НЕ МАЄ: невыплата зарплаты

Провадження № 2/235/1726/20
Справа № 235/5055/20


рішення
іменем україни
(заочне)

30 вересня 2020 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання [Л.] В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з травмою на виробництві та стягнення заборгованості з оплати праці, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
встановив:
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся особа_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з травмою на виробництві та стягнення заборгованості з оплати праці, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06.12.2004 року по 03.11.2014 року, та з 07.03.2018 року до 18.06.2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 18.06.2020 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Відповідач не провів розрахунок з позивачем у день звільнення. Позивачу надано розрахунковий лист за червень 2020 року, відповідно до якого йому було нараховано грошові кошті у розмірі: компенсація відпускних Тг — 8310, 70 гривень, компенсація відпускних Пг — 24932, 10 гривень, виплата пенс.- 25135, 20 гривень, всього 58 378 гривень.
Перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах позивач працював з повним робочим днем у шахті. Тривалий час працював у вугільній промисловості в умовах впливу шкідливих факторі та важких умов праці.
Під час роботи в шахті 07.08.2019 року позивач отримав виробничу травму, що підтверджується актом за формою Н-1/П від 26.09.2019 року, відповідно до якого отримав діагноз: «Закритий внутрішньо суглобовий уламковий перелом дистального мета епіфізу лівої стегнової кістки зі зміщенням. Гемартроз лівого колінного суглобу».
18.06.2020 року, згідно довідки до акту огляду МСЕК та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності позивачу було встановлено 3 групу інвалідності з 18.06.2020 до 01.07.2021 року та первинно 60% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом та потребу в медикаментозному та оперативному лікуванні.
В результаті виробничої травми позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що змінився нормальний образ його життя, він позбавлений можливості повноцінно спілкуватися зі своєю сім`єю, друзями, з цього приводу став дуже дратівливим, постійно турбують сильні болі, вже не може вести повноцінний спосіб життя, так як протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт і значне порушення спокою, яке відчуває до теперішнього часу.
В зв`язку з одержанням інвалідності і втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, що потягло за собою зниження життєвої активності, постійно відчуває систематичне послаблення організму, хвилювання з приводу погіршення відносин з оточуючими, став достатньо критично відноситись до себе як до неповноцінного, в трудовому відношенні громадянина. Все це разом має вплив на життя та стосунки з близькими, з`явилося почуття відчаю, тривоги перед майбутнім. Позивач ще відносно молода людина, а вже — інвалід і все це дуже пригнічує його і не дає спокою.
Позивач просить суд стягнути з ТОВ «Краснолиманське» на його користь заборгованість з оплати праці в розмірі 58 378 гривень, та грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 гривень.
Позивач у прохальній частині позову зазначив, що просить розгляд справи провести без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою суду від 14.08.2020 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, про що повідомлені сторони.
До судового засідання, яке було призначене на 14 вересня 2020 року представник відповідача не з`явився, відзиву на позов, будь-яких клопотань або заяв до суду не надав. Судове засідання відкладено на 30 вересня 2020 року, проте представник відповідача до засідання не з`явився, будь-яких клопотань або заяв до суду не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи є підтвердження.
Від представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення надійшли поясненя на позов. Представник третьої особи у поясненнях зазначила, що позивачу встановлену втруту працездатності 60% та 3 група інвалідності. Позивач звернувся до відділення з заявою про призначення йому страхових виплат. Покровське відділення виплачує призначену страхову виплату позивачу у розмірі 13314, 82 гривень. Покровське відділення просить розглянути та закінчити розгляд справи без участі представника та винести рішення по справі на розсуд суду.
Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
Частина 4 цієї статті передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частина 1 статті 280 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами глави 11 розділу ІІІ ЦПК України.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до записів у трудовій книжці номер_1 особа_1 у період з 06.12.2004 року по 03.11.2014 року, з 07.03.2018 року по 18.06.2020 року працював у ТОВ «Краснолиманське». 18.06.2020 року звільнено згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.6−8).
Щодо позовних вимог про стягнення з оплати праці.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем не надано відзиву на позов та жодного доказу.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивачем до позову додану копію розрахункового листка за червень 2020 року (а.с.19). особа_1 за червень 2020 року, крім іншого, нараховано: компенсація відпускних Тг — 8310, 70 гривень, компенсація відпускних Пг — 24932, 10 гривень, виплата пенс.- 25135, 20 гривень, всього 58 378 гривень.
Відомостей про виплату заборгованості станом на день розгляду справи суду не надано.
У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа [С.] та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Суду не надано доказів того, що позивач в останній день 18.06.2020 року не працював, тому відповідно до статті 116 КЗпП України, підприємство повинно було провести в цей день остаточний розрахунок.
Суд зазначає, що дана стаття не вказує на обов`язок працівника у день звільнення звертатися до каси підприємства з вимогою про проведення розрахунку, а навпаки, ця стаття, прокладає на роботодавця обов`язок провести відповідний розрахунок.
В день звільнення остаточний рахунок підприємством не проведено, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати праці підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди.
07.08.2019 року позивача було травмовано на підприємстві під час виконання трудових обов`язків. За даним фактом 25.09.2019 року було складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1, затверджений 26.09.2019 року директором ТОВ «Краснолиманське» (а.с.11−15).
По даному факту призначеною комісією було проведено розслідування нещасного випадку, що стався 07.08.2019р. Зазначеним актом були встановлені обставини, за яких стався нещасний випадок з кількістю потерпілих — одна особа — позивач особа_1 і в п.5 причинами нещасного випадку визнано: технічна: незадовільний технічний стан, у тому числі виробничих об`єктів, будівель, інженерних комунікацій, території; невиконання вимог інструкцій з охорони праці; невиконання посадових обов`язків.
Комісія з розслідування даного нещасного випадку нещасний випадок, що стався 07.08.2019 року о 12 годині 30 хвилин з прохідником дільниці підготовчих робіт ТОВ «Краснолиманська» визнала таким, що пов`язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві.
Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: Закритий внутрішньосуглобовий уламковий перелом дистального мета епіфізу лівої стегнової кістки зі зміщенням. Гемартроз лівого колінного суглобу.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.06.2020 року особа_1 первинно встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності — трудове каліцтво, дата переогляду — 18.06.2021 року. Ступінь втрати працездатності у відсотках складає 60%. Встановлена потреба в медикаментозному та оперативному лікуванні, протипоказана важка фізична праця (а.с.16).
Після проходження МСЕК позивач й до теперішнього часу продовжує лікування за наслідками виробничої травми.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правовідносини сторін регулюються статтею 273−1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В даному випадку отримання травми позивачем пов`язано з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237−1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.
Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.
В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.
Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із нещасним випадком на виробництві, який є прямим наслідком небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.
Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач виправдана, та підлягає стягненню у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи та про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 1681, 60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 47, 116, 153, 237−1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд,  —


ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з травмою на виробництві та стягнення заборгованості з оплати праці, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області — задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість з оплати праці в розмірі 58 378 (п`ятдесят вісім тисяч триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: особа_1, ідентифікаційний номер номер_2, місце реєстрації: адреса_1.
Відповідач: ТОВ «Краснолиманське». Донецька область, місто Родинське, ДП «ВК «Краснолиманське», 85310, код єдрпуо 32281519.
Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5. Код єдрпоу 41325231.
В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 02.10.2020 року.



Суддя: