АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

16.02.2021 227/4169/20

решение
именем украины
16 февраля 2021 г.. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] В.В.
при секретаре [Г.] К.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Доброполье в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к [А.] товарыства «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты,  —
В:
Истец особа_1 обратилась к Добропольского горрайонного суда Донецкой области с исковым заявлением к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушениемсроков ее выплаты, в обоснование которого указала, что 14.07.2016 года произошла реорганизация структурного подразделения ГП «Донецкая железная дорога» путем его слияния, как следствие, истца переведен в Производственного подразделения «Станция Иловайск» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала « Донецкая железная дорога „АО“ Украинская железная дорога „, о чем имеются соответствующие записи в трудовой книжке. 17.03.2017 года начальником структурного подразделения ‚Донецкая дирекцияжелезнодорожных перевозок ‚Регионального филиала‘ Донецкая железная дорога ‚АО‘ Украинская железная дорога ‚издан приказ № 236-ДНД‘ Об установлении простоя ‚, 28.04.2017 года издан приказ № 645−113−1‘ О некоторых вопросах деятельности РФ ‚Донецкая железная дорога‘, которым предусмотрено сокращение штата и увольнения работников в соответствии с требованиями действующего законодательства. 04.05.2017 года истцу было выдано сообщение о ликвидации и вывода из штатного расписания должности с подписями всех членов комиссии и о его личнойознакомления. 10.07.2017 года структурным подразделением АО ‚Украинская железная дорога‘ издан приказ № 3659 / ДН-ОС об увольнении истца с 17.07.2017 года на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, вместе с тем, в день освобождения ответчик полный расчет с истцом провел. Согласно расчетных листов заработной платы, размер задолженности по заработной плате за период с марта по июль 2017 составляет 17621, 69 грн. (С удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов). С учетомям индексов потребительских цен за период невыплаты, размер задолженности компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты составляет 4023, 16 грн. На основании изложенного, истец просит взыскать с ответчика АО ‚Украинская железная дорога‘ задолженность по заработной плате в размере 17621, 69 грн., С удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов, а также компенсацию за потерю части заработной платы в размере 4023, 16 грн. без удержания из этой суммыпредусмотренных законом налогов и сборов, а также допустить немедленное исполнение решения суда в пределах задолженности за один месяц.
Согласно протоколу автоматизированного распределения дел между судьями от 19.10.2020 года дело передано на рассмотрение судьи [Х.] Д. Е. Определением судьи Добропольского горрайонного суда Донецкой области [Х] Д.Е. от 21.10.2020 года было открыто общее исковое производство по делу и назначено к подготовительного судебного заседания, ответчику предоставлен срок для подки отзыва на исковое заявление. В срок, установленный судом, отзыва на исковое заявление в суд не поступало, однако представителем ответчика во исполнение постановления суда об истребовании доказательств по делу было предоставлено в суд соответствующие документы.
Согласно распоряжению руководителя аппарата Добропольского горрайонного суда Донецкой области от 01.12.2020 года № 511 был назначен повторный автоматизированное распределение судебного дела № 227/4169/20 года из-за командировки судьи [Х.] Д.Е. в другой суд строком на один год. Согласно протоколу повторного автоматизированного распределения судебного дела между судьями от 01.12.2020 года указанное гражданское дело было передано на рассмотрение судьи Добропольского горрайонного суда Донецкой области [К] В.В., которая приняла указанное дело к своему производству определением от 02.12.2020 года.
Постановлением Добропольского горрайонного суда Донецкой области от 26 января 2021 подготовительное производство по делу было закрыто и назначено дело к судебному рассмотрениев по существу.
Представителем истца было направлено в суд дополнительные объяснения по делу, в которых указывается, что истец полностью подтверждает получение в структурном подразделении ответчика (г.. Лиман) части заработной платы за март 2017 в размере 2050, 01 грн. (К получению — 1630, 13 грн.) Кроме того, как отмечает истец, в материалах дела есть сведения, что ответчик отчитался в подразделения ДФС Украины о начислении заработной платы истцу по март 2017 в размере 3799, 87 грн., И указанные сведения полностью опровергают утверждение ответчика о полном расчете за март 2017 года, как следствие отсутствия задолженности по заработной плате, и полностью опровергают утверждение об отсутствии документооборота между структурными подразделениями после 17.03.2017 года. Согласно приказу об увольнении, который подписан и истцом и ответчиком, в последнее единолично принято решение о начислении и выплате компенсации за неиспользованный отпуск 28 дней и одноразовыевой денежной помощи, то есть ответчик был осведомлен о том, что он обязан выплатить указанные суммы. Таким образом, ответчиком фактически повторно предоставлено в суд недостоверные сведения о задолженности по заработной плате. Представитель истца отметил, что у ответчика имелись все необходимые сведения и данные для того, чтобы осуществить расчета компенсации за отпуск при увольнении в соответствии с действующим законодательством Украины. Кроме того, в соответствии с требованиями Закона Украины ‚О временныхмероприятия на период проведения антитеррористической операции ‚в течение срока действия настоящего Закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажор), сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. Научно-правовой вывод, на который ссылается ответчик, ни одной нормой действующего законодательства не приравнен к сертификату Торгово-промышленной палаты Украины, поэтому указанный вывод не является корректным по трудовым правоотношениям между истцом и соответачем. Таким образом, в настоящее время в материалах дела отсутствуют надлежащие и допустимые доказательства, которые бы свидетельствовали о наличии у ответчика форс-мажорных обстоятельств. На основании изложенного, представитель истца просил принять дополнительные объяснения с дополнительными доказательствами, а также учесть при принятии судебного решения признание истцом факта получения части заработной платы за март 2017 в размере 2050, 01 грн. (Фактически получено — 1630, 13 грн.). Кроме того, представитель истца отметил, что ним было направлено адвокатский запрос в Торгово-промышленной палаты Украины по выданного Научно-правового заключения № 126/2 / 21−10.2 от 16.01.18 и Временного порядка осуществления анализа фактических обстоятельств, сложившихся в деятельности субъектов хозяйствования и подготовки по ним научных и других правовых выводов и согласно ответы Торгово-промышленной палаты Украины, сертификат о форс-мажорных обстоятельств и заключение по невозможности исполнения обязательств, вызванного воздействием форс-мажьпахотных обстоятельств различны по юридическому содержанию документами, в частности, сертификатом удостоверяются форс-мажорные обстоятельства, а в заключении исследуются фактические обстоятельства, сложившиеся в хозяйственной деятельности субъекта хозяйствования, а также влияние на них действия форс-мажорных обстоятельств, и формируются по этим обстоятельств умозаключения, в заключении, на который ссылается ответчик как на обоснование освобождения от ответственности за невыплату заработной плати, не анализировались обстоятельства по конкретному працивника, для получения этого заключения именно ответчик подавал письмо Торгово-промышленной палаты Украины. В связи с вышеизложенным представитель истца отмечает, что указанные ответчиком выходные данные по трудовых отношений с работниками производственных подразделений СП ‚Донецкая дирекция железнодорожных перевозок‘ не соответствуют действительности, как следствие выводы, указанные специалистами ТПП Украины лицо_2 и лицо_3, не отражают реального положения вещей, то есть ложными.
Постановлениями Добропольского горрайонногоого суда Донецкой области в ответчика судом неоднократно было истребовано дополнительные доказательства по делу, в частности, заверенные надлежащим образом копии приказов № 645−113−1 от 28.04.17 ‚О некоторых вопросах деятельности регионального филиала‘ Донецкая железная дорога ‚, № 899-Н от 26.06 .17 ‚О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений‘ Донецкая дирекция железнодорожных перевозок ‚и‘ Луганская дирекция железнодорожных перевозок ‚, однако представителем ответчика указанных документовне было предоставлено в суд со ссылкой на отсутствие оригиналов указанных приказов в распоряжении ответчика, связи с чем суд приходит к выводу о наличии оснований рассмотрения дела по имеющимся в нем материалам.
Стороны в судебное заседание не явились, о дате, времени и месте рассмотрения гражданского дела извещен надлежащим образом, в материалах дела содержится просьба представителя истца проводить рассмотрение дела без его участия и без участия истца. Представитель ответчика в отзыве на исковое заявление отметил, что просит рассматривать дело без его участия, в связи с чем суд, принимая во внимание нормы ст. ст. 81−83 ГПК Украины, приходит к выводу о наличии оснований рассмотрения дела по имеющимся в нем материалам.
С учетом ч. 2 ст. 247 Гражданского процессуального кодекса Украины, в связи с неявкой всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется. В соответствии со ст. 223 ГПК Украины, неявка в судебное засидки любого участника дела при условии, что его надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания, не препятствует рассмотрению дела по существу.
Суд, рассмотрев гражданское дело в пределах заявленных требований, исследовав материалы дела и доказательства в их совокупности, приходит к выводу, что исковые требования подлежат удовлетворению частично, учитывая следующее:
Судом установлено, что согласно копии трудовой книжки номер_1, заведенного на имя истца особа_4, ее 08.08.1988 года принято операторомстанции Иловайск, с последующими перемещениями по службе, в том числе в последний раз 01.01.2014 года переведен старшим оператором станционного технологического центра обработки поездной информации и перевозочных документов станции Иловайск. 14.07.2016 года Государственное предприятие ‚Донецкая железная дорога‘ реорганизовано путем слияния в региональный филиал ‚Донецкая железная дорога‘ публичного акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘ на основании соответствующего приказа, ‚Станция Иловайск‘ ‚Государственного предприятия‚Донецкая железная дорога‘ реорганизовано путем слияния в производственное подразделение ‚Станция Иловайск‘ структурного подразделения ‚Донецкая дирекция железнодорожных перевозок‘ регионального филиала ‚Донецкая железная дорога‘ Публичного акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘ (а 7−10).
С копии приказа № 236 / ДНД от 17.03.2017 года по СП ‚Донецкая дирекция железнодорожных перевозок‘ ‚Об установлении простоя‘ усматривается, что с 20 марта 2017 для всех работников производственных подразделений дирекции было установленоначале простоя. Согласно п. 8 указанного приказа, оплате за время простоя не по вине работников провести из расчета двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы (а 58).
Из материалов дела усматривается, что 03.05.2017 года истцу под личную подпись вручили сообщение, согласно которому с 17 июля 2017 должность, которую занимала истец, будет ликвидирована и сообщили, что в случае отказа от перевода на предложенные посады согласно перечню должностей на перевод, истца будет уволен на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины с выплатой выходного пособия в размере среднемесячного заработка (а 60).
17.07.2017 года особа_1 был освобожден в связи с сокращением штата согласно п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, что подтверждается соответствующей записью в трудовой книжке и копией приказа (распоряжения) № 3659 / ДН-ОС от 10.07.2017 года (л.д. 10, 11). Из содержания указанного приказа следует, что ответчиком было принято решениея о выплате единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка, а также компенсации за неиспользованные 28 дней отпуска.
Согласно расчетных листов по заработной плате за март 2017 года, проведенного ОП ДС Иловайск ДН Донецк РФ ‚Дон.зал.‘, Сумма начисленной заработной платы составила 3799, 87 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 13), согласно расчета за апрель 2017 — 1271, 24 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 14), согласнорасчета за май 2017 — 0, 00 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 15), согласно расчета за июнь 2017 — 0, 00 грн. (А 16), согласно расчета за июль 2017 — 12550, 58 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 17).
Истец отмечает, что работодатель провел его освобождения из работы, но в то же время не провел с ним окончательный расчет, справку о начисленной и подлежащую выплате заработной платы не выдал, в связи с чем на запросомния своих исковых требований предоставил имеющиеся у него расчетные листки.
В ходе судебного разбирательства ответчиком было сообщено суд о факте выплаты истцу 13.07.2017 года денежной суммы в размере 1630, 13 грн. в качестве оплаты за работу в марте 2017 года, этот факт был подтвержден письменным заявлением представителя истца. Суд принимает во внимание подтвержден сторонами факт выплаты ответчиком истцу части заработной платы за март 2017 года в размере 2050, 01 грн. (До выплаты — 1630, 13 грн.) (а.с. 53, 54 н.).
По ходатайству судом было истребовано информацию из Пенсионного фонда Украины в отношении индивидуальных сведений истца в качестве застрахованного лица. Суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице, предоставляемых органом Пенсионного фонда Украины во исполнение постановления суда об истребовании доказательств.
Из материалов дела усматривается, что информация о начисленной заработной платы истца, указанная в расчетных листках (за период с февраля 2017 рокв по март 2017 года), предоставленных в суд истцом, полностью совпадает со сведениями, которые содержатся в Реестре застрахованных лиц, выписка из которого было предоставлено в суд Добропольского ОУПФУ в Донецкой области (л.д. 33 н.), в том числе за март 2017, в то время как справка ответчика о начислении истцу заработной платы в размере 2050, 01 грн. противоречит информации, которая была предоставлена ​​Пенсионным фондом Украины, согласно которой сумма начисленной заработной платы за март 2017 составляет3799, 87 грн.
Суд приходит к выводу о необходимости принять во внимание предоставленные истцом копии расчетных листков в подтверждение заявленных исковых требований, поскольку указанные в них сведения полностью подтверждаются сведениями о застрахованном лице (а 32−33), а также порядка оплаты простоя работников, указанном в приказе № 236 / ДНД от 17.03.2017, а также расчета с учетом размера выходного пособия, указанном в копии приказа об увольнении истца.
Таким образом, сумма задолванной заработной платы, подлежащей взысканию с ответчика в пользу истца, составляет 15571, 68 грн. (С учетом уже выплаченной суммы 2050, 01 грн.) (Сумма без удержания предусмотренных законом налогов и сборов).
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины ‚Об оплате труда‘ работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 1 статьи 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им органобязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно части 1 статьи 116 КЗоТ, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования орасчет. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Как следует из материалов дела, ответчик отрицает факт того, что истец был освобожден по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины с 17.07.2017 года, но в то же время ответчик отмечает о совершении им необходимых действий, предусмотренных ст. 116 КЗоТ Украины в день увольнения истца. Суд обращает внимание на то, что часть задолженности по заработной плате за март 2017 года в размере 2050, 01 грн. (Фактически уплачено 1630, 13 грн.) Ответчиком была выплачена только 13.07.2017 года.
В соответствии с положениями ст 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель.
Частью 2 статьи 30 Закона Украины ‚Об оплате труда‘ именно работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке. Наличие распечатанных расчетных листов, выданных истцу, который использовал их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате, свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующем долге расчета и его невыполнение.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Учитывая, что судом установленофакт нахождения истца в трудовых отношениях с ОАО ‚Укрзализныця‘, который ответчиком оспаривается, и при увольнении с предприятия окончательного расчета с истцом проведено не было, задолженность по заработной плате (начисленная) за период с марта 2017 по июль 2017 составляет 15571, 68 грн. (С учетом уже выплаченной суммы 2050, 01 грн.), Которая подлежит взысканию с ответчика (сумма без удержания предусмотренных законом налогов и сборов).
Согласно Закону ‚О особности образования акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования ‚, постановлением Кабинета Министров Украины от 25.06.2014 года № 200‘ Об образовании публичного акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘, образовано ОАО ‚Укрзализныця‘ на базе Укрзализныци, предприятий железнодорожного транспорта, реорганизуются путем слияния, согласно приложению 1. с перечнем, приведенным в указанном приложении, включены ГП ‚Донецкая железная дорога‘.
Согласно части 4 ст. 36 КЗоТ УкраиныВ случае смены собственника предприятия, а также в случае его реорганизации (слияния, присоединения, разделения, выделения, преобразования) действие Трудового договора работника продолжается. По содержанию части 1 ст. 104 ГК Украины, юридическое лицо прекращается в результате реорганизации (слияния, присоединения, разделения, преобразования) или ликвидации. В случае реорганизации юридических лиц имущество, права и обязанности переходят к правопреемникам. Итак, АО ‚Укрзализныця‘ в полном объеме несет обязанность оплаты труда перед позивачем.
Норма ст. 67 Конституции Украины возлагает обязанность на каждого платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Как указано в п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 ‚О практике применения судами законодательства об оплате труда‘, поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
То есть, при выплате истцу задолженности по заработной плате в размере 15571, 68 грн., Ответчик обязан удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Что касается исковых требований в части взыскания компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, то суд исходит из следующего.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением строков выплаты заработной платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины, Законами Украины ‚Об оплате труда‘, ‚Об индексации денежных доходов населения‘, ‚О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков ее выплаты‘, Порядком проведения индексации денежных доходов населения, утвержденным постановлением КМУ от 17 июля 2003 № 1078; Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденным постановлением КМУ от 20 декабря 1997 года № 1427.
Под доходами следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата и другие.
В решении Конституционного суда Украины от 15 октября 2013 № 9 рп / 2013 указано, что государство предусматривает меры, направленные на обеспечение реальной заработной платы, то есть денежного вознаграждения за выполненную работу как эквивалента стоимости споживчих товаров и услуг. Конституционный Суд Украины пришел к выводу, что средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы, эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с дрфляцийнимы процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Статьей 34 Закона Украины ‚Об оплате труда‘ установлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В случаях нарушения установленных сроков выплаты заработной платы работнику предоставляется право на компенсацию в соответствии с Законом Встраны ‚О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты‘, по которому компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Согласно ст. 3 этого Закона, сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соотвидный месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
В соответствии с Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденного постановлением КМУ от 20 декабря 1997 года № 1427 (с изменениями, внесенными согласно постановлению КМУ от 23 апреля 1999 года № 692) компенсация производится в случае задержки на одини более календарных месяцев выплаты заработной платы, начисленной работнику за период работы, начиная с 01 января 1998 года, если индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги за этот период вырос более чем на один процент.
Суд не соглашается с указанным расчетом истца о компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты, поскольку указанный расчет был проведен, исходя из сумм заработной платы без удержания из этой суммы предусмотренных законом налоговов и сборов.
Таким образом, компенсация потери части дохода составляет:
1) по март 2017 = 3021, 60 грн. (Сумма з / п — к выплате, согласно расчетного листка за март 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период апрель 2017 -13 июля 2017 (до дня выплаты части задолженности по заработной плате) (100 9×101, 3×101, 6) = 116, 22 грн .;
по март 2017 = 1391, 47 грн. (Сумма начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за марть 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей, с учетом уже выплаченной суммы задолженности) * индекс инфляции за период с 14 июля 2017-сентябрь 2020 (100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5) = 310, 60 грн.
2) са апреле 2017 = 1010, 86 грн. (Сумма начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за апрель 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период май 2017-сентябрь 2020 (101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5) = 261, 62 грн .;
3) по июль 2017 = 10147, 55 грн. (Сумма начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за июль 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период август 2017-сентябрь 2020 (99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×1007 х 100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5) = 2241, 00.
Общая сумма компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты за период март — июль 2017 составляет 2929, 44 грн., И именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика. Судом обращается внимание на тот факт, что расчет размера индексации невыплаченной суммы заработной платы истцом при обращении в суд проводился по состоянию на сентябрь 2020 года, и поэтому суд ссоблюдением принципа диспозитивности, предусмотренного ст. 13 ГПК Украины проводит расчет должным к выплате истцу сумм индексации своевременно невыплаченной заработной платы по состоянию на сентябрь 2020 года.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и заганым принципам международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело ‚Суханов и [И.] против Украины‘ заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело ‚Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии‘, заявление N9 42527/98 и т.п.) ‚имущество‘ может представлять собой ‚существующее имущество‘ или средства, включая ‚право требования‘, согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере ‚законное ожидание‘ / ‚правомерное ожидание‘ (legitimate expectation) относительноэффективного осуществления права собственности. Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Следует обратить внимание на тот факт, что согласно приказу начальника структурного подразделения ‚Донецкая дирекция железнодорожных перевозок‘ от 17.03.2017 года № 236-ДНД на предприятии с 20.03.2017 года установлено простий для всех работников производственных подразделений дирекции, с назначением ответственных лиц за учет работников, которые находятся на простое.
Таким образом, будучи наемным работником на предприятии ответчика, истец правомерно ожидал, что получит заработную плату за свой труд, и его правомерные ожидания не должны зависеть от того, что истец не вел учет его рабочего времени после принятия решения об установлении простоя на предприятии либо не совершил других мероприятий в сложившейся скЛалас.
Согласно п. 2 части 1 ст. 430 ГПК Украины по делам о присуждении работнику заработной платы суд допускает немедленное исполнение решений, но не более чем за один месяц, в связи с чем суд считает необходимым допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания в пользу особа_1 задолженности по заработной плате за один месяц — за март 2017 года в размере 1749, 86 грн. (3799, 87 грн. — 2050, 01 грн. = 1749, 86 грн., То есть с учетом уже выплаченной суммы) (суммабез удержания соответствующих налогов и сборов).
Учитывая, что в соответствии с п. 1 ч. 1 ст.5 Закона Украины ‚О судебном сборе‘ истец освобожден от уплаты судебного сбора, с ответчика по ч. 6 ст.141 ГПК Украины подлежит взысканию судебный сбор в пользу государства пропорционально удовлетворенных исковых требований.
С учетом того, что в день обращения в суд сумма судебного сбора для физических лиц за обращение в суд с исковым заявлением имущественного характера составляла 840, 80 грн., А истец освобожден отуплаты судебного сбора на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины ‚О судебном сборе‘, поэтому с ответчика следует взыскать судебный сбор пропорционально удовлетворенной части исковых требований в сумме 718, 68 грн.
Руководствуясь ст.ст. 259, 263−265, 141 ГПК Украины, суд
решил:
Иск особа_1 к акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘ в лице Регионального филиала ‚Донецкая железная дорога‘ о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроки в ее выплаты — удовлетворить частично.
Взыскать с [А] общества ‚Украинская железная дорога‘, ердпоу 40075815; адрес местонахождения: 3 680 г.. ул. Тверская, д. 5, в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_2, задолженность по заработной плате за март — июль 2017 года в общем размере 15 571 гривна 68 копеек.
Обязать Акционерное общество ‚Украинская железная дорога‘ при выплате особа_1 задолженности по заработной плате в размере 15 571 гривны 68 ​​копеек удержать с этойсуммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с [А] общества ‚Украинская железная дорога‘, ердпоу 40075815; адрес местонахождения: 3 680 г.. ул. Тверская, д. 5, в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_2, сумму компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2929 гривен 44 копейки.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания на особа_1 задолженности по заработной плате за один месяц — по 2 марта017 года в размере 1749 гривен 86 копеек.
Взыскать с [А] общества ‚Украинская железная дорога‘ в пользу государства судебный сбор в размере 718 гривен 68 копеек.
В удовлетворении остальной части требований — отказать.
Апелляционную жалобу на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеетправо на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда Апеляции инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Стороны по делу
Истец — особа_1, информация_1, ИНН номер_2, место регистрации: адрес_1;
Представитель истца — адвокат [Л.] [В.] [В.] свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью № 5440 от 27.03.2019 года, адрес: 49100, Днепропетровская область,. Днепр, пр. Героев, 3/4;
Ответчик — Акционерное общество ‚Украинская железная дорога‘, код егрпоу 40075815, адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5.

судьяВ.В. [К.]
16.02.2021

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

16.02.2021 227/4169/20

рішення
іменем україни
16 лютого 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Голомідовій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘ в особі Регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати,  —
встановив:
Позивач особа_1 звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, в обґрунтування якого зазначила, що 14.07.2016 року відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП ‚Донецька залізниця‘ шляхом його злиття, як наслідок, позивача переведено до Виробничого підрозділу ‚Станція Іловайськ‘ структурного підрозділу ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ АТ ‚Українська залізниця‘, про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 17.03.2017 року начальником Структурного підрозділу ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ Регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ АТ ‚Українська залізниця‘ видано наказ № 236-ДНД ‚Про встановлення простою‘, 28.04.2017 року видано наказ № 645−113−1 ‚Про деякі питання діяльності РФ ‚Донецька залізниця‘, яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 04.05.2017 року позивачу було видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади з підписами всіх членів комісії та про його особисте ознайомлення. 10.07.2017 року структурним підрозділом АТ ‚Українська залізниця‘ видано наказ № 3659/дн-ОС про звільнення позивача з 17.07.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, разом з тим, в день звільнення відповідач повний розрахунок з позивачем не провів. Відповідно до розрахункових листів заробітної плати, розмір заборгованої заробітної плати за період з березня по липень 2017 року складає 17621, 69 грн. (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів). З врахуванням індексів споживчих цін за період невиплати, розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 4023, 16 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача АТ ‚Українська залізниця‘ заборгованість по заробітній платі у розмірі 17621, 69 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати в розмірі 4023, 16 грн. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також допустити негайне виконання рішення суду у межах заборгованості за один місяць.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.10.2020 року справу передано на розгляд судді [Х.] Д. Є. Ухвалою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області [Х.] Д.Є. від 21.10.2020 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, проте представником відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів по справі було надано до суду відповідні документи.
Згідно розпорядження керівника апарату Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.12.2020 року № 511 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 227/4169/20 року через відрядження судді [Х.] Д.Є. до іншого суду строком на один рік. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 року вказану цивільну справу було передано на розгляд судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Корнєєвій В.В., яка прийняла вказану справу до свого провадження ухвалою від 02.12.2020 року.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2021 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником позивача було направлено до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначається, що позивач повністю підтверджує отримання в структурному підрозділі відповідача (м. Лиман) частини заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 2050, 01 грн. (до отримання — 1630, 13 грн.) Окрім того, як зазначає позивач, в матеріалах справи є відомості, що відповідач відзвітував до підрозділів ДФС України про нарахування заробітної плати позивачу за березень 2017 року у розмірі 3799, 87 грн., і зазначені відомості повністю спростовують твердження відповідача про повний розрахунок за березень 2017 року, як наслідок відсутності заборгованості із заробітної плати, та повністю спростовують твердження про відсутність документообігу між структурними підрозділами після 17.03.2017 року. Згідно з наказом про звільнення, який підписаний і позивачем і відповідачем, останнім одноособово прийнято рішення про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку 28 днів та одноразової грошової допомоги, тобто відповідач був обізнаний про те, що він зобов`язаний виплатити вказані суми. Таким чином, відповідачем фактично повторно надано до суду недостовірні відомості щодо заборгованості по заробітній платі. Представник позивача зазначив, що у відповідача були всі необхідні відомості і дані для того, щоб здійснити обрахування компенсації за відпустку при звільненні у відповідності до чинного законодавства України. Окрім того, відповідно до вимог Закону України ‚Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції‘ протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажор), є сертифікат Торгово-промислової палати України. Науково-правовий висновок, на який посилається відповідач, жодною нормою чинного законодавства не прирівняний до сертифікату Торгово-промислової палати України, тому зазначений висновок не є коректним щодо трудових правовідносин між позивачем та відповідачем. Таким чином, на даний час у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у відповідача форс-мажорних обставин. На підставі викладеного, представник позивача просив прийняти додаткові пояснення з додатковими доказами, а також врахувати при ухваленні судового рішення визнання позивачем факту отримання частини заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 2050, 01 грн. (фактично отримано — 1630, 13 грн.). Окрім того, представник позивача зазначив, що ним було направлено адвокатський запит до Торгово-промислової палати України щодо виданого Науково-правового висновку № 126/2/21−10.2 від 16.01.18 та Тимчасового порядку здійснення аналізу фактичних обставин, що склалися у діяльності суб`єктів господарювання та підготовки щодо них наукових та інших правових висновків, і згідно відповіді Торгово-промислової палати України, сертифікат про форс-мажорні обставини та висновок щодо унеможливлення виконання зобов`язань, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин є різними за юридичним змістом документами, зокрема, сертифікатом засвідчуються форс-мажорні обставини, а у висновку досліджуються фактичні обставини, які склалися в господарській діяльності суб`єкта господарювання, а також вплив на них дії форс-мажорних обставин, та формуються щодо цих обставин умовиводи, у висновку, на який посилається відповідач як на обґрунтування звільнення від відповідальності за невиплату заробітної плати, не аналізувалися обставини щодо конкретного працівника, для отримання цього висновку саме відповідач подавав лист до Торгово-промислової палати України. В зв`язку із вищевикладеним представник позивача зазначає, що вказані відповідачем вихідні дані щодо трудових відносин із працівниками виробничих підрозділів СП ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ не відповідають дійсності, як наслідок висновки, зазначені фахівцями ТПП України особа_2 та особа_3, не відображають реального стану речей, тобто є хибними.
Ухвалами Добропільського міськрайонного суду Донецької області у відповідача судом неодноразово було витребувано додаткові докази у справі, зокрема, засвідчені належним чином копії наказів № 645−113−1 від 28.04.17 ‚Про деякі питання діяльності регіональної філії ‚Донецька залізниця‘, № 899-Н від 26.06.17 ‚Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ та ‚Луганська дирекція залізничних перевезень‘, проте представником відповідача вказаних документів не було надано до суду з посиланням на відсутність оригіналів вказаних наказів у розпорядженні відповідача, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином, в матеріалах справи міститься прохання представника позивача проводити розгляд справи без його участі та без участі позивача. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що просить розглядати справу без його участі, в зв`язку з чим суд, приймаючи до уваги норми ст. ст. 81−83 ЦПК України, приходить до висновку про наявність підстав розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх [censored] приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки номер_1, заведеної на ім`я позивача особа_4, її 08.08.1988 року прийнято оператором станції Іловайськ, з послідуючими переміщеннями по службі, в тому числі востаннє 01.01.2014 року переведено старшим оператором станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів станції Іловайськ. 14.07.2016 року Державне підприємство ‚Донецька залізниця‘ реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію ‚Донецька залізниця‘ публічного акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘ на підставі відповідного наказу, ‚Станція Іловайськ‘ ‚Державного підприємства ‚Донецька залізниця‘ реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ ‚Станція Іловайськ‘ структурного підрозділу ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ Публічного акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘ (а.с. 7−10).
З копії наказу № 236/днд від 17.03.2017 року по СП ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ ‚Про встановлення простою‘ вбачається, що з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції було встановлено початок простою. Згідно п. 8 вказаного наказу, оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 58).
З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2017 року позивачу під особистий підпис було вручено повідомлення, згідно якого з 17 липня 2017 року посада, яку займала позивач, буде ліквідована та повідомлено, що у випадку відмови від переведення на запропоновані посади згідно з переліком посад на переведення, позивача буде звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а.с. 60).
17.07.2017 року особа_1 було звільнено у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці та копією наказу (розпорядження) № 3659/дн-ОС від 10.07.2017 року (а.с. 10, 11). Зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, а також компенсації за невикористані 28 днів відпустки.
Згідно розрахункових листів з заробітної плати за березень 2017 року, проведеного ВП ДС Іловайськ ДН Донецьк РФ ‚Дон.зал.‘, сума нарахованої заробітної плати склала 3799, 87 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 13), згідно розрахунку за квітень 2017 року — 1271, 24 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 14), згідно розрахунку за травень 2017 року — 0, 00 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 15), згідно розрахунку за червень 2017 року — 0, 00 грн. (а.с. 16), згідно розрахунку за липень 2017 року — 12550, 58 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 17).
Позивач зазначає, що роботодавець провів його звільнення із роботи, але в той же час не провів із ним остаточний розрахунок, довідку про нараховану та належну до виплати заробітну плату не видав, в зв`язку з чим на підтвердження своїх позовних вимог надав наявні в нього розрахункові листки.
В ході судового розгляду відповідачем було повідомлено суд про факт виплати позивачу 13.07.2017 року грошової суми в розмірі 1630, 13 грн. в якості оплати за роботу в березні 2017 року, цей факт було підтверджено письмовою заявою представника позивача. Суд приймає до уваги підтверджений сторонами факт виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 2050, 01 грн. (до виплати — 1630, 13 грн.) (а.с. 53, 54 зв.).
За клопотанням судом було витребувано інформацію з Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей позивача як застрахованої особи. Суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів.
З матеріалів справи вбачається, що інформація щодо нарахованої заробітної плати позивача, зазначена в розрахункових листках (за період з лютого 2017 року по березень 2017 року), наданих до суду позивачем, повністю співпадає із відомостями, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб, витяг з якого було надано до суду Добропільським ОУПФУ в Донецькій області (а.с. 33 зв.), в тому числі за березень 2017 року, в той час як довідка відповідача про нарахування позивачу заробітної плати в розмірі 2050, 01 грн. протирічить інформації, яка була надана Пенсійним фондом України, згідно якої сума нарахованої заробітної плати за березень 2017 року становить 3799, 87 грн.
Суд приходить до висновку про необхідність прийняти до уваги надані позивачем копії розрахункових листків на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки зазначені в них відомості повністю підтверджуються відомостями про застраховану особу (а.с. 32−33), а також порядку оплати простою працівників, зазначеному в наказі № 236/днд від 17.03.2017, а також розрахунку з врахуванням розміру вихідної допомоги, зазначеному в копії наказу про звільнення позивача.
Таким чином, сума заборгованої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 15571, 68 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми 2050, 01 грн.) (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України ‚Про оплату праці‘ працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факт того, що позивача було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 17.07.2017 року, але в той же час відповідач не зазначає про вчинення ним необхідних дій, передбачених ст. 116 КЗпП України в день звільнення позивача. Суд звертає увагу на те, що частина заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 2050, 01 грн. (фактично сплачено 1630, 13 грн.) відповідачем була виплачена лише 13.07.2017 року.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Частиною 2 статті 30 Закону України ‚Про оплату праці‘ саме роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ ‚Укрзалізниця‘, який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 15571, 68 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми 2050, 01 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Відповідно до Закону ‚Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування‘, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 ‚Про утворення публічного акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘, утворено ПАТ ‚Укрзалізниця‘ на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. до переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП ‚Донецька залізниця‘.
Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія Трудового договору працівника продовжується. За змістом частини 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Отже, АТ ‚Укрзалізниця‘ у повному обсязі несе обов`язок оплати праці перед позивачем.
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 ‚Про практику застосування судами законодавства про оплату праці‘, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 15571, 68 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України ‚Про оплату праці‘, ‚Про індексацію грошових доходів населення‘, ‚Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати‘, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
В рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України ‚Про оплату праці‘ встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України ‚Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати‘, за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки зазначений розрахунок було проведено, виходячи з сум заробітної плати без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:
1) за березень 2017 року = 3021, 60 грн. (сума з/п — до виплати, згідно розрахункового листка за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року –13 липня 2017 року (до дня виплати частини заборгованої заробітної плати) (100, 9×101, 3×101, 6) = 116, 22 грн.;
за березень 2017 року = 1391, 47 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів, з врахуванням вже виплаченої суми заборгованості) * індекс інфляції за період з 14 липня 2017 року-вересень 2020 року (100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5) = 310, 60 грн.
2) за квітень 2017 року = 1010, 86 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року-вересень 2020 року (101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5) = 261, 62 грн.;
3) за липень 2017 року = 10147, 55 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період серпень 2017 року-вересень 2020 року (99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5) = 2241, 00 грн.
Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень — липень 2017 року становить 2929, 44 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача. Судом звертається увага на той факт, що розрахунок розміру індексації невиплаченої суми заробітної плати позивачем під час звернення до суду проводився станом на вересень 2020 року, й тому, суд із дотриманням принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України проводить розрахунок належним до виплати позивачу сум індексації своєчасно невиплаченої заробітної плати станом на вересень 2020 року.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа ‚Суханов та Ільченко проти України‘ заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа ‚Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини‘, заява N9 42527/98 тощо) ‚майно‘ може являти собою ‚існуюче майно‘ або засоби, включаючи ‚право вимоги‘ відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні ‚законне сподівання‘/ ‚правомірне очікування‘ (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Слід звернути увагу на той факт, що згідно наказу начальника Структурного підрозділу " Донецька дирекція залізничних перевезень» від 17.03.2017 року № 236-ДНД на підприємстві з 20.03.2017 року встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, із призначенням відповідальних осіб за облік працівників, які знаходяться на простої.
Таким чином, будучи найманим працівником на підприємстві відповідача, позивач правомірно очікував, що отримає заробітну плату за свою працю, і його правомірні очікування не повинні залежати від того, що позивач не вів облік його робочого часу після прийняття рішення про встановлення простою на підприємстві або не здійснив інших заходів в ситуації, що склалася.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 430 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць — за березень 2017 року в розмірі 1749, 86 грн. (3799, 87 грн. — 2050, 01 грн. = 1749, 86 грн., тобто з врахуванням вже виплаченої суми) (сума без утримання відповідних податків та зборів).
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України „Про судовий збір“ позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 840, 80 грн., а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір“, тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 718, 68 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263−265, 141 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов особа_1 до Акціонерного товариства „Українська залізниця“ в особі Регіональної філії „Донецька залізниця“ про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати — задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця“, єрдпоу 40075815; адреса місцезнаходження: 3 680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5, на користь особа_1, інформація_1, іпн номер_2, заборгованість по заробітній платі за березень — липень 2017 року в загальному розмірі 15 571 гривня 68 копійок.
Зобов`язати Акціонерне товариство „Українська залізниця“ при виплаті особа_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 15 571 гривні 68 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця“, єрдпоу 40075815; адреса місцезнаходження: 3 680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5, на користь особа_1, інформація_1, іпн номер_2, суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 2929 гривень 44 копійки.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на особа_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць — за березень 2017 року у розмірі 1749 гривень 86 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця“ на користь держави судовий збір у розмірі 718 гривень 68 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог — відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:
Позивач — особа_1, інформація_1, іпн номер_2, місце реєстрації: адреса_1;
Представник позивача — адвокат [Л.] Віктор [В.] свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5440 від 27.03.2019 року, адреса: 49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Героїв, 3/4;
Відповідач — Акціонерне товариство „Українська залізниця“, код єдрпоу 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5.

Суддя В. В. Корнєєва
16.02.2021