центр державного земельного кадастру: отзыв сотрудника

Справа № 521/5387/22

Провадження № 2/521/2854/22

рішення

іменем україни

14 вересня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мирончук Н.В.,

секретаря судовогозасідання Філімончук М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась особа_1 з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказала, що 01 лютого 2007 року вона була прийнята на роботу в Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на посаду інженера в господарський відділ та матеріально-технічного забезпечення фінансово-економічного департаменту.

Позивач вказує, що згідно з наказом № 66-к, від 30 червня 2021 року, її було звільнено з посади інженера відділу організаційного, господарського та матеріально-технічного забезпечення діяльності філії 30 червня 2021 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства шляхом ліквідації, але в день звільнення філія не повідомила її про нараховані суми належні при звільненні, не надала розрахунок про розмір нарахованих сум та не здійснила виплату належних коштів.

Також позивач вказала, що у зв`язку з відсутністю комунікації з Філією, отримати розрахунки щодо заборгованості Філії перед нею, а також від відповідача, який посилається на неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з перебуванням Філії у процесі припинення, немає можливості.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 205498,48 грн., яка складається з:

- заборгованості по заробітній платі у розмірі 64389,62 грн., по середньому заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що на момент подачі заяви про зменшення позовних вимог складає 99220,92 грн.;

- по вихідній допомозі при звільненні 7377,02 грн.;

- по грошовій компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки 14820,75 грн.;

- по компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів її виплати 19690,17 грн., а також судові витрати по справі.

У відкрите судове засідання позивач не з`явилась, до суду її представник надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Крім того, до канцелярії суду представником відповідача було подано відзив на позов (а. с. 87 97).

у своєму відзиві на позов сторона відповідача вказала, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо неправомірних дій ДП «Центр державного земельного кадастру» при невиплаті заборгованості по заробітній платі, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідачем на спростування позовних вимог до відзиву на позов були надані Довідка про нараховану та виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки, розрахунок середньої заробітної плати за час затримки виплати, Розрахунки втрат частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, розрахунок вихідної допомоги при звільненні по особа_1 , що були передані відповідачеві Одеською філією.

Відповідач вказав, що при розрахунку заборгованості по заробітній платі адвокатом була визначена заборгованість відповідно до звітів, поданих Одеською філією до органів ДПІ до Пенсійного фонду, але не враховано, що у звітності вказується нарахована заробітна плата, яка включає податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а не сума «до виплати» за мінусом вказаних податків та зборів, таким чином у позові сума заборгованості по заробітній платі завищена на 20921,53 грн. (в позові зазначена сума 85745,30 грн.), розмір середньої заробітної плати за час затримки виплати складає 75235,60 грн. (в позові зазначена сума 93472,80 грн.), розмір вихідної допомоги при звільнені складає 7377,01 грн. (в позові зазначена сума 9164,00 грн.), грошова компенсація за всі невикористані відпустки дні щорічної відпустки складає 957,24 грн. (в позові зазначена сума 14401,59 грн.), компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати складає 7774,53 грн. (в позові зазначена сума 15049,11 грн.).

На думку сторони відповідача, загальна сума заборгованості підприємства перед позивачем складає 112265,91 грн., а тому просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині визначення суми заборгованості та врахувати розрахунки заробітної плати інші обов`язкові виплати Підприємства (а.с.87-98).

Також, 27.07.2022 року від позивача до канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 205498,48 грн. та судові витрати, у зв`язку з тим, що наданий у позовній заяві розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем без вирахування ПДФО 18% та військового збору 1,5%, а також з урахуванням необхідності перерахунку заборгованості по середньому заробітку, який виплачується своєму працівникові по день фактичного розрахунку та перерахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, враховуючи, що з моменту подання позову пройшло 3 місяці та відповідно збільшення розміру заборгованості перед позивачем.

у свою чергу, у своїх поясненнях на заяву про зменшення позовних вимог, від 26.08.2022 року, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у частині визначення суми заборгованості та надав розрахунок середньої заробітної плати за час затримки виплати на 26.07.2022, розрахунки втрат частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки на 01.07.2022 по особа_1 , працівнику Одеської Регіональної філії Центр ДЗК (а.с.137-140).

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх [censored] суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до копії трудової книжки особа_1 , наказом №3/К від 01.02.2007 року, позивач була прийнята 01 лютого 2007 року на роботу в Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на посаду інженера в господарський відділ та матеріально-технічного забезпечення фінансово-економічного департаменту (а. с. 18 20).

Відповідно до копії трудової книжки особа_1 , наказом №75, від 02.03.2009 року, Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» перейменовано у Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відповідно.

Згідно до копії трудової книжки особа_1 , протягом наступних років позивач працювала у вказаній Філії на посадах інженера відділу господарського та матеріально-технічного забезпечення, інженера відділу організаційного, господарського та матеріально-технічного забезпечення діяльності Філії, інспектора з кадрів.

30 червня 2021 року особа_1 було звільнено з посади інженера відділу організаційного, господарського та матеріально-технічного забезпечення діяльності філії на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства шляхом ліквідації, згідно з наказом №66-к, від 30 червня 2021 року (а. с. 20, 21).

Зазначеним наказом також наказано відділу бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності здійснити остаточний розрахунок, згідно законодавства та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Судом досліджені відомості, отримані з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України (а. с. 39 41), Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а. с. 42) та виписку по картці АТ КБ «ПриватБанк» особа_1 за період з 01.01.2020 по 01.08.2021 року (а. с. 22 33).

Зі змісту виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картці особа_1 за період з 01.01.2020 року по 01.08.2021 року вбачається, що останнє нарахування заробітної плати Одеською регіональною філією ДП ЦДЗК було здійснено 12.05.2021 року (а. с. 22).

в ході судового розгляду справи стороною відповідача доводи позивача не спростовані та не доведено виконання роботодавцем вимог діючого законодавства щодо здійснення остаточного розрахунку при звільненні працівника в день його звільнення 30.06.2021 року з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

На підтвердження протилежного, матеріали справи не містять жодного доказу.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність порушень з боку відповідача прав позивача на оплату праці.

За частини 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Роботодавець обов`язок закріплений у ч. 1 ст. 47 КЗпП України не виконав, у зв`язку з цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Суд враховує ту обставину, що представником відповідача у відзиві на позов не заперечується заборгованість відповідача перед позивачем, однак заперечується розмір такої заборгованості.

Проте, суд при винесенні рішення враховує розрахунки подані позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, так як вони є обґрунтованими та відповідають нормам діючого законодавства.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості щодо виплати заробітної плати наданої позивачем, здійсненим у заяві про зменшення позовних вимог (з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати в період з січня 2020 року по червень 2021 року, яка складає 28103,15 грн., що підтверджується наданою копією виписки по картці особа_2 , сформованої АТ «КБ «приватбанк» 09.12.2021 р.) позивачці відповідачем не було доплачено заробітну плату за період з січня 2020 року по 30 червня 2021 року у сумі 64389,62 грн (а. с. 121).

Крім того, суд враховує зазначений позивачкою у заяві про зменшення позовних вимог розрахунок суми середнього заробітку, згідно якого, її середньоденна заробітна склала 458,20 грн. (9164,00 нарахована заробітна плата за квітень 2021 року + 9164,00 нарахована заробітна плата за травень 2021 року / (22 дні робочих у квітні + 18днів робочих у травні) (а. с. 122 126):

- заборгованість по середньому заробітку (458,20 грн. х 269 днів (між датою звільнення та датою звернення з заявою про зменшення позовних вимог), з вирахуванням ПДФО 18% та військового збору 1,5%, що складає 99220,92 грн.;

- заборгованість по вихідній допомозі (458,20 грн. х 40 (загальна кількість відпрацьованих робочих днів у квітні та травні 2021 року/2) з вирахуванням ПДФО 18% та військового збору 1,5%, що складає 7377,02 грн.;

- по компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 16510, 93 грн.

Враховуючи те, що відповідач підтвердив кількість днів невикористаної відпустки, грошова компенсація за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки складає 14820,75 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 205498,48 грн.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 1 Розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, виплати вихідної допомоги; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно цього Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст. 44 КЗпП, при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050 від 19 жовтня 2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» компенсаційні виплати входять до структури заробітної плати.

Згідно з ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії Трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 з наступними змінами. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

у своєму відзиві на позов відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) відповідно до п. 89 якої Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Однак, у даному випадку, стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день звернення до суду з заявою про зменшення позовних вимог є виправданим.

Суд враховує ту обставину, що за час до звернення до суду з позовною заявою позивач здійснювала дії для отримання доказів з метою складення позовної заяви. При цьому відповідач не сприяв у наданні таких доказів.

Крім того, з урахуванням того, що заробітна плата позивачеві з січня 2020 року виплачувалась періодично та частинами, що підтверджується копією виписки по картці особа_2 , сформованої АТ «КБ «приватбанк» 09.12.2021 р., вона зазнала значних майнових втрат при звільненні у червні 2021 року.

Отже, у даному випадку зменшення розміру середнього заробітку є необґрунтованим.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18 (провадження №61-48088сво18) не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що стороною відповідача не було доведено наявність у Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» форс-мажорних обставин на момент звільнення позивача.

Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини першої та третьої статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Суд враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 року у справі №676/5955/18-ц, відповідно до якої філія підприємства, яке в силу положень статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а, отже, не наділене цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до частин 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору.

Судовий збір по справі складає 2054,98 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.2, 3, 48, 76-81, 95,133, 141, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (Код єдрпоу: 21616582; адреса: 03151, м. Київ, вул. народного Ополчення, буд. 3) на користь особа_1 (рнокпп: номер_1 ; адреса проживання: адреса_1 ) заборгованість у сумі 205498,48 грн. (двісті п`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 48 копійок), яка складається із:

- заборгованості по заробітній платі у розмірі 64389, 62 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят дев`ять гривень 62 копійок);

- заборгованості по середньому заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що на момент подачі позову складає 99220,92 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті двадцять гривень 92 копійки);

- заборгованості по вихідній допомозі при звільненні 7 377,02 (сім тисяч триста сімдесят сім тисяч 02 копійки);

- заборгованості по грошовій компенсації за не використані особа_1 дні щорічної відпустки 14820,75 гривень (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 75 копійок);

- заборгованості по компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів її виплати 19690,17 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто гривень 17 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (Код єдрпоу: 21616582; адреса: 03151, м. Київ, вул. народного Ополчення, буд. 3) на користь держави судовий збір, у розмірі 2054,98 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук