львівський державний завод лорта: отзыв сотрудника

Справа № 462/943/22

р І Ш Е Н Н я

і М Е Н Е М У К Р А Ї Н и

26 вересня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого суддіІванюк І.Д.

з участю секретаря с/зТягло Л.В.

представника відповідача особа_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_2 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат,

в С Т А Н О В И в:

Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просила скасувати п. 1 наказу ДП «Львівський державний завод «лорта» № 16 від 27.01.2022 року «Про звільнення особа_2 »; визнати незаконним формулювання причин звільнення особа_2 , слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 4 розряду монтажно -складального цеху (003) ДП ЛДЗ «лорта» на підставі ст. 38 КЗпП України; визнати особа_2 звільненою з 27 січня 2022 р. з роботи слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 4 розряду монтажно-складального цеху (003) ДП ЛДЗ «лорта» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України; зобов`язати ДП «Львівський державний завод «лорта» внести запис до трудової книжки особа_2 про її звільнення з 27.01.2022 р. за власним бажанням у зв`язку із порушенням роботодавцем Трудового законодавства за ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути з ДП «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_2 заборгованість по заробітній платі при звільненні в сумі 60315,17 гривень, з яких 20434,37 грн. заборгованість по заробітній платі з індексацією, 19275,72 грн. компенсація за невикористану відпустку, 20605,08 грн. вихідна допомога. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01 жовтня 1998 року вона працювала на різних посадах у ДП «Львівський державний завод «лорта» /надалі ДП «ЛДЗ «лорта»/, зокрема із 01.08.2016 року - слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури та приладів 4 розряду монтажно-складального цеху (003). З квітня 2018 року відповідач постійно затримував виплату їй заробітної плати, зокрема наявна заборгованість по заробітній платі за червень грудень 2021 року. У зв`язку із порушенням працедавцем законодавства про працю 25.01.2022 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Однак, 27 січня 2022 року її було звільнено з роботи за власним бажанням згідно із ст. 38 КЗпП України (Наказ № 16к від 27.01.2022 року), а також не виплачено всіх коштів, які належать їй при звільненні. Із врахуванням наведеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін.

Ухвалою від 29 квітня 2022 року суд постановив перейти до розгляду справи за позовом особа_2 до ДП «ЛДЗ «лорта» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, надалі подала заяву, у якій пояснила, що станом на час розгляду справи сума у розмірі 20467,03 грн. виплачена, а також додала розрахунок зазначених сум та просила позовні вимоги задовольнити, а справу розглядати у її відсутності.

у судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, пояснив, що дійсно позивач з 1998року працювалана різних посадах у Державному підприємстві «Львівський державний завод «лорта». У 2020 році на підприємстві відбувалась затримка у виплаті заробітної плати особа_2 , а тому, оскільки вона подала заяву із зазначенням такої підстави для звільнення, як порушення працедавцем законодавства про працю, вона має право на звільнення на підставі ч. 3 ст.38КЗпП України та виплату їй вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку. Станом на час звільнення особа_2 її середньоденна заробітна плата становила 332,34 грн. Однак, вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості із заробітної плати з індексацією та компенсації за невикористану відпустку відсутні, оскільки станом на час розгляду справи такі кошти у сумі 20467,03 грн. виплачені позивачці та з нею було проведено остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати і 58 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх [censored] суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Статтею ст.43Конституції Українивизначено,що коженмає правона належні,безпечні іздорові умовипраці,на заробітнуплату,не нижчувід визначеноїзаконом. Використанняпраці жінокі неповнолітніхна небезпечнихдля їхньогоздоров`яроботах забороняється. Громадянамгарантується захиствід незаконногозвільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Стаття 115 КЗпП України визначає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Водночас, згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Згідно із п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно із ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно із ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання Трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні Трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку. Відповідно до ст.30Закону України«Про оплатупраці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судамроз`яснено,що судне вправі визнатизвільнення правильним,виходячи зобставин,з якимивласник абоуповноважений ниморган непов`язувализвільнення.Якщо обставинам,які сталипідставою звільнення,в наказі(розпорядженні)дана неправильнаюридична кваліфікація,суд можезмінити формулюванняпричин звільненняі привестийого увідповідність зчинним законодавствомпро працю.А вп.32вказаної постановивказано,що оскількизгідно зіст.235КЗпП оплатіпідлягає вимушенийпрогул,вимоги працівникапро стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупідлягають задоволеннюв томуразі іза тойперіод,коли звини власникаабо уповноваженогоним органубула затриманавидача трудовоїкнижки абонеправильне формулюванняпричин звільненняв трудовійкнижці перешкоджалопрацевлаштуванню працівника. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Судом встановлено, що особа_2 01 жовтня 1998 року прийнята на посаду слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 3 розряду цеху 026 з відрядною оплатою праці цеху 026 на ДП «ЛДЗ «лорта». 01 березня 2000 року переведена на посаду слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 3 розряду цеху 012 з відрядною оплатою праці. 24 травня 2004 року переведена слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури та приладів 4 розряду (код професії 18569) монтажно - складального цеху 012 з відрядною оплатою праці. 01 серпня 2016 року переведена в монтажно -складальний цех 003 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури та приладів 4 розряду з відрядною оплатою праці /а.с.12-13/.

25 січня 2022 року позивачка подала заяву, в якій просила звільнити її з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем умов колективного та Трудового договору і законодавства про працю, що проявляється у невиплаті їй заробітної плати. Також, у вказаній заяві позивач просила виплатити їй вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку /а.с.16/.

Наказом ДП «ЛЗД «лорта» № 16 к від 27.01.2022 року «Про звільнення особа_2 » позивачку звільнено з посади слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 4 розряду монтажно-складального цеху (003) 27 січня 2022 року, відповідно до ст. 38 КЗпП України на підставі заяви особа_2 від 25.01.2022 року та наказано виплатити компенсацію за 58 календарних днів невикористаної щорічної відпустки /а.с.14/.

Водночас судом встановлено, що ДП «ЛДЗ «Лорта» виплачувало особа_2 заробітну плату з порушенням вимог ст. 115 КЗпП України (а.с 11-15), що відповідач у судовому засіданні визнав.

За змістом статті 38КЗпП України розірвання Трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем Трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання Трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні Трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі N 754/1936/16-ц (провадження N 61-28466св18)., у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження N 61-797св20).

Для визначення правової підстави розірвання Трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання Трудового договору з власної ініціативи, а неповажність чинеповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 та у постановах Верховного Суду 20 червня 2018 року у справі № 161/10759/16-ц та від 1 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача щодо порушення приписів чинного Трудового законодавства, у відзиві відповідач не заперечив проти зміни формулювання причин звільнення, а подана позивачкою особа_2 від 25 січня 2022 року містила чітку підставу для звільнення - невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та Трудового договорів, передбачену ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а відповідач при внесенні запису до трудової книжки вказав лише посилання на ст. 38 КЗпП України, не вказавши причини звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства, що порушує права позивачки, представник відповідача визнав позов у цій частині, а тому позов у цій частині є підставним і підлягає до задоволення.

Згідно із статтею 44 КЗпП України, при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Як встановлено судом, згідно із довідки № 15 ДП «ЛДЗ «лорта», середньоденна заробітна плата позивачки становить 332,34 грн. без утриманння податків та зборів /а.с.15/. Сторони погодилися із даним визначенням розміру середньоденного заробітку.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою КабінетуМіністрів України,від 8лютого 1995р.№ 100 (далі - Порядок).

Відповідно до вимог пунктів 2 та 4 Порядку середньомісячна заробітна плата позивача має бути обчислена виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто місяцю, в якому почалась затримка розрахунку з позивачем при звільненні. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

П.8Порядку визначено,що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Останні 2 місяці роботи, які передують місяцю звільнення особа_2 це листопад 2021 і грудень 2021 року. Середньоденний заробіток позивача складає 332,34 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів, що стверджується довідкою № 15 та сторонами не заперечується.

Згідно із відомостями із Листа №3501-06/219 від 12.08.2020 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів у листопада 2021 року становить 22 дні та 22 робочі дні у грудні 2021 року.

Середньомісячна заробітна плата позивачки становить: 332,34 грн. х 22 дні (із розрахунку: (22 роб. дні за листопад 2021 року + 22 роб. дні за грудень 2021 року) : 2)= 7311,48 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв`язку із неправильною підставою звільнення, позивачці не виплачено вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вказана сума становить 7311,48 грн. х3 = 21934,44 грн., однак позивач просить стягнути суму вихідної допомоги у сумі 20605,08 грн., а тому суд задовольняє позов у цій частині в межах заявлених позовних вимог.

Окрім того, відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розд. ІV ПКУ, як об`єктоподаткування це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами Трудового найму згідно із законом.

А згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

А тому із вказаної суми у розмірі 20605,08 грн. слід утримати податки та інші обов`язкові платежі відповідно до законодавства України.

Також, відповідно до вимог ч. 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Із розрахункових листків за період червня 2021 року по лютий 2022 року та довідки ДП «ЛДЗ «лорта» № 15 /а.с. 15/, вбачається, позивачці щомісячно нараховувалася заробітна плата з індексацією, а саме: у червні 2021 року нараховано до виплати 4156,02 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів або 3304,04 грн. з утриманням податків; у липні 2021 року 2490,16 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів або 2183,98 грн. з утриманням податків, у серпні 2021 року 2091,94 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів або 1867,39 грн. з утриманням податків, у вересні 2021 року 1634,6 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів або 1503,8 грн. з утриманням податків, у жовтні 2021 року 1279,87 грн. та 1221,79 грн. відповідно; у листопаді 2021 року 1829,32 грн. та 1658,61 грн. відповідно, у грудні 2021 року 1025,75 грн. та 1000,1 грн. відповідно та у січні 2022 року 9640,06 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів або 7727,31 грн. з утриманням податків. Середньоденна заробітна плата особа_2 становить 332,34 грн.

Водночас, до відзиву на позовну заяву долучено відомості від 16.05.2022 року № 394, згідно із якими позивачці виплачено 20467,03 грн, з яких заробітна плата (код 010 розрахункового листа) в сумі 15196,59 грн; компенсація за невикористану відпустку (код 081) 58 днів 8098, 54 грн, в розрахунковому листі за січень 2022; індексація 528, 24 грн.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідачем виплачено позивачці заборгованість по заробітній платі з індексацією та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 20467, 03 грн., що підтверджується відомістю № 394 від 16.05.2022 року /а.с.49/ та не заперечується самою позивачкою, тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Згідно зч.1ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

А згідно із вимогами ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1, ч.1, ст.5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 38, 44, 94,97, 115, 116, 117, 235 КЗпП України, ст.ст. 21, 30 Закону України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 2, 4, 10, 11,12, 13, 81, 89, 264,265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд, -

у Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати звільнення особа_2 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України неправильним та змінити формулювання причини звільнення особа_2 у наказі Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» № 16 к від 27.01.2022 року «Про звільнення особа_2 » і вказати причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, вказавши: особа_2 , слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури і приладів 4 розряду монтажно-складального цеху (003) звільнити 27.01.2022 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням Державним підприємством «Львівський державний завод «Лорта» законодавства про працю, згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України»;

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» на користь особа_2 вихідну допомогу у розмірі 20605,08 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України при виплаті.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, у відповідності до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи:

Позивач: особа_2 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта», р/р: номер_2 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО: 320478, єдрпоу: 30162618, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30 вересня 2022 року.

Суддя Іванюк і.д.