львівський державний завод лорта: отзыв сотрудника

Справа № 462/1876/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені,

встановив:

Позовні вимоги.

особа_1 подала до суду позов, у якому просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 31427 грн. 37 коп., вихідну допомогу в сумі 15644 грн. 64 коп., компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 1480 грн. 99 коп., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 30.09.2021 року по день прийняття рішення у справі та стягнути понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала охоронником 3-го розряду відділу охорони (597) на ДП «ЛЗД «лорта», 29.09.2021 року була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Разом з тим, у день звільнення роботодавець не виплатив усіх належних їй сум, а саме: нарахованої заробітної плати за період з квітень-вересень 2021 року, вихідної допомоги відповідно дост. 44 КЗпП України, компенсації за невикористані дні відпустки, які просить стягнути на його користь. У результаті невчасного розрахунку при звільненні у позивача виникло право на отримання середнього заробітку. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Рух справи в суді.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань, відповідно до положень чинного ЦПК України (а.с. 15).

Позиція сторін по справі.

05.10.2022 року від уповноваженого представника відповідача у справі ДП «ЛЗД «лорта» - [С.] Б. М. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому останній зокрема просить суд, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 року відмовити у позовних вимогах. Також, просить суд застосувати принцип співмірності, який на думку сторони відповідача порушений.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279цпк України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх [censored] Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач працювала охоронником 3-го розряду відділу охорони (597) на ДП «ЛЗД «лорта», 29.09.2021 року була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8-10).

Як вбачається із розрахункових листків, виданих ДП «ЛДЗ «лорта», з квітня по вересень 2021 року позивачу особа_1 щомісячно нараховувалася заробітна плата без проведення утримання військового збору та ПДФО, а саме: у квітні 5 467 грн. 99 коп., травні 4 529 грн. 63 коп., червні 5736 грн. 78 коп., липні 5650 грн. 35 коп., серпні 5338 грн. 65 коп. та вересні 6064 грн. 49 коп. (а.с. 11).

Згідно поточної виписки за контрактом з банківського рахунку особа_1 вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачу у неповному обсязі (а.с. 12).

Згідно копії витягу з наказу № 250 к від 29.09.2021 року «Про звільнення особа_1 » наказано звільнити позивача 29.09.2021 року відповідно до ч. 3ст. 38 КЗпП Українита виплатити їй компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку згідност. 44 КЗпП України(а.с. 13).

Мотиви прийняття рішення судом.

Згідност. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП Українивизначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати у нарахованому розмірі, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі є підставною.

Згідно копії витягу з наказу № 250 к від 29.09.2021 року «Про звільнення особа_1 » наказано звільнити позивача 29.09.2021 року відповідно до ч. 3ст. 38 КЗпП Українита виплатити їй компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку згідност. 44 КЗпП України(а.с. 13).

Згідно ст. 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно дост. 44 КЗпП Українипри припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті36 та пунктах 1, 2 і 6 статті40 цьогоКодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до розрахункового листка, виданого ДП «ЛДЗ «лорта», за вересень 2021 року особа_1 було нараховано до виплати 23190 грн. 12 коп. без утримання військового збору та ПДФО, з яких 1480 грн. 99 коп. - компенсація за невикористані щорічні відпуски та 15644 грн. 64 коп. - вихідної допомоги (а.с. 11).

Із поточної виписки за контрактом з банківського рахунку особа_1 за період з 01.06.2021 року по 17.01.2022 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «лорта», серед іншого, не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпуски (а.с. 12).

Відтак, і позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача вихідної допомоги та компенсації за невикористані щорічні відпуски є підставними.

ДП «ЛДЗ «лорта» не надало суду заперечення позовних вимог у цій частині, а також жодних доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку належних до виплати сум заборгованості (лише щодо середнього заробітку).

Із змістуст. 117 КЗпП України(у редакції чинній на момент звернення позивача до суду) вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

ЗгідноПостанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку середнього заробітку, середньоденна заробітна плата позивача складає 303 грн. 35 коп., однак, суд не приймає такий до уваги, оскільки він розрахований із помилкової кількості робочих днів, так за липень 2021 року було 22 робочих дні, а у серпні 2021 року був 21 робочий день. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 317 грн. 46 коп.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 року (наступний день після звільнення) по 09.11.2022 року (день ухвалення рішення), що включає 285 робочих дні (із врахуванням Закону України від 15.03.2022 року № 2136-IX), складає 90476 грн. 10 коп. (317 грн. 46 коп. х 285 робочих дні).

Таким чином, на день ухвалення рішення фактична заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку ДП «ЛДЗ «лорта» перед особа_1 становить 90476 грн. 10 коп.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними позивачем, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. (а.с.1) за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. за позовні вимоги про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, від сплати якого позивач була звільнена, - з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 268, 274, 275, 279цпк України, суд, -

ухвалив:

Позов особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені - задовольнити.

Стягнути ізДержавного підприємства«Львівський державнийзавод «ЛОРТА»на користь особа_1 невиплачену заробітну плату за період квітень-вересень 2021 року у розмірі - 31427(тридцятьодна тисячачотириста двадцятьсім)грн.37коп., вихідну допомогу у сумі - 15644 (п`ятнадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 64 коп., компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у сумі - 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 99 коп., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 30.09.2021 року по день прийняття рішення у справі в сумі - 90476 (дев`яносто тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 10 коп., без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих суми відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 - 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь держави - 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: особа_1 (ідентифікаційний номер: номер_1 , паспорт серії номер_2 , адреса: адреса_1 );

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Патона, 1, код єдрпоу:30162618).

Текст рішення складено 09.11.2022 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко