ПРАТ "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ": невыплата зарплаты

Дело № 428/8550/20

решение
именем украины

18 ноября 2020 г.. Северодонецк

Северодонецкий городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [Б.] Д.Б.,
с участием секретаря [К.] Ю.П.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Северодонецке гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» о взыскании середнього заработка за время задержки расчета при увольнении,  —
В:


 1. Позиции сторон, заявления, ходатайства, другие процессуальные действия

1.1. особа_1 обратился к Северодонецкого городского суда Луганской области с исковым заявлением к Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований истец указал, что с 23.10.2001 он работал в ЗАО «Северодонецкое объединение Азот». 29.05.2017 истец был уволен по собственному желанию на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, однако полного расчета с ним проведено не было. Задолженность по заработной плате в сумме 26402, 41 грн. была выплачена только 22.09.2020 на основании судебного приказа Северодонецкого городского суда Луганской области от 03.10.2019 по гражданскому делу №428 / 11306/19. В связи с этим истец просит взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 250 625 грн. 98 коп.
1.2. Представитель ответчика предоставила в суд отзыв на иск, в котором возражала против удовлетворения иска. В частности указала, что в постановлении Верховного Суда Украины от 03.07.2013р. (Дело №6−64цс13) изложена правовая позиция, в которой указано, что «согласно положениям ст.117 КЗоТ Украины, обязательным условием возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия». Таким образом, всякое явление, которое препятствует собствиков должное выполнить свои обязанности перед работником, исключает вину владельца. «Научно-правовое заключение по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при увольнении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы)» был издан ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» Торгово-промышленной палатой Украины 28.11 .2017р. за №3800 / 2 / 21−10.2. С указанного вывода следует, что террористическая угроза и угроза территориней целостности Украины :, в том числе территорий города Северодонецк (в период с 25.05.2014 г.. по 22.07.2014 г.), города Первомайск, города Счастье (город Луганск) Луганской области, сопровождается актами терроризма, на преодоление которых направлено проведения в Донецкой и Луганской областях антитеррористической операции в 2014 году и по состоянию на текущую дату мероприятия ее проведения продолжаются являются чрезвычайными, непредсказуемыми и неизбежных обстоятельств, что объективно невозможным выполнение сторонамы обязанностей, предусмотренных условиями договора (контракта), законодательными и другими нормативными актами. Остановка хозяйственной деятельности ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» является вынужденной мерой, обусловленным предотвращением возникновения техногенных катастроф из-за потенциальной угрозы проведения террористических актов на территории Луганской области, а также физической невозможностью ведения производственной деятельности за отсутствия надлежащего энергоснабжения, в частности: разрушения 17 сентября 2014 луганской ТЭЦ, расположенной в городе Счастье вблизи города Луганска Луганской области, и прекращении электроснабжения ПС «Михайловская — 330 кВ», расположенной возле города Первомайск Луганской области, территория которого с 2014 года и по настоящее время находится под контролем незаконных вооруженных формирований. Вследствие влияния действия форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) фактически ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» лишены возможности выполнить обязанность, предусмотренный законодательством Украины праэто, в частности: ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины, а именно: произвести расчет с каждым уволенным работником в день увольнения. Указанные форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) являются основаниями для освобождения от ответственности обязаны стороны, которой за этим выводом является ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» за невыполнение обязательств, предусмотренных ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины. Кроме того, следует отметить, что в результате боевых действий в ходе антитеррористическойй операции один из источников энергоснабжения повреждено и в настоящее время ЗАО «Северодонецкое еверодонецьке объединение АЗОТ» обеспечивается электроэнергией только по одной сети электропередачи 220 кВ от Луганской ТЭС, которая является крайне ненадежной и работает с постоянными перебоями из-за того, что указанная электростанция расположена непосредственно на линии соприкосновения и находится под обстрелами. Введение в действие параллельной линии энергоснабжения предприятия, а именно присоединение к всеукраинской сети, к тепереннего времени не произошло. Указанные факты подтверждаются письмом Госэнергонадзора Минэнерго Украины от 14.11.2014р. № 01 / 11−5590, а также Актом Северодонецкого отделения Госэнергонадзора в Луганской обл .. от 18.01.2016р. № 02 / 23−02−003 и справкой Северодонецкого отделения Государственной инспекции Госэнергонадзора в Донбасском регионе от 07.03.2017р. № 02 / 23−02−005. Указанные факторы свидетельствуют о том, что задержка выплаты заработной платы работникам и расчета при увольнении не естьрезультатом вины работодателя, а есть следствием форс-мажорных обстоятельств и других явлений: проведение АТО в регионе, ненадлежащим поставкой электроэнергией и, как следствие, длительным простоем производственных мощностей, которые препятствуют владельцу должным образом выполнять свои обязанности перед работником. Учитывая изложенное, ответчик считает, что основания для удовлетворения исковых требований особа_1 о взыскании с ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» в пользу среднего заработка за время задержки розсчета при увольнении, отсутствуют, поэтому просит суд в удовлетворении исковых требований особа_1 отказать.
1.3. Истец в судебном заседании не присутствовал, в письменном заявлении просил рассмотреть дело без его участия.
Представитель ответчика в судебное заседание не явилась, о причине неявки суд не сообщила, о времени и месте рассмотрения дела сообщалось должным образом. Заявление о рассмотрении дела без ее участия в суд не поступало.

 2. Обстоятельства дела, содержание спорных правоотношений

2.1. согласно ис копией трудовой книжки серии номер_1, выданной 23.01.1997 на имя особа_1, истец был уволен с ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» с 29.05.2017 по собственному желанию на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины в связи с невыполнением или уполномоченным органом условий коллективного договора.
С копии письма ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» №464 от 17.05.2019 усматривается, что сумма задолженности по заработной плате при увольнении составляет 26402, 41 грн.
Согласно копии судебного наказу от 03.10.2019 по делу № 428/11306/19 с ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» в пользу особа_1 были стянуты начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 26402, 41 грн.
Согласно выписке с банковского счета истца в АБ «Клиринговый Дом» от 29.09.2020, на счет истца 22.09.2020 была перечислена сумма заработной платы в размере 26402, 21 грн.
Согласно справке ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» № 38 539 от 17.05.2019 среднечасовая заработная плата особа_1 стекладает 27, 44 грн., среднемесячное количество часов в период — 163, 1 ч., среднемесячная заработная плата — 4475, 46 грн.

 3. Релевантные источники права

3.1. Согласно части первой статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Согласно части первой статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в строки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В постановлении от 27 марта 2013 года делу № 6−15цс13 Верховный Суд Украины пришел к выводу, предусмотренного ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине налетажных уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
В пункте 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета приувольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Сама по соби отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
3.2. Согласно статье 4 КЗоТ Украины законодательство о труде состоит из настоящего Кодекса и иных актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Согласно части первой статьи 9 ГК Украины положения настоящего Кодекса применяются к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства.
Поскольку трудовым законодательством не урегулированы отношения по поводу возмещенияимущественного ущерба, положения гражданского законодательства могут распространяться на такие отношения.
Учитывая исковые требования в этом деле, в частности требования о выплате среднего заработка в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, то есть своего рода возмещения причиненного имущественного вреда, регулируются главой 82 ГК Украины, применению подлежат положения гражданского законодательства.
Статьей 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственностиза нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы.
В пункте 1 части первой статьи 263 ГК Украины приведены признаки непреодолимой силы как чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях события. Итак, непреодолимой силой является чрезвычайное или неотвратимое внешнее событие, полностью освобождает от ответственности лицо, нарушившее обязательство, при условии, что последняя не могла ее предсказать или предусмотрела, но не могла ее предотвратить, и это событие завдала убытков.
В соответствии со ст. 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» в течение срока действия настоящего Закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
В соответствии со статьей 14−1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине», Торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) и выдают сертификат о таких обстоятельствах в течение семи дней со дня обращения субъекта `объекта хозяйственной деятельности по себестоимости. Сертификат о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) для субъектов малого предпринимательства выдается бесплатно.
Форс-мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) является чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно невозможным исполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.п.), обязанностей по законодательными и другими нормативными актами, а именно: угроза войны, вооруженного конфликта или серьезная угроза такого конфликта, включая, но не ограничиваясь враждебными атаками, блокадами, военным эмбарго, действия иностранного врага, общая военная мобилизация, военные действия, объявленная и необъявленная ейна, действия общественного врага, возмущения, акты терроризма, диверсии, пиратства, беспорядки и тому подобное.
Пунктом 3.3. Регламента удостоверения Торгово-промышленной палатой Украины и региональными торгово-промышленными палатами форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), утвержденного решением Президиума ТПП Украины от 18 декабря 2014 № 44 (5), установлено, что сертификат (в определенных договорах, законодательных и нормативных актах упоминается также как вывод, справка, подтверждение) о форс-мажорных обстоятельств (Обстоятельства непреодолимой силы) — это документ, по утвержденным Президиумом ТПП Украины соответствующими формами, удостоверяющий наступления форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), выданный ТПП Украины или региональной торгово-промышленной палатой в соответствии с действующим законодательством, условиями договора (контракта, соглашения и т.п.) и настоящим Регламентом.
Пунктами 3.4, 3.5 вышеуказанного Регламента определено, что:
 — уполномоченный орган — ТПП Украины или региональная торгово-промышленная палата, в которую обратился заявник с обращением о заверении форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы);
 — уполномоченные лица — сотрудники ТПП Украины, сотрудники региональных торгово-промышленных палат, которые внесены в Реестр уполномоченных лиц по удостоверению форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы);
Согласно п. 5.1, 5.3, 5.7 вышеуказанного Регламента ТПП Украины ведет единый Реестр сертификатов, выданных ТПП Украины и региональными ТПП (Реестр сертификатов), о заверении форс-мажорных обстановкин (обстоятельств непреодолимой силы) и Реестр уполномоченных лиц.
Уполномоченное лицо ТПП Украины, региональной ТПП после рассмотрения заявления, подготовки сертификата и до его выдачи заявителю обязана зарегистрировать электронную версию сертификата в Реестре сертификатов с присвоением ему порядкового номера. После получения порядкового номера и выдачи оригинала сертификата заявителю один экземпляр подлежит хранению в уполномоченном органе, который выдал сертификат, и один депонируется в ТПП Украины, срок сберигання которых составляет 4 (четыре) года со дня выдачи.
В Реестр уполномоченных лиц вносятся специалисты с высшим юридическим образованием и опытом практической работы в юридической сфере не менее 3 лет, имеющие свидетельство о прохождении соответствующего курса обучения в ТПП Украины, уполномоченные в соответствии с приказом Торгово-промышленной палаты Украины или региональной ТПП на выполнение функциональных обязанности связям.
3.3. В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 по делу № 761/9584/15-ц было здийснено отступление от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6−113цс16, и указано, что, уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
 — размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым занодательства, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
 — период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
 — вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
 — иные обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, он удовлетворяет исковыеи требования о взыскании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично. Поэтому Большая Палата Верховного Суда также отступила от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу № 6−113цс16 о том, что право суда уменьшить размер среднего заработка зависит от принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины.
3.4. Осуществлениея расчетов среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определен в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100. Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платыв том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка, начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработкана число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная позиция по расчету размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 21.01.2015 года по делу № 6−195цс134.
При этом из вышеизложенного следует, что начисление выплат, исчисляемыхиз средней заработной платы за последние 2 месяца работы, могут проводиться из расчета отработанных часов работника, если это целесообразно.

 4. Оценка доказательств и аргументов сторон

4.1. Системный анализ вышеизложенных правовых норм позволяет суду сделать вывод о том, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины за невыплату причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной статьей 117 КСПП Украина.
Итак, в спорных правоотношениях по вине ответчика не был проведен полный расчет при увольнении с истцом, при этом ответчик не предоставил доказательств в пользу противного.
4.2. Согласно научно-правового заключения, подписанного специалистами в области права и Первым вице-президентом Торгово-промышленной палаты Украины, по невозможности исполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при увольнении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обставин непреодолимой силы) от 28 ноября 2017 № 3800/2 / 21−10.2:
 — приостановление хозяйственной деятельности Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» является вынужденной мерой, обусловленным предотвращением возникновения техногенных катастроф из-за потенциальной угрозы проведения террористических актов на территории Луганской области, а также физической невозможностью ведения производственной деятельности за отсутствия надлежащего энергоснабжения, в частности: разрушения 17 Сентябрь 2014 ЛуганскойТЭЦ, расположенной в городе Счастье вблизи города Луганска Луганской области, и прекращении электроснабжения ПС «Михайловская-330 кВ», расположенного около города Первомайск Луганской области, территория которого с 2014 года и по настоящее время находится под контролем незаконных вооруженных формирований;
 — невозможность выполнения обязанности, предусмотренного ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины, а именно провести расчет с каждым уволенным работником в день увольнения, в частности 27 июня 2017, вызвано воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно актами терроризма на территории Луганской области, в том числе: города Северодонецк (в период с 25.05.2014 года по 22.07.2014 pоку), города Первомайск, города Счастье (город Луганск) Луганской области, последствиями которых является разрушение 17 сентября 2014 Луганской ТЭЦ, расположенной в городе Счастье вблизи города Луганска Луганской области, и прекращении электроснабжения ПС «Михайловская — 330 кВ», расположеннойу города Первомайск Луганской области, который находится под контролем незаконных вооруженных формирований, и которые на текущую дату продолжают действовать и дату окончания их действия установить невозможно.
Предоставляя оценку вышеуказанном научно-правовом заключении суд отмечает, что этот вывод является допустимым письменным доказательством, однако суду необходимо провести детальный анализ обоснованности этого вывода и его достаточности для установления отсутствия вины ответчика в невыполнении обязанности, предусмотренного ч. 1 ст.47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины.
Из содержания вышеуказанного заключения следует, что научно-правовое заключение от 28 ноября 2017 № 3800/2 / 21−10.2 НЕ вносился в вышеупомянутого Реестр сертификатов, а лица, подписавшие этот вывод не является уполномоченными лицами в понимании Регламента удостоверения Торгово-промышленной палатой Украина и региональными торгово-промышленными палатами форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы).
Итак, научно-правовой вывод от 28 ноября 2017 года № 3800/2 / 21−10.2 не является сертификатом (заключением, справкой, подтверждением) в понимании Регламента удостоверения Торгово-промышленной палатой Украины и региональными торгово-промышленными палатами форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), Закона Украины «О торгово промышленные палаты в Украине «и статьей 10 Закона Украины» О временных мерах на период проведения антитеррористической операции «.
Оценивая содержание и суть вышеуказанного научно-правового заключения суд отмечает, что согласно смистом раздела VII вышеуказанного научно-правового заключения и по содержанию договора о предоставлении услуг № 2 / 21−4.1 / 17−3.108 от 27 ноября 2017 года, заключенным между ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» и Торгово-промышленной палатой Украины, этот научно-правовой вывод частному заказу ответчика, которое выполнено с учетом обстоятельств и документов, сообщенных и предоставленных только ответчиком
Итак, указанный вывод по своей сути является письменным мнением определенных специалистов в области права горахвно спорных правоотношений, которую эти специалисты сформировали на выполнение заказа ЗАО «Северодонецкое объединение Азот». Для формирования этого мнения специалисты использовали только те сведения и документы, которые считало необходимым сообщить и предоставить ЗАО «Северодонецкое объединение Азот».
В обоснование научно-правового заключения положено главное утверждение о том, что невозможность выполнения обязанности, предусмотренного ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины, вызвано воздействием форс-мажорныхх обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно актами терроризма на территории Луганской области, в том числе: города Северодонецк (в период с 25.05.2014 года по 22.07.2014 pоку), города Первомайск, города Счастье (город Луганск) Луганской области, результатам которых является разрушение 17 сентября 2014 Луганской ТЭЦ, расположенной в городе Счастье вблизи города Луганска Луганской области, и прекращении электроснабжения ПС «Михайловская — 330 кВ», расположенной возле города Первомайск Луганской вБЛАСТ.
По мнению суда, акты терроризма, которые имели место на территории Луганской области в 2014 году и повлекших разрушения Луганской ТЭЦ и прекращение электроснабжения ПС «Михайловская — 330 кВ» не могут быть основанием для признания отсутствия вины ответчика в невыполнении своего долга, предусмотренного ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины, в течение неограниченного периода времени. С 2014 года до 2017 года (в течение трех полных лет) ответчик достаточное время для того, чтобы пристосуваты хозяйственную деятельность предприятия в изменившихся обстоятельств, в частности решить вопрос надлежащего электроснабжения предприятия путем подключения к другим источникам электрического питания, либо путем самостоятельного создания таких источников питания (генераторов и т.п.), или же путем организации хозяйственной деятельности предприятия (в том числе путем сужения объемов деятельности и / или путем сокращения штата работников) таким образом, чтобы предприятие имело возможность выполнять свои трудовые обязавязания перед работниками.
Также, в обоснование научно-правового заключения от 28 ноября 2017 № 3800/2 / 21−10.2 возложены определенные примеры судебной практики, по мнению специалистов, составили вывод, имела значение для установления в действиях ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» признаков вины или отсутствия таких признаков. Вместе с тем, в заключении содержится ссылка на решение Апелляционного суда Донецкой области, в которых апелляционные суды фактически признавали уважительными причины невыдачи трудовой книжкиработнику и признавали факт перемещения предприятия с неподконтрольной территории Украины свидетельствующим об отсутствии вины предприятия о невыплате заработной платы. В этом деле подобные обстоятельства отсутствуют, ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» находится на подконтрольной украинскому власти территории, но не перемещалось с неподконтрольной территории. Также, ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» не теряло контроль над своими производственными мощностями, в том числе в течение 2014, А доказательств в пользу противного в суд предоставлено не было. Ссылка на постановление Верховного Суда Украины по делу № 6−365цс16 также не заслуживают внимания, поскольку обстоятельства, указанные в постановлении Верховного Суда Украины, и обстоятельства в этом деле существенно отличаются, в частности предметом анализа Верховного Суда Украины был сертификат Торгово-промышленной палаты Украины, который Верховным Судом было оценено как изданный в порядке статьи 14−1 Закона Украины «О торгово-промышленных палать в Украине «.
Кроме того, в качестве подтверждения отсутствия вины ответчика в невыполнении обязанности, предусмотренного ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины, в заключении приводится утверждение о том, что «не вызывает сомнения проявление должной заботливости заявителя к работникам ЗАО» Северодонецкое объединение Азот «при чрезвычайных обстоятельствах и подтверждается первоочередным намерением принять меры по недопущению риска их жизни и здоровью на территории, на которой угроза возникновения техногенной те экологической катастрофы продолжается ежедневно « (лист 20 заключения).
По мнению суда, проявление должной заботливости работодателя по выполнению обязанности, предусмотренного ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины, может иметь место тогда, когда работодатель принял все возможные меры для проведения фактического денежного расчета с работником при увольнении, то есть совершил действия по организации своей хозяйственной деятельности таким образом, чтобы накопить и выплатить денежные средства в пользу работника, який уволился. Принятие мер по недопущению риска жизни и здоровью работников не являются мерами, которые направлены на накопление и выплату денежных средств в пользу работника. Выше по тексту этого решения суд уже обращал внимание на то, что с 2014 года до 2017 года (в течение трех полных лет) ответчик достаточное время для того, чтобы приспособить хозяйственную деятельность предприятия в изменившихся обстоятельств.
Относительно предоставленных представителем ответчика копий актов, писем, справок по поводу сдийснення мероприятий по государственному энергетическому надзору, мониторинга энергетических объектов, потребностей в электрической энергии суд отмечает, что вышеуказанные акты, письма и справки никоим образом не свидетельствуют о невозможности выполнения ответчиком обязательств по поводу выплаты заработной платы работникам предприятия при увольнении, а также не свидетельствуют о принятии ответчиком все возможные меры по поводу выполнения этих обязательств.
Кроме того, ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» не предоставил доказательств того, чв на указанном предприятии не выплачивалась заработная плата другим работникам в течение периода задержки расчета при увольнении истца.
Подытоживая изложенное суд отмечает, что вина в форме неосторожности имеет место при отсутствии у лица намерения совершить противоправное деяние и нанести вред или способствовать причинению вреда. В гражданском праве встречается разделение неосторожности на простую и грубую (например, ст. 1193 ГК). Так, неосторожность является грубой, если лицо предвидело возможность наступления вредныхпоследствий своего деяния, но легкомысленно рассчитывало на их предотвращение. Неосторожность считается простым, если лицо не предвидело возможности наступления вредных последствий своего деяния, хотя могла и должна была их предвидеть.
В данном случае ЗАО «Северодонецкое объединение Азот» как частное предприятие, целью которого является получение прибыли, могло и должно было предвидеть, что отсутствие каких-либо эффективных действий в течение трех полных лет по поводу приспособления хозяйственной деятельности подприемства к изменившимся обстоятельствам, в частности по поводу решения вопроса надлежащего электроснабжения предприятия путем подключения к другим источникам электропитания, или по поводу самостоятельного создания таких источников питания (генераторов и т.п.), или по поводу надлежащей организации хозяйственной деятельности предприятия (в том числе путем сужения объемов деятельности и / или путем сокращения штата работников), приведет к невозможности предприятия выполнять свои трудовые обязательства перед працивникамы должным образом. Также, ЧАО «Северодонецкое объединение Азот» предусматривало возможность наступления вредных последствий нарушения норм ст. 116 КЗоТ Украины, но легкомысленно рассчитывало на их наступления, хотя мало объективную возможность осуществить с истцом полный расчет при увольнении или в течение разумного срока (в течение нескольких дней) после освобождения.
Итак, в спорных правоотношениях по вине ответчика не был проведен полный расчет при увольнении с истцом, при этом отвечаетвыдаче имел возможность осуществить такой расчет в течение времени его задержки. Научно-правовой вывод от 28 ноября 2017 № 3800/2 / 21−10.2 и другие письменные доказательства, предоставленные ответчиком, не являются достаточными для того, чтобы констатировать отсутствие вины ответчика в невыполнении обязанности, предусмотренного ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 и ст. 116 КЗоТ Украины.
Ссылка представителя ответчика в отзыве на судебную практику Верховного Суда по делу № 428/2314/17 являются несостоятельными, ведь во-первых, указанная справа касается применения в качестве доказательства другого научно-правового заключения относительно другого юридического лица, а во-вторых суда неизвестно осуществлялся по делу № 428/2314/17 анализ того, соответствует ли такой вывод требованиям Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине «и может ли он свидетельствовать форс-мажорные обстоятельства.
4.3. Определяя размер среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета с истцом, суд учитывает, что истец был освобожден 29.05.2017, то есть вдень, когда он находился на работе и оплата за который была начислена ему при увольнении, в связи с чем размер среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета с истцом должен исчисляться со дня, следующего за днем ​​увольнения истца, что соответствует положениям ст. 116 КЗоТ Украины. Такой вывод суда обосновывается тем, что задержка расчета при увольнении начинается не в день увольнения, а в день, следующий за днем ​​увольнения, ведь день увольнения является рабочим днеми оплачивается в общем порядке.
Следовательно, размер среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета с истцом должен исчисляться с 30.05.2017 по 22.09.2020.
Среднечасовая заработная плата истца составляет 27 грн. 44 коп. согласно справки, предоставленной ответчиком.
Среднемесячное число рабочих часов истца согласно справки, предоставленной ответчиком, составляет 163, 1 рабочих часов.
Общее количество рабочих часов за период с 30.05.2017 по 22.09.2020 включительно составляет 6495, 83 ч., Яка состоит из количества рабочих часов за 39 полных месяцев (июнь 2017 — август 2020 года, рабочих часов за 2 рабочих дня в мае 2017 года и рабочих часов за 16 рабочих дней в сентябре 2020 года, то есть (163, 1 ч. х 39 мес.) + (163, 1 ч. / 20 рабочих дней в мая 2017 года х 2 рабочих дня задержки расчета) + (163, 1 ч. / 22 рабочих дня в сентябре 2020×16 рабочих дней задержки расчета) = 6495, 83 ч.)
Таким образом, общая сумма среднего заработка за время задержки расчетнойку при увольнении составляет 178245, 58 грн. (Определяется путем умножения среднечасовой заработной платы на количество рабочих часов задержки, то есть 27, 44 грн. Х 6495, 83 ч. = 178245, 58 грн.)
4.4. Учитывая выводы, изложенные в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 по делу № 761/9584/15-ц, суд считает необходимым уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении истца, ведь его размер в сумме 178245, 58 грн. является несоизмеримо большим.
позывыч обратился в суд с настоящим иском 13 октября 2020, то есть по истечении более трех лет с момента увольнения с работы, которое имело место 29 мая 2017.
Ответчик возражал против права истца на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а потому факт нарушения этого права был установлен только во время судебного разбирательства. При этом ответчиком не доказано, что у него отсутствовала финансовая возможность для выплаты истцу суммы заработка при увольнении.
сумманевыплаченной истцу при увольнении заработной платы составляет 26402, 41 грн., то есть эта сумма почти в семь раз меньше суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Для приблизительной оценки размера имущественных потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, которые разумно можно было бы предсказать, на основании данных Национального банка Украины о средневзвешенные ставки по кредитам в годовом исчислении по 2017 — 2020 годы можно рассчитать размер сумм, трудаивник, недополучив принадлежащие ему средства от работодателя, мог бы оплатить как проценты, взяв кредит с целью сохранения уровня своей жизни.
Учитывая очевидную несопоставимость заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, действиями истца и ответчика, суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, определение размера ОТВЕТСьности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат в сумме 35 000 грн. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть на основе статистических усредненных показателей.
4.5. Из содержания п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 года вбачаеться, что взимание и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, а следовательно суд определяет сумму к взысканию без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Подводя итог суд отмечает, что с ответчика в пользу истца следует взыскать сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 30.05.2017 по 22.09.2020, определенной без удержания налогов и других обов`языковых платежей в размере 35 000 грн. 00 коп.
По основаниям, суд считает необходимым удовлетворить исковые требования частично.

 5. Распределение судебных расходов

5.1. Решая вопрос о распределении судебных расходов, суд в соответствии со ст. 141 ГПК Украины считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца сумму судебного сбора в размере 350 грн. 00 коп. — пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Руководствуясь ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263−265, 268, 273, 354 ГПК Украини суд —
решил:

Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот», код егрпоу 33270581, местонахождение: Украина, Луганская область, г.. Северодонецк, ул. [П] д. 5, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, место жительства: адреса_1 средний зариток за время задержки расчета при увольнении за период с 30.05.2017 по 22.09.2020, определенный без удержания налогов и других обязательных платежей в размере 35 000 (тридцать пять тысяч) рублей. 00 коп.
Отказать в удовлетворении остальной части исковых требований.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Северодонецкое объединение Азот», код 33270581, местонахождение: Украина, Луганская область, город Северодонецк, улица [П] дом 5, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, место жительства: адреса_1 сумму судебного сбора в размере 350 (триста пятьдесят) рублей. 00 коп.
С учетом пункта 15.5 Переходных положений ГПК Украины (в редакции, вступившей в силу 15.12.2017) решение может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в Луганский апелляционный суд через Северодонецкий городской суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (виришення вопрос) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками справи, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Судья Д.Б. [Б.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



Справа № 428/8550/20

рішення
іменем україни

18 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  —
встановив:


 1. Позиції сторін, заяви, клопотання, інші процесуальні дії

1.1. особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 23.10.2001 він працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». 29.05.2017 позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, проте повного розрахунку з ним проведено не було. Заборгованість з заробітної плати в сумі 26402, 41 грн. була виплачена лише 22.09.2020 на підставі судового наказу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.10.2019 по цивільній справі №428/11306/19. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 250 625 грн. 98 коп.
1.2. Представник відповідача надала до суду відзив на позов, в якому заперечувала проти задоволення позову. Зокрема вказала, що в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013р. (справа №6−64цс13) викладена правова позиція, в якій зазначено, що «за положеннями ст.117 КЗпП України, обов`язковою умовою покладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства». Таким чином, усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов`язки перед працівником, виключає вину власника. «Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)» був виданий ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Торгово-промисловою палатою України 28.11.2017р. за №3800/2/21−10.2. З вказаного висновку вбачається, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності Україні:, у тому числі територій міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 р. по 22.07.2014 р.), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Зупинення господарської діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська — 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань. Внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» позбавлено можливості виконати обов`язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема: ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України, а саме: провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення. Вказані форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони, якою за цим висновком є ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за невиконання зобов`язань, передбачених ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України. Крім того, слід зазначити, що внаслідок бойових дій у ході антитерористичної операції одне з джерел енергопостачання пошкоджено і на цей час ПрАТ «Сєвєродонецьке євєродонецьке об`єднання АЗОТ» забезпечується електроенергією лише по одній мережі електропередачі 220 кВ від Луганської ТЄС, яка є вкрай ненадійною та працює з постійними перебоями через те, що вказана електростанція розташована безпосередньо на лінії зіткнення і знаходиться під обстрілами. Введення в дію паралельної лінії енергопостачання підприємства, а саме приєднання до загальноукраїнської мережі, до теперішнього часу не відбулось. Зазначені факти підтверджуються Листом Держенергонагляду Міненерговугілля України від 14.11.2014р. № 01/11−5590, а також Актом Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду у Луганській обл.. від 18.01.2016р. № 02/23−02−003 та Довідкою Сєвєродонецького відділення Державної інспекції Держенергонагляду у Донбаському регіоні від 07.03.2017р. № 02/23−02−005. Вказані чинники свідчать про те, що затримка виплати заробітної плати працівникам та розрахунку при звільненні ні є результатом провини роботодавця, а є слідством форс-мажорних обставин і інших явищ: проведення АТО в регіоні, неналежним постачанням електроенергією і, як наслідок, тривалим простоєм виробничих потужностей, які перешкоджають власникові належним чином виконувати свої обов`язки перед працівником. З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог особа_1, про стягнення з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відсутні, тому просить суд у задоволенні позовних вимог особа_1 відмовити.
1.3. Позивач в судовому засіданні присутній не був, у письмовій заяві просив справу розглядати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

 2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Згідно із копією трудової книжки серії номер_1, виданої 23.01.1997 на ім`я особа_1, позивач був звільнений з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з 29.05.2017 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником чи уповноваженим органом умов колективного договору.
З копії листа ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» №464 від 17.05.2019 вбачається, що сума заборгованості по заробітній платі на момент звільнення складає 26402, 41 грн.
Відповідно до копії судового наказу від 03.10.2019 по справі № 428/11306/19 з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь особа_1 було стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 26402, 41 грн.
Згідно із випискою з банківського рахунку позивача в АБ «Кліринговий Дім» від 29.09.2020, на рахунок позивача 22.09.2020 була перерахована сума заробітної плати в розмірі 26402, 21 грн.
Відповідно до довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 38 539 від 17.05.2019 середньогодинна заробітна плата особа_1 складає 27, 44 грн., середньомісячна кількість годин за період — 163, 1 год., середньомісячна заробітна плата — 4475, 46 грн.

 3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6−15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
3.2. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.
Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до статті 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Пунктом 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) — це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного Регламенту визначено, що:
 — уповноважений орган — ТПП України або регіональна торгово-промислова палата, до якої звернувся заявник зі зверненням про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
 — уповноважені особи — співробітники ТПП України, співробітники регіональних торгово-промислових палат, які внесені до Реєстру уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
Згідно із п. 5.1, 5.3, 5.7 вищевказаного Регламенту ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.
Уповноважена особа ТПП України, регіональної ТПП після розгляду заяви, підготовки сертифіката і до його видачі заявнику зобов`язана зареєструвати електронну версію сертифіката в Реєстрі сертифікатів із присвоєнням йому порядкового номера. Після отримання порядкового номера та видачі оригінала сертифіката заявнику один екземпляр підлягає зберіганню в уповноваженому органі, що видав сертифікат, і один депонується в ТПП України, термін зберігання яких становить 4 (чотири) роки з дня видачі.
До Реєстру уповноважених осіб вносяться фахівці з вищою юридичною освітою та досвідом практичної роботи в юридичній сфері не менше 3 років, які мають свідоцтво про проходження відповідного курсу навчання в ТПП України, уповноважені відповідно до наказу Торгово-промислової палати України або регіональної ТПП на виконання функціональних обов`язків.
3.3. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц було здійснено відступ від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6−113цс16, і вказано, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
 — розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
 — період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
 — ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
 — інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6−113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
3.4. Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6−195цс134.
При цьому з вищевикладеного вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, можуть проводитися з розрахунку відпрацьованих годин працівника, якщо це є доцільним.

 4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє суду дійти висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного.
4.2. Згідно науково-правового висновку, підписаного фахівцями у галузі права та Першим віце-президентом Торгово-промислової палати України, щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21−10.2:
 — зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська-330 кВ», що розташоване біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань;
 — унеможливлення виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок із кожним звільненим працівником у день звільнення, зокрема 27 червня 2017 року, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 pоку), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська — 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
Надаючи оцінку вищевказаному науково-правовому висновку суд зазначає, що цей висновок є допустимим письмовим доказом, проте суду необхідно провести детальний аналіз обґрунтованості цього висновку та його достатності для встановлення відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України.
Із змісту вищевказаного висновку вбачається, що науково-правовий висновок від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21−10.2 не вносився до вищезгаданого Реєстру сертифікатів, а особи, які підписали цей висновок не є уповноваженими особами в розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Отже, науково-правовий висновок від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21−10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) в розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Оцінюючи зміст та суть вищевказаного науково-правового висновку суд зазначає, що згідно із змістом розділу VII вищевказаного науково-правового висновку та згідно із змістом договору про надання послуг № 2/21−4.1/17−3.108 від 27 листопада 2017 року, укладеним між ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та Торгово-промисловою палатою України, цей науково-правовий висновок є приватним замовленням відповідача, яке виконано з урахуванням обставин та документів, повідомлених і наданих лише відповідачем
Отже, вказаний висновок за своєю суттю є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, яку ці фахівці сформували на виконання замовлення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Для формування цієї думки фахівці використовували лише ті відомості та документи, які вважало за необхідне повідомити та надати ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».
В обґрунтування науково-правового висновку покладено головне твердження про те, що унеможливлення виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 pоку), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська — 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області.
На думку суду, акти тероризму, які мали місце на території Луганської області в 2014 році та які спричинили зруйнування Луганської ТЕЦ та припинення електропостачання ПС «Михайлівська — 330 кВ» не можуть бути підставою для визнання відсутності вини відповідача у невиконанні свого обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, протягом необмеженого періоду часу. З 2014 року до 2017 року (протягом трьох повних років) відповідач мав достатній час для того, щоб пристосувати господарську діяльність підприємства до обставин, що змінилися, зокрема вирішити питання належного електропостачання підприємства шляхом підключення до інших джерел електричного живлення, або шляхом самостійного створення таких джерел живлення (генераторів тощо), або ж шляхом організації господарської діяльності підприємства (в тому числі шляхом звуження обсягів діяльності та/або шляхом скорочення штату працівників) таким чином, щоб підприємство мало змогу виконувати свої трудові зобов`язання перед працівниками.
Також, в обґрунтування науково-правового висновку від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21−10.2 покладено певні приклади судової практики, яка на думку фахівців, що склали висновок, мала значення для встановлення в діях ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» ознак вини чи відсутності таких ознак. Разом з тим, у висновку міститься посилання на рішення Апеляційного суду Донецької області, в яких апеляційні суди фактично визнавали поважними причини невидачі трудової книжки працівнику та визнавали факт переміщення підприємства з непідконтрольної території України таким, що свідчить про відсутність вини підприємства щодо невиплати заробітної плати. У цій справі подібні обставини відсутні, ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» знаходиться на підконтрольній українській владі території та не переміщувалося з непідконтрольної території. Також, ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не втрачало контролю над своїми виробничими потужностями, в тому числі протягом 2014 року, а доказів на користь протилежного до суду надано не було. Посилання на постанову Верховного Суду України у справі № 6−365цс16 також не заслуговують на увагу, оскільки обставини, які зазначені у постанові Верховного Суду України, та обставини у цій справі суттєво відрізняються, зокрема предметом аналізу Верховного Суду України був сертифікат Торгово-промислової палати України, який Верховним Судом було оцінено як такий, що виданий в порядку статті 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Крім того, в якості підтвердження відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, у висновку наводиться твердження про те, що «не викликає сумніву прояв належної дбайливості заявника до працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за надзвичайних обставин та підтверджується першочерговим наміром вжити заходи щодо недопущення ризику їх життю та здоров`ю на території, на якій загроза виникненню техногенної те екологічної катастрофи триває щоденно» (аркуш 20 висновку).
На думку суду, прояв належної дбайливості роботодавця щодо виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, може мати місце тоді, коли роботодавець вжив всіх можливих заходів для проведення фактичного грошового розрахунку із працівником при звільненні, тобто вчинив дії з приводу організації своєї господарської діяльності таким чином, щоб накопичити та виплатити грошові кошти на користь працівника, який звільнився. Вжиття заходів щодо недопущення ризику життю та здоров`ю працівників не є заходами, які спрямовані на накопичення та виплату грошових коштів на користь працівника. Вище за текстом цього рішення суд вже звертав увагу на те, що з 2014 року до 2017 року (протягом трьох повних років) відповідач мав достатній час для того, щоб пристосувати господарську діяльність підприємства до обставин, що змінилися.
Стосовно наданих представником відповідача копій актів, листів, довідок з приводу здійснення заходів з державного енергетичного нагляду, моніторингу енергетичних об`єктів, потреб в електричній енергії суд зазначає, що вищевказані акти, листи та довідки жодним чином не свідчать про неможливість виконання відповідачем зобов`язань з приводу виплати заробітної плати працівникам підприємства при звільненні, а також не свідчать про вжиття відповідачем всіх можливих заходів з приводу виконання цих зобов`язань.
Крім того, ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не надало доказів того, що на вказаному підприємстві не виплачувалася заробітна плата іншим працівникам протягом періоду затримки розрахунку при звільненні позивача.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру вчинити протиправне діяння та завдати шкоди або сприяти завданню шкоди. У цивільному праві зустрічається поділ необережності на просту та грубу (наприклад, ст. 1193 ЦК). Так, необережність є грубою, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність вважається простою, якщо особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити.
В даному випадку ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» як приватне підприємство, метою якого є отримання прибутку, могло та повинно було передбачити, що відсутність будь-яких ефективних дій протягом трьох повних років з приводу пристосування господарської діяльності підприємства до обставин, що змінилися, зокрема з приводу вирішення питання належного електропостачання підприємства шляхом підключення до інших джерел електричного живлення, або з приводу самостійного створення таких джерел живлення (генераторів тощо), або з приводу належної організації господарської діяльності підприємства (в тому числі шляхом звуження обсягів діяльності та/або шляхом скорочення штату працівників), призведе до неможливості підприємства виконувати свої трудові зобов`язання перед працівниками належним чином. Також, ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» передбачало можливість настання шкідливих наслідків порушення норм ст. 116 КЗпП України, але легковажно розраховувало на їх ненастання, хоча мало об`єктивну можливість здійснити із позивачем повний розрахунок при звільненні або протягом розумного строку (протягом декількох днів) після звільнення.
Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач мав можливість здійснити такий розрахунок протягом часу його затримки. Науково-правовий висновок від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21−10.2 та інші письмові докази, надані відповідачем, не є достатніми для того, щоб констатувати відсутність вини відповідача у невиконанні обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України.
Посилання представника відповідача у відзиві на судову практику Верховного Суду у справі № 428/2314/17 є неспроможними, адже по-перше, вказана справа стосується застосування в якості доказу іншого науково-правового висновку стосовно іншої юридичної особи, а по-друге суду невідомо чи здійснювався у справі № 428/2314/17 аналіз того, чи відповідає такий висновок вимогам Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і чи може він засвідчувати форс-мажорні обставини.
4.3. Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 29.05.2017, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.
Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 30.05.2017 по 22.09.2020.
Середньогодинна заробітна плата позивача складає 27 грн. 44 коп. згідно довідки, наданої відповідачем.
Середньомісячне число робочих годин позивача згідно довідки, наданої відповідачем, складає 163, 1 робочих годин.
Загальна кількість робочих годин за період з 30.05.2017 по 22.09.2020 включно становить 6495, 83 год., яка складається з кількості робочих годин за 39 повних місяців (червень 2017 року — серпень 2020 року, робочих годин за 2 робочих дні у травні 2017 року та робочих годин за 16 робочих днів у вересні 2020 року, тобто (163, 1 год. х 39 міс.) + (163, 1 год./20 робочих днів у травні 2017 року х 2 робочих дні затримки розрахунку) + (163, 1 год./22 робочих дні у вересні 2020 року х 16 робочих днів затримки розрахунку) = 6495, 83 год.)
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 178245, 58 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 27, 44 грн. х 6495, 83 год. = 178245, 58 грн.)
4.4. Враховуючи висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, адже його розмір в сумі 178245, 58 грн. є неспівмірно великим.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 13 жовтня 2020 року, тобто після спливу більше трьох років з часу звільнення з роботи, яке мало місце 29 травня 2017 року.
Відповідач заперечував проти права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому факт порушення цього права був встановлений лише під час судового розгляду. При цьому відповідачем не доведено, що у нього була відсутня фінансова можливість для виплати позивачу суми заробітку при звільненні.
Сума невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати складає 26402, 41 грн., тобто ця сума майже у сім разів менша ніж сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2017 — 2020 роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 35 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
4.5. Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Підводячи підсумок суд зазначає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2017 по 22.09.2020, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 35 000 грн. 00 коп.
За таких підстав, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

 5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 350 грн. 00 коп. — пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263−265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд —
вирішив:

Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», код єдрпоу 33270581, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. [П.] буд. 5, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, місце проживання: адреса_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2017 по 22.09.2020, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», код 33270581, місцезнаходження: Україна, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця [П.] будинок 5, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, місце проживання: адреса_1, суму судового збору в розмірі 350 (триста п`ятдесят) грн. 00 коп.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д. Б. Баронін