АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 236/4070/20
решение
именем украины

21 декабря 2020 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе:
судьи - [С.] Н.В.,
с участием секретаря - [Б.] А.А.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску представителя истца особа_1 - адвоката [Л.] [В.] [В.] к акционерного общества "ВКраинский железная дорога "в лице Регионального филиала« Донецкая железная дорога »о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю чистина заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты,

В:

27 ноября 2020 в Краснолиманского городского суда Донецкой области поступило заявление истца особа_1 - адвоката [Л.] [В.] [В.] в которой он просит взыскать с ответчика в пользу истца особа_1 задолженность по заработной плате са март-июль 2017 года в сумме 10693, 77 гривен и компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением срока их выплаты в сумме 2584, 91 гривен. Свои требования представитель истца обосновывает тем, что особа_1 находился в трудовых отношениях с ответчиком до 17 июля 2017 года, уволен по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи "связи с сокращением штата. При увольнении ответчик не выплатил ему надлежащие выплаты (а.с.1-3).

Согласно постановлению судьи Краснолиманского городского суда Донецкой области от 1 декабря 2020 рассмотрение дела производится по правилам упрощенного искового производства с учетом положений ст. 274 ГПК Украины без уведомления (вызова) сторон и с предоставлением ответчику срока для подачи отзыва на иск (л.д. 31-33).

Кроме того, указанным постановлением было истребовано в ответчика копию приказа № 236-ДНД от 17.03.2017 «Об установлении простоя»; копию приказа № 645-113-1 от 28.04.2017 «О некоторых вопросах деятельности регионального филиала« Донецкая железная дорога »;копию приказа о прекращении Трудового договора № 6525 / ДН-ОС от 10.07.2017; основания для принятия решения о начислении и выплате истцу компенсации за неиспользованный отпуск - 0 дней основания для принятия решения о начислении и выплате истцу единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка; справку о заработной плате истца 2016-2017 годы.

Ответчик постановление судьи Краснолиманского городского суда Донецкой области от 1 декабря 2020 НЕ исполав, о невозможности предоставить затребованные судом доказательства суд не сообщил, отзыва на исковое заявление суду не предоставил.

Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, установил фактические обстоятельства соответствии со ст.

Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за зстом своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст. 5 ГПК).

Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.

Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.

В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. обстоятельства, Установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства.

Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицомы, участвующих в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.

Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч.2 ст. 78 ГПК Украины).

Судом установлено, что истец обращувся с исковым заявлением в АО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).

В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного его в акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.

Согласно записей в трудовой книжке номер_1 особа_1 с 1 сентября 2016 по 17 июля 2017 работалв должности каменщика 4 разряда Строительно-монтажного участка № 1 ОП "Иловайское строительно-монтажное эксплуатационное управление" СП "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» РФ «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» (а 8-11).

Приказом начальника Донецкой дирекции железнодорожных перевозок от 17 марта 2017 № 236 / ДНД было положено начало простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20 марта 2017 (а 54-55).

Пунктами 2 - 8приказа начальника Донецкой дирекции железнодорожных перевозок от 17.03.2017 № 236 / ДНД, работников обязано на время простоя выходить на свои рабочие места согласно графику работы в соответствии с Правилами внутреннего Трудового распорядка и расписываться в начале и в конце рабочего дня в «Журнале учета прихода - ухода работников, которые находятся на простой ». На весь период простоя работникам в табеле учета использования рабочего времени проставлять буквенный код «П». Оплата за время простоя не повине работника провести из расчета двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы (а 54-55).



Согласно Приказу (распоряжением) о прекращении Трудового договора № 6525 / ДН-ОС от 10 июля 2017 особа_1 с 17 июля 2017 освобожден от каменщика 4 разряда Строительно-монтажного участка № 1 ОП "Иловайское строительно-монтажное эксплуатационное управление" СП "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок »РФ« Донецкая железная дорога »ПАО «Украинская железная дорога» по пункту 1 статьи 40 КЗоТ Украины в связи "связи с сокращением штата, о чем также сделана соответствующая запись в его трудовой книжке. Указанный приказ издан структурным подразделением" Донецкая дирекция железнодорожных перевозок "Регионального филиала" Донецкая железная дорога "открытого акционерного общества "Украинская железная дорога" (а 12).

В приказе о прекращении Трудового договора указано, что истец особа_1 имеет право на компенсацию за 0 дней отпуска и с выплатой одноразовой денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка. Данных об обжаловании указанного приказа или его отмены суду не предоставлено.

Трудовая книжка истца за указанный период не содержит данных о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделан ответчиком. Таким образом, суд пришел к выводу о том, что АО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.

Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные листи (табулеграмы) по март - июль 2017 года, в которых указаны суммы всего начислено / к выплате: март 2017 - 2248, 59 / 1788, 05 грн., за апрель 2017 - 1592, 73 / 1266, 51 грн. по май 2017 - 2261, 12 / 1797, 99 грн., за июнь 2017 - 568, 84 / 452, 33 грн., за июль 2017 (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) - 4022, 49 / 3241, 43 грн. (А 19-23).

В расчет заработной платы за март - июль 2017 по расчетным письмомы (табулеграмаммы) входит оплата простоев (код 340).

Постановлением Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 №200 «Об образовании публичного акционерного общества« Украинская железная дорога », принятой в соответствии с Законом Украины« Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования », решено образовать публичное акционерное общество« Украинская железная дорога »на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учрежденийжелезнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» согласно приложению №1.

Также КМУ своим постановлением от 2 сентября 2015 под №735 утвердил Устав ОАО «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.

21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации ПАО Украинская сализниця. «Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».

Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.

Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.

Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающиеусловия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.

В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.

отвовидно с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой укаленных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.

Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принцип международного права.

Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффектывного осуществления права собственности.

Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.

Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях до 17Июль 2017, при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.

Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.

На основании ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждаетнием, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.

Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» № 2 от 12.06.2009 года предусмотрено, что исходя из принципа равноправия сторон и учовуючы обязанность каждой стороны доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждый доказательство, предоставленный сторонами в подтверждение своих требований или возражений, отвечающий требованиям принадлежности и допустимости доказательств.

Суд, исследовав материалы дела, отмечает, что в индивидуальных сведениях о застрахованном лице формы ОК-5, предоставленных Бахмутский-Лиманским о "объединенным управлением Пенсионного фонда Украины Донецкой области содержится информация о сум заработка особа_1 для начисления пенсии за январь-март 2017 года, в том числе, за март 2017 - 2484, 47 грн., начисления за апрель-июль 2017 отсутствуют (а 38). Следовательно, отсутствуют основания считать, что начисленные работнику денежные средства на оплату труда в марте 2017 не выплаченные. Сама по себе информация о размере начисленной заработной платы не является надлежащим подтверждением того, что заработная плата за март 2017 не выплачена и имеет место задолженность за март2017 года.

В соответствии с частями 2, 8 ст. 9 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» исчисления единого взноса осуществляется на основании бухгалтерских и других документов, согласно которым производится начисление (исчисление) или которые подтверждают начисление (исчисление) выплат (дохода), на которые в соответствии с настоящим Законом начисляется единый взнос. Плательщики единого взноса, кроме плательщиков, указанных в пунктах 4 и 5 части первойй статьи 4 настоящего Закона, обязаны уплачивать единый взнос, начисленный за календарный месяц, не позднее 20 числа следующего месяца, кроме горных предприятий, которые обязаны уплачивать единый взнос, начисленный за календарный месяц, не позднее 28 числа следующего месяца. При этом плательщики, указанные в пункте 1 части первой статьи 4 настоящего Закона, при каждой выплате заработной платы (дохода, денежного обеспечения), на суммы которой (которого) начисляется единый взнос, одновременно с выдачею указанных сумм обязаны платить начисленный на эти выплаты единый взнос в размере, установленном для таких плательщиков (авансовые платежи).

Частью 2 ст. 24 указанного Закона определено, что банки принимают от плательщиков единого взноса, указанных в пункте 1 части первой статьи 4 настоящего Закона, платежные поручения и другие расчетные документы на выдачу (перечисление) средств для выплаты заработной платы, на которые в соответствии с настоящим Законом начисляется единый взнос и осуществляют выдачу (перечисление) указанных средств только при условии одновременного представления плательщиком расчетных документов о перечислении средств для уплаты соответствующих сумм единого взноса или документов, подтверждающих фактическую уплату таких сумм в порядке, определенном центральным органом исполнительной власти, который обеспечивает формирование и реализует государственную налоговую и таможенную политику, по согласованию с Национальным банком Украины и центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сферах трудовых отношений, социальной защиты населения.

С индивидуальных сведений о застрахованном лице формы ОК-5 следует, что страховые взносы за март 2017 уплачены в полном объеме, что свидетельствует о выплате истцу заработной платы.

Таким образом, исковые требования в части взыскания заработной платы за март 2017 года в сумме 2248, 59 грн. (В том числе и заработную плату за время вынужденного простоя за март 2017 года), истцом надлежащими и допустимыми доказательствами не подтверждено, иопровергнуты индивидуальными сведениями о застрахованном лице (форма ОК-5) (а 38), а следовательно удовлетворению не подлежат.

Согласно ч. 4 ст. 97 КЗоТ Украины, ст. 22 Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР "Об оплате труда" владелец или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.

Учитывая, что в период установленного региональнымй филиалом "Донецкая железная дорога" простой, истец во исполнение приказа выходил на свое рабочее место до дня увольнения, в день его освобождения приказы об установлении простой отменены не были, у ответчика отсутствуют основания не осуществлять истцу оплату за время простоя.

Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату трудаи в установленном порядке.

В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.

Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичныхдокументах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.

В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-XIV основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на ДлитТави первичных документов могут составляться сводные учетные документы.

Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.

Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется виплачуваты работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.

Расчет заработной платы за апрель - июль 2017 согласуются с приказом СП «Донецкая дирекции железнодорожных перевозок» от 17 марта 2017 № 236 / ДНД (а 54-55), которым было положено начало простоя по причинам, не зависящим вид работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20 марта 2017 года, в частности: согласно расчетам заработной платы истцу начислено оплату простоев в апреле 2017 - 14 дней (112 ч.), в мае 2017 года - 20 дней (159 ч.), в июне 2017 - 5 дней (40 часов.), в июле 2017 - 1 день (8 часов.) (а 20-23).

Ответчиком эти сведения не опровергнуты.

Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, какой изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Следовательно, отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления но не выплаты истцу заработной платы.

По состоянию на момент рассмотрения дела ответчик не предоставил доказательств, опровергающих сведения о начисленной истцу заработной платы за период с апреля 2017 по 17 июля 2017 года, которые указаныв расчетах заработной платы за апрель - июль 2017 года, которые истцом предоставлены в суд.

Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине", Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР "Об оплате труда" не предоставил суду документов ни о начисленной истцу заработную плату за период с апреля 2017 по 17 июля 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, суд исходит из предоставленныхистцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (сумм, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).

Расчет заработной платы за июль 2017 согласуются с приказом от 10 июля 2017 № 6525 / ДН-ОС о прекращении Трудового договора, который был издан и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок особа_2, то есть должностным лицом ответчика. Именно в этом приказе, Выданный структурным подразделением ответчика указана конкретная количество дней неиспользованного отпуска, а именно 0 дней, на компенсацию которых имеет право истец и выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка (а 12).

Частью 1 ст. 44 КЗоТ Украины предусмотрено, что при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не менее срединего месячного заработка.

В соответствии с приказом о прекращении Трудового договора (л.д. 12) работодатель должен был выплатить особа_1 одноразовую денежную помощь в размере среднемесячного заработка. Судом установлено, и не оспаривается ответчиком, что такая помощь истцу выплачена ни была. Размер не выплаченной выходного пособия при увольнении истца, ответчиком опровергнут путем предоставления надлежащих доказательств.

Кроме того, истцом предоставлены в суд расчеты заработной платы за апрень - июль 2017 (табуляграммы), которые ему были выданы ответчиком - ОП СМЭУ Иловайск СП "ддзп" филиала "Дон.зал" (код егрпоу 40150216, что соответствует егрпоу РФ "Донецкая железная дорога" АО "Укрзализныця"). В соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда", согласно которым при каждой выплате заработной платы работодатель должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата праке: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате. При этом наличие подписи должностного лица и печати на них указанными нормами не требуется.

Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за апрель - июль 2017 в сроки, установленные частью 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от претва при увольнении, не выплатил эти суммы и на время рассмотрения дела судом, суд приходит к выводу об удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по заработной плате в пользу истца.

Таким образом, истцом доказана сумма задолженности по заработной плате за апрель 2017 - 1592, 73 грн., За май 2017 - 2261, 12 грн., За июнь 2017 - 568, 84 грн., За июль 2017 - 4022, 49 грн., что вместе составляет 8445, 18 грн, а потому исковые требования в этой части подлежат удоволенном.

Указанная сумма задолженности подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со ст. 14.1.180 ст. 18, ст. 162.1.3 ст. 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.

Относительно исковых требований о взыскании компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением срока выплаты, суд отмечает следующее.

В соответствии со ст. 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР"Об оплате труда" компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.

В соответствии с Законом Украины от 19.10.2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (ст. 1).

Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.

Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходыграждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (ст. 2).

Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (ст. 3).

Выплата гражданам суммы компенсации производится в том жемесяца, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (ст. 4).

В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001 года № 159 утвердил "Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты ".

Согласно п. 2.2 решения Конституционного Суда вид 15.10.2013 года № 9-рп / 2013 средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительскихх цен на товары и услуги.

В соответствии с пунктами 4, 5 "Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты", утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 года № 159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения сумы компенсации, разделенный на 100.

Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).

Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).

ответстдно в правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6-43цс14, от 14 декабря 2016 по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии с ст. 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда", Закона Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" компенсация потери части заробитной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.

Поскольку в настоящее время вышеупомянутая задолженность истцу не выплачена и задержка выплаты заработной платы составляетбольше, чем на один месяц, суд считает требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты обоснованными.

Так, компенсация потери части денежных доходов за апрель 2017 в сумме 1592, 73 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 458, 71 грн. (1592, 73 х 0, 288 - коэффициента прироста потребительских цен за период с мая 2017 по ноябрь 2020 года).

Компенсация потери части денежныхдоходов за май 2017 в сумме 2261, 12 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 615, 02 грн. (79, 66 х 0, 272 - коэффициента прироста потребительских цен за период с июня 2017 по ноябрь 2020 года).

Компенсация потери части денежных доходов за июнь 2017 в сумме 568, 84 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 143, 35 грн. (568, 84 х 0, 252 - коэффициента прироста потребительских цен за пед с июля 2017 по ноябрь 2020 года).

Компенсация потери части денежных доходов за июль 2017 в сумме 4022, 49 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 1001, 60 грн. (4022, 49 х 0, 249 - коэффициента прироста потребительских цен за период с августа 2017 по ноябрь 2020 года).

Общая сумма компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков выплаты доходов по апрель - июль 2017 года, составляет 2218, 68 грн. (458, 71 + 615, 02 + 143, 35 + 1001, 60).

Итак, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию компенсация потери части денежных доходов в сумме 2218, 68 грн.

Указанная сумма компенсации потери части денежных доходов подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со ст. 14.1.180 ст. 18, ст. 162.1.3 ст. 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.

Согласно части 1 ст. 141гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.

Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.

Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы на пользво лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.

Согласно п. П.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор справляеться в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.

Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы, при этом судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично (80, 31% (10663, 86х100 / 13278, 68)), с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 675, 25 грн. (840, 80 / 100х80, 31%).

Также, следует отметить, что согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязанности`Языковых платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.

Согласно ч.1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.

На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ГПК Украины, суд -

решил:

Исковые требования истца особа_1 - адвоката [Л.] [В.] [В.] к акционерного общества "Украинская железноя "в лице Регионального филиала« Донецкая железная дорога »о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю чистина заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты - удовлетворить частично.

Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп - номер_2, зарегистрированного по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате за апрель 2017 г.глазу в сумме 1592, 73 грн., за май 2017 года в сумме 2261, 12 грн., за июнь 2017 - 568, 84 грн, за июль 2017 года в сумме 4022, 49 грн., а всего 8445, 18 (восемь тысяч четыреста сорок пять грн. 18 коп.) рублей, и компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в сумме 2218, 68 (две тысячи двести восемнадцать грн. 68 коп.) рублей.

Обязать Акционерное общество "Украинская железная дорога" при выплате особа_1 дохода удержать из этой суммы налоги и другиеобязательные платежи.

Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу государства (получатель средств: УК м. Лиман / ОТГ м. Лиман / 22030101, код получателя (код по егрпоу): 37894853, банк получателя: Казначейство Украины (еап), счет получателя: ua758999980313111206000005564) судебный сбор в размере 675, 25 (шестьсот семьдесят пять грн. 25 коп.) рублей.

Допустить немедленное исполнение решения в части вягнення заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.

В остальной части иска отказать в связи с отсутствием оснований для его удовлетворения.

Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.

Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если ононе отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.

Судебное решение составлено 21 декабря 2020.

судья -

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 236/4070/20
рішення
іменем україни

21 грудня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - [С.] Н.В.,
за участю секретаря - [Б] А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом представника позивача особа_1 - адвоката [Л.] Віктора [В.] до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату чистини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплат,

встановив:

27 листопада 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява представника позивача особа_1 - адвоката [Л.] Віктора [В.] в якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача особа_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в сумі 10693, 77 гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 2584, 91 гривень. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати (а.с.1-3).

Згідно з ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 грудня 2020 року розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с. 31-33).

Крім того, зазначеною ухвалою було витребувано у відповідача: копію наказу № 236-ДНД від 17.03.2017 «Про встановлення простою»; копію наказу № 645-113-1 від 28.04.2017 «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця»; копію наказу про припинення Трудового договору № 6525/дн-ОС від 10.07.2017; підстави для прийняття рішення про нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку – 0 днів; підстави для прийняття рішення про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку; довідку про заробітну плату позивача за 2016-2017 роки.

Відповідач ухвалу судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 грудня 2020 року не виконав, про неможливість надати витребувані судом докази суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.

Згідно записів у трудовій книжці номер_1 особа_1 з 01 вересня 2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді муляра 4 розряду Будівельно-монтажної дільниці № 1 ВП "Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 8-11).

Наказом начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/днд було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с. 54-55).

Пунктами 2 - 8 наказу начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 17.03.2017 № 236/днд, працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього Трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 54-55).



Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення Трудового договору № 6525/дн-ОС від 10 липня 2017 року особа_1 з 17 липня 2017 року звільнений з муляра 4 розряду Будівельно-монтажної дільниці № 1 ВП "Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв"язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 12).

В наказі про припинення Трудового договору зазначено, що позивач особа_1 має право на компенсацію за 0 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за березнь - липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 2017 року – 2248, 59/1788, 05 грн., за квітень 2017 року - 1592, 73/1266, 51 грн., за травень 2017 року - 2261, 12/1797, 99 грн., за червень 2017 року - 568, 84/452, 33 грн., за липень 2017 року (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) – 4022, 49/3241, 43 грн. (а.с. 19-23).

До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, зазначає, що в Індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, наданих Бахмутсько-Лиманським об"єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області міститься інформація про суму заробітку особа_1 для нарахування пенсії за січень-березень 2017 року, в тому числі, за березень 2017 року - 2484, 47 грн., нарахування за квітень-липень 2017 року відсутні (а.с. 38). Отже, відсутні підстави вважати, що нараховані працівнику грошові кошти за оплату праці у березні 2017 року не виплачені. Сама по собі інформація про розмір нарахованої заробітної плати не є належним підтвердженням того, що заробітна плата за березень 2017 року не виплачена та має місце заборгованість за березень 2017 року.

Відповідно до частин 2, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Частиною 2 ст. 24 вказаного Закону визначено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

З Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 вбачається, що страхові внески за березень 2017 року сплачені в повному обсязі, що свідчить про виплату позивачу заробітної плати.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2248, 59 грн. (в тому числі і заробітну плату за час вимушеного простою за березень 2017 року), позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, та спростовані індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) (а.с. 38), а отже задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією "Донецька залізниця" простою, позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Розрахунки заробітної плати за квітень - липень 2017 року узгоджуються з наказом СП «Донецька дирекції залізничних перевезень» від 17 березня 2017 року № 236/днд (а.с. 54-55), яким було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року, зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у квітні 2017 року - 14 днів (112 год.), у травні 2017 року - 20 днів (159 год.), у червні 2017 року - 5 днів (40 год.), у липні 2017 року - 1 день (8 год.) (а.с. 20-23).

Відповідачем ці відомості не спростовані.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з квітня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за квітень - липень 2017 року, які позивачем надані до суду.

Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з квітня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення).

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 10 липня 2017 року № 6525/дн-ОС про припинення Трудового договору, який був виданий в.о. начальника дирекції залізничних перевезень особа_2 , тобто посадовою особою відповідача. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме, 0 днів, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 12).

Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до наказу про припинення Трудового договору (а.с. 12) роботодавець повинен був виплатити особа_1 одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що така допомога позивачу виплачена не була. Розмір не виплаченої вихідної допомоги при звільненні позивача, відповідачем не спростований шляхом надання належних доказів.

Крім того, позивачем надані до суду розрахунки заробітної плати за квітень - липень 2017 року (табуляграми), які йому були видані відповідачем - ВП БМЕУ Іловайськ СП "ддзп" філії "Дон.зал" (код єдрпоу 40150216, що відповідає єдрпоу РФ "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця"). Відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за квітень - липень 2017 року у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача.

Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі за квітень 2017 року - 1592, 73 грн., за травень 2017 року - 2261, 12 грн., за червень 2017 року - 568, 84 грн., за липень 2017 року - 4022, 49 грн., що разом складає 8445, 18 грн, а тому позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню.

Зазначена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 1592, 73 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 458, 71 грн. (1592, 73 х 0, 288 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по листопад 2020 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 2261, 12 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 615, 02 грн. (79, 66 х 0, 272 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по листопад 2020 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 568, 84 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 143, 35 грн. (568, 84 х 0, 252 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по листопад 2020 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 4022, 49 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1001, 60 грн. (4022, 49 х 0, 249 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по листопад 2020 року).

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за квітень - липень 2017 року, складає 2218, 68 грн. (458, 71+615, 02+143, 35+1001, 60).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у сумі 2218, 68 грн.

Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково (80, 31%(10663, 86х100/13278, 68)), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 675, 25 грн.(840, 80/100х80, 31%).

Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги представника позивача особа_1 - адвоката [Л.] Віктора [В.] до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату чистини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплат – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп - номер_2 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 , заборгованість по заробітній платі за квітень 2017 року в сумі 1592, 73 грн., за травень 2017 року в сумі 2261, 12 грн., за червень 2017 року - 568, 84 грн, за липень 2017 року в сумі 4022, 49 грн., а всього 8445, 18 (вісім тисяч чотириста сорок п`ять грн. 18 коп.) гривень, та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 2218, 68 (дві тисячі двісті вісімнадцять грн. 68 коп.) гривень.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті особа_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь держави (отримувач коштів: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, код отримувача (код за єдрпоу): 37894853, банк отримувача: Казначейство України (еап), рахунок отримувача: ua758999980313111206000005564) судовий збір в розмірі 675, 25 (шістсот сімдесят п`ять грн. 25 коп.) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовити у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Судове рішення складено 21 грудня 2020 року.

Суддя -