ПРАТ "ПЛАСТ": невыплата зарплаты
Дата документа 26.11.2020 Дело № 554/7914/20
Производство № 2/554/2250/2020
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
26 ноября 2020 Октябрьский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи [С.] Л.И.
при секретаре - [П.] Д.С.
рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Пласт» о взыскании среднего заработка за время задержки выплат причитающихся работнику при увольнении сумм и морального вреда, -
в ст а н о в и л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику ОАО «Пласт» о взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты причитающихся работнику при увольнении сумм за период с 29 октября 2018 по 2 октября 2019 в размере 179 640 грн. 70 коп. и возмещении морального вреда в сумме 10000 грн.
В обоснование требований истец указал, что он с 17 февраля 2014 по 30.09.2017 года работал в ОАО «Пласт» в должности главного энергетика, с которой уволен поокончании срочного Трудового договора на основании п.2 ст. 36 КЗоТ Украины. При увольнении предприятие не выплатило ему должное заработную плату. Заочным решением Октябрьского районного суда г. Полтавы от 27 декабря 2018 по делу № 554/7990/18 его иск к ЗАО «Пласт» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда удовлетворены частично и взыскано с ответчика в его пользу задолженность по заработнойплате в размере 119 641 грн. 87 коп., Средний заработок за все время задержки выплаты причитающихся работнику при увольнении сумм в сумме 178 925 грн. 40 коп. и моральный вред в сумме 1000 грн., а всего 299 566 грн. 66 коп. Вышеуказанное решение было выполнено полностью только 2 октября 2019 по платежному поручению № 3471, а потому постановлением от 9 октября 2019 государственный исполнитель окончил исполнительное производство ВП № 58643711 открытое 19 марта 2019 по поводу принудительного исполнения этого решения. Таким образом, полный расчет по задолженности по заработной плате осуществлен только 2 октября 2019. По своей сути средний заработок за время задержки расчета и выполнения решения суда является компенсационной выплатой за нарушение права на оплату труда, начисляется в размере среднего заработка. Итак, средний заработок за все время задержки выплаты ему заработной платы следует считать с 29 октября 2018 года по 2 октября 2019 по день полного расчета. Согласно проведенного им розсчета, размер среднего заработка за все время задержки выплаты ему заработной платы при увольнении составляет 179 640 грн. 70 коп. (251 рабочий день х 715 грн. 70 коп. Среднедневной заработной платы). В связи с нарушением его прав, ему причинен моральный вред, причиненного действиями или бездействие должностных лиц ответчика, признаны судом незаконными, которая возлагается на ответчика. Моральный вред заключается в нравственных страданиях, связанных с лишением его зарплаты, крайне необходиних для жизни денежных средств. Вследствие стресса он потерял нормальные жизненные связи, которые требовали и требуют для этого дополнительных усилий для организации жизни, обеспечение семьи всем необходимым для продолжения нормальной жизнедеятельности. Моральный ущерб оценивает в 10 000 грн. На этом основании, обратился в суд с иском.
Постановлением Октябрьского районного суда г. Полтавы от 31 августа 2020 исковое заявление оставлено без движения.
Постановлением Октябрьского районного суда Полтавы от 9 сентября 2020 було открыто производство по данному делу по правилам упрощенного искового производства сообщению сторон.
От ответчика ОАО «Пласт» поступил отзыв на иск, в котором последний против иска возражает, поскольку с искового заявления и приложенных к нему приложений невозможно определить фактический период задержки, указанной в тексте заявления и прилагаемого к ней расчета, поскольку к заявлению не приложены документы , подтверждающих факт фактического расчета с ним должника задолженности по заработной пла те по-прежнему вынесенном судебному решению Октябрьского районного суда г. Полтавы от 27.12.2018 года № 554/7990/18. Истцом представлено суда выписку из банка со счета особа_1 о фактическом поступлении средств на его счет. Факт ссылки на постановления государственного исполнителя не является доказательством по делу в понимании ч.1 ст. 95 ГПК Украины. Как следует из текста искового заявления и соответствующего расчета, период задержки определено с 01.10.2018 года (количество рабочих дней в октябре 2018 указана 22рабочих дня) по 01.10.2020 года, что в сумме составляет 251 рабочий день, в то время как в соответствии со ссылкой на решение суда от 27.12.2018 года по делу № 554/7990/18, период задержки его исполнения начинается с 29 октября 2018 по 2 октября 2019, исходя из чего сумма среднего заработка за все время задержки надлежащих особа_1 при увольнении сумм определена не верно. Также указано на некорректность доводов истца о его неоднократных просьб и требований, а также требований государственного выполнилэта в добровольном порядке исполнить решение суда, поскольку все имущество на день принятия решения судом было арестовано. Юридически безосновательным также ссылки истца на ст. 236 КЗоТ Украины на обязательность выплаты несвоевременно выплаченной заработной платы. Доказательств причинения морального вреда и его размера истцом не предоставлено. Также ответчик ссылался на применение норм ст. 233 КЗоТ Украины к данным правоотношениям, а именно трехмесячного срока исковой давности, и считает дату, когда истец дизнал о нарушении своего права 2 октября 2019, а потому ссылка на постановление государственного исполнителя ВПВР УВД ГТУЮ в Полтавской области от 19.09.2019 об окончании исполнительного производства не является уважительной причиной пропуска установленного трехмесячного срока на обращение с иском. В удовлетворении иска просил отказать полностью.
Истец направил в суд ответ на отзыв, в котором указано, что расчет среднего заработка проведен на основании справки ЗАО «Пласт» № 527 от 22.12.2017 годапо размеру среднедневной заработной платы, которая составляет 715, 70 грн. и момента, когда Октябрьским районным судом Полтавы было вынесено решение о взыскании задолженности по заработной плате и фактического исполнения решения суда. Ссылка ответчика на непринадлежность в качестве доказательства постановления государственного исполнителя от 09.10.2019 года является безосновательным, поскольку им определен момент фактического исполнения решения суда именно 02.10.2020 года. По содержанию ч.2 ст. 233 КЗоТ Украины можно сделать висновк о том, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничения каким-либо сроком обратятся в суд с иском о взыскании заработной платы, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственными гарантий, установленных законодательством. Таким образом, поскольку бесспорным является тот факт, что ответчик нарушил требования ст. 116 КЗоТ Украины, ЗАО «Пласт» осуществило с ним полный расчет 02.10.2019 года, считаетутверждение ответчика о безосновательности и противоправности взыскании с него среднего заработка за время задержки исполнения решения суда в связи с пропуском трехмесячного срока обращения в суд такими, которые не отвечают требованиям закона и выводам Верховного Суда изложенными в постановлении № 552/3404/17 от 25.07 .2018 года. Считает исковые требования законными и обоснованными.
В судебном заседании истец особа_1 и его представитель особа_2 не явились, последний направил в суд заявление, в котором прохав рассмотреть дело без его участия, исковые требования поддержал, просил их удовлетворить (а.с.54).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, о причинах неявки суду не сообщил (а.с.46).
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиквания судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав материалы дела, суд приходит к выводу об удовлетворении иска по следующим основаниям.
Суд, исследовав письменные материалы дела, считает исковые требования не подлежащим удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что 17.02.2014 года по 30.09.2017 года особа_1 работал в должности главного архитектора в Частное акционерное общество «Пласт» и был уволен по ч.2 ст.36 КЗоТ Украиныпо окончании срочного Трудового договора, что подтверждается копией приказа № 52-к от 29.09.2017 года об увольнении особа_1 (а.с.21).
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных сумми, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст.117 КЗоТ Украиныв случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в стаТТИ 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время сатримкы определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода, предусмотренного ч. 1 ст.117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст . 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнениии факт проведения с ним окончательного расчета.
По своей сути средний заработок за время задержки расчета при увольнении является компенсационной выплатой за нарушение права на оплату труда, начисляется в размере среднего заработка.
Итак, не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактичного расчета. После принятия судебного решения о взыскании задолженности сумм, причитающихся при увольнении, работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты владельцем или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от владельца илиуполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5 / 2012.
Решением Октябрьского районного суда г. Полтавы от 27 декабря 2018 взыскано с Частного акционерного общества «Пласт» в пользу особа_1 денежные средства в сумме 299566 грн. 66 коп., Которые состоят из задолженности по заработной плате в размере 119 641 грн. 87 коп., Среднего заработка за период задержки расчета при увольнении за период с 01.10.2017 по 28.09.2018 года в размере 178 925 грн. 40 коп. и морального вреда в сумме 1000 грн. (А.с.10-14).
Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины, обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которомучаствуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Как следует из Платежного поручения № 3471 от 2 октября 2019 особа_1 перечислена взыскана заработная плата с ОАО «Пласт» на сумму 299 566 грн. 66 коп. (А.с.55).
Согласно постановлению об окончании исполнительного производства ВП № 58643711 от 09.10.2019 года по выполнению решения Октябрьского районного суда г. Полтавы № 554/7990/18 от 09.10.2019 года о взыскании с ОАО «Пласт» в пользу особа_1 задолженности, задолженность взыскана с должника в полном объеме и перечислена взыскателю платежным поручением № 3471 от 02.10.2019 (а.с.18).
Судом установлено, что в суд обратился освобожден предприятием лицо_3 с иском о взыскании в его пользу среднего заработка за все время задержки причитающихся ему сумм по день фактического расчета, право на которую предусмотрено ч.1 ст.117 КЗоТ Украины.
Средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 Закона Украины «Об оплате праци »по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100.
С учетом этих норм, среднемесячная заработная плата работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата. Согласно п.5 разделе IV Порядка основой для определения общей суммы заработка является среднедневная заработная плата работника, согласно п.8 этого Порядку определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
Суд, решая требование о взыскании среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета, руководствуется Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным Постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08.02.1995 года.
Так, соотвадной ст.1 Порядка исчисления средней заработной платы этот порядок исчисления средней заработной платы применяется в других случаях, когда в соответствии с действующим законодательством выплаты производятся исходя из средней заработной платы.
Согласно ст.2 абзац 3 Порядка исчисления средней заработной платы во всех других случаях сохранения средней заработной платы и средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца, предшествующих событию, с которым связана видповидна выплата.
Согласно ст.5 Порядка исчисления средней заработной платы начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно вышеуказанных положений суд определяет размер средней заработной платы истца за период задержки расчета с 30.12.2018 года по 02.10.2019 года.
Средняя заработная плата особа_1 за последние два месяца составляет 15 387 грн. 50 коп., Среднедневная заработная плата составляет 715 грн. 70 коп., Согласно предоставленной справки истцом (а.с.20).
После определения среднедневной заработной платы, как расчетной величины для начисления выплат работнику, производится начисление общей суммы среднего заработка, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
При таких обстоятельствах, средний заработок за все время задержки выплаты причитающихся работнику при увольнении сумм за период с 30.12.2018 года по 02.10.2019 года (189 рабочих дня х 715 грн. 70 коп. Среднедневной заработной платы) составляет 135267 грн. 30 коп.
Решая вопрос о наличии оснований для удовлетворения иска, суд исходит из того, что средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы, а исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки исполнения решения о взыскании заработной платы не относятся к требованиям о нарушении законодательства о оплату труда и в соответствии с ч.2 ст.233 КЗоТ Украины ограничиваются сроком при обращении в суд.
Так, согласно статье 116 Кодекса законов о труде Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся праков при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Ответственность за задержку расчета при увольнении установлено статьей 117 Кодекса законов о труде Украины, согласно предписаниям которой в случае невыплаты по виневладельца или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен впользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Следовательно, взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий).
В то же время структура заработной платы определена сТату 2 Закона Украины «Об оплате труда», по содержанию которой заработная плата состоит из основной и дополнительной заработной платы, а также из других поощрительных и компенсационных выплат. Основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности), которая устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата- это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда, включая доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты, к которым относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальни выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Кроме того, на основании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда» структуру заработной платы можно определить, принимая во внимание положения Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13 января 2004 года № 5 и зарегистрированной в Министерстве юстиции Украины 27 января 2004 года под № 114/8713 (далее - Инструкция № 114/8713), разработанной в соответствии с Законом Украины от 17 сентября 1992 года N 2614-XII «О государственной статистике» и Закона Украины «Об оплате труда» с учетом международных рекомендаций в системе статистики оплаты труда и стандартов Системы национальных счетов (по содержанием преамбулы этой Инструкции).
В соответствии с пунктом 1.3 Инструкции № 114/8713 для оценки размера заработной платы наемных работников применяется показатель фонда оплаты труда. к фонду оплаты труда включаются начисления наемным работникам в денежной и натуральной форме (оцененные в денежном выражении) за отработанное и неотработанное время, подлежащее оплате, или за выполненную работу независимо от источника финансирования этих выплат. Фонд оплаты труда состоит из: фонда основной заработной платы; фонда дополнительной заработной платы; других поощрительных и компенсационных выплат.
При этом, другие выплаты, не относящиеся к фонду оплаты труда, установленные в разделе 3 Инструкции № 114/8713, согласно пункту 3.9 которого к ним относятся суммы, начисленные работникам за время задержки расчета при увольнении.
Из приведенных норм действующего законодательства следует, что средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является поощрительной или компенсационной выплатой (в частности, компенсацией работникам потери части заработной платы в связи с нарушением терминов ее выплаты) в понимании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда», то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы.
К соответствующего правового выводу пришла Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 30 января 2019 по делу № 910/4518/16.
Аналогичный правовой вывод сделан в постановлении Верховного Суда от 20 мая 2020 по делу № 750/5365/18.
По применению исковой давности к исковым требованиям о взысканиисреднего заработка за время задержки расчета при увольнении коллегия судей отмечает следующее.
Согласно части первой статьи 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи маяВдова книги.
По содержанию части второй статьи 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно решению Конституционного Суда Украины № 4-рп / 2012 от 22 февраля 2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с статтями117, 237-1 КЗоТ Украины по статье 47 КЗоТ Украины в аспекте конституцийного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей116, 117, 237-1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работникузнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался.
К аналогичному правового выводу пришел Верховный Суд в постановлении от 16 января 2018 по делу № 446/509/16-ц и в постановлении от 9 апреля 2020 по делу №295 / 4116/18.
Судом установлено, что полный расчет по заработной плате с истцом был проведен 2 октября 2019.
течение срокаобращения в суд за разрешением спора о взыскании среднего заработка за время задержки расчета в данном случае начался с 3 октября 2019 (со следующего дня после выплаты задолженности по заработной плате) и всплыл через три месяца - 3 января 2020.
С иском особа_1 обратился в суд в 27 августа 2020, то есть с пропуском срока, определенного статьей 233 КЗоТ Украины.
Ссылка особа_1 в ответе на отзыв на применение к спорным правоотношениям правовых заключенийВерховного Суда изложенных в постановлении № 552/3404/17 от 25.07.2018 года являются необоснованными, поскольку в указанном решении предметом спора была заработная плата (за время вынужденного прогула), а не средний заработок за время задержки расчета при увольнении.
Учитывая изложенное, с ЗАО «Пласт» не подлежат взысканию в пользу особа_1 средний заработок за время задержки выплат причитающихся работнику при увольнении сумм, а потому не подлежит взысканию и моральный ущерб.
Решая вопрос о распрел судебных расходов, суд руководствуется требованиями ст.141 ГПК Украины и приходит к выводу о возложении судебных расходов на истца.
Руководствуясь ст.ст.4, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ГПК Украины, ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины, суд -
Р Е Ш И Л:
В удовлетворении иска лицо_1 к Частного акционерного общества «Пласт» о взыскании среднего заработка за время задержки выплат причитающихся работнику при увольнении сумм и морального вреда отказать.
Решение может быть обжаловано в Полтавский апелляцийного суда через Октябрьский районный суд. Полтавы путем представления в течение тридцати дней со дня принятия решения апелляционной жалобы.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на поновления пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 настоящего Кодекса.
Истец - особа_1, информация_1, зарегистрирован по адресу: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1.
Ответчик - Частное акционерное товариство «Пласт», местонахождение: Киевская область, Мироновский район, г.. Мироновка, ул. Соборности, 48, код егрпоу 25168700, МФО 320854.
судья [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дата документу 26.11.2020 Справа № 554/7914/20
Провадження № 2/554/2250/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді [С.] Л.І.
при секретарі - [П.] Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат належних працівникові при звільненні сум та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 29 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2019 року в розмірі 179 640 грн. 70 коп. та відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що він з 17 лютого 2014 року по 30.09.2017 року працював у ПАТ «Пласт» на посаді головного енергетика, з якої звільнений по закінченню строкового Трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. При звільненні підприємство не виплатило йому належну заробітну плату. Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2018 року у справі № 554/7990/18 його позов до ПрАТ «Пласт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволено частково та стягнуто із відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 119 641 грн. 87 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівником при звільненні сум у сумі 178 925 грн. 40 коп. та моральну шкоду у сумі 1 000 грн., а всього 299 566 грн. 66 коп. Вищевказане рішення було виконано повністю лише 02 жовтня 2019 року за платіжним дорученням № 3471, а тому постановою від 09 жовтня 2019 року державний виконавець закінчив виконавче провадження ВП № 58643711 відкрите 19 березня 2019 року з приводу примусового виконання цього рішення. Таким чином, повний розрахунок по заборгованості по заробітній платі здійснений лише 02 жовтня 2019 року. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку та виконання рішення суду є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Отже, середній заробіток за весь час затримки виплати йому заробітної плати слід рахувати з 29 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2019 року по день повного розрахунку. Згідно проведеного ним розрахунку, розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати йому заробітної плати при звільненні становить 179 640 грн. 70 коп. (251 робочий день х 715 грн. 70 коп. середньоденної заробітної плати). У зв`язку із порушенням його прав, йому заподіяно моральної шкоди, завданої діями або бездіяльність посадових осіб відповідача, що визнані судом незаконними, яка покладається на відповідача. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, пов`язаних із позбавленням його зарплатні, вкрай необхідних для життя грошових коштів. Внаслідок стресу він втратив нормальні життєві зв`язки, які вимагали і вимагають для цього додаткових зусиль для організації життя, забезпечення родини усім необхідним для продовження нормальної життєдіяльності. Моральну шкоду оцінює в 10 000 грн. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 31 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 09 вересня 2020 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від відповідача ПАТ «Пласт» надійшов відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує, оскільки із позовної заяви та доданих до неї додатків неможливо визначити фактичний період затримки, яка вказана в тексті заяви та доданого до неї розрахунку, оскільки до заяви не додано документів, які б підтверджували факт фактичного розрахунку з ним боржника із заборгованості по заробітній платі по раніше винесеному судовому рішенню Октябрського районного суду м.Полтави від 27.12.2018 року № 554/7990/18. Позивачем не надано суду виписку із банку з рахунку особа_1 щодо фактичного надходження коштів на його рахунок. Факт посилання на постанови державного виконавця не є доказом по справі у розумінні ч.1 ст. 95 ЦПК України. Як вбачається із тексту позовної заяви та відповідного розрахунку, період затримки визначено з 01.10.2018 року (кількість робочих днів у жовтні 2018 року вказана 22 робочих дні) по 01.10.2020 року, що сумарно становить 251 робочий день, в той час як відповідно до посилання на рішення суду від 27.12.2018 року у справі № 554/7990/18, період затримки його виконання починається із 29 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2019 року, виходячи з чого сума середнього заробітку за весь час затримки належних особа_1 при звільненні сум визначена не вірно. Також вказано на некоректність доводів позивача щодо його неодноразових прохань та вимог, а також вимог державного виконавця в добровільному порядку виконати рішення суду, оскільки все майно на день прийняття рішення судом було арештоване. Юридично безпідставним є також посилання позивача на ст. 236 КЗпП України на обов`язковість виплати несвоєчасно виплаченої заробітної плати. Доказів спричинення моральної шкоди та її розміру позивачем не надано. Також відповідач посилався на застосування норм ст. 233 КЗпП України до даних правовідносин, а саме тримісячного строку позовної давності, та вважає дату, коли позивач дізнався про порушення свого права 02 жовтня 2019 року, а тому посилання на постанову державного виконавця ВПВР УВС ГТУЮ у Полтавській області від 19.09.2019 про закінчення виконавчого провадження не є поважною причиною пропуску встановленого тримісячного строку на звернення з позовом. У задоволенні позову прохав відмовити повністю.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що розрахунок середнього заробітку проведений на підставі довідки ПрАТ «Пласт» № 527 від 22.12.2017 року щодо розміру середньоденної заробітної плати, яка складає 715, 70 грн. та моменту, коли Октябрським районним судом м.Полтави було винесено рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі та фактичного виконання рішення суду. Посилання відповідача на неналежність в якості доказу постанови державного виконавця від 09.10.2019 року є безпідставним, оскільки ним визначено момент фактичного виконання рішення суду саме 02.10.2020 року. За змістом ч.2 ст. 233 КЗпП України можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмеження будь-яким строком звернуться до суду з позовом про стягнення заробітної плати, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством. Таким чином, оскільки безспірним є той факт, що відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, ПрАТ «Пласт» здійснило з ним повний розрахунок 02.10.2019 року, вважає твердження відповідача щодо безпідставності та протиправності стягнення з нього середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у зв`язку із пропуском тримісячного строку звернення до суду такими, що не відповідають вимогам закону та висновкам Верховного Суду викладеними у постанові № 552/3404/17 від 25.07.2018 року. Вважає позовні вимоги законними і обґрунтованими.
У судове засідання позивач особа_1 та його представник особа_2 не з`явилися, останній надіслав до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити (а.с.54).
Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив (а.с.46).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 17.02.2014 року по 30.09.2017 року особа_1 працював на посаді головного архітектора в Приватному акціонерному товаристві «Пласт» та був звільнений за ч.2 ст.36 КЗпП України по закінченню строкового Трудового договору, що підтверджується копією наказу № 52-к від 29.09.2017 року про звільнення особа_1 (а.с.21).
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2018 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь особа_1 грошові кошти у сумі 299 566 грн. 66 коп., які складаються із заборгованості по заробітній платі в розмірі 119 641 грн. 87 коп., середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2017 по 28.09.2018 року у розмірі 178 925 грн. 40 коп. та моральної шкоди у сумі 1000 грн. (а.с.10-14).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як слідує із Платіжного доручення № 3471 від 02 жовтня 2019 року особа_1 перерахована стягнута заробітна плата з ПАТ «Пласт» на суму 299 566 грн. 66 коп. (а.с.55).
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 58643711 від 09.10.2019 року щодо виконання рішення Октябрського районного суду м.Полтави № 554/7990/18 від 09.10.2019 року про стягнення з ПАТ «Пласт» на користь особа_1 заборгованості, заборгованість стягнуто з боржника у повному обсязі та перераховано стягувачу платіжним дорученням № 3471 від 02.10.2019 (а.с.18).
Судом встановлено, що до суду звернувся звільнений підприємством особа_3 з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку, право на яку передбачене ч.1 ст.117 КЗпП України.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Суд, вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.
Так, відповідно до ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до ст.2 абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до ст.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до вищевказаних положень суд визначає розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку з 30.12.2018 року по 02.10.2019 року.
Середня заробітна плата особа_1 за останні два місяці складає 15 387 грн. 50 коп., середньоденна заробітна плата складає 715 грн. 70 коп., згідно наданої довідки позивачем (а.с.20).
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
За таких обставин, середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 30.12.2018 року по 02.10.2019 року (189 робочих дня х 715 грн. 70 коп. середньоденної заробітної плати) становить 135 267 грн. 30 коп.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про стягнення заробітної плати не відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України обмежуються строком при зверненні до суду.
Так, відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
До відповідного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 750/5365/18.
Стосовно застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку із статтями117, 237-1 КЗпП України за статтею 47 КЗпП України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 446/509/16-ц та у постанові від 09 квітня 2020 року у справі №295/4116/18.
Судом встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено 02 жовтня 2019 року.
Перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в даному випадку почався з 03 жовтня 2019 року (з наступного дня після виплати заборгованості із заробітної плати) та сплив через три місяці - 03 січня 2020 року.
З даним позовом особа_1 звернувся до суду у 27 серпня 2020 року, тобто із пропуском строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.
Посилання особа_1 у відповіді на відзив на застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду викладених у постанові № 552/3404/17 від 25.07.2018 року є необґрунтованими, оскільки у вказаному рішенні предметом спору була заробітна плата (за час вимушеного прогулу), а не середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи викладене, з ПрАТ «Пласт» не підлягають стягненню на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплат належних працівникові при звільненні сум, а відтак не підлягає стягненню і моральна шкода.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України та приходить до висновку про покладення судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат належних працівникові при звільненні сум та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - особа_1 , інформація_1 , зареєстрований за адресою: адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Пласт», місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48, код єдрпоу 25168700, МФО 320854.
Суддя [Л.]
Производство № 2/554/2250/2020
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
26 ноября 2020 Октябрьский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи [С.] Л.И.
при секретаре - [П.] Д.С.
рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Пласт» о взыскании среднего заработка за время задержки выплат причитающихся работнику при увольнении сумм и морального вреда, -
в ст а н о в и л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику ОАО «Пласт» о взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты причитающихся работнику при увольнении сумм за период с 29 октября 2018 по 2 октября 2019 в размере 179 640 грн. 70 коп. и возмещении морального вреда в сумме 10000 грн.
В обоснование требований истец указал, что он с 17 февраля 2014 по 30.09.2017 года работал в ОАО «Пласт» в должности главного энергетика, с которой уволен поокончании срочного Трудового договора на основании п.2 ст. 36 КЗоТ Украины. При увольнении предприятие не выплатило ему должное заработную плату. Заочным решением Октябрьского районного суда г. Полтавы от 27 декабря 2018 по делу № 554/7990/18 его иск к ЗАО «Пласт» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда удовлетворены частично и взыскано с ответчика в его пользу задолженность по заработнойплате в размере 119 641 грн. 87 коп., Средний заработок за все время задержки выплаты причитающихся работнику при увольнении сумм в сумме 178 925 грн. 40 коп. и моральный вред в сумме 1000 грн., а всего 299 566 грн. 66 коп. Вышеуказанное решение было выполнено полностью только 2 октября 2019 по платежному поручению № 3471, а потому постановлением от 9 октября 2019 государственный исполнитель окончил исполнительное производство ВП № 58643711 открытое 19 марта 2019 по поводу принудительного исполнения этого решения. Таким образом, полный расчет по задолженности по заработной плате осуществлен только 2 октября 2019. По своей сути средний заработок за время задержки расчета и выполнения решения суда является компенсационной выплатой за нарушение права на оплату труда, начисляется в размере среднего заработка. Итак, средний заработок за все время задержки выплаты ему заработной платы следует считать с 29 октября 2018 года по 2 октября 2019 по день полного расчета. Согласно проведенного им розсчета, размер среднего заработка за все время задержки выплаты ему заработной платы при увольнении составляет 179 640 грн. 70 коп. (251 рабочий день х 715 грн. 70 коп. Среднедневной заработной платы). В связи с нарушением его прав, ему причинен моральный вред, причиненного действиями или бездействие должностных лиц ответчика, признаны судом незаконными, которая возлагается на ответчика. Моральный вред заключается в нравственных страданиях, связанных с лишением его зарплаты, крайне необходиних для жизни денежных средств. Вследствие стресса он потерял нормальные жизненные связи, которые требовали и требуют для этого дополнительных усилий для организации жизни, обеспечение семьи всем необходимым для продолжения нормальной жизнедеятельности. Моральный ущерб оценивает в 10 000 грн. На этом основании, обратился в суд с иском.
Постановлением Октябрьского районного суда г. Полтавы от 31 августа 2020 исковое заявление оставлено без движения.
Постановлением Октябрьского районного суда Полтавы от 9 сентября 2020 було открыто производство по данному делу по правилам упрощенного искового производства сообщению сторон.
От ответчика ОАО «Пласт» поступил отзыв на иск, в котором последний против иска возражает, поскольку с искового заявления и приложенных к нему приложений невозможно определить фактический период задержки, указанной в тексте заявления и прилагаемого к ней расчета, поскольку к заявлению не приложены документы , подтверждающих факт фактического расчета с ним должника задолженности по заработной пла те по-прежнему вынесенном судебному решению Октябрьского районного суда г. Полтавы от 27.12.2018 года № 554/7990/18. Истцом представлено суда выписку из банка со счета особа_1 о фактическом поступлении средств на его счет. Факт ссылки на постановления государственного исполнителя не является доказательством по делу в понимании ч.1 ст. 95 ГПК Украины. Как следует из текста искового заявления и соответствующего расчета, период задержки определено с 01.10.2018 года (количество рабочих дней в октябре 2018 указана 22рабочих дня) по 01.10.2020 года, что в сумме составляет 251 рабочий день, в то время как в соответствии со ссылкой на решение суда от 27.12.2018 года по делу № 554/7990/18, период задержки его исполнения начинается с 29 октября 2018 по 2 октября 2019, исходя из чего сумма среднего заработка за все время задержки надлежащих особа_1 при увольнении сумм определена не верно. Также указано на некорректность доводов истца о его неоднократных просьб и требований, а также требований государственного выполнилэта в добровольном порядке исполнить решение суда, поскольку все имущество на день принятия решения судом было арестовано. Юридически безосновательным также ссылки истца на ст. 236 КЗоТ Украины на обязательность выплаты несвоевременно выплаченной заработной платы. Доказательств причинения морального вреда и его размера истцом не предоставлено. Также ответчик ссылался на применение норм ст. 233 КЗоТ Украины к данным правоотношениям, а именно трехмесячного срока исковой давности, и считает дату, когда истец дизнал о нарушении своего права 2 октября 2019, а потому ссылка на постановление государственного исполнителя ВПВР УВД ГТУЮ в Полтавской области от 19.09.2019 об окончании исполнительного производства не является уважительной причиной пропуска установленного трехмесячного срока на обращение с иском. В удовлетворении иска просил отказать полностью.
Истец направил в суд ответ на отзыв, в котором указано, что расчет среднего заработка проведен на основании справки ЗАО «Пласт» № 527 от 22.12.2017 годапо размеру среднедневной заработной платы, которая составляет 715, 70 грн. и момента, когда Октябрьским районным судом Полтавы было вынесено решение о взыскании задолженности по заработной плате и фактического исполнения решения суда. Ссылка ответчика на непринадлежность в качестве доказательства постановления государственного исполнителя от 09.10.2019 года является безосновательным, поскольку им определен момент фактического исполнения решения суда именно 02.10.2020 года. По содержанию ч.2 ст. 233 КЗоТ Украины можно сделать висновк о том, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничения каким-либо сроком обратятся в суд с иском о взыскании заработной платы, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственными гарантий, установленных законодательством. Таким образом, поскольку бесспорным является тот факт, что ответчик нарушил требования ст. 116 КЗоТ Украины, ЗАО «Пласт» осуществило с ним полный расчет 02.10.2019 года, считаетутверждение ответчика о безосновательности и противоправности взыскании с него среднего заработка за время задержки исполнения решения суда в связи с пропуском трехмесячного срока обращения в суд такими, которые не отвечают требованиям закона и выводам Верховного Суда изложенными в постановлении № 552/3404/17 от 25.07 .2018 года. Считает исковые требования законными и обоснованными.
В судебном заседании истец особа_1 и его представитель особа_2 не явились, последний направил в суд заявление, в котором прохав рассмотреть дело без его участия, исковые требования поддержал, просил их удовлетворить (а.с.54).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, о причинах неявки суду не сообщил (а.с.46).
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиквания судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав материалы дела, суд приходит к выводу об удовлетворении иска по следующим основаниям.
Суд, исследовав письменные материалы дела, считает исковые требования не подлежащим удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что 17.02.2014 года по 30.09.2017 года особа_1 работал в должности главного архитектора в Частное акционерное общество «Пласт» и был уволен по ч.2 ст.36 КЗоТ Украиныпо окончании срочного Трудового договора, что подтверждается копией приказа № 52-к от 29.09.2017 года об увольнении особа_1 (а.с.21).
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных сумми, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст.117 КЗоТ Украиныв случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в стаТТИ 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время сатримкы определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода, предусмотренного ч. 1 ст.117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст . 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнениии факт проведения с ним окончательного расчета.
По своей сути средний заработок за время задержки расчета при увольнении является компенсационной выплатой за нарушение права на оплату труда, начисляется в размере среднего заработка.
Итак, не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактичного расчета. После принятия судебного решения о взыскании задолженности сумм, причитающихся при увольнении, работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты владельцем или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от владельца илиуполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5 / 2012.
Решением Октябрьского районного суда г. Полтавы от 27 декабря 2018 взыскано с Частного акционерного общества «Пласт» в пользу особа_1 денежные средства в сумме 299566 грн. 66 коп., Которые состоят из задолженности по заработной плате в размере 119 641 грн. 87 коп., Среднего заработка за период задержки расчета при увольнении за период с 01.10.2017 по 28.09.2018 года в размере 178 925 грн. 40 коп. и морального вреда в сумме 1000 грн. (А.с.10-14).
Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины, обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которомучаствуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Как следует из Платежного поручения № 3471 от 2 октября 2019 особа_1 перечислена взыскана заработная плата с ОАО «Пласт» на сумму 299 566 грн. 66 коп. (А.с.55).
Согласно постановлению об окончании исполнительного производства ВП № 58643711 от 09.10.2019 года по выполнению решения Октябрьского районного суда г. Полтавы № 554/7990/18 от 09.10.2019 года о взыскании с ОАО «Пласт» в пользу особа_1 задолженности, задолженность взыскана с должника в полном объеме и перечислена взыскателю платежным поручением № 3471 от 02.10.2019 (а.с.18).
Судом установлено, что в суд обратился освобожден предприятием лицо_3 с иском о взыскании в его пользу среднего заработка за все время задержки причитающихся ему сумм по день фактического расчета, право на которую предусмотрено ч.1 ст.117 КЗоТ Украины.
Средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 Закона Украины «Об оплате праци »по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100.
С учетом этих норм, среднемесячная заработная плата работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата. Согласно п.5 разделе IV Порядка основой для определения общей суммы заработка является среднедневная заработная плата работника, согласно п.8 этого Порядку определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
Суд, решая требование о взыскании среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета, руководствуется Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным Постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08.02.1995 года.
Так, соотвадной ст.1 Порядка исчисления средней заработной платы этот порядок исчисления средней заработной платы применяется в других случаях, когда в соответствии с действующим законодательством выплаты производятся исходя из средней заработной платы.
Согласно ст.2 абзац 3 Порядка исчисления средней заработной платы во всех других случаях сохранения средней заработной платы и средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца, предшествующих событию, с которым связана видповидна выплата.
Согласно ст.5 Порядка исчисления средней заработной платы начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно вышеуказанных положений суд определяет размер средней заработной платы истца за период задержки расчета с 30.12.2018 года по 02.10.2019 года.
Средняя заработная плата особа_1 за последние два месяца составляет 15 387 грн. 50 коп., Среднедневная заработная плата составляет 715 грн. 70 коп., Согласно предоставленной справки истцом (а.с.20).
После определения среднедневной заработной платы, как расчетной величины для начисления выплат работнику, производится начисление общей суммы среднего заработка, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
При таких обстоятельствах, средний заработок за все время задержки выплаты причитающихся работнику при увольнении сумм за период с 30.12.2018 года по 02.10.2019 года (189 рабочих дня х 715 грн. 70 коп. Среднедневной заработной платы) составляет 135267 грн. 30 коп.
Решая вопрос о наличии оснований для удовлетворения иска, суд исходит из того, что средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы, а исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки исполнения решения о взыскании заработной платы не относятся к требованиям о нарушении законодательства о оплату труда и в соответствии с ч.2 ст.233 КЗоТ Украины ограничиваются сроком при обращении в суд.
Так, согласно статье 116 Кодекса законов о труде Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся праков при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Ответственность за задержку расчета при увольнении установлено статьей 117 Кодекса законов о труде Украины, согласно предписаниям которой в случае невыплаты по виневладельца или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен впользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Следовательно, взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий).
В то же время структура заработной платы определена сТату 2 Закона Украины «Об оплате труда», по содержанию которой заработная плата состоит из основной и дополнительной заработной платы, а также из других поощрительных и компенсационных выплат. Основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности), которая устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата- это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда, включая доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты, к которым относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальни выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Кроме того, на основании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда» структуру заработной платы можно определить, принимая во внимание положения Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13 января 2004 года № 5 и зарегистрированной в Министерстве юстиции Украины 27 января 2004 года под № 114/8713 (далее - Инструкция № 114/8713), разработанной в соответствии с Законом Украины от 17 сентября 1992 года N 2614-XII «О государственной статистике» и Закона Украины «Об оплате труда» с учетом международных рекомендаций в системе статистики оплаты труда и стандартов Системы национальных счетов (по содержанием преамбулы этой Инструкции).
В соответствии с пунктом 1.3 Инструкции № 114/8713 для оценки размера заработной платы наемных работников применяется показатель фонда оплаты труда. к фонду оплаты труда включаются начисления наемным работникам в денежной и натуральной форме (оцененные в денежном выражении) за отработанное и неотработанное время, подлежащее оплате, или за выполненную работу независимо от источника финансирования этих выплат. Фонд оплаты труда состоит из: фонда основной заработной платы; фонда дополнительной заработной платы; других поощрительных и компенсационных выплат.
При этом, другие выплаты, не относящиеся к фонду оплаты труда, установленные в разделе 3 Инструкции № 114/8713, согласно пункту 3.9 которого к ним относятся суммы, начисленные работникам за время задержки расчета при увольнении.
Из приведенных норм действующего законодательства следует, что средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является поощрительной или компенсационной выплатой (в частности, компенсацией работникам потери части заработной платы в связи с нарушением терминов ее выплаты) в понимании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда», то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы.
К соответствующего правового выводу пришла Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 30 января 2019 по делу № 910/4518/16.
Аналогичный правовой вывод сделан в постановлении Верховного Суда от 20 мая 2020 по делу № 750/5365/18.
По применению исковой давности к исковым требованиям о взысканиисреднего заработка за время задержки расчета при увольнении коллегия судей отмечает следующее.
Согласно части первой статьи 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи маяВдова книги.
По содержанию части второй статьи 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно решению Конституционного Суда Украины № 4-рп / 2012 от 22 февраля 2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с статтями117, 237-1 КЗоТ Украины по статье 47 КЗоТ Украины в аспекте конституцийного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей116, 117, 237-1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работникузнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался.
К аналогичному правового выводу пришел Верховный Суд в постановлении от 16 января 2018 по делу № 446/509/16-ц и в постановлении от 9 апреля 2020 по делу №295 / 4116/18.
Судом установлено, что полный расчет по заработной плате с истцом был проведен 2 октября 2019.
течение срокаобращения в суд за разрешением спора о взыскании среднего заработка за время задержки расчета в данном случае начался с 3 октября 2019 (со следующего дня после выплаты задолженности по заработной плате) и всплыл через три месяца - 3 января 2020.
С иском особа_1 обратился в суд в 27 августа 2020, то есть с пропуском срока, определенного статьей 233 КЗоТ Украины.
Ссылка особа_1 в ответе на отзыв на применение к спорным правоотношениям правовых заключенийВерховного Суда изложенных в постановлении № 552/3404/17 от 25.07.2018 года являются необоснованными, поскольку в указанном решении предметом спора была заработная плата (за время вынужденного прогула), а не средний заработок за время задержки расчета при увольнении.
Учитывая изложенное, с ЗАО «Пласт» не подлежат взысканию в пользу особа_1 средний заработок за время задержки выплат причитающихся работнику при увольнении сумм, а потому не подлежит взысканию и моральный ущерб.
Решая вопрос о распрел судебных расходов, суд руководствуется требованиями ст.141 ГПК Украины и приходит к выводу о возложении судебных расходов на истца.
Руководствуясь ст.ст.4, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ГПК Украины, ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины, суд -
Р Е Ш И Л:
В удовлетворении иска лицо_1 к Частного акционерного общества «Пласт» о взыскании среднего заработка за время задержки выплат причитающихся работнику при увольнении сумм и морального вреда отказать.
Решение может быть обжаловано в Полтавский апелляцийного суда через Октябрьский районный суд. Полтавы путем представления в течение тридцати дней со дня принятия решения апелляционной жалобы.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на поновления пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 настоящего Кодекса.
Истец - особа_1, информация_1, зарегистрирован по адресу: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1.
Ответчик - Частное акционерное товариство «Пласт», местонахождение: Киевская область, Мироновский район, г.. Мироновка, ул. Соборности, 48, код егрпоу 25168700, МФО 320854.
судья [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дата документу 26.11.2020 Справа № 554/7914/20
Провадження № 2/554/2250/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді [С.] Л.І.
при секретарі - [П.] Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат належних працівникові при звільненні сум та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 29 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2019 року в розмірі 179 640 грн. 70 коп. та відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що він з 17 лютого 2014 року по 30.09.2017 року працював у ПАТ «Пласт» на посаді головного енергетика, з якої звільнений по закінченню строкового Трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. При звільненні підприємство не виплатило йому належну заробітну плату. Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2018 року у справі № 554/7990/18 його позов до ПрАТ «Пласт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволено частково та стягнуто із відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 119 641 грн. 87 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівником при звільненні сум у сумі 178 925 грн. 40 коп. та моральну шкоду у сумі 1 000 грн., а всього 299 566 грн. 66 коп. Вищевказане рішення було виконано повністю лише 02 жовтня 2019 року за платіжним дорученням № 3471, а тому постановою від 09 жовтня 2019 року державний виконавець закінчив виконавче провадження ВП № 58643711 відкрите 19 березня 2019 року з приводу примусового виконання цього рішення. Таким чином, повний розрахунок по заборгованості по заробітній платі здійснений лише 02 жовтня 2019 року. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку та виконання рішення суду є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Отже, середній заробіток за весь час затримки виплати йому заробітної плати слід рахувати з 29 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2019 року по день повного розрахунку. Згідно проведеного ним розрахунку, розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати йому заробітної плати при звільненні становить 179 640 грн. 70 коп. (251 робочий день х 715 грн. 70 коп. середньоденної заробітної плати). У зв`язку із порушенням його прав, йому заподіяно моральної шкоди, завданої діями або бездіяльність посадових осіб відповідача, що визнані судом незаконними, яка покладається на відповідача. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, пов`язаних із позбавленням його зарплатні, вкрай необхідних для життя грошових коштів. Внаслідок стресу він втратив нормальні життєві зв`язки, які вимагали і вимагають для цього додаткових зусиль для організації життя, забезпечення родини усім необхідним для продовження нормальної життєдіяльності. Моральну шкоду оцінює в 10 000 грн. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 31 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 09 вересня 2020 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від відповідача ПАТ «Пласт» надійшов відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує, оскільки із позовної заяви та доданих до неї додатків неможливо визначити фактичний період затримки, яка вказана в тексті заяви та доданого до неї розрахунку, оскільки до заяви не додано документів, які б підтверджували факт фактичного розрахунку з ним боржника із заборгованості по заробітній платі по раніше винесеному судовому рішенню Октябрського районного суду м.Полтави від 27.12.2018 року № 554/7990/18. Позивачем не надано суду виписку із банку з рахунку особа_1 щодо фактичного надходження коштів на його рахунок. Факт посилання на постанови державного виконавця не є доказом по справі у розумінні ч.1 ст. 95 ЦПК України. Як вбачається із тексту позовної заяви та відповідного розрахунку, період затримки визначено з 01.10.2018 року (кількість робочих днів у жовтні 2018 року вказана 22 робочих дні) по 01.10.2020 року, що сумарно становить 251 робочий день, в той час як відповідно до посилання на рішення суду від 27.12.2018 року у справі № 554/7990/18, період затримки його виконання починається із 29 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2019 року, виходячи з чого сума середнього заробітку за весь час затримки належних особа_1 при звільненні сум визначена не вірно. Також вказано на некоректність доводів позивача щодо його неодноразових прохань та вимог, а також вимог державного виконавця в добровільному порядку виконати рішення суду, оскільки все майно на день прийняття рішення судом було арештоване. Юридично безпідставним є також посилання позивача на ст. 236 КЗпП України на обов`язковість виплати несвоєчасно виплаченої заробітної плати. Доказів спричинення моральної шкоди та її розміру позивачем не надано. Також відповідач посилався на застосування норм ст. 233 КЗпП України до даних правовідносин, а саме тримісячного строку позовної давності, та вважає дату, коли позивач дізнався про порушення свого права 02 жовтня 2019 року, а тому посилання на постанову державного виконавця ВПВР УВС ГТУЮ у Полтавській області від 19.09.2019 про закінчення виконавчого провадження не є поважною причиною пропуску встановленого тримісячного строку на звернення з позовом. У задоволенні позову прохав відмовити повністю.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що розрахунок середнього заробітку проведений на підставі довідки ПрАТ «Пласт» № 527 від 22.12.2017 року щодо розміру середньоденної заробітної плати, яка складає 715, 70 грн. та моменту, коли Октябрським районним судом м.Полтави було винесено рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі та фактичного виконання рішення суду. Посилання відповідача на неналежність в якості доказу постанови державного виконавця від 09.10.2019 року є безпідставним, оскільки ним визначено момент фактичного виконання рішення суду саме 02.10.2020 року. За змістом ч.2 ст. 233 КЗпП України можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмеження будь-яким строком звернуться до суду з позовом про стягнення заробітної плати, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством. Таким чином, оскільки безспірним є той факт, що відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, ПрАТ «Пласт» здійснило з ним повний розрахунок 02.10.2019 року, вважає твердження відповідача щодо безпідставності та протиправності стягнення з нього середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у зв`язку із пропуском тримісячного строку звернення до суду такими, що не відповідають вимогам закону та висновкам Верховного Суду викладеними у постанові № 552/3404/17 від 25.07.2018 року. Вважає позовні вимоги законними і обґрунтованими.
У судове засідання позивач особа_1 та його представник особа_2 не з`явилися, останній надіслав до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити (а.с.54).
Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив (а.с.46).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 17.02.2014 року по 30.09.2017 року особа_1 працював на посаді головного архітектора в Приватному акціонерному товаристві «Пласт» та був звільнений за ч.2 ст.36 КЗпП України по закінченню строкового Трудового договору, що підтверджується копією наказу № 52-к від 29.09.2017 року про звільнення особа_1 (а.с.21).
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2018 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь особа_1 грошові кошти у сумі 299 566 грн. 66 коп., які складаються із заборгованості по заробітній платі в розмірі 119 641 грн. 87 коп., середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2017 по 28.09.2018 року у розмірі 178 925 грн. 40 коп. та моральної шкоди у сумі 1000 грн. (а.с.10-14).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як слідує із Платіжного доручення № 3471 від 02 жовтня 2019 року особа_1 перерахована стягнута заробітна плата з ПАТ «Пласт» на суму 299 566 грн. 66 коп. (а.с.55).
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 58643711 від 09.10.2019 року щодо виконання рішення Октябрського районного суду м.Полтави № 554/7990/18 від 09.10.2019 року про стягнення з ПАТ «Пласт» на користь особа_1 заборгованості, заборгованість стягнуто з боржника у повному обсязі та перераховано стягувачу платіжним дорученням № 3471 від 02.10.2019 (а.с.18).
Судом встановлено, що до суду звернувся звільнений підприємством особа_3 з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку, право на яку передбачене ч.1 ст.117 КЗпП України.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Суд, вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.
Так, відповідно до ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до ст.2 абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до ст.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до вищевказаних положень суд визначає розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку з 30.12.2018 року по 02.10.2019 року.
Середня заробітна плата особа_1 за останні два місяці складає 15 387 грн. 50 коп., середньоденна заробітна плата складає 715 грн. 70 коп., згідно наданої довідки позивачем (а.с.20).
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
За таких обставин, середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 30.12.2018 року по 02.10.2019 року (189 робочих дня х 715 грн. 70 коп. середньоденної заробітної плати) становить 135 267 грн. 30 коп.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про стягнення заробітної плати не відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України обмежуються строком при зверненні до суду.
Так, відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
До відповідного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 750/5365/18.
Стосовно застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку із статтями117, 237-1 КЗпП України за статтею 47 КЗпП України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 446/509/16-ц та у постанові від 09 квітня 2020 року у справі №295/4116/18.
Судом встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено 02 жовтня 2019 року.
Перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в даному випадку почався з 03 жовтня 2019 року (з наступного дня після виплати заборгованості із заробітної плати) та сплив через три місяці - 03 січня 2020 року.
З даним позовом особа_1 звернувся до суду у 27 серпня 2020 року, тобто із пропуском строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.
Посилання особа_1 у відповіді на відзив на застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду викладених у постанові № 552/3404/17 від 25.07.2018 року є необґрунтованими, оскільки у вказаному рішенні предметом спору була заробітна плата (за час вимушеного прогулу), а не середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи викладене, з ПрАТ «Пласт» не підлягають стягненню на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплат належних працівникові при звільненні сум, а відтак не підлягає стягненню і моральна шкода.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України та приходить до висновку про покладення судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат належних працівникові при звільненні сум та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - особа_1 , інформація_1 , зареєстрований за адресою: адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Пласт», місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48, код єдрпоу 25168700, МФО 320854.
Суддя [Л.]
Полезный отзыв?
(1)
ПРАТ "ПЛАСТ"
Мироновка | 01.02.2021
Дело № 653/320/20 Производство № 2/653/486/20 решение именем Украины (Вводная и резолютивная части) 1 февраля 2021 Генический районный суд [censored] области в составе: председательствующего судьи [Б.] Ю.Г. с участием секретаря [В.] А.А. истца особа_1 рассмотрев в открытом судебном заседании. Геническ гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Пласт» о взыскании задол...
ПРАТ "ПЛАСТ"
Мироновка | 09.01.2021
Киевский районный суд. полтава Дело №552 / 6153/19 Производство № 2/552/113/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 02.01.2020 Киевский районный суд. В составе: председательствующего судьи [В.] Л.Н. при секретаре [О.] А.А. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Пласт» о стягнения среднего заработка за время задержки рас...
ПРАТ "ПЛАСТ"
Мироновка | 05.11.2020
Дата документа 05.11.2020 Дело № 554/8100/20 Производство № 2/554/2291/2020 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 5 ноября 2020 Октябрьский районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи [С.] Л.И. при секретаре - [М.] А.С. рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Пласт» о взыскании среднего заработка за время...
ПРАТ "ПЛАСТ"
Мироновка | 04.11.2020
Дата документа 04.11.2020 Дело № 554/4718/20 Дело № 554/4718/20 Производство № 2/554/1590/2020 Р Е Ш Е Н И Е Именем (Заочно) 4 ноября 2020 г.. Полтава Октябрьский районный суд. В составе: председательствующего судьи - [Б.] В.М., с участием секретаря судебного заседания - [С.] Ю.Г., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Полтаве гражданское дело по иску особа_1 дв Частного а...
ПРАТ "ПЛАСТ"
Мироновка | 28.10.2020
Дело №551 / 957/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы "28" октября 2020 Шишацкий районный суд Полтавской области в составе: председательствующего судьи [В.] Н.В., с участием секретаря судебных заседаний Куренной Я.М., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в поселке Шишаки Полтавской области в порядке упрощенного искового производства без уведомления лиц материалы гражданског...
ПРАТ "ПЛАСТ"
Мироновка | 22.09.2020
київський районний СУД м. полтави Справа №552/4095/20 Провадження № 2/552/1333/20 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22.09.2020 року м.Полтава Київський районний суд м. Полтави в складі головуючого судді Миронець О.К., за участі секретаря судового засідання [Б.] В.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного това...
