івано-франківський арматурний завод: отзыв сотрудника

Справа № 344/2291/22

Провадження № 2/344/1871/22

рішення

іменем україни

заочне

12 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської г.в.

при секретарі c/з: [Ф.] М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

особа_1 (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» (надалі «Відповідач», «ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод») про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», код єдрпоу 00218271, на її користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та вихідної допомоги.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем протиправно не виплачувалося Позивачу належної їй та нарахованої у встановленому законом порядку заробітної плати, починаючи з грудня 2020 року по день звільнення 31.01.2022 року. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 року №344/4075/21 на користь особа_1 вже було стягнуто заборгованість за період з грудня 2020 року по 14.12.2021 року в сумі 116 031, 00 грн.

Даний позов пред`явлено про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 15.12.2021 року по 31.01.2022 року, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Відзиву на позов від Відповідача не надходило.

Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

особа_1 з 1984 року працювала в Приватному акціонерному товаристві «Івано-Франківський арматурний завод» на посаді економіста (остання займана посада).

Станом на даний час трудові відносини особа_1 з ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» розірвано шляхом звільнення її з роботи з 31.01.2022 року.

Наказом №3-ос від 31.01.2022 року особа_1 звільнено з роботи за власним бажанням, в зв`язку з невиплатою заробітної плати, ст. 38 КЗпП України з виплатою компенсації за 32 дні невикористаної щорічної відпустки.

Як зазначено в позовній заяві, з грудня 2020 року ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» не виплачувалася належна особа_1 заробітна плата.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 року №344/4075/21 на користь особа_1 стягнуто заборгованість за період з грудня 2020 року по 14.12.2021 року в сумі 116 031, 00 грн.

Даний позов пред`явлено про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 15.12.2021 року по 31.01.2022 року, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що розмір заборгованості за період з 15.12.2021 року по 31.01.2022 року, нарахована самостійно Позивачем компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога за ст. 44 КЗпП України загалом становить 53 674, 64 грн., з приводу стягнення якої Позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 94 Кодексу законів про працю України).

Згідно із ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Строки виплати заробітної плати визначено статтею 115 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, відповідно до форми ОК-5, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного реєстру соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу, відносно особа_1 , яка сформована 10.02.2022 року (а.с.7-9) ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» нараховувалась заробітна плата, зокрема за період з грудня 2020 року по червень 2021 року сума заробітної плати складала 63 747, 42 грн., з якої утримувалися податки, які перераховані до державного бюджету.

З липня 2021 року ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» не подавало до органу Пенсійного фонду України відомості про заробітну плату особа_1 .

Згідно з відомостями безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» у стані припинення не перебуває.

В той же час, особа_1 , перебуваючи в трудових відносинах з Відповідачем, з грудня 2020 року та до часу звільнення 31.01.2022 року не отримувала заробітну плату, з приводу стягнення якої нею подано позов до суду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.12.2021 року №344/4075/21 на користь особа_1 стягнуто заборгованість за період з грудня 2020 року по 14.12.2021 року в сумі 116 031, 00 грн.

В той же час, даний спір по виплаті заробітної плати, який розглядається, стосується періоду стягнення заборгованості по заробітній платі з 15.12.2021 року по 31.01.2022 року.

Докази, які б спростовували посилання Позивача на факт невиплати їй заробітної плати протягом вищезазначеного періоду з 15.12.2021 року по 31.01.2022 року, або про наявність її вини (умислу) у невиконанні трудових обов`язків на підприємстві в цей період в матеріалах справи відсутні.

Відтак, вимога Позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 15.12.2021 року по 31.01.2022 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Визначаючи суму заборгованості, яка підлягає виплаті, Суд виходить із наступного.

Яку вже було зазначено, з липня 2021 року ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» не подає до органу Пенсійного фонду України відомості про заробітну плату особа_1 .

31.01.2022 року особа_1 звільнено з роботи.

Обставин умисного невиконання особа_1 своїх трудових функцій за посадою у ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» Судом не встановлено.

Одним із загальних засад цивільного законодавства, закріплених п.6 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність.

На думку Суду, відсутність у Позивача можливості щодо подання довідки про заборгованість по заробітній платі, неподання Відповідачем до органу Пенсійного фонду відомостей про нараховану заробітну плату з липня 2021 року, не може тлумачитися на шкоду працівнику особа_1 та бути підставою обмеження її права на отримання заробітної плати, яка є джерелом її існування.

Відтак, Суд вважає за можливе самостійно розрахувати розмір місячної зарплати особа_1 , виходячи із відображеного у Формі ОК-5 середнього розміру заробітної плати за останній рік (з липня 2020 року по червень 2021 року), оскільки таке буде відповідати принципам справедливості, розумності та добросовісності.

Отже, за період з липня 2020 року по червень 2021 року [censored] розмір річної заробітної плати становить 114 768, 88 грн.

Розмір середньомісячної заробітної плати становить 114 768, 88 грн. : 12 = 9 564, 07 грн.

Відтак, за період з 15 грудня 2021 року по 31 січня 2022 року заборгованість по заробітній платі становить 14 346, 11 грн.

Оскільки вищевказаний розрахунок здійснено з даних Форми ОК-5, то з такої суми заборгованості у 14 346, 11 грн. податки не відраховуються, а повинні бути сплачені підприємством до державного бюджету шляхом нарахування відповідних податків та зборів на цю суму.

Отже, на користь Позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі за період з 15 грудня 2021 року по 31 січня 2022 року заборгованість по заробітній платі становить 14 346, 11 грн. без відрахування податків та інших платежів.

Принагідно Суд зауважує, що право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31.01.1961 року.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з Наказом №3-ос від 31.01.2022 року особа_1 звільнено з роботи за власним бажанням, в зв`язку з невиплатою заробітної плати, ст. 38 КЗпП України з виплатою компенсації за 32 дні невикористаної щорічної відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки (п. 7 VI Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100).

Визначений Судом [censored] розмір річної заробітної плати за останній рік, за який підприємством подавалися відомості про заробітну плату до органу пенсійного фонду (липень 2020 червень 2021) становить 114 768, 88 грн.

Кількість днів для розрахунку 354.

114 768, 88 грн. : 354 = 324, 21 грн.

324, 21 грн. х 32 дні = 10 374, 59 грн.

Отже, компенсація особа_1 за 32 дні невикористаної щорічної відпустки становить 10 374, 59 грн., яка повинна бути стягнута на її користь без вирахування податків і інших платежів.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Наказом №3-ос від 31.01.2022 року особа_1 звільнено з роботи за власним бажанням, в зв`язку з невиплатою заробітної плати, ст. 38 КЗпП України з виплатою компенсації за 32 дні невикористаної щорічної відпустки.

Отже, оскільки особа_1 звільнено з роботи за власним бажанням, в зв`язку з невиплатою заробітної плати, ст. 38 КЗпП України, вона має право на виплату їй вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Визначений Судом розмір середньомісячної заробітної плати особа_1 становить 9 564, 07 грн.

Таким чином, передбачена статтею 44 КЗпП України вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку становить 9 564, 07 грн. х 3 = 28 692, 21 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з Відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 94, 115, Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 280-283, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

В И Р І Ш И В :

Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», код єдрпоу 00218271, на користь особа_1 , ІПН номер_1 , заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з 15.12.2021 року по 31.01.2022 року в сумі 14 346, 11 грн., а також 10 374, 59 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу в розмірі 28 692, 21 грн., а всього 53 412, 91 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», код єдрпоу 00218271, на користь на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок UА 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за єдрпоу 37993783, банк отримувача: Казначейство України (еап), код класифікації доходів бюджету 22030106, код єдрпоу суду 02891693) судовий збір в розмірі 992, 40 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», код єдрпоу 00218271, на користь особа_1 , ІПН номер_1 , заборгованості із невиплаченої заробітної плати за один місяць в сумі 9 564, 07 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2022 року.

Суддя [Д.] г.в.