ЛКСП "ЛИСИЧАНСЬКВОДОКАНАЛ": невыплата зарплаты

Справа № 415/9660/19
Провадження № 2/415/478/20

рішення
іменем україни

10 березня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря [К.] О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом особа_1 до Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, виплати компенсації, середнього заробітку та моральної шкоди,

встановив:

[О.] частина
Зміст позовних вимог
особа_1 звернулась до Лисичанського міського суду із позовною заявою до Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, виплати компенсації, середнього заробітку та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.01.2005 року згідно наказу №6-к від 12.01.2005 р. особа_1 , була прийнята на роботу до Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал».
02.09.2019 року у зв`язку із постійними затриманням заробітної плати та порушенням Трудового договору, була звільнена за власним бажанням в порядку ч.3 ст. 38КЗоТ України, на підставі наказу №279-К від 02.09.2019 року. На день звільнення, у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, утворилась заборгованість в сумі 41309, 76 грн., що підтверджується довідкою № 03/142 виданою 12.11.2019 р.
В день звільнення позивачу не була сплачена заборгованість по заробітній платі, а також не було сплачено і грошову компенсацію, що передбачена ст. 44 КЗпП України, а саме три середньомісячні заробітні плати, яка за її підрахунком повинна скласти суму в розмірі – 30962, 61 грн., яка склалась з наступних обрахувань – 21 робочий день на тижні 491, 47 грн. середньоденний заробіток позивача -3 місяці – період обрахування. Таким чином, на день звільнення (02.09.2019 р.) у відповідача склалась заборгованість в сумі 72272, 37 грн.
Згідно з довідкою від 12.11.2019 р. середній заробіток складає 491, 47 грн.
При звільненні позивачу не була сплачена заборгованість по заробітній платі, а також не було сплачено і грошову компенсацію, що передбачена ст. 44 КЗпП України, а саме три середньомісячні заробітні плати в розмірі 30962, 61 грн., 21 робочий день на тижні * 491, 47 грн. -3 місяці.
Приймаючи до уваги несвоєчасний розрахунок при звільненні, відповідач повинен сплатити позивачу грошову суму в розмірі 28933, 34 грн., що є середнім заробітком за період 79 днів з 02 вересня 2016 по 19 листопада 2019 року.
Відповідач навіть після звільнення позивача більше двох місяців не погасив заборгованість, тому позивач нарахував індекс інфляції на суму основного боргу 72272, 37 грн. (заробітна плата 41309, 76 грн. + середній заробіток 30962, 61 грн.) і тримав інфляційні витрати за вересень, жовтень 2019 р. в сумі 1011, 81 грн.
Вважає дії відповідача незаконними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, організація, установа згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, постійного пошуку коштів для проживання, харчування та утримання родини, позивач отримав моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях та побоюваннях щодо нормального існування, без грошівя, постійного пошуку позик, що значно принижувало гідність позивача та таке інше. Неможливість утримувати свою родини, давало позивачу додаткових психологічних страждань. Таким чином, позивач оцінює розмір моральної шкоди у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, яка складає суму в розмірі 10320, 87 грн.
На підставі викладеного просила суд стягнути з відповідача, на її користь суму в розмірі 112538, 39 грн., яка складається з наступних складових: нараховану, але не виплачену заробітну плату – 41309, 76 грн., вихідну допомогу ( в порядку ст. 44 КЗпП України) 30962, 61 грн., інфляційні витрати від несвоєчасно сплачених грошових коштів, належних до сплати на день звільнення – 1011, 81 грн., середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні на день подачі позову – 28933, 34 грн., моральну шкоду – 10320, 87 грн.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
04.12.2019 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/9660/19 було відкрито провадження у цій цивільній справі.
19.02.2020 року позивачем надане письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності та долучено табеля обліку робочого часу за липень-серпень 2019 року та довідку №03/16 від 10.02.2020р..

Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що у позивача наявна заборгованість по заробітній платі, а також із позивачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні.

Позивач особа_1 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просила суд задовольнити позов у повному обсязі та розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з трудовою книжкою серії номер_1 , заповненою 12.08.1980 року, на підставі наказу № 279-К від 02.09.2019 року, особа_1 , інформація_1 , звільнена за ч.3 ст. 38 КЗпП України.
Отже, судом встановлено, що позивач особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та 02.09.2019 звільнена.
Згідно з довідкою № 03/142 від 12.11.2019 р., яка видана Лисичанським комунальним підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» заборгованість із заробітної плати на дату звільнення 02.09.2019 року складає 41309, 76 грн., середньоденний заробіток складає 491, 47 грн., середній заробіток за час затримки виплати розрахункової заробітної плати станом на 12.11.2019 року складає у сумі 28089.97 грн.
Згідно з довідкою № 03/16 від 10.02.2020 р., яка видана Лисичанським комунальним підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» заборгованість особа_1 із заробітної плати на дату звільнення 02.09.2019 року складає 41309, 76 грн., в тому числі трьохмісячна вихідна допомога у сумі 25221, 73 грн.
Згідно з табеля обліку робочого часу за липень 2019 року особа_1 відпрацювала 12 днів.
Згідно з табеля обліку робочого часу за серпень 2019 року особа_1 відпрацювала 16 днів.

Мотивувальна частина
Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою № 03/142 від 12.11.2019 р. середньоденний заробіток складає 491, 47 грн.,
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 03.09.2019 року по 19.11.2019 року, тобто за 55 робочих дня (з 03.09.2019 року по 19.11.2019 рік було 55 робочих днів) становить 27030грн. 85коп. (491, 47 грн. х 55 дні).
За таких обставин, позовні вимоги особа_1 до Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 41309, 76 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28089, 97 грн., підлягають у задоволенню частково, а саме: заробітної плати в розмірі 41309, 76 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27030, 85 грн.

Щодо вимог про стягнення вихідної допомоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Позивачем не надано до суду колективний договір для визначення розміру вихідної допомоги, отже її розмір не може бути менше гарантованого розміру державою, а саме: не менше тримісячного середнього заробітку.
Згідно з довідкою № 03/16 від 10.02.2020 р., яка видана Лисичанським комунальним підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» заборгованість особа_1 із заробітної плати на дату звільнення 02.09.2019 року складає 41309, 76 грн., в тому числі трьохмісячна вихідна допомога у сумі 25221, 73 грн.
Отже, трьохмісячна вихідна допомога у сумі 25221, 73 грн., вже зарахована у суму заборгованості по заробітній платі перед особа_1 .
За таких обставин, позовні вимоги особа_1 до Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення вихідної допомоги в сумі 30962, 61 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення вихідної допомоги, суд виходить з наступного.
Компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ та Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», а саме: у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року №1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Суд не погоджується з наведеною сумою позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки позивачем не зазначено розрахунок суми.
Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:
1) за вересень 2019 року = 51139, 16 грн. (41309, 76 грн. + 9829, 40 грн. (сума заборгованості по заробітній платі та середньомісячного доходу за вересень 2019 року (491, 47 грн. * 20 робочих дня за вересень 2019 р.) * 100, 7 % індекс інфляції за період вересень 2019 року : 100% - 51139, 16 грн. (заборгованість) = 357, 97 грн.;
2) за жовтень 2019 року = 61460, 03 грн. (51139, 16 грн. + 10320, 87 грн. (сума заборгованості по заробітній платі і середньомісячного доходу за вересень 2019 року та середньомісячний дохід за жовтень 2019 року (491, 47 грн. * 21 робочий день за жовтень 2019 року) * 100, 7% індекс інфляції за період жовтень 2019 року : 100% - 61460, 03 грн. (заборгованість) = 430, 22 грн..
Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить 788, 19 грн. (357, 97 грн. за вересень 2019 р. + 430, 22 грн. за жовтень 2019 р.), і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
За таких обставин, позовні вимоги особа_1 до Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення інфляційних витрат від несвоєчасно сплачених грошових коштів, належних до сплати на день звільнення у розмірі 1011, 81 грн., підлягають у задоволенню частково, а саме: інфляційних витрат від несвоєчасно сплачених грошових коштів, належних до сплати на день звільнення у розмірі 788, 19 грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок несплати заробітної плати, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральну шкоду позивач обґрунтовує, тим, що внаслідок тривалої несплати заробітної плати, вона знаходилась в постійному пошуку коштів для проживання, харчування, та утримання родини. Душевні страждання виразились у побоюванні щодо нормального існування, приниження гідності, психологічних стражданнях.
Однак позивач відповідно до ст. 60 ЦПК України, не надав до суду достатніх належних доказів, підтверджуючих дані про спричинення йому моральної шкоди з боку відповідача. Тому в частині стягнення моральної шкоди позов задоволенню не підлягає.
Таким чином, загальна сума виплат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 69128, 80 грн. (41309, 76 грн. + 27030, 85 грн. + 788, 19 грн.).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 5 від 02.12.2019 року про сплату судового збору в сумі 768, 40 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 691, 29 грн., а судовий збір в сумі 434, 10 грн. віднести за рахунок держави.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення щодо присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України ст. 43 Конституції України, ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), ст.ст. 116, 117 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, Законом України «Про судовий збір»,

ухвалив:

Позов особа_1 до Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, виплати компенсації, середнього заробітку та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» на користь особа_1 грошові кошти в сумі 69128 (шістдесят дев`ять тисяч сто двадцять вісім) гривень 80 копійок, які складаються з несвоєчасно виплаченої заробітної плати в сумі 41309 (сорок одна тисяча триста дев`ять) гривень 76 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у сумі 27030 (двадцять сім тисяч тридцять) гривень 85 копійки, інфляційних збитків, завданих несвоєчасною виплатою заробітної плати в сумі 788 (сімсот вісімдесят вісім) гривень 19 копійок.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Лисичанського комунального підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» судовий збір на користь держави у сумі 691 (шістсот дев`яносто одна) гривня 29 копійок.
Судовий збір в сумі 434 (чотириста тридцять чотири) гривні 10 копійок віднести за рахунок держави.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення щодо присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:
Позивач: особа_1 , місце проживання: адреса_1 , реєстраційний номер номер_2 .
Відповідач: Лисичанське комунальне підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», місцезнаходження за адресою: 93108, Луганська область, м. Лисичанськ, вул.. В.Сосюри, 168, єдрпоу 03339851.

Дата складення повного рішення суду 10.03.2020 рік.

СУДДЯ Ю. О. калмикова