КП ВЖРЕО: невыплата зарплаты
дело №176 / 1105/20
производства №2 / 176/452/20
решение
именем Украины
17 сентября 2020 Желтоводский городской суд Днепропетровской области
в составе: председательствующего — судьи [П.] И.А.,
при секретаре [Н.] М.В.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон гражданское дело по иску лицо_1 в коммунальное предприятие «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета о взыскании нарахванной, но не выплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска, среднего заработка за все время задержки расчета и морального вреда, —
В:
6 июля 2020 особа_1 обратился в Желтоводского городского суда Днепропетровской области с иском, где просит принять судебное решение, которым взыскать с КП «вжрео» Желтоводского городского совета в его пользу задолженность по начисленной, но невыплаченной заработной плате в размере 7230, 05 грн., компенсацию занеиспользованные дни ежегодного отпуска в размере 8169, 39 грн., средний заработок за весь период задержки расчета по день принятия судебного решения, а также 5000, 00 грн. морального вреда.
Исковые требования истец обосновывает тем, что в период с 14 ноября 1996 находился в трудовых отношениях с КП «вжрео» Желтоводского городского совета. На основании приказа №97-ОС от 07 мая 2020 года, уволен по собственному желанию 8 мая 2020.
При этом истец указывает, что во время нахождения втрудовых правоотношениях с ответчиком, со стороны КП «вжрео» Желтоводского городского совета ему начислена, но не выплачена заработная плата за предыдущие месяцы и компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска на общую сумму 18792, 44 грн.
Однако, в день увольнения, ответчик письменно не сообщил истца о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату причитающихся средств, что является грубым нарушением ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины.
16 июня 2020 ответчиком частично оплачено задованисть перед истцом в размере 3393, 00 грн.
Исходя из изложенного, окончательный долг ответчика перед истцом составляет 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), Которую последняя просит взыскать в свою пользу с КП «вжрео» Желтоводского городского совета.
Одновременно, в связи с тем, что ответчик не произвел полный расчет при увольнении, истец также просит взыскать средний заработок за время задержки в расчете, исходя из того, что его средняя заработная плата составляет 393, 98 грн.
также позивач просит взыскать с ответчика в свою пользу причиненный моральный вред, который оценивает в 5000, 00 грн.
Постановлением Желтоводского городского суда Днепропетровской области от 8 июля 2020 по делу открыто производство и назначено рассмотрение по правилам упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
В отзыве на исковое заявление ответчик указывал на то, что не осуществил расчет с истцом в день увольнения, поскольку на счета КП «вжрео» Жовтоводськои городского совета был наложен арест.
Одновременно, в ходе принудительного исполнения Удостоверений №177 от 30.04.2020 и №185 от 06.05.2020, выдавший КП «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета, истцу осуществлялся пересчет средств и в настоящее время остаток невыплаченных средств последнем составляет 15399, 46 грн.
Также ответчик указывал на то, что истцом не представлено каких-либо доказательств в подтверждение несения морального вреда.
Учитывая приведенные в отзыве кводы, ответчик просит отказать в удовлетворении иска в полном объеме.
В ответе на отзыв истец отмечает, что утверждение ответчика о наложении ареста на все его счета и, как следствие, невозможность проведения окончательного расчета с истцом является попыткой ввести в заблуждение суд.
В частности, просил обратить внимание, что в предоставленной ответчиком копии постановления об аресте имущества (средств) должника от 03.04.2018 по сводному исполнительному производству №56005090 (далее — НВК №56005090), укася только о наложении ареста и объявления запрета отчуждения на перечисленное и все остальное движимое и недвижимое имущество ответчика.
В то же время, истец считает, что ответчиком сознательно не предоставлены копии постановления старшего государственного исполнителя отдела принудительного исполнения решений управления государственной исполнительной службы Главного территориального управления юстиции в Днепропетровской области от 12.09.2018 и 13.09.2018, вынесенных в рамках НВК №56005090, поскольку в данных постановлениях приведен переченьбанковских учреждений и открытых в них расчетных счетов ответчика на которые наложен арест.
Согласно полученной информации из единого веб-портала использования публичных средств на расчетные счета ответчика в период апрель-июль 2020 поступило 2039515, 92 грн., В частности:
— АО «Райффайзен Банк Аваль» — 728 611, 13 грн .;
— ПАО КБ «Приватбанк» — 89 897, 58 грн .;
— АО «ОТП БАНК» — 361 121, 12 грн .;
— ОАО «АКБ» Конкорд «- 192 663, 76 грн .;
— АО «Укрэксимбанк» — 667 222, 33 грн.
приэтом, при сравнении данных полученных из единого веб-портала использования публичных средств информации, содержащейся в постановлениях старшего государственного исполнителя отдела принудительного исполнения решений управления государственной исполнительной службы Главного территориального управления юстиции в Днепропетровской области об аресте средств должника от 12.09.2018 и от 13.09 .2018 выясняется, что в период апрель-июль 2020 ответчику поступали бюджетные средства на расчетные счета № номер_1 в АО «ОТП БАНК «, № номер_2 в АО» Укрэксимбанк «и № номер_3 в ПАО» АКБ «Конкорд», отсутствуют в списке определенном вышеуказанными постановлениями, а потому являются на которые не распространяется действие наложенного ареста и средства находящихся на них могут свободно использоваться ответчиком по своему усмотрению.
По результатам проведенных расчетов детализации транзакций общая сумма бюджетных средств, поступавших в период апрель-июль 2020 году на расчетные счета, которые не находятся под арестом: № номер_1 в АО «ОТП БАНК» (361121, 12 грн.), № номер_2 в АО «Укрэксимбанк» (67222, 33 грн.) И № номер_3 в ПАО «АКБ» Конкорд « (192663, 76 грн.) Составила 1221007, 21 грн. (1000000221000 семь гривен 21 копейка).
Сумма вышеуказанные поступлений на расчетные счета ответчика включает в себя только бюджетные средства, а кроме них на данные счета поступает квартплата, оплата эксплуатационных расходов и другие.
Таким образом, истец считает, что ответчик на момент его освобождения, имел в наличности значительные объемы свободных оборотных средств и имел возможность осуществить окончательный расчет.
Одновременно истец отмечал, что ответчик пытается принимать меры, направленные на невыплату причитающихся ему денежных средств в связи с чем он вынужден обратиться в суд для защиты своих прав и законных интересов, что, в свою очередь, негативно влияет на его физическое и моральное состояние, а потому считает, что причинение ему морального вреда является доказанным и основанным на нормах действующего законодателтва Украины.
В отвергнуты ответчик отмечал трудном материальном положении КП «вжрео» Желтоводского городского совета. Отмечал, что поскольку на счета предприятия наложены аресты, рассчитаться с истцом в день увольнения не было возможности
В то же время, КП «вжрео» Желтоводского городского совета приложило много усилий для оплаты труда работников в первоочередном порядке, что подтверждается созданием комиссии по трудовым спорам и обращения к Желтоводского отдела Государственной исполнительной служи Главного территориального управления юстиции в Днепропетровской области.
При этом, ответчик отметил, что на 6 августа 2020 задолженность перед истцом отсутствует, в подтверждение чего предоставил соответствующую справку.
Также ответчик отметил отсутствие фактов причинения морального вреда истцу.
Истец в своем письменном объяснении от 20 августа 2020 подтвердил факт окончательного расчета по всем суммам принадлежащим ему при увольнении со стороны ответчика. При этом отметьСм, что окончательный расчет осуществлен 5 августа 2020, в подтверждение чего предоставил выписку по личному карточному счету.
Суд, полно, всесторонне и объективно исследовав материалы дела, оценив собранные по делу доказательства в их совокупности, приходит к следующему выводу.
Так, согласно ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
доказательства представляютсясторонами и другими лицами, участвующими в деле.
Доказывания не может основываться на предположениях.
Исследовав копию трудовой книжки истца судом установлено, что особа_1 действительно с 14 ноября 1996 находился в трудовых отношениях с КП «вжрео» Желтоводского городского совета. На основании приказа №97-ОС от 07 мая 2020 года, уволен по собственному желанию 8 мая 2020 (том 1 л.д. 9−11).
С расчетных листов за май и июнь 2020 усматривается, что общий долг соответствуетча перед истцом в указанных месяцах составил 18792, 44 грн. (Том 1 л.д. 29).
Истец указывал на частичное погашение задолженности перед ним со стороны ответчика 16 июня 2020 в сумме 3393, 00 грн., После чего сумма общей задолженности перед ним уменьшилась до 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), Что подтверждается выпиской по его карточном счете (том 1 л.д. 20).
Ответчиком к отзыву также добавлялась справка (без даты и исходящего номера), подписанное руководителем КармазинЛ.Л. и главным бухгалтера особа_3 которой подтверждает наличие задолженности перед истцом в размере 15399, 46 грн.
Позже ответчиком к отрицанию предоставлялась справка от 06.08.2020 №01−07 / 1102 в соответствии с которой, по состоянию на 06 августа 2020 года, задолженность КП «вжрео» Желтоводского городского совета перед особа_1 отсутствует.
Однако, указанная справка от 06.08.2020 №01−07 / 1102 не содержит даты конечного погашения задолженности.
В свою очередь, истец в своем письменном объяснении утверждает, что остаточний расчет ответчиком осуществлено 5 августа 2020, в подтверждение чего предоставил выписку по карточному счету.
Учитывая указанные доводы сторон, поскольку ответчиком 5 августа 2020 осуществлен окончательный расчет с истцом по всем суммам принадлежащим ему при увольнении, суд приходит к выводу, что в настоящее время отсутствуют основания для удовлетворения исковых требований в частные взыскания задолженности по начисленной, но невыплаченной заработной платы в размере 7230, 05 грн., компенсацию за неиспользованные дни ежегодного отпуска в размере 8169, 39 грн.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабряя 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника срединей заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64цс13 от 3 июля 2013 года) согласнов ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному трудавник средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100.
Абзацем 2 п.8 данного Порядка предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка, кака исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы. В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время вынужденного прогула, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — календарных дней за этот период.
После определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за время вынужденного прогула, которая исчисляется путем множения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде (абзац 2 пункта 8 Порядка).
Указанная правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 16 декабря 2015 по делу №6−648цс15 по иску о взыскании среднего заработка за время задержки исполнения решения о восстановлении на работе.
Ответчиком не представлено суду сведений о средней заработной платы истца.
С предоставленного истцом расчета его среднедневная заработная плата скЛада 393, 98 грн. (Том 1 л.д. 31).
Поскольку ответчик личного расчета по средней заработной плате не предоставил и возражений по расчету истца выразил суд соглашается с данным расчетом истца и считает, что соответствует требованиям закона.
С копии приказа КП «вжрео» Желтоводского городского совета от 27.03.2020 г.. За №269 следует, что с апреля 2020 году на предприятии установлен график работы с неполным рабочим временем. Данным графиком установлен дополнительный выходной день каждуюсреду (том 1 л.д. 26).
Каких-либо сведений, в дальнейшем указанный график работы менялся сторонами суду не предоставлено.
Таким образом, поскольку истец был уволен с работы 8 мая 2020, время задержки окончательного расчета при увольнении, без учета выходных дней, в том числе дополнительного выходного дня каждую среду, по состоянию на 5 августа 2020 составлял 47 рабочих дней.
Итак, с ответчика в пользу истца следует взыскать средний заработок за время задержки окончательного расчета пры увольнении в сумме 18517, 06 грн. (393, 98 грн. / День * 47 рабочих дня).
Относительно заявленных исковых требований о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда суд отмечает следующее.
Согласно статье 237−1 Кодекса законов о труде Украины, возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для врганизации своей жизни.
Как достоверно установлено судом, вследствие нарушения ответчиком законных прав истца, а именно невыплаты последнем заработной платы, то есть нарушение ответчиком конституционного права истца на оплату труд, в результате чего было возбуждено привычный для него уклад жизни, нанесло ему нравственных страданий, которые выразились в переживаниях, эт связанных с необходимостью обращения в суд за защитой своего нарушенного права, особа_4 понес потери неимущественного характера, то есть ему поВ настоящее моральный ущерб.
Учитывая характер и объем душевных и психических страданий, которые понес истец, характер неимущественных потерь, тяжесть вынужденных изменений в его жизни, и с учетом положений Постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда «, суд пришел к выводу, что исковые требования о взыскании морального вреда, с учетом установленных судом обстоятельств дела, исходя из принципов разумности, выважености и справедливости, подлежат удовлетворению в размере 500, 00 грн.
Одновременно, на основании ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в доход государства необходимо взыскать судебный сбор пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований на общую сумму 924, 88грн., Состоящий из:
— 840, 80 грн. по требованию о взыскании среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении;
— 84, 08 грн. по требованию о взыскании морального вреда.
Кроме того, поскольку за требование о взыскании моральной вреда не предусмотрено освобождение от уплаты судебного сбора, на истец следует положить судебный сбор пропорционально размеру суммы морального вреда в удовлетворении которой ему отказано. Таким образом, с особа_1 в пользу государства следует взыскать сумму судебного сбора в размере 756, 72 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 12, 81, 141, 263−265 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования особа_1 в коммунальное предприятие «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского Гокой совета о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска, среднего заработка за все время задержки расчета и морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с коммунального предприятия «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета, ОКПО 20202467, юридический адрес: улица Первомайская, 22, город Желтые Воды, Днепропетровская область, в пользу особа_1, информация_1, уроженца села Окте П`ятихатського района Днепропетровской области, гражданина Украины, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_4, проживающего по адресу: квартира адрес_1, средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении в размере 18 517 (восемнадцать тысяч пятьсот семнадцать) рублей 06 копеек.
Взыскать с коммунального предприятия «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета, ОКПО 20202467, юридический адреса: улица Первомайская, 22, город Желтые Воды, Днепропетровская область, в пользу особа_1, информация_1, уроженца села Желтое П`ятихатського района Днепропетровской области, гражданина Украины, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_4, проживающего по адресу: квартира адрес_1, моральный вред в размере 500 (пятьсот) рублей 00 копеек.
В удовлетворении остальной части требований истца отказать.
Взыскать с коммунального предприятия «Производственное жилищноремонтно-эксплуатационное объединение «Желтоводского городского совета, ОКПО 20202467, юридический адрес: улица Первомайская, 22, город Желтые Воды, Днепропетровская область, в пользу государства судебный сбор в размере 924 (девятьсот двадцать четыре) рублей 88копийок.
Взыскать с особа_1, информация_1, уроженца села Желтое П`ятихатського района Днепропетровской области, гражданина Украины, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_4, проживающего по адресу: Апрартира адрес_1 в пользу государства судебный сбор в размере 756 (семьсот пятьдесят шесть) рублей 72 копейки.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда в тридцатидневный срок со дня его провозглашения.
В соответствии с п.п. 15.5 раздела ХИИИ переходных положений ГПК Украины (в редакции 2017 года), до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела дв или через соответствующие суды, то есть через Желтоводский городской суд Днепропетровской области.
Судья Желтоводского городского суда
Днепропетровской области И. А. Павловська
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
справа №176/1105/20
провадження №2/176/452/20
рішення
Іменем України
17 вересня 2020 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого — судді Павловської І.А.,
з участю секретаря [Н.] М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, —
встановив:
06 липня 2020 року особа_1 звернувсь до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з КП «вжрео» Жовтоводської міської ради на його користь заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі у розмірі 7230, 05 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 8169, 39 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також 5000, 00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 14 листопада 1996 року знаходивсь у трудових відносинах з КП «вжрео» Жовтоводської міської ради. На підставі наказу №97-ОС від 07 травня 2020 року, звільнений за власним бажанням 08 травня 2020 року.
При цьому позивач вказує, що під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку КП «вжрео» Жовтоводської міської ради йому нарахована, але не виплачена заробітна плата за попередні місяці та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки на загальну суму 18792, 44 грн.
Однак, в день звільнення, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
16 червня 2020 року відповідачем частково сплачено заборгованість перед позивачем на суму 3393, 00 грн.
Виходячи з викладеного, остаточний борг відповідача перед позивачем складає 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), яку остання просить стягнути на свою користь із КП «вжрео» Жовтоводської міської ради.
Одночасно, у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, позивач також просить стягнути середній заробіток за час затримки в розрахунку, виходячи із того, що його середня заробітна плата становить 393, 98 грн.
Також позивач просить стягнути із відповідача на свою користь завдану моральну шкоду, яку оцінює в 5000, 00 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що не здійснив розрахунок з позивачем у день звільнення, оскільки на рахунки КП «вжрео» Жовтоводської міської ради було накладено арешт.
Одночасно, в ході примусового виконання Посвідчень №177 від 30.04.2020 та №185 від 06.05.2020, що видав КП «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, позивачеві здійснювався перерахунок коштів та на даний час залишок невиплачених коштів останньому складає 15399, 46 грн.
Також відповідач вказував на те, що позивачем не подано будь-яких доказів на підтвердження понесення моральної шкоди.
Враховуючи наведені у відзиві доводи, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що твердження відповідача про накладення арешту на всі його рахунки та, як наслідок, неможливість проведення остаточного розрахунку з позивачем є намаганням ввести в оману суд.
Зокрема, просив звернути увагу, що в наданій відповідачем копії постанови про арешт майна (коштів) боржника від 03.04.2018 по зведеному виконавчому провадженню №56005090 (далі — ЗВК №56005090), зазначається лише про накладення арешту та оголошення заборони відчуження на перелічене та все інше рухоме та нерухоме майно відповідача.
В той же час, позивач вважає, що відповідачем свідомо не надано копії постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 12.09.2018 та 13.09.2018, винесених в рамках ЗВК №56005090, оскільки в даних постановах наведений перелік банківських установ та відкритих в них розрахункових рахунків відповідача на які накладений арешт.
Відповідно до отриманої інформації з єдиного веб-порталу використання публічних коштів на розрахункові рахунки відповідача в період квітень-липень 2020 року надійшло 2039515, 92 грн., зокрема:
— АТ «Райффайзен Банк Аваль» — 728 611, 13 грн.;
— ПАТ КБ «Приватбанк» — 89 897, 58 грн.;
— АТ «ОТП БАНК» — 361 121, 12 грн.;
— ПАТ «АКБ «конкорд» — 192 663, 76 грн.;
— АТ «Укрексімбанк» — 667 222, 33 грн.
При цьому, при порівнянні даних отриманих з єдиного веб-порталу використання публічних коштів з інформацією, що міститься в постановах старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт коштів боржника від 12.09.2018 та від 13.09.2018 з`ясовується, що в період квітень-липень 2020 року відповідачу надходили бюджетні кошти на розрахункові рахунки № номер_1 в АТ «ОТП банк», № номер_2 в АТ «Укрексімбанк» та № номер_3 в ПАТ «АКБ «конкорд», що відсутні в переліку визначеному вищевказаними постановами, а тому є такими на які не поширюється дія накладеного арешту та кошти які на них знаходяться можуть вільно використовуватися відповідачем на свій власний розсуд.
За результатами проведених підрахунків деталізації транзакцій загальна сума бюджетних коштів, які надходили в період квітень-липень 2020 року на розрахункові рахунки, які не перебувають під арештом: № номер_1 в АТ «ОТП БАНК» (361121, 12 грн.), № номер_2 в АТ «Укрексімбанк» (67222, 33 грн.) та № номер_3 в ПАТ «АКБ «конкорд» (192663, 76 грн.) склала 1221007, 21 грн. (один мільйон двісті двадцять одна тисяча сім гривень 21 копійка).
Сума вищевказані надходжень на розрахункові рахунки відповідача включає в себе лише бюджетні кошти, а окрім них на дані рахунки надходить квартплата, оплата експлуатаційних витрат та інші.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач, на момент його звільнення, мав в наявності значні обсяги вільних обігових коштів та мав можливість здійснити остаточний розрахунок.
Одночасно позивач зазначав, що відповідач намагається вживати заходи, направленні на невиплату належних йому грошових коштів у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів, що, в свою чергу, негативно впливає на його фізичний та моральний стан, а тому вважає, що заподіяння йому моральної шкоди є доведеним та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
У заперечені відповідач наголошував на скрутному матеріальному становищі КП «вжрео» Жовтоводської міської ради. Зазначав, що оскільки на рахунки підприємства накладено арешти, розрахуватись із позивачем у день звільнення не було можливості
Водночас, КП «вжрео» Жовтоводської міської ради доклало багато зусиль для оплати праці працівників у першочерговому порядку, що підтверджується створенням комісії по трудовим спорам та звернення до Жовтоводського відділу Державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
При цьому, відповідач зазначив, що станом на 06 серпня 2020 року заборгованість перед позивачем відсутня, на підтвердження чого надав відповідну довідку.
Також відповідач наголосив на відсутності фактів заподіяння моральної шкоди позивачеві.
Позивач у своєму письмовому поясненні від 20 серпня 2020 року підтвердив факт остаточного розрахунку по всім сумам належним йому при звільненні з боку відповідача. При цьому зазначив, що остаточний розрахунок здійснено 05 серпня 2020 року, на підтвердження чого надав виписку по особистому картковому рахунку.
Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх [censored] приходить до наступного висновку.
Так, відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши копію трудової книжки позивача судом встановлено, що особа_1 дійсно з 14 листопада 1996 року знаходивсь у трудових відносинах з КП «вжрео» Жовтоводської міської ради. На підставі наказу №97-ОС від 07 травня 2020 року, звільнений за власним бажанням 08 травня 2020 року (том 1 а.с. 9−11).
Із розрахункових листів за травень та червень 2020 року вбачається, що загальний борг відповідача перед позивачем у вказаних місяцях становив 18792, 44 грн. (том 1 а.с. 29).
Позивач вказував на часткове погашення заборгованості перед ним з боку відповідача 16 червня 2020 року в сумі 3393, 00 грн., після чого сума загальної заборгованості перед ним зменшилась до 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), що підтверджується випискою по його картковому рахунку (том 1 а.с. 20).
Відповідачем до відзиву також додавалась довідка (без дати та вихідного номеру), що підписана керівником Кармазіною Л.Л. та головним бухгалтера особа_3, якою підтверджує наявність заборгованості перед позивачем на суму 15399, 46 грн.
Пізніше відповідачем до заперечення надавалась довідка від 06.08.2020 №01−07/1102 відповідно до якої, станом на 06 серпня 2020 року, заборгованість КП «вжрео» Жовтоводської міської ради перед особа_1 відсутня.
Однак, вказана довідка від 06.08.2020 №01−07/1102 не містить дати кінцевого погашення заборгованості.
В свою чергу, позивач у своєму письмовому поясненні стверджує, що остаточний розрахунок відповідачем здійснено 05 серпня 2020 року, на підтвердження чого надав виписку по картковому рахунку.
Враховуючи зазначені доводи сторін, оскільки відповідачем 05 серпня 2020 року здійснено остаточний розрахунок із позивачем по всім сумам належним йому при звільненні, суд приходить до висновку, що на теперішній час відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частинні стягнення заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній плати у розмірі 7230, 05 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 8169, 39 грн.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64цс13 від 3 липня 2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Абзацом 2 п.8 даного Порядку передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6−648цс15 за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Відповідачем не надано суду відомостей щодо середньої заробітної плати позивача.
Із наданого позивачем розрахунку його середньоденна заробітна плата складає 393, 98 грн. (том 1 а.с. 31).
Оскільки відповідач особистого розрахунку по середній заробітній платі не надав та заперечень щодо розрахунку позивача не висловив, суд погоджується із даним розрахунком позивача та вважає, що він відповідає вимогам закону.
Із копії наказу КП «вжрео» Жовтоводської міської ради від 27.03.2020 р. за №269 вбачається, що з квітня 2020 року на підприємстві встановлено графік роботи з неповним робочим часом. Даним графіком встановлено додатковий вихідний день кожну середу (том 1 а.с. 26).
Будь-яких відомостей, що у подальшому зазначений графік роботи змінювався сторонами суду не надано.
Таким чином, оскільки позивач був звільнений з роботи 08 травня 2020 року, час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, без врахування вихідних днів, в тому числі додаткового вихідного дня кожної середи, станом на 05 серпня 2020 року складав 47 робочих днів.
Отже, із відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні в сумі 18517, 06 грн. (393, 98 грн./день * 47 робочих дня).
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно статті 237−1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати останньому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для нього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, особа_4 зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 500, 00 грн.
Одночасно, на підставі ст. 141 ЦПК України, із відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 924, 88грн., що складається з:
— 840, 80 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні;
— 84, 08 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.
Крім того, оскільки за вимогу про стягнення моральної шкоди не передбачено звільнення від сплати судового збору, на позивач слід покласти судовий збір пропорційно розміру суми моральної шкоди у задоволенні якої йому відмовлено. Таким чином, із особа_1 на користь держави слід стягнути суму судового збору у розмірі 756, 72 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263−265 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, єдрпоу 20202467, юридична адреса: вулиця Першотравнева, 22, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь особа_1, інформація_1, уродженця села Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: квартира адреса_1, середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні у розмірі 18 517 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 06 копійок.
Стягнути із комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, єдрпоу 20202467, юридична адреса: вулиця Першотравнева, 22, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь особа_1, інформація_1, уродженця села Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: квартира адреса_1, моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог позивача відмовити.
Стягнути із комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, єдрпоу 20202467, юридична адреса: вулиця Першотравнева, 22, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь держави судовий збір у розмірі 924 (дев`ятсот двадцять чотири) гривень 88копійок.
Стягнути із особа_1, інформація_1, уродженця села Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: квартира адреса_1, на користь держави судовий збір у розмірі 756 (сімсот п`ятдесят шість) гривень 72 копійки.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області І. А. Павловська
производства №2 / 176/452/20
решение
именем Украины
17 сентября 2020 Желтоводский городской суд Днепропетровской области
в составе: председательствующего — судьи [П.] И.А.,
при секретаре [Н.] М.В.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон гражданское дело по иску лицо_1 в коммунальное предприятие «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета о взыскании нарахванной, но не выплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска, среднего заработка за все время задержки расчета и морального вреда, —
В:
6 июля 2020 особа_1 обратился в Желтоводского городского суда Днепропетровской области с иском, где просит принять судебное решение, которым взыскать с КП «вжрео» Желтоводского городского совета в его пользу задолженность по начисленной, но невыплаченной заработной плате в размере 7230, 05 грн., компенсацию занеиспользованные дни ежегодного отпуска в размере 8169, 39 грн., средний заработок за весь период задержки расчета по день принятия судебного решения, а также 5000, 00 грн. морального вреда.
Исковые требования истец обосновывает тем, что в период с 14 ноября 1996 находился в трудовых отношениях с КП «вжрео» Желтоводского городского совета. На основании приказа №97-ОС от 07 мая 2020 года, уволен по собственному желанию 8 мая 2020.
При этом истец указывает, что во время нахождения втрудовых правоотношениях с ответчиком, со стороны КП «вжрео» Желтоводского городского совета ему начислена, но не выплачена заработная плата за предыдущие месяцы и компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска на общую сумму 18792, 44 грн.
Однако, в день увольнения, ответчик письменно не сообщил истца о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату причитающихся средств, что является грубым нарушением ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины.
16 июня 2020 ответчиком частично оплачено задованисть перед истцом в размере 3393, 00 грн.
Исходя из изложенного, окончательный долг ответчика перед истцом составляет 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), Которую последняя просит взыскать в свою пользу с КП «вжрео» Желтоводского городского совета.
Одновременно, в связи с тем, что ответчик не произвел полный расчет при увольнении, истец также просит взыскать средний заработок за время задержки в расчете, исходя из того, что его средняя заработная плата составляет 393, 98 грн.
также позивач просит взыскать с ответчика в свою пользу причиненный моральный вред, который оценивает в 5000, 00 грн.
Постановлением Желтоводского городского суда Днепропетровской области от 8 июля 2020 по делу открыто производство и назначено рассмотрение по правилам упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
В отзыве на исковое заявление ответчик указывал на то, что не осуществил расчет с истцом в день увольнения, поскольку на счета КП «вжрео» Жовтоводськои городского совета был наложен арест.
Одновременно, в ходе принудительного исполнения Удостоверений №177 от 30.04.2020 и №185 от 06.05.2020, выдавший КП «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета, истцу осуществлялся пересчет средств и в настоящее время остаток невыплаченных средств последнем составляет 15399, 46 грн.
Также ответчик указывал на то, что истцом не представлено каких-либо доказательств в подтверждение несения морального вреда.
Учитывая приведенные в отзыве кводы, ответчик просит отказать в удовлетворении иска в полном объеме.
В ответе на отзыв истец отмечает, что утверждение ответчика о наложении ареста на все его счета и, как следствие, невозможность проведения окончательного расчета с истцом является попыткой ввести в заблуждение суд.
В частности, просил обратить внимание, что в предоставленной ответчиком копии постановления об аресте имущества (средств) должника от 03.04.2018 по сводному исполнительному производству №56005090 (далее — НВК №56005090), укася только о наложении ареста и объявления запрета отчуждения на перечисленное и все остальное движимое и недвижимое имущество ответчика.
В то же время, истец считает, что ответчиком сознательно не предоставлены копии постановления старшего государственного исполнителя отдела принудительного исполнения решений управления государственной исполнительной службы Главного территориального управления юстиции в Днепропетровской области от 12.09.2018 и 13.09.2018, вынесенных в рамках НВК №56005090, поскольку в данных постановлениях приведен переченьбанковских учреждений и открытых в них расчетных счетов ответчика на которые наложен арест.
Согласно полученной информации из единого веб-портала использования публичных средств на расчетные счета ответчика в период апрель-июль 2020 поступило 2039515, 92 грн., В частности:
— АО «Райффайзен Банк Аваль» — 728 611, 13 грн .;
— ПАО КБ «Приватбанк» — 89 897, 58 грн .;
— АО «ОТП БАНК» — 361 121, 12 грн .;
— ОАО «АКБ» Конкорд «- 192 663, 76 грн .;
— АО «Укрэксимбанк» — 667 222, 33 грн.
приэтом, при сравнении данных полученных из единого веб-портала использования публичных средств информации, содержащейся в постановлениях старшего государственного исполнителя отдела принудительного исполнения решений управления государственной исполнительной службы Главного территориального управления юстиции в Днепропетровской области об аресте средств должника от 12.09.2018 и от 13.09 .2018 выясняется, что в период апрель-июль 2020 ответчику поступали бюджетные средства на расчетные счета № номер_1 в АО «ОТП БАНК «, № номер_2 в АО» Укрэксимбанк «и № номер_3 в ПАО» АКБ «Конкорд», отсутствуют в списке определенном вышеуказанными постановлениями, а потому являются на которые не распространяется действие наложенного ареста и средства находящихся на них могут свободно использоваться ответчиком по своему усмотрению.
По результатам проведенных расчетов детализации транзакций общая сумма бюджетных средств, поступавших в период апрель-июль 2020 году на расчетные счета, которые не находятся под арестом: № номер_1 в АО «ОТП БАНК» (361121, 12 грн.), № номер_2 в АО «Укрэксимбанк» (67222, 33 грн.) И № номер_3 в ПАО «АКБ» Конкорд « (192663, 76 грн.) Составила 1221007, 21 грн. (1000000221000 семь гривен 21 копейка).
Сумма вышеуказанные поступлений на расчетные счета ответчика включает в себя только бюджетные средства, а кроме них на данные счета поступает квартплата, оплата эксплуатационных расходов и другие.
Таким образом, истец считает, что ответчик на момент его освобождения, имел в наличности значительные объемы свободных оборотных средств и имел возможность осуществить окончательный расчет.
Одновременно истец отмечал, что ответчик пытается принимать меры, направленные на невыплату причитающихся ему денежных средств в связи с чем он вынужден обратиться в суд для защиты своих прав и законных интересов, что, в свою очередь, негативно влияет на его физическое и моральное состояние, а потому считает, что причинение ему морального вреда является доказанным и основанным на нормах действующего законодателтва Украины.
В отвергнуты ответчик отмечал трудном материальном положении КП «вжрео» Желтоводского городского совета. Отмечал, что поскольку на счета предприятия наложены аресты, рассчитаться с истцом в день увольнения не было возможности
В то же время, КП «вжрео» Желтоводского городского совета приложило много усилий для оплаты труда работников в первоочередном порядке, что подтверждается созданием комиссии по трудовым спорам и обращения к Желтоводского отдела Государственной исполнительной служи Главного территориального управления юстиции в Днепропетровской области.
При этом, ответчик отметил, что на 6 августа 2020 задолженность перед истцом отсутствует, в подтверждение чего предоставил соответствующую справку.
Также ответчик отметил отсутствие фактов причинения морального вреда истцу.
Истец в своем письменном объяснении от 20 августа 2020 подтвердил факт окончательного расчета по всем суммам принадлежащим ему при увольнении со стороны ответчика. При этом отметьСм, что окончательный расчет осуществлен 5 августа 2020, в подтверждение чего предоставил выписку по личному карточному счету.
Суд, полно, всесторонне и объективно исследовав материалы дела, оценив собранные по делу доказательства в их совокупности, приходит к следующему выводу.
Так, согласно ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
доказательства представляютсясторонами и другими лицами, участвующими в деле.
Доказывания не может основываться на предположениях.
Исследовав копию трудовой книжки истца судом установлено, что особа_1 действительно с 14 ноября 1996 находился в трудовых отношениях с КП «вжрео» Желтоводского городского совета. На основании приказа №97-ОС от 07 мая 2020 года, уволен по собственному желанию 8 мая 2020 (том 1 л.д. 9−11).
С расчетных листов за май и июнь 2020 усматривается, что общий долг соответствуетча перед истцом в указанных месяцах составил 18792, 44 грн. (Том 1 л.д. 29).
Истец указывал на частичное погашение задолженности перед ним со стороны ответчика 16 июня 2020 в сумме 3393, 00 грн., После чего сумма общей задолженности перед ним уменьшилась до 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), Что подтверждается выпиской по его карточном счете (том 1 л.д. 20).
Ответчиком к отзыву также добавлялась справка (без даты и исходящего номера), подписанное руководителем КармазинЛ.Л. и главным бухгалтера особа_3 которой подтверждает наличие задолженности перед истцом в размере 15399, 46 грн.
Позже ответчиком к отрицанию предоставлялась справка от 06.08.2020 №01−07 / 1102 в соответствии с которой, по состоянию на 06 августа 2020 года, задолженность КП «вжрео» Желтоводского городского совета перед особа_1 отсутствует.
Однако, указанная справка от 06.08.2020 №01−07 / 1102 не содержит даты конечного погашения задолженности.
В свою очередь, истец в своем письменном объяснении утверждает, что остаточний расчет ответчиком осуществлено 5 августа 2020, в подтверждение чего предоставил выписку по карточному счету.
Учитывая указанные доводы сторон, поскольку ответчиком 5 августа 2020 осуществлен окончательный расчет с истцом по всем суммам принадлежащим ему при увольнении, суд приходит к выводу, что в настоящее время отсутствуют основания для удовлетворения исковых требований в частные взыскания задолженности по начисленной, но невыплаченной заработной платы в размере 7230, 05 грн., компенсацию за неиспользованные дни ежегодного отпуска в размере 8169, 39 грн.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабряя 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника срединей заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно правового заключения Верховного Суда Украины в споре о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (постановление по делу № 6−64цс13 от 3 июля 2013 года) согласнов ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному трудавник средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определены Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100.
Абзацем 2 п.8 данного Порядка предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка, кака исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы. В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время вынужденного прогула, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — календарных дней за этот период.
После определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за время вынужденного прогула, которая исчисляется путем множения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде (абзац 2 пункта 8 Порядка).
Указанная правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 16 декабря 2015 по делу №6−648цс15 по иску о взыскании среднего заработка за время задержки исполнения решения о восстановлении на работе.
Ответчиком не представлено суду сведений о средней заработной платы истца.
С предоставленного истцом расчета его среднедневная заработная плата скЛада 393, 98 грн. (Том 1 л.д. 31).
Поскольку ответчик личного расчета по средней заработной плате не предоставил и возражений по расчету истца выразил суд соглашается с данным расчетом истца и считает, что соответствует требованиям закона.
С копии приказа КП «вжрео» Желтоводского городского совета от 27.03.2020 г.. За №269 следует, что с апреля 2020 году на предприятии установлен график работы с неполным рабочим временем. Данным графиком установлен дополнительный выходной день каждуюсреду (том 1 л.д. 26).
Каких-либо сведений, в дальнейшем указанный график работы менялся сторонами суду не предоставлено.
Таким образом, поскольку истец был уволен с работы 8 мая 2020, время задержки окончательного расчета при увольнении, без учета выходных дней, в том числе дополнительного выходного дня каждую среду, по состоянию на 5 августа 2020 составлял 47 рабочих дней.
Итак, с ответчика в пользу истца следует взыскать средний заработок за время задержки окончательного расчета пры увольнении в сумме 18517, 06 грн. (393, 98 грн. / День * 47 рабочих дня).
Относительно заявленных исковых требований о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда суд отмечает следующее.
Согласно статье 237−1 Кодекса законов о труде Украины, возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для врганизации своей жизни.
Как достоверно установлено судом, вследствие нарушения ответчиком законных прав истца, а именно невыплаты последнем заработной платы, то есть нарушение ответчиком конституционного права истца на оплату труд, в результате чего было возбуждено привычный для него уклад жизни, нанесло ему нравственных страданий, которые выразились в переживаниях, эт связанных с необходимостью обращения в суд за защитой своего нарушенного права, особа_4 понес потери неимущественного характера, то есть ему поВ настоящее моральный ущерб.
Учитывая характер и объем душевных и психических страданий, которые понес истец, характер неимущественных потерь, тяжесть вынужденных изменений в его жизни, и с учетом положений Постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда «, суд пришел к выводу, что исковые требования о взыскании морального вреда, с учетом установленных судом обстоятельств дела, исходя из принципов разумности, выважености и справедливости, подлежат удовлетворению в размере 500, 00 грн.
Одновременно, на основании ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в доход государства необходимо взыскать судебный сбор пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований на общую сумму 924, 88грн., Состоящий из:
— 840, 80 грн. по требованию о взыскании среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении;
— 84, 08 грн. по требованию о взыскании морального вреда.
Кроме того, поскольку за требование о взыскании моральной вреда не предусмотрено освобождение от уплаты судебного сбора, на истец следует положить судебный сбор пропорционально размеру суммы морального вреда в удовлетворении которой ему отказано. Таким образом, с особа_1 в пользу государства следует взыскать сумму судебного сбора в размере 756, 72 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 12, 81, 141, 263−265 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования особа_1 в коммунальное предприятие «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского Гокой совета о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска, среднего заработка за все время задержки расчета и морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с коммунального предприятия «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета, ОКПО 20202467, юридический адрес: улица Первомайская, 22, город Желтые Воды, Днепропетровская область, в пользу особа_1, информация_1, уроженца села Окте П`ятихатського района Днепропетровской области, гражданина Украины, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_4, проживающего по адресу: квартира адрес_1, средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении в размере 18 517 (восемнадцать тысяч пятьсот семнадцать) рублей 06 копеек.
Взыскать с коммунального предприятия «Производственное жилищно-ремонтно-эксплуатационное объединение» Желтоводского городского совета, ОКПО 20202467, юридический адреса: улица Первомайская, 22, город Желтые Воды, Днепропетровская область, в пользу особа_1, информация_1, уроженца села Желтое П`ятихатського района Днепропетровской области, гражданина Украины, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_4, проживающего по адресу: квартира адрес_1, моральный вред в размере 500 (пятьсот) рублей 00 копеек.
В удовлетворении остальной части требований истца отказать.
Взыскать с коммунального предприятия «Производственное жилищноремонтно-эксплуатационное объединение «Желтоводского городского совета, ОКПО 20202467, юридический адрес: улица Первомайская, 22, город Желтые Воды, Днепропетровская область, в пользу государства судебный сбор в размере 924 (девятьсот двадцать четыре) рублей 88копийок.
Взыскать с особа_1, информация_1, уроженца села Желтое П`ятихатського района Днепропетровской области, гражданина Украины, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_4, проживающего по адресу: Апрартира адрес_1 в пользу государства судебный сбор в размере 756 (семьсот пятьдесят шесть) рублей 72 копейки.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда в тридцатидневный срок со дня его провозглашения.
В соответствии с п.п. 15.5 раздела ХИИИ переходных положений ГПК Украины (в редакции 2017 года), до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела дв или через соответствующие суды, то есть через Желтоводский городской суд Днепропетровской области.
Судья Желтоводского городского суда
Днепропетровской области И. А. Павловська
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
справа №176/1105/20
провадження №2/176/452/20
рішення
Іменем України
17 вересня 2020 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого — судді Павловської І.А.,
з участю секретаря [Н.] М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, —
встановив:
06 липня 2020 року особа_1 звернувсь до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з КП «вжрео» Жовтоводської міської ради на його користь заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі у розмірі 7230, 05 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 8169, 39 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також 5000, 00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 14 листопада 1996 року знаходивсь у трудових відносинах з КП «вжрео» Жовтоводської міської ради. На підставі наказу №97-ОС від 07 травня 2020 року, звільнений за власним бажанням 08 травня 2020 року.
При цьому позивач вказує, що під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку КП «вжрео» Жовтоводської міської ради йому нарахована, але не виплачена заробітна плата за попередні місяці та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки на загальну суму 18792, 44 грн.
Однак, в день звільнення, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
16 червня 2020 року відповідачем частково сплачено заборгованість перед позивачем на суму 3393, 00 грн.
Виходячи з викладеного, остаточний борг відповідача перед позивачем складає 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), яку остання просить стягнути на свою користь із КП «вжрео» Жовтоводської міської ради.
Одночасно, у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, позивач також просить стягнути середній заробіток за час затримки в розрахунку, виходячи із того, що його середня заробітна плата становить 393, 98 грн.
Також позивач просить стягнути із відповідача на свою користь завдану моральну шкоду, яку оцінює в 5000, 00 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що не здійснив розрахунок з позивачем у день звільнення, оскільки на рахунки КП «вжрео» Жовтоводської міської ради було накладено арешт.
Одночасно, в ході примусового виконання Посвідчень №177 від 30.04.2020 та №185 від 06.05.2020, що видав КП «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, позивачеві здійснювався перерахунок коштів та на даний час залишок невиплачених коштів останньому складає 15399, 46 грн.
Також відповідач вказував на те, що позивачем не подано будь-яких доказів на підтвердження понесення моральної шкоди.
Враховуючи наведені у відзиві доводи, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що твердження відповідача про накладення арешту на всі його рахунки та, як наслідок, неможливість проведення остаточного розрахунку з позивачем є намаганням ввести в оману суд.
Зокрема, просив звернути увагу, що в наданій відповідачем копії постанови про арешт майна (коштів) боржника від 03.04.2018 по зведеному виконавчому провадженню №56005090 (далі — ЗВК №56005090), зазначається лише про накладення арешту та оголошення заборони відчуження на перелічене та все інше рухоме та нерухоме майно відповідача.
В той же час, позивач вважає, що відповідачем свідомо не надано копії постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 12.09.2018 та 13.09.2018, винесених в рамках ЗВК №56005090, оскільки в даних постановах наведений перелік банківських установ та відкритих в них розрахункових рахунків відповідача на які накладений арешт.
Відповідно до отриманої інформації з єдиного веб-порталу використання публічних коштів на розрахункові рахунки відповідача в період квітень-липень 2020 року надійшло 2039515, 92 грн., зокрема:
— АТ «Райффайзен Банк Аваль» — 728 611, 13 грн.;
— ПАТ КБ «Приватбанк» — 89 897, 58 грн.;
— АТ «ОТП БАНК» — 361 121, 12 грн.;
— ПАТ «АКБ «конкорд» — 192 663, 76 грн.;
— АТ «Укрексімбанк» — 667 222, 33 грн.
При цьому, при порівнянні даних отриманих з єдиного веб-порталу використання публічних коштів з інформацією, що міститься в постановах старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт коштів боржника від 12.09.2018 та від 13.09.2018 з`ясовується, що в період квітень-липень 2020 року відповідачу надходили бюджетні кошти на розрахункові рахунки № номер_1 в АТ «ОТП банк», № номер_2 в АТ «Укрексімбанк» та № номер_3 в ПАТ «АКБ «конкорд», що відсутні в переліку визначеному вищевказаними постановами, а тому є такими на які не поширюється дія накладеного арешту та кошти які на них знаходяться можуть вільно використовуватися відповідачем на свій власний розсуд.
За результатами проведених підрахунків деталізації транзакцій загальна сума бюджетних коштів, які надходили в період квітень-липень 2020 року на розрахункові рахунки, які не перебувають під арештом: № номер_1 в АТ «ОТП БАНК» (361121, 12 грн.), № номер_2 в АТ «Укрексімбанк» (67222, 33 грн.) та № номер_3 в ПАТ «АКБ «конкорд» (192663, 76 грн.) склала 1221007, 21 грн. (один мільйон двісті двадцять одна тисяча сім гривень 21 копійка).
Сума вищевказані надходжень на розрахункові рахунки відповідача включає в себе лише бюджетні кошти, а окрім них на дані рахунки надходить квартплата, оплата експлуатаційних витрат та інші.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач, на момент його звільнення, мав в наявності значні обсяги вільних обігових коштів та мав можливість здійснити остаточний розрахунок.
Одночасно позивач зазначав, що відповідач намагається вживати заходи, направленні на невиплату належних йому грошових коштів у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів, що, в свою чергу, негативно впливає на його фізичний та моральний стан, а тому вважає, що заподіяння йому моральної шкоди є доведеним та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
У заперечені відповідач наголошував на скрутному матеріальному становищі КП «вжрео» Жовтоводської міської ради. Зазначав, що оскільки на рахунки підприємства накладено арешти, розрахуватись із позивачем у день звільнення не було можливості
Водночас, КП «вжрео» Жовтоводської міської ради доклало багато зусиль для оплати праці працівників у першочерговому порядку, що підтверджується створенням комісії по трудовим спорам та звернення до Жовтоводського відділу Державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
При цьому, відповідач зазначив, що станом на 06 серпня 2020 року заборгованість перед позивачем відсутня, на підтвердження чого надав відповідну довідку.
Також відповідач наголосив на відсутності фактів заподіяння моральної шкоди позивачеві.
Позивач у своєму письмовому поясненні від 20 серпня 2020 року підтвердив факт остаточного розрахунку по всім сумам належним йому при звільненні з боку відповідача. При цьому зазначив, що остаточний розрахунок здійснено 05 серпня 2020 року, на підтвердження чого надав виписку по особистому картковому рахунку.
Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх [censored] приходить до наступного висновку.
Так, відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши копію трудової книжки позивача судом встановлено, що особа_1 дійсно з 14 листопада 1996 року знаходивсь у трудових відносинах з КП «вжрео» Жовтоводської міської ради. На підставі наказу №97-ОС від 07 травня 2020 року, звільнений за власним бажанням 08 травня 2020 року (том 1 а.с. 9−11).
Із розрахункових листів за травень та червень 2020 року вбачається, що загальний борг відповідача перед позивачем у вказаних місяцях становив 18792, 44 грн. (том 1 а.с. 29).
Позивач вказував на часткове погашення заборгованості перед ним з боку відповідача 16 червня 2020 року в сумі 3393, 00 грн., після чого сума загальної заборгованості перед ним зменшилась до 15399, 44 грн. (18792, 44 грн. — 3393, 00 грн.), що підтверджується випискою по його картковому рахунку (том 1 а.с. 20).
Відповідачем до відзиву також додавалась довідка (без дати та вихідного номеру), що підписана керівником Кармазіною Л.Л. та головним бухгалтера особа_3, якою підтверджує наявність заборгованості перед позивачем на суму 15399, 46 грн.
Пізніше відповідачем до заперечення надавалась довідка від 06.08.2020 №01−07/1102 відповідно до якої, станом на 06 серпня 2020 року, заборгованість КП «вжрео» Жовтоводської міської ради перед особа_1 відсутня.
Однак, вказана довідка від 06.08.2020 №01−07/1102 не містить дати кінцевого погашення заборгованості.
В свою чергу, позивач у своєму письмовому поясненні стверджує, що остаточний розрахунок відповідачем здійснено 05 серпня 2020 року, на підтвердження чого надав виписку по картковому рахунку.
Враховуючи зазначені доводи сторін, оскільки відповідачем 05 серпня 2020 року здійснено остаточний розрахунок із позивачем по всім сумам належним йому при звільненні, суд приходить до висновку, що на теперішній час відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частинні стягнення заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній плати у розмірі 7230, 05 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 8169, 39 грн.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6−64цс13 від 3 липня 2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Абзацом 2 п.8 даного Порядку передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6−648цс15 за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Відповідачем не надано суду відомостей щодо середньої заробітної плати позивача.
Із наданого позивачем розрахунку його середньоденна заробітна плата складає 393, 98 грн. (том 1 а.с. 31).
Оскільки відповідач особистого розрахунку по середній заробітній платі не надав та заперечень щодо розрахунку позивача не висловив, суд погоджується із даним розрахунком позивача та вважає, що він відповідає вимогам закону.
Із копії наказу КП «вжрео» Жовтоводської міської ради від 27.03.2020 р. за №269 вбачається, що з квітня 2020 року на підприємстві встановлено графік роботи з неповним робочим часом. Даним графіком встановлено додатковий вихідний день кожну середу (том 1 а.с. 26).
Будь-яких відомостей, що у подальшому зазначений графік роботи змінювався сторонами суду не надано.
Таким чином, оскільки позивач був звільнений з роботи 08 травня 2020 року, час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, без врахування вихідних днів, в тому числі додаткового вихідного дня кожної середи, станом на 05 серпня 2020 року складав 47 робочих днів.
Отже, із відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні в сумі 18517, 06 грн. (393, 98 грн./день * 47 робочих дня).
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно статті 237−1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати останньому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для нього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, особа_4 зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 500, 00 грн.
Одночасно, на підставі ст. 141 ЦПК України, із відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 924, 88грн., що складається з:
— 840, 80 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні;
— 84, 08 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.
Крім того, оскільки за вимогу про стягнення моральної шкоди не передбачено звільнення від сплати судового збору, на позивач слід покласти судовий збір пропорційно розміру суми моральної шкоди у задоволенні якої йому відмовлено. Таким чином, із особа_1 на користь держави слід стягнути суму судового збору у розмірі 756, 72 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263−265 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, єдрпоу 20202467, юридична адреса: вулиця Першотравнева, 22, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь особа_1, інформація_1, уродженця села Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: квартира адреса_1, середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні у розмірі 18 517 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 06 копійок.
Стягнути із комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, єдрпоу 20202467, юридична адреса: вулиця Першотравнева, 22, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь особа_1, інформація_1, уродженця села Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: квартира адреса_1, моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог позивача відмовити.
Стягнути із комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради, єдрпоу 20202467, юридична адреса: вулиця Першотравнева, 22, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь держави судовий збір у розмірі 924 (дев`ятсот двадцять чотири) гривень 88копійок.
Стягнути із особа_1, інформація_1, уродженця села Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: квартира адреса_1, на користь держави судовий збір у розмірі 756 (сімсот п`ятдесят шість) гривень 72 копійки.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області І. А. Павловська
-
✓ ПреимуществаКоллектив сборная солянка .без опыта та работы. билеты покупают на проезд. и обратно .более нет преимуществ Далее →✗ НедостаткиПри приёме на работу в договоре указывают зарплату 40 т.р., говорят, что 180 т.р. — это премии. Северная сетка не оформляется. Во всех договорах коэффициент 1.4 по Тюмени, даже если вы работаете в Уренгое или Якутии. Далее: питание за свой счёт, компенсация есть 6300 в месяц, где хочешь, там и ешь. Спецодежда — отстой. Ноутбуки сломанные. По жилью на разных объектах по-разному: в Нижневартовске заманивают и говорят жить в квартире, но на самом деле вас сразу в тайгу отвозят, так как это горячий объект. Там связи нет, а отчеты подавай или смена без зачёта, хоть ты неделю отработал весь в мыле. Из зарплаты потратишь на еду 20 т.р., останется 160. Выходные в субботу и воскресенье должны оплачивать в двойной ставке, этого не делают. Потом, при отпуске полугодовом, 10 дней оплачивают, далее перекрывают выходными как переработку, не оплачивают. При увольнении рассчитывают как с 40 т.р. Межвахта не оплачивается. Не советую работать. Уважайте себя и свои семьи. Далее →
-
Приглашали на позицию продавца-консультанта. На мой вопрос по телефону о графике работы и уровне з.п., сообщили: «все есть в описании вакансии.» По телефону уровень оклада не называют, нужно ехать в офис и обсуждать его с руководителем. Также в разговоре выяснили, что график 3/1. Не стала тратить свое время и силы. К слову, вот описание вакансии на hh.ru: Полная занятость, полный день Сеть мультибрендовых салонов по Москве, мы занимаемся продажей предметов, декора, дизайна, интерьера, сувенирной продукции и авторскими коллекциями украшений. Обязанности: качественное консультирование и активная помощь нашим клиентам; создание в салоне атмосферы уюта и гостеприимства; отслеживание предпочтений vip-клиентов; оповещение постоянных покупателей о новых поступлениях; коллективное участие в принятии идей для динамики продаж. Требования: возьмем классного, активного, с чувством юмора продавца в «хорошие руки», который будет создавать атмосферу праздника для наших клиентов и помогать им обрести красоту удивительного мира самоцветов! компания предоставляет обучение и большой объем интересной и творческой работы! образование не ниже средне-специального (желательно). личные качества: -амбициозность; - нацеленность на результат; - позитивный настрой; - коммуникабельность; - ответственность. Условия: сменный график — 10 ч/день высокая заработная плата: оклад + % + еженедельные бонусы... Далее →