АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты
233 № 233/3982/20
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
2 ноября 2020 Арбитражный суд в составе — судьи [Н.] А. А., с участием секретаря судебного заседания [В.] В. А., рассмотрев в упрощенном производстве сообщению сторон гражданское дело №233 / 3982/20 по иску
особа_1 (представитель — особа_2) до
Акционерного общества «Украинская железная дорога» (представитель — Цимбалюк В. Г.)
«О взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением срока ее выплаты «,
В С Т, А Н О В И Л:
особа_1 в поданной им в суд в Акционерного общества «Украинская железная дорога» исковом заявлении просит взыскать с ответчика в ее пользу:
-задолженность по заработной плате в размере 9815, 15 грн с удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов;
-Компенсация потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2480, 42 грн удержанием из этойсуммы предусмотренных законом налогов и сборов.
В обоснование заявленных исковых требований истец сослался на то, что 01.09.2016 состоялась реорганизация структурного подразделения ГП «Донецкая железная дорога» путем его слияния, как следствие ее перевели в производственного подразделения «Иловайское СМЭУ» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала « Донецкая железная дорога «АО» Украинская железная дорога «.
17.03.2017 начальником структурного подразделения «Донецкая дирекция залезничних перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «АО» Украинская железная дорога «Косой Ю. П. издан приказ № 236 / ДНД от 17.03.2017″ Об установлении простой «.
28.04.2017 первым заместителем начальника регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» Носулько А.А. издан приказ № 645−113−1 от 28.04.2017 «О некоторых вопросах деятельности РФ» Донецкая железная дорога «, которым предусмотрено сокращение штата и увольнения работников в соответствии с требованиями действующего законодательства.
03.05.2017 ей (позивачци) выдано сообщение о ликвидации и вывода из штатного расписания должности.
10.07.2017 структурным подразделением АО «Украинская железная дорога» издан приказ № 6719 / ДН-ОС о ее увольнении с 17.07.2017 на основании п.1 ст.40 КЗоТ Украины, с которым ее ознакомили лично.
В день увольнения ответчик провел с ней полный расчет, как следствие имеет перед ней непогашенную задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в размере 9815, 15 грн
Кроме того, в связис нарушением сроков выплаты заработной платы, ответчик должно выплатить ей компенсацию за потерю части заработной платы в размере 2480, 42 грн.
Судебным постановлением от 31.08.2020 открыто упрощенное производство по делу по настоящему иску сообщению сторон, дело назначено в судебное заседание для рассмотрения по существу, а также постановлено об истребовании доказательств (а.с.31−32).
В судебном заседании истица, представитель истицы, надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте рассмотрения дела, непоявились от представителя истца поступило заявление о рассмотрении дела в его отсутствие со ссылкой на поддержание иска в полном объеме (а.с.80).
Представитель ответчика Цимбалюк В. Г., надлежащим образом о времени и месте рассмотрения дела, в судебное заседание не явился, предоставив суду заявление (по тексту письменных объяснений) о рассмотрении дела в его отсутствие со ссылкой на непризнание иска в полном объеме из-за отсутствия задолженности по зарплате перед истцом (а.с.51−52).
Выяснив все обстоятельства дела и проверив их доказательствами, суд получает таких выводов.
Судом установлено, что особа_1 с 09.07.2007 находилась с ответчиком в трудовых правоотношениях.
17.07.2017 уволена в связи с сокращением штата — п.1 ст.40 КЗоТ.
Указанные обстоятельства подтверждены соответствующими записями в трудовой книжке истицы (а.с.9−11) и не опровергнуты ответчиком.
Постановлением Кабинета Министров Украины №938 от 31.10.2018 Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога»изменило тип с публичного на частное и полное наименование на Акционерное общество «Украинская железная дорога».
Из текста новой редакции Устава АО «Укрзализныця», размещенного на официальном сайте [В.] Рады Украины по ссылке: https://zakon.rada.gov.ua/go/735−2015-n, Общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
Статьей 43 Конституции Украины гарантированный законом защите права на своевременное получение вознаграждения за труд.
По предписаниям ч.1 ст.115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных днейов, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Указанная норма праваа корреспондируется с частью 1 статьи 30 Закона Украины «Об оплате труда», второй частью которой установлено обязанность работодателя обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ст.1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее — Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имуществаиначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее — ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожиданиея «/» правомерное ожидание « (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
ЕСПЧ неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст.1 Протокола №1 Конвенции также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производитсяя в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Решая вопрос о нарушении прав истца на выплату ответчиком заработной платы при работе на предприятии ответчика и не проведение с ней полного расчета при увольнении, суд исходил из следующего:
Согласно ч.3 ст.11 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, которые имеют значения для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
По частям 1, 5 и 6 ст.81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.
Согласно статье 79 ГПК Украины, достоверны доказательства, на основании которых можно встановиты действительные обстоятельства дела.
Согласно ст.80 ГПК Украины, достаточны доказательства, в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящие в предмет доказывания. Вопрос о достаточности доказательств для установления обстоятельств, имеющих значение для дела, суд решает в соответствии со своим внутренним убеждением.
Суд считает установленным тот факт, что при увольнении истицы ответчик провел с ней полного расчета по заработной плате.
Так, са индивидуальными сведениями о особа_1 как застрахованное лицо согласно Реестру застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (а.с.81) фактический заработок истицы по 01−03.2017 года составил 10346, 85 грн.
С добавленных к иску табуляграмм, выданных ответчиком во исполнение ст.100 КЗоТ Украины (а.с.19−23), усматривается, что истице:
по март 2017 всего начислено 2875, 49 грн, сумма к выплате 2286, 54 грн,
за апрель 2017 всего начислено2482, 88 грн, сумма к выплате 1974, 35 грн,
за май 2017 всего начислено 1624, 67 грн, сумма к выплате 1291, 91 грн,
по июнь 2017 всего начислено 507, 71 грн, сумма к выплате 403, 72 грн,
по июль 2017 всего начислено 2324, 40 грн, сумма к выплате 1883, 46 грн.
Общий размер начисленной заработной платы за период с марта 2017 по июль 2017 составил 9815, 15 грн, к выплате — 7839, 98 грн.
Ответчиком сведения о начислении истцу заработной платы и других выплаат, принадлежащих ему при увольнении не опровергнуты и суду не предоставлены доказательства, что такие сведения являются недостоверными.
Ведомости на выплату денег №2 (а.с.74−75) подтверждена обстоятельство выплаты истице заработной платы за март 2017 года в сумме 1120, 33 грн.
Поэтому, факт невыплаты истцу заработной платы ответчиком опровергнут.
Статьей 168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет, а именно: налоговый агент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса (168.1.1). Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при условии одновременного представления расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет (168.1.2.).
Согласно абз.5 п.6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию.
Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан (налога на доходы физических лиц) являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налоку и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Итак, с ответчика в пользу истицы следует взыскать задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в размере 8694, 82 грн (= 9815, 15 грн — 1120, 33 грн) с последующим удержанием из этой суммы налогов и сборов.
Доставая выводу об обоснованности заявленных исковых требований, суд исходил из того, что в спорах, возникающих из трудовых правоотношений о нарушении трудовых прав, действует презумпция вине работодателя.
Ответчиком опровергнута то обстоятельство, что в спорный период времени истица находилась с ним в трудовых правоотношениях, за что ей должна была быть начислена и выплачена заработная плата.
Однако, своего долга по оплате труда истицы ответчик не выполнил, факт начисления истцу заработной платы в спорный период времени и невыплаты начисленной заработной платы ответчиком опровергнут. Доказательств о том, что в период с марта 2017 по июль 2017 истица не виконувала свои трудовые функции, ответчиком не предоставлено.
В подтверждение факта начисления заработной платы истицей предоставлены суду расчетные листы, содержащие сведения о начисленной и выплаченной зарплаты, как это предусмотрено ст.110 КЗоТ и ст.30 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 № 108/95-ВР: «При каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сума заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате «.
В приведенной норме речь идет о долге работодателя сообщать работнику о суммах начисленной зарплаты, удержания из нее и сумму выплаченной зарплаты, то есть — о безусловном обязанность работодателя предоставить работнику расчетный лист со сведениями о зарплате.
На нормативном уровне не утверждена форма «зарплатных» расчетнойного листа. Поэтому это письмо предоставляется в произвольной форме.
Указанные в этих расчетных листах сведения о заработной плате истца ответчиком опровергнуты и согласуются со сведениями, содержащимися в приказе (распоряжении) ответчика за подписью и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок особа_4 по №6719 / ДН-ОС от 10.07.2017 об увольнении истицы, которым предусмотрена в том числе выходное пособие (а.с.12).
Отдельно суд отмечает, что закон не возлагает на работника обязанности по ведениюпервичной документации, необходимой для начисления и выплаты заработной платы, и доказыванию наличия таких документов.
При этом суд не принимает во внимание ссылки ответчика по форс-мажорных обстоятельств, что, по его усмотрению, является основанием для невыполнения обязанности выплаты им заработной платы истцу, поскольку обстоятельство непреодолимой силы является основанием для освобождения от ответственности за неисполнение обязанности (которым может быть взыскании среднего заработка за время задержки расчета), а не основанийй освобождение от самого долга, в данном случае по оплате труда рабочего.
Учитывая приведенное, отдельно на не доведение ответчиком выполнения своего долга по оплате труда истицы в спорный период времени, конституционное право истца на получение вознаграждения за труд должны быть защищены, иск в этой части — доволен частично.
Решая спор о взыскании с ответчика в пользу истицы компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, суд пришел к следующим висновкив.
Согласно ст.1 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19.10.2000, предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица). Согласно ст.2 этого Закона, компенсация потери гражданам части доходов в связи с нарушитнием сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: заработная плата (денежное обеспечение) на другие.
По ст.34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушениемсроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Таким образом, истица вправе требовать компенсацию потери доходов за нарушение сроков их выплаты.
Порядок компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты определен постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 №159 с последующими изменениями.
Согласно п.4 постановления КМУ № 159 от 21.02.2001 сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но не выплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) приросте индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Учитывая приведенные основания, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истицы компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в общем размере 2173, 44 грн, исходя из такого расчета (заработная плата * индекс потребительских цен за период невыплаты по состоянию на июль 2020 = сумма компенсации):
1)
03.2017: 1755, 16 грн (= 2875, 49 грн — 1120, 33 грн) * 0, 274 = 480, 91 грн;
04.2017: 2482, 88 грн * 0, 263 = 653, 00 грн;
05.2017: 1624, 67 грн * 0, 247 = 401, 29 грн;
06.2017: 507, 71 грн * 0, 227 = 115, 25 грн;
07.2017: 2324, 40 грн * 0, 225 = 522, 99 грн;
2)
480, 91 грн + 653, 00 грн + 401, 29 грн + 115, 25 грн + 522, 99 грн = 2173, 44 грн.
Поэтому иск подлежит частичномув удовлетворению.
В связи с тем, что в соответствии с п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора, с ответчика по ч.6 ст.141 ГПК Украины подлежит взысканию судебный сбор в пользу специального фонда Государственного бюджета Украины в размере 840, 80 грн, исходя из следующего:
Согласно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закона Украины «О судебном сборе», за подачу в суд физическим лицом или физическим лицом-предпринимателем искового заявления имущественного характера судебный сбор справляеться в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
С 1 января 2020 прожиточный минимум на одно трудоспособное лицо установлен Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2020 год» в расчете на месяц в размере 2102, 00 грн.
Следовательно, при подаче иска судебный сбор в части взыскания задолженности по заработной плате составлял 840, 80 грн (2102, 00 грн х 0, 4), том с ответчика в доход государства надлежит взыскать судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 263−265, 141 ГПК Украины,
Р Е Ш И Л:
иск
особа_1 (адреса_1; номер_1) до
Акционерного общества «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815, адрес:. Киев, ул. Тверская, 5)
«О взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением срока его выплаты» удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железнодэта «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в общем размере 8694 (восемь тысяч шестьсот девяносто четыре) грн 82 коп. с последующим удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2173 (две тысячи сто семьдесят три) грн 44 коп. без содержания с цией суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Допустить немедленное исполнение решения суда в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп. на счет для зачисления в государственный бюджет поступлений по коду Получатель средств: ГУК в Киеве / Киев / 22030106; Код получателя (код егрпоу): 37993783; Банк получателя: Казначейство Украины (ЕАП) Счет получателя: ua908999980313111256000026001; код класификации доходов бюджета: 22030106.
Полный текст судебного решения составлен 2 ноября 2020.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд через Арбитражный суд Донецкой области путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если Апеляная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
судья:
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
233 № 233/3982/20
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
02 листопада 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі — головуючого судді [Н.] О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу №233/3982/20 за позовом
особа_1 (представник — особа_2) до
Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник — Цимбалюк В. Г.)
«про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням терміну її виплати»,
У С Т, А Н О В И В:
особа_1 у поданій нею до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь:
-заборгованість по заробітній платі у розмірі 9815, 15 грн з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів;
-компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2480, 42 грн без утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що 01.09.2016 відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок її було переведено до виробничого підрозділу «Іловайське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця».
17.03.2017 начальником структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Косий Ю. П. видано наказ № 236/днд від 17.03.2017 «Про встановлення простою».
28.04.2017 першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 645−113−1 від 28.04.2017 «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
03.05.2017 їй (позивачці) видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади.
10.07.2017 структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 6719/дн-ОС про її звільнення з 17.07.2017 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з яким її ознайомлено особисто.
У день звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок, як наслідок має перед нею непогашену заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 9815, 15 грн
Крім того, у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, відповідач має сплатити їй компенсацію за втрату частини заробітної плати у розмірі 2480, 42 грн.
Судовою ухвалою від 31.08.2020 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом з повідомленням сторін, справу призначено у судове засідання для розгляду по суті, а також постановлено про витребування доказів (а.с.31−32).
У судове засідання позивачка, представник позивачки, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися: від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у його відсутність з посиланням на підтримання позову у повному обсязі (а.с.80).
Представник відповідача Цимбалюк В. Г., належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву (за текстом письмових пояснень) про розгляд справи у його відсутність з посиланням на невизнання позову у повному обсязі через відсутність заборгованості по зарплаті перед позивачем (а.с.51−52).
З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.
Судом установлено, що особа_1 з 09.07.2007 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах.
17.07.2017 звільнена у зв`язку зі скороченням штату — п.1 ст.40 КЗпП.
Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивачки (а.с.9−11) і не спростовані відповідачем.
Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735−2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.
За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вирішуючи питання щодо порушення права позивачки на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з нею повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:
Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд уважає встановленим той факт, що при звільненні позивачки відповідач не провів з нею повного розрахунку із заробітної плати.
Так, за Індивідуальними відомостями про особа_1 як застраховану особу згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.81) фактичний заробіток позивачки за 01−03.2017 року склав 10346, 85 грн.
З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст.100 КЗпП України (а.с.19−23), убачається, що позивачці:
за березень 2017 року всього нараховано 2875, 49 грн, сума до виплати 2286, 54 грн,
за квітень 2017 року всього нараховано 2482, 88 грн, сума до виплати 1974, 35 грн,
за травень 2017 року всього нараховано 1624, 67 грн, сума до виплати 1291, 91 грн,
за червень 2017 року всього нараховано 507, 71 грн, сума до виплати 403, 72 грн,
за липень 2017 року всього нараховано 2324, 40 грн, сума до виплати 1883, 46 грн.
Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року склав 9815, 15 грн, до виплати — 7839, 98 грн.
Відповідачем відомості щодо нарахування позивачці заробітної плати та інших виплат, належних їй при звільненні не спростовані та суду не надані докази, що такі відомості є недостовірними.
Відомістю на виплату грошей №2 (а.с.74−75) підтверджена обставина виплати позивачці заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1120, 33 грн.
Тож, факт невиплати позивачці заробітної плати відповідачем не спростований.
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).
Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 8694, 82 грн (= 9815, 15 грн — 1120, 33 грн) з подальшим утриманням із цієї суми податків та зборів.
Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.
Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивачка перебувала з ним у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.
Проте, свого обов`язку з оплати праці позивачки відповідач не виконав, факт нарахування позивачці заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачка не виконувала свої трудові функції, відповідачем не надано.
На підтвердження факту нарахування заробітної плати позивачкою надані суду розрахункові листи, які містять відомості щодо нарахованої і виплаченої зарплати, як це передбачено ст.110 КЗпП і ст.30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР: «При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати».
У наведеній нормі йдеться про обов`язок роботодавця повідомляти працівнику про суми нарахованої зарплати, утримання з неї та суму виплаченої зарплати, тобто — про безумовний обов`язок роботодавця надати працівнику розрахунковий лист із відомостями про зарплату.
На нормативному рівні не затверджена форма «зарплатного» розрахункового листа. Тож цей лист надається у довільній формі.
Зазначені у цих розрахункових листах відомості щодо заробітної плати позивача відповідачем не спростовані і узгоджуються з відомостями, що містяться у наказі (розпорядженні) відповідача за підписом в.о. начальника дирекції залізничних перевезень особа_4 за №6719/дн-ОС від 10.07.2017 про звільнення позивачки, яким передбачена у тому числі вихідна допомога (а.с.12).
Окремо суд зауважує, що закон не покладає на робітника обов`язку по веденню первинної документації, необхідної для нарахування та виплати заробітної плати, та доказуванню наявності таких документів.
При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача щодо форс-мажорних обставин, що, на його розсуд, є підставою для невиконання обов`язку виплати ним заробітної плати позивачу, оскільки обставина непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку (яким може бути стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку), а не підставою звільнення від самого обов`язку, в даному випадку по оплаті праці робітника.
З огляду на наведене, окремо на не доведення відповідачем виконання свого обов`язку з оплати праці позивачки у спірний період часу, конституційне право позивачки на одержання винагороди за працю має бути захищено, позов в цій частині — задоволений частково.
Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону, компенсація втрати громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) на інші.
За ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином, позивачка має право вимагати компенсацію втрати доходів за порушення строків їх виплати.
Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 з наступними змінами.
Відповідно до п.4 постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) прирості індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З огляду на наведені підстави, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у загальному розмірі 2173, 44 грн, виходячи з такого розрахунку (заробітна плата * індекс споживчих цін за період невиплати станом на липень 2020 року = сума компенсації):
1)
03.2017: 1755, 16 грн (= 2875, 49 грн — 1120, 33 грн) * 0, 274 = 480, 91 грн;
04.2017: 2482, 88 грн *0, 263 = 653, 00 грн;
05.2017: 1624, 67 грн * 0, 247 = 401, 29 грн;
06.2017: 507, 71 грн * 0, 227 = 115, 25 грн;
07.2017: 2324, 40 грн * 0, 225 = 522, 99 грн;
2)
480, 91 грн + 653, 00 грн + 401, 29 грн + 115, 25 грн + 522, 99 грн = 2173, 44 грн.
Тож позов підлягає частковому задоволенню.
У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 840, 80 грн, виходячи з такого:
Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 2102, 00 грн.
Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 840, 80 грн (2102, 00 грн х 0, 4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 263−265, 141 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позов
особа_1 (адреса_1; номер_1) до
Акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, 5)
«про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням терміну її виплати» задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року у загальному розмірі 8694 (вісім тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн 82 коп. з подальшим утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн 44 коп. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код єдрпоу): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (еап); Рахунок отримувача: ua908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Повний текст судового рішення складений 2 листопада 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя:
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
2 ноября 2020 Арбитражный суд в составе — судьи [Н.] А. А., с участием секретаря судебного заседания [В.] В. А., рассмотрев в упрощенном производстве сообщению сторон гражданское дело №233 / 3982/20 по иску
особа_1 (представитель — особа_2) до
Акционерного общества «Украинская железная дорога» (представитель — Цимбалюк В. Г.)
«О взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением срока ее выплаты «,
В С Т, А Н О В И Л:
особа_1 в поданной им в суд в Акционерного общества «Украинская железная дорога» исковом заявлении просит взыскать с ответчика в ее пользу:
-задолженность по заработной плате в размере 9815, 15 грн с удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов;
-Компенсация потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2480, 42 грн удержанием из этойсуммы предусмотренных законом налогов и сборов.
В обоснование заявленных исковых требований истец сослался на то, что 01.09.2016 состоялась реорганизация структурного подразделения ГП «Донецкая железная дорога» путем его слияния, как следствие ее перевели в производственного подразделения «Иловайское СМЭУ» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала « Донецкая железная дорога «АО» Украинская железная дорога «.
17.03.2017 начальником структурного подразделения «Донецкая дирекция залезничних перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «АО» Украинская железная дорога «Косой Ю. П. издан приказ № 236 / ДНД от 17.03.2017″ Об установлении простой «.
28.04.2017 первым заместителем начальника регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» Носулько А.А. издан приказ № 645−113−1 от 28.04.2017 «О некоторых вопросах деятельности РФ» Донецкая железная дорога «, которым предусмотрено сокращение штата и увольнения работников в соответствии с требованиями действующего законодательства.
03.05.2017 ей (позивачци) выдано сообщение о ликвидации и вывода из штатного расписания должности.
10.07.2017 структурным подразделением АО «Украинская железная дорога» издан приказ № 6719 / ДН-ОС о ее увольнении с 17.07.2017 на основании п.1 ст.40 КЗоТ Украины, с которым ее ознакомили лично.
В день увольнения ответчик провел с ней полный расчет, как следствие имеет перед ней непогашенную задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в размере 9815, 15 грн
Кроме того, в связис нарушением сроков выплаты заработной платы, ответчик должно выплатить ей компенсацию за потерю части заработной платы в размере 2480, 42 грн.
Судебным постановлением от 31.08.2020 открыто упрощенное производство по делу по настоящему иску сообщению сторон, дело назначено в судебное заседание для рассмотрения по существу, а также постановлено об истребовании доказательств (а.с.31−32).
В судебном заседании истица, представитель истицы, надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте рассмотрения дела, непоявились от представителя истца поступило заявление о рассмотрении дела в его отсутствие со ссылкой на поддержание иска в полном объеме (а.с.80).
Представитель ответчика Цимбалюк В. Г., надлежащим образом о времени и месте рассмотрения дела, в судебное заседание не явился, предоставив суду заявление (по тексту письменных объяснений) о рассмотрении дела в его отсутствие со ссылкой на непризнание иска в полном объеме из-за отсутствия задолженности по зарплате перед истцом (а.с.51−52).
Выяснив все обстоятельства дела и проверив их доказательствами, суд получает таких выводов.
Судом установлено, что особа_1 с 09.07.2007 находилась с ответчиком в трудовых правоотношениях.
17.07.2017 уволена в связи с сокращением штата — п.1 ст.40 КЗоТ.
Указанные обстоятельства подтверждены соответствующими записями в трудовой книжке истицы (а.с.9−11) и не опровергнуты ответчиком.
Постановлением Кабинета Министров Украины №938 от 31.10.2018 Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога»изменило тип с публичного на частное и полное наименование на Акционерное общество «Украинская железная дорога».
Из текста новой редакции Устава АО «Укрзализныця», размещенного на официальном сайте [В.] Рады Украины по ссылке: https://zakon.rada.gov.ua/go/735−2015-n, Общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
Статьей 43 Конституции Украины гарантированный законом защите права на своевременное получение вознаграждения за труд.
По предписаниям ч.1 ст.115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных днейов, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Указанная норма праваа корреспондируется с частью 1 статьи 30 Закона Украины «Об оплате труда», второй частью которой установлено обязанность работодателя обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ст.1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее — Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имуществаиначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее — ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожиданиея «/» правомерное ожидание « (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
ЕСПЧ неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст.1 Протокола №1 Конвенции также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производитсяя в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Решая вопрос о нарушении прав истца на выплату ответчиком заработной платы при работе на предприятии ответчика и не проведение с ней полного расчета при увольнении, суд исходил из следующего:
Согласно ч.3 ст.11 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, которые имеют значения для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
По частям 1, 5 и 6 ст.81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.
Согласно статье 79 ГПК Украины, достоверны доказательства, на основании которых можно встановиты действительные обстоятельства дела.
Согласно ст.80 ГПК Украины, достаточны доказательства, в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящие в предмет доказывания. Вопрос о достаточности доказательств для установления обстоятельств, имеющих значение для дела, суд решает в соответствии со своим внутренним убеждением.
Суд считает установленным тот факт, что при увольнении истицы ответчик провел с ней полного расчета по заработной плате.
Так, са индивидуальными сведениями о особа_1 как застрахованное лицо согласно Реестру застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (а.с.81) фактический заработок истицы по 01−03.2017 года составил 10346, 85 грн.
С добавленных к иску табуляграмм, выданных ответчиком во исполнение ст.100 КЗоТ Украины (а.с.19−23), усматривается, что истице:
по март 2017 всего начислено 2875, 49 грн, сумма к выплате 2286, 54 грн,
за апрель 2017 всего начислено2482, 88 грн, сумма к выплате 1974, 35 грн,
за май 2017 всего начислено 1624, 67 грн, сумма к выплате 1291, 91 грн,
по июнь 2017 всего начислено 507, 71 грн, сумма к выплате 403, 72 грн,
по июль 2017 всего начислено 2324, 40 грн, сумма к выплате 1883, 46 грн.
Общий размер начисленной заработной платы за период с марта 2017 по июль 2017 составил 9815, 15 грн, к выплате — 7839, 98 грн.
Ответчиком сведения о начислении истцу заработной платы и других выплаат, принадлежащих ему при увольнении не опровергнуты и суду не предоставлены доказательства, что такие сведения являются недостоверными.
Ведомости на выплату денег №2 (а.с.74−75) подтверждена обстоятельство выплаты истице заработной платы за март 2017 года в сумме 1120, 33 грн.
Поэтому, факт невыплаты истцу заработной платы ответчиком опровергнут.
Статьей 168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет, а именно: налоговый агент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса (168.1.1). Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при условии одновременного представления расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет (168.1.2.).
Согласно абз.5 п.6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию.
Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан (налога на доходы физических лиц) являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налоку и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Итак, с ответчика в пользу истицы следует взыскать задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в размере 8694, 82 грн (= 9815, 15 грн — 1120, 33 грн) с последующим удержанием из этой суммы налогов и сборов.
Доставая выводу об обоснованности заявленных исковых требований, суд исходил из того, что в спорах, возникающих из трудовых правоотношений о нарушении трудовых прав, действует презумпция вине работодателя.
Ответчиком опровергнута то обстоятельство, что в спорный период времени истица находилась с ним в трудовых правоотношениях, за что ей должна была быть начислена и выплачена заработная плата.
Однако, своего долга по оплате труда истицы ответчик не выполнил, факт начисления истцу заработной платы в спорный период времени и невыплаты начисленной заработной платы ответчиком опровергнут. Доказательств о том, что в период с марта 2017 по июль 2017 истица не виконувала свои трудовые функции, ответчиком не предоставлено.
В подтверждение факта начисления заработной платы истицей предоставлены суду расчетные листы, содержащие сведения о начисленной и выплаченной зарплаты, как это предусмотрено ст.110 КЗоТ и ст.30 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 № 108/95-ВР: «При каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сума заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате «.
В приведенной норме речь идет о долге работодателя сообщать работнику о суммах начисленной зарплаты, удержания из нее и сумму выплаченной зарплаты, то есть — о безусловном обязанность работодателя предоставить работнику расчетный лист со сведениями о зарплате.
На нормативном уровне не утверждена форма «зарплатных» расчетнойного листа. Поэтому это письмо предоставляется в произвольной форме.
Указанные в этих расчетных листах сведения о заработной плате истца ответчиком опровергнуты и согласуются со сведениями, содержащимися в приказе (распоряжении) ответчика за подписью и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок особа_4 по №6719 / ДН-ОС от 10.07.2017 об увольнении истицы, которым предусмотрена в том числе выходное пособие (а.с.12).
Отдельно суд отмечает, что закон не возлагает на работника обязанности по ведениюпервичной документации, необходимой для начисления и выплаты заработной платы, и доказыванию наличия таких документов.
При этом суд не принимает во внимание ссылки ответчика по форс-мажорных обстоятельств, что, по его усмотрению, является основанием для невыполнения обязанности выплаты им заработной платы истцу, поскольку обстоятельство непреодолимой силы является основанием для освобождения от ответственности за неисполнение обязанности (которым может быть взыскании среднего заработка за время задержки расчета), а не основанийй освобождение от самого долга, в данном случае по оплате труда рабочего.
Учитывая приведенное, отдельно на не доведение ответчиком выполнения своего долга по оплате труда истицы в спорный период времени, конституционное право истца на получение вознаграждения за труд должны быть защищены, иск в этой части — доволен частично.
Решая спор о взыскании с ответчика в пользу истицы компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, суд пришел к следующим висновкив.
Согласно ст.1 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19.10.2000, предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица). Согласно ст.2 этого Закона, компенсация потери гражданам части доходов в связи с нарушитнием сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: заработная плата (денежное обеспечение) на другие.
По ст.34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушениемсроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Таким образом, истица вправе требовать компенсацию потери доходов за нарушение сроков их выплаты.
Порядок компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты определен постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 №159 с последующими изменениями.
Согласно п.4 постановления КМУ № 159 от 21.02.2001 сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но не выплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) приросте индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Учитывая приведенные основания, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истицы компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в общем размере 2173, 44 грн, исходя из такого расчета (заработная плата * индекс потребительских цен за период невыплаты по состоянию на июль 2020 = сумма компенсации):
1)
03.2017: 1755, 16 грн (= 2875, 49 грн — 1120, 33 грн) * 0, 274 = 480, 91 грн;
04.2017: 2482, 88 грн * 0, 263 = 653, 00 грн;
05.2017: 1624, 67 грн * 0, 247 = 401, 29 грн;
06.2017: 507, 71 грн * 0, 227 = 115, 25 грн;
07.2017: 2324, 40 грн * 0, 225 = 522, 99 грн;
2)
480, 91 грн + 653, 00 грн + 401, 29 грн + 115, 25 грн + 522, 99 грн = 2173, 44 грн.
Поэтому иск подлежит частичномув удовлетворению.
В связи с тем, что в соответствии с п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора, с ответчика по ч.6 ст.141 ГПК Украины подлежит взысканию судебный сбор в пользу специального фонда Государственного бюджета Украины в размере 840, 80 грн, исходя из следующего:
Согласно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закона Украины «О судебном сборе», за подачу в суд физическим лицом или физическим лицом-предпринимателем искового заявления имущественного характера судебный сбор справляеться в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
С 1 января 2020 прожиточный минимум на одно трудоспособное лицо установлен Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2020 год» в расчете на месяц в размере 2102, 00 грн.
Следовательно, при подаче иска судебный сбор в части взыскания задолженности по заработной плате составлял 840, 80 грн (2102, 00 грн х 0, 4), том с ответчика в доход государства надлежит взыскать судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 263−265, 141 ГПК Украины,
Р Е Ш И Л:
иск
особа_1 (адреса_1; номер_1) до
Акционерного общества «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815, адрес:. Киев, ул. Тверская, 5)
«О взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением срока его выплаты» удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железнодэта «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в общем размере 8694 (восемь тысяч шестьсот девяносто четыре) грн 82 коп. с последующим удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2173 (две тысячи сто семьдесят три) грн 44 коп. без содержания с цией суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Допустить немедленное исполнение решения суда в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп. на счет для зачисления в государственный бюджет поступлений по коду Получатель средств: ГУК в Киеве / Киев / 22030106; Код получателя (код егрпоу): 37993783; Банк получателя: Казначейство Украины (ЕАП) Счет получателя: ua908999980313111256000026001; код класификации доходов бюджета: 22030106.
Полный текст судебного решения составлен 2 ноября 2020.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд через Арбитражный суд Донецкой области путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если Апеляная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
судья:
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
233 № 233/3982/20
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
02 листопада 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі — головуючого судді [Н.] О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу №233/3982/20 за позовом
особа_1 (представник — особа_2) до
Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник — Цимбалюк В. Г.)
«про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням терміну її виплати»,
У С Т, А Н О В И В:
особа_1 у поданій нею до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь:
-заборгованість по заробітній платі у розмірі 9815, 15 грн з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів;
-компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2480, 42 грн без утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що 01.09.2016 відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок її було переведено до виробничого підрозділу «Іловайське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця».
17.03.2017 начальником структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Косий Ю. П. видано наказ № 236/днд від 17.03.2017 «Про встановлення простою».
28.04.2017 першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 645−113−1 від 28.04.2017 «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
03.05.2017 їй (позивачці) видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади.
10.07.2017 структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 6719/дн-ОС про її звільнення з 17.07.2017 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з яким її ознайомлено особисто.
У день звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок, як наслідок має перед нею непогашену заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 9815, 15 грн
Крім того, у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, відповідач має сплатити їй компенсацію за втрату частини заробітної плати у розмірі 2480, 42 грн.
Судовою ухвалою від 31.08.2020 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом з повідомленням сторін, справу призначено у судове засідання для розгляду по суті, а також постановлено про витребування доказів (а.с.31−32).
У судове засідання позивачка, представник позивачки, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися: від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у його відсутність з посиланням на підтримання позову у повному обсязі (а.с.80).
Представник відповідача Цимбалюк В. Г., належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву (за текстом письмових пояснень) про розгляд справи у його відсутність з посиланням на невизнання позову у повному обсязі через відсутність заборгованості по зарплаті перед позивачем (а.с.51−52).
З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.
Судом установлено, що особа_1 з 09.07.2007 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах.
17.07.2017 звільнена у зв`язку зі скороченням штату — п.1 ст.40 КЗпП.
Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивачки (а.с.9−11) і не спростовані відповідачем.
Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735−2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.
За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вирішуючи питання щодо порушення права позивачки на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з нею повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:
Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд уважає встановленим той факт, що при звільненні позивачки відповідач не провів з нею повного розрахунку із заробітної плати.
Так, за Індивідуальними відомостями про особа_1 як застраховану особу згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.81) фактичний заробіток позивачки за 01−03.2017 року склав 10346, 85 грн.
З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст.100 КЗпП України (а.с.19−23), убачається, що позивачці:
за березень 2017 року всього нараховано 2875, 49 грн, сума до виплати 2286, 54 грн,
за квітень 2017 року всього нараховано 2482, 88 грн, сума до виплати 1974, 35 грн,
за травень 2017 року всього нараховано 1624, 67 грн, сума до виплати 1291, 91 грн,
за червень 2017 року всього нараховано 507, 71 грн, сума до виплати 403, 72 грн,
за липень 2017 року всього нараховано 2324, 40 грн, сума до виплати 1883, 46 грн.
Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року склав 9815, 15 грн, до виплати — 7839, 98 грн.
Відповідачем відомості щодо нарахування позивачці заробітної плати та інших виплат, належних їй при звільненні не спростовані та суду не надані докази, що такі відомості є недостовірними.
Відомістю на виплату грошей №2 (а.с.74−75) підтверджена обставина виплати позивачці заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1120, 33 грн.
Тож, факт невиплати позивачці заробітної плати відповідачем не спростований.
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).
Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 8694, 82 грн (= 9815, 15 грн — 1120, 33 грн) з подальшим утриманням із цієї суми податків та зборів.
Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.
Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивачка перебувала з ним у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.
Проте, свого обов`язку з оплати праці позивачки відповідач не виконав, факт нарахування позивачці заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачка не виконувала свої трудові функції, відповідачем не надано.
На підтвердження факту нарахування заробітної плати позивачкою надані суду розрахункові листи, які містять відомості щодо нарахованої і виплаченої зарплати, як це передбачено ст.110 КЗпП і ст.30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР: «При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати».
У наведеній нормі йдеться про обов`язок роботодавця повідомляти працівнику про суми нарахованої зарплати, утримання з неї та суму виплаченої зарплати, тобто — про безумовний обов`язок роботодавця надати працівнику розрахунковий лист із відомостями про зарплату.
На нормативному рівні не затверджена форма «зарплатного» розрахункового листа. Тож цей лист надається у довільній формі.
Зазначені у цих розрахункових листах відомості щодо заробітної плати позивача відповідачем не спростовані і узгоджуються з відомостями, що містяться у наказі (розпорядженні) відповідача за підписом в.о. начальника дирекції залізничних перевезень особа_4 за №6719/дн-ОС від 10.07.2017 про звільнення позивачки, яким передбачена у тому числі вихідна допомога (а.с.12).
Окремо суд зауважує, що закон не покладає на робітника обов`язку по веденню первинної документації, необхідної для нарахування та виплати заробітної плати, та доказуванню наявності таких документів.
При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача щодо форс-мажорних обставин, що, на його розсуд, є підставою для невиконання обов`язку виплати ним заробітної плати позивачу, оскільки обставина непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку (яким може бути стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку), а не підставою звільнення від самого обов`язку, в даному випадку по оплаті праці робітника.
З огляду на наведене, окремо на не доведення відповідачем виконання свого обов`язку з оплати праці позивачки у спірний період часу, конституційне право позивачки на одержання винагороди за працю має бути захищено, позов в цій частині — задоволений частково.
Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону, компенсація втрати громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) на інші.
За ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином, позивачка має право вимагати компенсацію втрати доходів за порушення строків їх виплати.
Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 з наступними змінами.
Відповідно до п.4 постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) прирості індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З огляду на наведені підстави, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у загальному розмірі 2173, 44 грн, виходячи з такого розрахунку (заробітна плата * індекс споживчих цін за період невиплати станом на липень 2020 року = сума компенсації):
1)
03.2017: 1755, 16 грн (= 2875, 49 грн — 1120, 33 грн) * 0, 274 = 480, 91 грн;
04.2017: 2482, 88 грн *0, 263 = 653, 00 грн;
05.2017: 1624, 67 грн * 0, 247 = 401, 29 грн;
06.2017: 507, 71 грн * 0, 227 = 115, 25 грн;
07.2017: 2324, 40 грн * 0, 225 = 522, 99 грн;
2)
480, 91 грн + 653, 00 грн + 401, 29 грн + 115, 25 грн + 522, 99 грн = 2173, 44 грн.
Тож позов підлягає частковому задоволенню.
У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 840, 80 грн, виходячи з такого:
Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 2102, 00 грн.
Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 840, 80 грн (2102, 00 грн х 0, 4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 263−265, 141 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позов
особа_1 (адреса_1; номер_1) до
Акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, 5)
«про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням терміну її виплати» задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року у загальному розмірі 8694 (вісім тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн 82 коп. з подальшим утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн 44 коп. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код єдрпоу): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (еап); Рахунок отримувача: ua908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Повний текст судового рішення складений 2 листопада 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя:
