ДП"МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Провадження: 2/484/959/20 Справа: 484/1993/20 рішення іменем УКРАЇНИ (заочно) 02 вересня 2020 року м. Первомайськ Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Закревського В.І., секретар судового засідання Фартушняк Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку по заробітній платі, ВСТАНОВИВ: Позивач особа_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої та невиплаченої при звільненні заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , посилаючись на те, що в період з 09.08.2001 року по 17.02.2020 року вона працювала на посаді економіста у відокремленому підрозділі - філії Первомайський райавтодор Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Згідно витягу із наказу №2 від 17.02.2020 року її було звільнено з займаної посади з 17.02.2020 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. За час перебування у трудових відносинах, підприємством була нарахована, але не виплачена заробітна плата позивачу за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень-лютий 2020 року. На день звільнення, станом на 17.02.2020 року, відповідач не провів повний розрахунок по зарплаті з позивачем. Заборгованість по заробітній платі за червень - грудень 2019 року та січень-лютий 2020 року станом на 01.06.2020 року склала 48078,87 грн., що підтверджується довідкою від 01.06.2020 р. №77, виданою філією підприємства. Враховуючи, що підприємство при звільненні позивача не провело повний розрахунок в день звільнення, особа_1 просить стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 17.02.2020 року по 19.06.2020 року, що станом на день звернення до суду складає - 85260,58 грн. За підрахунками позивача, станом на час звернення до суду заборгованість по заробітній платі складає 48078,87 грн., а середній заробіток за весь час затримки виплати складає 85260,58 грн., із розрахунку 622,39 грн. за 1 день затримки. Одноденний заробіток вирахований із заробітної плати, належної до сплати. Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували. Відповідач в судове засідання вдруге не направив свого представника, хоча відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Причини неявки представника суду не повідомили, відзив на позов не надали. Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, при відсутності сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступого висновку. З матеріалів справи вбачається, що особа_1 працювала у філії Первомайський райавтодор Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на посаді економіста з 09.08.2001 р., про що свідчить копія витягу із трудової книжки. Відповідно до наказу №2 від 17.02.2020 року її було звільнено з займаної посади за ст. 38 КЗпП України, а саме за власним бажанням. На момент звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що підтверджується довідкою про зарплату, виданою підприємством станом на 01.06.2020 р. За № 77, згідно якої заборгованість по заробітній платі складає - 48078,87 грн., з яких - за червень 2019 року - 1482,91 грн., липень 2019 року - 5546,00 грн., серпень 2019 року - 4254,79 грн., вересень 2019 року - 3366,58 грн., жовтень 2019 року - 2943,25 грн., листопад 2019 року - 4346,95 грн., грудень 2019 року - 3568,33 грн., січень-лютий 2020 року - 22570,06 грн. Відповідно до ст. 43 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» - кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. За положеннями ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться у день звільнення. Аналізуючи письмові докази, надані сторонами по справі, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі особа_1 за червень - грудень 2019 року та січень-лютий 2020 року у розмірі 48078,87 грн. підлягає стягненню з підприємства на користь позивача. Заперечень щодо розміру заборгованості по заробітній платі, відповідач не надав. При вирішенні позовних вимог особа_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Таке ж роз`яснення цієї норми права, надав Конституційний суд України у своєму Рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України. Із матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення, а саме станом на 17.02.2020р., філія "Первомайський райавтодор" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги в Україні" не здійснила повний розрахунок з особа_1 , що підтверджується довідкою підприємства про наявність заборгованості по заробітній платі станом на 01.06.2020 року. Відповідач не надав жодних пояснень та не повідомив про причини затримки розрахунку. З урахуванням норм ст. 116 КЗпП України, яка зобов`язує підприємство розрахуватися з працівником у день звільнення, що не було здійснено відповідачем, суд вважає, що підприємство повинно нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. За положеннями діючого Трудового законодавства на власника покладається обов`язок в останній день роботи, цей же день є днем звільнення, він же зазначається в заяві про звільнення і в трудовій книжці як день звільнення, видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок. При розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд керується положеннями «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Положення). Відповідно до абзацу 3 п. 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Середньоденна нарахована заробітна плата позивача за останні повні два місяці складає 622,34 грн., із розрахунку: 3568,33 грн. [п] зарплата за грудень 2019 р.) + 22570,00 грн. [п] зарплата за січень 2020 р.) = 26138,39 грн.; 26138,39 грн. : 42 роб. дня = 622,34 грн. Час затримки виплати розрахунку, починаючи з 17.02.2020 р. по день подання позову до суду, а саме 19.06.2020р., буде складати 137 робочих дні. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені особа_1 складатиме 85260,58 грн., із розрахунку 622,34 грн. х 137 роб. дні = 85260,58 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Розмір середнього заробітку за час затримки, згідно роз`яснень п.6 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1993 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», визначено без утримання податків та інших обов`язкових платежів. У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.01.2019р. у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), суд дійшов висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. На підставі даної правової позиції, при звернені до суду позивач особа_1 мала сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову,але не менше 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 852,60 грн. за одну позовну вимогу, а від сплати іншої- звільнена законом. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за одну позовну вимогу у розмірі 840,80 грн., а на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за одну позовну вимогу в розмірі 840,80 грн.. Відповідно до вимог ст. 233 КзпП - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, яку відповідач не заперечив, що дає підстави позивачу звернутися до суду за захистом порушених прав. Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ: Позов особа_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку по заробітній платі, задовольнити повністю. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь особа_1 заборгованість із виплати заробітної плати за період з червня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 48078 (сорок вісім тисяч сімдесят вісім) гривень 87 копійок. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь особа_1 компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку в сумі 85260 (вісімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят) гривень 58 копійок. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акцііонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 852 (вісімсот п`ятдесят дві) грн. 60 коп. Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому [п] заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків для подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу або заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення. Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 02.09.2020 року. [П] судове рішення складено 22.09.2020 року. Учасники справи: Позивач - особа_1 , інформація_1 , місце реєстрації та проживання: адреса_1 , рнокпп номер_1 . Відповідач - Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", місце знаходження: 54029, Україна, Миколаївська область, місто Миколаїв, вул.Галини Петрової, будинок 2А, код єдрпоу 31159920, р/р номер_2 в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Глобус", МФО 380526. суддя: