ДП "ІФКЗЗ": невыплата зарплаты
Дело № 344/10019/20
Производство № 2/344/2924/20
решение
именем украины
1 декабря 2020 Ивано-Франковск
Ивано-Франковский городской суд Ивано-Франковской области в составе:
председательствующей — судьи: [Т.] В.В.
секретаря с / з: Горайськои Ю.В.
истца особа_1
представителя истца особа_2
[Р.] в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Ивано-Франковске гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Ивано-Франковский котельно-сварочный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка и возмещения морального вреда, —
В С Т, А Н О В И Л:
05.08.2020 года истец обратился в суд с иском к ответчику о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, инфляцийни расходы за просрочку денежного зобв`язання и возмещении морального вреда, в котором просил суд взыскать с ответчика задолженность по заработной плате в сумме 44 289, 15 грн., инфляционные расходы за просрочку денежного зобв`язання в сумме 801, 05 грн., средний заработок за время задержки выплаты на дату подачи искового заявления в сумме 65 769, 66 грн. и возмещении морального вреда в сумме 20 000, 00 грн.
Требования искового заявления мотивировано тем, что истец находился с ответчиком в трудовых едносинах с 09.08. 2018 года. Трудовой договор прекращен по приказу №40 от 11.02.2020 года, 11.02.2020 года истец освобожден от занимаемой должности согласно ч.1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон. Истец отмечает, что в день увольнения ему была выдана трудовая книжка, но не выплачена всех причитающихся сумм при увольнении, в частности не выплачено начисленную заработную плату в размере 44 289, 15 грн. Ссылаясь на положения норм действующего законодательства Украины истец отмечает, что в связи с невыплатой емузаработной платы, он имеет право на взыскание с ответчика компенсации инфляционных издержек за просрочку денежного обязательства, что в общем размере составляет 801, 05 грн. Также, с ссылки на положения ст. 117 КЗоТ Украины истец считает, что имеет право на взыскание с ответчика средний заработок за все время задержки расчета при увольнении в размере 65 769, 66 грн. и возмещения причиненного морального вреда причиненного ему действиями ответчика в размере 20 000, 00 грн.
27.08.2020 года в судв поступил отзыв ответчика на поданное исковое заявление по содержанию которого усматривается, что ответчик просит суд отказать в удовлетворении исковых требований в части взыскания морального вреда в размере 20 000, 00 грн., в части взыскания задолженности по невыплаченной заработной платы в размере 887, 15 грн ., в части взыскания инфляционных расходов в размере 801, 05 грн., а также в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета в размере 34 498, 48 грн. Ответчик обосновывает свои требования наданным к отзыву расчетом, а относительно взыскания инфляционных расходов за просрочку денежного зобв`язання ответчик отмечает, что согласно позиции Верховного Суда Украины изложенной в постановлении от 20.01.2016 по делу № 6−2759цс15, где отметил, что предусмотрена ст. 625 ГК Украины ответственность не применяется к отношениям, регулируются специальным законодательством. В частности, действие ст. 625 не распространяется на трудовые правоотношения (по поводу задолженности по заработной плате, возмещение працивникови вследствие Трудового увечья и т.п.) и семейные правоотношения. При таких обстоятельствах, по мнению ответчика, исковые требования о взыскании инфляционных расходов за просрочку денежного зобв`язання в порядке, предусмотренном ст. 625 ГК Украины, не подлежат удовлетворению.
30.09.2020 года в суд поступило ответ на отзыв от истца из содержания которого следует, что истец поддерживает заявленные исковые требования в полном объеме, просит иск удовлетворить, отмечает, что возражения ответчика ежеднв заявленных исковых требований являются необоснованными и безосновательными.
27.11.2020 года в суд поступило заявление ответчика, в которой ответчик уведомляет суд, что на 19.11.2020 года истцу полностью выплачена задолженность по заработной плате к заявлению добавлено выдержки из сведений по выплате заработной платы, совокупный размер которой составляет 43 402, 77 грн.
Истец и его представитель в судебном заседании исковые требования поддержали, просили иск удовлетворить ссылаясь на изложенные в исковом заявлении та возражениях на отзыв обстоятельства.
Представитель ответчика Государственного предприятия «Ивано-Франковский котельно-сварочный завод» в судебное заседание не явился, о причинах неявки суду не сообщил, хотя был заблаговременно, надлежащим образом о времени и месте судебного разбирательства. Заявление о рассмотрении дела без его участия в адрес суда не подавал.
Выслушав истца и его представителя, исследовав материалы дела, оценив доказательства, основанному на всестороннем, полном, объективноми непосредственном их исследовании, учитывая также правовые нормы, регулирующие спорные правоотношения, суд пришел к следующему выводу.
Статьей 43 Конституции Украины провозглашено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается, и закреплены гарантии реализации права на труд, которое включает право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно частини третьей ст. 94 КЗоТ Украины, вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защита определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами.
Согласно положениям части второй ст. 97 КЗоТ Украины, формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных игарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевым (региональным) соглашениями.
Судом установлено, что приказом № 40 от 11.02.2020 года истец был освобожден по соглашению сторон по ч.1. ст. 36 КЗоТ Украины (а 10).
Соответствующая запись об увольнении занесен в трудовую книжку истца 11.02.2020 года по приказу №40 от 11.02.2020 года (л.д. 7).
По содержаниюимеющихся в материалах дела сведений задолженность по заработной плате особа_1, которые предоставил ответчик составляет 43 402, 77 грн.
Истцом заявлено исковое требование о взыскании задолженности по заработной плате в размере 44 289, 15 грн., Обоснованность которой подтверждается имеющимися материалами дела и установлено судом.
В соответствии со ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативно актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. В случае, когда день выплаты заработной платы совпадает свыходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не менее оплаты за фактически отработанное время с раку тарифной ставки (должностного оклада) работника. Выплата заработной платы осуществляется по месту работы. Запрещается производить выплату заработной платы в магазинах розничной торговли, питьевых и развлекательных заведениях, за исключением тех случаев, когда заработная плата выплачивается работающим в этих заведениях лицам. По личному письменному согласию работника выплата заработной платы может осуществляться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатойэтих услуг за счет работодателя. Своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Согласно ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае видсутности таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативно актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника. Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
посмыслу ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сусл. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Как следует из материалов дела, ответчик частично признает исковые требования истца в части взыскания задолженности по заработной плате в сумме 43 402, 77 грн. и отмечает, что указанная задолженность действительно была выплачена истцу, а по заявлению которую ответчик предоставил суду по состоянию на 19.11.2020 г.ИК выплачено истцу задолженность ему заработную плату в полном объеме. Истец и его представитель указанный факт не отрицают, но указывают задолженность по выплате заработной плате выплачена в полном объеме. При таких условиях, с учетом признания ответчиком иска в части наличия задолженности по заработной плате и ее размера, а также то, что в день вынесения решения ответчик выплатил истцу часть указанной задолженности, поэтому учитывая изложенное, суд считает, что данная частина исковых подлежит удовлетворению, а именно разницу между установленной судом задолженности по заработной плате в размере 44 289, 15 грн., и фактически выплаченной заработной платой размер которой составляет 43 402, 77 грн., что равняется 886, 38 грн. (Восемьсот восемьдесят шесть гривен, 38 копеек)
Относительно требований истца о взыскании инфляционных расходов за период просроченного денежного обязательства на основании положений ст. 625 ГК Украины в общем размере 801, 05 грн., Суд виснетвку, что такие требования не подлежат удовлетворению, поскольку предусмотрена ст. 625 ГК Украины ответственность не применяется к правоотношениям, регулируются специальным законодательством. В частности, действие ст. 625 ГК Украины не распространяется на трудовые правоотношения (по поводу задолженности по заработной плате, возмещение вреда работнику вследствие Трудового увечья и т.п.) и семейные правоотношения. Спорные правоотношения, возникшие между сторонами, являются трудовыми и регулируются нормами Трудового законодавства, а не нормами ГК Украины, в связи с чем в удовлетворении требований истца о взыскании инфляционных расходов за период просроченного денежного обязательства следует отказать.
Истец просит взыскать с ответчика заработок за время задержки выплаты на дату подачи искового заявления в размере 65 769, 66 грн.
Среднедневная заработная плата для расчета среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определяется по правилам, установленным Порядком исчисления средней заработаеттной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 под № 100.
Согласно п. 2 Порядка, в случае начисления среднего заработка за время задержки расчета среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение цх месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (чинна) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Согласно материалам дела день увольнения истца с занимаемой должности является 11.02.2020 год. Истцом предоставлен расчет среднедневного заработка, в основу определения истец положил начисленную ему, но не выплаченной заработной плату по март 2019 — 9350, 00 грн. и июне 2019 — 11830, 00 грн., вместе 21180, 10 грн .: 38 рабочих дней = 557, 37 грн., что составляет согласно этого расчета среднего заработка за 1 рабочий день, также истец отмечает, что за период с 12.02. 2020 по 05.08.2020 г.. количество дней задержки по выплате среднего заработка составляет 118 дней.
Суд не соглашается с предоставленным истцом расчетом, а именно согласно предоставленной истцом копии трудовой книжки, день его увольнения 11.02.2020 года, отже последний рабочий месяц истца февраль, а потому в расчет среднедневного заработка нужно брать за основу последние два месяца которые истец был трудоустроен на ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод», то есть за январь и февраль 2020 года. Согласно предоставленной информации ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» и имеющихся сведений в материалах дела истцу начислена заработная плата за январь 2020 году в размере 1060, 03 грн. — 4 (четыре) рабочих дня и по 2 февраля020 года в размере 2207, 34 грн. — 6 рабочих дней. Итак згидо указанных данных совокупная сумма заработной платы за январь-февраль 2020 составляет 1060, 03 + 2207, 34 = 3267, 37 грн., А количество фактически отработанных дней за указанный период становит 4 + 6 = 10 (десять) дней. Таким образом размер среднедневной заработок составляет 3267, 37 гривен: 10 рабочих дней = 326, 73 грн. (Триста двадцать шесть гривен, 73 копеек).
С учетом письма № 78/0/206/18 от 08.08.2018 года Минсоцполитики Украины «О расчетнойок нормы продолжительности рабочего времени в 2019 году «; письмо № 1133/0/206/19 от 29.07.2019 года Минсоцполитики Украины «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год», количество дней задержки расчета истца из расчета 11.02.2020 года (день увольнения) по 05.08.2020 года (день подачи искового заявления) составляет 120 дней, а именно: февраль 2020 13 дней, март 2020 21 дней, апрель 2020 21 дней, май 2020 — 19 дней Июнь 2020 20 дней Июль 2020 23 днейАвгуст 2020 3 дня.
Таким образом, сумма компенсации за время задержки расчета по состоянию на день принятия решения суда составляет: 326, 73 грн. (Среднедневная заработная плата) х 120 (количество дней задержки расчета) = 39207, 60 грн. (Тридцать девять тысяч двести семь гривен, 60 копеек).
Надлежащих и допустимых доказательств, по уважительности причин несвоевременной выплаты истцу причитающихся сумм при увольнении в установленный законом срок, ответчиком суду не предоставлено.
Итак, ответчик должен уплатить позывычу средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 39 207, 60 грн. (тридцать девять тысяч двести семь гривен, 60 копеек)
Истцом также заявлено требование о возмещении ему морального вреда за счет ответчика ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» в размере 20 000 грн.
По смыслу ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физикическая лицом в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом.
размир денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение.
При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Моральный вред возмещается независжно от имущественного ущерба, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения.
Согласно разъяснений п. 9 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 года, размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в пределах заявленных требований в зависимости от характера и объема причиненных истцу нравственных страданий, с учетом в каждом конкретном случае степени вины ответчикаи других обстоятельств. В частности учитывается характер и продолжительность страданий, состояние здоровья потерпевшего, существенность вынужденных изменений в его жизненных отношениях, конкретных обстоятельств по делу, характер нравственных страданий и наступивших последствий.
Факт нанесения истцу морального вреда вследствие задержки с выплатой ему заработной платой, частично подтверждается приобщенными к материалам дела доказательствами.
Исходя из принципа справедливости и разумности, суд считает, что данная жаль подлежит возмещенийния, в размере, суд по своему внутреннему убеждению считает достаточным, а именно в сумме 3000 грн. Поэтому исковое требование о возмещении морального вреда подлежит удовлетворению.
Истец просит взыскать в его пользу понесенные им судебные расходы, связанные с рассмотрением дела, а именно расходы на юридическую помощь в размере 2500, 00 грн. (Две тысячи пятьсот гривен, 00 копеек).
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с розглядом дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи. Представителем истца приобщено к материалам дела договор от 03.08.2020 года о предоставлении юридических услуг адвоката, а такоже квитанция приходного кассового ордера от 03.08.2020 года, является недостаточным для удовлетворения данного требования истца, поскольку в материалах дела отсутствуют доказательства, которые четко определены приведенными визжи нормами законодательства, которые бы служили основанием для удовлетворения указанного требования о взыскании судебных расходов, эт связаны с рассмотрением дела.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и соответствующие требованиям закона об их належнисть и допустимость суд пришел к выводу, что исковые требования истца особа_1 подлежат удовлетворению.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобожденыи от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Таким образом, необходимо взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор в размере 840 гривны 80 коп.
Руководствуясь приведенным и на основании ст. ст. 247, 258, 259, 263−265, 268 ГПК Украины, —
В Е Л:
Иск особа_1 в ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка и возмещение морального шкоди — удовлетворить частично.
Взыскать с ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» (егрпоу 07552205) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер карточки налогоплательщика номер_1 задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате в размере 886, 38 грн. (Восемьсот восемьдесят шесть гривен, 38 копеек).
Взыскать с ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» (егрпоу 07552205) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер карточки налогоплательщикаов номер_1 задолженность по средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 39 207, 60 грн. (тридцать девять тысяч двести семь гривен, 60 копеек) с учетом обязательных налогов и сборов.
Взыскать с ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» (егрпоу 07552205) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер карточки налогоплательщика номер_1 возмещения морального вреда в размере 3000, 00 грн. (Три тысячи гривен, 00 копеек).
Взыскать с ООО «ИвРано-Франковской котельно-сварочный завод « (егрпоу 07552205) в пользу в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен, 80 копеек).
В остальных исковых требований — отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии чи прекращении апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Участники дела, а также лица, не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, имеют право обжаловать в апелляционном порядке решение суда первой инстанции полностью или частично путем подачи апелляционной жалобы на решение суда в Ивано-Франковского апелляционного суда через Ивано-Франковской городской суд Ивано-Франкивськои области в течение 30 дней со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не были вручены в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Председательствующий судья [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 344/10019/20
Провадження № 2/344/2924/20
рішення
іменем україни
01 грудня 2020 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої — судді: [Т.] В.В.
секретаря с/з: Горайської Ю.В.
позивача: особа_1
представника позивача: особа_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, —
В С Т, А Н О В И В:
05.08.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, інфляційні витрати за прострочення грошового зобв`язання та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з відповідача: заборгованість по заробітній платі у сумі 44 289, 15 грн., інфляційні витрати за прострочення грошового зобв`язання у сумі 801, 05 грн., середній заробіток за час затримки виплати на дату подання позовної заяви в сумі 65 769, 66 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000, 00 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 09.08. 2018 року. Трудовий договір припинений за наказом №40 від 11.02.2020 року, 11.02.2020 року позивача звільнено із займаної посади згідно ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Позивач зазначає, що у день звільнення йому була видана трудова книжка, але не виплачено всіх належних сум при звільненні, зокрема не виплачено нараховану заробітну плату у розмірі 44 289, 15 грн. Посилаючись на положення норм чинного законодавства України позивач зазначає, що в зв`язку з невиплатою йому заробітної плати, він має право на стягнення з відповідача компенсації інфляційних витрат за прострочення грошового зобовязання, що в загальному розмірі становить 801, 05 грн. Також, із посилання на положення ст. 117 КЗпП України позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 65 769, 66 грн. та відшкодування завданої моральної шкоди завданої йому діями відповідача в розмірі 20 000, 00 грн.
27.08.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на подану позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн., в частині стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати у розмірі 887, 15 грн., в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 801, 05 грн., а також в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 34 498, 48 грн. Відповідач обґрунтовує свої вимоги наданим до відзиву розрахунком, а стосовно стягнення інфляційних витрат за прострочення грошового зобв`язання відповідач зазначає, що згідно позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6−2759цс15, де зазначив, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до відносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування працівникові внаслідок Трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини. За таких обставин, на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат за прострочення грошового зобв`язання в порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, не підлягають до задоволення.
30.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити, зазначає, що заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними.
27.11.2020 року до суду надійшла заява відповідача, в якій відповідач повідомляє суд, що станом на 19.11.2020 року позивачу повністю виплачено заборгованість по заробітній платі до заяви додано витяги з відомостей по виплаті заробітної плати, [censored] розмір якої становить 43 402, 77 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити посилаючись на викладені в позовній заяві та запереченнях на відзив обставини.
Представник відповідача Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Заяви про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавав.
Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Відповідно до частини третьої ст. 94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень частини другої ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою (регіональними) угодами.
Судом встановлено, що наказом № 40 від 11.02.2020 року позивача було звільнено за угодою сторін за ч.1. ст. 36 КЗпП України (а.с. 10).
Відповідний запис про звільнення занесений до трудової книжки позивача 11.02.2020 року за наказом №40 від 11.02.2020 року (а.с. 7).
За змістом наявних в матеріалах справи відомостей заборгованість по заробітній платі особа_1, які надав відповідач становить 43 402, 77 грн.
Позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 44 289, 15 грн., обґрунтованість якої підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 43 402, 77 грн. та зазначає, що вказана заборгованість дійсно не була виплачена позивачу, а згідно заяви яку відповідач надав суду станом на 19.11.2020 рік виплачено позивачу заборговану йому заробітну плату у повному обсязі. Позивач та його представник вказаний факт не заперечують, але вказують заборгованість по виплаті заробітної платі виплачена не в повному обсязі. За таких умов, з урахуванням визнання відповідачем позову в частини наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру, а також те, що на день винесення рішення відповідач виплатив позивачу частину вказаної заборгованості, тому з огляду на викладене, суд вважає що дана частина позовних підлягає до часткового задоволення, а саме різницю між встановленою судом заборгованістю по заробітній платі в розмірі 44 289, 15 грн., та фактично виплаченою заробітної платою розмір якої становить 43 402, 77 грн., що дорівнює 886, 38 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень, 38 копійок)
Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних витрат за період простроченого грошового зобов`язання на підставі положень ст. 625 ЦК України у загальному розмірі 801, 05 грн., суд приходить до висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок Трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносин. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими і регулюються нормами Трудового законодавства, а не нормами ЦК України, у зв`язку з чим в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних витрат за період простроченого грошового зобов`язання слід відмовити.
Позивач просить стягнути з відповідача заробіток за час затримки виплати на дату подання позовної заяви у розмірі 65 769, 66 грн.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Згідно із п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Згідно матеріалів справи день звільнення позивача із займаної ним посади є 11.02.2020 рік. Позивачем наданий розрахунок середньоденного заробітку, в основу визначення позивач поклав нараховану йому, але не виплачену заробітну плату за березень 2019 року — 9350, 00 грн. та червень 2019 року — 11830, 00 грн., разом 21180, 10 грн.: 38 робочих днів = 557, 37 грн., що становить згідно цього розрахунку середній заробіток за 1 робочий день, також позивач зазначає, що за період з 12.02.2020 р. по 05.08.2020 р. кількість днів затримки по виплаті середнього заробітку становить 118 днів.
Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком, а саме згідно наданої позивачем копії трудової книжки, день його звільнення 11.02.2020 року, отже останній робочий місяць позивача є лютий, а тому в розрахунок середньоденного заробітку потрібно брати за основу останні два місяці які позивач був працевлаштований на ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод», тобто за січень та лютий 2020 року. Згідно наданої інформації ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» та наявних відомостей у матеріалах справи позивачеві нараховано заробітну плату за січень 2020 року в розмірі 1060, 03 грн. — 4 (чотири) робочих дні та за лютий 2020 року в розмірі 2207, 34 грн. — 6 робочих днів. Отже згідо вказаних даних [censored] сума заробітної плати за січень-лютий 2020 року становить 1060, 03+2207, 34=3267, 37 грн., а кількість фактично відпрацьованих днів за вказаний період становит 4+6=10 (десять) днів. Таким чином розмір середньоденного заробітоку становить 3267, 37 гривень:10 робочих днів = 326, 73 грн. (триста двадцять шість гривень, 73 копійок).
З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році»; листа № 1133/0/206/19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», кількість днів затримки розрахунку позивача з розрахунку 11.02.2020 року (день звільнення) по 05.08.2020 року (день подачі позовної заяви) складає 120 днів, а саме: лютий 2020 року 13 днів, березень 2020 року 21 днів, квітень 2020 року 21 днів, травень 2020 року — 19 днів; червень 2020 року 20 днів; липень 2020 року 23 днів; серпень 2020 року 3 дні.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день ухвалення рішення суду складає: 326, 73 грн. (середньоденна заробітна плата) х 120 (кількість днів затримки розрахунку) = 39 207, 60 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті сім гривень, 60 копійок).
Належних та допустимих доказів, щодо поважності причин несвоєчасної виплати позивачу належних сум при звільненні у встановлений законом строк, відповідачем суду не надано.
Отже, відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 207, 60 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті сім гривень, 60 копійок)
Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» в розмірі 20 000 грн.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок затримки з виплатою йому заробітною платою, частково підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
Виходячи з принципу справедливості та розумності, суд вважає, що дана шкода підлягає до відшкодування, в розмірі, який суд за своїм внутрішнім переконання вважає достатнім, а саме в сумі 3 000 грн. Відтак позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.
Позивач просить стягнути на його користь понесені ним судові витрати, які пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 2500, 00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Представником позивача долучено до матеріалів справи Договір від 03.08.2020 року про надання правничих послуг адвоката, а також квитанція прибуткового касового ордеру від 03.08.2020 року, що є недостатнім для задоволення даної вимоги позивача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які чітко визначені наведеними вищи нормами законодавства, які б слугували підставою для задоволення вказаної вимоги щодо стягнення судових витрат, які пов`язані з розглядом справи.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача особа_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривні 80 коп.
Керуючись наведеним та на підставі ст. ст. 247, 258, 259, 263−265, 268 ЦПК України, —
У Х В, А Л И В:
Позов особа_1 до ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди — задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер картки платника податків номер_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 886, 38 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень, 38 копійок).
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер картки платника податків номер_1 заборгованість по середньому заробітоку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 207, 60 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті сім гривень, 60 копійок) з урахуванням обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер картки платника податків номер_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).
В решті позовних вимог — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківській міській суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя [В.]
Производство № 2/344/2924/20
решение
именем украины
1 декабря 2020 Ивано-Франковск
Ивано-Франковский городской суд Ивано-Франковской области в составе:
председательствующей — судьи: [Т.] В.В.
секретаря с / з: Горайськои Ю.В.
истца особа_1
представителя истца особа_2
[Р.] в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Ивано-Франковске гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Ивано-Франковский котельно-сварочный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка и возмещения морального вреда, —
В С Т, А Н О В И Л:
05.08.2020 года истец обратился в суд с иском к ответчику о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, инфляцийни расходы за просрочку денежного зобв`язання и возмещении морального вреда, в котором просил суд взыскать с ответчика задолженность по заработной плате в сумме 44 289, 15 грн., инфляционные расходы за просрочку денежного зобв`язання в сумме 801, 05 грн., средний заработок за время задержки выплаты на дату подачи искового заявления в сумме 65 769, 66 грн. и возмещении морального вреда в сумме 20 000, 00 грн.
Требования искового заявления мотивировано тем, что истец находился с ответчиком в трудовых едносинах с 09.08. 2018 года. Трудовой договор прекращен по приказу №40 от 11.02.2020 года, 11.02.2020 года истец освобожден от занимаемой должности согласно ч.1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон. Истец отмечает, что в день увольнения ему была выдана трудовая книжка, но не выплачена всех причитающихся сумм при увольнении, в частности не выплачено начисленную заработную плату в размере 44 289, 15 грн. Ссылаясь на положения норм действующего законодательства Украины истец отмечает, что в связи с невыплатой емузаработной платы, он имеет право на взыскание с ответчика компенсации инфляционных издержек за просрочку денежного обязательства, что в общем размере составляет 801, 05 грн. Также, с ссылки на положения ст. 117 КЗоТ Украины истец считает, что имеет право на взыскание с ответчика средний заработок за все время задержки расчета при увольнении в размере 65 769, 66 грн. и возмещения причиненного морального вреда причиненного ему действиями ответчика в размере 20 000, 00 грн.
27.08.2020 года в судв поступил отзыв ответчика на поданное исковое заявление по содержанию которого усматривается, что ответчик просит суд отказать в удовлетворении исковых требований в части взыскания морального вреда в размере 20 000, 00 грн., в части взыскания задолженности по невыплаченной заработной платы в размере 887, 15 грн ., в части взыскания инфляционных расходов в размере 801, 05 грн., а также в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета в размере 34 498, 48 грн. Ответчик обосновывает свои требования наданным к отзыву расчетом, а относительно взыскания инфляционных расходов за просрочку денежного зобв`язання ответчик отмечает, что согласно позиции Верховного Суда Украины изложенной в постановлении от 20.01.2016 по делу № 6−2759цс15, где отметил, что предусмотрена ст. 625 ГК Украины ответственность не применяется к отношениям, регулируются специальным законодательством. В частности, действие ст. 625 не распространяется на трудовые правоотношения (по поводу задолженности по заработной плате, возмещение працивникови вследствие Трудового увечья и т.п.) и семейные правоотношения. При таких обстоятельствах, по мнению ответчика, исковые требования о взыскании инфляционных расходов за просрочку денежного зобв`язання в порядке, предусмотренном ст. 625 ГК Украины, не подлежат удовлетворению.
30.09.2020 года в суд поступило ответ на отзыв от истца из содержания которого следует, что истец поддерживает заявленные исковые требования в полном объеме, просит иск удовлетворить, отмечает, что возражения ответчика ежеднв заявленных исковых требований являются необоснованными и безосновательными.
27.11.2020 года в суд поступило заявление ответчика, в которой ответчик уведомляет суд, что на 19.11.2020 года истцу полностью выплачена задолженность по заработной плате к заявлению добавлено выдержки из сведений по выплате заработной платы, совокупный размер которой составляет 43 402, 77 грн.
Истец и его представитель в судебном заседании исковые требования поддержали, просили иск удовлетворить ссылаясь на изложенные в исковом заявлении та возражениях на отзыв обстоятельства.
Представитель ответчика Государственного предприятия «Ивано-Франковский котельно-сварочный завод» в судебное заседание не явился, о причинах неявки суду не сообщил, хотя был заблаговременно, надлежащим образом о времени и месте судебного разбирательства. Заявление о рассмотрении дела без его участия в адрес суда не подавал.
Выслушав истца и его представителя, исследовав материалы дела, оценив доказательства, основанному на всестороннем, полном, объективноми непосредственном их исследовании, учитывая также правовые нормы, регулирующие спорные правоотношения, суд пришел к следующему выводу.
Статьей 43 Конституции Украины провозглашено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается, и закреплены гарантии реализации права на труд, которое включает право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно частини третьей ст. 94 КЗоТ Украины, вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защита определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами.
Согласно положениям части второй ст. 97 КЗоТ Украины, формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных игарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевым (региональным) соглашениями.
Судом установлено, что приказом № 40 от 11.02.2020 года истец был освобожден по соглашению сторон по ч.1. ст. 36 КЗоТ Украины (а 10).
Соответствующая запись об увольнении занесен в трудовую книжку истца 11.02.2020 года по приказу №40 от 11.02.2020 года (л.д. 7).
По содержаниюимеющихся в материалах дела сведений задолженность по заработной плате особа_1, которые предоставил ответчик составляет 43 402, 77 грн.
Истцом заявлено исковое требование о взыскании задолженности по заработной плате в размере 44 289, 15 грн., Обоснованность которой подтверждается имеющимися материалами дела и установлено судом.
В соответствии со ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативно актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. В случае, когда день выплаты заработной платы совпадает свыходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не менее оплаты за фактически отработанное время с раку тарифной ставки (должностного оклада) работника. Выплата заработной платы осуществляется по месту работы. Запрещается производить выплату заработной платы в магазинах розничной торговли, питьевых и развлекательных заведениях, за исключением тех случаев, когда заработная плата выплачивается работающим в этих заведениях лицам. По личному письменному согласию работника выплата заработной платы может осуществляться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатойэтих услуг за счет работодателя. Своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Согласно ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае видсутности таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативно актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника. Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
посмыслу ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сусл. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Как следует из материалов дела, ответчик частично признает исковые требования истца в части взыскания задолженности по заработной плате в сумме 43 402, 77 грн. и отмечает, что указанная задолженность действительно была выплачена истцу, а по заявлению которую ответчик предоставил суду по состоянию на 19.11.2020 г.ИК выплачено истцу задолженность ему заработную плату в полном объеме. Истец и его представитель указанный факт не отрицают, но указывают задолженность по выплате заработной плате выплачена в полном объеме. При таких условиях, с учетом признания ответчиком иска в части наличия задолженности по заработной плате и ее размера, а также то, что в день вынесения решения ответчик выплатил истцу часть указанной задолженности, поэтому учитывая изложенное, суд считает, что данная частина исковых подлежит удовлетворению, а именно разницу между установленной судом задолженности по заработной плате в размере 44 289, 15 грн., и фактически выплаченной заработной платой размер которой составляет 43 402, 77 грн., что равняется 886, 38 грн. (Восемьсот восемьдесят шесть гривен, 38 копеек)
Относительно требований истца о взыскании инфляционных расходов за период просроченного денежного обязательства на основании положений ст. 625 ГК Украины в общем размере 801, 05 грн., Суд виснетвку, что такие требования не подлежат удовлетворению, поскольку предусмотрена ст. 625 ГК Украины ответственность не применяется к правоотношениям, регулируются специальным законодательством. В частности, действие ст. 625 ГК Украины не распространяется на трудовые правоотношения (по поводу задолженности по заработной плате, возмещение вреда работнику вследствие Трудового увечья и т.п.) и семейные правоотношения. Спорные правоотношения, возникшие между сторонами, являются трудовыми и регулируются нормами Трудового законодавства, а не нормами ГК Украины, в связи с чем в удовлетворении требований истца о взыскании инфляционных расходов за период просроченного денежного обязательства следует отказать.
Истец просит взыскать с ответчика заработок за время задержки выплаты на дату подачи искового заявления в размере 65 769, 66 грн.
Среднедневная заработная плата для расчета среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определяется по правилам, установленным Порядком исчисления средней заработаеттной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 под № 100.
Согласно п. 2 Порядка, в случае начисления среднего заработка за время задержки расчета среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение цх месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (чинна) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Согласно материалам дела день увольнения истца с занимаемой должности является 11.02.2020 год. Истцом предоставлен расчет среднедневного заработка, в основу определения истец положил начисленную ему, но не выплаченной заработной плату по март 2019 — 9350, 00 грн. и июне 2019 — 11830, 00 грн., вместе 21180, 10 грн .: 38 рабочих дней = 557, 37 грн., что составляет согласно этого расчета среднего заработка за 1 рабочий день, также истец отмечает, что за период с 12.02. 2020 по 05.08.2020 г.. количество дней задержки по выплате среднего заработка составляет 118 дней.
Суд не соглашается с предоставленным истцом расчетом, а именно согласно предоставленной истцом копии трудовой книжки, день его увольнения 11.02.2020 года, отже последний рабочий месяц истца февраль, а потому в расчет среднедневного заработка нужно брать за основу последние два месяца которые истец был трудоустроен на ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод», то есть за январь и февраль 2020 года. Согласно предоставленной информации ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» и имеющихся сведений в материалах дела истцу начислена заработная плата за январь 2020 году в размере 1060, 03 грн. — 4 (четыре) рабочих дня и по 2 февраля020 года в размере 2207, 34 грн. — 6 рабочих дней. Итак згидо указанных данных совокупная сумма заработной платы за январь-февраль 2020 составляет 1060, 03 + 2207, 34 = 3267, 37 грн., А количество фактически отработанных дней за указанный период становит 4 + 6 = 10 (десять) дней. Таким образом размер среднедневной заработок составляет 3267, 37 гривен: 10 рабочих дней = 326, 73 грн. (Триста двадцать шесть гривен, 73 копеек).
С учетом письма № 78/0/206/18 от 08.08.2018 года Минсоцполитики Украины «О расчетнойок нормы продолжительности рабочего времени в 2019 году «; письмо № 1133/0/206/19 от 29.07.2019 года Минсоцполитики Украины «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год», количество дней задержки расчета истца из расчета 11.02.2020 года (день увольнения) по 05.08.2020 года (день подачи искового заявления) составляет 120 дней, а именно: февраль 2020 13 дней, март 2020 21 дней, апрель 2020 21 дней, май 2020 — 19 дней Июнь 2020 20 дней Июль 2020 23 днейАвгуст 2020 3 дня.
Таким образом, сумма компенсации за время задержки расчета по состоянию на день принятия решения суда составляет: 326, 73 грн. (Среднедневная заработная плата) х 120 (количество дней задержки расчета) = 39207, 60 грн. (Тридцать девять тысяч двести семь гривен, 60 копеек).
Надлежащих и допустимых доказательств, по уважительности причин несвоевременной выплаты истцу причитающихся сумм при увольнении в установленный законом срок, ответчиком суду не предоставлено.
Итак, ответчик должен уплатить позывычу средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 39 207, 60 грн. (тридцать девять тысяч двести семь гривен, 60 копеек)
Истцом также заявлено требование о возмещении ему морального вреда за счет ответчика ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» в размере 20 000 грн.
По смыслу ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физикическая лицом в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом.
размир денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение.
При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Моральный вред возмещается независжно от имущественного ущерба, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения.
Согласно разъяснений п. 9 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 года, размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в пределах заявленных требований в зависимости от характера и объема причиненных истцу нравственных страданий, с учетом в каждом конкретном случае степени вины ответчикаи других обстоятельств. В частности учитывается характер и продолжительность страданий, состояние здоровья потерпевшего, существенность вынужденных изменений в его жизненных отношениях, конкретных обстоятельств по делу, характер нравственных страданий и наступивших последствий.
Факт нанесения истцу морального вреда вследствие задержки с выплатой ему заработной платой, частично подтверждается приобщенными к материалам дела доказательствами.
Исходя из принципа справедливости и разумности, суд считает, что данная жаль подлежит возмещенийния, в размере, суд по своему внутреннему убеждению считает достаточным, а именно в сумме 3000 грн. Поэтому исковое требование о возмещении морального вреда подлежит удовлетворению.
Истец просит взыскать в его пользу понесенные им судебные расходы, связанные с рассмотрением дела, а именно расходы на юридическую помощь в размере 2500, 00 грн. (Две тысячи пятьсот гривен, 00 копеек).
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с розглядом дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи. Представителем истца приобщено к материалам дела договор от 03.08.2020 года о предоставлении юридических услуг адвоката, а такоже квитанция приходного кассового ордера от 03.08.2020 года, является недостаточным для удовлетворения данного требования истца, поскольку в материалах дела отсутствуют доказательства, которые четко определены приведенными визжи нормами законодательства, которые бы служили основанием для удовлетворения указанного требования о взыскании судебных расходов, эт связаны с рассмотрением дела.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и соответствующие требованиям закона об их належнисть и допустимость суд пришел к выводу, что исковые требования истца особа_1 подлежат удовлетворению.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобожденыи от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Таким образом, необходимо взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор в размере 840 гривны 80 коп.
Руководствуясь приведенным и на основании ст. ст. 247, 258, 259, 263−265, 268 ГПК Украины, —
В Е Л:
Иск особа_1 в ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка и возмещение морального шкоди — удовлетворить частично.
Взыскать с ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» (егрпоу 07552205) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер карточки налогоплательщика номер_1 задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате в размере 886, 38 грн. (Восемьсот восемьдесят шесть гривен, 38 копеек).
Взыскать с ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» (егрпоу 07552205) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер карточки налогоплательщикаов номер_1 задолженность по средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 39 207, 60 грн. (тридцать девять тысяч двести семь гривен, 60 копеек) с учетом обязательных налогов и сборов.
Взыскать с ГП «Ивано-Франковской котельно-сварочный завод» (егрпоу 07552205) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер карточки налогоплательщика номер_1 возмещения морального вреда в размере 3000, 00 грн. (Три тысячи гривен, 00 копеек).
Взыскать с ООО «ИвРано-Франковской котельно-сварочный завод « (егрпоу 07552205) в пользу в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен, 80 копеек).
В остальных исковых требований — отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии чи прекращении апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Участники дела, а также лица, не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, имеют право обжаловать в апелляционном порядке решение суда первой инстанции полностью или частично путем подачи апелляционной жалобы на решение суда в Ивано-Франковского апелляционного суда через Ивано-Франковской городской суд Ивано-Франкивськои области в течение 30 дней со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не были вручены в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Председательствующий судья [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 344/10019/20
Провадження № 2/344/2924/20
рішення
іменем україни
01 грудня 2020 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої — судді: [Т.] В.В.
секретаря с/з: Горайської Ю.В.
позивача: особа_1
представника позивача: особа_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, —
В С Т, А Н О В И В:
05.08.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, інфляційні витрати за прострочення грошового зобв`язання та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з відповідача: заборгованість по заробітній платі у сумі 44 289, 15 грн., інфляційні витрати за прострочення грошового зобв`язання у сумі 801, 05 грн., середній заробіток за час затримки виплати на дату подання позовної заяви в сумі 65 769, 66 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000, 00 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 09.08. 2018 року. Трудовий договір припинений за наказом №40 від 11.02.2020 року, 11.02.2020 року позивача звільнено із займаної посади згідно ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Позивач зазначає, що у день звільнення йому була видана трудова книжка, але не виплачено всіх належних сум при звільненні, зокрема не виплачено нараховану заробітну плату у розмірі 44 289, 15 грн. Посилаючись на положення норм чинного законодавства України позивач зазначає, що в зв`язку з невиплатою йому заробітної плати, він має право на стягнення з відповідача компенсації інфляційних витрат за прострочення грошового зобовязання, що в загальному розмірі становить 801, 05 грн. Також, із посилання на положення ст. 117 КЗпП України позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 65 769, 66 грн. та відшкодування завданої моральної шкоди завданої йому діями відповідача в розмірі 20 000, 00 грн.
27.08.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на подану позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн., в частині стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати у розмірі 887, 15 грн., в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 801, 05 грн., а також в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 34 498, 48 грн. Відповідач обґрунтовує свої вимоги наданим до відзиву розрахунком, а стосовно стягнення інфляційних витрат за прострочення грошового зобв`язання відповідач зазначає, що згідно позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6−2759цс15, де зазначив, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до відносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування працівникові внаслідок Трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини. За таких обставин, на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат за прострочення грошового зобв`язання в порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, не підлягають до задоволення.
30.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити, зазначає, що заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними.
27.11.2020 року до суду надійшла заява відповідача, в якій відповідач повідомляє суд, що станом на 19.11.2020 року позивачу повністю виплачено заборгованість по заробітній платі до заяви додано витяги з відомостей по виплаті заробітної плати, [censored] розмір якої становить 43 402, 77 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити посилаючись на викладені в позовній заяві та запереченнях на відзив обставини.
Представник відповідача Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Заяви про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавав.
Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Відповідно до частини третьої ст. 94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень частини другої ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою (регіональними) угодами.
Судом встановлено, що наказом № 40 від 11.02.2020 року позивача було звільнено за угодою сторін за ч.1. ст. 36 КЗпП України (а.с. 10).
Відповідний запис про звільнення занесений до трудової книжки позивача 11.02.2020 року за наказом №40 від 11.02.2020 року (а.с. 7).
За змістом наявних в матеріалах справи відомостей заборгованість по заробітній платі особа_1, які надав відповідач становить 43 402, 77 грн.
Позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 44 289, 15 грн., обґрунтованість якої підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 43 402, 77 грн. та зазначає, що вказана заборгованість дійсно не була виплачена позивачу, а згідно заяви яку відповідач надав суду станом на 19.11.2020 рік виплачено позивачу заборговану йому заробітну плату у повному обсязі. Позивач та його представник вказаний факт не заперечують, але вказують заборгованість по виплаті заробітної платі виплачена не в повному обсязі. За таких умов, з урахуванням визнання відповідачем позову в частини наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру, а також те, що на день винесення рішення відповідач виплатив позивачу частину вказаної заборгованості, тому з огляду на викладене, суд вважає що дана частина позовних підлягає до часткового задоволення, а саме різницю між встановленою судом заборгованістю по заробітній платі в розмірі 44 289, 15 грн., та фактично виплаченою заробітної платою розмір якої становить 43 402, 77 грн., що дорівнює 886, 38 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень, 38 копійок)
Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних витрат за період простроченого грошового зобов`язання на підставі положень ст. 625 ЦК України у загальному розмірі 801, 05 грн., суд приходить до висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок Трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносин. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими і регулюються нормами Трудового законодавства, а не нормами ЦК України, у зв`язку з чим в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних витрат за період простроченого грошового зобов`язання слід відмовити.
Позивач просить стягнути з відповідача заробіток за час затримки виплати на дату подання позовної заяви у розмірі 65 769, 66 грн.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Згідно із п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Згідно матеріалів справи день звільнення позивача із займаної ним посади є 11.02.2020 рік. Позивачем наданий розрахунок середньоденного заробітку, в основу визначення позивач поклав нараховану йому, але не виплачену заробітну плату за березень 2019 року — 9350, 00 грн. та червень 2019 року — 11830, 00 грн., разом 21180, 10 грн.: 38 робочих днів = 557, 37 грн., що становить згідно цього розрахунку середній заробіток за 1 робочий день, також позивач зазначає, що за період з 12.02.2020 р. по 05.08.2020 р. кількість днів затримки по виплаті середнього заробітку становить 118 днів.
Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком, а саме згідно наданої позивачем копії трудової книжки, день його звільнення 11.02.2020 року, отже останній робочий місяць позивача є лютий, а тому в розрахунок середньоденного заробітку потрібно брати за основу останні два місяці які позивач був працевлаштований на ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод», тобто за січень та лютий 2020 року. Згідно наданої інформації ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» та наявних відомостей у матеріалах справи позивачеві нараховано заробітну плату за січень 2020 року в розмірі 1060, 03 грн. — 4 (чотири) робочих дні та за лютий 2020 року в розмірі 2207, 34 грн. — 6 робочих днів. Отже згідо вказаних даних [censored] сума заробітної плати за січень-лютий 2020 року становить 1060, 03+2207, 34=3267, 37 грн., а кількість фактично відпрацьованих днів за вказаний період становит 4+6=10 (десять) днів. Таким чином розмір середньоденного заробітоку становить 3267, 37 гривень:10 робочих днів = 326, 73 грн. (триста двадцять шість гривень, 73 копійок).
З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році»; листа № 1133/0/206/19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», кількість днів затримки розрахунку позивача з розрахунку 11.02.2020 року (день звільнення) по 05.08.2020 року (день подачі позовної заяви) складає 120 днів, а саме: лютий 2020 року 13 днів, березень 2020 року 21 днів, квітень 2020 року 21 днів, травень 2020 року — 19 днів; червень 2020 року 20 днів; липень 2020 року 23 днів; серпень 2020 року 3 дні.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день ухвалення рішення суду складає: 326, 73 грн. (середньоденна заробітна плата) х 120 (кількість днів затримки розрахунку) = 39 207, 60 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті сім гривень, 60 копійок).
Належних та допустимих доказів, щодо поважності причин несвоєчасної виплати позивачу належних сум при звільненні у встановлений законом строк, відповідачем суду не надано.
Отже, відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 207, 60 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті сім гривень, 60 копійок)
Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» в розмірі 20 000 грн.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок затримки з виплатою йому заробітною платою, частково підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
Виходячи з принципу справедливості та розумності, суд вважає, що дана шкода підлягає до відшкодування, в розмірі, який суд за своїм внутрішнім переконання вважає достатнім, а саме в сумі 3 000 грн. Відтак позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.
Позивач просить стягнути на його користь понесені ним судові витрати, які пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 2500, 00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Представником позивача долучено до матеріалів справи Договір від 03.08.2020 року про надання правничих послуг адвоката, а також квитанція прибуткового касового ордеру від 03.08.2020 року, що є недостатнім для задоволення даної вимоги позивача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які чітко визначені наведеними вищи нормами законодавства, які б слугували підставою для задоволення вказаної вимоги щодо стягнення судових витрат, які пов`язані з розглядом справи.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача особа_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривні 80 коп.
Керуючись наведеним та на підставі ст. ст. 247, 258, 259, 263−265, 268 ЦПК України, —
У Х В, А Л И В:
Позов особа_1 до ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди — задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер картки платника податків номер_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 886, 38 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень, 38 копійок).
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер картки платника податків номер_1 заборгованість по середньому заробітоку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 207, 60 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті сім гривень, 60 копійок) з урахуванням обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер картки платника податків номер_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
Стягнути з ДП «Івано-Франківській котельно-зварювальний завод» (єдрпоу 07552205) на користь на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).
В решті позовних вимог — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківській міській суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя [В.]
