ПРАТ "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ": невыплата зарплаты
Справа №428/1529/20
Провадження №2/428/1405/2020
рішення
іменем україни
09 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Чумак Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьк Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
встановив:
особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі — ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19.05.2017 року він припинив трудові відносини з відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 63390, 96 грн. 31.07.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 63390, 96 грн. Вказану заборгованість відповідачем було погашено 26.12.2019 року. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року становить 321571, 90 грн. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на його користь зазначений середній заробіток за час затримки розрахунку та судові витрати в сумі 3215, 72 грн.
Представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Селіхова Г.А. надала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтувала тим, що підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є порушення строків проведення розрахунку з працівником при звільненні та вина власника. З посиланням на норми ст. 617 ЦК України, ст. 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначила, що внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) — актів тероризму, військових дій на території України, які були встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2, виникла ситуація, внаслідок якої стала неможливою своєчасна виплати заробітної плати при звільненні позивача. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за невиконання зобов`язань, передбачених ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України. Крім того, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» було відключене від об`єднаної енергосистеми України та не має доступу до електростанцій України, а відновити доступ до джерел електропостачання немає можливості через розташування пошкоджених мереж у зоні бойових дій. Введення в дію паралельної лінії енергопостачання підприємства (приєднання до загальноукраїнської мережі) не відбулось, що підтверджується листами Держенергонагляду від 14.11.2014 року №01/11−5590, актами Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду від 18.01.2016 року №02/23−02−003 та від 07.03.2017 року №02/23−02−005. Для вирішення питань щодо забезпечення надійного енергопостачання підприємства ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» зверталось до профільних міністрів, проте це питання вирішено не було. Зазначені обставини унеможливлюють до теперішнього часу виробничу діяльність та випуск продукції ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». В зв`язку з неможливістю ведення виробничої діяльності на підприємстві було введено простій. Вказані обставини свідчать про те, що невиплата заробітної плати працівникам при звільненні не є результатом вини роботодавця, а є наслідком форс-мажорних обставин. Крім того, Верховний Суд під час розгляду цивільної справи №428/2314/17 за позовом особа_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні взяв до уваги висновок Торгово-промислової палати від 27.09.2017 року №3029/2/21−10.2 щодо впливу форс-мажорних обставин та встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з 25.05.2014 року у зв`язку із вчиненням терористичних актів виникли та існували до моменту вирішення судами спору обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання перед працівниками за трудовим договором. [А.] висновку дійшов Рівненський районний суд під час розгляду справи №579/1481/19 за позовом особа_3 до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.
19.02.2020 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
особа_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в період з 01.01.2005 року по 19.05.2017 року.
Трудові відносини були припинені за власним бажанням особа_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії номер_1.
На момент звільнення особа_1 заборгованість по заробітній платі становила 63390, 96 грн., про стягнення якої 31.07.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.
Повний розрахунок з позивачем був проведений 26.12.2019 року, що підтверджується копією виписки з карткового рахунку позивача від 05.02.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Представник відповідача Селіхова Г.А. заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на відсутність вини підприємства у невиплаті позивачу всіх сум, що належать йому в день звільнення. На підтвердження своїх заперечень представником відповідача суду був наданий Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зроблений Торгово-промисловою палатою України 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 (далі — Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2).
Зазначеним Науково-правовим висновком від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 засвідчено, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі територій міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що супроводжуються актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотніми обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2).
Отже, унеможливлення виконання обов`язків ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», передбачених законодавством України про працю, а саме: ч.1 ст. 47, ч.1 ст.83, ст. 116 КЗпП України, в день звільнення з кожним працівником провести розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області в т.ч. м. Сєвєродонецька (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення від відповідальності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2).
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (надзвичайної або невідворотної за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України)).
З аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» може бути повністю звільнений від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні за умови, що це сталось внаслідок дії непереборної сили, яку відповідач не міг передбачити або передбачив, але не міг її відвернути.
При цьому суд враховує приписи ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно з розпорядженнями КМУ від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12.2015 року №1275 м. Сєвєродонецьк Луганської області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Частинами 1, 2 статті 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Проаналізувавши зміст Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 у [censored] з нормами ст.ст. 14, 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 р. №44(5), суд приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не підтвердило належними та достатніми доказами настання обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливили виконання ним обов`язків щодо проведення повного розрахунку з позивачем при його звільненні відповідно до норм чинного КЗпП України.
Суд вважає, що єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини, (обставини непереборної сили) є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України, складений та засвідчений уповноваженими особами із засвідчення форс — мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зареєстрований в Реєстрі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
На думку суду, у Науково-правовому висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 науковцями лише досліджуються та аналізуються фактичні обставини, що склались в господарській діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», а не засвідчується настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які унеможливлюють виконання обов`язків ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», передбачених законодавством України про працю. Суд вважає, що зазначений висновок містить точку зору та особисту думку науковців, які його склали з урахуванням того обсягу документів, які надало для дослідження ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача Селіхової Г.А. щодо того, що відключення від об`єднаної енергосистеми України, відсутність доступу до електростанцій України, неможливість відновити доступ до джерел електропостачання унеможливили проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Суд вважає, що копія листа Держенергонагляду від 14.11.2014 року №01/11−5590 та акти Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду від 18.01.2016 року №02/23−02−003 та від 07.03.2017 року №02/23−02−005 жодним чином не свідчать про неможливість виконання відповідачем зобов`язань з приводу виплати заробітної плати працівникам підприємства при звільненні.
Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи, що відповідач не надав сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України в порядку, визначеному чинним законодавством України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні.
На думку суду, в судовому засіданні було встановлено, що існували певні обставини, які перешкоджали веденню стабільної фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Проте нестабільна фінансово-господарська діяльність підприємства або відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Також суд відзначає, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України не бере до уваги висновки про існування форс-мажорних обставин, зроблені під час розгляду цивільної справи №428/2314/17 за позовом особа_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та під час розгляду цивільної справи№579/1481/19 за позовом особа_3 до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.
Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення фактичного розрахунку, суд враховує заявлені позовні вимоги, а також те, що позивач був звільнений 19.05.2017 року, в день звільнення він знаходився на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі — Порядок).
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі №6−195цс134.
Середньогодинна заробітна плата позивача особа_1 становить 63, 14 грн., а середньомісячне число робочих годин — 163, 1 год., що підтверджується копією довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 12.07.2018 року №36445.
Загальна кількість робочих годин за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, становить 5090, 2 год., яка складається з 8 днів затримки у травні 2017 року (163, 1 год.: 20 робочих днів у травні 2017 року х 8 днів затримки = 65, 2 год.), з 30 повних місяців затримки з червня 2017 року по листопад 2019 року (163, 1 год. х 30 місяців = 4893 год.) та з 17 днів затримки у грудні 2019 року (163, 1 год.: 21 робочих днів у грудні 2019 року х 17 днів затримки = 132 год.).
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 321395, 23 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 63, 14 грн. х 5090, 2 год. = 321395, 23 грн.), яка розрахована судом без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Аналізуючи вищенаведений розрахунок, суд відзначає, що стягненню підлягає сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, у сумі 321395, 23 грн., визначеного без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки цей розрахунок зроблений відповідно до Порядку з урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі №6−195цс134, а тому позовні вимоги позивача особа_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 3214, 11 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258−259, 263−265, 268, 272−273, 354−355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1, інформація_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів в сумі 321 395 (триста двадцять одна тисяча триста дев`яносто п`ять) грн. 23 коп. та судові витрати в сумі 3214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 11 коп.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_3.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи в єдрпоу 33270581.
Представник відповідача: Селіхова [Г.] Анатоліївна, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] б. 5; паспорт номер_4.
Суддя Ж. І. [К.]
Провадження №2/428/1405/2020
рішення
іменем україни
09 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Чумак Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьк Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
встановив:
особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі — ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19.05.2017 року він припинив трудові відносини з відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 63390, 96 грн. 31.07.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 63390, 96 грн. Вказану заборгованість відповідачем було погашено 26.12.2019 року. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року становить 321571, 90 грн. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на його користь зазначений середній заробіток за час затримки розрахунку та судові витрати в сумі 3215, 72 грн.
Представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Селіхова Г.А. надала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтувала тим, що підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є порушення строків проведення розрахунку з працівником при звільненні та вина власника. З посиланням на норми ст. 617 ЦК України, ст. 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначила, що внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) — актів тероризму, військових дій на території України, які були встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 28.11.2017 року № 3800/2/21−10.2, виникла ситуація, внаслідок якої стала неможливою своєчасна виплати заробітної плати при звільненні позивача. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за невиконання зобов`язань, передбачених ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України. Крім того, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» було відключене від об`єднаної енергосистеми України та не має доступу до електростанцій України, а відновити доступ до джерел електропостачання немає можливості через розташування пошкоджених мереж у зоні бойових дій. Введення в дію паралельної лінії енергопостачання підприємства (приєднання до загальноукраїнської мережі) не відбулось, що підтверджується листами Держенергонагляду від 14.11.2014 року №01/11−5590, актами Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду від 18.01.2016 року №02/23−02−003 та від 07.03.2017 року №02/23−02−005. Для вирішення питань щодо забезпечення надійного енергопостачання підприємства ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» зверталось до профільних міністрів, проте це питання вирішено не було. Зазначені обставини унеможливлюють до теперішнього часу виробничу діяльність та випуск продукції ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». В зв`язку з неможливістю ведення виробничої діяльності на підприємстві було введено простій. Вказані обставини свідчать про те, що невиплата заробітної плати працівникам при звільненні не є результатом вини роботодавця, а є наслідком форс-мажорних обставин. Крім того, Верховний Суд під час розгляду цивільної справи №428/2314/17 за позовом особа_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні взяв до уваги висновок Торгово-промислової палати від 27.09.2017 року №3029/2/21−10.2 щодо впливу форс-мажорних обставин та встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з 25.05.2014 року у зв`язку із вчиненням терористичних актів виникли та існували до моменту вирішення судами спору обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання перед працівниками за трудовим договором. [А.] висновку дійшов Рівненський районний суд під час розгляду справи №579/1481/19 за позовом особа_3 до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.
19.02.2020 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
особа_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в період з 01.01.2005 року по 19.05.2017 року.
Трудові відносини були припинені за власним бажанням особа_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії номер_1.
На момент звільнення особа_1 заборгованість по заробітній платі становила 63390, 96 грн., про стягнення якої 31.07.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.
Повний розрахунок з позивачем був проведений 26.12.2019 року, що підтверджується копією виписки з карткового рахунку позивача від 05.02.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Представник відповідача Селіхова Г.А. заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на відсутність вини підприємства у невиплаті позивачу всіх сум, що належать йому в день звільнення. На підтвердження своїх заперечень представником відповідача суду був наданий Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зроблений Торгово-промисловою палатою України 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 (далі — Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2).
Зазначеним Науково-правовим висновком від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 засвідчено, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі територій міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що супроводжуються актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотніми обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2).
Отже, унеможливлення виконання обов`язків ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», передбачених законодавством України про працю, а саме: ч.1 ст. 47, ч.1 ст.83, ст. 116 КЗпП України, в день звільнення з кожним працівником провести розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області в т.ч. м. Сєвєродонецька (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення від відповідальності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2).
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (надзвичайної або невідворотної за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України)).
З аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» може бути повністю звільнений від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні за умови, що це сталось внаслідок дії непереборної сили, яку відповідач не міг передбачити або передбачив, але не міг її відвернути.
При цьому суд враховує приписи ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно з розпорядженнями КМУ від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12.2015 року №1275 м. Сєвєродонецьк Луганської області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Частинами 1, 2 статті 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Проаналізувавши зміст Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 у [censored] з нормами ст.ст. 14, 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 р. №44(5), суд приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не підтвердило належними та достатніми доказами настання обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливили виконання ним обов`язків щодо проведення повного розрахунку з позивачем при його звільненні відповідно до норм чинного КЗпП України.
Суд вважає, що єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини, (обставини непереборної сили) є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України, складений та засвідчений уповноваженими особами із засвідчення форс — мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зареєстрований в Реєстрі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
На думку суду, у Науково-правовому висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21−10.2 науковцями лише досліджуються та аналізуються фактичні обставини, що склались в господарській діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», а не засвідчується настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які унеможливлюють виконання обов`язків ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», передбачених законодавством України про працю. Суд вважає, що зазначений висновок містить точку зору та особисту думку науковців, які його склали з урахуванням того обсягу документів, які надало для дослідження ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача Селіхової Г.А. щодо того, що відключення від об`єднаної енергосистеми України, відсутність доступу до електростанцій України, неможливість відновити доступ до джерел електропостачання унеможливили проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Суд вважає, що копія листа Держенергонагляду від 14.11.2014 року №01/11−5590 та акти Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду від 18.01.2016 року №02/23−02−003 та від 07.03.2017 року №02/23−02−005 жодним чином не свідчать про неможливість виконання відповідачем зобов`язань з приводу виплати заробітної плати працівникам підприємства при звільненні.
Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи, що відповідач не надав сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України в порядку, визначеному чинним законодавством України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні.
На думку суду, в судовому засіданні було встановлено, що існували певні обставини, які перешкоджали веденню стабільної фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Проте нестабільна фінансово-господарська діяльність підприємства або відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Також суд відзначає, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України не бере до уваги висновки про існування форс-мажорних обставин, зроблені під час розгляду цивільної справи №428/2314/17 за позовом особа_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та під час розгляду цивільної справи№579/1481/19 за позовом особа_3 до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.
Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення фактичного розрахунку, суд враховує заявлені позовні вимоги, а також те, що позивач був звільнений 19.05.2017 року, в день звільнення він знаходився на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі — Порядок).
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі №6−195цс134.
Середньогодинна заробітна плата позивача особа_1 становить 63, 14 грн., а середньомісячне число робочих годин — 163, 1 год., що підтверджується копією довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 12.07.2018 року №36445.
Загальна кількість робочих годин за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, становить 5090, 2 год., яка складається з 8 днів затримки у травні 2017 року (163, 1 год.: 20 робочих днів у травні 2017 року х 8 днів затримки = 65, 2 год.), з 30 повних місяців затримки з червня 2017 року по листопад 2019 року (163, 1 год. х 30 місяців = 4893 год.) та з 17 днів затримки у грудні 2019 року (163, 1 год.: 21 робочих днів у грудні 2019 року х 17 днів затримки = 132 год.).
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 321395, 23 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 63, 14 грн. х 5090, 2 год. = 321395, 23 грн.), яка розрахована судом без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Аналізуючи вищенаведений розрахунок, суд відзначає, що стягненню підлягає сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, у сумі 321395, 23 грн., визначеного без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки цей розрахунок зроблений відповідно до Порядку з урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі №6−195цс134, а тому позовні вимоги позивача особа_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 3214, 11 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258−259, 263−265, 268, 272−273, 354−355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1, інформація_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2017 року по 24.12.2019 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів в сумі 321 395 (триста двадцять одна тисяча триста дев`яносто п`ять) грн. 23 коп. та судові витрати в сумі 3214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 11 коп.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_3.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи в єдрпоу 33270581.
Представник відповідача: Селіхова [Г.] Анатоліївна, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] б. 5; паспорт номер_4.
Суддя Ж. І. [К.]
