ТОВ "СКАТ-ЦЕНТР": невыплата зарплаты

Дело № 428/8068/19
Производство № 2/428/2141/2019


текст решения
именем украины

29 ноября 2019 г.. Северодонецк

Северодонецкий городской суд Луганской области в составе:
председательствующего судьи [П.] И.С.,
с участием секретаря судебного заседания Колядинцевои П.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Северодонецке Луганской области в порядке упрощенного искового орение гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» о взыскании выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, индексации своевременно не выплаченной выходного пособия, трех процентов годовых от просроченной суммы долга,

В:

особа_1 обратился к Северодонецкого городского суда Луганской области с иском к Обществу с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» о взыскании выходного пособия, среднего заробитку за время задержки расчета при увольнении, индексации своевременно не выплаченной выходного пособия, трех процентов годовых от просроченной суммы долга. В обоснование заявленных требований истец указал, что он с 04.01.2013 работал у ответчика в должности старшего охранника 5 управления. 7 мая 2018 он написал заявление о своем увольнении по собственному желанию вследствие нарушения ООО «СКАТ-центр» Трудового законодательства на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины. Однако трудовую книжку он приема в только 22 июня 2018 и был ознакомлен с приказом о его увольнении № 303, согласно которому он был освобожден 13.06.2018 за прогул в соответствии с п. 4 ст. 40 КЗоТ Украины. Решением Северодонецкого городского суда Луганской области от 24.10.2018 в трудовой книжке истца было изменено формулировку причины его ухода из «за прогул без уважительных причин» на «по собственному желанию по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины ». После получения решения суда, вступившего в законную силу, истец направил на юридический адрес ответчика письмо вместе с заявлением о перерасчете денежных средств, а именно выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка. Ответчик письма не получил и почтовое отправление вернулось истцу. Только 20.05.2019 в трудовой книжке особа_1 был сделан новый запись с изменениями формулировки причины его увольнения на основании приказа № 403/1. Однако выплата выходного пособия в соответствии со статьей 44 КЗоТ Украины так и не была осуществлена, поскольку для осуществления данной выплаать у ответчика отсутствуют средства. Итак, на сегодняшний день у ответчика существует задолженность перед истцом по выплате выходного пособия при увольнении в размере трехмесячного среднего заработка, а именно 17 324, 44 грн., Поэтому он просил также взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13.06.2018 по июнь 2019 году в размере 69 296, 70 грн., индексацию своевременно не выплаченной выходного пособия в размере 1 715, 08 грн. и три процента годовыхот просроченной суммы долга в размере 196, 50 грн.
В судебном заседании истец особа_1 не явился, в суд подал заявление, в котором просил рассмотреть дело без его участия, заявленные исковые требования поддержал в полном объеме. Не возражал против принятия заочного решения на основании имеющихся в деле доказательств.
Представитель ответчика Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, причин неявкии суда не сообщил, заявления о рассмотрении дела в его отсутствие в суд не поступало. Ответчик своим правом на подачу отзыва не воспользовался.
Согласно ч. 1 ст. 280 ГПК Украины суд может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном существовании следующих условий: ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; ответчик не представил отзыв; истецне возражает против такого решения дела.
Истец не возражал против рассмотрения дела в отсутствие ответчика. В связи с приведенным, суд считает возможным рассмотреть дело в отсутствие ответчика, а материалы, имеющиеся в деле, достаточными для этого.

Исследовав материалы дела, суд установил следующие фактические обстоятельства.
Из материалов дела судом установлено, что особа_1 находился в трудовых отношениях с Обществом с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» с 04.01.2013 по 13.06.2018 включительно.
Заочным решением Северодонецкого городского суда Луганской области от 24 октября 2018 было изменено формулировки причины увольнения особа_1, информация_1, Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» с «за прогул без уважительных причин, п. 4 ст. 40 КЗоТ Украины », которое указано в приказе Общества с ограниченной ответственностью« СКАТ-ЦЕНТР »№ 303 от 13.06.2018 и в трудовой книжке особа_1, на« по собственному желанию, в связи с невыполнением собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, условий коллективного или Трудового договора "по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины ».
28 января 2019 истец особа_1 по указанному гражданскому делу № 428/8084/18 получил исполнительный лист. Решение вступило в законную силу 26.11.2018.
Согласно копии приказа № 403/1 от 20.05.2019 о внесении изменений в приказ об увольнении № 303 от 13.06.2018 по 5 управлению, выданного директором ООО «СКАТ-центр» Вербицким М.А. на основании заочного решения от 24 октября 2018 дело №428/8084/18, особа_1 освободить 13 июня 2018 по собственному желанию в связи с невыполнением собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, условий коллективного или Трудового договора в соответствии с ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины.
Таким образом, трудовые отношения истца с ответчиком прекратились 13.06.2018, что подтверждается копией трудовой книжки особа_1 серии номер_1.
Статьей 44 КЗоТ Украины определено, что при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка; в случае призыва или поступления на военную службу, направление на альтернативную (невоенную) службу (пункт 3 статьи 36) - в размере двух минимальных заработных плат; вследствие нарушения собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, коллективного или Трудового договора (статьи 38 и 39) - в размере, предусмотренном коллективным договором, но не мене трехмесячного среднего заработка; в случае прекращения Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 5 части первой статьи 41, - в размере не менее шестимесячный средний заработок.
Обязанность собственника или уполномоченного им органа провести расчет с работником и выдать ему трудовую книжку установленный ст. 47 КЗоТ Украины, согласно которой владелец или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган этИнени письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику суммвладелец или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, имеетют быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999года № 13, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрениюв дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Итак, для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении необходимо установить факт нарушения сроков выплаты заработной платы, размер которой не оспаривается, и наличие вины предприятия у не проведении такого расчета.
По подсчетам истца особа_1 по состоянию на 15Июль 2019 (дата подачи искового заявления в суд) задолженность не выплачена на день увольнения 13.06.2018 года составляет 17 324, 44 гривен.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Судом с учетом указанной нормы дается оценка доводов истца в части обоснования требованийо взыскании с ответчика задолженности по заработной плате в заявленном размере.
О предоставлении сведений о начисленной и выплаченной зарплаты указано в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда», согласно которым при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания ведрахувань и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Так, по предоставленной ответчиком ООО «СКАТ-центр» справкой от 22.02.2019 № 21 задолженность по заработной плате перед особа_1 отсутствует.
Из материалов дела установлено, что 22 февраля 2019 директором ООО «СКАТ-центр» Вербицким М.А. выдана справка № 21 о заработной плате истца, согласно которой размер заработной платы особа_1 по июнь 2018 составил 952, 10 грн., за май 2018 4 099, 83 грн., за квИтэн 2018 6 045, 98 грн. Данная справка не содержит сведений о размерах выходного пособия при увольнении.
Согласно копиям расчетных листов по заработной плате, предоставленных истцом, следует, что задолженность предприятия по заработной плате на конец месяца по март 2018 составляет 19 051, 68 грн., За апрель 2018 - 17 238, 18 грн.
Согласно копии выписки по банковскому счету истца, последнем периодически с 18 января 2018 года по 13 июня 2018 осуществлялись частичноеи начисления по выплате заработной платы. Последний платеж был зачислен 13.06.2018 в размере 4066, 80 грн.
Как уже установлено судом, в ответчика существует задолженность перед истцом особа_1 по выплате выходного пособия при увольнении в размере трехмесячного среднего заработка в день его освобождения 13.06.2018, то есть истцом доказан факт нарушения ответчиком сроков выплаты ему заработной платы.
Из приведенного выше суд приходит к выводу, что в данном случае имеется вина предприятия вНепроведение расчета с истцом в день увольнения, поскольку доказательств отсутствия вины предприятия или существование каких-либо уважительных причин, которые бы исключали ответственность предприятия за нарушение Трудового законодательства, ответчиком суду не предоставлено.

Согласно ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или Трудового кговора.
В соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям нарушения собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, коллективного или Трудового договора (статьи 38 и 39) работнику выплачивается выходное пособие - в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка.
Из предоставленной ответчиком справки о доходах судом установлено, что средний заработок истца марта 2018 и апрелем 2018 составляет 5774, 82 грн. (5503, 65 грн. + 6045, 98 грн.) / 2), а следовательно сумма выходного пособия истца в размере трехмесячного среднего заработка составляет 17324, 44 грн. (5774, 82 грн. Х 3 = 17324, 44 грн.), Которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца лицо_1.
При таких обстоятельствах суд считает, что исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в части взыскания выходного пособия в сумме 17324, 44 грн. подлежит удовлетворению.

По искового требования особа_1 о взыскании середньогв заработке за время задержки расчета при увольнении, суд отмечает следующее.
Согласно п. 32 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике рассмотрения судами трудовых споров» в случаях взыскания в пользу работника среднего заработка за время вынужденного прогула в связи с незаконным увольнением или переводом, отстранением от работы - невыполнением решения о восстановлении на работе , задержкой выдачи трудовой книжки или расчета он определяется по общим правилам вычисления среднего заработка, исходя из заработка за последние два календарных месяца работы.
Определяя размер среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении по день вынесения решения, подлежащего взысканию в пользу истца, суд считает, что размер среднего заработка за все время задержки по день вынесения решения должен исчисляться со дня, следующего за днем ​​увольнения, и по день принятия решения, то есть за период с 14.06.2018 по 30.06.2019 включительно, в порядке, определиЭНОМИ Постановлением Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 № 100 (далее - Порядок).
В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взысканныения алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
В соответствии с пунктом 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарьних дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы пидприемства, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная правовая позиция по расчету размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 21.01.2015 по делу № 6-195цс134.
Как следует из материалов дела ответчиком не было предоставлено истцу соответствующей справки о его доходах с определением среднечасовой заработной платы и среднемесячного количества рабочих часов. Также истцом были предоставлены копии расчетных листков только за март 2018 и апрель 2018 года.
Итак, расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении особа_1 должен быть таким: суммарная заработная плата за март 2018 и апрель 2018 составляет 11549, 63 грн. (5503, 65 грн. В марте 2018 + 6045, 98 грн. В апреле 2018), количество отработанных рабочих дней за этот же период составляет 23 рабочих дня (13 в марте + 10 в апрнет), среднемесячное количество рабочих часов составляет - 118, 5 ч. (132 ч. В марте + 105 ч. В апреле), которые делятся на 2).
Среднечасовая заработная плата определяется путем деления суммарной заработной платы за 2 месяца 11549, 63 грн. (Март 2018 и апрель 2018) на количество отработанных часов за эти 2 месяца, а именно на 237 ч., И составляет 48, 73.
Общее количество рабочих часов за период с 14.06.2018 по 30.06.2019 включительно составляет 1481, 25 ч., Состоящаяпо количеству рабочих часов за 12 полных месяцев (июль-декабрь 2018 года, январь-июнь 2019), за 10 рабочих дней в июне 2018 ((118, 5 ч. х 12 мес.) + (118, 5 ч. / 20 рабочих дней в июне 2018 х 10 рабочих дней задержки расчета) = 1481, 25 ч.).
Общая сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 72 181, 31 грн. (Определяется путем умножения среднечасовой заработной платы на количество рабочих часов задержки, то есть 48, 73 грн. Х 1481, 25 ч. = 72 181, 31 грн.).
Таким образом, суд считает, что расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, осуществлен истцом, не соответствует требованиям Постановления Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 года № 100 и не может быть принят судом к внимания. По приведенным подсчетом суда средний заработок истца за время задержки расчета при увольнении составляет 72 181, 31 грн.
Однако, согласно ч. 1 ст. 13ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Как усматривается из содержания исковых требований особа_1, последний просит суд взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в свою пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 69 296, 70 грн., То есть в размере менеем от суммы 72181, 31 грн., рассчитанной судом в соответствии с требованиями Постановления Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 № 100.
При таких обстоятельствах, учитывая, что в силу принципа диспозитивности суд не может выйти за пределы заявленных исковых требований и взыскать в пользу истца сумму большую, чем заявленная им в иске, суд считает, что взысканию с ответчика в пользу истца подлежит средний заработок за время задержки расчета приувольнении в пределах заявленных исковых требований в сумме 69 296, 70 грн., в связи с чем исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении подлежит удовлетворению.

По искового требования особа_1 о взыскании индексации своевременно не выплаченной выходного пособия в размере 1715, 08 грн., Суд отмечает следующее.
Согласно части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата -это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно части шестой статьи 95 КЗоТ Украины заработная плата подлежит индексации в установленном законодательством порядке.
Статьей 33 Закона Украины «Об оплате труда» предусмотрено, что в период между пересмотром размера минимальной заработной платы индивидуальная заработная плата подлежит индексации в соответствии с действующим законодательством.
В статье 1 Закона Украины «Про индексации денежных доходов населения »определено, что индексация денежных доходов населения - это установленный законами и другими нормативно-правовыми актами Украины механизм повышения денежных доходов населения, позволяющий частично или полностью возмещать подорожание потребительских товаров и услуг. Оплата труда (денежное обеспечение) как денежный доход граждан, полученный ими в гривнях на территории Украины и который не имеет разового характера в соответствии с положениями части первой статьи 2этого Закона является объектом индексации денежных доходов населения.
Согласно части первой статьи 4 Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» индексация денежных доходов населения проводится в случае, когда величина индекса потребительских цен превысила порог индексации, который устанавливается в размере 103 процента.
Согласно части первой статьи 5 Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» предприятия, учреждения и организации повышают размеры оплаты труда в связис индексацией за счет собственных средств.
В статьях 1-3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» указано, что предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты , в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушениемсроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается), согласно порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 года № 159.
Такая правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда от 5 декабря 2018 по делу № 363/1606/17 (производства №61-14468ск18).
Следовательно, суд приходит к выводу, что индексация является составной частью заработной платы, является дополнительной заработной платой и, в случае нарушения законодательства об оплате труда в части еевыплаты, работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему индексации заработной платы без ограничения каким-либо сроком. То есть, отказ собственника или уполномоченного им органа (лица) от выплаты компенсации может быть обжаловано гражданином в судебном порядке, а потому такие исковые требования по данному делу являются безосновательными.
Таким образом, при применении индекса инфляции следует иметь в виду, что он рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем в месяц и осуществляетсяпутем умножения суммы задолженности на момент ее возникновения на совокупный индекс инфляции за период просрочки платежа. При этом сумма долга, которая уплачивается с 1 по 15 день соответствующего месяца, индексируется с учетом этого месяца, а если сумма долга выплачивается с 16 по 31 день месяца, расчет начинается со следующего месяца. Аналогично, если погашение задолженности осуществлено с 1 по 15 день соответствующего месяца, инфляционные потери рассчитываются без учета этого месяца, а если с 16 по 31день месяца, то инфляционные потери рассчитываются с учетом данного месяца.
Таким образом, учитывая требования действующего законодательства, коэффициенты индекса инфляции, общепризнанные методики расчета, суд считает, что сумма индексации за период с 14.06.2018 по 30.06.2019 составляет 1715, 08 грн., За период с 01.09.2018 по 30.09.2018 составляет 329 , 16 грн., за период с 01.10.2019 по 31.10.2018 составляет 294, 51 грн., за период с 01.11.2018 по 30.11.2018 составляет 242, 54 грн., за период с 01.12.2018 по 30.12.2018 складаесть 138, 59 грн., за период с 01.01.2019 по 31.01.2019 составляет 173, 24 грн., за период с 01.02.2019 по 28.02.2019 составляет 86, 62 грн., за период с 01.03.2019 по с 31.03 .2019 составляет 155, 91 грн., за период с 01.04.2019 по 30.04.2019 составляет 173, 24 грн., за период с 01.05.2019 по 31.05.2019 составляет 121, 27 грн.
При таких обстоятельствах суд считает, что исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в части взыскания индексации своевременно не выплаченной выходного пособия в сумме 1715, 08 грн. подлежит удовлетворению.

По искового требования особа_1 о взыскании с ответчика трех процентов годовых от просроченной суммы задолженности в размере 196, 50 грн. суд считает его подлежащим удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ч. 2 ст. 625 ГК Украины в случае нарушения денежного обязательства должник, просрочил его выполнения, по требованию кредитора обязан уплатить сумму долга с учетом установленного индекса инфляции за все время просрочки, а также три процента годовых вид просроченной суммы, если иной размер процентов не установлен договором или законом.
По смыслу этой нормы закона начисления инфляционных потерь на сумму долга и трех процентов годовых входят в состав денежного обязательства и является особой мерой ответственности должника за просрочку денежного обязательства, поскольку выступают способом защиты имущественных прав и интересов, который заключается в возмещении материальных потерь кредитора от обесценивания денежных средств вследствие инфляционных процессови получении компенсации (платы) от должника за пользование удерживаемыми денежными средствами, принадлежащими к уплате кредитору.
Итак, обязательства могут возникать непосредственно из договоров и иных сделок, предусмотренных законом, а также сделок, не предусмотренных законом, но не противоречащих ему, а в отдельных случаях установлены актами гражданского законодательства гражданские права и обязанности могут возникать из решения суда .
Как отмечается в пунктах 3.1.-3.3 постановления Пленума Высшего хозяйственного суду Украины «О некоторых вопросах практики применения законодательства об ответственности за нарушение денежных обязательств» № 14 от 17.12.2013, инфляционные начисления на сумму долга, уплата которых предусмотрена частью второй статьи 625 ГК Украины, не является штрафной санкцией, а выступают способом защиты имущественного права и интереса, который заключается в возмещении материальных потерь кредитора от обесценения средств вследствие инфляционных процессов просрочки в их уплате. Указанные начисления здийснюються отдельно за каждый период времени, в течение которого действовал соответствующий индекс инфляции, а полученные таким образом результаты суммируются за все время просрочки исполнения денежного обязательства. Индекс инфляции - это показатель, характеризующий динамику общего уровня цен на товары и услуги, приобретаемые населением для непроизводственного потребления, и его наименьший период определения составляет месяц. Размер долга с учетом индекса инфляции определяется исходя из суммы долга, существовавшей на остРанний день месяца, в котором платеж должен быть осуществлен, умноженной на индекс инфляции, определенный названной Государственной службой за период просрочки начиная с месяца, следующего за месяцем, в котором должен быть осуществлен платеж, и за любой месяц (месяцы), в котором (которых) имела место инфляция. При этом в расчет должны включаться и периоды времени, в которые индекс инфляции составлял менее единицы (то есть имела место дефляция). На сумму инфляционных начислений не начисляются проценты.
То есть, базой дляначисления размера долга с учетом индекса инфляции сумма основного долга не отягощена дополнительными начислениями, которая существует на последний день месяца, в котором осуществлен платеж. Индекс инфляции начисляется не на каждую дату месяца, а в среднем за месяц.
День фактической уплаты суммы задолженности не включается в период времени, за который осуществляется взыскание инфляционных начислений и трех процентов годовых.
Согласно разъяснениями, приведенными в п. 4.1 указанного выше постановления Пленума Высшего господарського суда Украины, уплата трех процентов годовых от просроченной суммы (если иной их размер не установлен договором или законом), так же как и инфляционные начисления, не имеют характера штрафных санкций и является способом защиты имущественных прав и интересов кредитора путем получения от должника компенсации ( платы) за пользование им средствами, принадлежащими к уплате кредитору.
Расчет трех процентов годовых осуществляется за каждый день просрочки по следующей формуле: сумма долга х 3% годних / 365 (количество дней в году) х количество дней просрочки.
С учетом приведенного суд считает, что в данном случае имеются основания для взыскания с ответчика в пользу истца трех процентов годовых за несвоевременное погашение указанного долга в размере 370 грн. 22 коп. (17324, 46 х 3% / 365 х 260 = 370, 22).
Однако, согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, пОдан участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Как усматривается из содержания исковых требований особа_1, последний просит суд взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в свою пользу три процента годовых от просроченной суммы в размере 196, 50 грн., То есть в размере меньшем суммы 370, 22 грн. , рассчитанной судом.
При таких обстоятельствах, учитывая, что в силу принципа диспозитивности суд не может выйти за пределы заявленных исковых требований и взыскать впользу истца сумму большую, чем заявленная им в иске, суд считает, что взысканию с ответчика в пользу истца подлежит трех процентов годовых от просроченной суммы в пределах заявленных исковых требований в сумме 196, 50 грн., в связи с чем исковое заявление в части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» трех процентов годовых от просроченной суммы в размере 196, 50 грн. в пользу особа_1 подлежит удовлетворению.

Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор покладаеться на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Решая вопрос о распределении судебных расходов в этом деле, суд учитывает, что истец освобожден от уплаты судебного сбора, а поэтому в соответствии со ст. 141 ГПК Украины суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор в сумме 885 грн. 33 коп.

Руководствуясь ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ГПК Украины, суд

принял:

Иск особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» прв взыскания выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, индексации своевременно не выплаченной выходного пособия, трех процентов годовых от просроченной суммы долга удовлетворить.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в пользу особа_1 выходное пособие в сумме 17 324 (семнадцать тысяч триста двадцать четыре) грн. 44 коп.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в пользу особа_1 средний заработок за время задержкирасчета при увольнении за период с 14.06.2018 по 30.06.2019 включительно, определенный без удержания налогов и других обязательных платежей, в сумме 69 296 (шестьдесят девять тысяч двести девяносто шесть) рублей. 70 коп.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в пользу особа_1 индексацию своевременно не выплаченной выходного пособия в сумме 1715 (одна тысяча семьсот пятнадцать) рублей. 08 коп.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в пользу особа_1 три отсотка годовых в сумме 196 (сто девяносто шесть) рублей. 50 коп.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр» в пользу государства расходы по уплате судебного сбора в сумме 885 (восемьсот восемьдесят пять) рублей. 33 коп.

Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика, который может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения имеет право освященияления пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в общем порядке, установленном настоящим Кодексом. В этом случае срок на апелляционное обжалование решения начинает ведраховуватися с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных ГПК Украины, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.

Истец имеет право обжаловать заочное решение в общем порядке, установленном ГПК Украины.
Решение может быть обжаловано в Луганский апелляционный суд черезСеверодонецкий городской суд путем подачи апелляционной жалобы на решение суда в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, ясли апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Сведения о сторонах:
- истец особа_1, место жительства: адреса_1 регистрационный номер ОКПП номер_2;
- ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «СКАТ-центр», Местоположения: 03039, г.. Киев, проул. Красноармейский, д. 14, код егрпоу 37716181.





Судья И. С. [П.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 428/8068/19
Провадження № 2/428/2141/2019


заочне рішення
іменем україни

29 листопада 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді [П.] І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації своєчасно не виплаченої вихідної допомоги, трьох відсотків річних від простроченої суми боргу,

встановив:

особа_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації своєчасно не виплаченої вихідної допомоги, трьох відсотків річних від простроченої суми боргу. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він з 04.01.2013 працював у відповідача на посаді старшого охоронника 5 управління. 07 травня 2018 року він написав заяву про своє звільнення за власним бажанням внаслідок порушення ТОВ «СКАТ-центр» Трудового законодавства на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Однак трудову книжку він отримав лише 22 червня 2018 року та був ознайомлений з наказом про його звільнення № 303, відповідно до якого його було звільнено 13.06.2018 за прогул відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24.10.2018 в трудовій книжці позивача було змінено формулювання причини його звільнення з «за прогул без поважних причин» на «за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України». Після отримання рішення суду, яке набрало законної сили, позивач направив на юридичну адресу відповідача листа разом із заявою про перерахунок грошових коштів, а саме вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку. Відповідач листа не отримав і поштове відправлення повернулося позивачу. Лише 20.05.2019 в трудовій книжці особа_1 було зроблено новий запис зі змінами формулювання причини його звільнення на підставі наказу № 403/1. Однак виплата вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України так і не була здійснена, оскільки для здійснення даної виплати у відповідача відсутні кошти. Отже, на сьогоднішній день у відповідача існує заборгованість перед позивачем з виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку, а саме 17 324, 44 грн., тому він просив також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2018 по червень 2019 року в розмірі 69 296, 70 грн., індексацію своєчасно не виплаченої вихідної допомоги в розмірі 1 715, 08 грн. та три відсотки річних від простроченої суми боргу в розмірі 196, 50 грн.
В судове засідання позивач особа_1 не з`явився, до суду подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що особа_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» з 04.01.2013 по 13.06.2018 включно.
Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 жовтня 2018 року було змінено формулювання причини звільнення особа_1 , інформація_1 , з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» з «за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України», яке вказане у наказі Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» № 303 від 13.06.2018 та у трудовій книжці особа_1 , на «за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи Трудового договору» відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України».
28 січня 2019 року позивач особа_1 по зазначеній цивільній справі № 428/8084/18 отримав виконавчий лист. Рішення набрало законної сили 26.11.2018.
Згідно з копією наказу № 403/1 від 20.05.2019 про внесення змін до наказу про звільнення № 303 від 13.06.2018 по 5 управлінню, виданого директором ТОВ «СКАТ-центр» Вербицьким М.А. на підставі заочного рішення від 24 жовтня 2018 року справа № 428/8084/18, особа_1 звільнити 13 червня 2018 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи Трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Таким чином, трудові відносини позивача з відповідачем припинились 13.06.2018, що підтверджується копією трудової книжки особа_1 серії номер_1 .
Статтею 44 КЗпП України визначено, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку встановлений ст. 47 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.
За підрахунками позивача особа_1 станом на 15 липня 2019 року (дата подачі позовної заяви до суду) заборгованість, що не виплачена на день звільнення 13.06.2018 року складає 17 324, 44 гривень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати зазначено у ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці», згідно з якими при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Так, за наданою відповідачем ТОВ «СКАТ-центр» довідкою від 22.02.2019 № 21 заборгованість з заробітної плати перед особа_1 відсутня.
З матеріалів справи встановлено, що 22 лютого 2019 року директором ТОВ «СКАТ-центр» Вербицьким М.А. видано довідку № 21 про заробітну плату позивача, згідно з якою розмір заробітної плати особа_1 за червень 2018 року склав 952, 10 грн., за травень 2018 року 4 099, 83 грн., за квітень 2018 року 6 045, 98 грн. Дана довідка не містить відомостей щодо розмірів вихідної допомоги при звільненні.
Згідно з копіями розрахункових листів по заробітній платі, наданих позивачем, вбачається, що заборгованість підприємства по заробітній платі на кінець місяця за березень 2018 року складає 19 051, 68 грн., за квітень 2018 року - 17 238, 18 грн.
Згідно з копії виписки по банківському рахунку позивача, останньому періодично з 18 січня 2018 року по 13 червня 2018 року здійснювалися часткові нарахування з виплати заробітної плати. Останній платіж був зарахований 13.06.2018 у розмірі 4 066, 80 грн.
Як вже встановлено судом, у відповідача існує заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку на день його звільнення 13.06.2018, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати.
З наведеного вище суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення Трудового законодавства, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
З наданої відповідачем довідки про доходи судом встановлено, що середній заробіток позивача за березень 2018 року та квітень 2018 року становить 5774, 82 грн. (5503, 65 грн. + 6045, 98 грн.)/2), а отже сума вихідної допомоги позивача у розмірі тримісячного середнього заробітку складає 17324, 44 грн. (5774, 82 грн. х 3 = 17324, 44 грн.), яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача особа_1 .
За таких обставин суд вважає, що позовна заява особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» в частині стягнення вихідної допомоги у сумі 17324, 44 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги особа_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день постановлення рішення має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та по день ухвалення рішення, тобто за період з 14.06.2018 по 30.06.2019 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс134.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було надано позивачу відповідної довідки про його доходи з визначенням середньогодинної заробітної плати та середньомісячної кількості робочих годин. Також позивачем були надані копії розрахункових листків лише за березень 2018 року та квітень 2018 року.
Отже, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа_1 має бути таким: сумарна заробітна плата за березень 2018 року та квітень 2018 року становить 11549, 63 грн. (5503, 65 грн. у березні 2018 + 6045, 98 грн. у квітні 2018), кількість відпрацьованих робочих днів за цей же період становить 23 робочих дня (13 у березні + 10 у квітні), середньомісячна кількість робочих годин становить - 118, 5 год. (132 год. у березні + 105 год. у квітні), які діляться на 2).
Середньогодинна заробітна плата визначається шляхом поділу сумарної заробітної плати за 2 місяці 11549, 63 грн. (березень 2018 року та квітень 2018 року) на кількість відпрацьованих годин за ці 2 місяці, а саме на 237 год., і становить 48, 73 грн.
Загальна кількість робочих годин за період з 14.06.2018 по 30.06.2019 включно становить 1481, 25 год., яка складається з кількості робочих годин за 12 повних місяців (липень-грудень 2018 року, січень-червень 2019 року), за 10 робочих днів у червні 2018 року ((118, 5 год. х 12 міс.) + (118, 5 год./20 робочих днів у червні 2018 року х 10 робочих днів затримки розрахунку) = 1481, 25 год.).
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 72 181, 31 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 48, 73 грн. х 1481, 25 год. = 72 181, 31 грн.).
Таким чином, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За наведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 72 181, 31 грн.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту позовних вимог особа_1 , останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 69 296, 70 грн., тобто у розмірі меншому від суми 72 181, 31 грн., розрахованої судом відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
За таких обставин, враховуючи, що в силу принципу диспозитивності суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути на користь позивача суму більшу, ніж заявлена ним у позові, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог у сумі 69 296, 70 грн., у зв`язку з чим позовна заява особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги особа_1 про стягнення індексації своєчасно не виплаченої вихідної допомоги в розмірі 1715, 08 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
У статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру відповідно до положень частини першої статті 2 цього Закону є об`єктом індексації грошових доходів населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
У статтях 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться), відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001року № 159.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 363/1606/17 (провадження №61-14468ск18).
Отже, суд доходить висновку, що індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тобто, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку, а тому такі позовні вимоги в даній справі є безпідставними.
Таким чином, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на [censored] індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Отже, враховуючи вимоги діючого законодавства, коефіцієнти індексу інфляції, загальновизнані методики розрахунку, суд вважає, що сума індексації за період з 14.06.2018 по 30.06.2019 складає 1715, 08 грн., за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 складає 329, 16 грн., за період з 01.10.2019 по 31.10.2018 складає 294, 51 грн., за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 складає 242, 54 грн., за період з 01.12.2018 по 30.12.2018 складає 138, 59 грн., за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 складає 173, 24 грн., за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 складає 86, 62 грн., за період з 01.03.2019 по з 31.03.2019 складає 155, 91 грн., за період з 01.04.2019 по 30.04.2019 складає 173, 24 грн., за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 складає 121, 27 грн.
За таких обставин суд вважає, що позовна заява особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» в частині стягнення індексації своєчасно не виплаченої вихідної допомоги у сумі 1715, 08 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги особа_1 про стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 196, 50 грн. суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Як зазначається у пунктах 3.1.-3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому здійснено платіж. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 4.1 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за такою формулою: сума боргу х 3 % річних/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за невчасне погашення зазначеного боргу у розмірі 370 грн. 22 коп. (17324, 46 х 3 %/365 х 260 = 370, 22).
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту позовних вимог особа_1 , останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» на свою користь три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 196, 50 грн., тобто у розмірі меншому від суми 370, 22 грн., розрахованої судом.
За таких обставин, враховуючи, що в силу принципу диспозитивності суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути на користь позивача суму більшу, ніж заявлена ним у позові, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає трьох відсотків річних від простроченої суми в межах заявлених позовних вимог у сумі 196, 50 грн., у зв`язку з чим позовна заява в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 196, 50 грн. на користь особа_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 885 грн. 33 коп.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації своєчасно не виплаченої вихідної допомоги, трьох відсотків річних від простроченої суми боргу задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» на користь особа_1 вихідну допомогу у сумі 17 324 (сімнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 44 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.06.2018 по 30.06.2019 включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, у сумі 69 296 (шістдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 70 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» на користь особа_1 індексацію своєчасно не виплаченої вихідної допомоги у сумі 1715 (одна тисяча сімсот п`ятнадцять) грн. 08 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» на користь особа_1 три відсотка річних у сумі 196 (сто дев`яносто шість) грн. 50 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр» на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 33 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:
- позивач: особа_1 , місце проживання: адреса_1 , реєстраційний номер ОКПП номер_2 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАТ-центр», місцезнаходження: 03039, м. Київ, провул. Червоноармійський, буд. 14, код єдрпоу 37716181.





Суддя І. С. [П.]