ДП"МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Дело № 486/778/20
Производство № 2/486/407/2020
решение
именем украины
(Заочное)

29 сентября 2020 г. Южноукраинск

Южноукраинский городской суд Николаевской области

в составе: председательствующего судьи [Д.] Г.А.,
при секретаре [Д.] К.Л.,

рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Южноукраинск Николаевской области гражданской дело при иску лицо_1 к Дочернего предприятия "Николаевский облавтодор" ОАО"Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, взыскании среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда,
участники дела: истец особа_1, ответчик ГП "Николаевский облавтодор" ОАО "ГАК" Автомобильные дороги Украины "

В С Т А Н О В И Л:

29 мая 2020 особа_1 обратился с иском к Филиалы "Южноукраинска ДЭУ" Дочернего предприятия "Николаевский облавтодор" ОАО"Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, взыскании среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда.
Свои требования обосновывает тем, что с 14 апреля 2009 года работал дорожным рабочим Филиалы "Южноукраинска ДЭУ" Дочернего предприятия "Николаевский облавтодор". 16 марта 2020 уволился по собственному желанию, однако все расчеты, в день освобождения проведенные с ним не были. Отмечает, что на день освобождения ответчик насчитал ему заработную плату за период с июня 2019 по март 2020 в сумме 24802, 34 грн., однако выплатить ее отказывается, мотивируя отсутствием средств. Считает, что действия ответчика по невыплате ему заработной платы в день увольнения, порождают обязанность уплатить ему средний заработок за все время задержки расчета по день фактического расчета. В день предъявления иска в суд сумма среднего заработка составила 6752, 16 грн. Утверждает, что задержкой виплаты заработной платы в период работы и непроведением полного расчета при увольнении, которые имеют место в течение длительного времени, ответчик допустил факт длительного нарушения его трудовых прав, что привело к вынужденным изменениям в его жизни, отношениях и такие действия являются вмешательством в его право на имущество . Моральный ущерб оценивает в 5000 грн.
Постановлением Южноукраинского городского суда Николаевской области от 21 июля 2020 заменено первоначального ответчика Филиал "Южноукраинска ДЭУ" Дочернего подпоромства "Николаевский облавтодор" ОАО "Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "надлежащим ответчиком дочерним предприятием" Николаевский облавтодор "ОАО" Государственная акционерная компания "Автомобильные дороги Украины"
Истец в судебное заседание не явился. Предоставил в суд заявление с просьбой осуществлять рассмотрение дела без его участия. Не возражает против вынесения заочного решения.
Представитель ответчика в судебное заседаниене явился, о дате, времени и месте рассмотрения дела своевременно и надлежащим образом /а.с. 26, 31 /.
При таких обстоятельствах в соответствии с требованиями ч. 4 ст. 223 ГПК Украины суд рассмотреть дело без участия ответчика на основании имеющихся в ней данных и доказательств и вынести заочное решение, о чем вынесено соответствующее постановление.
Исследовав доказательства в совокупности, суд приходит к следующему.
Судом установлено, что 14 апреля 2009 особа_1 было принято дорожным работником 2 разряда филиалаЮжно дорожно-эксплуатационного участка ГП АН Копаевський облавтодор "/а.с. 5 /.
16 марта 2020 особа_1 был освобожден по собственному желанию на основании Приказа № 5-к (распоряжение о прекращении Трудового договора (контракта)). В графе "выходное пособие" сведения отсутствуют /а.с. 6 /.
Понятие заработная плата определена в ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» и ч.1 ст.94 КЗоТ Украины, а именно это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный иморган выплачивает работнику за выполненную им работу.
По правилам статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган долженписьменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Как следует из справки о задолженности по заработной плате Филиалом Южноукраинска ДЭУ ДП "Миколаивоблавтодор" особа_1 за период с июня 2019 по март 2020 года были начислена заработная плата 24802, 34 грн. /а.с. 7 /, однако в день увольнения не выплачены, поэтому указанная сумма подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Истец утверждает, что до сих пор указанная задолженность ему не выплачена.
ответственность заа задержку расчета при увольнении предусмотрена требованиями статьи 117 КЗоТ Украины, а именно в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Также, по правилам ч. 2 ст. 235 КЗоТ Украины при вынесении решения о возобновлениия на работе орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула.
Согласно пункту 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организациисуммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Как установлено в судебном засиданни при увольнении, ответчиком работнику особа_1 не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, а именно задолженность по заработной плате в сумме 24802, 34 грн., поэтому ГП "Николаевский облавтодор" ОАО "Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "должен выплатить истцу и средний заработок за все время задержки расчета по день принятия решения по делу.
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 Законую Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным Постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100.
С учетом этих норм, в частности, пункта 2 Порядка, среднемесячная заработная плата за время вынужденного прогула работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата, то есть дню увольнения работника с работы. Если в течение последних двух календарным месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Время, в течение которого работники согласно действующему законодательству или по другим уважительным причинам не работали и за ними не сохранялся заработок или сохранялся частично, исключается из расчетного периода.
отвовидно с пунктом 5 раздела IV Порядка основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время вынужденного прогула, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие ( календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
После определения середньоденнои заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за все время вынужденного прогула, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде (абз.2 пункта 8 Порядка).
Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, установы, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абз. 3 пункт 8 Порядка).
Кроме того, положением раздел III Порядка предусмотрены выплаты, которые подлежат и не подлежат учету (в частности, единовременные выплаты, социальные выплаты, отдельные виды премий и т.п.) при исчислении средней заработной платы расчетной величины для начисления выплаты за время вынужденного прогула.
Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исплючення сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и т.п., за исключением отчислений из заработной платы лиц, осужденных по приговору суда к исправительным работам без лишения свободы.
В иске особа_1 был приведен расчет среднего заработка, по его мнению ответчик должен ему заплатить. В данном расчете истец отмечает, что им за два месяца было отработано 44 дня. Отзыв на исковое заявление и контррозрахунок ответчиком предоставлен, суд исходит из предоставленных данных истцом.
перевиряючы данный расчет на соответствие вышеупомянутого Порядка исчисления средней заработной платы, суд пришел к следующему.
Как следует из справки о задолженности по заработной плате /а.с. 7 /, за последние два рабочих месяца истцу начислено 3541, 55 грн. за ноябрь 2019 и 1349, 43 грн. за март 2020 года, а всего 4890, 98 грн., истец отмечает, что за указанный период отработал 44 рабочих дня, а потому размер среднедневной заработной платы составляет 111, 15 грн. (4890, 98: 44= 111, 15).
Количество дней задержки расчета по день принятия решения составляет 197 дней, а сумма среднего заработка за этот период в соответствии 21896, 55 грн. (111, 15 х 197 = 21896, 55 грн.).
Таким образом, сумма среднего заработка следует увеличить с 6752, 16 грн. в 21896, 55 грн.
Истец утверждает, что задержкой выплаты заработной платы в период работы и непроведением полного расчета при увольнении, которые имеют место в течение длительного времени, ответчик допустил факт длительного нарушения его трудовых прав, что привело к вынужденным изменениям в его жизни. Свою моральный ущерб особа_1 оценивает в 5000 грн.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется ст. 237-1 КЗоТ Украины, которая предусматривает возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, потери нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
порядок возмещенияя морального вреда определяется законодательством.
Указанная норма закона (ст.237-1 КЗоТ Украины) содержит перечень юридических фактов, которые могут быть основанием для возникновения правоотношений по возмещению собственником или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда.
По содержанию указанного положения, основанием для возмещения морального вреда согласно ст.237-1 КЗоТ Украины является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, потери нормальнымих жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Установлено Конституцией и законами право на возмещение морального (неимущественного) вреда является важной гарантией защиты прав и свобод граждан и законных интересов юридических лиц.
В п.13 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 №4 (с соответствующими изменениями) судам разъяснено, что в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ са налицо нарушение прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, видадеятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права (например восстановлении на работе), так и механизмом компенсации за моральный ущерб как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий , которые лицо понесло в связи с посягательством на ее трудовые права и интересы. Конкретный способ, на основании которого осуществляется возмещение моральной вреда, избирается потерпевшим лицом с учетом характера правонарушения, его последствий и других обстоятельств (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ГПК 2004 г.).
КЗоТ Украины не содержит каких-либо ограничений или исключений для компенсации морального вреда в случае нарушения трудовых прав работников, а ст.237-1 кодекса предусматривает право работника на возмещение морального вреда в выбранный им способ, в частности возвращение стоимостного (денежного) эквивалента причиненного морального вреда , размер которой суд определяет в зависимостиот характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в жизни и с учетом других обстоятельств.
При наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, то есть незаконного увольнения, что доказано преюдициальным судебным решением по административному делу и в соответствии с ч.4 ст.82 ГПК не подлежит доказыванию, возмещение морального вреда на основании ст.237-1 КЗоТ Украины осуществляется в избран работником способом, в частности в виде единовременной денежной выплаты.
обстоятельства длявозмещения истцу ответчиком морального вреда, предусмотренные требованиями ст. 237-1 КЗоТ Украины, действительно имеют место, что установлено непосредственно в судебном заседании, принимая во внимание характер и объем страданий, которые истец понес в связи с нарушением его прав со стороны ответчика, по длительной невыплаты ему заработной платы, суд считает возможно взыскать с ответчика в пользу истца моральный вред в сумме 2000 грн.
Общая сумма, подлежащая взысканию с ответчика составляет 48698, 89 грн. (Начисленная, но не выплаченная заработная плата за период с июня 2019 по март 2020 в сумме 24802, 34 грн., Средний заработок за время задержки расчета в сумме 21896, 55 грн. И моральный вред в сумме 2000 грн.).
Поскольку истец, в пользу которого принято решение, освобождены от уплаты судебного сбора, судебный сбор взимается с ответчика в пользу государства пропорционально сумме удовлетворенных исковых требований.
Так, с ответчика в пользу государства необходимо взыскать судебный сбор затри требования имущественного характера в соответствии, в частности, по требованию о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы 840, 80 грн. (1% цены иска, то есть от 24802, 34 грн., Что составляет 248, 02 грн., Но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума на одно трудоспособное лицо, то есть 840, 80 грн.), Среднего заработка за время вынужденного прогула в размере 840, 80 грн. (1% цены иска, то есть от 21896, 55 грн., Что составляет 218, 96 грн., Но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума на одно трудоспособное особу, то есть 840, 80 грн.), по требованию о взыскании морального вреда пропорционально сумме удовлетворенных исковых требований в размере 336, 32 грн. (40%) (1% цены иска, то есть от 2000 грн.), А всего 2017, 92 грн.
Согласно п.п.2, 4 ч.1 ст.430 ГПК Украины следует допустить к немедленному исполнению решение суда в части восстановления истца на работе и присуждения заработной платы за один месяц.
Руководствуясь ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ГПК Украины, суд,

Р Е Ш И Л:

Исковое заявление лицо_1 к Дочернего предприятия "Николаевский облавтодор" ОАО "Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, взыскании среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда, удовлетворить частично.
Взыскать с дочернего предприятия "Николаевский облавтодор" ОАО "Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "в пользу особа_1 нараховану, но не выплаченной заработной плате за период с июня 2019 по март 2020 в сумме 24802 (двадцать четыре тысячи восемьсот два) рубля 34 (тридцать четыре) копейки, средний заработок за время задержки расчета в сумме 21896 (двадцать одну тысячу восемьсот дев `девяносто шесть) рублей 55 (пятьдесят пять) копеек и моральный ущерб в сумме 2000 (две тысячи) рублей, а всего 48698 (сорок восемь тысяч шестьсот девяносто восемь) рублей 89 (восемьдесят девять) копеек.
Взыскать с Дочирнього предприятия "Николаевский облавтодор" ОАО "Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "в пользу государства судебный сбор 2017 (две тысячи семнадцать) рублей 92 (девяносто две) копейки.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Полное имя истца особа_1, информация_1, уроженец с. Каменный Рокитновского района Ровенской области, регистрационный номер олыковы карточки налогоплательщика номер_1 зарегистрирован и проживает: адреса_1.
Полное наименование ответчика Дочернее предприятие "Николаевский облавтодор" ОАО "Государственная акционерная компания" Автомобильные дороги Украины "Код егрпоу 31159920, местонахождение: ул. Галины Петровой, дом 2А, г.. Николаев.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозния. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не скасовРано, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Николаевский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения.







судья Южноукраинского
городского суда А. [Д]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



Справа № 486/778/20
Провадження № 2/486/407/2020
рішення
іменем україни
(заочне)

29 вересня 2020 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді [Д]ї Г.А.,
при секретарі [Д.] К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справуза позовом особа_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
учасники справи: позивач особа_1 , відповідач ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України"

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2020 року особа_1 звернувся з позовом до Філії "Южноукраїнська ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 14 квітня 2009 року працював дорожнім робітником Філії "Южноукраїнська ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор". 16 березня 2020 року звільнився за власним бажанням, однак всі розрахунки, в день звільнення проведені з ним не були. Зазначає, що на день звільнення відповідач нарахував йому заробітну плату за період з червня 2019 року по березень 2020 року у сумі 24802, 34 грн., однак виплатити її відмовляється, мотивуючи відсутністю коштів. Вважає, що дії відповідача щодо невиплати йому заробітної плати в день звільнення, породжують обов`язок сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. На день пред`явлення позову до суду сума середнього заробітку склала 6752, 16 грн. Стверджує, що затримкою виплати заробітної плати в період роботи і непроведенням повного розрахунку під час звільнення, які мають місце протягом тривалого часу, відповідач допустив факт тривалого порушення його трудових прав, що призвело до вимушених змін у його житті, стосунках та такі дії є втручанням у його право на майно. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн.
Ухвалою [Ю] міського суду Миколаївської області від 21 липня 2020 року замінено первісного відповідача Філію "Южноукраїнська ДЕД" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" належним відповідачем Дочірнім підприємством "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
Позивач в судове засідання не з`явився. Надав до суду заяву з проханням здійснювати розгляд справи без його участі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином /а.с. 26, 31/.
За таких обставин відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та постановити заочне рішення, про що постановлена відповідна ухвала.
Дослідивши докази в [censored] суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 14 квітня 2009 року особа_1 було прийнято дорожнім працівником 2 розряду філії Южноукраїнської дорожньо-експлуатаційної дільниці ДП АН Копаєвський облавтодор" /а.с. 5/.
16 березня 2020 року особа_1 було звільнено за власним бажанням на підставі Наказу № 5-к (розпорядження про припинення Трудового договору (контракту)). В графі "вихідна допомога" відомості відсутні /а.с. 6/.
Поняття заробітна плата визначено в ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 ст.94 КЗпП України, а саме це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з довідки про заборгованість по заробітній платі Філією Южноукраїнська ДЕД ДП "Миколаївоблавтодор" особа_1 за період з червня 2019 року по березень 2020 року було нараховано заробітну плату 24802, 34 грн. /а.с. 7/, однак у день звільнення не виплачено, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач стверджує, що до цього часу зазначена заборгованість йому не виплачена.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена вимогами статті 117 КЗпП України, а саме в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також, за правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Як встановлено в судовому засіданні при звільненні, відповідачем працівникові особа_1 не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а саме заборгованість по заробітній платі в сумі 24802, 34 грн., тому ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повинен виплатити позивачу і середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення у справі.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням цих норм, зокрема, пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 5 розділу ІУ Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 пункт 8 Порядку).
Крім того, положенням розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У позові особа_1 було наведено розрахунок середнього заробітку, який на його думку відповідач повинен йому сплатити. В даному розрахунку позивач зазначає, що ним за два місяці було відпрацьовано 44 дні. Відзив на позовну заяву та контррозрахунок відповідачем не наданий, тому суд виходить з наданих даних позивачем.
Перевіряючи даний розрахунок на відповідність вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати, суд дійшов наступного.
Як вбачається з довідки про заборгованість по заробітній платі /а.с. 7/, за останні два робочі місяці позивачу нараховано 3541, 55 грн. за листопад 2019 року та 1349, 43 грн. за березень 2020 року, а всього 4890, 98 грн., позивач зазначає, що за вказаний період відпрацював 44 робочих дні, а тому розмір середньоденної заробітної плати становить 111, 15 грн. (4890, 98 : 44 = 111, 15).
Кількість днів затримки розрахунку по день ухвалення рішення становить 197 днів, а сума середнього заробітку за цей період відповідно 21896, 55 грн. (111, 15 х 197 = 21896, 55 грн.).
Таким чином, суму середнього заробітку слід збільшити з 6752, 16 грн. до 21896, 55 грн.
Позивач стверджує, що затримкою виплати заробітної плати в період роботи і непроведенням повного розрахунку під час звільнення, які мають місце протягом тривалого часу, відповідач допустив факт тривалого порушення його трудових прав, що призвело до вимушених змін у його житті. Свою моральну шкоду особа_1 оцінює в 5000 грн.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону (ст.237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиціальним судовим рішенням в адміністративній справі та згідно з ч.4 ст.82 ЦПК не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Обставини для відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди, передбачені вимогами ст. 237-1 КзпП України, дійсно мають місце, що встановлено безпосередньо в судовому засіданні, беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких позивач зазнав в зв`язку з порушенням його прав з боку відповідача, щодо тривалої невиплати йому заробітної плати, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 2000 грн.
Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 48698, 89 грн. (нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з червня 2019 року по березень 2020 року у сумі 24802, 34 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 21896, 55 грн. та моральна шкода у сумі 2000 грн.).
Оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
Так, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за три вимоги майнового характеру відповідно, а саме, за вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати 840, 80 грн. (1% ціни позову, тобто від 24802, 34 грн., що складає 248, 02 грн., але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто 840, 80 грн.), середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 840, 80 грн. (1% ціни позову, тобто від 21896, 55 грн., що складає 218, 96 грн., але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто 840, 80 грн.), за вимогу про стягнення моральної шкоди пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 336, 32 грн. (40%)(1% ціни позову, тобто від 2000 грн.), а всього 2017, 92 грн.
Відповідно до п.п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та присудження заробітної плати за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву особа_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з червня 2019 року по березень 2020 року у сумі 24802 (двадцять чотири тисячі вісімсот дві) гривні 34 (тридцять чотири) копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 21896 (двадцять одну тисячу вісімсот дев`яносто шість) гривень 55 (п`ятдесят п`ять) копійок та моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а всього 48698 (сорок вісім тисяч шістсот дев`яносто вісім) гривень 89 (вісімдесят дев`ять) копійок.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь держави судовий збір 2017 (дві тисячі сімнадцять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Повне ім`я позивача: особа_1 , інформація_1 , уродженець с. Кам`яне Рокитнівського району Рівненської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , зареєстрований та проживає: адреса_1 .
Повне найменування відповідача: Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Код єдрпоу 31159920, місцезнаходження: вул. Галини Петрової, будинок 2А, м. Миколаїв.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.







Суддя [Ю.]
міського суду Г.А. [Д.]