АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 234/15966/20
Производство № 2/234/1477/21

решение
именем украины

10 февраля 2021 Краматорский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего — судьи [Л.] А.М.
с участием секретаря судебного заседания — [З.] С.М.
рассмотрев в открытом судебном заседании в г. Краматорск гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, потери части заработка за нарушение сроков ее выплаты, суммы винАГород по итогам работы,  —

В:

Истица особа_1 25.11.2020р обратилась к Краматорского городского суда Донецкой области с настоящим иском, указывая, что она находилась в трудовых отношениях с Акционерным обществом «Украинская железная дорога», ответчиком по делу. Согласно приказу №1531 / ДН-ос от 07.06.2017р была уволена с Ясиноватского дистанции сигнализации и связи на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон, однако в день увольнения окончательного расчета, проведено не было. Просит взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате в размере 14 107, 71грн; компенсацию за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 3 151, 01грн, и сумму вознаграждения по итогам работы за 2016 в размере 52, 5% от оклада за декабрь 2016 года на размере 1899, 45грн.
Определением судьи от 30.11.2020 открыто проадження по делу и назначено судебное заседание для рассмотрения дела по существу.
Истица особа_1 в судебное изасидання не появилась, предоставив суду заявление о рассмотрении дела без ее участия.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело в его отсутствие. Вместе с тем, судом было получено отзыв на исковое заявление с которого усматривается, что АО «Украинская железная дорога» не соглашается с исковыми требованиями особа_1 и просит отказать в их удовлетворении ссылаясь на то, что с 16.03.2017, в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельностиструктурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога и производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской области путями железнодорожного и автомобильного сообщения, согласно Решения Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15.03.2017 «О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным загрозам национальной безопасности Украины «, введенного в действие Указом Президента Украины от 15.03.2017 №62 / 2017, начисления заработной платы было прекращено. Следствием вышеуказанного решения является отсутствие связи с производственными подразделениями структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця», а также передачи с неподконтрольной территории первичных документов. Отмечено, что за первую половину марта истице начислено аванс в сумме 1 апреля38, 51 грн, который истица получила в кассе структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця». Другая задолженность по заработной плате перед истицей за период март июнь 2017 у ответчика отсутствует. Предоставляемые истицей расчет заработной платы изготовлены на неподконтрольной украинской власти территории в., Донецк, являющихся основанием для критического оценивания предоставленных истицей доказательств. Согласно Научно-правовымзаключением Торгово-промышленной палаты Украины №126 / 2 / 21−10.2 от 16.01.2018 установлено, что нарушение норм Трудового законодательства в отношении работников структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця» возникли из-за форс-мажорных обстоятельства. На этом основании АО «Укрзализныця» подлежит освобождены от ответственности за неисполнение обязанностей предусмотренных законодательством о труде. Также указано, что требование о взыскании винаогороды по итогам работы за 2016 заявлена ​​безосновательно. Истицей не представлено никаких доказательств начисления ей вознаграждения, ее размер и другое. В связи с отсутствием доказательств начисления вознаграждения, основания для заявления требования о взыскании вознаграждения являются необоснованными.
Кроме того, представителем ответчика предоставлено в суд справку о доходах истца, в котором указано, что за период с 1 января 2017 по март 2017 включительно особа_1 была начислена и выплачена заработная плата в общельно размере 8 796, 41грн, в том числе за март 2017 года в сумме 1 438, 51 грн.
Согласно ст.211 ч.2 ГПК Украины судебное заседание проведено в отсутствие сторон по имеющимся в суд материалов и без фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства, в соответствии с положениями ч.2 ст.247 ГПК Украины.
Исследовав материалы дела и проверив предоставленные сторонами доказательства, суд считает иск обоснованным частично и подлежащим удовлетворению, стаких оснований.
Как предусмотрено ст.4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст.5 ГПК Украины).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляетсяна основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст.ст.12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст.ст.12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те вбставины, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст.82 настоящего Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленийленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заробитная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст.97 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ст.21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда отчества с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст.22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно ч.1 ст.115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, погодженим с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уповноважений им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провестии с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Судом установлено, что в период с 22 августа 1983 года по 8 июня 2017 истица особа_1 находилась в трудовых отношениях с ответчиком, что подтверждается записями в трудовой книжке оформленной на ее имя 22.08.1983 года.
На основании приказа (распоряжения) №1531 / ДНос от 07 июня 2017 года, особа_1 освобожден от должности оператора электросвязи 1 класса цеха обработки информации и телефонной связи Ясиноватского дистанции сигнализации и связи структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця» на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон 08.06.2017 года, о чем в трудовой книжке сделана запись, с выплатой компенсации за 42 дней отпуска.
Постановлением Кабинета министров Украины№938 от 31.10.2018 года, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименован в акционерное общество «Украинская железная дорога».
С приобщенных к материалам дела расчета заработной платы истца (табуляграмм) следует, что:
по март 2017 — всего начислено 4 054, 95 грн, из которых оплата простоев составляет 920, 23грн, сумма к выплате 3 224, 43 грн;
по апрель 2017 — всего начислено 2 457, 06 грн, из которых оплата простоев становить 2412, 12 грн, сумма к выплате 1 953, 82 грн;
за май 2017 — всего начислено 2 457, 06 грн, из которых оплата простоев составляет 2412, 12грн, сумма к выплате 1953, 82грн;
по июнь 2017 — всего начислено 8 772, 37 грн, из которых оплата простоев составляет 503, 80грн, сумма к выплате 6 975, 64 грн (в состав вышеупомянутой суммы также входят материальная помогать компенсация за 42 дней отпуска), сумма к выплате 6 975, 64 грн.
Сведения, указанные в расчетах заработной платы за март- июнь 2017 согласуются с другими доказательствами по делу.
Так, приказом начальника структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Укрзализныця» от 17.03.2017р №236 / ДНД, подтверждается, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности, вызванных перекрытием всех железнодорожных путей, ведущих к линии разграничения с неподконтрольной украинской власти территории, установлено поло простоя по 20 марта 2017 для всех работников производственных подразделений управления; на время простоя установлен ежедневный режим работы согласно действующих Правил внутреннего Трудового распорядка и обязано всех работников, которые находятся на простой, появляться на свои рабочие места, актовые залы, кабинеты технического обучения; обязано работников, которые находятся на простой, расписываться в начале и в конце рабочего дня в «Журнале учета прихода-ухода сотрудников, которые находятся напростой «, на весь период простоя работникам в табеле учета использования рабочего времени проставлять буквенный код» П «; оплату за время простоя не по вине работников провести из расчета 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы.
В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» судам разъяснено, что необходимо учитывать, что нормы и гарантии оплаты труда, определенные законодательством для работников предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности, являются минимальными государственными гарантиями и поэтому при договорном регулировании они не могут быть ухудшены. Речь идет как о минимальном размере заработной платы, так и о нормах оплаты труда, в том числе за время простоя.
Понятие «простой» законодательно дано в ст.34 КЗоТ Украины и определен как приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами.
Статьей 113 КЗоТ Украины установлено, что время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен предупредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. Время простоя по вине работника не оплачивается.
Количество дней простоя укачена в расчетных листах, так по март 2017 — 12 дня (66 часов), апрель 2017 — 25 дней (157 часов), май 2017 — 27 дней (159 часов), июнь 2017 — 7 дней (33 часа). При этом, доказательств нарушения со стороны истицы установленного режима работы при простое ответчиком не предоставлено.
Также, расчет заработной платы за июнь 2017 согласуется с приказом (распоряжением) №1531 / ДН-ос от 07.06.2017 года о прекращении Трудового договора, согласно которому истецка имеет право на компенсацию за 42 дней неиспользованного отпуска.
Приказ о прекращении Трудового договора подписан и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок особа_2. Согласно материалам дела структурное подразделение «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок», и.о. руководителя которого является особа_2, осуществляет свою административную деятельность в м.Лиман Донецкой области, то есть на территории, на которой органы государственной власти Украины осуществляют свои полномочия, что также подтверждается справкой соответствуетча №8 / 2 от 16.01.2021р о доходах истца за январь-июнь 2017 включительно, на которой также указано место ее выдачи — м.Лиман Донецкой области.
Доводы ответчика о том, что форс-мажорные обстоятельства делали невозможным выполнение ответчиком своих обязательств согласно ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗоТ, являются безосновательными, поскольку форс-мажорные обстоятельства свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения подприемства от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины. Но ни одним нормативным актом о труде не предусмотрены основания для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украина.
Суд отклоняет ссылки отповидача невозможности вывезти первичные документы, как основание для отказа в начислении и выплате истице заработной платы, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит на работодателе, а не на работнику. В этих обстоятельствах потеря предприятием первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, что отвечаетвыдачи представлено суду никаких доказательств того, что он в любой способ пытался исправить эту ситуацию.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018р по делу №243 / 5469/17 сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Суд критически оценивает ссылки представителя ответчика на существование «непреодолимой силы», которая сделала невозможным осуществить расчет с истицей, поскольку такая позиция полностью опровергается изученными доказамы по делу, наличие надлежащим образом заполненной трудовой книжки истицы с указанием приказов о приеме на работу и его увольнения с работы, скрепленных печатью предприятия. Наличие распечатанных расчетных листов, выданных истице, которая использовала их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующем долге расчета и его невыполнение.
Также, с изображение ответчиком к материалам делакопии научно-правового заключения о невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16 января 2018 №126−2 / 21−10.2, изложенного на бланке торгово-промышленной палаты Украины по заказу ОАО «Укрзализныця» усматривается, что приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» №682-Н от 12 мая 2017 «О формировании рабочей комиссии по разработке первиновных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала «Донецкая железная дорога» до момента окончания сокращение штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовых отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности; приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» №899-Н от 26 июня 2017 «О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «и» Луганская дирекция железнодорожных перевозок «, которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала «Донецкая железная дорога», поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом «Донецкая железная дорога» через кассы структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок «по месту их нахождения (м.Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работникамиструктурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательного расчета с работниками структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок».
Кроме того, согласно ст.14−1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине», именно сертификатом, а не выводом удостоверяются форс-мажорные обстоятельства. В свою очередь, действующее трудовое законодательство Украины не предусматривает освобождения от ответстдальности, если невозможность выполнения обязанностей работодателя, вызванное действием форс-мажорных обстоятельств. Итак основания для подтверждения форс-мажорных обстоятельств с предоставлением соответствующего сертификата о трудовых отношений в Торгово-промышленной палаты отсутствуют.
Частью 1 ст.13 ГПК Украины предусмотрено, что суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в пПредусмотрено настоящим Кодексом случаях.
Частью 2 статьи 30 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со статьей 8 Закона Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (посада лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответидач надлежащими и допустимыми доказательствами, в соответствии с требованиями ст.ст.76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в указанных документах, предоставленных истицей, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них, являются недостоверными.
Кроме того, наличие надлежащим образом заполненной трудовой книжки истицы с указанием приказов о приеме на работу и его увольнения с работы, скрепленных печатью предприятия, наличие распечатанных расчетных листов, выданных истице, которая испольталая их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате и из которых следует, что за период март 2017 — июнь 2017 начислено 17 741, 44грн, сумма к выплате составляет 14 107, 71 грн, свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующем обязанность расчета и его невыполнение.
Поскольку истица получила заработную плату за март 2017 в сумме 1438, 51грн с учетом обязательных удержаний налогов на доходы и прочие сборы, подтверждается довидкою о доходах №8 / 2 от 16.01.2021р, но не опровергнуто истицей, взысканию подлежит сумма задолженности по заработной плате в общем размере 12 669, 20 грн.
Что касается исковых требований в части взыскания компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, то суд исходит из следующего.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заработной платы, регулируются трудовым законодавством, а именно: КЗоТ Украины, Законами Украины «Об оплате труда», «; Об индексации денежных доходов населения», «; О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков й выплаты», Порядком проведения индексации денежных доходов населения, утвержденным постановлением КМУ от 17.07.2003р №1078; Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденным постановлением КМУ от 20.12.1997р №1427.
вдоходами следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата и другие.
В решении Конституционного суда Украины от 15.10.2013р №9рп / 2013 указано, что государство предусматривает меры, направленные на обеспечение реальной заработной платы, то есть денежного вознаграждения за выполненную работу как эквивалента стоимости потребительских товаров и услуг.
Конституционный Суд Украины пришел к выводу, что средства, каки подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
статьей 34Закон Украины «Об оплате труда» установлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В случаях нарушения установленных сроков выплаты заработной платы работнику предоставляется право на компенсацию в соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением стлет их выплаты «, по которому компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Согласно ч.2 ст.2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на терриории Украины и не имеющие разового характера.
Статьей 3 Закона предусмотрено, что сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции за период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты утвержденПостановлением Кабинета Министров Украины от 21.03.2001р №159.
Согласно п.4 указанного Порядка, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но не выплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц.
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014р по делу №6−43цс14, от 14.12.2016р по делу №428 / 7002/14-ц, в соответствии со статьей 34 Закона Украины от 24.03.1995р №108 / 95-ВР «Об оплате труда», Закона Украины от 19.10.2000р №2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты «, компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месЯцив, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Таким образом, требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными. Вместе с тем, суд частично соглашается с приведенным расчетом истца о компенсации.
Компенсация потери части денежных доходов за март 2017 в сумме 3 224, 43 грн, в связи с нарушением сроки в их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет:
496, 19 грн = (86, 71 грн + 409, 48 грн), исходя из следующего расчета:
А) 1438, 51 грн (сумма выплаченной 18.09.2017р задолженности по март 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период с 01.04.2017 по 18.09.2017 = 86, 71грн;
Б) 1785, 92грн (сумма начисленного, но не выплаченного дохода за март 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей), которая осталась после выплаты частини заработной платы * индекс инфляции за период с 01.04.2017 по 01.01.2020 = 409, 48 грн;
Компенсация потери части денежных доходов за апрель 2017 в сумме 1953, 82 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 469, 74 грн = (1953, 82 грн х коэффициент прироста потребительских цен за период с 01.05 .2017 по 01.01.2020).
Компенсация потери части денежных доходов за май 2017 в сумме 1953, 82 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с урахуванием индексов потребительских цен составляет 438, 63 грн = (1 953, 82 грн х коэффициент прироста потребительских цен за период с 01.06.2017 по 01.01.2020).
Компенсация потери части денежных доходов за июнь 2017 в сумме 6975, 64 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 1431, 52 грн = (6975, 64 грн х коэффициент прироста потребительских цен за период с 01.07 .2017 по 01.01.2020).
Общая сумма компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением терминив ее выплаты составляет 2 837, 08 грн.
Согласно ст.1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления №68385 /10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.), «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст.1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истица находилась в трудовых отношениях с ответчиком в 08.06.2017р, выполняла свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получила все принадлежащие ей платежи, имущественные требования истца по их получениюя соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
В иске истица просит также взыскать вознаграждение по итогам работы за 2016, поскольку приказом № Ц-2−25 / 1666−17 от 11 июля 2017 ПАО «Украинская железная дорога» обязалась выплатить работникам региональных филиалов вознаграждение по итогам работы за 2016 и привела расчет этого вознаграждения, размер которой составил 1 899, 45 грн.
Статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда» определена структура заработнойой платы, состоящая из основной заработной платы, дополнительной заработной платы, а также поощрительных и компенсационных выплат. К последним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Следовательно, при решении споров о выплате премий необходимо исходить из нормативноправовых актов, определены условия и размер этих выплат. Работники, на которых распространяются указанные нормативно-правовые акты, могут быть лишены таких выплат (или размер последних может быть уменьшено) только в случаях и на условиях, предусмотренных этими актами.
Согласно п 3.2.24 Отраслевого соглашения между Государственной администрацией железнодорожного транспорта Украины и профсоюза на 2002 — 2006 годы (с последующими изменениями и дополнениями), вознаграждение по итогам работы за весь год выплачивается в соответствии с Положением, Которое является неотъемлемой частью Отраслевого соглашения.
Положением о выплате вознаграждения по итогам работы за год предусмотрено, что выплата вознаграждения производится при условии обеспечения выполнения объема работы (перевозок товарной продукции, реализации и др.) В год и наличии прибыли в целом по Укрзализныци.
Вознаграждение выплачивается по результатам работы календарного года после подведения итогов финансово-хозяйственной деятельности.
Вознаграждение по итогам работы за год выплачивается работникам, Которые находятся в штате предприятия (организации, обособленного структурного подразделения) и проработали весь календарный год.
Принимая во внимание изложенное, суд приходит к выводу, что оснований для начисления и взыскания в пользу истицы вознаграждения по итогам работы за 2016 отсутствуют, поскольку соответствующего приказа по структурному подразделению, где работала особа_1 не издавалось.
Поскольку решение о выплате вознаграждения по итогам работы за 2016 руководством структурного подразделения не принималось, а также отсутствуют доказательства того, что такие выплаты осуществлялись другим работникам, основания для удовлетворения требований истца в этой части отсутствуют.
Учитывая это, не подлежат удовлетворению исковые требования о взыскании вознаграждения по итогам работы за 2016 в размере 1 899, 45грн.
Согласно ч.1 ст.141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Частью 6 настоящей статьи предусмотрено, что если сторона, в пользу которой принято решение, свильнено от уплаты судебных расходов, с другой стороны стягиваются все судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
В соответствии с Законом Украины «О судебном сборе», за подачу в суд искового заявления имущественного характера физическим лицом взимается судебный сбор в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимумадля трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
По состоянию на день подачи искового заявления, Законом Украины «О Государственном бюджете на 2020 год» установлен размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц в сумме 2102грн.
Истица освобождена от уплаты судебного сбора на основании п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе», поэтому с ответчика подлежит взысканию судебный сбор пропорционально удовлетворенной части исковых требований в сумме 680, 45 грн.
руководствуясь ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины, ст.ст.2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273 ГПК Украины, суд —

принял:

Иск особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, потери части заработка за нарушение сроков ее выплаты, суммы вознаграждения по итогам работы — удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03150, Киевская область, Киев-150, вул.Ежы Гедройца, д.5, егрпоу 40075815) в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_1:
 — сумму задолженности по заработной плате в размере 12 669, 20грн (двенадцать тысяч шестьсот шестьдесят девять гривен, 20коп)
 — сумму компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2 837, 08 грн (две тысячи восемьсот тридцать семь гривен 08 копеек),
а в общей сумме 15 506, 28 грн (пятнадцать тысяч пятьсот шесть гривен 28 копейки), без удержанием из этой суммы предусмотренныеих законом налогов других обязательных платежей.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_1 задолженности по заработной плате за один месяц — март 2017 в размере 1 785, 92грн (одна тысяча семьсот восемьдесят пять гривен 92 копейки).
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03150, Киевская область, Киев-150, вул.Ежы Гедройца, д.5, егрпоу 40075815) в пользу государства судебный сборв размере 680, 45 грн (шестьсот восемьдесят гривен 45 копеек).
В остальной части иска — отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам Апеляцийного нет.
Апелляционная жалоба на решение может быть подана в Донецкий апелляционный суд в течение 30 дней со дня провозглашения судебного решения.

Судья [А.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/15966/20
Провадження № 2/234/1477/21

рішення
іменем україни

10 лютого 2021 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого — судді [Л.] А.М.
за участю секретаря судового засідання — [З]ої С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорськ цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, втрати частини заробітку за порушення строків її виплати, суми винагороди за підсумками роботи,  —

встановив:

Позивачка особа_1 25.11.2020р звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з дійсним позовом, вказуючи, що вона перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця», відповідачем по справі. Згідно до наказу №1531/дн-ос від 07.06.2017р її було звільнено з Ясинуватської дистанції сигналізації і зв`язку на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, однак у день звільнення остаточного розрахунку, проведено не було. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 14 107, 71грн; компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 151, 01грн, та суму винагороди за підсумки роботи за 2016 рік у розмірі 52, 5% від окладу за грудень 2016 року у розмірі 1899, 45грн.
Ухвалою судді від 30.11.2020 відкрито проадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивачка особа_1 в судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність. Разом із тим, судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що АТ «Українська залізниця» не погоджується з позовними вимогами особа_1 та просить відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що з 16.03.2017, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. Зазначено, що за першу половину березня позивачці нараховано аванс в сумі 1 438, 51 грн, який позивачка отримала в касі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця». Інша заборгованість з заробітної плати перед позивачкою за період березень- червень 2017 року у відповідача відсутня. Надані позивачкою розрахунки заробітної плати виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Донецьк, що є підставою для критичного оцінювання наданих позивачкою доказів. Згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21−10.2 від 16.01.2018 встановлено, що порушення норм Трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» виникли через форс-мажорні обставини. На цій підставі АТ «Укрзалізниця» підлягає звільненю від відповідальності за невиконання обов`язків передбачених законодавством про працю. Також зазначено, що вимога щодо стягнення винагороди за підсумками роботи за 2016 рік заявлена безпідставно. Позивачкою не надано жодних доказів нарахування їй винагороди, її розмір та інше. У зв`язку з відсутністю доказів нарахування винагороди, підстави для заявлення вимоги про стягнення винагороди є необгрунтованими.
Крім того, представником відповідача надано до суду довідку про доходи позивачки, в якій зазначено, що за період з 01 січня 2017 року по березень 2017 року включно особа_1 була нарахована та виплачена заробітна плата в загальному розмірі 8 796, 41грн, в тому числі за березень 2017 року в сумі 1 438, 51 грн.
Відповідно до ст.211 ч.2 ЦПК України судове засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд вважає позов обѓрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Суд на підставі ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст.22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Судом встановлено, що у період з 22 серпня 1983 року по 08 червня 2017 року позивачка особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці оформленої на її ім`я 22.08.1983 року.
На підставі наказу (розпорядження) №1531/дн-ос від 07 червня 2017 року, особа_1 звільнено з посади оператора електрозв`язку 1 класу цеха обробки інформації та телефонного зв`язку Ясинуватської дистанції сигналізації і зв`язку структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничих перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін 08.06.2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис, з виплатою компенсації за 42 днів відпустки.
Постановою Кабінету міністрів України №938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».
Із долучених до матеріалів справи розрахунків заробітної плати позивача (табуляграм) вбачається, що:
за березень 2017 року — всього нараховано 4 054, 95 грн, з яких оплата простоїв становить 920, 23грн, сума до виплати 3 224, 43 грн;
за квітень 2017 року — всього нараховано 2 457, 06 грн, з яких оплата простоїв становить 2412, 12 грн, сума до виплати 1 953, 82 грн;
за травень 2017 року — всього нараховано 2 457, 06 грн, з яких оплата простоїв становить 2412, 12грн, сума до виплати 1953, 82грн;
за червень 2017 року — всього нараховано 8 772, 37 грн, з яких оплата простоїв становить 503, 80грн, сума до виплати 6 975, 64 грн (до складу вищезазначеної суми також входять матеріальна допомогата компенсація за 42 днів відпустки), сума до виплати 6 975, 64 грн.
Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень — червень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17.03.2017р №236/днд, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього Трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Поняття «простій» законодавчо дано у ст.34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Статтею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.
Кількість днів простою зазначена у розрахункових листах, так за березень 2017 року — 12 дні (66 годин), квітень 2017 року — 25 днів (157 години), травень 2017 року — 27 днів (159 годин), червень 2017 року — 7 днів (33 години). При цьому, доказів порушення з боку позивачки встановленого режиму роботи при простої відповідачем не надано.
Також, розрахунок заробітної плати за червень 2017 року узгоджується з наказом (розпорядженням) №1531/дн-ос від 07.06.2017 року, про припинення Трудового договору, відповідно до якого позивачка має право на компенсацію за 42 днів невикористаної відпустки.
Наказ про припинення Трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень особа_2. Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», в.о. керівника якого є особа_2, здійснює свою адміністративну діяльність у м.Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача №8/2 від 16.01.2021р про доходи позивачки за січень-червень 2017 року включно, на якій також зазначено місце її видачі — м.Лиман Донецької області.
Доводи відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.ст.47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачці заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018р у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачкою, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, наявність належним чином заповненої трудової книжки позивачки із зазначенням наказів про прийняття на роботу та її звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства. Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачці, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Також, із долученої відповідачем до матеріалів справи копії науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року №126−2/21−10.2, викладеного на бланку Торгово-промислової палати України на замовлення ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що наказом регіональної філії «Донецька залізниця» №682-Н від 12 травня 2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; наказом регіональної філії «Донецька залізниця» №899-Н від 26 червня 2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».
Крім того, згідно ст.14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», саме сертифікатом, а не висновком засвідчуються форс-мажорні обставини. В свою чергу, чинне трудове законодавство України не передбачає звільнення від відповідальності, якщо унеможливлення виконання обов`язків роботодавця, спричинене дією форс-мажорних обставин. Отже підстави для засвідчення форс-мажорних обставин з наданням відповідного сертифікату стосовно трудових відносин в Торгово-промислової палати відсутні.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності до вимог ст.ст.76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачкою, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Крім того, наявність належним чином заповненої трудової книжки позивачки із зазначенням наказів про прийняття на роботу та її звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства, наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачці, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати та з яких вбачається, що за період березень 2017 року — червень 2017 року нараховано 17 741, 44грн, сума до виплати становить 14 107, 71 грн, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Оскільки позивачка отримала заробітну плату за березень 2017 року у сумі 1438, 51грн з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інші збори, що підтверджується довідкою про доходи №8/2 від 16.01.2021р, та не спростовано позивачкою, стягненню підлягає сума заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 12 669, 20 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «;Про індексацію грошових доходів населення», «;Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003р №1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997р №1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013р №9рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2001р №159.
Згідно з п.4 вказаного Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014р у справі №6−43цс14, від 14.12.2016р у справі №428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995р №108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19.10.2000р №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Отже, вимоги позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими. Разом із тим, суд частково погоджується з наведеним розрахунком позивачки щодо компенсації.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 3 224, 43 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає:
496, 19 грн = (86, 71 грн + 409, 48 грн), виходячи з наступного розрахунку:
А) 1438, 51 грн (сума виплаченої 18.09.2017р заборгованості за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період з 01.04.2017 по 18.09.2017 = 86, 71грн;
Б) 1785, 92грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів), яка залишилась після виплати частини заробітної плати * індекс інфляції за період з 01.04.2017 по 01.01.2020 = 409, 48 грн;
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 1953, 82 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 469, 74 грн = (1953, 82 грн х коефіцієнт приросту споживчих цін за період з 01.05.2017 по 01.01.2020).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 1953, 82 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 438, 63 грн= (1 953, 82 грн х коефіцієнт приросту споживчих цін за період з 01.06.2017 по 01.01.2020).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 6975, 64 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1431, 52 грн = (6975, 64 грн х коефіцієнт приросту споживчих цін за період з 01.07.2017 по 01.01.2020).
Загальна сума компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати становить 2 837, 08 грн.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 08.06.2017р, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
У позові позивачка просить також стягнути винагороду за підсумками роботи за 2016 рік, оскільки наказом № Ц-2−25/1666−17 від 11 липня 2017 року ПАТ «Українська залізниця» зобов`язалась виплатити працівникам регіональних філій винагороду за підсумками роботи за 2016 рік та навела розрахунок цієї винагороди, розмір якої склав 1 899, 45 грн.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Згідно п.п. 3.2.24 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілки на 2002 — 2006 роки (з наступними змінами та доповненнями), винагорода за підсумками роботи за весь рік виплачується згідно Положення, яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди.
Положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік передбачено, що виплата винагороди проводиться при умові забезпечення виконання обсягу роботи (перевезень, товарної продукції, реалізації та інш.) за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці.
Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності.
Винагорода за підсумком роботи за рік виплачується працівникам, які знаходяться в штаті підприємства (організації, відособленого структурного підрозділу) і пропрацювали весь календарний рік.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування та стягнення на користь позивачки винагороди за підсумком роботи за 2016 рік відсутні, оскільки відповідного наказу по структурному підрозділу, де працювала особа_1 не видавалося.
Оскільки рішення про виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік керівництвом структурного підрозділу не приймалося, а також відсутні докази на те, що такі виплати здійснювалися іншим працівникам, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
З огляду на це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення винагороди за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі 1 899, 45грн.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на день подання позовної заяви, Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102грн.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 680, 45 грн.
Керуючись ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст.2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,  —

ухвалив:

Позов особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, втрати частини заробітку за порушення строків її виплати, суми винагороди за підсумками роботи — задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03150, Київська область, м.Київ-150, вул.Єжи Гедройця, буд.5, єдрпоу 40075815) на користь особа_1, інформація_1, ІПН номер_1:
 — суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 12 669, 20грн (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять гривень, 20коп);
 — суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2 837, 08 грн (дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 08 копійок),
а в загальній сумі 15 506, 28 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шість гривень 28 копійки), без утриманням із цієї суми передбачених законом податків інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, заборгованості по заробітній платі за один місяць — березень 2017 року у розмірі 1 785, 92грн (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять гривень 92 копійки).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03150, Київська область, м.Київ-150, вул.Єжи Гедройця, буд.5, єдрпоу 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 680, 45 грн (шістсот вісімдесят гривень 45 копійок).
В іншій частині позову — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: А.М.[Л]