ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "ГАРАНТ ГРУП": невыплата зарплаты

Дело № 263/12005/20
Производство № 2/263/2515/2020
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
23 ноября 2020 город Мариуполь
Октябрьский районный суд города Мариуполя Донецкой областе в составе
председательствующей судьи [И.] Е.С.,
с участием секретаря Шпичак Е.М.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Мариуполе в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранное агентство« Гарант Групп »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
В С Т А Н О В И Л:
В Октябрьский районный суд города Мариуполя Донецкой области поступило заявление особа_1, которая была уточнено в ходе судебного разбирательства, в ООО «Охранное агентство« Гарант Групп »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование уточненных исковых требований истец ссылается на то, что с 8 октября 2019 по 31 августа 2020 истец находилась в трудовых отношениях с ответчиком, а именно - работала в должности диспетчера пульта охраны. Согласно приказу ООО «Охранное агентство« Гарант Групп »№ 122-к от 31 августа 2020 года, истец была освобождена на [Д.] п. 2 ст. 36 КЗоТ Украины, в связи с окончанием срока действия Трудового договора. При увольнении ответчиком было выплачено истцу заработную плату за период с июня 2020 по август 2020 года, в размере 28713, 21 грн. Окончательной расчет ответчик провел 20 октября 2020, оплатив задолженность по заработной плате в полном объеме. Таким образом, в связи с нарушением ответчиком сроков выплаты заработной платы при увольнении, истец на основании ст. 117 КЗоТ Украины осила взыскать с ответчика в ее пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении, за период с 1 сентября 2020 по 20 октября 2020 в размере 12764, 85 гривен. Также просила взыскать с ответчика в ее пользу расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 1500 грн.
Ответчик своим правом предоставить в суд отзыв на исковое заявление не воспользовался.
Постановлением Октябрьского районного суда г.. Мариуполя Донецкой области от 1 октября 2020 открыто производство по делу та назначен ее к рассмотрению в порядке упрощенного искового производства, назначено к рассмотрению по существу. Разъяснено ответчику право подать отзыв на иск, а истцу ответ на отзыв.
Постановлением Октябрьского районного суда г.. Мариуполя Донецкой области от 22 октября 2020 удовлетворено ходатайство представителя истца, истребовано в ответчика сведения о начисленной истцу заработную плату за последние два месяца перед увольнением и справку о среднемесячном размере заработной платы позывача.
В исковом заявлении содержится ходатайство истца и представителя истца о рассмотрении дела в их отсутствие.
Ответчик предоставил в суд письмо, в котором отметил, что предприятие уплатило задолженность по заработной плате перед истцом в полном объеме, в подтверждение чего предоставлены сведения о выплате заработной платы от 20 октября 2020 года. Своего отношения относительно исковых требований не высказал.

Судом исследуются именно представленные письменные доказательства в подтверждение и опровержение тех обстановкин, на которые ссылалась истец, других суда не представлено и об их истребовании перед судом поднимался ходатайств.
Суд, решая вопросы, предусмотренные ст. ст. 12 264 ГПК Украины, исходит из следующего.
Судом установлено, что с 8 октября 2019 по 31 августа 2020 истец особа_1 работала в ООО «Охранное агентство« Гарант Групп »в должности диспетчера пульта охраны. Освобождена в соответствии с приказом № 122-к от 31 августа 2020 года, на основании п. 2 ст. 36 КЗоТ Украины, в связи с окончаниемсрока действия Трудового договора, что подтверждается копией трудовой книжки серии номер_1, заведенного 31 августа 1979 на имя особа_2 (а.с.8).
При увольнении истца особа_1, последний не было выплачено всех сумм, которые принадлежали ей при увольнении, что подтверждается копией расчетного листа (а.с.10). Окончательный расчет с истцом путем перечисления причитающейся к выплате заработной платы, проведения 20 октября 2020, что подтверждается письмом ООО «Охранное агентство« Гарант Групп »икопиями ведомостей № 42 и № 44 от 20 октября 2020 года, на общую сумму 20416, 48 грн. (А.с.22-23).
Как следует из предоставленной ответчиком справки о доходах истца, последний по май 2020 начислено 10306, 50 грн., За июнь 2020 начислено 9174, 72 грн. Среднедневной заработок составляет 364, 71 грн.

Оценка доказательств.
По смыслу ст. ст. 12, 81 ГПК Украины каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, в становлених настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением ли совершением ею процессуальных действий.
Итак, сторона, которая ссылается на те или иные обстоятельства, знает и может привести доказательства, на основе которых суд может получить достоверные сведения о них. В противном случае, при условии недоказанности тех или иных обстоятельств суд вправе вынести решение по делу в пользу противоположной стороны. Таким образом, доказывание является юридическим долгом сторон и других лиц, участвующих вделе.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: 1) письменными, вещественными и электронными доказательствами; 2) выводами экспертов; 3) свидетельскими показаниями.
Проводя оценку исследованных доказательств, суд считает, что они соответствуют содержанию статей 77 - 80 ГПК Укны по относимости, допустимости, достоверности каждого из них в отдельности и в своей совокупности, и соответственно достаточности их для принятия по делу законного и справедливого решения.
У суда отсутствуют мотив, которые являются основанием для отклонения этих доказательств и об их отклонение не заявлено ходатайство одной из сторон.
Учитывая приведенное, исследуя представленные доказательства, суд пришел к выводу о доказанности исковых требований, а именно, что ответчиком в день увольнения истца была осуществлена ​​выплатавсех сумм, принадлежащих истцу при увольнении, окончательный расчет с истцом был проведен 20 октября 2020.

Мотивы суда.
По смыслу ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, Подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно части первой статьи 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представництво трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно статье 1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает працивникови за выполненную им работу.
Статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что структура заработной платы состоит из основной, дополнительной и других поощрительных и компенсационных выплат, к которым относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
согласночастью первой статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого трудавителя. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Как разъяснено в пункте 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрениидела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесенияя решение, если работодатель не докажет отсутствия в этом свои вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Конституционный Суд Украины в решении от 22 февраля 2012 года № 4-рп / 2012 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса разъяснил, что по статье 47 Кодекса работодатель зобов` связан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о проведении расчета. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Анализ приведенных норм материальногоправа с учетом выводов, изложенных в Решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года № 4-рп / 2012, дает основания полагать, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований на момент прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета.
Истец в уточненной исковом просила взыскать с ответчика средний заработокза время задержки расчета при увольнении, за период с 1 сентября 2020 по день фактического расчета, то есть 20 октября 2020. Суд при исчислении размера среднего заработка применяет положения п. П. 1, 2, 5, 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, и исходит из следующего.
особа_1 освобождена 31 августа 2020, как следует из справки о начисленной истцу заработную плату за последние два месяца, яки предшествовали освобождению, среднедневной заработок истца составляет 364, 71 грн.
За период с 1 сентября 2020 по 20 октября 2020 (день окончательного расчета) было 35 рабочих дней, поэтому 35 рабочих дней умноженных на 364, 71 грн. составит 12764, 85 грн. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Установлены судом обстоятельства по данному делу дают основания для вывода, что в нарушение статьи 116 КЗоТ Украины расчет с особа_2 не осуществлена ​​в день ее освобождения, а проведено 20 октября 2020, в связи с чем исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению и с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок с момента увольнения по день фактического расчета в сумме 12764, 85 грн.

Решая вопрос о распределении судебных расходов суд учитывает следующее.
Определением суда от 1 октября 2020 было удовлетворено ходатайство истца об освобождении от уплаты судебного сбора по исковым требованиямами о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет державы в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
В связи с изложенным, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 840, 80 гривен.
Истец в исковом заявлении также отмечает требования о взыскании с ответчика в ее пользу судебных расходов в виде расходов на правовую помощь в сумме 1500 грн.
В соответствии с п. 1 ч.3 ст. 133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением справы, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
С предоставленной истцом копии договора о предоставлении профессиональной юридической помощи от 23 сентября 2020 года, а именно п. 4.1 следует, что стоимость услуг адвоката составляет 1500 грн.
В подтверждение фату несения истцом расходов на юридическую помощь суду предоставлено копию мемориального ордера № 9058187sb от 25 сентября 2020 года, с которого усматривается проведения уплаты денежных средств в пользу адвоката Линник В.В.. в размере 1500 грн. Назначением платежа указано: оплата за предоставление юридической помощи по договору б / н от 23 сентября 2020 года, ИНН номер_2, лицо_3.
Учитывая принципы диспозитивности и состязательности суд не вправе решать вопрос об уменьшении суммы расходов на профессиональную правовую помощь, подлежащих распределению, по собственной инициативе. Он должен дать оценку тем обстоятельствам, относительно которых есть возражения в ходатайстве другой стороны, а также ее доказательствам относительно несоответствия заявленных дв возмещение расходов критериям сопоставимости.
Таким образом, поскольку истцом доказано надлежащими и допустимыми доказательствами несения расходов на профессиональную правовую помощь и их размер, ответчиком заявлено и не подтверждено несоответствие заявленных к возмещению расходов, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию судебные расходы в виде расходов на правовую помощь в сумме 1500 грн.
На основании ст. 43 Конституции Украины, ст. ст. 1, 2, 21 Закона Украины «Об оплате труда», ст. ст.21, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, п. П. 1, 2, 5, 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, руководствуясь ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 137, 263-265 ГПК Украины, суд -
Р Е Ш И Л:
Исковые требования лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранное агентство« Гарант Групп »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить.
Взыскать с Общества с ограниченной видповидальнистю «Охранное агентство« Гарант Групп »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 1 сентября 2020 по 20 октября 2020 в размере 12764, 85 грн. с соответствующим содержанием налогов и других обязательных платежей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Охранное агентство« Гарант Групп »в пользу особа_1 судебные расходы в виде расходов на правовую помощь в размере 1500 грн.
Взыскать с Общества с ограниченной видповидальнистю «Охранное агентство« Гарант Групп »в пользу государства судебный сбор в сумме 840, 80 гривен.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд через Октябрьский районный суд. Мариуполя Донецкой области путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает законной силы по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
С полным текстом решения суда можно ознакомиться в Едином государственном реестре судебных решений по адресу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Сведения о сторон по делу:
особа_3 информация_1, рнокпп номер_2, паспорт серия номер_3, адрес регистрации и проживания: адрес_1;
Общество с ограниченной отвидальнистю «Охранное агентство« Гарант Групп », ОКПО 39991573, юридический адрес: пр. Мира, 83, город Мариуполь Донецкой области.

Судья Е.С. [И.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



Справа № 263/12005/20
Провадження № 2/263/2515/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2020 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючої судді Ікорської Є.С.,
за участю секретаря Шпичак Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т А Н О В И В:
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява особа_1 , яку було уточнено в ході судового розгляду, до ТОВ «Охоронне агентство «Гарант Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. На обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилається на те, що з 08 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а саме - працювала на посаді диспетчера пульту охорони. Згідно з наказом ТОВ «Охоронне агентство «Гарант Груп» № 122-к від 31 серпня 2020 року, позивач була звільнена на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії Трудового договору. При звільненні відповідачем не було виплачено позивачу заробітну плату за період з червня 2020 року по серпень 2020 року, у розмірі 28713, 21 грн. Остаточній розрахунок відповідач провів 20 жовтня 2020 року, сплативши заборгованість по заробітній платі у повному обсязі. Таким чином, у зв`язку із порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати при звільненні, позивач на підставі ст. 117 КЗпП України просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 вересня 2020 року по 20 жовтня 2020 року у розмірі 12764, 85 гривень. Також просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Відповідач своїм правом надати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду по суті. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано у відповідача відомості про нараховану позивачу заробітну плату за останні два місяці перед звільненням та довідку про середньомісячний розмір заробітної плати позивача.
У позовній заяві міститься клопотання позивача та представника позивача про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач надав до суду лист, в якому зазначив, що підприємство сплатило заборгованість по заробітній платі перед позивачем у повному обсязі, на підтвердження чого надано відомості про виплату заробітної плати від 20 жовтня 2020 року. Свого ставлення щодо позовних вимог не висловив.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом установлено, що з 08 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року позивач особа_1 працювала у ТОВ «Охоронне агентство «Гарант Груп» на посаді диспетчера пульту охорони. Звільнена відповідно до наказу № 122-к від 31 серпня 2020 року, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії Трудового договору, що підтверджується копією трудової книжки серії номер_1 , заведеної 31 серпня 1979 року на ім`я особа_2 (а.с.8).
Під час звільнення позивача особа_1 , останній не було виплачено усіх сум, які належали їй при звільненні, що підтверджується копією розрахункового листа (а.с.10). Остаточний розрахунок з позивачем, шляхом перерахування належної до виплати заробітної плати, проведено 20 жовтня 2020 року, що підтверджується листом ТОВ «Охоронне агентство «Гарант Груп» та копіями відомостей № 42 та № 44 від 20 жовтня 2020 року, на загальну суму 20416, 48 грн. (а.с.22-23).
Як вбачається з наданої відповідачем довідки про доходи позивача, останній за травень 2020 року нараховано 10306, 50 грн., за червень 2020 року нараховано 9174, 72 грн. Середньоденний заробіток складає 364, 71 грн.

Оцінка доказів.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проводячи оцінку досліджених доказів, суд вважає, що вони відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй [censored] та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.
У суду відсутні мотив, які є підставою для відхилення цих доказів та про їх відхилення не заявлено клопотання жодної із сторін.
Враховуючи наведене, досліджуючи представлені суду докази, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог, а саме, що відповідачем у день звільнення позивача не було здійснено виплату всіх сум, що належали позивачу при звільненні, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 20 жовтня 2020 року.

Мотиви суду.
За змістом ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Позивач в уточненій позовній просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 вересня 2020 року по день фактичного розрахунку, тобто 20 жовтня 2020 року. Суд при обчисленні розміру середнього заробітку застосовує положення п. п. 1, 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та виходить з такого.
особа_1 звільнена 31 серпня 2020 року, як вбачається з довідки про нараховану позивачу заробітну плату за останніх два місяці, які передували звільненню, середньоденний заробіток позивача становить 364, 71 грн.
За період з 01 вересня 2020 року по 20 жовтня 2020 року (день остаточного розрахунку) було 35 робочих днів, тому 35 робочих днів помножених на 364, 71 грн. становитиме 12764, 85 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Установлені судом обставини у даній справі дають підстави для висновку, що в порушення статті 116 КЗпП України розрахунок з особа_2 не здійснено у день її звільнення, а проведено 20 жовтня 2020 року, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягнення середній заробіток з моменту звільнення по день фактичного розрахунку в сумі 12764, 85 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року було задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв`язку із викладеним, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 840, 80 гривень.
Позивач у позовній заяві також зазначає вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу у сумі 1500 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З наданої позивачем копії договору про надання професійної правничої допомоги від 23 вересня 2020 року, а саме п. 4.1 вбачається, що вартість послуг адвоката становить 1500 грн.
На підтвердження фату понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано копію меморіального ордеру № 9058187sb від 25 вересня 2020 року, з якого вбачається проведення сплати грошових коштів на користь адвоката Линнік В.В. у розмірі 1500 грн. Призначенням платежу зазначено: сплата за надання правничої допомоги за договором б/н від 23 вересня 2020 року, ІПН номер_2 , особа_3 .
З огляду на принципи диспозитивності та змагальності суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Він повинен дати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення в клопотанні іншої сторони, а також її доказам стосовно невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям сумірності.
Таким чином, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на професійну правову допомогу та їх розмір, відповідачем не заявлено та не доведено невідповідність заявлених до відшкодування витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, у вигляді витрат на правову допомогу у сумі 1500 грн.
На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 2 , 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 21, 115, 116, 117 КЗпП України, п. п. 1, 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 137, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 вересня 2020 року по 20 жовтня 2020 року у розмірі 12764, 85 грн. з відповідним утриманням податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» на користь особа_1 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» на користь держави судовий збір у сумі 840, 80 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
особа_3 , інформація_1 , рнокпп номер_2 , паспорт серія номер_3 , адреса реєстрації та проживання: адреса_1 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп», єдрпоу 39991573, юридична адреса: пр. Миру, 83, місто Маріуполь Донецької області.

Суддя Є.С. Ікорська