українська залізниця: Суд взыскал невыплаченную зарплату и компенсации у работодателя в пользу сотрудника.

Справа № 236/665/22

Провадження № 2/202/3420/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого — судді Мачуського О.М.,

за участю секретарясудового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, -

встановив:

14 лютого 2022 року на адресу Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи агентом комерційним господарства вантажної та комерційної роботи станції Комунарськ 1 класу Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року№ 938змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Укрзалізниця». Згідно Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого в редакції постанови КМУ від 31.10.2018 року № 938, товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

17 липня 2017 року згідно наказу Структурного № 650-ОС від 17.07.2017 року особа_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком, за ст. 38 КЗпП України. В наказі зазначено, що позивач має право на вихідну допомогу, а саме одноразову грошову допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та компенсацію за 12 днів відпустки. Згідно розрахунків, відповідач повинен був виплатити позивачу заборгованість, яка з урахуванням утриманих сум та обов`язкових платежів складає 19264,46 гривень, з яких: 4728,38 гривень недоотримана заробітна плата за березень 2017 року; 2158,90 гривень недоотримана заробітна плата за квітень; 2158,90 гривень недоотримана заробітна плата за травень 2017 року; 2158,90 гривень недоотримана заробітна плата за червень 2017 року; 8059,41 гривень недоотримана заробітна плата за липень 2017 року, вихідна допомога.

Однак відповідач при звільненні позивача не здійснив з нею повного розрахунку. Після звільнення позивач неодноразово зверталась до відповідача із усними заявами про виплату їй суми боргу, але її вимоги були проігноровані, кошти до теперішнього часу не виплачені, а тому відповідач також має виплатити позивачу компенсацію за втрату частини заробітку у зв`язку із порушенням строків її виплати, загальних розмір якої за період з березня 2017 року по грудень 2021 року складає 5983,68 гривень.

у зв`язку з невиплатою відповідачем вказаних коштів, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом, в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі: за березень 2017 року 4728,35 гривень, за квітень 2017 року 2158,90 гривень, за травень 2017 року 2158,90 гривень, за червень 2017 року 2158,90 гривень, за липень 2017 року (включаючи грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та грошову допомогу) 8059,41 гривень, а також компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 5983,68 гривень; зобов`язати відповідача самостійно утримати з необхідних сум податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням Верховного Суду № 7/0/9−22 від 14.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)», відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ з Краснолиманського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 року, для розгляду цивільної справи № 236/665/22, визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 22 вересня 2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

28 вересня 2023 року представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» Чаруковський Р.В. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що з 16 березня 2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

З березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» до структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця не надходили оригінали первинних документів для нарахування та виплати заробітної плати. Саме через відсутність первинних документів, позивачу не здійснювалося нарахування заробітної плати за березень 2017 року.

За першу половину березня позивачу нараховано аванс в сумі до виплати 695,59 грн. які отримані позивач в касі структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця згідно з платіжною відомістю №536 за березень 2017 року та видатковим касовим ордером №572 від 22.08.2017р. Інша заборгованість з заробітної плати перед позивачем за період березень липень 2017 року у відповідача відсутня, так як нарахування заробітної плати за інші періоди (друга половина березня липень 2017 року) не здійснювалося через відсутність первинних документів.

Представник відповідача вказує, що надані позивачем докази виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Луганськ, тому сума заборгованості з заробітної плати не підтверджена відповідними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку. При цьому, після захоплення 12.04.2017 року адміністративної будівлі Луганської дирекції залізничних перевезень, відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю.

Окрім цього, науково-правовим висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21−10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Українська залізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, яка непідконтрольна українській владі, починаючи з 20 березня 2017 року, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України.

Правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України щодо подачі відповіді на відзив, позивач не скористався.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, натомість в матеріалах справи наявна заява представника позивача адвоката Стасюка В.О. про розгляд справи без його участі, позовні вимог підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив розглянути справу без його участі.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно достатті 15 ЦКУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21−1465а15.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки номер_1 особа_1 була працевлаштована агентом комерційним господарства вантажної та комерційної роботи станції Комунарськ 1 класу Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом №384-Н регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 15.03.2017 р., наказом від 16.03.2017 р. № 58/ДН структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» та наказом №64 від 17.03.2017 року начальника Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 00−00 год. 20.03.2017 року. В наказі зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові за час простою згідно графіку роботи.

Відповідно до Наказу (Розпорядження) № 756-ОС від 17 липня 2017 року про припинення Трудового договору (контракту), виданого першим заступником начальника Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», особа_1 з 17.07.2017 року звільнено з посади за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком, за ст. 38 КЗпП України. В наказі про припинення Трудового договору зазначено про надання особа_1, компенсації за 12 днів відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних зарплат.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року№ 938змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до частини четвертоїстатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першоюстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно достатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно достатті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі — Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язкуздійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постановівід 28 березня 2018 рокуу справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантованеКонституцією України, нормамиКЗпП України,Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановленихстаттею 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до частини четвертоїстатті 97 КЗпП України,статті 22 Закону України «Про оплату праці»власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період простою, встановленого працівникам Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», позивач на виконання наказу № 73/ОД від 16 березня 2017 року, структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», наказу від 17.03.2017 року № 64 Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ», виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, то відповідач не мав підстав не здійснювати позивачу оплату заробітної плати за час простою.

Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про оплату праці»роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої, сьомоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина першастатті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Розрахунки заробітноїплати особа_1 щодо компенсаціїза невикористанувідпустку,вихідної допомоги, узгоджуються знаказами пропро встановленняпростою зпричин, не залежнихвід робітників,для всіхпрацівників виробничихпідрозділів дирекціїз 00:00год.20березня 2017року таз наказом (Розпорядженням) № 756-ОС від 17 липня 2017 року про припинення Трудового договору (контракту).

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці за час простою, не оспорює наявність зазначеного наказу, факту перебування з позивачем у трудових відносинах та його звільнення саме 17 липня 2017 року.

У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку робочого часу, які оформлені відповідно до Трудового законодавства України за підписами табельника, керівника структурного підрозділу, працівника кадрової служби, головного бухгалтера. Відповідач не надав суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень.

Згідно зі статтями115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивачавідпроцесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Згідно з наданими позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахунковими листками (табуляграми) за період з березня до липня2017 року, зазначені суми, які підлягали сплаті позивачу із зазначенням усіх її складових.

Також суду надані копії табелів обліку використання робочого часу, виданих ВП «Станція Комунарськ» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за період з березня до 17 липня 2017 року та копію журналу обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої.

Крім того, у наказі відповідача від 17 липня 2017 року № 756-ОС про припинення Трудового договору (контракту), яким звільнено позивача, зазначено, що особа_1 при звільненні підлягає до виплати одноразова грошова допомога у розмірі трьох середньомісячних зарплат та компенсація за 12 днів невикористаної відпуски, кількість днів якої визначена відповідно до Довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, виданої заступником начальника, головним бухгалтером в.о. старшого інспектора з кадрів ВП «Станція Комунарськ».

Відповідно до розрахунку оплати середньої зарплати, розмір вихідної допомоги, що підлягає виплаті особа_1 складає 6065,92 гривень, що відповідає розміру середньої заплати. В розрахунку оплати відпустки, розмір компенсації особа_2 за невикористану відпустку у кількості 12 днів складає 2354,40 гривень.

Отже, у розрахункові листи позивача, складені бухгалтером 1 категорії ВП «Станція Комунарськ», включено 2354,40 гривень — компенсації за невикористану відпустку та 6065,92 грн. вихідної допомоги.

Тобто, відповідач визнав право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.

Згідно зі статтями47,116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При припиненні Трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40, пункті 6частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи Трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з частиною першоюстатті 83 КЗпП Українита частиною першоюстатті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи, А I групи.

Відповідно до статей4,6 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення Трудового договору (частина першастатті 6 Закону України «Про відпустки»).

Таким чином, при звільненні позивача у липні 2017 року їй не була виплачена вихідна грошова допомога та компенсація за 12 днів невикористаної відпустки.

Отже, особа_1 підтвердила наявність заборгованостівідповідача з виплати заробітної плати за період з березня до липня 2017року у розмірі19264,46 грн., будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідачдо суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000р. підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №15921.02.2001 №159 (з урахуванням змін та доповнень за постановами від 09.08.2001 № 958 та від 31.03.2003 № 430) з наступними змінами: відповідно до п.4 Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) прирості індексу споживчих цін («індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.

Розмір компенсації позивач розраховує за період з березня по липень 2017 року включно.

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року в сумі 4728,35 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 2094,66 гривень (4728,35×0,443 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2158,90 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 928,33 гривень (2158,90×0,430 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по грудень 2021 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 2158,90 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 889,47 гривень (2158,09×0,412 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по грудень 2021 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 2158,90 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 841,97 гривень (2158,90×0,390 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по грудень 2021 року).

Компенсація втратичастини грошовихдоходів залипень 2017року усумі 3176,36гривень (10011,70гривень 6065,92грн. (вихідноїдопомоги)-19,5%(відсотокоподаткування таінших обов`язковихплатежів)у зв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплати зурахуванням споживчихіндексів споживчихцін складає 1229,25 гривень (3176,36×0,387 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по грудень 2021 року)

Разом сума компенсації втрати частини доходів складає 5983,68 гривень (2094,66 гривень + 928,33 гривень +889,47 гривень + 841,97 гривень +1229,25 гривень).

При цьому, безпідставними є посилання представника відповідача на те, що розрахунок суми компенсації не враховує, факт отримання позивачем авансу в сумі 695,59 грн.

Так, сума компенсації втрати частини доходів здійснювалась позивачем з урахуванням відомостей розрахунку заробітної плати особа_1 за березень 2017 року, в якому містяться дані щодо отримання останньою авансу в розмірі 395,59 гривень. Аналогічні відомості щодо розміру отриманого позивачем авансу містить й надана представником позивача копія видаткового касового ордеру № 572 від 22 серпня 2017 року.

Отже, представником відповідача не доведено отримання позивачем авансу саме в сумі 695,59 гривень, а наданий позивачем розрахунок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням правдивих відомостей щодо розміру недоотриманої позивачем заробітної плати.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими. Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок, який за період з березня 2017 року по грудень 2021 року, складає 5983,68 грн.

Оспорюючи свою вину у нездійсненні розрахунку, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що з 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування та виплата заробітної плати припинено. Також відповідачем до відзиву надано Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21−10.2 від 16.01.2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Проте, аналіз нормстаті 116КЗпП Українидає підставидля висновкупро те, що відсутністьфінансово-господарськоїдіяльності абокоштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів.

Зазначений висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах від 03.07.2013 року у справі № 6−64цс13, від 25.05.2016 року у справі № 6−948цс16.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить висновку про те, що вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;.

Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на зазначене, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 992,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258−259, 263−265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу40150216) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, заборгованість в сумі 25248,14 гривень, що складається з:

-заборгованість по заробітній платі за період з березня до липня 2017року у розмірі19264,46 гривень, з яких: за березень 2017 року 4728,35 гривень, за квітень 2017 року 2158,90 гривень, за травень 2017 року 2158,90 гривень, за червень 2017 року 2158,90 гривень, за липень 2017 року (включаючи грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та грошову допомогу) 8059,41 гривень;

 — компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 5983,68 гривень.

Зобов`язати Публічне акціонернетовариство «Українськазалізниця» вособі Регіональноїфілії «Донецьказалізниця акціонерноготовариства «Українськазалізниця» (ЄДРПОУ40150216)при виплаті особа_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Публічного акціонерноготовариства «Українськазалізниця» вособі Регіональноїфілії «Донецьказалізниця акціонерноготовариства «Українськазалізниця» (ЄДРПОУ40150216)на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Мачуський