СНУ ІМ. В.ДАЛЯ: невыплата зарплаты
Дело № 428/5705/20
Производство № 2/428/542/2021
решение
именем украины
2 апреля 2021 г.. Северодонецк
Северодонецкий городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [П.] И.С.,
с участием секретаря судебного заседания Колядинцевий П.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Северодонецке Луганской области в порядке упрощенного искового производства дело поиску лицо_1 к [В.] национального университета имени [В.] Даля о взыскании инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства,
В:
особа_1 обратился к Северодонецкого городского суда Луганской области с иском к [В.] национального университета имени [В.] Даля о взыскании инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства.
В обоснование исковых требований истец ссылается на то, чтоон с 10 апреля 2006 по 20 апреля 2010 года работал в ВНУ им. В. Даля в должности плотника в отделе капитального ремонта хозяйственного департамента и уволился по собственному желанию. Решением Октябрьского районного суда г.. Луганска от 25.07.2012 с ответчика в пользу особа_1 взыскано недополученную заработную плату за период с 1 января 2010 по 20 апреля 2010 в виде надбавки к должностному окладу (за сложность, напряженность в работе) в сумме 224, 58 грн., заработную плату в видедоплаты к должностному окладу (за расширенную зону обслуживания) в сумме 224, 58 грн., недополученную заработную плату за время ежегодного отпуска с 14 января 2010 по 10 февраля 2010 в размере 310, 86 грн., а всего 760, 02 грн. Указанное решение было выполнено ответчиком 01.11.2012.
21 марта 2012 Октябрьским районным судом города Луганска принято решение, которым с ВНУ им. В. Даля в пользу истца взыскано средний заработок за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 года по 31 октября 2012 года (включительно), компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, а также возмещен моральный ущерб. В апреля 2014 года ответчик обжаловал указанное решение в Апелляционном суде Луганской области. Однако после перемещения суда апелляционной инстанции в города Северодонецка, были утрачены материалы гражданской дело № 1207/13610/12. После восстановления утраченного производства истец вновь обратился в суд и постановлением Луганского Апеляции суда от 5 мая 2020 решение Октябрьского районного суда города Луганска от 21 марта 2014 было изменено и взыскано с ВНУ им. В. Даля в пользу особа_1 среднюю заработную плату за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 по 31 октября 2012 года (включительно) в размере 30 000 грн. и моральный вред в размере 5000 грн. В части взыскания с ВНУ им. В. Даля в пользу особа_2 компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплатыза период с 1 января 2009 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 1509, 39 грн. решение суда первой инстанции оставлено без изменений. Указанное решение было выполнено ответчиком самостоятельно в полном объеме 06.07.2020.
В связи с просрочкой исполнения судебного решения истец просит взыскать с ответчика три процента годовых от просроченной суммы в размере 8391, 32 грн. и инфляционные потери в размере 61 554, 83 грн. от просроченного с 02.11.2012 по 05.07.2020 денежного обязательства.Во исполнение постановления суда от 20.07.2020 представителем ответчика [В.] национального университета им. В. Даля Пролыгин Е.А. было подано отзыв на исковое заявление, в котором указано, что ВНУ им. В. Даля не несет ответственности за несвоевременную выдачу Октябрьским районным судом г.. Луганская исполнительного документа особа_1, а также за несвоевременное представление исполнительного листа особа_1 в государственный казначейства для бесспорного списания денежных средств с бюджетного учреждения, прямо предусмотреност. 25 Бюджетного кодекса Украины. Так как обязательства ВНУ им. В. Даля по исполнению решения Октябрьского районного суда г.. Луганская возникло в г.. Луганске, где в настоящее время органы государственной власти не осуществляют свои полномочия, ответчик не несет и не может нести ответственности за несвоевременное исполнение судебного решения, как это указано в ч. 7 ст. 2 Закона № 1669-vии «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции». В звя`зку связи представитель ответчика просит признатьи требования особа_1 необоснованными и оставить их без удовлетворения.
9 октября 2020 истец особа_1 подал в суд ответ на отзыв ответчика, в котором отметил, что решение Октябрьского районного суда города Луганска от 21.03.2014 не вступило в силу именно по вине ответчика, поскольку он обжаловал указанное решение в апелляционной инстанции и не явился в судебное заседание для рассмотрения дела, поэтому рассмотрение было отложено. Кроме того, ссылки представителя ответчика на ч. 7 ст. 2 ЗаконаУкраины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» о запрете начисления пени и / или штрафов является безосновательным, поскольку инфляционные потери и три процента годовых не является пеней или штрафом.
Истец особа_1 в судебное заседание не явился, подал в суд заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддержал в полном объеме.
Представитель ответчика [В.] национального университета имени [В.] Даля в судебное заседание не явился, о дате, времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, неявки суду не сообщил, заявления о рассмотрении дела в его отсутствие в суд не поступало.
На основании п. 1 ч. 3 ст. 223 ГПК Украины, учитывая, что ответчик был надлежащим образом уведомлен о времени и месте рассмотрения дела, что подтверждается распиской о получении судебной повестки особа_3 о причине неявки в судебное заседание суд не сообщил, суд считает возможным рассмотреть дело в отсутствие представителя схидноукраинського национального университета имени [В.] Даля.
Исследовав материалы дела, суд установил следующие фактические обстоятельства.
Из материалов дела усматривается, что решением Октябрьского районного суда города Луганска от 21 марта 2014 уточненные исковые требования особа_1 были удовлетворены полностью и взыскано с [В.] национального университета им. [В.] Даля в его пользу среднюю заработную плату за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 пв 31 октября 2021 (включительно) в сумме 66 585, 68 грн., компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с 1 января 2009 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 1509 , 39 грн., в счет компенсации морального (неимущественного) вреда в сумме 20000 грн.
5 мая 2020 постановлением Луганского апелляционного суда решение Октябрьского районного суда г.. Луганска от 21.03.2014 были изменены, уменьшены взимаемую с [В.] национального университету им. [В.] Даля в пользу особа_1 среднюю заработную плату за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 по 31 октября 2012 года (включительно) с 66 585, 68 грн. до 30000 грн. и моральный ущерб с 20000 грн. до 5000 грн. в другой обжалованной части решение суда оставлено без изменений. Постановление вступило в законную силу 5 мая 2020.
Указанное решение было выполнено ответчиком в полном объеме 06.07.2020 путем начисления на счет особа_1 суммы в общем размере 36509, 39 грн., Что подтверждается копией выписки по поступлению средств по карте АО КБ «Приватбанк».
Итак, из исследованных в судебном заседании фактических обстоятельств дела судом установлено, что сторонами возник спор по поводу защиты истцом своего права на получение от ответчика инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства, сумма которого определена судебным решением. Указанные правоотношения регулируются нормами Гражданского кодекса Украины.
Согласно ч. 1 ст. 18ГПК Украины судебные решения, вступившие в законную силу, обязательны для всех органов государственной власти и органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, должностных или служебных лиц и граждан и подлежат исполнению на всей территории Украины.
Как следует из искового заявления решение суда от 21.03.2014 вступило в законную силу 05.05.2020 и было выполнено ответчиком только 06.07.2020, что свидетельствует о просрочке исполнения ответчиком денежного обязательства.
В соответствии с требованиями ч. 1ст. 1050 ГК Украины, если заемщик своевременно не вернул сумму займа, он обязан уплатить денежную сумму в соответствии со статьей 625 настоящего Кодекса.
В части второй статьи 625 ГК Украины указано, что должник, который просрочил выполнение денежного обязательства, по требованию кредитора обязан уплатить сумму долга с учетом установленного индекса инфляции за все время просрочки, а также три процента годовых от просроченной суммы, если иной размер процентов не установлен договором или законом.
Денежным есть любое обязательство, в котором праву кредитора требовать от должника уплаты средств корреспондирует обязанность должника с такой оплаты.
Согласно ч. 1, 2 ст. 509 ГК Украины обязательством является правоотношение, в котором одна сторона (должник) обязана совершить в пользу другой стороны (кредитора) определенное действие (передать имущество, выполнить работу, оказать услугу, уплатить деньги и т.п.) либо воздержаться от определенного действия, а кредитор имеет право требовать от должника исполнения его обязанности. Зобов`язания возникают по основаниям, установленным статьей 11 настоящего Кодекса.
Предусмотрено частью второй статьи 625 ГК Украины начисления 3% годовых имеет компенсационный, а не штрафной характер, поскольку выступает способом защиты имущественных прав и интересов, который заключается в получении компенсации от должника. Такой правовой вывод содержится, в частности, в постановлении Верховного Суда Украины от 6 июня 2012 № 6-49цс12, и Большая Палата Верховного Суду не видит оснований для отступления от такой позиции.
по смистом указанных статей начисления инфляционных потерь на сумму долга и 3% годовых или иной размер процентов входят в состав денежного обязательства и считаются особой мерой ответственности должника за просрочку денежного обязательства. Они являются способом защиты имущественного права и интереса, который заключается в возмещении материальных потерь кредитора от обесценивания денежных средств вследствие инфляционных процессов и получении компенсации (платы) от должника, пользуется удерживаемыми денежными коштамы, что предстоит уплатить кредитору.
Правовой анализ положений статей 526, 599, 611, 625 ГК дает основания для вывода, что наличие судебного решения о взыскании долга по договору, которое должник не выполнил, не прекращает правоотношений сторон этого договора, не освобождает должника от ответственности за неисполнение денежного зобов` Обязательства и не лишает кредитора права получить за время просрочки суммы, предусмотренные статьей 625 ГК.
Правомерность применения ст. 625 ГК Украины в случае Просроченения выполнения должником решения суда подтверждена также, в постановлении Верховного суда в составе Большой Палаты от 16.05.2018 г.. по делу № 686/21962/15-ц, постановлениях Верховного суда по делам № 310/5419/15-ц от 11.07.2018 , № 463/4711/15 от 04.07.2018, № 703/4704/15-ц от 28.02.2018, № 361/7939/2015 ц от 06.08.2018. В части второй статьи 625 ГК Украины прямо указано, что 3% годовых определяются от просроченной суммы за все время просрочки.
Согласно статье 1 Закона Украины «О индексацийию денежных доходов населения »индекс потребительских цен (индекс инфляции) - это показатель, характеризующий динамику общего уровня цен на товары и услуги, которые покупает население для непроизводственного потребления.
Официальный индекс инфляции, рассчитываемый Госкомстатом, определяет уровень обесценивания национальной денежной единицы Украины, то есть покупательной способности гривны, а не иностранной валюты.
Итак, индексации в результате обесценивания подлежит лишь денежная единица Украины - гривна, иностранная валюта ин дексации не подлежит. Нормы части второй статьи 625 ГК Украины относительно уплаты долга с учетом установленного индекса инфляции распространяются только на случаи просрочки денежного обязательства, определенного в гривнах.
Истец отмечает, что просрочка исполнения денежного обязательства ответчиком нарушает его имущественные права и интересы, а потому с ответчика в его пользу подлежат взысканию инфляционные потери и три процента годовых от просроченной суммы денежного обязательства за период с 02.11.2012(с момента возникновения у истца задержки выплаты среднего заработка за период задержки расчета при увольнении) по 05.07.2020 (фактическое выполнение обязательства ответчиком).
Суд не соглашается с такой позицией истца относительно периода начисления указанных сумм по следующим основаниям. Да, действительно, истец вправе требовать от ответчика уплаты не только суммы долгового обязательства, которое вступило денежного выражения, но и с учетом установленного индекса инфляции и размера процентов годовых за просроченноеденежное обязательство.
Как следует из материалов дела после удовлетворения 21 марта 2014 Октябрьским районным судом города Луганска исковых требований особа_1 о взыскании с ответчика средней заработной платы за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 66 585, 68 грн., компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с 1 января 2009 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 1509, 39 грн., В счет компенсации морального (неимущественного) вреда в сумме 20000 грн., Данное решение было обжаловано ответчиком в суд апелляционной инстанции. Однако, из-за начала боевых действий на территории г.. Луганская Апелляционный суд Луганской области был вынужден переехать в г.. Северодонецка Луганской области, а материалы указанной гражданского дела № 1207/13610/12 были потеряны.
Истец в исковом заявлении отметил, что для того, чтобы восстановить утраченные документы и вышеуказанное гражданское провадження, которое осталось на неподконтрольной территории Украины, ему понадобилось много времени. Только 24.01.2020 Троицким районным судом Луганской области было восстановлено утраченное судебное производство по гражданскому делу № 1207/13610/12.
Окончательное решение по спору между особа_1 и Восточно национальным университетом им. В. Даля было принято только 5 мая 2020 Луганским апелляционным судом, которым решение Октябрьского районного суда г.. Луганска от 21.03.2014 был изменен. указанная посТанова вступило в силу 05.05.2020, а выполнена ответчиком в полном объеме 06.07.2020.
Итак, учитывая вышеизложенное судом установлено, что промедление ответчика с исполнением решения суда от 21.03.2014 состоялось не по его собственной вине, поскольку спор между сторонами по взимаемых сумм было решено только 05.05.2020 Луганским апелляционным судом. Суд не соглашается с доводами истца, что его право на получение инфляционных потерь и трех процентов годовых возникло с момента не выплаты истцусреднего заработка за время задержки расчета при увольнении, поскольку ответчик не согласился с решением Октябрьского районного суда г.. Луганская, суммами, которые с него взысканы в пользу истца и обжаловал его. Вина ответчика отсутствует и в том, что материалы дела были утрачены и их нужно было восстанавливать в течение 6 лет. То есть указанные трудности, по мнению суда, являются непреодолимыми, такими, зависели не от воли или действий ответчика и возникли не по вине ответчика, а потому он не муссыво платить инфляционные потери и три процента годовых истцу за период с 02.11.2012 по 05.05.2020.
Таким образом, поскольку постановление Луганского апелляционного суда вступило в законную силу 05.05.2020, а деньги были перечислены на счет истца особа_1 06.07.2020, то, по мнению суда, период просрочки исполнения денежного обязательства должно быть с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно.
Подсчитывая суммы взысканий, предусмотренных ч. 2 ст. 625 ГК, суды должны учитывать, что сумма долга с учетом индексаинфляции должна рассчитываться на основании индекса инфляции за каждый месяц (год) просрочки, независимо от того, был ли у определенный период индекс инфляции меньше единицы (то есть имела место не инфляция, а дефляция). Индексы рассчитываются на основании информации, опубликованной центральным органом исполнительной власти по вопросам статистики в газете «Урядовый курьер».
Как отмечается в пунктах 3.1.-3.3 постановления Пленума Высшего хозяйственного суда Украины «О некоторых вопросах практики применения понодательства об ответственности за нарушение денежных обязательств »№ 14 от 17.12.2013, инфляционные начисления на сумму долга, уплата которых предусмотрена частью второй статьи 625 ГК Украины, не является штрафной санкцией, а выступают способом защиты имущественных прав и интересов, который заключается в возмещении материальных потерь кредитора от обесценения средств вследствие инфляционных процессов просрочки в их уплате. Указанные начисления осуществляются отдельно за каждый период времени, в течение которогодействовал соответствующий индекс инфляции, а полученные таким образом результаты суммируются за все время просрочки исполнения денежного обязательства. Индекс инфляции - это показатель, характеризующий динамику общего уровня цен на товары и услуги, приобретаемые населением для непроизводственного потребления, и его наименьший период определения составляет месяц. Размер долга с учетом индекса инфляции определяется исходя из суммы долга, существовавшей на последний день месяца, в котором платеж должен быть осуществлен, умноженной на индекс инфляции, определенный названной Государственной службой за период просрочки начиная с месяца, следующего за месяцем, в котором должен быть осуществлен платеж, и за любой месяц (месяцы), в котором (которых) имела место инфляция. При этом в расчет должны включаться и периоды времени, в которые индекс инфляции составлял менее единицы (то есть имела место дефляция). На сумму инфляционных начислений не начисляются проценты.
То есть, базой для начисления размера долга с учетом индекса инфляцийии есть сумма основного долга не отягощена дополнительными начислениями, которая существует на последний день месяца, в котором осуществлен платеж. Индекс инфляции начисляется не на каждую дату месяца, а в среднем за месяц.
При применении индекса инфляции следует иметь в виду, что он рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем в месяц путем умножения суммы задолженности на момент ее возникновения на совокупный индекс инфляции за период просрочки платежа. При этом сумма долга, которая уплачивается с 1 по 15день соответствующего месяца, индексируется с учетом этого месяца, а если сумма долга выплачивается с 16 по 31 день месяца, расчет начинается со следующего месяца. Аналогично, если погашение задолженности осуществлено с 1 по 15 день соответствующего месяца, инфляционные потери рассчитываются без учета этого месяца, а если с 16 по 31 день месяца, то инфляционные потери рассчитываются с учетом этого месяца.
День фактической уплаты суммы задолженности не включается в период времени, за который осуься взыскания инфляционных начислений и трех процентов годовых.
Так, за период с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно, инфляционные потери на просроченную сумму долга в размере 36 509, 39 грн. с учетом индекса инфляции составляют:
36509, 39 грн. (Сумма долга) х 100, 3 (общий индекс инфляции): 100 = 36 618, 92 грн. - 36 509, 39 грн. (Сумма долга) = 109, 53 грн.
36509, 39 грн. (Сумма долга) х 100, 2 (общий индекс инфляции): 100 = 36 582, 41 грн. - 36 509, 39 грн. (Сумма долга) = 73, 02 грн.
ОПЖе, общая сумма инфляционных начислений на сумму основного долга за указанный период составляет 182, 55 грн.
Расчет трех процентов годовых осуществляется за каждый день просрочки по следующей формуле: сумма долга х 3% годовых / 365 (количество дней в году) х количество дней просрочки.
С учетом приведенного суд считает, что в данном случае имеются основания для взыскания с ответчика в пользу истца трех процентов годовых за несвоевременное выполнение судебного решения в размере 186 грн. 05 коп. (36509, 39 грн. х 3% / 365 х 62 = 186, 05 грн.).
При таких обстоятельствах, суд считает, что исковое заявление особа_1 к [В.] национального университета имени [В.] Даля о взыскании инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства подлежит удовлетворению.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Решая вопрос о распределении судебных расходов в этом деле, суд учитывает, чтоистец освобожден от уплаты судебного сбора при обращении в суд, а учитывая, что судом удовлетворено 0, 53% исковых требований, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу государства расходы по уплате судебного сбора пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, то есть в сумме 4 46 грн. (840, 80 грн. Х 0, 53% / 100).
Руководствуясь ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ГПК Украины, суд
принял:
Иск особа_1 к [В.] национального университета имени [В.] Даля овзыскания инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства удовлетворить частично.
Взыскать с [В.] национального университета имени [В.] Даля в пользу особа_1 инфляционные потери в связи с просрочкой исполнения денежного обязательства за период с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно в сумме 182 (сто восемьдесят два) грн. 55 коп.
Взыскать с [В.] национального университета имени [В.] Даля в пользу особа_1 три процента годовых в н`Связи с просрочкой исполнения денежного обязательства за период с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно в сумме 186 (сто восемьдесят шесть) рублей. 05 коп.
Взыскать с [В.] национального университета имени [В.] Даля в пользу государства расходы по уплате судебного сбора в сумме 04 (четыре) грн. 46 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.
Решение может быть обжаловано в Луганский апелляционный суд через Северодонецкий городской суд путем подачи апелляционной жалобы на решение судав течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы экония, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Сведения о сторонах:
- истец особа_1, место жительства: адреса_1 регистрационный номер ОКПП номер_1;
- ответчик: Восточноукраинский национальный университет имени [В.] Даля, местонахождение: Луганская область, г.. Северодонецк, проспект Центральный, дом пятьдесят девятой, код егрпоу 02070714.
Судья И. С. [П.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 428/5705/20
Провадження № 2/428/542/2021
рішення
іменем україни
02 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді [П.] І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевій П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання,
встановив:
особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 10 квітня 2006 року по 20 квітня 2010 року працював в СНУ ім. В. Даля на посаді тесляра у відділі капітального ремонту господарчого департаменту та звільнився за власним бажанням. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.07.2012 з відповідача на користь особа_1 стягнуто недоотриману заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 20 квітня 2010 року у вигляді надбавки до посадового окладу (за складність, напруженість у роботі) в сумі 224, 58 грн., заробітну плату у вигляді доплати до посадового окладу (за розширену зону обслуговування) в сумі 224, 58 грн., недоотриману заробітну плату за час щорічної відпустки з 14 січня 2010 року по 10 лютого 2010 року у розмірі 310, 86 грн., а всього 760, 02 грн. Зазначене рішення суду було виконано відповідачем 01.11.2012.
21 березня 2012 року Жовтневим районним судом міста Луганська ухвалено рішення, яким з СНУ ім. В. Даля на користь позивача стягнуто середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, а також відшкодовано моральну шкоду. У квітні 2014 року відповідач оскаржив зазначене рішення в Апеляційному суді Луганської області. Однак після переміщення суду апеляційної інстанції до міста Сєвєродонецька, були втрачені матеріали цивільної справа № 1207/13610/12. Після відновлення втраченого провадження позивач знову звернувся до суду і постановою Луганського апеляційного суду від 05 травня 2020 року рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 21 березня 2014 року було змінено та стягнуто з СНУ ім. В. Даля на користь особа_1 середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у розмірі 30000 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В частині стягнення з СНУ ім. В. Даля на користь особа_2 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 1509, 39 грн. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Зазначене рішення суду було виконано відповідачем самостійно у повному обсязі 06.07.2020.
У зв`язку з простроченням виконання судового рішення позивач просить стягнути з відповідача три відсотка річних від простроченої суми в розмірі 8 391, 32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 61 554, 83 грн. від простроченого з 02.11.2012 по 05.07.2020 грошового зобов`язання.
На виконання ухвали суду від 20.07.2020 представником відповідача Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля Пролигіним Є.А. було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що СНУ ім. В. Даля не несе відповідальності за несвоєчасну видачу Жовтневим районним судом м. Луганська виконавчого документа особа_1 , а також за несвоєчасне подання виконавчого листа особа_1 до державного казначейства для безспірного списання грошових коштів з бюджетної установи, що прямо передбачено ст. 25 Бюджетного кодексу України. Через те, що зобов`язання СНУ ім. В. Даля по виконанню рішення Жовтневого районного суду м. Луганська виникло в м. Луганську, де на цей час органи державної влади не здійснюють свої повноваження, відповідач не несе і не може нести відповідальності за несвоєчасне виконання судового рішення, як це зазначено в ч. 7 ст. 2 Закону № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». У звя`зку з цим представник відповідача просить визнати вимоги особа_1 необґрунтованими та залишити їх без задоволення.
09 жовтня 2020 року позивач особа_1 подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 21.03.2014 не набрало чинності саме з вини відповідача, оскільки він оскаржив зазначене рішення до апеляційної інстанції та не з`явився у судове засідання для розгляду справи, тому її розгляд був відкладений. Крім того, посилання представника відповідача на ч. 7 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування пені та/або штрафів є безпідставною, оскільки інфляційні втрати і три відсотка річних не є пенею або штрафом.
Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки особа_3 , про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 21 березня 2014 року уточнені позовні вимоги особа_1 були задоволені повністю та стягнуто з Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля на його користь середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2021 року (включно) у сумі 66 585, 68 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 1 509, 39 грн., в рахунок компенсації моральної (немайнової) шкоди у сумі 20000 грн.
05 травня 2020 року постановою Луганського апеляційного суду рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.03.2014 було змінено, зменшено стягнуту зі Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля на користь особа_1 середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно) з 66 585, 68 грн. до 30000 грн. та моральну шкоду з 20000 грн. до 5000 грн. в іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін. [П.] набрала законної сили 05 травня 2020 року.
Зазначене рішення суду було виконано відповідачем у повному обсязі 06.07.2020 шляхом нарахування на рахунок особа_1 суми у загальному розмірі 36 509, 39 грн., що підтверджується копією виписки по надходженню коштів по картці АТ КБ «Приватбанк».
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права на отримання від відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання, сума якого визначена судовим рішенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Як вбачається з позовної заяви рішення суду від 21.03.2014 набрало законної сили 05.05.2020 та було виконано відповідачем лише 06.07.2020, що свідчить про прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права отримати за час прострочення суми, передбачені статтею 625 ЦК.
Правомірність застосування ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також, у постанові Верховного суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 р. по справі № 686/21962/15-ц, постановах Верховного суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018, № 703/4704/15-ц від 28.02.2018, № 361/7939/2015-ц від 06.08.2018. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
Позивач зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем порушує його майнові права та інтереси, а тому з відповідача на його користь підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 02.11.2012 (з моменту виникнення у позивача затримки виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні) по 05.07.2020 (фактичне виконання зобов`язання відповідачем).
Суд не погоджується з такою позицією позивача щодо періоду нарахування зазначених сум з таких підстав. Так, дійсно, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та розміру процентів річних за прострочене грошове зобов`язання.
Як вбачається з матеріалів справи після задоволення 21 березня 2014 року Жовтневим районним судом міста Луганська позовних вимог особа_1 щодо стягнення з відповідача середньої заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 66 585, 68 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 1 509, 39 грн., в рахунок компенсації моральної (немайнової) шкоди у сумі 20000 грн., зазначене рішення було оскаржене відповідачем до суду апеляційної інстанції. Проте, через початок бойових дій на території м. Луганська Апеляційний суд Луганської області був вимушений переїхати до м. Сєвєродонецька Луганської області, а матеріали зазначеної цивільної справи № 1207/13610/12 були втрачені.
Позивач у позовній заяві зазначив, що для того, щоб відновити втрачені документи та вищезазначене цивільне провадження, яке залишилось на непідконтрольній території України, йому знадобилося багато часу. Лише 24.01.2020 Троїцьким районним судом Луганської області було відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 1207/13610/12.
Остаточне рішення щодо спору між особа_1 та Східноукраїнським національним університетом ім. В. Даля було ухвалено лише 05 травня 2020 року Луганським апеляційним судом, яким рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.03.2014 було змінено. Зазначена постанова набрала чинності 05.05.2020, а виконана відповідачем у повному обсязі 06.07.2020.
Отже, з огляду на викладене вище судом встановлено, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду від 21.03.2014 відбулось не з його власної вини, оскільки спір між сторонами щодо стягуваних сум було вирішено лише 05.05.2020 Луганським апеляційним судом. Суд не погоджується з доводами позивача, що його право на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних виникло з моменту не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, бо відповідач не погодився з рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська, сумами, які з нього стягнуті на користь позивача та оскаржив його. Вина відповідача відсутня і в тому, що матеріали цивільної справи були втрачені і їх потрібно було відновлювати протягом 6 років. Тобто вказані труднощі, на думку суду, є непереборними, такими, що залежали не від волі або дій відповідача та виникли не з вини відповідача, а тому він не мусить сплачувати інфляційні втрати та три проценти річних позивачу за період з 02.11.2012 по 05.05.2020.
Таким чином, оскільки постанова Луганського апеляційного суду набрала законної сили 05.05.2020, а гроші були перераховані на рахунок позивача особа_1 06.07.2020, то, на думку суду, період прострочення виконання грошового зобов`язання має бути з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно.
Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».
Як зазначається у пунктах 3.1.-3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому здійснено платіж. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на [censored] індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Так, за період з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно, інфляційні втрати на прострочену суму боргу в розмірі 36 509, 39 грн. з урахуванням індексу інфляції складають:
36 509, 39 грн. (сума боргу) х 100, 3 (загальний індекс інфляції) : 100 = 36 618, 92 грн. - 36 509, 39 грн. (сума боргу) = 109, 53 грн.
36 509, 39 грн. (сума боргу) х 100, 2 (загальний індекс інфляції) : 100 = 36 582, 41 грн. - 36 509, 39 грн. (сума боргу) = 73, 02 грн.
Отже, загальна сума інфляційних нарахувань на суму основного боргу за вказаний період складає 182, 55 грн.
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за такою формулою: сума боргу х 3 % річних/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання судового рішення у розмірі 186 грн. 05 коп. (36 509, 39 грн. х 3 % / 365 х 62 = 186, 05 грн.).
За таких обставин, суд вважає, що позовна заява особа_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, а ураховуючи, що судом задоволено 0, 53 % позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 4, 46 грн. (840, 80 грн. х 0, 53 % /100).
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання задовольнити частково.
Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь особа_1 інфляційні втрати у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за період з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 55 коп.
Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь особа_1 три проценти річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за період з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно у сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 05 коп.
Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 04 (чотири) грн. 46 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: особа_1 , місце проживання: адреса_1 , реєстраційний номер ОКПП номер_1 ;
- відповідач: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 59-а, код єдрпоу 02070714.
Суддя І. С. [П.]
Производство № 2/428/542/2021
решение
именем украины
2 апреля 2021 г.. Северодонецк
Северодонецкий городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [П.] И.С.,
с участием секретаря судебного заседания Колядинцевий П.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Северодонецке Луганской области в порядке упрощенного искового производства дело поиску лицо_1 к [В.] национального университета имени [В.] Даля о взыскании инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства,
В:
особа_1 обратился к Северодонецкого городского суда Луганской области с иском к [В.] национального университета имени [В.] Даля о взыскании инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства.
В обоснование исковых требований истец ссылается на то, чтоон с 10 апреля 2006 по 20 апреля 2010 года работал в ВНУ им. В. Даля в должности плотника в отделе капитального ремонта хозяйственного департамента и уволился по собственному желанию. Решением Октябрьского районного суда г.. Луганска от 25.07.2012 с ответчика в пользу особа_1 взыскано недополученную заработную плату за период с 1 января 2010 по 20 апреля 2010 в виде надбавки к должностному окладу (за сложность, напряженность в работе) в сумме 224, 58 грн., заработную плату в видедоплаты к должностному окладу (за расширенную зону обслуживания) в сумме 224, 58 грн., недополученную заработную плату за время ежегодного отпуска с 14 января 2010 по 10 февраля 2010 в размере 310, 86 грн., а всего 760, 02 грн. Указанное решение было выполнено ответчиком 01.11.2012.
21 марта 2012 Октябрьским районным судом города Луганска принято решение, которым с ВНУ им. В. Даля в пользу истца взыскано средний заработок за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 года по 31 октября 2012 года (включительно), компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, а также возмещен моральный ущерб. В апреля 2014 года ответчик обжаловал указанное решение в Апелляционном суде Луганской области. Однако после перемещения суда апелляционной инстанции в города Северодонецка, были утрачены материалы гражданской дело № 1207/13610/12. После восстановления утраченного производства истец вновь обратился в суд и постановлением Луганского Апеляции суда от 5 мая 2020 решение Октябрьского районного суда города Луганска от 21 марта 2014 было изменено и взыскано с ВНУ им. В. Даля в пользу особа_1 среднюю заработную плату за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 по 31 октября 2012 года (включительно) в размере 30 000 грн. и моральный вред в размере 5000 грн. В части взыскания с ВНУ им. В. Даля в пользу особа_2 компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплатыза период с 1 января 2009 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 1509, 39 грн. решение суда первой инстанции оставлено без изменений. Указанное решение было выполнено ответчиком самостоятельно в полном объеме 06.07.2020.
В связи с просрочкой исполнения судебного решения истец просит взыскать с ответчика три процента годовых от просроченной суммы в размере 8391, 32 грн. и инфляционные потери в размере 61 554, 83 грн. от просроченного с 02.11.2012 по 05.07.2020 денежного обязательства.Во исполнение постановления суда от 20.07.2020 представителем ответчика [В.] национального университета им. В. Даля Пролыгин Е.А. было подано отзыв на исковое заявление, в котором указано, что ВНУ им. В. Даля не несет ответственности за несвоевременную выдачу Октябрьским районным судом г.. Луганская исполнительного документа особа_1, а также за несвоевременное представление исполнительного листа особа_1 в государственный казначейства для бесспорного списания денежных средств с бюджетного учреждения, прямо предусмотреност. 25 Бюджетного кодекса Украины. Так как обязательства ВНУ им. В. Даля по исполнению решения Октябрьского районного суда г.. Луганская возникло в г.. Луганске, где в настоящее время органы государственной власти не осуществляют свои полномочия, ответчик не несет и не может нести ответственности за несвоевременное исполнение судебного решения, как это указано в ч. 7 ст. 2 Закона № 1669-vии «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции». В звя`зку связи представитель ответчика просит признатьи требования особа_1 необоснованными и оставить их без удовлетворения.
9 октября 2020 истец особа_1 подал в суд ответ на отзыв ответчика, в котором отметил, что решение Октябрьского районного суда города Луганска от 21.03.2014 не вступило в силу именно по вине ответчика, поскольку он обжаловал указанное решение в апелляционной инстанции и не явился в судебное заседание для рассмотрения дела, поэтому рассмотрение было отложено. Кроме того, ссылки представителя ответчика на ч. 7 ст. 2 ЗаконаУкраины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» о запрете начисления пени и / или штрафов является безосновательным, поскольку инфляционные потери и три процента годовых не является пеней или штрафом.
Истец особа_1 в судебное заседание не явился, подал в суд заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддержал в полном объеме.
Представитель ответчика [В.] национального университета имени [В.] Даля в судебное заседание не явился, о дате, времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, неявки суду не сообщил, заявления о рассмотрении дела в его отсутствие в суд не поступало.
На основании п. 1 ч. 3 ст. 223 ГПК Украины, учитывая, что ответчик был надлежащим образом уведомлен о времени и месте рассмотрения дела, что подтверждается распиской о получении судебной повестки особа_3 о причине неявки в судебное заседание суд не сообщил, суд считает возможным рассмотреть дело в отсутствие представителя схидноукраинського национального университета имени [В.] Даля.
Исследовав материалы дела, суд установил следующие фактические обстоятельства.
Из материалов дела усматривается, что решением Октябрьского районного суда города Луганска от 21 марта 2014 уточненные исковые требования особа_1 были удовлетворены полностью и взыскано с [В.] национального университета им. [В.] Даля в его пользу среднюю заработную плату за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 пв 31 октября 2021 (включительно) в сумме 66 585, 68 грн., компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с 1 января 2009 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 1509 , 39 грн., в счет компенсации морального (неимущественного) вреда в сумме 20000 грн.
5 мая 2020 постановлением Луганского апелляционного суда решение Октябрьского районного суда г.. Луганска от 21.03.2014 были изменены, уменьшены взимаемую с [В.] национального университету им. [В.] Даля в пользу особа_1 среднюю заработную плату за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 по 31 октября 2012 года (включительно) с 66 585, 68 грн. до 30000 грн. и моральный ущерб с 20000 грн. до 5000 грн. в другой обжалованной части решение суда оставлено без изменений. Постановление вступило в законную силу 5 мая 2020.
Указанное решение было выполнено ответчиком в полном объеме 06.07.2020 путем начисления на счет особа_1 суммы в общем размере 36509, 39 грн., Что подтверждается копией выписки по поступлению средств по карте АО КБ «Приватбанк».
Итак, из исследованных в судебном заседании фактических обстоятельств дела судом установлено, что сторонами возник спор по поводу защиты истцом своего права на получение от ответчика инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства, сумма которого определена судебным решением. Указанные правоотношения регулируются нормами Гражданского кодекса Украины.
Согласно ч. 1 ст. 18ГПК Украины судебные решения, вступившие в законную силу, обязательны для всех органов государственной власти и органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, должностных или служебных лиц и граждан и подлежат исполнению на всей территории Украины.
Как следует из искового заявления решение суда от 21.03.2014 вступило в законную силу 05.05.2020 и было выполнено ответчиком только 06.07.2020, что свидетельствует о просрочке исполнения ответчиком денежного обязательства.
В соответствии с требованиями ч. 1ст. 1050 ГК Украины, если заемщик своевременно не вернул сумму займа, он обязан уплатить денежную сумму в соответствии со статьей 625 настоящего Кодекса.
В части второй статьи 625 ГК Украины указано, что должник, который просрочил выполнение денежного обязательства, по требованию кредитора обязан уплатить сумму долга с учетом установленного индекса инфляции за все время просрочки, а также три процента годовых от просроченной суммы, если иной размер процентов не установлен договором или законом.
Денежным есть любое обязательство, в котором праву кредитора требовать от должника уплаты средств корреспондирует обязанность должника с такой оплаты.
Согласно ч. 1, 2 ст. 509 ГК Украины обязательством является правоотношение, в котором одна сторона (должник) обязана совершить в пользу другой стороны (кредитора) определенное действие (передать имущество, выполнить работу, оказать услугу, уплатить деньги и т.п.) либо воздержаться от определенного действия, а кредитор имеет право требовать от должника исполнения его обязанности. Зобов`язания возникают по основаниям, установленным статьей 11 настоящего Кодекса.
Предусмотрено частью второй статьи 625 ГК Украины начисления 3% годовых имеет компенсационный, а не штрафной характер, поскольку выступает способом защиты имущественных прав и интересов, который заключается в получении компенсации от должника. Такой правовой вывод содержится, в частности, в постановлении Верховного Суда Украины от 6 июня 2012 № 6-49цс12, и Большая Палата Верховного Суду не видит оснований для отступления от такой позиции.
по смистом указанных статей начисления инфляционных потерь на сумму долга и 3% годовых или иной размер процентов входят в состав денежного обязательства и считаются особой мерой ответственности должника за просрочку денежного обязательства. Они являются способом защиты имущественного права и интереса, который заключается в возмещении материальных потерь кредитора от обесценивания денежных средств вследствие инфляционных процессов и получении компенсации (платы) от должника, пользуется удерживаемыми денежными коштамы, что предстоит уплатить кредитору.
Правовой анализ положений статей 526, 599, 611, 625 ГК дает основания для вывода, что наличие судебного решения о взыскании долга по договору, которое должник не выполнил, не прекращает правоотношений сторон этого договора, не освобождает должника от ответственности за неисполнение денежного зобов` Обязательства и не лишает кредитора права получить за время просрочки суммы, предусмотренные статьей 625 ГК.
Правомерность применения ст. 625 ГК Украины в случае Просроченения выполнения должником решения суда подтверждена также, в постановлении Верховного суда в составе Большой Палаты от 16.05.2018 г.. по делу № 686/21962/15-ц, постановлениях Верховного суда по делам № 310/5419/15-ц от 11.07.2018 , № 463/4711/15 от 04.07.2018, № 703/4704/15-ц от 28.02.2018, № 361/7939/2015 ц от 06.08.2018. В части второй статьи 625 ГК Украины прямо указано, что 3% годовых определяются от просроченной суммы за все время просрочки.
Согласно статье 1 Закона Украины «О индексацийию денежных доходов населения »индекс потребительских цен (индекс инфляции) - это показатель, характеризующий динамику общего уровня цен на товары и услуги, которые покупает население для непроизводственного потребления.
Официальный индекс инфляции, рассчитываемый Госкомстатом, определяет уровень обесценивания национальной денежной единицы Украины, то есть покупательной способности гривны, а не иностранной валюты.
Итак, индексации в результате обесценивания подлежит лишь денежная единица Украины - гривна, иностранная валюта ин дексации не подлежит. Нормы части второй статьи 625 ГК Украины относительно уплаты долга с учетом установленного индекса инфляции распространяются только на случаи просрочки денежного обязательства, определенного в гривнах.
Истец отмечает, что просрочка исполнения денежного обязательства ответчиком нарушает его имущественные права и интересы, а потому с ответчика в его пользу подлежат взысканию инфляционные потери и три процента годовых от просроченной суммы денежного обязательства за период с 02.11.2012(с момента возникновения у истца задержки выплаты среднего заработка за период задержки расчета при увольнении) по 05.07.2020 (фактическое выполнение обязательства ответчиком).
Суд не соглашается с такой позицией истца относительно периода начисления указанных сумм по следующим основаниям. Да, действительно, истец вправе требовать от ответчика уплаты не только суммы долгового обязательства, которое вступило денежного выражения, но и с учетом установленного индекса инфляции и размера процентов годовых за просроченноеденежное обязательство.
Как следует из материалов дела после удовлетворения 21 марта 2014 Октябрьским районным судом города Луганска исковых требований особа_1 о взыскании с ответчика средней заработной платы за период задержки расчета при увольнении с 21 апреля 2010 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 66 585, 68 грн., компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с 1 января 2009 по 31 октября 2012 года (включительно) в сумме 1509, 39 грн., В счет компенсации морального (неимущественного) вреда в сумме 20000 грн., Данное решение было обжаловано ответчиком в суд апелляционной инстанции. Однако, из-за начала боевых действий на территории г.. Луганская Апелляционный суд Луганской области был вынужден переехать в г.. Северодонецка Луганской области, а материалы указанной гражданского дела № 1207/13610/12 были потеряны.
Истец в исковом заявлении отметил, что для того, чтобы восстановить утраченные документы и вышеуказанное гражданское провадження, которое осталось на неподконтрольной территории Украины, ему понадобилось много времени. Только 24.01.2020 Троицким районным судом Луганской области было восстановлено утраченное судебное производство по гражданскому делу № 1207/13610/12.
Окончательное решение по спору между особа_1 и Восточно национальным университетом им. В. Даля было принято только 5 мая 2020 Луганским апелляционным судом, которым решение Октябрьского районного суда г.. Луганска от 21.03.2014 был изменен. указанная посТанова вступило в силу 05.05.2020, а выполнена ответчиком в полном объеме 06.07.2020.
Итак, учитывая вышеизложенное судом установлено, что промедление ответчика с исполнением решения суда от 21.03.2014 состоялось не по его собственной вине, поскольку спор между сторонами по взимаемых сумм было решено только 05.05.2020 Луганским апелляционным судом. Суд не соглашается с доводами истца, что его право на получение инфляционных потерь и трех процентов годовых возникло с момента не выплаты истцусреднего заработка за время задержки расчета при увольнении, поскольку ответчик не согласился с решением Октябрьского районного суда г.. Луганская, суммами, которые с него взысканы в пользу истца и обжаловал его. Вина ответчика отсутствует и в том, что материалы дела были утрачены и их нужно было восстанавливать в течение 6 лет. То есть указанные трудности, по мнению суда, являются непреодолимыми, такими, зависели не от воли или действий ответчика и возникли не по вине ответчика, а потому он не муссыво платить инфляционные потери и три процента годовых истцу за период с 02.11.2012 по 05.05.2020.
Таким образом, поскольку постановление Луганского апелляционного суда вступило в законную силу 05.05.2020, а деньги были перечислены на счет истца особа_1 06.07.2020, то, по мнению суда, период просрочки исполнения денежного обязательства должно быть с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно.
Подсчитывая суммы взысканий, предусмотренных ч. 2 ст. 625 ГК, суды должны учитывать, что сумма долга с учетом индексаинфляции должна рассчитываться на основании индекса инфляции за каждый месяц (год) просрочки, независимо от того, был ли у определенный период индекс инфляции меньше единицы (то есть имела место не инфляция, а дефляция). Индексы рассчитываются на основании информации, опубликованной центральным органом исполнительной власти по вопросам статистики в газете «Урядовый курьер».
Как отмечается в пунктах 3.1.-3.3 постановления Пленума Высшего хозяйственного суда Украины «О некоторых вопросах практики применения понодательства об ответственности за нарушение денежных обязательств »№ 14 от 17.12.2013, инфляционные начисления на сумму долга, уплата которых предусмотрена частью второй статьи 625 ГК Украины, не является штрафной санкцией, а выступают способом защиты имущественных прав и интересов, который заключается в возмещении материальных потерь кредитора от обесценения средств вследствие инфляционных процессов просрочки в их уплате. Указанные начисления осуществляются отдельно за каждый период времени, в течение которогодействовал соответствующий индекс инфляции, а полученные таким образом результаты суммируются за все время просрочки исполнения денежного обязательства. Индекс инфляции - это показатель, характеризующий динамику общего уровня цен на товары и услуги, приобретаемые населением для непроизводственного потребления, и его наименьший период определения составляет месяц. Размер долга с учетом индекса инфляции определяется исходя из суммы долга, существовавшей на последний день месяца, в котором платеж должен быть осуществлен, умноженной на индекс инфляции, определенный названной Государственной службой за период просрочки начиная с месяца, следующего за месяцем, в котором должен быть осуществлен платеж, и за любой месяц (месяцы), в котором (которых) имела место инфляция. При этом в расчет должны включаться и периоды времени, в которые индекс инфляции составлял менее единицы (то есть имела место дефляция). На сумму инфляционных начислений не начисляются проценты.
То есть, базой для начисления размера долга с учетом индекса инфляцийии есть сумма основного долга не отягощена дополнительными начислениями, которая существует на последний день месяца, в котором осуществлен платеж. Индекс инфляции начисляется не на каждую дату месяца, а в среднем за месяц.
При применении индекса инфляции следует иметь в виду, что он рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем в месяц путем умножения суммы задолженности на момент ее возникновения на совокупный индекс инфляции за период просрочки платежа. При этом сумма долга, которая уплачивается с 1 по 15день соответствующего месяца, индексируется с учетом этого месяца, а если сумма долга выплачивается с 16 по 31 день месяца, расчет начинается со следующего месяца. Аналогично, если погашение задолженности осуществлено с 1 по 15 день соответствующего месяца, инфляционные потери рассчитываются без учета этого месяца, а если с 16 по 31 день месяца, то инфляционные потери рассчитываются с учетом этого месяца.
День фактической уплаты суммы задолженности не включается в период времени, за который осуься взыскания инфляционных начислений и трех процентов годовых.
Так, за период с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно, инфляционные потери на просроченную сумму долга в размере 36 509, 39 грн. с учетом индекса инфляции составляют:
36509, 39 грн. (Сумма долга) х 100, 3 (общий индекс инфляции): 100 = 36 618, 92 грн. - 36 509, 39 грн. (Сумма долга) = 109, 53 грн.
36509, 39 грн. (Сумма долга) х 100, 2 (общий индекс инфляции): 100 = 36 582, 41 грн. - 36 509, 39 грн. (Сумма долга) = 73, 02 грн.
ОПЖе, общая сумма инфляционных начислений на сумму основного долга за указанный период составляет 182, 55 грн.
Расчет трех процентов годовых осуществляется за каждый день просрочки по следующей формуле: сумма долга х 3% годовых / 365 (количество дней в году) х количество дней просрочки.
С учетом приведенного суд считает, что в данном случае имеются основания для взыскания с ответчика в пользу истца трех процентов годовых за несвоевременное выполнение судебного решения в размере 186 грн. 05 коп. (36509, 39 грн. х 3% / 365 х 62 = 186, 05 грн.).
При таких обстоятельствах, суд считает, что исковое заявление особа_1 к [В.] национального университета имени [В.] Даля о взыскании инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства подлежит удовлетворению.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Решая вопрос о распределении судебных расходов в этом деле, суд учитывает, чтоистец освобожден от уплаты судебного сбора при обращении в суд, а учитывая, что судом удовлетворено 0, 53% исковых требований, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу государства расходы по уплате судебного сбора пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, то есть в сумме 4 46 грн. (840, 80 грн. Х 0, 53% / 100).
Руководствуясь ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ГПК Украины, суд
принял:
Иск особа_1 к [В.] национального университета имени [В.] Даля овзыскания инфляционных потерь и 3% годовых от суммы просроченного денежного обязательства удовлетворить частично.
Взыскать с [В.] национального университета имени [В.] Даля в пользу особа_1 инфляционные потери в связи с просрочкой исполнения денежного обязательства за период с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно в сумме 182 (сто восемьдесят два) грн. 55 коп.
Взыскать с [В.] национального университета имени [В.] Даля в пользу особа_1 три процента годовых в н`Связи с просрочкой исполнения денежного обязательства за период с 05.05.2020 по 05.07.2020 включительно в сумме 186 (сто восемьдесят шесть) рублей. 05 коп.
Взыскать с [В.] национального университета имени [В.] Даля в пользу государства расходы по уплате судебного сбора в сумме 04 (четыре) грн. 46 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.
Решение может быть обжаловано в Луганский апелляционный суд через Северодонецкий городской суд путем подачи апелляционной жалобы на решение судав течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы экония, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Сведения о сторонах:
- истец особа_1, место жительства: адреса_1 регистрационный номер ОКПП номер_1;
- ответчик: Восточноукраинский национальный университет имени [В.] Даля, местонахождение: Луганская область, г.. Северодонецк, проспект Центральный, дом пятьдесят девятой, код егрпоу 02070714.
Судья И. С. [П.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 428/5705/20
Провадження № 2/428/542/2021
рішення
іменем україни
02 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді [П.] І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевій П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання,
встановив:
особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 10 квітня 2006 року по 20 квітня 2010 року працював в СНУ ім. В. Даля на посаді тесляра у відділі капітального ремонту господарчого департаменту та звільнився за власним бажанням. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.07.2012 з відповідача на користь особа_1 стягнуто недоотриману заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 20 квітня 2010 року у вигляді надбавки до посадового окладу (за складність, напруженість у роботі) в сумі 224, 58 грн., заробітну плату у вигляді доплати до посадового окладу (за розширену зону обслуговування) в сумі 224, 58 грн., недоотриману заробітну плату за час щорічної відпустки з 14 січня 2010 року по 10 лютого 2010 року у розмірі 310, 86 грн., а всього 760, 02 грн. Зазначене рішення суду було виконано відповідачем 01.11.2012.
21 березня 2012 року Жовтневим районним судом міста Луганська ухвалено рішення, яким з СНУ ім. В. Даля на користь позивача стягнуто середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, а також відшкодовано моральну шкоду. У квітні 2014 року відповідач оскаржив зазначене рішення в Апеляційному суді Луганської області. Однак після переміщення суду апеляційної інстанції до міста Сєвєродонецька, були втрачені матеріали цивільної справа № 1207/13610/12. Після відновлення втраченого провадження позивач знову звернувся до суду і постановою Луганського апеляційного суду від 05 травня 2020 року рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 21 березня 2014 року було змінено та стягнуто з СНУ ім. В. Даля на користь особа_1 середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у розмірі 30000 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В частині стягнення з СНУ ім. В. Даля на користь особа_2 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 1509, 39 грн. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Зазначене рішення суду було виконано відповідачем самостійно у повному обсязі 06.07.2020.
У зв`язку з простроченням виконання судового рішення позивач просить стягнути з відповідача три відсотка річних від простроченої суми в розмірі 8 391, 32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 61 554, 83 грн. від простроченого з 02.11.2012 по 05.07.2020 грошового зобов`язання.
На виконання ухвали суду від 20.07.2020 представником відповідача Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля Пролигіним Є.А. було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що СНУ ім. В. Даля не несе відповідальності за несвоєчасну видачу Жовтневим районним судом м. Луганська виконавчого документа особа_1 , а також за несвоєчасне подання виконавчого листа особа_1 до державного казначейства для безспірного списання грошових коштів з бюджетної установи, що прямо передбачено ст. 25 Бюджетного кодексу України. Через те, що зобов`язання СНУ ім. В. Даля по виконанню рішення Жовтневого районного суду м. Луганська виникло в м. Луганську, де на цей час органи державної влади не здійснюють свої повноваження, відповідач не несе і не може нести відповідальності за несвоєчасне виконання судового рішення, як це зазначено в ч. 7 ст. 2 Закону № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». У звя`зку з цим представник відповідача просить визнати вимоги особа_1 необґрунтованими та залишити їх без задоволення.
09 жовтня 2020 року позивач особа_1 подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 21.03.2014 не набрало чинності саме з вини відповідача, оскільки він оскаржив зазначене рішення до апеляційної інстанції та не з`явився у судове засідання для розгляду справи, тому її розгляд був відкладений. Крім того, посилання представника відповідача на ч. 7 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування пені та/або штрафів є безпідставною, оскільки інфляційні втрати і три відсотка річних не є пенею або штрафом.
Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки особа_3 , про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 21 березня 2014 року уточнені позовні вимоги особа_1 були задоволені повністю та стягнуто з Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля на його користь середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2021 року (включно) у сумі 66 585, 68 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 1 509, 39 грн., в рахунок компенсації моральної (немайнової) шкоди у сумі 20000 грн.
05 травня 2020 року постановою Луганського апеляційного суду рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.03.2014 було змінено, зменшено стягнуту зі Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля на користь особа_1 середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно) з 66 585, 68 грн. до 30000 грн. та моральну шкоду з 20000 грн. до 5000 грн. в іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін. [П.] набрала законної сили 05 травня 2020 року.
Зазначене рішення суду було виконано відповідачем у повному обсязі 06.07.2020 шляхом нарахування на рахунок особа_1 суми у загальному розмірі 36 509, 39 грн., що підтверджується копією виписки по надходженню коштів по картці АТ КБ «Приватбанк».
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права на отримання від відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання, сума якого визначена судовим рішенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Як вбачається з позовної заяви рішення суду від 21.03.2014 набрало законної сили 05.05.2020 та було виконано відповідачем лише 06.07.2020, що свідчить про прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права отримати за час прострочення суми, передбачені статтею 625 ЦК.
Правомірність застосування ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також, у постанові Верховного суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 р. по справі № 686/21962/15-ц, постановах Верховного суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018, № 703/4704/15-ц від 28.02.2018, № 361/7939/2015-ц від 06.08.2018. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
Позивач зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем порушує його майнові права та інтереси, а тому з відповідача на його користь підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 02.11.2012 (з моменту виникнення у позивача затримки виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні) по 05.07.2020 (фактичне виконання зобов`язання відповідачем).
Суд не погоджується з такою позицією позивача щодо періоду нарахування зазначених сум з таких підстав. Так, дійсно, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та розміру процентів річних за прострочене грошове зобов`язання.
Як вбачається з матеріалів справи після задоволення 21 березня 2014 року Жовтневим районним судом міста Луганська позовних вимог особа_1 щодо стягнення з відповідача середньої заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 66 585, 68 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 1 509, 39 грн., в рахунок компенсації моральної (немайнової) шкоди у сумі 20000 грн., зазначене рішення було оскаржене відповідачем до суду апеляційної інстанції. Проте, через початок бойових дій на території м. Луганська Апеляційний суд Луганської області був вимушений переїхати до м. Сєвєродонецька Луганської області, а матеріали зазначеної цивільної справи № 1207/13610/12 були втрачені.
Позивач у позовній заяві зазначив, що для того, щоб відновити втрачені документи та вищезазначене цивільне провадження, яке залишилось на непідконтрольній території України, йому знадобилося багато часу. Лише 24.01.2020 Троїцьким районним судом Луганської області було відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 1207/13610/12.
Остаточне рішення щодо спору між особа_1 та Східноукраїнським національним університетом ім. В. Даля було ухвалено лише 05 травня 2020 року Луганським апеляційним судом, яким рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.03.2014 було змінено. Зазначена постанова набрала чинності 05.05.2020, а виконана відповідачем у повному обсязі 06.07.2020.
Отже, з огляду на викладене вище судом встановлено, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду від 21.03.2014 відбулось не з його власної вини, оскільки спір між сторонами щодо стягуваних сум було вирішено лише 05.05.2020 Луганським апеляційним судом. Суд не погоджується з доводами позивача, що його право на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних виникло з моменту не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, бо відповідач не погодився з рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська, сумами, які з нього стягнуті на користь позивача та оскаржив його. Вина відповідача відсутня і в тому, що матеріали цивільної справи були втрачені і їх потрібно було відновлювати протягом 6 років. Тобто вказані труднощі, на думку суду, є непереборними, такими, що залежали не від волі або дій відповідача та виникли не з вини відповідача, а тому він не мусить сплачувати інфляційні втрати та три проценти річних позивачу за період з 02.11.2012 по 05.05.2020.
Таким чином, оскільки постанова Луганського апеляційного суду набрала законної сили 05.05.2020, а гроші були перераховані на рахунок позивача особа_1 06.07.2020, то, на думку суду, період прострочення виконання грошового зобов`язання має бути з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно.
Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».
Як зазначається у пунктах 3.1.-3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому здійснено платіж. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на [censored] індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Так, за період з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно, інфляційні втрати на прострочену суму боргу в розмірі 36 509, 39 грн. з урахуванням індексу інфляції складають:
36 509, 39 грн. (сума боргу) х 100, 3 (загальний індекс інфляції) : 100 = 36 618, 92 грн. - 36 509, 39 грн. (сума боргу) = 109, 53 грн.
36 509, 39 грн. (сума боргу) х 100, 2 (загальний індекс інфляції) : 100 = 36 582, 41 грн. - 36 509, 39 грн. (сума боргу) = 73, 02 грн.
Отже, загальна сума інфляційних нарахувань на суму основного боргу за вказаний період складає 182, 55 грн.
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за такою формулою: сума боргу х 3 % річних/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання судового рішення у розмірі 186 грн. 05 коп. (36 509, 39 грн. х 3 % / 365 х 62 = 186, 05 грн.).
За таких обставин, суд вважає, що позовна заява особа_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, а ураховуючи, що судом задоволено 0, 53 % позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 4, 46 грн. (840, 80 грн. х 0, 53 % /100).
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання задовольнити частково.
Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь особа_1 інфляційні втрати у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за період з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 55 коп.
Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь особа_1 три проценти річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за період з 05.05.2020 по 05.07.2020 включно у сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 05 коп.
Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 04 (чотири) грн. 46 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: особа_1 , місце проживання: адреса_1 , реєстраційний номер ОКПП номер_1 ;
- відповідач: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 59-а, код єдрпоу 02070714.
Суддя І. С. [П.]
Полезный отзыв?
(1)
ДНР: отзывы о работе в Северодонецке (6 отзывов) →
Работа в Северодонецке (8 отзывов) →
