ДП КБАО: невыплата зарплаты

Номер провадження 2/754/4022/20
Справа №754/1608/20
заочне рішення
Іменем України

17 червня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зотько Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової В.О.,
представника позивача Романів А.А . ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою особа_2 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернулась позивачка особа_2 до відповідача ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 125 429, 46 грн., посилаючись на те, що позивачка у період з 10.06.2010 по 09.02.2019, знаходилась в трудових відносинах з ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», що підтверджується записами у трудовій книжці у розділі «Відомості про роботу». 05.12.2019 позивачкою було написано заяву на звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, згідно якої позивачка просила звільнити її з 09.12.2019 року, та сплатити невиплачену заробітну плату. 09.12.2019 особа_2 звільнена з посади провідного інженера - конструктора відділу головного технолога за власним бажанням на підставі наказу Генерального директора ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» № 370-К від 09.12.2019. Вказаним наказом, були також передбачені виплати по всіх розрахунках згідно чинного законодавства відповідно до ст. 44 КЗпП України та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 26.03.2019 по 09.12.2019. Під час перебування відповідачки у трудових відносинах з відповідачем з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 125 429, 46 грн., що підтверджується розрахунковим листом.
Таким чином, відповідачем були грубо порушені трудові права позивачки, оскільки остаточний розрахунок під час звільнення не був проведений, а відтак особа_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом за захистом своїх порушених прав.
10.02.2020 ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
В судовому засіданні представник позивачки - особа_3 заявлені вимоги позовної заяви підтримав, просивши про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлявся у визначеному законом порядку, у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.178, 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх [censored] оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 10.06.2010 по 09.02.2019, особа_2 знаходилась в трудових відносинах з ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», що підтверджується записами у трудовій книжці.
09.12.2019 особа_2 звільнена з посади провідного інженера - конструктора відділу головного технолога за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом Генерального директора ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» № 370-К від 09.12.2019.
Відповідно до винесеного наказу, на підставі заяви особа_2 було зобов`язано бухгалтерію провести всі розрахунки згідно чинного законодавства з врахуванням ст. 44 КЗпП України, а також виплатити особа_2 компенсацію за 22 к.д. невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований робочий час з 26.03.2019 по 09.12.2019 р.
Так, положеннями ст.43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпПУ заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Ч. 5 ст. 97 КЗпП передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Як закріплено ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а також ст. 115 КЗпП України, - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом встановлено, що відповідачем була нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата у розмірі 125 429, 46 грн., що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2019 року та є підтвердженням факту існування заборгованості.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.
Таким чином, оскільки в день звільнення позивача з займаної посади, що відбулось 09.12.2019 року, в порушення ст. ст. 116 КЗпП відповідач не здійснив виплату належних коштів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 125 429, 46 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачкою докази не виплати їй заробітної плати, суд визнає належними і допустимими, також достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію, щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а відтак з огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1254, 29 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 38, 44, 47, 97, 116, 235, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81, 83, 89, 113, 141, 178, 191, 209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280-289, 352, 354-355 ЦК України, суд -
вирішив :

Позов особа_2 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненн - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (місцезнаходження: м. Київ, вул. [В.] Гетьмана, 6, Код єдрпоу: 34297075) на користь особа_2 (рнокпп - номер_1 , місце проживання: адреса_1 ) заборгованість по невиплаченій заробітній платі у загальному розмірі 125429, 46 грн..
Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (місцезнаходження: м. Київ, вул. [В.] Гетьмана, 6, Код єдрпоу: 34297075) на користь держави судовий збір у розмірі 1254, 29 грн..
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.





Суддя: