ДП "ОК "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ": невыплата зарплаты

Справа № 226/98/20


ЄУН 226/98/20
Провадження № 2/226/200/2020

рішення
іменем україни

24 лютого 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Орлової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:

Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 2014 року по 02.06.2015 року він працював у відокремленому підрозділі «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» ДП «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація». У червні 2015 року його було звільнено за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. У період з листопада 2014 року по червень 2015 року відповідач в порушення вимог Трудового законодавства не виплачував йому заробітну плату, у зв`язку з чим утворилась заборгованість із заробітної плати, розмір якої йому невідомий, оскільки відповідач не надає довідку про його роботу на вищевказаному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Посилаючись на норми ст.115 КЗпП України та вказуючи, що відповідачем не надано довідки про розмір не виплаченої заробітної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь не виплачену заробітну плату на час звільнення.
Ухвалою судді від 13.01.2020 у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач працював на шахті імені [П.] що ліквідується та розташована на території м.Довжанська Луганської області, яке віднесено до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція. На теперішній час підприємство юридично знаходить на підконтрольній державній владі території України, але фінансуються тільки щорічно затверджені видатки за паспортом бюджетної програми «Ліквідація збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств». Підприємство є неприбутковим, включено до реєстру неприбуткових установ та організацій 04.07.2014, та 25.06.2014 включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Заборгованість із заробітної плати перед позивачем виникла за час її роботи на шахті ім.[П] що ліквідується, та розташована на території м.Довжанськ Луганської області. Держава через Міненерговугілля України делегувала підприємству, як замовнику, частину своїх функцій, пов`язаних з організацією, проведенням і контролем робіт з ліквідації гірничих підприємств відповідно до Постанови КМУ №939, а також функції забезпечення соціальних гарантій, передбачених Гірничим законом України, в межах щорічних видатків. Заборгованість із заробітної плати перед позивачем виникла за час його роботи на шахті ім.[П] що ліквідується, та розташована на території м.Довжанськ Луганської області. Визначені обставини позбавляють органи виконавчої влади, міністерства та відомства, Державну казначейську службу України, посадових осіб Підприємства можливості здійснювати ліквідаційні заходи і фінансувати на цих територіях будь-яку господарську діяльність, проводити розрахунки, в тому числі із заробітної плати працівникам шахти. На цьому об`єкті, згідно з проектом ліквідації, відповідачем здійснювалися ліквідаційні заходи до початку збройної агресії і тимчасової втрати контролю державної влади України за цією територією, межі якої визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». Згідно з вимогами Постанови №595 та відповідно до листа Державної казначейської служби від 13.10.2014 №14-08/3291-22698 «Щодо дотримання бюджетного законодавства», Постанови Національного банку України від 06.08.2014 №466 «Про зупинення здійснення фінансових операцій» на тимчасово непідконтрольній Україні території, витрати з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів, казначейське обслуговування розпорядників бюджетних коштів призупинено до повного повернення території під контроль органів державної влади України. Фінансування з державного бюджету проекту ліквідації шахти ім.П.Л.Войкова здійснювалося до прийняття Постанови №595. В затверджених Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством фінансів України на 2015, 2016, 2017 роки паспортах бюджетної програми «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості», 2018-2019 роки - паспорті бюджетної програми «Ліквідація збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» не передбачене фінансування проекту ліквідації шахти ім.П.Л.Войкова. На 2020 рік паспорт бюджетної програми взагалі ще не затверджений. Таким чином, виплата заробітної плати позивачу можлива тільки за рахунок коштів державного бюджету, в межах затвердженої програми КПКВК 2401070 згідно з видатками на проект ліквідації шахти, у якому і передбачаються кошти на заробітну плату працівників та апарату управління. У зв`язку з чим відповідач при відсутності затвердженого фінансування та існуючий забороні здійснювати видатки за проектами, які знаходяться на непідконтрольній території, не має правових підстав сплатити заборгованість з заробітної плати позивачу. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 01.11.2014 року по 02.06.2015 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював електрослюсарем підземним п`ятого розрядку, був звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.
Згідно довідки про розмір заборгованості по заробітній платі № 06/47 від 21.12.2019 року, загальна сума заборгованості по заробітній платі позивача за період з 01.11.2014 по 02.06.2015 року становить 46303, 44 грн.
Відповідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Суд не приймає доводи відповідача про неможливість виплати позивачу заробітну плату через відсутність фінансування за рахунок коштів державного бюджету, оскільки статтею 43 Конституції України, а також статтею 21 Закону України «Про оплату праці», статтею 94 КЗпП України кожному гарантовано право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Крім того, така позиція суду базується на рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року № 63134/00, в якому Європейський Суд з прав людини зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Таким чином, відповідач допустив порушення чинного законодавства, обмежив законне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, відповідачем не спростовані та не доведена правомірність невиплати позивачу заробітної плати, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, є обґрунтованими та підлягають задовольнянню в повному обсязі.
Відповідно дост.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн., оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.
На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.47, 94, 116 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:
Позов особа_1 , зареєстрований за адресою: адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», місцезнаходження: 03142, м. Київ, Святошинський р-н, пров. Приладний, 2-А, код єдрпоу 39244468, про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 46303 (сорок шість тисяч триста три) грн. 44 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя [О.]