення позивача із наказом про припинення Трудового договору (наявні особисті підписи роботодавця та робітника, проставити відповідні записи у трудову книжку, а також вивезти ці кадрові документи із м. Донецьк або іншого міста у зоні ООС-АТО (якщо вони там знаходились, як це намагається стверджувати відповідач).
Відносно доводів відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин висновку Науково-промислової палати України №126/2/21−10.2 від 16.01.18 року, представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 10 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
У свою чергу, ст. 14−1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собі власністю.
Таким чином, на даний час в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчував наявність у відповідача обставини непереборної сили (форс-мажору), а долучений до матеріалів справи Науково-правовий висновок не є документом, який може засвідчувати обставини непереборної сили (форс-мажорну). Фактично відповідачем надано вказаному Науково-правовому висновку статус сертифікату Торгово-промислової палати України, що не відповідає дійсності.
У розділі VII Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України зазначено, що «Цей висновок є приватним замовлення складеного з урахуванням фактичних обставин, повідомлених ним у своєму зверненні, а також наданих ним документів на підтвердження таких обставин. Можливість використання цього висновку, як у повному обсязі, так і в окремих його частинах щодо інших суб`єктів господарювання та інших договірних відносин має додатково встановлюватися Торгово-промисловою України «.
В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі, просять справу розглянути у їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином — судовими повістками про виклик. Надали клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та відзив.
З огляду на таке, суд вважає за можливе відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін, без фіксації судового процесу, на підставі наявних у суду доказів.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Суд, встановив, що правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100% акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі Закон № 4442-VI).
Згідно п.6 ст.2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця».
Згідно з пунктів 1, 2, 12 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Постанова № 200); Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.
Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до частини 4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія Трудового договору працівника продовжується.
За змістом частини 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємства залізничного транспорту.
Отже, АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем по справі.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю і заробітну плату, право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Так, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону — суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
В частині статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Так, трудовою книжкою (номер_1) виданою 26 березня 2001 року на ім`я особа_1, інформація_1, підтверджено, що позивач у період з 26 березея 2001 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, на день звільнення обіймала посаду інженера другої категорії групи обробки документів по додатковим зборам виробничому підрозділі «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця" (а.с.8−11).
Позивача було звільнено 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату (наказ № 2899дн-ос від 10.07.2017 року). Відповідачем прийнято рішення про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку — 34 дні та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Не відпрацьовані дні відсутні (а.с. 11, 12).
З наданих відповідачем табелів обліку використання робочого часу, підписаних бухгалтером та керівником структурного підрозділу ПАТ «Укрзалізниця» за березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року та липень 2017 року, вбачається, що відповідач особа_1 продовжувала працювати у період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, про що у табелі поставлено відповідні відмітки «8» відносно кількості відпрацьованого часу за кожен відпрацьований день (а.с.91−94).
З наданих позивачем табуляграм — розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що особа_1 нараховано: в березні 2017 року всього нараховано 4955, 66 грн., до виплати 3940, 65 грн., в квітні 2017 року всього нараховано 2019, 13 грн., до виплати 1605, 58 грн., в травні 2017 року всього нараховано 2702, 34 грн., до виплати 2148, 86 грн., в червні 2017 року всього нараховано 386, 05 грн., до виплати 306, 98 грн., в липні 2017 року всього нараховано 15848, 07 грн., до виплати 12672, 73 грн.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101−17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.
Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.
Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки, (які не містять номерів та дат) як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), наданих до суду 02 липня 2020 року Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (дата формування виписки: 01.07.2020 року) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі позивачу особа_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 4955, 66 грн. (що, до речі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеної в табуляграмі, яка подана позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог); з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні (а.с. 36−38).
Відповідно до довідки про доходи № 1040/2 від 15.07.2020 року, виданої Структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» в березні 2017 року особа_1 нарахована заробітна плата в сумі 2640, 08 грн., до видачі — 2099, 35 грн. (а.с. 83).
Відомістю на виплату грошей № 30 за березень 2017 р., виданою ПАТ «Українська залізниця» за підписом головного бухгалтера встановлено, що особа_1 24 липня 2020 року отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в Структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» у розмірі 2099, 35 грн., про що свідчить її підпис в графі одержувач (а.с. 85).
Так, позивач отримав частину заробітної плати за березень 2017 року. В додаткових поясненнях представника позивача, наданих 16 вересня 2020 року позивач повністю підтвердив отримання зазначеної частини заробітної плати за березень 2017 року та надав змінений розрахунок заборгованості, чим уточнив позовні вимоги.
Оскільки зазначені дані відповідачем не доведені, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень — липень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідачем не надано до суду доказів на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування (п.1.4 Інструкції).
Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать йому від АТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у сумі 23271, 17 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5328, 25 грн. з утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування (п.1.4 Інструкції).
З огляду на невиплату заборгованості по заробітній платі у строк, встановлений ст. ст. 115, 116 КЗпП України та на підставі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України від 21 лютого 2001 року №159.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст.1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до пункту 2.2.12 «Інструкції зі статистики заробітної плати», яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2005 N5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством; втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку зазначені суми підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків.
Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6−43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Зазначене спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачу компенсації через відсутність вини відповідача у порушенні трудових прав працівників, в тому числі встановлених строків виплати заробітної плати.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).
Суд при розрахунку компенсації виходить з того, що зазначена заборгованість є заборгованістю за березень 2017 року. Компенсація судом розраховується станом на 16 вересня 2020 року — на день постановлення рішення судом.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень-липень 2017 року станом на 16 вересня 2020 року у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період березня — липень 2019 року, складає 5328, 25 грн.
Згідно розрахунку (уточненому) компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року — 620, 58 грн., за квітень 2017 року — 518, 92 грн., за травень 2017 року — 648, 56 грн., за червень 2017 року — 85, 32 грн., за липень — 3454, 88 грн., а всього — 5328, 25 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).
Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст.18, ст. 162.1.3, ст.168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
Відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат не може бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки працівником доведено, що він продовжував працювати на підприємстві після 20 березня 2017 року (початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)), виконував роботу згідно Трудового договору отже заробітна плата була йому нарахована, про що відповідач надав відповідні відомості та нарахування.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23271, 17 грн. заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року (без утримання податків та обов`язкових платежів) та 5328, 25 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 840, 80 грн.
Згідно з п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102 грн. 00 коп.
Тобто, за подання позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Від сплати судового збору за подачу позову позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями).
За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 840, 80 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263−265 ЦПК України, 36, 47, 94, 110, 116, 117 КЗпП України, суд,  —

вирішив:

позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати — задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680, на користь особа_1, інформація_2, рнокпп номер_2, яка зареєстрована за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 23 271 (двадцять три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 17 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 13680, на користь особа_1, інформація_2, рнокпп рнокпп номер_2, яка зареєстрована за адресою: адреса_1, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 5328 (п`ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 25 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, єдрпоу 37993783, банк отримувача Казначейство України (еап), на рахунок отримувача (iban) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення в частині заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2315 (дві тисячі триста п`ятнадцять) грн. 58 коп. з утриманням податку й інших обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню, в іншій частині — після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений в нарадчій кімнаті 16 вересня 2020 року.



Суддя Дружківського міського
суду Донецької області А. Л. Гонтар