елінвар: Позов про стягнення заборгованості по заробітній платі частково задоволено судом.

Справа №:755/16435/21

Р І Ш Е Н Н я

іменем україни

«11» квітня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем [Г.] О.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «елінвар» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т, А Н О В И в:

Позивач, особа_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «елінвар» на користь особа_1 заробітну плату за період з 01.01.2020 року по 27.09.2021 року в розмірі 621 803, 67 грн., вихідну допомогу згідно ч. 1 ст. 44 КЗпП у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 90 000, 00 грн., та зобов`язати відповідача звільнити особа_1 з роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «елінвар» за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 19.03.2019 року по сьогодні особа_1, перебуває у трудових відносинах в ТОВ «елінвар». Станом з 01.01.2020 року по 27.09.2021 року Відповідач має перед позивачем заборгованість з заробітної плати в розмірі 487 954, 05 грн (не враховуючи податків та зборів).

17 вересня 2021 р. позивач надіслав Відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, 23 вересня 2021 р., також заяву про надання довідки про середню заробітну плату з 1 січня 2020 р., та заяву про виплату вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку. Дані документи надіслано з описом та повідомленням про вручення. Станом на 27.09.2021 р. відповідач жодним чином не відреагував на надіслані заяви.

На день пред`явлення позову до суду сума заробітної плати, яку відповідач зобов`язаний сплатити на мою користь складає 487 954, 05 грн (не враховуючи податків та зборів). Окрім того, згідно з ст. ч. 1 .ст. 44 КЗпП позивач має право на виплату вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку — 90 000, 00 грн.

04 жовтня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До Дніпровського районного суду м. Києва подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До Дніпровського районного суду м. Києва подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, до Дніпровського районного суду м. Києва було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у ньому.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 7 Закону України «Про плату праці», законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ст.ст. 24, 31, 32 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. Трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1−18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій стані 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою потрібно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. Водночас право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Наказу № 03-к від 15 лютого 2019 року особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1) призначено на посаду інженера виробничо технічного відділу ТОВ «Елінвар» 18 лютого 2019 року з оплатою праці згідно штатного розпису.

Наказом №19-к від 03 вересня 2019 року Позивача переведено на посаду начальника виробничо-технічного відділу з 03 вересня 2019 року з оплатою праці згідно штатного розпису.

Таким чином, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «елінвар» на користь особа_1 заробітну плату за період з 01.01.2020 року по 27.09.2021 року в розмірі 621 803, 67 грн.

В свою чергу, відповідно до Індивідуальної відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування від 13.03.2023 року, з жовтня 2019 року посадовий оклад позивача особа_1 становить 38 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи. згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків від 23.02.2023 року, відповідач ТОВ «Елінвар» припинив позивачу особа_1 виплату заробітної плати з січня 2020 року.

Сторона відповідача, на спростування наданих доказів не надала жодних пояснень, що дає підстави суду вважати, що заробітна плата позивачу в період з 01.01.2020 року по 27.09.2021 року відповідачем не нараховувалась та відповідно не утримувались податки та збори.

Також, Наказом № 04-од від 16 березня 2020 року оголошено простій з 17 березня 2020 року до моменту завершення карантину та скасування обмежувальних заходів, у тому числі начальнику виробничо-технічного відділу — Байбарі в.і.

Наказом № 09-з від 03 серпня 2020 року з 04 серпня 2020 року встановлено дистанційну (надомну) роботу для всіх без виключення працівників офісу ТОВ «Елінвар» в тому числі позивачу до стабілізації ситуації, пов`язаної з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID — 19.

Наказом № 01-од від 29 грудня 2020 року «Про часткове припинення простою», припинено простій, оголошений наказом ТОВ «Елінвар» «Про організацію робочого процесу під час карантину» від 16 березня 2020 року №04 — од, з 01 січня 2021 року особа_1 — начальнику виробничо- технічного відділу.

На підставі вище вказаних наказів відповідача останній повинен був виплатити позивачу заробітну плату за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року у розмірі 396 752, 75 грн., з урахуванням пункту 5 Наказу № 04-од від 16 березня 2020 року, однак вказані виплати здійснено не було.

Разом з тим. за період з 01.01.2021 року по 27.09.2021 року позивачу було частково виплачено заробітну плату відповідачем в розмірі 112 045, 95 грн. про що було встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, однак сума залишку заборгованості по заробітній платі залишилася в розмірі 225 050, 92 грн. (з розрахунку 8 місяців х 38 000, 00 грн. + 27 днів х 1 228, 81 грн. = 304 000, 00 грн. + 33 096, 87 грн. = 337 096, 87 грн. — 112 045, 95 грн. = 225 050, 92 грн. = 225 050, 92 грн.),

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність заборгованості підприємства з виплати сум належних до виплати позивачу, за період з 01.01.2020 року по 27.09.2021 року відповідачем, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 621 803, 67 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення вихідної допомоги згідно ч. 1 ст. 44 КЗпП у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 90 000, 00 грн., та зобов`язання відповідача звільнити особа_1 з роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «елінвар» за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, суд повідомляє наступне.

Позивач вказує, що направив заяву про звільнення. Відповідно до даної заяви позивач просить звільнити його за власним бажанням, відповідно до ч. 3 ст.38 Кодексу законів про працю (КЗпП) України з причини порушення підприємством колективного договору через систематичне порушення строків виплати заробітної плати, провести розрахунок згідно чт. 44 КЗпП України здійснити виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного заробітку.

Як зазначено у частині першій статті 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41,  — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Однак як встановлено в ході судового розгляду, відповідно до Наказу № 02-к «Про звільнення за прогул особа_1 » від 02 грудня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «елінвар», позивача було звільнено з посади начальника планово технічного відділу за прогули без поважних причин, пункт 4 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ відповідача, не оскаржувався та не бу скасований.

Таким чином, підстав для зобов`язання відповідача звільнити особа_1 з роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «елінвар» за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, суд не вбачає, оскільки не може допустити повторного звільнення.

Так і не підлягає задоволенню вимога про стягнення вихідної допомоги згідно ч. 1 ст. 44 КЗпП у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 90 000, 00 грн., з відповідача та користь позивача, оскільки дана вихідна допомога має виплачуватись відповідачем відповідно до Наказу № 02-к «Про звільнення за прогул особа_1 » від 02 грудня 2021 року.

Згідно з частиною першою статі 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями вищенаведеної статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11−1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] суд приходить до висновку про часткове задоволення позову особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «елінвар» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплат заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи наведене та керуючись Керуючись ст. 43, 46 Конституції України, ст. ст. 44, 115−117, 231, 232, 238 КЗпП України, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77−81, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В, А Л И в:

Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «елінвар» про стягнення заборгованості по заробітній платі — задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «елінвар» на користь особа_1 заборгованість по не виплаченій заробітній за період з 01.01.2020 року по 27.09.2021 року в розмірі 621 803, 67 грн.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2023 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач — особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1, проживає за адресою: адреса_1).

Відповідач — Товариство з обмеженою відповідальністю «елінвар» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр. Юрія Гагаріна, 2/35, код єдрпоу: 38095998).

Суддя: