ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Дело № 462/5923/19


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

10 февраля 2020 [Л.]
Железнодорожный районный суд. Области в составе
судьи - [П.] М.
с участием секретаря судебного заседания - Зубрицкой А.Н.
рассмотрев в открытом судебном заседании дело по иску лицо_1 к [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
установил:
Истец обратилась в суд с иском о свытягивая с ответчика в свою пользу среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 309 445, 20 коп. и судебные расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 2500, 00 грн. и судебный сбор в размере 3094, 45 грн.
Свои исковые требования мотивирует тем, что он работал у ответчика в должности начальника смены котлотурбинного цеха, согласно приказу №412-к от 25.06.2015 года был уволен в связи с сокращением штата работников в соответствии с ч. 1 ст.40 КЗоТ Украины. Отмечает, чторешением Апелляционного суда [Л]ской области от 13 июня 2017 по делу № 462/6493/15, которое в дальнейшем оставлено без изменений постановлением Верховного суда от 15 ноября 2018 с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 взыскано 56319 грн. 02 коп. недоучтенной заработной платы. 18.08.2017 года ему было выплачено указанную задолженность в размере 56 319, 02 грн. Решением Железнодорожного районного суда [Л]а от 08.05.2019 года суд постановил взыскать с ответчика в его пользу компенсациюпотери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с февраля 2012 года в июне 2017 в размере 45508 грн. 31 коп. без учета удержания налогов и других обязательных платежей и 2500, 00 грн. расходов на правовую помощь. Ответчиком было осуществлено фактическое выплату 07.08.2019 года в размере 36 634, 19 грн. согласно копии выписки от 04.09.2019 года. Его расчет среднего заработка за время задержки выплаты при увольнении за период 26.06.2015 года в 07.08.2019 года составляет 309 445, 20 грн., Поскольку среднедневная зарплата составляет 299, 85 грн.
Постановлением Железнодорожного районного суда г.. [Л]а от 21.10.2019 года открыто производство по делу рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
28.112019 года в суд от ответчика поступил отзыв на исковое заявление, в котором тот с исковыми требованиями не согласен, считает их необоснованными и безосновательными. Мотивирует свой отзыв тем, что согласно решению [Л]ского апелляционного суда от 13.06.2017 года истцу было выплачено разницу по минимальной зарплате, поэтому разница по решению суда составляет 18% от общей суммы начисленной и полученной заработной платы. Указывает, что между сторонами не было согласовано суммы недоначисленной заработной платы, а по вине истца создана ситуация с затягиванием судебного рассмотрения в указанный период. Кроме этого отмечает, чторасчет истца осуществлен ненадлежащим. Учитывая указанное просит в удовлетворении иска отказать.
Учитывая изложенное, в соответствии с ч. 8 ст. 178 и ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
В соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с пОмогой звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Рассмотрев дело в порядке упрощенного производства, без уведомления сторон, изучив собранные по делу доказательства, выяснив истинные обстоятельства дела, суд приходит к убеждению, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Как установлено судом, копией трудовой книжки истца утверждается, что истец работал у ответчика в должности начальника смены котлотурбинного цеха, согласно приказу №412-к от 25.06.2015 года был уволеной в связи с сокращением штата работников в соответствии с ч. 1 ст.40 КЗоТ Украины /а.с. 11-12 /. Решением Апелляционного суда [Л]ской области от 13 июня 2017 по делу № 462/6493/15, которое в дальнейшем оставлено без изменений постановлением Верховного суда от 15 ноября 2018 с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 взыскано 56319 грн. 02 коп. недоучтенной заработной платы /а.с. 14-17 /.
18.08.2017 года истцу было выплачено указанную задолженность в размере 56 319, 02 грн. решением Зализничного районного суда [Л]а от 08.05.2019 года суд постановил взыскать с ответчика в его пользу компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с февраля 2012 года в июне 2017 в размере 45508 грн. 31 коп. без учета удержания налогов и других обязательных платежей и 2500, 00 грн. расходов на правовую помощь /а.с.29-31/. Ответчиком было осуществлено фактическое выплату 07.08.2019 года в размере 36 634, 19 грн. согласно копии выписки ед 04.09.2019 года. Его расчет среднего заработка за время задержки выплаты при увольнении за период 26.06.2015 года по 07.08.2019 года составляет 309 445, 20 грн., Поскольку среднедневная зарплата составляет 299, 85 грн.
Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, Если иное не установлено законом.
Поэтому, вышеуказанными судебными решениями установлено нарушение ответчиком за период за период 26.06.2015 года по 07.08.2019 года Трудового права истца, в частности, надлежащий уровень оплаты труда, предусмотренный действующим законодательством. Итак, это обстоятельство не требует дополнительного доказательства.
В соответствии со статьей 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. еслиработник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
По смыслу статьи 117 КЗоТ Украиныв случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сум в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу працивника.Видповидно ч. 1 ст.27 Закона Украины «Об оплате труда»Порядок исчисления средней заработной платы работника в случаях, предусмотренных законодательством, устанавливается Кабинетом Министров Украины.
Согласно п.21 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» при определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работником , это следует делать в соответствии с Порядком исчисления заработнойй платы, утвержденного постановлением КМУ № 100 от 08.02.1995 года.
Согласно с абз.3 п.2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Согласно п.8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующимзаконодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Судом установлено, что согласно расчетных листов сумма среднего заработка за время задержки выплаты при увольнении по период 26.06.2015 года до 07.08.2019 года составляет 309 445, 20 грн
Учитывая, что со дня увольнения с работы, а именно с 26.06.2015р. заработная плата не выплачена в полном объеме, то в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины ответчик обязан выплатить истцу средний заработок за время задержки расчета, то есть начиная с 27.06.2015р. по 07.08.2019р.
Право суда уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя налетажных уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований працивника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса.
При этом, принцип соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении заключается в пропорциональности доли суммы, на которую тот имел право (удовлетворенной судом или признанной истцом), по сравнению именно со средним заработком.
Вместе с тем при рассмотрении данного дела необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, как размер недоплаченной суммы, истотнисть этой доли по сравнению со средним заработком работника, обстоятельства, при которых было установлено наличие задолженности, действия ответчика по ее выплаты.
Указанная позиция согласуется с выводами, изложенными в постановлении Верховного Суда Украины от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16.
18.08.2017 года истцу было выплачено указанную задолженность в размере 56 319, 02 грн. Решением Железнодорожного районного суда [Л]а от 08.05.2019 года суд постановил взыскать с ответчика в егопользу компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с февраля 2012 года в июне 2017 в размере 45508 грн. 31 коп. без учета удержания налогов и других обязательных платежей и 2500, 00 грн. расходов на правовую помощь /а.с.29-31/. Ответчиком было осуществлено фактическое выплату 07.08.2019 года в размере 36 634, 19 грн. согласно копии выписки от 04.09.2019 года.
Расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в ропо мерам 309445 грн. 20 коп. истцом проведена в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года. Указанный расчет ответчиком оспорено и не опровергнут, собственного расчета не предоставлено, а значит такой принимается судом во внимание (ч.1 ст.82 ГПК Украины).
Зато ответчик не согласен с размером возмещения и с учетом принципа соразмерности просит уменьшить такой.
В пункте 20 постановленияПленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» было разъяснено, что в случае частичного удовлетворения исковых требований работника о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суд определяет размер такого возмещения по учетом размера спорной суммы, на которую работник имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретних обстоятельств дела.
Таким образом, принцип соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении заключается в пропорциональности доли суммы, на которую тот имел право (удовлетворенной судом или признанной истцом), по сравнению именно со средним заработком.

При таких обстоятельствах, установив, что при увольнении особа_1 предприятие не произвело с ним расчет в полном объеме, при этом приняв во внимание, что сумма невыплаченной заработной платы за спорный период составила 56319 грн. 02 коп., А также 07.08.2019 года истцу была выплачена компенсация потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты в размере 36 634, 19 грн., А также то, что с данным иском в суд истец обратился более чем через четыре года после освобождения, суд приходит к выводу, что с учетом принципа справедливости и соразмерности с ответчика подлежит взысканию средства в сумме 154 722 грн. 60 коп. среднего заработка за время задержкирасчета при увольнении, что составляет 1/2 часть от заявленных требований в размере 309 445 грн. 20 коп.
Согласно ч. 1 и 2 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются в случае частичного удовлетворения иска - на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
При таких обстоятельствах, с ответчика в пользу истца следует взыскать 1/2 часть уплаченного судебногосбора, то есть 1547 грн. 29 коп. и 2500 грн. расходов на профессиональную юридическую помощь.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 81, 89, 141, 263-265 ГПК Украины, суд

постановил:

Иск удовлетворить частично.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» / егрпоу 05506460, который находится в г.. [Л]е на ул. Д. Апостола, 1 / в пользу особа_1 154722 грн. 60 коп. (Сто пятьдесят четыре тысячи семьсот двадцать два) грн. 60 коп. среднего заработка за время задержки розсчета при увольнении без учета налогов и других обязательных платежей.
В остальных требований отказать.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 1547 (одна тысяча пятьсот сорок семь) рублей. 29 коп. судебного сбора и 2500 (две тысячи пятьсот) рублей. расходов на правовую помощь.
В соответствии с требованиями п 15.5.Перехидних положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в течение тридцати дней участниками дела во [Л]ский апелляционный суд через Зализничний районный суд. [Л].
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления.






Судья Г.М. [П.]

Оригинал решения.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/5923/19


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року м.Львів
Залізничний районний суд м. [Л]а в складі:
головуючого судді - [П.] Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Зубрицької О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 309 445, 20 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500, 00 грн. та судовий збір у розмірі 3094, 45 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працював у відповідача на посаді начальника зміни котлотурбінного цеху, згідно наказу №412-к від 25.06.2015 року був звільнений у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до ч. 1 ст.40 КЗпП України. Зазначає, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року у справі № 462/6493/15, яке у подальшому залишено без змін постановою Верховного суду від 15 листопада 2018 року з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 стягнуто 56319 грн. 02 коп. недорахованої заробітної плати. 18.08.2017 року йому було виплачено вказану заборгованість у розмірі 56 319, 02 грн. Рішенням Залізничного районного суду м.[Л]а від 08.05.2019 року суд ухвалив стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з лютого 2012 року до червня 2017 року у розмірі 45508 грн. 31 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 2500, 00 грн. витрат на правову допомогу. Відповідачем було здійснено фактичну виплату 07.08.2019 року в розмірі 36 634, 19 грн. згідно копії виписки від 04.09.2019 року. Його розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні за період 26.06.2015 року до 07.08.2019 року становить 309 445, 20 грн., оскільки середньоденна зарплата становить 299, 85 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. [Л]а від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
28.112019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому той з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Мотивує свій відзив тим, що згідно рішення Львівського апеляційного суду від 13.06.2017 року позивачу було виплачено різницю по мінімальній зарплаті, тому різниця згідно рішення суду становить 18% від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати. Вказує, що між сторонами не було узгоджено суми недонарахованої заробітної плати, а з вини позивача створено ситуацію із затягуванням судового розгляду у вказаний період. Окрім цього зазначає, що розрахунок позивача здійснений неналежно. З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, копією трудової книжки позивача стверджується, що позивач працював у відповідача на посаді начальника зміни котлотурбінного цеху, згідно наказу №412-к від 25.06.2015 року був звільнений у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до ч. 1 ст.40 КЗпП України /а.с. 11-12/. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року у справі № 462/6493/15, яке у подальшому залишено без змін постановою Верховного суду від 15 листопада 2018 року з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 стягнуто 56319 грн. 02 коп. недорахованої заробітної плати /а.с. 14-17/.
18.08.2017 року позивачу було виплачено вказану заборгованість у розмірі 56 319, 02 грн. Рішенням Залізничного районного суду м.[Л]а від 08.05.2019 року суд ухвалив стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з лютого 2012 року до червня 2017 року у розмірі 45508 грн. 31 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 2500, 00 грн. витрат на правову допомогу /а.с.29-31/. Відповідачем було здійснено фактичну виплату 07.08.2019 року в розмірі 36 634, 19 грн. згідно копії виписки від 04.09.2019 року. Його розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні за період 26.06.2015 року до 07.08.2019 року становить 309 445, 20 грн., оскільки середньоденна зарплата становить 299, 85 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем за період за період 26.06.2015 року до 07.08.2019 року Трудового права позивача, зокрема, на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.
Відповідно із абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що відповідно до розрахункових листів сума середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні за період 26.06.2015 року до 07.08.2019 року становить 309 445, 20 грн
Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 26.06.2015р. заробітна плата не виплачена в повному обсязі, то у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто починаючи з 27.06.2015р. по 07.08.2019р.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі за № 6-113цс16.
18.08.2017 року позивачу було виплачено вказану заборгованість у розмірі 56 319, 02 грн. Рішенням Залізничного районного суду м.[Л]а від 08.05.2019 року суд ухвалив стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з лютого 2012 року до червня 2017 року у розмірі 45508 грн. 31 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 2500, 00 грн. витрат на правову допомогу /а.с.29-31/. Відповідачем було здійснено фактичну виплату 07.08.2019 року в розмірі 36 634, 19 грн. згідно копії виписки від 04.09.2019 року.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 309 445 грн. 20 коп. позивачем проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 8 лютого 1995 року. Вказаний розрахунок відповідачем не оспорено та не спростовано, власного розрахунку не надано, а отже такий приймається судом до уваги (ч.1 ст.82 ЦПК України).
Натомість відповідач не погоджується із розміром відшкодування та з врахуванням принципу співмірності просить зменшити такий.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» було роз`яснено, що у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Таким чином, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

За таких обставин, установивши, що під час звільнення особа_1 підприємство не провело з ним розрахунок у повному обсязі, при цьому взявши до уваги, що сума невиплаченої заробітної плати за спірний період становила 56 319 грн. 02 коп., а також 07.08.2019 року позивачу було виплачено компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати у розмірі 36 634, 19 грн., а також те, що з даним позовом до суду позивач звернувся більше ніж через чотири роки після звільнення, суд приходить до висновку, що з урахуванням принципу справедливості та співмірності з відповідача підлягає стягненню кошти в сумі 154 722 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 1/2 частину від заявлених вимог в розмірі 309445 грн. 20 коп.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2 частину сплаченого судового збору, тобто 1547 грн. 29 коп. та 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /єдрпоу 05506460, що знаходиться у м. [Л]і на вул. Д. Апостола, 1/ на користь особа_1 154 722 грн. 60 коп. ( сто п`ятдесят чотири тисячі сімсот двадцять дві ) грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 1547 (одна тисяча п`ятсот сорок сім) грн. 29 коп. судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. [Л]а.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.






Суддя: Г.М. [П.]

Оригінал рішення.