ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Дело № 462/1540/20


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

11 августа 2020 Железнодорожный районный суд. Области в составе
судьи - [П.] М.
с участием секретаря судебного заседания - Зубрицкой А.Н.
рассмотрев в открытом судебном заседании дело по иску лицо_1 к Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании задолженности по заработной плате,
установил:
Истец обратился в суд с иском о взыскании с ответчика в свою пользунедосчитанных заработную плату за период с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года в сумме 41 558, 00 грн. и компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушение сроков ее выплаты в размере 52 666, 21 грн., расходы на юридическую помощь в размере 3000, 00 грн.
Свои исковые требования мотивирует тем, что он с 14.12.2009 года по настоящее время работает в ЛГКП «Львовтеплоэнерго» в должности слесаря ​​по ремонту парогазотурбинного оборудования по ремонту котельного оборудования художником шестого разряда. начиная ис 2010 года ответчик нарушал законодательство о труде, что привело к Недоначисление и недоплаты за вышеуказанный период причитающейся ему заработной платы, так как при расчете его должностного оклада за указанный период ответчик существенно занижал размер минимальной тарифной ставки, что является нарушением положений региональных соглашений. Отмечает, внутренними приказами по предприятию №186 от 21.07.2010 года ответчик устанавливал минимальные тарифные ставки рабочего первого разряда на основе которых проводав расчет и выплату заработной платы. Определенная ответчиком заработная плата не соответствовала Закона Украины «О государственном бюджете Украины», в частности, минимальная тарифная ставка рабочего первого разряда рассчитывалась из расчета минимальной заработной платы, которая была ниже чем та, что устанавливалась законом о государственном бюджете страны на 2010 год, что привело к начисления и выплаты заработной платы с существенным ее занижением. Кроме того в соответствии с Коллективных договоров ЛГКП «Львивтеплоенерго »на 2009-2010 к нему неправильно применялся тарифный коэффициент. Отмечает, что сведения, содержащиеся в расчетных установлена ​​доплата в размере 10% от должностного оклада истца за период 01.01.2010 года по 30.09.2015 года составляет 41 558, 00 грн и компенсацию потери части заработка, которая по состоянию на 01.03.2020 года составляет 52 666, 21 грн., а потому просит взыскать такую ​​в судебном порядке.
Постановлением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 02.04.2020 года открыто производствопо делу рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
23.04.2020 года в суд от ответчика поступил отзыв на исковое заявление, в котором тот с исковыми требованиями не согласен, считает их необоснованными и безосновательными. Мотивирует свой отзыв тем, что расчет истца осуществлен ненадлежащим. Приказы об изменениях в оплате труда работников (ее поднятия) выдаються директором предприятия по согласованию с первичной профсоюзной организацией и ответчиком все начислении было проведено в соответствии с нормами действующего законодательства. Кроме этого отмечает, что расчет истца осуществлен ненадлежащим. Считает, что установить факт нарушения предприятием трудовых прав истца возможно только в случае установления несоответствия законодательству приказов об изменениях в оплате труда работников. Просил в иске отказать.
Учитывая изложенное, в соответствии с ч. 8 ст. 178и ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
В соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Рассмотрев дело в порядке упрощенного производства, без уведомления сторон, изучив сИбрань по делу доказательства, выяснив истинные обстоятельства дела, суд приходит к убеждению, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Как установлено судом, копией трудовой книжки истца утверждается, что истец с 14.12.2009 года по настоящее время работает в ЛГКП «Львовтеплоэнерго» в должности слесаря ​​по ремонту парогазотурбинного оборудования по ремонту котельного оборудования художником шестого разряда. Начиная с 2010-го ответчик нарушал законодательство о труде, что привело к недорахуния и недоплаты за вышеуказанный период причитающейся ему заработной платы, так как при расчете его должностного оклада за указанный период ответчик существенно занижал размер минимальной тарифной ставки, что является нарушением положений региональных соглашений.
Согласно ст. 16 ГК Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса.
Из содержания ст. 12 ГПК Украины усматривается, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон.Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии с требованиями ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии сст. 94 КЗоТ Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается. Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работниковна оплату труда и их защиты определяются этим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами.
В соответствии со ст. 96 КЗоТ Украины основой организации оплаты труда является тарифная система оплаты труда, которая включает тарифные сетки, тарифные ставки, схемы должностных окладов и тарифно-квалификационные характеристики / справочники /.
Тарифная система оплаты труда используется для распределения работ в зависимости от их сложности, а работников - в зависимости от их квалификации и по разрядаммы тарифной сетки. Она является основой формирования и дифференциации размеров заработной платы.
Формирование тарифной сетки / схемы должностных окладов / производится на основе тарифной ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы, и квалификационных / междолжностных / соотношений размеров тарифных ставок / должностных окладов /.
Отнесение выполняемых работ к определенным тарифным разрядам и присвоение квалификационных разрядов рабочим производится собственником или уполномоченным им органом согласно тарифно-квалификационным справочником по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации / профсоюзным представителем /.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины оплата труда работников осуществляется по почасовой, сдельной или другими системами оплаты труда. Оплата может производиться по результатам индивидуальных и коллективных работ.
Формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы посадовых окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми / региональными / соглашениями. Если коллективный договор на предприятии, в учреждении, организации не заключен, собственник или уполномоченный им орган обязан согласовать эти вопросы с выбпахотным органом первичной профсоюзной организации / профсоюзным представителем /, представляющий интересы большинства работников, а в случае его отсутствия - с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом.
Конкретные размеры тарифных ставок / окладов / и сдельных расценок рабочим, должностных окладов служащим, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются собственником или уполномоченным им органом с учетом требований, предусмотренных частью второй настоящей статьи.
собствик или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ч. 1 ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основной заработной платой является вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих.
Статьей 3 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что минимальная заработная плата - это законодательно установленный размер заработной платы за простой, неквалифицированный труд, ниже которого не может осуществляться оплата за выполненную работником месячную, а также почасовую норму труда (объем работ). Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физичних лиц, использующих труд наемных работников.
Частью 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что тарифная сетка (схема должностных окладов) формируется на основе: тарифной ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы; квалификационных (междолжностных) соотношений размеров тарифных ставок (должностных окладов).
В соответствии со ст. 3 Закона Украины «Об оплате труда» минимальная заработ на плата - это законодательно установленный размер заработной платы за простой, неквалифицированный труд, ниже которого не может осуществляться оплата за выполненную работником месячную, а также почасовую норму труда (объем работ).
Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников.
Как следует из сведений, содержащихся в расчетных дистих встановлении доплата за вредные условия труда в размере 10% от должностного оклада истца. Согласно коллективного договора на 2009-2010 года, поэтому с ответчика следует взыскать указанную задолженность за период 01.01.2010 года по 30.09.2015 года 41 558, 00 грн.
Пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что в любом случае оплата труда при выполнении работником месячной (часовой) нормы праке (объема работ) не может быть ниже установленной законом минимальной заработной платы. При определении, не является заработная плата ниже минимальной, в нее не включаются доплаты, надбавки, поощрительные и компенсационные выплаты.
Таким образом, приказами ЛГКП «Львовтеплоэнерго» «Об изменениях в оплате труда работников» неправомерно уменьшена установленный Законом Украины «О Государственном бюджете Украины» размер минимальной заработной платы, чем нарушены трудовые права истца, в частности, право на належний уровень оплаты труда, предусмотренный законодательством.
Согласно представленного истцом расчета за период с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года в составляет 41 558, 00 грн. без учета удержания налогов и других обязательных платежей, подлежащих удержанию из этой суммы в соответствии с законодательством Украины.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом зрпоследняя цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно ст 2, 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силунастоящим Законом. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии; социальные выплаты; стипендии; заработная плата (денежное обеспечение) и другие. Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачиваетсядоход, во внимание не принимается).
Учитывая изложенное, а также то, что ответчиком нарушены трудовые права истца, суд приходит к выводу, что с ЛГКП «Львовтеплоэнерго» на корит истца следует взыскать недосчитанных заработную плату за период с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года в сумме 41 558, 00. и компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушение сроков ее выплаты в размере 52 666, 21 грн., а всего достичь 94 224, 21 грн. без учета удержания налогов и других обязательныхих платежей, подлежащих удержанию из этой суммы в соответствии с законодательством Украины
Вместе с тем, пунктом 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
згадной ч.2 ст. 141 ГПК Украины в случае удовлетворения иска на ответчика возлагаются судебные расходы, связанные с рассмотрением дела, а потому с ответчика следует взыскать расходы аозивача на юридическую помощь в размере 3000, 00 грн.
На основании п. 1 ч.1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора освобождаются истцы за подачу исков по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Руководствуясь ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ГПК Украины, ст. 43 Конституции Украины, ст. 94, 96, 97, 233 КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», суд



постановил:
Иск удовлетворить.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» / егрпоу 05506460, который находится в г.. Львове на ул. Д. Апостола, 1 / в пользу особа_1, информация_1 недосчитанных заработную плату за период с 01.01.2010 года по 30.09.2015 года в сумме 41 558, 00 грн. и компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушение сроков еевыплаты в размере 52 666, 21 грн., а всего достичь 94 224, 21 грн. без учета удержания налогов и других обязательных платежей, подлежащих удержанию из этой суммы в соответствии с законодательством Украины.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 3000 грн. расходов на правовую помощь.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу государства в размере 1051, 00 грн. судебного сбора.
В соответствии с требованиями п.п. 15.5.Перехидних положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в течение тридцати дней участниками дела во Львовский апелляционный суд через Железнодорожный районный суд. Львов.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апеляционными производства или принятия постановления.


Судья М. [П.]

Оригинал решения.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/1540/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - [П.] Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Зубрицької О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року в сумі 41 558, 00 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушення строків її виплати в розмірі 52 666, 21 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з 14.12.2009 року по даний час працює у ЛМКП «Львівтеплоенерго» на посаді слюсаря з ремонту парогазотурбінного устаткування з ремонту котельного устаткування малярем шостого розряду. Починаючи із 2010 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати, оскільки при розрахунку його посадового окладу за вказаний період відповідач суттєво занижував розмір мінімальної тарифної ставки, що є порушенням положень регіональних угод. Зазначає, внутрішніми наказами по підприємству №186 від 21.07.2010 року відповідач встановлював мінімальні тарифні ставки робітника першого розряду на основі яких проводив розрахунок і виплату заробітної плати. Визначена відповідачем заробітна плата не відповідала Закону України «Про державний бюджет України», зокрема, мінімальна тарифна ставка робітника першого розряду розраховувалася з розрахунку мінімальної заробітної плати, що була нижчою ніж та, що встановлювалась законом про державний бюджет країни на 2010 рік, що призвело до нарахування та виплати заробітної плати із суттєвим її заниженням. Крім того відповідно до Колективних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 щодо нього неправильно застосовувався тарифний коефіцієнт. Зазначає, що з відомостей, що містяться в розрахункових встановлена доплата в розмірі 10% від посадового окладу позивача за період 01.01.2010 року по 30.09.2015 року становить 41 558, 00 грн та компенсацію втрати частини заробітку, яка станом на 01.03.2020 року становить 52 666, 21 грн., а тому просить стягнути таку в судовому порядку.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.04.2020 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
23.04.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому той з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Мотивує свій відзив тим, що розрахунок позивача здійснений неналежно. Накази про зміни в оплаті праці працівників (її підняття) видаються директором підприємства за погодженням з первинною профспілковою організацією і відповідачем усі нарахуванні було проведено відповідно до норм чинного законодавства. Окрім цього зазначає, що розрахунок позивача здійснений неналежно. Вважає, що встановити факт порушення підприємством трудових прав позивача можливо лише у випадку встановлення невідповідності законодавству наказів про зміни в оплаті праці працівників. Просив в позові відмовити.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, копією трудової книжки позивача стверджується, що позивач з 14.12.2009 року по даний час працює у ЛМКП «Львівтеплоенерго» на посаді слюсаря з ремонту парогазотурбінного устаткування з ремонту котельного устаткування малярем шостого розряду. Починаючи із 2010 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати, оскільки при розрахунку його посадового окладу за вказаний період відповідач суттєво занижував розмір мінімальної тарифної ставки, що є порушенням положень регіональних угод.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.
Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Як випливає з відомостей, що містяться в розрахункових дистах встановлена доплата за шкідливі умови праці в розмірі 10% від посадового окладу позивача. Відповідно до колективного договору на 2009-2010 року, тому з відповідача слід стягнути вказану заборгованість за період 01.01.2010 року по 30.09.2015 року 41 558, 00 грн.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Таким чином, наказами ЛМКП «Львівтеплоенерго» «Про зміни в оплаті праці працівників» неправомірно зменшено встановлений Законом України «Про Державний бюджет України» розмір мінімальної заробітної плати, чим порушено трудові права позивача, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.
Згідно поданого позивачем розрахунку, за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року в становить 41 558, 00 грн. без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем порушено трудові права позивача, суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить позивача слід стягнути недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року в сумі 41 558, 00 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушення строків її виплати в розмірі 52 666, 21 грн., а всього сягнути 94 224, 21 грн. без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України
Разом з цим, пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а тому з відповідача слід стягнути витрати аозивача на правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.
На підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. 94, 96, 97, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд



ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /єдрпоу 05506460, що знаходиться у м. Львові на вул. Д. Апостола, 1/ на користь особа_1 , інформація_1 недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 30.09.2015 року в сумі 41 558, 00 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушення строків її виплати в розмірі 52 666, 21 грн., а всього сягнути 94 224, 21 грн. без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави в розмірі 1051, 00 грн. судового збору.
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.


Суддя: Г.М. [П.]

Оригінал рішення.