АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 219/1938/20
Производство № 2/219/1633/2020


решение
именем украины

5 октября 2020 Артемовский городской суд в составе:
судьи [Л.] А.Н.,
с участием секретаря [А.] С.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Бахмут Донецкой области цисвободную дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, -

в с т а н о в и л:

истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику - акционерного общества «Украинская железная дорога», согласно которому просит взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате за июль 2016 в сумме 2478 гр. 36 коп., За август 2016 в сумме 4622 гр. 94 коп., За сентябрь 2016 в сумме 5180 гр. 10 коп., За жв тень 2016 в сумме 4266 гр. 61 коп., За ноябрь 2016 в сумме 4927 гр. 80 коп., За декабрь 2016 в сумме 4592 гр. 88 коп., За январь 2017 в сумме 4158 гр. 95 коп., За февраль 2017 в сумме 3925 гр. 97 коп., За март 2017 в сумме 3837 гр. 50 коп., За апрель 2017 в сумме 974 гр. 02 коп., За июль 2017 в сумме 15042 гр. 27 коп., А всего взыскать 54 007 гр. 40 коп.
В обоснование иска указывает, что 17 июля 2017 он был освобожден от АО «Украинская железная дорога» согласно п.1 ст.40 КЗоТ Украины (по сокращению штата), где работал слесарем по ремонту подвижного состава. Данное обстоятельство подтверждается записями в трудовой книжке и приказом об увольнении. Между тем, в нарушение требований закона по июль 2016 заработная плата работодателем истцу выплачивалась нерегулярно. В настоящее время сумма начисленной, но невыплаченной заработной платы составляет 54 007 гр. 40 коп. Это обстоятельство подтверждается расчетными листками-табуляграммах работодателя, является надлежащим доказательством задолженностиости. Указанная задолженность по окончательному расчету при увольнении в полном объеме не была выплачена на зарплатный счет в Сбербанке, куда ответчик перечислял истцу заработную плату. Ответчиком надлежащими и допустимыми доказательствами не доказан факт выплаты заработной платы согласно расчетных листков - табуляграмм работодателя по зарплате истца июля 2016 - июль 2017
Постановлением Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 4.03.2020 года открыто производство по спРави по правилам упрощенного искового производства.
Истец, будучи уведомленным о месте, дате и времени судебного заседания, в суд не явился, о причинах неявки суду не сообщил., При этом предоставил заявление, согласно которой просил рассмотреть дело в его отсутствие, исковые требования поддержал.
Представитель АО «Украинская железная дорога» в судебное заседание не явился, предоставил отзыв на исковое заявление, просил рассмотреть дело в его отсутствие и отказать в удовлетворении иска полностью, обосновывая своюпозицию следующими обстоятельствами. Указывает, что производственное подразделение «Дебальцевское пассажирское локомотивное депо», который входил в перечень производственных подразделений структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога» осуществлял хозяйственную деятельность на территории отдельных районов Донецкой области, где органы государственной власти временно не осуществляют свои полномочия. Согласно решения Совета национальнойбезопасности и обороны Украины от 15.03.2017 «О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины» прекращено перемещения грузов через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей путями железнодорожного и автомобильного сообщения. На территории отдельных районов Донецкой и Луганской областей отсутствует доступ к предприятиям отрасли, которые увлечены насильственным способом, способствует угрозе жизни уполномоченных лиц при нахождении на территории произих подразделений, должны осуществлять организацию и контроль ведения хозяйственной деятельности. Отметил об отсутствии задолженности по июль 2016 по первую половину марта 2017 перед истцом. Согласно платежных ведомостей с июля 2016 по февраль 2017 заработная плата особа_1 была перечислена в учреждения КБ «Приватбанк» г.. Днепропетровск, согласно расходному кассовому ордеру № 454 от 16 августа 2017 заработная плата за первую половину марта 2017 была отРимана истцом лично в кассе дирекции м. Лиман в сумме 1094 гр. 86 коп. Информация относительно перечисления средств на личный карточный счет истца у ответчика отсутствует, данная информация имеется в КБ «Приватбанк». Относительно задолженности по 16 марта 2017 по июль 2017 сообщил об отсутствии первичных документов, утвержденных приказом от 05.12.2008 года № 489 Государственного комитета статистики Об утверждении типовых форм первичной учетной документации по статистике труда видповидно со статьями 4, 14, 18 Закона Украины "О государственной статистике" (2614-12), учитывая положения статей 80, 81, 95 Гражданского кодекса Украины (435-15), части восьмой статьи 19 и статьи 55 Хозяйственного кодекса Украины (436 -15), с целью дальнейшего совершенствования государственных статистических наблюдений предприятий, учреждений, организаций по учету личного состава, использования рабочего времени и расчетов с работниками по заработной плате утвержденных и введенных в действие с 1 января 2009 года, а именно: N П-1 "Приказ (распоряжение) о приеме на работу"; N П-3 "Приказ (распоряжение) о предоставлении отпуска"; N П-4 "Приказ (распоряжение) о прекращении Трудового договора (контракта)"; N П-5 "Табель учета использования рабочего времени"; N П-6 "Расчетно-платежная ведомость работника" не имеет возможности подтвердить информацию о фактическом выполнении работ, непосредственно влияет на возможность проведения расчета. Отсутствие данных в индивидуальных сведениях застрахованных лиц и сведенияях из центральных баз данных Государственного реестра физических лиц о доходах подтверждает отсутствие проведения начислений, а как следствие и задолженности произошло вследствие действия форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы). Дополнительно обратил внимание суда, что в связи с отсутствием начисления заработной платы бывшим работникам Дирекции, отсутствует и задолженность по выплате заработной платы, при наличии ежемесячно отражается в разделе II Отчета по труду формы 1-ПВ. Указал, что АО «Украинская железная дорога »подлежит освобождению от ответственности за неисполнение обязанностей, предусмотренных законодательством о труде в связи с возникновением форс-мажорных обстоятельств на основании Научно-правового заключения Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/2/21- 10.2. Отметил, что сам по себе факт увольнения истца 17 июля 2017 не может быть основанием для удовлетворения исковых требований и взыскании задолженности по заработной плате за период с 16 марта 2017 по17 июля 2017, поскольку согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работнику за выполненную работу, а не за факт нахождения в трудовых отношениях.
Исследовав материалы дела, суд установил следующие обстоятельства соответствии со ст.
Как установлено в судебном заседании истец особа_1 находился в трудовых правоотношениях с ответчиком по делу, работал в должности слесаря ​​по ремонту подвижного состава произчего подразделения «Дебальцевский пассажирское локомотивное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» и 17.07.2017 года был освобожден от занимаемой должности в связи с сокращением штата на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, что подтверждается копией трудовой книжки, выданной 28.09.2003 года (а.с.7-8).
Согласно постановлению Кабинета Министров Украины от 31 октября 2018№ 938 изменен тип и наименование ответчика по делу в Акционерное общество «Украинская железная дорога».
Статьей 43 Конституции Украины предусмотрено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст.1 Закона Украины «Об оплате труда», ст. 94 Кодекса законов о труде Украини заробитная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно части первой статьи 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся емуот предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В соответствии со статьей 12 части первой статьи 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требованийили возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Согласно частей первой, второй статьи 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностьюсуда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Согласно статье 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
В соответствии со статьей 77 ГПК Украины надлежащими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. Частью первой статьи 78 ГПК Украины предусмотрено, что суд не принимает во внимание доказательства, полученные снарушением порядка, установленного законом.
В соответствии со ст. ст. 79, 80 ГПК Украины достоверны доказательства, на основании которых можно установить действительные обстоятельства дела. Достаточны доказательства, в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящие в предмет доказывания. Вопрос о достаточности доказательств для установления обстоятельств, имеющих значение для дела, суд решает в соответствии со своим внутренним убеждением.
В подтверждение заявленных пезов них требований истец предоставил копии расчетных листов (табуляграммы) работодателя, из которых усматривается, что истцу к оплате подлежат следующие суммы: по июль 2016 в сумме 2478 гр. 36 коп. (До выдачи 1995 гр. 08 коп.), В августе 2016 в сумме 4622 гр. 94 коп. (До выдачи 3721 гр. 46 коп.), В сентябре 2016 в сумме 5180 гр. 10 коп. (До выдачи 3603 гр. 31 коп.), В октябре 2016 в сумме 4266 гр. 61 коп. (До выдачи 2152 гр. 73 коп.), В ноябре 2016 в сумме 4927 гр. 80 коп. (До выдачии 2018 гр. 50 коп.), В декабре 2016 в сумме 4592 гр. 88 коп. (До выдачи 2222 гр. 18 коп.), В январе 2017 в сумме 4158 гр. 95 коп. (До выдачи 2237 гр. 13 коп.), В феврале 2017 в сумме 3925 гр. 97 коп. (До выдачи 1831 гр. 86 коп.), В марте 2017 в сумме 3837 гр. 50 коп. (До выдачи 3051 гр. 52 коп.), В апреле 2017 в сумме 974 гр. 02 коп., За июль 2017 в сумме 15042 гр. 27 коп. (А.с.9-15).
Зато ответчик указал на отсутствие задолженности перед истцом с липня 2016 по первую половину марта 2017 года. Указал, что в соответствии с платежных ведомостей с июля 2016 по февраль 2017 заработная плата особа_1 была перечислена в учреждения КБ «Приватбанк» г.. Днепропетровск, согласно расходному кассовому ордеру № 454 от 16 августа 2017 заработная плата за первую половину марта 2017 была получена истцом лично в кассе дирекции м. Лиман в сумме 1094 гр. 86 коп.
В подтверждение указанной позиции ответчиком была предоставлена ​​справкао доходах истца № 1039 от 15.09.2020 года, из которой следует, что за январь 2017 истцу начислена заработная плата в сумме 4158 гр. 95 коп. (До выдачи 3307 гр. 13 коп.), В феврале 2017 - в сумме 3925 гр. 97 коп. (До выдачи 3121 гр. 86 коп.), В марте 2017 в сумме 1376 гр. 87 коп. (До выдачи 1094 гр. 86 коп.) С апреля по июль 2017 заработная плата не начислялась (а.с.114).
Из предоставленных ответчиком платежных ведомостей усматривается следующее.
За июль 2016 году до КБ «Приватбанк »г.. Днепропетровск особа_1 на карточный (личный) счет перечислено в выдаче 1995 гр. 08 коп. (Зарплата) (а.с.115), за август 2016 года - 3721 гр. 46 коп. (Зарплата) (а.с.116), за сентябрь 2016 года - 3603 гр. 31 коп. (Зарплата) (а.с.117) и 515 гр. 82 коп. (Вознаграждение по итогам года) (а.с.118), по октябрь 2016 -1240 гр. (Аванс) (а.с.119) и 2152 гр. 73 коп. (Зарплата) (а.с.120), за ноябрь 2016 года - 1400 гр. (Аванс) (а.с.121), 500 гр. (Разовые выплаты) (а.с.122), 2 январе8 декабря. 50 коп. (Зарплата) (а.с.123), за декабрь 2016 года - 1430 гр. (Аванс) (а.с.124) и 2222 гр. 18 коп. (Зарплата) (а.с.125), по январь 2017 - 1070 гр. (Аванс) (а.с.126) и 2237 гр. 13 коп. (Зарплата) (а.с.127), по февраль 2017 - 1831 гр. 86 коп. (Зарплата) (а.с.128).
Согласно расходному кассовому ордеру от 16.08.2017 года особа_1 получил заработную плату за первую половину марта 2017 лично в кассе дирекции м. Лиман в сумме 1094 гр. 86 коп. (А.с.129).
Во исполнение вхвалы Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 3 июня 2020 Бахмутский-лиманским объединенным управлением ПФ Украины Донецкой области назначены индивидуальные сведения о застрахованном лице особа_1. В реестре застрахованных лиц, сложившихся по состоянию на 16.06.2020 года, страхователем указано региональный филиал «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» и следует, что заработная плата истца по делу июля 2016 составила 2478 гр. 36 коп., За август 2016 - 4 Июня22 декабря. 94 коп., За сентябрь 2016 - 5180 гр. 10 коп., За октябрь 2016 - 4266 гр. 61 коп., За ноябрь 2016 - 4927 гр. 80 коп., За декабрь 2016 - 4592 гр. 88 коп., За январь 2017 - 4158 гр. 95 коп., За февраль 2017 - 3925 гр. 97 коп., За март 2017 - 3837 гр. 50 коп., С апреля по июль 2017 сведения о заработной плате отсутствуют (а.с.84 - 89).
В соответствии со статьей 20 Закона Украины от 8 июля 2010 № 2464-VI "О сборе и учете единого взноса на общеобязательномв`язкове государственное социальное страхование "Реестр застрахованных лиц - автоматизированный банк данных, созданный для ведения единого учета физических лиц, подлежащих общеобязательному государственному социальному страхованию в соответствии с законом. Реестр застрахованных лиц формирует и ведет Пенсионный фонд, пользователями этого реестра являются органы доходов и сборов и фонды общеобязательного государственного социального страхования.
Персонифицированные сведения о заработной плате (доходе, денежном довольствиия, помощь, компенсации) застрахованных лиц, на которую начислены и с которой уплачены страховые взносы, и другие сведения подаются в Пенсионный фонд работодателями, предприятиями, учреждениями, организациями, воинскими частями и органами, которые выплачивают денежное обеспечение, помощь и компенсацию в соответствии с законодательством .
В соответствии с пунктом 5 раздела I "Общие положения" Положения о реестре застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования, утвержденный постановлением Пенсионного фонда Украины от 18.06.2014 года № 10-1, Реестр застрахованных лиц обеспечивает, в том числе, учет застрахованных лиц в системе общеобязательного государственного социального страхования и их идентификацию; накопления, хранения и автоматизированную обработку информации о страховом стаже и заработной плате (доходе, денежное обеспечение, помощь, компенсации), о получении застрахованными лицами права на получение страховых выплат по отдельным видам загальнообов`язкового государственного социального страхования.
В соответствии с пунктом 2 раздела IV "Данные учетной карточки Реестр застрахованных лиц, изменения и уточнения к ним" указанного Положения в учетных карточек Реестр застрахованных лиц вносятся сведения о физических лицах, подлежащих общеобязательному государственному социальному страхованию в соответствии с законодательством, и другая информация, необходима для вычисления, назначения и осуществления страховых выплат по отдельным видам общеобязательногогосударственного социального страхования, а именно: персонифицированные сведения о застрахованных лицах и информация о начислении страховых взносов, о трудовом и страховом стаже, особые условия труда, которые дают право на льготы в пенсионном обеспечении и с общеобязательного государственного социального страхования, период, в соответствии законодательству засчитывается в страховой стаж без уплаты страховых взносов, количество календарных дней нахождения в трудовых и гражданско-правовых отношениях, прохождения службы за соответствующий месяц, представляемых страхователями в составе отчетности; сведения о заработной плате (доходе, денежном обеспечении, помощь и компенсация, на которые начислены и с которых уплачены страховые взносы), которые подаются работодателями, - предприятиями, учреждениями, организациями, воинскими частями и органами, которые выплачивают денежное обеспечение, помощь и компенсацию в соответствии с законодательством.
Согласно правового заключения Верховного Суда, который изложен в постановленииот 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя.
Итак, сведения о заработной плате, представляемых работодателями в Реестр застрахованных лиц является официальным сведениям, поэтому индивидуальные сведения о застрахованном лице (форма ОК-5, ОК-7) является надлежащим доказательством, содержащий информацию о предмете доказывания в этом деле - размера начисленной истцу заработной платы за спорный период.
истец вКазуо, что с июля 2016 по март 2017 он не получал зарплату и перед ним существует задолженность.
По ходатайству истца судом с АО Государственный сберегательный банк Украины "Ощадбанк" в лице филиала Донецкое областное управление АО «Сбербанк» была востребована информация о том, был ли заключен и / или действовал между ГП «Донецкая железная дорога» и ОАО «Государственный сберегательный банк Украины »договор о выплате работникам ГП« Донецкая железная дорога »заработной платы в период с июля 2016 по июль 2017; было открыто по имени особа_1 счет в период с июля 2016 по июль 2017; было осуществлено зачисление средств на открытый на имя особа_1 счет за период с июля 2016 по июль 2017 года.
На определение суда от 30.06.2020 года АО Государственный сберегательный банк Украины "Ощадбанк" в лице филиала Донецкое областное управление АО «Сбербанк» сообщил, что для выплаты заработной платы работникам ОАО «Украинская железная дорога» 16.12.2015 года был заключен договор № 27-13 / 349 О предоставлении банковских услуг по обслуживанию зарплатного проекта и Дополнительное соглашение № 1 от 08.08.2016 года к указанному договору. На имя особа_1, информация_1 (ИНН номер_1) в ТВБВ № 10004/0149 филиала - Донецкое областное управление АО «Ощадбанк» открыт счет № номер_2, продукт «Зарплатный субъектов хозяйствования» зарплатный проект - региональный филиал «Донецкая железная дорога» ОАО « украинская железная дорога », предназначенный для зачисления заработной платы. В период с 01.07.2016 по 31.07.2017 года зачисление средствв на указанный счет не происходило. С момента открытия счета 05.11.2016 года до даты его закрытия 24.08.2020 года зачислений любых средств, в том числе заработной платы не происходило (а.с.158-171).
Зато, представитель ответчика указывает, что заработную плату истец получал в КБ «Приватбанк».
С целью проверка указанных данных судом был направлен запрос в АО КБ «Приватбанк».
Согласно сообщению АО КБ «Приватбанк» особа_1 было открыто карточку для выплат для зачисления зарплаты номэр карточки номер_3, срок действия карты номер_4, счет IBAN номер_5, и предоставлена ​​информация о зачислении средств зарплаты (а.с.156).
Исследование указанной ответы усматривается, что зачислены суммы полностью соответствуют предоставленным ответчиком платежным ведомостям.
Поэтому в ходе исследования доказательств было установлено, что заработная плата истцу за период с июля 2016 по март 2017 была начислена и выплачена путем перечисления на карту для выплат для зачисления зарплаты АО КБ «Приватбанк », а за первую половину марта 2017 особа_1 получил заработную плату лично в кассе дирекции м. Лиман Донецкой области.
Зато, ответчиком не представлено суду доказательств уплаты истцу начисленной заработной платы за вторую половину марта 2017 года.
Учитывая, что согласно сведений из Реестра застрахованных лиц истцу за март 2017 была начислена заработная плата в сумме 3837 гр. 50 коп., Выплачено 1094 гр. 86 коп., Поэтому выплачена заработная плата за март 2017 рокв составляет 2742 гр. 64 коп., Которая подлежит взысканию с ответчика.
Задолженность по заработной плате за март 2017 года в сумме 2742 гр. 64 коп. подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со статьями 14.1.180, 18 162.1.3, 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
По задолженности за апрель и июль 2017 суд отмечает следующее.
Согласно заключению Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/2 / 21-10.2 предотвращения выполнения ПАО «Украинская железная дорога» региональным филиалом «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» обязанностей, предусмотренных законодательством Украины, в частности, ст 115, 116 КЗоТ Украины вызвано воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно: актами терроризма на территориях города Донецка Донецкой области; длительными перерывами в работе транспорта, регламентированными условиями соответствующих г.Ишэн и актами государственных органов власти, на текущую дату продолжают действовать и дату окончания их действия установить невозможно. Эти форс-мажорные обстоятельства являются чрезвычайными, непредсказуемыми и имеют неизбежный характер, их действия нельзя избежать при обычных обстоятельствах при всей осмотрительности обязательственного стороны по трудовому договору, которой является ОАО «Украинская железная дорога» региональный филиал «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога », они объективно влияют на ее обязанности, предусмотренные законодательством Укны о труде, в том числе ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины и делают невозможным их выполнение. Такие форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) являются основаниями для освобождения от ответственности обязательственного стороны, которой является ОАО «Украинская железная дорога региональный филиал« Донецкая железная дорога ПАО «Украинская железная дорога» за невыполнение обязанностей, предусмотренных законодательством Украины, в том числе ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины, учитывая субсидиарное застосуванняст.4 КЗоТ Украинита ст.ст.9, 263, 617 ГКУкраина.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дела «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное надежды »/« правомерное ожидание »(legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имуществоного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», истец находился с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, но при увольнении не получил все причитающиеся ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практикы Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимается, может быть любой надлежаще оформленный документ, указывающий на размер начисленной заработной платы и компенсации за времяния сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
В подтверждение начисленной, но не выплаченной заработной платы за спорный период с апреля по июль 2017 истцом предоставлены суду расчетные листки, в которых: по апрель 2017 всего начислено 974 гр. 02 коп., Указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов) 774 гр. 52 коп .; по июль 2017 всего начислено 15 042 гр. 27 коп., УкаАчэн сумму к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов) 11649 гр. 41 коп. (А.с.13, 15).
Учитывая положения части первой статьи 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу, что доказательства, предоставленные истцом относительно имеющейся задолженности по поработных плате за апрель и июль 2017 года является надлежащими, допустимыми, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном заседании.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами, в соответствии со ст.ст.76-81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в письменных доказательствах, предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них являются недостоверными.
Согласно части второй статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда"работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая статьи 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложенана собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Согласно письму Минсоцполитики от 20.10.2017 года № 262/0 / 101-17 четкой формы (вида) сообщение о размере заработной платы нормативно-правовыми актами не установлено.
Как правило, на предприятии работнику при выплате заработной платы предоставляется расчетный лист о данных по суммам, которые принадлежат к выплате работнику, и отчислений с них.
Поэтому суд считает надлежащими и допустимим доказательствами предоставленные истцом расчетные листки как сообщение о размере заработной платы, содержащие сведения о начисленной заработной плате.
В связи с вышеизложенным сумма задолженности по заработной плате составляет из расчета: за март 2017 - 2742 гр. 64 коп. + За апрель 2017 - 974 гр. 02 коп. + За июль 2017 - 15042 гр. 27 коп. = 18758 гр. 93 коп. без учета проведенных удержаний налогов и взносов.
Доводы ответчика о том, что начисление заработной платы за период со второй половины марта 2017 по июль 2017 не проводилось из-за отсутствия первичных документов суд не принимает из приведенных выше оснований, поскольку они не опровергают выводов суда о наличии задолженности ответчика перед истцом по заработной плате.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Статьяею 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
Однако заработная плата не является ответственностью за нарушение сроков выплаать заработной платы и ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты заработной платы и этот долг работодателя не зависит от наличия или отсутствия его вины.
Учитывая указанное, исковые требования подлежат удовлетворению, в частности, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию задолженность по заработной плате за часть марта, апрель, июль 2017 в сумме 18758 гр. 93 коп., В остальной части исковые требования удовлетворению полоягають по основаниям, изложенным судом выше.
Согласно разъяснений, изложенных в пункте 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 "О практике применения судами законодательства об оплате труда" взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет сумму, подлежащую взысканию, без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Задолженность по заротниму плате в сумме 18 758 гр. 93 коп. подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со статьями 14.1.180, 18 162.1.3, 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
Кроме того, истец в исковом заявлении указывает, что предыдущий минимальный (ориентировочный) расчет сумм судебных расходов, которые он ожидает понести в связи с рассмотрением дела 2500 гр., Из которых: расходы на доверенность представнику 400 гр., расходы на правовую помощь и связанные с рассмотрением дела в суде 1500 гр., расходы на проезды в суд из другого города 600 гр.
Между тем, никаких доказательств в подтверждение наличия указанных расходов суда истцом предоставлено и не сказано о существовании указанных доказательств.
В соответствии со статьей 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
За подачу искового заявления истец судебный сбор не платил, поскольку освобожден от его сплаты на основании пункта 1 части 1 статьи 5 Закона Украины от 8 июля 2011 № 3674-VI "О судебном сборе" как истец по делу о взыскании заработной платы.
Согласно части шестой статьи 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Таким образом, пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор, связанный с рассмотрением дела в суде первой инстанции, в сумме 292 гр. 04 коп.
Руководствуясь ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 356 ГПК Украины, суд

е д е л:

Исковые требования лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате - удовлетворить частично.
Взыскать с акционнымиторного общества «Украинская железная дорога» (код егрпоу 40075815, местонахождение: 03580, г.. Киев, ул. Тверская, 5) в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 18 758 гр. 93 коп., Удержав из этой суммы налогов и другие обязательные платежи.
Решение в части взыскания заработной платы за март 2017 года в сумме 2742 гр. 64 коп. допустить к немедленному исполнению.
Сумма заработной платы определена без удержания налога и других обязательных платежей.
Обязать акционерное товарыство «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815) осуществить содержание из суммы задолженности по заработной плате предусмотренные законом налоги и другие обязательные платежи.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу государства судебный сбор в сумме 292 гр. 04 коп.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционнойй жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.








Судья А.Н. [Л.]

05.10.2020

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 219/1938/20
Провадження № 2/219/1633/2020


рішення
іменем україни

5 жовтня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді [Л.] О.М.,
за участі секретаря Андрусенка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и в:

позивач особа_1 звернувся в суду з позовом до відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно якого просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за липень 2016 р. в сумі 2 478 гр. 36 коп., за серпень 2016 р. в сумі 4 622 гр. 94 коп., за вересень 2016 р. в сумі 5 180 гр. 10 коп., за жовтень 2016 р. в сумі 4 266 гр. 61 коп., за листопад 2016 р. в сумі 4 927 гр. 80 коп., за грудень 2016 р. в сумі 4 592 гр. 88 коп., за січень 2017 р. в сумі 4 158 гр. 95 коп., за лютий 2017 р. в сумі 3 925 гр. 97 коп., за березень 2017 р. в сумі 3 837 гр. 50 коп., за квітень 2017 р. в сумі 974 гр. 02 коп., за липень 2017 р. в сумі 15 042 гр. 27 коп., а всього стягнути 54 007 гр. 40 коп.
В обґрунтування позову вказує, що 17 липня 2017 р. він був звільнений з АТ «Українська залізниця» згідно п.1 ст.40 КзПП України (за скороченням штату), де працював слюсарем з ремонту рухомого складу. Дана обставина підтверджується записами в трудовій книжці та наказом про звільнення. Між тим, в порушення вимог закону з липня 2016 року заробітна плата роботодавцем позивачу виплачувалася нерегулярно. На даний час сума нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, становить 54 007 гр. 40 коп. Ця обставина підтверджуються розрахунковими листками-табуляграмами роботодавця, які є належним доказом заборгованості. Вказана заборгованість по остаточному розрахунку при звільненні у повному обсязі не була виплачена на зарплатний рахунок в Ощадбанку, куди відповідач перераховував позивачу заробітну плату. Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт виплати заробітної плати згідно розрахункових листків - табуляграм роботодавця по зарплаті позивача за липень 2016 р. - липень 2017 р.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач, будучи повідомленим про місце, дату та час судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив., при цьому надав заяву, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, просив справу розглянути у його відсутність та відмовити в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами. Вказує, що виробничий підрозділ «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо», який входив до переліку виробничих підрозділів структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення. На території окремих районів Донецької та Луганської областей відсутній доступ до підприємств галузі, які захоплені насильницьким способом, що сприяє загрозі життя уповноважених осіб при знаходженні на території виробничих підрозділів, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності. Зазначив про відсутність заборгованості з липня 2016 року по першу половину березня 2017 року перед позивачем. Відповідно до платіжних відомостей з липня 2016 року по лютий 2017 року заробітна плата особа_1 була перерахована до установи КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, відповідно до видаткового касового ордеру № 454 від 16 серпня 2017 року заробітна плата за першу половину березня 2017 року була отримана позивачем особисто в касі дирекції м. Лиман в сумі 1 094 гр. 86 коп. Інформація стосовно перерахування коштів на особистий картковий рахунок позивача у відповідача відсутня, дана інформація наявна в КБ «Приватбанк». Стосовно заборгованості з 16 березня 2017 року по липень 2017 року повідомив про відсутність первинних документів, затверджених наказом від 05.12.2008 року № 489 Державного комітету статистики Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику" (2614-12), враховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України (435-15), частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України (436-15), з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень підприємств, установ, організацій щодо обліку особового складу, використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати затверджених та введених в дію з 1 січня 2009 року, а саме: N П-1 "Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу"; N П-3 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки"; N П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення Трудового договору (контракту)"; N П-5 "Табель обліку використання робочого часу"; N П-6 "Розрахунково-платіжна відомість працівника" не має змоги підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення розрахунку. Відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи підтверджує відсутність проведення нарахувань, а як наслідок і заборгованості, що сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Додатково звернув увагу суду, що в зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати колишнім працівникам Дирекції, відсутня і заборгованість по виплаті заробітної плати, яка у разі наявності щомісячно відображається в розділі II Звіту з праці форми 1-ПВ. Вказав, що АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. Зазначив, що сам по собі факт звільнення позивача 17 липня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні позивач особа_1 перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працював на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та 17.07.2017 року був звільнений із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, виданої 28.09.2003 року (а.с.7-8).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною першою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав копії розрахункових листів (табуляграми) роботодавця, з яких вбачається, що позивачу до сплати підлягають наступні суми: за липень 2016 р. в сумі 2 478 гр. 36 коп. (до видачі 1 995 гр. 08 коп.), за серпень 2016 р. в сумі 4 622 гр. 94 коп. (до видачі 3 721 гр. 46 коп.), за вересень 2016 р. в сумі 5 180 гр. 10 коп. (до видачі 3 603 гр. 31 коп.), за жовтень 2016 р. в сумі 4 266 гр. 61 коп. (до видачі 2 152 гр. 73 коп.), за листопад 2016 р. в сумі 4 927 гр. 80 коп. (до видачі 2 018 гр. 50 коп.), за грудень 2016 р. в сумі 4 592 гр. 88 коп. (до видачі 2 222 гр. 18 коп.), за січень 2017 р. в сумі 4 158 гр. 95 коп. (до видачі 2 237 гр. 13 коп.), за лютий 2017 р. в сумі 3 925 гр. 97 коп. (до видачі 1 831 гр. 86 коп.), за березень 2017 р. в сумі 3 837 гр. 50 коп. (до видачі 3 051 гр. 52 коп.), за квітень 2017 р. в сумі 974 гр. 02 коп., за липень 2017 р. в сумі 15 042 гр. 27 коп. (а.с.9-15).
Натомість відповідач зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем з липня 2016 року по першу половину березня 2017 року. Вказав, що відповідно до платіжних відомостей з липня 2016 року по лютий 2017 року заробітна плата особа_1 була перерахована до установи КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, відповідно до видаткового касового ордеру № 454 від 16 серпня 2017 року заробітна плата за першу половину березня 2017 року була отримана позивачем особисто в касі дирекції м. Лиман в сумі 1 094 гр. 86 коп.
На підтвердження вказаної позиції відповідачем була надана довідка про доходи позивача № 1039 від 15.09.2020 року, з якої вбачається, що за січень 2017 р. позивачу нарахована заробітна плата в сумі 4 158 гр. 95 коп. (до видачі 3 307 гр. 13 коп.), за лютий 2017 р. - в сумі 3 925 гр. 97 коп. (до видачі 3 121 гр. 86 коп.), за березень 2017 р. в сумі 1 376 гр. 87 коп. (до видачі 1 094 гр. 86 коп.) З квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась (а.с.114).
З наданих відповідачем платіжних відомостей вбачається наступне.
За липень 2016 року до КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ особа_1 на картковий (особистий) рахунок перераховано до видачі 1 995 гр. 08 коп. (зарплата) (а.с.115), за серпень 2016 року - 3 721 гр. 46 коп. (зарплата) (а.с.116), за вересень 2016 року - 3 603 гр. 31 коп. (зарплата) (а.с.117) та 515 гр. 82 коп. (винагорода за підсумком року) (а.с.118), за жовтень 2016 -1 240 гр. (аванс) (а.с.119) та 2 152 гр. 73 коп. (зарплата)(а.с.120), за листопад 2016 року - 1 400 гр. (аванс) (а.с.121), 500 гр. (разові виплати) (а.с.122), 2 018 гр. 50 коп. (зарплата) (а.с.123), за грудень 2016 року - 1 430 гр. (аванс) (а.с.124) та 2 222 гр. 18 коп. (зарплата) (а.с.125), за січень 2017 року - 1 070 гр. (аванс) (а.с.126) та 2 237 гр. 13 коп. (зарплата) (а.с.127), за лютий 2017 року - 1 831 гр. 86 коп. (зарплата) (а.с.128).
Відповідно до видаткового касового ордеру від 16.08.2017 року особа_1 отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року особисто в касі дирекції м. Лиман в сумі 1 094 гр. 86 коп. (а.с.129).
На виконання ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 червня 2020 року Бахмутсько-лиманським об`єднаним управлінням ПФ України Донецької області надано індивідуальні відомості про застраховану особу особа_1 . У реєстрі застрахованих осіб, сформованих станом на 16.06.2020 року, страхувальником зазначено регіональну філію «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та вбачається, що заробітна плата позивача по справі за липень 2016 р. склала 2 478 гр. 36 коп., за серпень 2016 р. - 4 622 гр. 94 коп., за вересень 2016 р. - 5 180 гр. 10 коп., за жовтень 2016 р. - 4 266 гр. 61 коп., за листопад 2016 р. - 4 927 гр. 80 коп., за грудень 2016 р. - 4 592 гр. 88 коп., за січень 2017 р. - 4 158 гр. 95 коп., за лютий 2017 р. - 3 925 гр. 97 коп., за березень 2017 р. - 3 837 гр. 50 коп., з квітня по липень 2017 року відомості про заробітну плату відсутні (а.с.84 - 89).
Відповідно до статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 розділу I "Загальні положення" Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який затверджений постановою Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1, Реєстр застрахованих осіб забезпечує, в тому числі, облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" зазначеного Положення до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця.
Отже, відомості про заробітну плату, що подаються роботодавцями до Реєстру застрахованих осіб, є офіційними відомостями, а тому індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5, ОК-7) є належним доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування у цій справі - розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.
Позивач вказує, що з липня 2016 року по березень 2017 року він не отримував зарплату та перед ним існує заборгованість.
На клопотання позивача судом з АТ Державний ощадний банк України «Ощадбанк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» була витребувана інформація про те, чи було укладено та/або чи діяв між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Державний ощадний банк України» договір щодо виплати працівникам ДП «Донецька залізниця» заробітної плати у період з липня 2016 року по липень 2017 року; чи було відкрито на ім`я особа_1 рахунок у період з липня 2016 року по липень 2017 року; чи було здійснено зарахування коштів на відкритий на ім`я особа_1 рахунок за період з липня 2016 року по липень 2017 року.
На ухвалу суду від 30.06.2020 року АТ Державний ощадний банк України «Ощадбанк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» повідомило, що для виплати заробітної плати працівникам ПАТ «Українська залізниця» 16.12.2015 року було укладено Договір № 27-13/349 Про надання банківських послуг з обслуговування зарплатного проекту та Додаткова угода № 1 від 08.08.2016 року до вказаного договору. На ім`я особа_1 , інформація_1 (ІПН номер_1 ) в ТВБВ № 10004/0149 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» відкрито рахунок № номер_2 , продукт «Зарплатний суб`єктів господарювання» зарплатний проект - регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», призначений для зарахування заробітної плати. В період з 01.07.2016 по 31.07.2017 року зарахування коштів на вказаний рахунок не відбувалося. З моменту відкриття рахунку 05.11.2016 року до дати його закриття 24.08.2020 року зарахувань будь-яких коштів, у тому числі заробітної плати не відбувалося (а.с.158-171).
Натомість, представник відповідача вказує, що заробітну плату позивач отримував в КБ «Приватбанк».
З метою перевірка вказаних даних судом був направлений запит до АТ КБ «Приватбанк».
Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» особа_1 було відкрито картку для виплат для зарахування зарплати номер картки номер_3 , термін дії картки номер_4 , рахунок IBAN номер_5 , та надано інформацію щодо зарахування коштів зарплати (а.с.156).
З дослідження вказаної відповіді вбачається, що зараховані суми повністю відповідають наданим відповідачем платіжним відомостям.
А тому в ході дослідження доказів було встановлено, що заробітна плата позивачу за період з липня 2016 року по березень 2017 року була нарахована та виплачена шляхом перерахування на картку для виплат для зарахування зарплати АТ КБ «Приватбанк», а за першу половину березня 2017 року особа_1 отримав заробітну плату особисто в касі дирекції м. Лиман Донецької області.
Натомість, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу нарахованої заробітної плати за другу половину березня 2017 року.
Враховуючи, що згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб позивачу за березень 2017 року була нарахована заробітна плата у сумі 3 837 гр. 50 коп., виплачено 1 094 гр. 86 коп., тому невиплачена заробітна плата за березень 2017 року складає 2 742 гр. 64 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.
Заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 2 742 гр. 64 коп. підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Щодо заборгованості за квітень та липень 2017 року суд зазначає наступне.
Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115, 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосуванняст.4 КЗпП Українита ст.ст.9, 263, 617 ЦК України.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримав всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
На підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за спірний період з квітня по липень 2017 року позивачем надані суду розрахункові листки, в яких: за квітень 2017 року всього нараховано 974 гр. 02 коп., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) 774 гр. 52 коп.; за липень 2017 року всього нараховано 15 042 гр. 27 коп., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) 11 649 гр. 41 коп. (а.с.13, 15).
З огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за квітень та липень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст.ст.76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101-17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.
Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.
Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.
У зв`язку з вищевикладеним сума заборгованості по заробітній платі становить із розрахунку: за березень 2017 року - 2 742 гр. 64 коп. + за квітень 2017 року - 974 гр. 02 коп. + за липень 2017 року - 15 042 гр. 27 коп. = 18 758 гр. 93 коп. без урахування проведених утримань податків та внесків.
Доводи відповідача про те, що нарахування заробітної плати за період з другої половини березня 2017 року по липень 2017 року не здійснювалося через відсутність первинних документів суд не приймає з наведених вище підстав, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за частину березня, квітень, липень 2017 року у сумі 18 758 гр. 93 коп., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, викладених судом вище.
Згідно роз`яснень, викладених в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Заборгованість по заробітній платі у сумі 18 758 гр. 93 коп. підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Крім того, позивач в позовній заяві вказує, що попередній мінімальний (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи 2500 гр., з яких: витрати на довіреність представнику 400 гр., витрати на правову допомогу та пов`язані із розглядом справи в суді 1 500 гр., витрати на проїзди до суду з іншого міста 600 гр.
Між тим, жодного доказу на підтвердження наявності вказаних витрат суду позивачем не надано та не зазначено про існування вказаних доказів.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За подання позовної заяви позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" як позивач у справі про стягнення заробітної плати.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 292 гр. 04 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 356 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код єдрпоу 40075815, місцезнаходження: 03580, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 18 758 гр. 93 коп., утримавши з цієї суми податків та інші обов`язкові платежі.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2 742 гр. 64 коп. допустити до негайного виконання.
Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 292 гр. 04 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.








Суддя О.М. [Л.]

05.10.2020